Топонімічний словник України: словник-довідник

МІЖНАРОДНИЙ ФОНД «ВІДРОДЖЕННЯ»

ПРОГРАМА «ТРАНСФОРМАЦІЯ ГУМАНІТАРНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

м. п. янко

ТОПОНІМІЧНИЙ

словник

УКРАЇНИ

СЛОВНИК-ДОВІДНИК

Рекомендовано

Міністерством освіти України

Київ

"Знання’

1998

ББК 81.2УКР-3
Я62

Рекомендовано Міністерством освіти України
(Лист Міністерства освіти України N9 3 / 2—246 від 15 . 06.98 р.)

Цей посібник визнано одним із кращих, представлених на
конкурс, організований Міністерством освіти України та Міжна¬
родним фондом «Відродження» в рамках Програми «Трансформація
гуманітарної освіти в Україні». Головне завдання Програми полягає
в сприянні гуманізації освіти через створення умов для розробки та
впровадження нової генерації підручників і навчальних посібників,
зорієнтованих на цінності вітчизняної та світової культури, що
притаманні сучасним суспільствам демократичного типу.

Міжнародний Фонд «Відродження», який репрезентує все¬
світню мережу фондів, заснованих відомим американським під¬
приємцем та громадським діячем Джорджем Соросом, буде щиро
вдячний за відгуки, пропозиції та зауваження щодо цього видання
під час його експериментальної перевірки в навчальних
аудиторіях.

Янко М.Т.

Я62 Топонімічний словник України: Словник-довідник — К.:
Знання, 1998. — 432 с. — Библіогр.: с. 403 — 429.

І5ВИ 5-7707-9443-7.

Топонімічний словник України містить найголовніші назви міст, районню
центрів, селищ міського типу, сіл, у яких відбулися історичні події або які пов’я¬
зані з іменами видатних людей, а також назви об’єктів рельєфу, річок, озер, ли¬
манів, заток і проток, найважливіших заповідників, історичних і природних па¬
м’яток України. У ньому подано детальний етимологічний аналіз відповідаю
утворень. Словник має за мету задовольнити потреби середньої школи. Він при¬
значений для учнів старших класів, вчителів географії, історії, студентів відпо¬
відних факультетів, лекторіїв, а також для широкого кола читачів.

ББК 81.2УКР-3

І5ВИ 5-7707-9443-7

© М. Т. Янко, 1998

© ТОВ «Знання», 1998

© С. І. Чуєв, художнє оформлення, 1998

ПЕРЕДМОВА

Майже всі географічні об’єкти — гори й низовини, моря й
океани, острови й півострови, річки й озера, населені пункти й
ліси — мають свої назви. Наука, що вивчає ці назви, називаєть¬
ся топонімікою (від гр. Іороз «місце», «місцевість» і опота, опута
«ім’я»).

Топоніміка — складова частина ономастики, розділу мо¬
вознавства, що вивчає власні назви. Крім того, існує ще тер¬
мін топонімія. Він означає сукупність географічних назв пев¬
ної території.

Окремі вчені топоніміку відносять до самостійних наук, яка
«використовує методи і лінгвістичного, і історичного, і геогра¬
фічного аналізу» [Мурз., ОТ, 8\.

Географічні назви (топоніми) утворюються або від загальних
назв (апелятивів), наприклад, назва села Берег від апелятива бе¬
рег, назва річки Ріка — від апелятива ріка, або від власних назв
(антропоніміє), наприклад, назва міста Івано-Франківськ — від
власного імені. Значна частина географічних об’єктів має опосе¬
редковані назви. Так, м. Сіверськ дістало свою назву від р. Севр¬
ський Донець, яка, в свою чергу, означальну частину одержала від
назв слов’янського племені сівери, сівера, що жили у верхній те¬
чії Сіверського Дінця, а іменникову — через найменування
р. Дон від Іран, йоп «вода», «річка».

За видами об’єктів топоніми неоднакові. Одні з них означають
назви міст, інші — найменування річок, ще інші — гір і т. ін. Ко¬
жен вид цих об’єктів має свою назву. Для назв населених пунк¬
тів — міст, селищ, сіл тощо — прийнято крім загального терміна
топонім вживати термін о й к о н і м; для назв водних об’єктів
(річок, джерел, водоспадів, потоків, струмків, а також океанів,
морів тощо) — термін гідронім; для об’єктів рельєфу, тобто
об’єктів орографічних (гір, хребтів, горбів, долин, плато, низо¬
вин, гірських ущелин та ін.) — термін о р о н і м.

Крім того, всі топоніми розрізняються за ознаками природи:
а) особливостями рельєфу (верш. Стіг, підвищення Гостра Мо¬
гила, Нагольний кряж тощо); водних об’єктів (р. Біла, м. Жовті
Води), б) видами рослин (м. Дубно, с. Березівка, р. Рогозянка),

в) видами тварин (верш. Кобила, р. Щучна). Однак збіг топоні¬
мів, зокрема гідронімів, з назвами тварин в абсолютній більшос¬
ті випадків являє собою пізніше переосмислення д.-слов., тюрк,
чи інших мов назв річок (див. у словниковій частині — Білка,
Вовк, Галка тощо).

Окрему групу становлять антропонімічні назви, що походять
від імен, прізвищ; етнонімічні — від найменування народів, ро¬
дів, племен (с. Дуліби, с. Поляни, с. Ятвяги, с. Деревляни,
смт. Печеніги, м. Ківерці, смт. Торчин, смт. Узин, с. Серби та
ін.). З минулого дійшла до нас група топонімів, які відображають
соціальну нерівність — назви, пов’язані з іменами царів, помі¬
щиків та такі, що відображали злиденне життя простого люду, а
також назви виробничого характеру (с. Бортники, м. Бровари);
збереглися топоніми культового походження, пов’язані з релігій¬
ними святами, храмами, церквами, мечетями тощо.

Характерною особливістю давньоєвропейських гідронімів —
давніх європеїзмів, тобто тих, які існували до виникнення індо¬
європейської мовної спільності, є наявність у них основ на оз¬
начення «вода», «джерело», «текти», «потік», а також кольорів —
«білий», «блискучий» тощо.

Географічні назви України пройшли складний шлях розвитку
і утворення. Значна їх частина успадкувала топонімічну систему
цілого ряду епох, починаючи від доісторичної (дописемної) і кін¬
чаючи нашим періодом. Упродовж тривалого історичного часу
вони розвивалися в тісному зв’язку з топонімією багатьох пле¬
мен і народів Євразії, залишаючись у своїй основі слов’янськи¬
ми. Багато з них дійшли до нас із сивої давнини — з періоду ін¬
доєвропейської мовної спільності.

У V—IV тис. до н. е. з Південного Закавказзя, Північної Ме¬
сопотамії і Східної Анатолії через теперішню територію Ірану,
Середньої Азії і Казахстану іраномовні племена мігрували у Пів¬
нічне Причорномор’я. Дещо пізніше з тієї ж території інші ірано¬
мовні племена, у вигляді повторної міграції, рухалися через Кав¬
каз (Дербентські ворота) і в Північному Причорномор’ї приєдна¬
лися до племен, що прибули раніше. Вони оселялися поруч з міс¬
цевим населенням, спілкувалися з ним. Минав час. їхні на той
час примітивні мови трансформувалися в одну спільну мову. В
науці її прийнято називати індоєвропейською мовною спільніс¬
тю, а всі народи і племена, об’єднані цією спільністю, — індоєв¬
ропейцями. Проте назва ця умовна і є поняттям суто мовним.

Понад дві тисячі років жили поруч пришельці з далекої Азії й
аборигени Європи. Народи індоєвропейської мовної спільності
знали метали — мідь, очевидно бронзу, золото, срібло, пізніше

4

залізо, уміли ткати, робити посуд. Вони займалися землероб¬
ством, проте на першому плані було скотарство.

У II тисячолітті до н. е. індоіранці — нащадки прийшлих з
Азії, — за даними археології, покинули обжиті місця і подалися
в теперішні Іран, Афганістан та найбільше на півострів Індостан,
везучи із собою сім’ї, пісні, казки, міфи і легенди, що були по¬
ширені в індоєвропейській мовній спільності. Частина індоарій-
ських племен залишилась у Північному Приазов’ї і в Північному
Причорномор’ї. Гадають, це були відомі в історії фракійці, пле¬
мена сіндів, меотів, від яких Азовське море певний час називало¬
ся Меотійським, племена, що жили на Таманському п-ові.

Почали розселятися й інші індоєвропейці.

Із розселенням племен і народів по материку Євразія говори
і діалекти колишньої мовної спільності відособлювались, вини¬
кали нові мовні групи (сім’ї), окремі мови: іранські, слов’янські,
балтійські, індійські, кельтські, германські, романські, тохарські,
мова грецька та деякі інші стародавні мови, зокрема й мови ни¬
ні мертві, тобто ті, що не вживаються в живому мовленні (ска¬
жімо, латинь, санскрит та ін.).

Індоєвропейські гідроніми на території сучасної України збе¬
реглися від західного кордону до Придніпров’я, північніше меж
Степу.

Слов’яни виділилися з основних індоєвропейських племен у
середині II тис. до н. е., тобто приблизно три з половиною тися¬
чі років тому. До того часу предки слов’ян пройшли довгий шлях
свого розвитку, Вони формувалися в середині інших племен —
балтійців (пруси, латиші, литовці), германців, іллірійців, дако-
фракійців, іранців, а також тих, що межували на півдні, — кель¬
тів та італіків.

Зі слов’янськими племенами ототожнюють тшинецько-кома-
ровську археологічну культуру XV—XII ст. до н. е., що простяга¬
лась від Середнього Подніпров’я на сході до Одера на заході.
Південний її кордон проходив уздовж північних схилів Карпат, а
північний — приблизно по широті Прип’яті [Рибаков, КР, 13\.

Першу письмову згадку про слов’ян під іменем венеди (вене¬
ти) залишив римський вчений Пліній Старший.

За свідченням готського історика Іордана (Іорнанда), за по¬
ходженням алана, в VI ст. н. е. слов’яни складалися з трьох груп:
венедів, що жили в Прибалтиці, склавінів, що жили між Дніст¬
ром, Дунаєм і Віслою, та антів, що жили на схід від них. З VI ст.
закріпилася назва слов’яни. За східними слов’янами закріпилась
і назва антів.

5

На межі III та II ст. до н. е. на території Середнього Подні¬
пров’я (див. Подніпров’я), зокрема на землях, де розташований
Київ, а також почасти у Верхньому Подніпров’ї склалася заруби-
нецька культура, названа так від с. Зарубинці, розташованого на
Черкащині, біля якого вперше було виявлено їх пам’ятки. Ці
протоукраїнські слов’янські племена зазнають впливу іраномов-
них племен — аорсів, язигів, роксолан, меотів, аланів та ін., що
прийшли з-за Дону і відомі під загальною назвою савромати, або
сармати.

Територіальне розташування зарубинецької культури співпа¬
дає зі східною частиною венедської території, відомої в писем¬
них джерелах. Південний кордон культури зарубинецьких
слов’ян проходив між Лісостепом і Степом, а північний досягав
басейну Прип’яті [ІУ, 1, 260—261 ].

На початку н. е. слов’яни продовжують розширювати свою
територію, що має характер мирної колонізації. В І—II ст. н. е.
зарубинецькі племена досягли межиріччя Десни, Сейму і Сожу,
а також просувалися вверх по Дніпру. «Замість балтських гідро¬
німів у східній частині Верхнього Подніпров’я з’явилися
слов’янські назви рік» [ІУ, 1, 263]. Тоді ж зарубинецькі племена
розселилися і по Півд. Бугу.

У VI ст. н. е. вперше згадуються предки українського народу під
назвою анти. Вони жили на території, що простягалася від лінії
Києва до Чорного та Азовського морів і від верхів’я Пруту до До¬
ну. Назва анти, на думку дослідників, дана сусідами слов’ян індо¬
іранськими хліборобськими племенами, які жили на півдні Украї¬
ни [Труб., ЛПДС, 399—400 ], за їх окраїнне розміщення на півден¬
ному сході східних слов’ян. Етнонім анти означав на мові цих пле¬
мен «окраїнні».

Формування загальнослов’янської топонімії, яка згодом ляг¬
ла в основу давньоруської, отже й української топонімії, відбува¬
лося протягом тривалого історичного часу під впливом різних
народів і племен, і насамперед сусідів слов’ян. Слов’янська то¬
понімія в І тисячолітті н. е. була поширена на значній території
Центральної і Східної Європи. Загальнослов’янськими є назви
лісових рослин: дуб, береза, липа, клен, ясен, єль (ялинка), вер¬
ба, іва, ольха, сосна, рябина, калина, черемха і малина; лісових
звірів, птахів, риб: карась, окунь, линь, осетер, йорж, щука, вовк,
тур та ін., а також знарядь полювання і рибальства, наприклад
ятір, невід, стрілка, тятива тощо і пов’язаних з ними топонімів.
Так, до старослов’янських географічних назв слід віднести: Вепр,
Десна, Бобр, Бобра, Тетерів, Уж, Прип’ять, Тисьмениця, Ломни-
ця, Яблониця, Лозниця, Лига та ін. Подібні топоніми поширені

на території Росії, Білорусі, Польщі [Маврод., 29], тобто в лісо¬
вій зоні помірного поясу.

у VI—VIII ст. у результаті поділу слов’ян на східних, західних
і південних відбулася диференціація колись єдиної їх мови.

Помітний слід у топонімії слов’янських народів (отже, і в ук¬
раїнській топонімії) залишили індоєвропейські племена Західної
Європи, яких греки називали кельтами, а римляни галлами (га-
латами), що займали окремі території в Західній і Центральній
Європі. За даними археології, в V ст. до н. е. сліди галатів зафік¬
совано у Карпатах, пізніше на схід від них, а близько 200 р.
до н. е. кельти з'явитися в Пн.-Сх. Причорномор’ї. Саме в цей
час кельтські елементи з’явилися в мові предків слов’ян. Пор.
Галичина (рос. транскрипція Галиция) з Галісія (старод. Галеція)
в Іспанії, Галац в Румунії, Галія в Туреччині, назви кельтського
племені бойї і бойки у Карпатах тощо.

Певний вплив на слов’янську, отже й українську, топонімію
справили також племена, що відносились до двох лінгвістичних
груп індоєвропейської мовної спільності,— іллірійці і фракійці.
Іллірійці, долмати, лібурни, яподи, дардани та ін., перші згадки
про яких знаходимо у грецьких авторів VI і V ст. до н. е., жили
на пн. зх. Балканського п-ова між середньою течією Дунаю та
Адріатичним морем. Фракійські племена гетів і даків жили на
пн. сх. Балканського п-ова у VIII—VII ст. до н. е.

У VII—IX ст., в умовах боротьби з кочівниками, відбуваєть¬
ся процес об’єднання союзів племен східних слов’ян, внаслідок
чого в Середньому Придніпров’ї утворилося велике об’єднання
племен під назвою Русь. У IX—X ст. виникає давньоруська ран¬
ньофеодальна держава на чолі з Києвом — Київська Русь, фор¬
мується давньоруська народність, її культура. Виникають дав¬
ньоруські (українські) топоніми. У 1550 р. безіменний автор-си-
рієць вперше згадував ім’я народу рос [Рибаков, КР, 75].
У 1555 р. за сирійським джерелом згадується народ рос або рус
[Пигулевська, 114—115 ]. Пізніше арабомовні та іраномовні
автори завжди в слові Русь вживали форму рус , а греки рос [Ри¬
баков, КР, 83].

Географічна область народу рос (рус) відповідає пд.-сх. окра¬
їні антських племен (див. Русь).

Понад століття боролася Русь проти нашестя печенігів, які
прийшли в південноруські степи наприкінці IX — на початку
^ ст., і перемогла. Слідом за печенігами з’явилися тюркські пле¬
мена огузів (вони ж узи, торки). Разом з берендеями, печенігами
та дрібнішими племенами — турпеями, коуями (ковуями), кає-
пичами — вони були відомі під загальною назвою чорні клобу-

7

ки. Значна частина їх, шукаючи порятунку від половців, пере¬
творилась на васалів Київської Русі.

Усі ці народи і племена, як і їхні попередники — авари
(«обри»), хозари, угри,— залишили певний слід у слов’янській
топонімії.

Народи приходили, жили, витіснялися іншими. Однак жоден
з них не зникав безслідно: народ вічний, він залишався жити в
далеких своїх нащадках своєю культурою, звичаями, мовою, от¬
же витвореними ним топонімами.

Внаслідок відомих історичних факторів відбулося пересе¬
лення частини давньоруського населення на північ і північний
захід. Від змішання їхньої мови з мовами місцевих народів і
племен утворилися російська і білоруська мови, а звідси і роз¬
виток їхньої топоніміки. Давньоруська ж, точніше руська, мо¬
ва не розпалася.

Мовою України-Русі й досі розмовляють люди, котрі живуть
на її предковічній території. Як стверджував видатний учений
А. Кримський, всі київські літературні пам’ятки — «Повість вре-
менних літ», «Слово о полку Ігоревім» та ін.— були створені ук¬
раїнізованою церковнослов’янською мовою. Говір руських кня¬
зів, як довів М. Максимович, був тотожний діалектові селянина
київського періоду XIX ст. М. Драгоманов, виходячи з дослі¬
джень російських вчених Ф. Буслаєва та ін., писав, що «Слово о
полку Ігоревім» — це перша українська дума, а плач Ярослав-
ни — пісня українки (див. [У-РС]).

Топонімія України, як і інших країн, знаходилася в постійно¬
му русі і зміні, під мовним впливом інших народів. Особливо по¬
значились на її формуванні російська, білоруська та польська то¬
понімії. Українську мову, як і будь-яку іншу, не можна розгля¬
дати поза системою споріднених з нею мов, а в топонімічній
лексикографії не бачити слідів попереднього розвитку.

Однак іншомовні вкраплення в топонімію України незначні,
вони не змінили загальної картини її слов’янсько-україномов-
ності. Українська мова «в галузі географічних назв виявила свої
специфічні національні риси» [Франко 3., 41].

Людину здавна цікавили питання походження географічних
назв, і в першу чергу своєї місцевості, їх зміст і значення. Не
знаючи справжніх причин їх походження, вона пояснювала (і
пояснює) ці назви за допомогою випадкової фонетичної подіб¬
ності, без урахування мовних, географічних чи історичних зако¬
номірностей. Тульчин пов’язували з турчин , Ворскла — з вором
скла тощо. І все ж, незважаючи на їх примітивність, такі пояс¬
нення заслуговують на увагу, вивчення.

Топоніміка — наука, якою одночасно займаються історія, гео-
афія і лінгвістика. Тільки спираючись на мовні закони, на іс¬
торію, на конкретну географічну обстановку, можна досліджува¬
ти географічні назви, в яких відбито природні особливості об’єк¬
тів їх положення, господарську діяльність людей, назви народів,
племен, імена видатних людей, народні звичаї тощо.

Усі географічні назви можна згрупувати у певні лексико-се-
мантичні розряди, що мають різне походження, а саме: антропо-
німічні, етнонімічні і назви, що походять від географічного сере¬
довища або вказують на характер господарства та різні види люд¬
ської діяльності.

На території України в назвах поселень виділяють кілька іс¬
торичних періодів: 1) язичеський — від цього збереглися назви
н. п. Перун, Свараж, с. Данине, Стрибіж, Святець, Волос, Хо-
росна, р. Велесниця та ін.; 2) часи Київської Русі і феодальних
князівств — назви Бараші, Ждани, Немир, Томило, Хозари, Пе¬
ченіги та ін.; 3) XVIII—XIX ст.— заселення Півдня України,
т. зв. Новоросії; 4) кінець XIX ст,— початок XX ст.— промисло¬
вий розвиток Донбасу і Придніпров’я, швидке розорення хуто¬
рів; 5) післяжовтневий.

Подібно до того як геолог вивчає послідовність нашарувань і
відносний вік геологічних порід, тобто вивчає стратиграфію, то¬
поніміст, вивчаючи склад географічних назв, відкриває під нови¬
ми нашаруваннями давніші, а іноді дуже давні назви, що форму¬
валися в сиву давнину, тобто досліджує топонімічну стратиграфію
[Мурз., ОТ, 18]. У ній, особливо стосовно гідронімів, чітко вима¬
льовується вертикальне нашарування, починаючи від праєвро-
пейської і далі індоєвропейської, скіфо-іранської, балто-слов’ян-
ської, потім слов’янської, давньоруської, староукраїнської і
врешті української. Виявити, з якої мови походить та чи інша
географічна назва, рівноцінне знахідці, зробленій геологом. І не
дивно, що буває важко розкрити значення тієї або іншої назви.
Визначення змісту тих географічних назв, що були дані народами
чи племенами, які вже зникли, бо разом з ними зникла і їхня мо¬
ва, — справа надто важка, часом спірна, а іноді нерозв’язна.

Досить важливе місце в топонімії посідає народна терміноло¬
гія. Лексика говорів має багато своїх місцевих особливостей. У
ряді випадків вони є єдиним джерелом для пояснення окремих,
на перший погляд зовсім неясних топонімів [Жилко, 29]. Міс¬
цеві географічні терміни здавна брали активну участь в утворен¬
ні власних географічних назв — топонімів. Отож знання народ¬
ної географічної термінології (як української, так і іншомовної),
Різних діалектів значно полегшує розкриття суті топонімів, їх

значення, значною мірою служить для визначення їх смислу, «є
універсальним ключем» до етимології багатьох, якщо не біль¬
шості географічних назв [Мурз., ОТ, 19\. При цьому роль народ¬
них географічних термінів в утворенні топонімів різних катего¬
рій — ойконімів, оронімів, гідронімів — різна.

Кожна географічна назва має свою, притаманну їй форму або
модель, побудовану за допомогою граматичних засобів і законо¬
мірностей. Якщо, скажімо, в тюркській, фінно-угорській чи ні¬
мецькій топонімії перевага належить основоскладанню або сло¬
восполученню, де кінцевим елементов виступає географічний
термін (наприклад, Аюдаг, Ганновер, Онега, кінцевий елемент
яких означає відповідно «гора», «берег», «річка»), то словотво¬
рення українських, як і інших слов’янських топонімів, відбува¬
ється головним чином шляхом афіксації (афікс — частина слова,
що має граматичне значення і впливає на зміну твірної основи
топоніма, якою може бути географічний термін, апелятив, ант-
ропонім, ентонім). По відношенню до кореня слова афіксом час¬
тіше бувають суфікс і префікс.

Більшість моделей утворена з допомогою суфіксації ( Рокит -
н-а), певна частина топонімів утворена з допомогою префіксації
( За-броди ) або ж префіксації разом з суфіксацією ( За-дуна-ївка,
За-болот-ів). Деякі являють собою словосполучення ( Нове Село,
Перша Рудка, Асканія-Нова ), інші — складні двоосновні слова
( Звенигород, Ужгород) або утворені за допомогою інших грама¬
тичних засобів: флексій (закінчення) числа {Близнюки), відмінка
(Федотова Коса), роду ( Солоне — озеро).

Географічні назви, що дійшли до нас з давньоруської і ста¬
роукраїнської епох, успадкували від них і набір моделей, котрі
й нині правлять як дійові в процесі топонімотворення, забез¬
печуючи безперервність і незмінність традицій від давнини до
сучасності.

У топонімії велике значення має формант (топоформант) —
словотворчий елемент (префікс, суфікс, граматичний показник
числа і роду), який у мові самостійно не вживається і є лише до¬
датком до основи для утворення географічної назви, наприклад,
Брід-ок, За-дубр-івка тощо.

Серед найдавніших топонімів, утворених на загально¬
слов’янському ґрунті, до нас дійшли такі топонімічні типи з то-
поформантами: *-іІ)-і: Сновидовичг, *-,|ь: Добромиль; -ани (-яни):
Добровляни; *-ь$кт»: Турійськ; *-ьпь, *-ьпо: Листвен, Червен, Лу¬
бен {Дубно ); -апь, -епь, *- єпь: Желань, Здвижен{ ь), Іскоростень,
Родень', *-іпь: Пирятин; *-оуь/*-єуь: Чернігов, Бортів {Бори-
чевь)\ -инці: Микулинці, Немиринці; -овци/-івці: Баришківці.

10

Особливе місце у вивченні проблем історичної географії, В до¬
слідженні географічних назв належить форманту -ичі, що проходить
від спільнослов’янських топонімічних утворень Перші утво¬

рення назв на -ичі припадають на період первіснообщинного ладу,
а «його початок слід пов’язувати з періодом балтослов’янської єд¬
ності, на що вказують рефлекси *-і(і в балтійських мовах, пор. лит.
-уїі 5 »'[Купч., 12\. Назва роду виступає як первісна історична база ут¬
ворення географічних назв з цим дуже давнім формантом. Якщо
наймення батька — родоначальника сім’ї Мал, нащадка — Малич,
то назва родини — Маличі. Остання переходила на місце (дворище),
а від назви дворища чи групи дворищ назва поселення — Маличі.

Особливе місце в словотворенні географічних назв України,
зокрема в гідронімії, займає суфіксальний спосіб. «Функція су¬
фіксів,— говорив К.К. Цілуйко,— полягає в тому, що вони час¬
то видозмінюють, конкретизують, індивідуалізують значення
слова» [Цілуйко, ТПР, £5].

Найбільш продуктивними топонімічними суфіксами в слово¬
творенні українських географічних назв є: -ка, -івка, -иця, -ов, -ів,
-ин, -ськ, -н. Особливо продуктивний суфікс -ка. В частині назв
він приєднується безпосередньо до основи {Жарка). В сполученні
з іншими словотвірними елементами утворює нові форманти: -ів-
ка/-ївка, -авка/-явка, -енка/-енька, -анка/-янка, •унка/-юнка, -ат-
ка/-ятка, -очка/-ечка, -ачка/ ячка, -учка/ ючка, -оватка/-юватка й
форманти -ійка, -ойка, -уяка та ін. Суфікс -ка може мати деміну¬
тивне значення {Уманка, Бабка), вказувати на походження {Укра¬
їнка) чи відношення до предметів і явищ {Коротка). У назвах міс¬
цевостей, урочищ, лісів тощо (які в подальшому могли перейти в
гідроніми, ороніми чи ойконіми) помітне місце займає прикмет¬
никовий суфікс -н- {Ланна), при цьому в ряді випадків стародав¬
нє -но перейшло в цілком сучасне -не: Комарне замість Комарно.

До досить стародавніх слід віднести суфікси -ов/-ів, -ин {Чер¬
нігові Чернігів, Ніжин), зменшувальні -ик, -ка, -ець {Довжик, Ду-
ванка, Зубринець); -ах, -ех, -их, -ох, -ух та -ані, -єні, -иш, -ош, -уш:
Кінах, Кінаиі, Хариш, Гриньох, Іванух, Радех та ін., відомі тепер як
прізвища. Суфікс -ище вказує на місце, де щось було (табір —
Таборище, город — Городище, млин — Млинище, став — Ставище).
На заході республіки синонімічне значення суф. -ище мають суф.
-исько, -иське {Мостисько, Замчиське).

Для гідронімів характерні давні суфікси -иця, -ва, -ава, мен¬
шою мірою -ня; досить поширений демінутивний суфікс -к(а).
Нерідко з допомогою цього суфікса утворюється гідронім від ой-
коніма, причому ойконім може бути утворений з первісної назви
Річки (р. Уман-к{а)/ м. Умань < первісної назви р. Ума).

11

Ойконімічні суфікси являють собою або повторення суфіксів
назв гідронімів, оронімів, від яких вони утворилися, або ж по¬
в’язані з антропонімами.

В Україні досить поширені суфікси -щина, -ччина. Вони часто
вказували на родову спадщину колишніх землевласників (Сах-
новщина, Селещина), а також на великі територіальні простори
( Харківщина, Львівщина, Донеччина).

Серед старих є і суфікс -ськ, з допомогою якого утворено ба¬
гато н^ізв міст ( Буськ, Краматорськ, Слов'янськ). Він вказує на
відношення до якогось об’єкта на місцевості. На заході Украї¬
ни цей суфікс під польським впливом перейшов (найчастіше) в
-сько ( Одесько, Славсько). Після возз’єднання українських зе¬
мель такі назви змінювались на ойконім з суфіксом -ське
( Слов’янське, Шумське та ін.).

Суфікси -івка, -ївка, -овка здебільшого додаються до іменної
основи або до власного імені (Костянтинівна, Софіївка).

Продуктивними в утворенні топонімів є і префікси. Харак¬
терними топонімічними префіксами в українській мові є під-,
над-, з-, за-, від-, при-, про-, пере-, роз-, без-, із-, о- (об-). Так,
ознакою просторового поняття, розташування за якоюсь межею
є префікс за- ( Заліщики, Зарічне, Закарпаття).

Порівняно невелику групу утворюють топоніми безсуфіксні,
точніше афіксально не переоформлені, наприклад: Марганець,
Сіль.

Фоном топонімії України, тобто переважаючими однорідни¬
ми у мовному відношенні географічними назвами, без сумніву, є
топоніми слов’янського походження. При цьому кожна місце¬
вість має свої, характерні саме для неї засоби творення, зокрема
суфіксацію, а також вкраплення різних назв іншомовного похо¬
дження. Кожен суфікс має свій ареал поширення, тісно пов’яза¬
ний з історією краю, його заселенням, господарською діяльніс¬
тю, зі зв’язками з іншими народами і племенами в різний істо¬
ричний час.

Вивчення географічних назв становить значний науковий ін¬
терес. Топоніми знайомлять нас з особливостями географічного
положення місцевості, з характером поверхні, річок і озер, рос¬
линного і тваринного світу, з життям, культурою і побутом на¬
роду, його господарською діяльністю, з історичними подіями
краю, місцями героїчної боротьби за національну й соціальну
незалежність. Географічні назви України є пам’ятками історії, іс¬
торії мови, її родоводу, лексики живої мови.

На жаль, ця пам’ять іноді невиправдано порушується. У наш
час двічі проводились масові перейменування населених пунктів

12

України. Близько 4 тис. ойконімів — назв міст, сіл, хуторів, назв
кутків було замінено іншими.

Звичайно, неблагозвучні назви типу Свинюха, Курники, Кри-
сине та їм подібні необхідно замінити. Та підходити до цієї спра¬
ви треба обережно, виважено. При цьому слід дотримуватися
охорони топонімії, не ламати її. Ряд назв, здавалося б застарілих,
малозрозумілих, мають історичне, географічне чи інше наукове
значення. їх слід всіляко оберігати. «Географічні назви, як ніщо
інше, допомагають заглянути за обрії затьмареної давнини, через
них і для них побачити горизонт безхмарного прийдешнього. То¬
му бережімо їх від зникнення» [Франко 3., 47\.

Призначення словника

Словник має за мету задовольнити потреби середньої школи.
Він призначений насамперед для вчителів географії. Ним можуть
користуватися викладачі і студенти географічних факультетів ву¬
зів, вчителі історії, лектори, учні старших класів, а також широ¬
ке коло читачів.

Наявність видань з топоніміки по деяких регіонах України,
статей, що іноді з’являються в наукових збірниках чи в періодич¬
ній літературі, не здатна задовольнити потреб у довідковій літе¬
ратурі з походження географічних назв. Проте використання то¬
поніміки в навчальній роботі школи дозволить вчителеві геогра¬
фії значно повніше, дохідливіше з’ясувати особливості природ¬
них умов і природних багатств, одержати додаткові відомості про
господарство, населення, історичне минуле краю; це активізува¬
тиме інтерес учнів до навчання, сприятиме глибшому засвоєнню
фактичного матеріалу.

Не можна читати карту без певного запасу знань з географіч¬
ної номенклатури. Щоб запобігти механічному запам’ятовуван¬
ню топонімів, учитель має розкрити їх значення, зміст і похо¬
дження. Правильно поставлене вивчення географічних назв ві¬
діграє важливу роль у засвоєнні програмного матеріалу. Вико¬
ристання довідкової літератури з топоніміки на уроці дає змогу
вчителю географії глибше з’ясовувати особливості природних
умов і природних багатств України, її регіонів, а також одер¬
жувати додаткові відомості про господарство, населення, істо¬
ричне минуле краю. Воно підвищує інтерес учнів до навчально¬
го предмета.

Учитель історії може використовувати топоніми під час озна¬
йомлення учнів з розвитком суспільства і природно-географіч¬
ним середовищем, в якому відбувалися історичні події.

13

Топонімічний матеріал може використовувати і вчитель укра¬
їнської мови, зокрема під час проведення вправ на складання ре¬
чень з географічними назвами рідного краю, для словникової ро¬
боти у процесі вивчення правопису власних назв, творення
складних іменників тощо.

Топоніміка є обов’язковим елементом природознавства і
краєзнавства.

Склад і структура словника

Топонімічний словник складається з передмови, основної
частини — словника і джерел — переліку літератури, використа¬
ної при укладанні словника.

До словника внесено назви міст, районних центрів, селищ
міського типу, сіл, у яких відбулися історичні події або які
пов’язані з іменами видатних людей чи з визначними географіч¬
ними об’єктами, явищами, назви об’єктів рельєфу, річок, які ма¬
ють довжину не менш як 10 кілометрів, у тому числі деяких по¬
тічків, цікавих у топонімічному відношенні або пов’язаних з ін¬
шими гідронімами, а також озер, лиманів, заток і проток, най¬
важливіших заповідників, історичних і природних пам’яток рес¬
публіки.

Словник не ставить за мету охопити все багатство україн¬
ської топонімії. Він включає загальновживані топоніми, зокре¬
ма ті, з якими учні середньої школи зустрічаються в процесі ви¬
вчення географії або ж під час роботи гуртка чи в ході краєзнав¬
чої роботи.

Джерелами для побудови структури словника послужила нау¬
кова, навчальна і методична література з географії.

Укладаючи словник, автор використовував спеціальну літера¬
туру, архівні матеріали, карти. їх списки подаються в кінці книги.

Побудова словникових статей

Характер статей значною мірою визначається станом вивче¬
ності етимології топонімів, історії їх виникнення, приналежнос¬
ті до відповідної мови.

Назви статей подано напівжирними рядковими літерами. По¬
руч з написанням географічної назви у дужках подано її колиш¬
ню назву. До найменування деяких річок, озер, гір у дужках вмі¬
щено лексичні або фонетичні варіанти назв, наприклад: Гудзинь
(Узиня), Псьол (Псел), Киселівка (Замкова або Фролівська го¬
ра), Савур-Могила (Саур-Могила) тощо. Тут же подається ко¬
ротке визначення самого об’єкта (річка, озеро, гора, місто, село

14

тощо), його локалізація, якщо це стосується річки, зазначається,
куди і з якого боку вона впадає: л. пр.— ліва притока чи п. пр,—
права притока, якщо населеного пункту — с.— село, м.— місто,
рц.— районний центр, смт.— селище міського типу тощо. До ба¬
гатьох назв населених пунктів дано коротку історичну довідку,
подається лінгвістичний коментар, його етимологічне тлумачен¬
ня у вигляді перекладу з відповідної мови.

Іноді джерела по-різному розкривають походження тих чи ін¬
ших географічних назв. Враховуючи найновіші етимологічні роз¬
відки, автор намагався вибрати з них ті, які вважав найбільш ві¬
рогідними і при цьому вказував на інші тлумачення. Деякі спір¬
ні етимології топонімів автор залишав відкритими, розглядаючи
їх лише як існуючі гіпотези — одні більш, інші менш перекон¬
ливі. І хоча з незавершенням інтерпретацій цих топонімів певна
частина читачів, треба думати, не погоджуватиметься, гадаємо,
що ці тлумачення все ж послужать для подальших пошуків і тим
самим будуть цінними для топонімії.

У словнику прийнятий алфавітно-гніздовий спосіб розміщен¬
ня топонімів — опис етимологій з одним коренем в одній стат¬
ті, найчастіше у тих випадках, коли таке скупчення назв допома¬
гає переконливіше довести їх походження. Крім того, топоніми,
що розглядаються у гнізді, подаються кожний на своєму місці за
алфавітом, якщо вони розташовані в різних місцях. При цьому
від них робиться відсилання до основної статті. Якщо ж топоні¬
ми розташовані в реєстрі відразу після заголовного слова або
безпосередньо перед ним, то вони у реєстр не виносяться. Те са¬
ме стосується і паралельних назв топонімів. Напр.: Тарасова
(Чернеча) гора — верш. Канівських гір...— Чернеча гора — див.
Тарасова гора.

Топоніми, які складаються з двох і більше слів, подаються в
словнику у прямому порядку слів, тобто у тому вигляді, в якому
вони вживаються у географічній літературі (напр.: Західний Буг
подано на літеру «З», Казенний Торець — на «К» тощо), крім ви¬
падків, коли в літературі назва вживається як з прямим, так і
зворотнім порядком слів. Тоді в реєстр вносяться обидва варіан¬
ти з посиланням менш вживаного на більш вживаний, напр.:
Карпати Українські див. Українські Карпати. У тексті часто роб¬
ляться посилання на авторів дослідження топонімів.

У словнику подаються географічні та історичні дані, але в та¬
кій мірі, щоб вони сприяли в розумінні суті самої назви. Реєст¬
рові слова, крім односкладових, подаються з наголосами — од¬
ним (Вовча) або двома (Берда, Березовець).

15

Написання географічних назв, їх наголоси подано за Україн¬
ською Радянською Енциклопедією, «Українсько-російським
словником-довідником географічних назв Української РСР» (ук¬
лад. В.Я. Нежнилапа), «Каталогом річок України» (КРУ), «Слов¬
ником гідронімів України» (СГУ).

При визначенні історичних дат, зокрема часу заснування на¬
селених пунктів, автор орієнтується на «Українську Радянську
Енциклопедію» та довідник з адміністративно-територіального
поділу нашої країни (АТП).

Готуючи нове видання до друку, автор, враховуючи зауважен¬
ня рецензентів, учителів, читачів, значно доповнив його, оновив
статті словника, подав їх у світлі найновіших наукових дослі¬
джень, а також своїх знахідок.

Фонетична транскрипція та умовні знаки

З метою точної передачі всіх тонкощів вимови індоєвропей¬
ських, загальнослов’янських термінів, назв, а також термінів і
назв інших мов, відображених в українській топоніміці, подаємо
їх фонетичну транскрипцію:

1) слова індоєвропейської мовної спільності, а також слова
загальнослов’янські та тюркські, подаються під зірочкою (*) ла¬
тинським алфавітом; пристосовано до чеської мови буква і оз¬
начає звук ч; 2 — ж; 5 — ш; с — ц; 2 — з; сЬ — х; у — и; р — но¬
сове о; е — носове е. Кирилицею позначені звуки ь, ь, *Ь. Так са¬
мо подаються давньослов’янські слова;

2) у польській мові буква 2 означає звук ж; $2 — ш; сг — ч;
5 — м’яке ч; сЬ — х;

3) грецькі і давньоіндійські терміни і назви передаються ла¬
тинським алфавітом. Як у грецькій, так і в латинській х передає
звук кс.

Знаки над буквами (е , а) у загальнослов’янській і чеській мо¬
вах означають довготу відповідного звучання, и під голосною —
знак короткого звучання, п під голосною означає, що ця голос¬
на не утворює склад, ° під буквою на означення того, що звук
цей утворює склад. Знак < означає: «походить від...», «на осно¬
ві». Знак > означає: з чого розвивалося наступне явище.

* * *

У своїй роботі автор орієнтується на діяльність Української
ономастичної комісії при Інституті української мови НАН Украї¬
ни (праці К.К. Цілуйка, А.С. Білецького, О.С. Стрижака, А.П. Не-
покупного, А.П. Корепанової, І.М. Железняк, З.Т. Франко та ін.).

16

Із вдячністю автор згадує цінні вказівки колишнього керівни¬
ка Української ономастичної комісії, нині покійного К.К. Цілуй-
ка, який багато зробив для розвитку топонімічної науки в Укра¬
їні. Автор висловлює щиру подяку рецензентам першого видан¬
ня словника докторові філологічних наук академіку А.П. Непо-
купному, голові Топонімічної комісії Львівського відділу Геогра¬
фічного товариства України Б.Я. Думіну, кандидату географіч¬
них наук Я.І. Бондаренку, критику М.І. Непрану за їх цінні по¬
ради. Автор вдячний Б.Я. Думіну, доценту Львівського універси¬
тету М.М. Паробецькому, доктору філологічних наук Донецько¬
го університету Є.С. Отіну, які перечитали рукопис другого ви¬
дання і дали поради. За цінні поради автор вдячний доценту
Є.М. Черняхівській, рецензентам — доктору філологічних наук
Ю.О. Карпенкові, доктору філологічних наук І.М. Желєзняк,
кандидатам філологічних наук З.Т. Франко, Л.Т. Масенко,
С.А. Красножону, А.П. Корепановій, а також працівникам това¬
риства «Знання» та вчителям Я.І. Ольховому, А.Й. Салію,
М.П. Рибакову, А.В. Сердюку та багатьом іншим.

2 - 83110

17

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

Мови і діалекти

авест.— авестійський
алан.— аланський
алб.— албанський
алт. — алтайський
араб.— арабський
афган.— афганський
балкан.— балканський
білор. — білоруський
бойк.— бойківський
болг.— болгарський
бурят.— бурятський
вірм.— вірменський
герм.— германський
гот.— готський
гр.— грецький
груз. — грузинський
дак.— дакський
д.-в.-нім.— давньоверхньо¬
німецький

д.-гр.— давньогрецький
діал.— діалектне
д.-і.-іран.— давньоіранський
д.-інд.— давньоіндійський
д.-прус.— давньопруський
д.-р.— давньоруський
д.-сканд — давньоскандинавський
д.-слов.— давньослов’янський
д.-тюрк.— давньотюркський
д.-укр.— давньоукраїнський
зах.-балк.— західнобалканський
зах.-укр.— західноукраїнський
і.-ар.— індоарійський
і.-є.— індоєвропейський
іллір.— іллірійський
іон.— іонійський

Іран.— іранський

іслан.— ісландський

ісп.— іспанський

італ.— італійський

кабард.— кабардинський

казах.— казахський

караїм.— караїмський

кельт.— кельтський

кипч.— кипчацький

крим.-тат.— кримсько-татарський

курд.— курдський

лат.— латиський

латин.— латинський

лит.— литовський

макед.— македонський

молд.— молдавський

морд.— мордовський

нім.— німецький

н.-луж.— нижньолужицький

ногай.— ногайський

огуз.— огузький

осет.— осетинський

п.— польський

перс.— персидський

полов.— половецький

праі.-є.— праіндоєвропейський

праслов.— праслов’янський

роман.— романський

рос.— російський

румун.— румунський

санскрит.— санскритський

сарм.— сарамський

семіт.— семітський

серб.— сербський

сир.— сирійський

18

с.-іран.— середньоіранський
скіф-— скіфський
сл.— словацький
слов.— слов’янський
словен.— словенський
старод.— стародавній
ст.-р.— староруський
ст.-слов.— старослов’янський
ст.-ч.— старочеський
с.-х.— сербськохорватський
сх.-роман.— східнороманський
тадж.— таджицький
тат.— татарський
тур.— турецький
тур.-крим.-тат.— турецько-
кримсько-татарський
тюрк.— тюркський

угор.— угорський
угрофін.— угрофінський
удм.— удмуртський
узб.— узбецький
уйг.— уйгурський
уйг.-шор.— уйгурсько-шорський
укр.— український
фін.— фінський
фінік.— фінікійський
фрак.— фракійський
франц.— французький
хант.— хантійський
хазар.— хазарський
хорв.— хорватський
ц.-слов.— церковнослов’янський
ч.— чеський
черк.— черкеський

Інші скорочення

АРК — Автономна Республіка
Крим

арх,— архаїзм, архаїчне
б.— балка
бас.— басейн
бер.— берег

БСЗ — Большая Советская
Знциклопедия
бух.— бухта
вдеп.— водоспад
вдех.— водосховище
верш.— вершина

вис. — височина

вит, — витік

Вл — Волинська обл.

Вн — Вінницька обл.
вулк.— вулкан
г.— гора
губ,— губернія
дав,— давній
Див,— дивись

Дієприкм,— дієприкметник,
дієприкметниковий
ДІЄСЛ.— дієслово, дієслівний
Днп — Дніпропетровська обл.
Днц — Донецька обл.
ж. р.— жіночий рід

Жт — Житомирська обл.

зал. ст.— залізнична станція

заст.— застаріле

зат.— затока

Зах. Буг — Західний Буг

Зк — Закарпатська обл.

Зп — Запорізька обл.

Зх. — Західний

зх.— захід, західний, західніше

ім.— іменник, іменниковий

іст.— історичний

кан.— канал

Кв — Київська обл.

кол.— колишній

Крв — Кіровоградська обл.

Крм — Кримська обл.

Лв — Львівська обл.

л. вит. — лівий витік
Лг — Луганська обл.
лим.— лиман
літоп.— літописний
л. пр.— ліва притока

л. рук. — лівий рукав

м. — місто
місц.— місцевий
напр.— наприклад

н. п.— населений пункт

2 *

19

наук.— науковий

н. е. — нашої ери
низ.— низовина

н. ст. — нового стилю

о. , о-ви — острів, острови
обл.— область

обл. ц.— обласний центр
Од — Одеська обл.
оз.— озеро

п. вит. — правий витік
Пд.— Південний

пд.— південь, південний,
південніше

Пд.-Зх.— Південно-Західний
пд.-зх.— південно-західний,
південно-західніше
Пд.-Сх.— Південно-Східний
пд.-сх.— південно-східний,
південно-східніше
пер.— перевал
Півд. Буг — Південний Буг
п-ів, п-ови — півострів,
півострови

Пл — Полтавська обл.

Пн.— Північний
пн.— північ, північний,
північніше

Пн.-Зх.— Північно-Західний
пн.-зх.— північно-західний,
північно-західніше
Пн.-Сх. — Північно-Східний
пн.-сх.— північно-східний,
північно-східніше
пор.— порівняйте
пот.— потік, потічок
п. пр.— права притока
пр.— притока

преф.— префікс, префіксальний
прикм.— прикметник,

прикметниковий
присв.— присвійний

присл.— прислівник

п. рук.— правий рукав

р. — річка

Рв — Рівненська обл.
р-н — район
розм.— розмовне
рук.— рукав
руч.— ручай
рц.— районний центр

с. — село

сер. р.— середній рід
Сів. Донець — Сіверський
Донець

сл.— слобода

См — Сумська обл.

смт.— селище міського типу

ст.— століття

стор.— сторінка

стр.— струмок

суф.— суфікс, суфіксальний

суч.— сучасний

Сх.— Східний

сх.— схід, східний, східніше
с-ще — селище

т. — том

теп.— теперішній
т. зв.— так званий
Тр — Тернопільська обл.

УРЕ — Українська Радянська
Енциклопедія
х.— хутір

Хм — Хмельницька обл.

хр.— хребет

Хрк — Харківська обл.

Хрс — Херсонська обл.
цит.— цитата, цитуємо
ч. р.— чоловічий рід
Чрв — Чернівецька обл.

Чрк — Черкаська обл.

Чрн — Чернігівська обл.
шт.— штучне

УКРАЇНСЬКИЙ АЛФАВІТ

Аа, Бб, Вв, Гг, Ґґ, Дц, Ее, Єє, Жж, Зз, Ии, Іі, Її, Йй, Кк, Лл, Мм
Нн, Оо, Пп, Рр, Сс, Тт, Уу, Фф, Хх, Цц, Чч, Шш, Щщ, Ьь, Юю, Яя

20

А

Авдіївка — м. Ясинуватського р-ну Донецької обл. Розташо¬
ване за 20 км на пн. від Донецька. Утворене 1957 з двох селищ
міського типу — Авдіївка І та Авдіївка II. За народним перека¬
зом назва від імені козака Авдія — першого поселенця, який
прийшов сюди в першій половині XVIII ст. На антропонімічне
походження топоніма вказує і суф. -івка.

Автономна Республіка Крим (до 1991 Кримська обл.) — вхо¬
дить до складу України. Розміщена на Кримському п-ові. Столи¬
ця Сімферополь. Перший елемент назви — Автономна — похо¬
дить від гр. аиіопотоз < аиіоз «сам», потоп «закон» — самоуправ¬
ління, право самостійно вирішувати внутрішні питання будь-якої
частини держави. Другий елемент — Республіка — від латин, гез
«справа», риЬІісиз — «суспільний», «всенародний» — форма дер¬
жавного правління, при якій вища державна влада належить
обраним на певний термін органам влади. Про походження назви
Крим див. Кримський п-ів.

Аджамка (Аджимка, Аджинка, Пікінерка) — р., л. пр. Інгулу
(бас. Півд. Бугу). Назву виводять від тур. *айжт < перс, аджам
«перо» [Мас., НРІ, 6], що цілком імовірно. Однак структурно-
фонетичні особливості варіанту Аджинка (на базі якого сформу¬
валася суч. назва Аджамка), який походить від тюрк. *асШ «гір¬
кий», примушує вбачати гідронім із значенням «річка», вода якої
гірчить, «зіпсована». Розвиток гідроніма Аджинка > проміжний
варіант Аджимка > суч. форма Аджамка пояснюється чергуван¬
ням голосних і синонімією прикм. суф. -н- і -м- [Луч., 34\.

Варіант Пікінерка пов’язаний з розміщенням у с. Аджамці
1733 Пікінерського полку. Річку почали називати Пікінерською
Аджамкою, або просто Пікінеркою.

Аджігол (Аджі-Голь) — оз. на околиці Феодосії в АРК, відоме
Цінними лікувальними грязями. Назва від тюрк. *асШ «гіркий» і
*£ 0 І «озеро».

Аерофлотський — смт., підпорядковане Залізничній райраді
м. Симферополя АРК. Назване на честь аерофлоту. Утворене за
Допомогою суф. -ськ(ий).

Азовське (кол. Колай) — смт. Джанкойського р-ну АРК. Роз¬
ташоване неподалік від Азовського моря, від якого й перейняло
назву. Утворене від основи Азов- і суф. -ськ(е).

Азовське море — у різних народів мало різні назви. Корінне
населення сх. Приазов’я античної епохи — меоти й інди — на¬
зивали його Тамарунда, про що засвідчує Пліній Старший

21

(23(24) — 79 роки). Назва Тамарунда на мові тих народів озна¬
чала «мати моря». Дослівно ж цю назву виводять з *1ет-агип-<іа
«годувальниця Чорного моря». Останній компонент За < і.-є.
*йКе — «годувати (грудьми)» (П. Трубачов). Стародавні греки на¬
звали його Меотійським озером, або Меотидою (від назви племені
меоти, які жили на його узбережжі в І тис. до н. е. і в І тис. н. е.).
Римляни море називали Раїиз Меоііз «Меотійське болото»;
слов’яни — Сурозьким і Синім ; араби — Бар-ель-Азов «темно-синє
море» [Ів., 13]. Від останньої деякі дослідники виводять суч. назву.
За іншою версією, більш вірогідною, від назви м. Азова, що виник¬
ло приблизно у III ст. до н. е. в гирлі Дону як м.-колонія Танаїс.
У сх. джерелах на початку XIV ст. воно зазначене під назвою *Агак,
*Агои у розумінні «кінець, гирло». Назва дана за розташуванням в
гирлі Дону.

В XV—XVII ст. генуезці і кримські татари А. м. називали «мо¬
рем чабаків»: Маг(е) Зеїіе 2аЬаске. У татар було ще відоме під
назвою Аіак Зеп^ізі, де агак «устя (Дону)», сіегщізі «море». Звідси
д.-р. назви Озарське, Азовське [Отін, КД; Фасм., І, 63].

Айіульське озеро — на пн. АРК, у групі Перекопських озер.
Назва від гр. огіоз «святий» і тюрк. *§оІ, *§уІ «озеро». Назва ут¬
ворилася за допомогою слов. суф. -ськ(е).

Айдар (Адар, Ойдар, Войдар, Яйдар [СГУ, 20] — р., л. пр. Сів.
Дінця (бас. Дону). Походження назви остаточно не встановлено.
Одні її виводять від тюрк. *АШаг як «пасмо волосся, коса», інші
як «конусоподібний горб, на якому складена купа каміння»
[Мурз., ОТ, 129], ще інші як «козача стрижка» (рос.) [Прох., 79].

Ай-Петрі — верш. Кримських гір. Розташована на пн. від
Алупки. З гр. агіоз «святий», Реігі «Петро» — «Гора святого Пет¬
ра». Звідси Ай-Петринська яйла — масив Кримських гір. Те саме
миси на Кримському п-ові Ай-Тодор, Ай-Фока.

Айя — мис на пд. Кримського п-ова, в р-ні Севастополя. З гр.
агіоз «святий». На вершині скелястого мису видно сліди будівлі,
яка могла бути маяком або храмом. Саме з останнім і пов’язують
назву [«Россия», 14, 759].

Ак-Кая — верш. Кримських гір неподалік від м. Білогірськ.
Назва від тат. *ак «білий», *ка]а «скеля». Тут знаходяться пам’ят¬
ки епохи палеоліту: відкрито 17 стоянок і поселень.

Акмонайський перешийок — з’єднує Кримський п-ів з Керчен¬
ським. Топонім є слов’янським утворенням від тат. *ак «білий» і
*дий/мл, *тоіп «шия, перешийок» [Мурзаевьі, 150] у значенні «Бі¬
лий перешийок». Перешийок вкритий білими пісками.

22

Актаське озеро — у пн.-зх. частині Керченського п-ова. Назва
від двох тат. слів *ак «білий» і *іаз «камінь». Береги оз. вкриті бі¬
лим вапняком. Утворена за допомогою укр. суф. -ськ(е).

Акчокрак — р., п. пр. Домузли (бас. Азовського моря). Назва
від тат. *ак «білий» і *сокгак, *сокгак «джерело».

Алібей — оз. на пн.-зх. узбережжі Чорного моря. Назва від іме¬
ні тур. воєначальника XVIII ст. Сараскіра Гаджі-Алі-бея.

Аліяга (Аліага) — р., впадає в оз. Китай (бас. Дунаю). Назва з
тюрк. *АІі — чоловіче ім’я та *а§а — титул молодших і старших
начальників в Османській імперії.

Алмазна — м., підпорядковане Стахановській міськраді Луган¬
ської обл. Засноване 1887. Розташоване на залізниці Дебальцеве —
Первомайськ. Назва від алмаз — мінералу з класу самородних
металів, дорогоцінний камінь. Спочатку Алмазом на місцевій
шахті було названо вугільний пласт за його високу якість і вели¬
ку потужність (до 2,5 м). Пізніше назва поширилась на забій, а
згодом і на невеличке того часу селище. Утворена за допомогою
прикм. суф. -на.

Алупка — м., підпорядковане Ялтинській міськраді, курорт на
Пд. березі Криму. В старод. часи тут було таврійське поселення
(IV ст. до н. е.). У місті є залишки будівель середньовіччя. Суч.
поселення виникло після включення п-ова до складу Росії. З
двадцятих років XIX ст. А. стала помістям новоросійського гене¬
рал-губернатора князя М.С. Потьомкіна. Походження назви ос¬
таточно не з’ясовано. Виводять її від гр. аіоресе, аіори «лисича,
лисиця» (Кондаракі В.Х. та ін.). Назву виводять також від д.-гр.
аіуріа «без страждань» у розумінні «безпечне місце» (для стоян¬
ки суден). Найімовірніше походження назви від гр. аіоресіа «ли¬
сина на голові» у розумінні «гола місцевість». Мабуть, це слово і
лягло в основу топоніма. Утворений за допомогою суф. -ка. Звід¬
си ж Алупкинський хаос — одне з невисоких вулканічних купо¬
лоподібних підвищень у Кримських горах в р-ні Алупки, яке
внаслідок вивітрювання і обвалів розпалось на безліч брил, утво¬
ривши безладне хаотичне нагромадження. Утворена двоелемент-
ним суф. -инський.

Алушта — м. республіканського підпорядкування АРК, курорт
на Пд. березі Криму. Виникло в VI ст. Араби в XII ст. називали
його Шалушта. За наказом візантійського імператра Юстініана І
була побудована фортеця Алустон. У XIV—XVII ст.ст. відома як
Алуста, Луста, Луска, Луске, Лустіа [ПІНР, ч. 4, вьіп. З, 19, «Рос-
сия», 174\. Руїни фортеці збереглися до нашого часу. Суч. назва
від найменування фортеці від гр. аіузіа, яке дослівно означає
«невмите», «немите», «невикупане» [ГШ; ІМСУ, Крм, 293].

23

Алчак-Кая — верш. Кримських гір. Розташована біля м. Суда¬
ка. Назва від тюрк. *аІсак «низький» і *ка/а «скеля».

Алче'вськ (1931—1961 — Ворошиловськ; 1961—1991 — Кому-
нарськ) — м. обласного підпорядкування Луганської обл. Засно¬
ване 1895 у зв’язку з будівництвом найбільш великого в Європі
Донецько-Юр’ївського металургійного заводу. Будівництво фі¬
нансувалося гірничозаводчиком меценатом О.К. Алчевським. Йо¬
го іменем і названо місто.

Альбове'ць (Албовець, Албовец) — р., п. пр. Серету (бас. Ду¬
наю). Назва від молд. кореня алб- «білий», утворена за
допомогою укр. суф. -овець [Карп., ТБ, 95]. Корінь алб-, очевид¬
но, і.-є. походження. Пор.: гідронім Ельба в Чехії і Німеччині
виводять від і.-є. кореня *а1Ь- «іти, текти» або від аІЬНо «білий»
(той же корінь, що і в латин. аІЬия «білий» [Агєєва, 88].

Альма (Алма) — р. в АРК, впадає в Каламітську зат. Чорного
моря. Назву могли дати генуезці. В перекладі з латин, означає
«Та, що харчує; годувальниця». Татари переосмислили її по-сво¬
єму: тат. *аІта «яблуня». В долині здавна ростуть дикі яблуні.
Пор. Яблуниця.

Альта — р., п. пр. Трубежа (бас. Дніпра). У минулому річка
називалася Льта, Лто, Льто. Вже давно топонімісти помітили, що
назва цієї р. подібна до назви р. Олта, л. пр. Дунаю. Раніше вва¬
жали, що назву Оль на береги Дунаю принесли слов’яни з Дніп¬
ра, проте нові дослідження показали зворотне. Саме прототипом
її послужила старод. назва Олта [Труб., ПУ, 167, 248; Стри-
жак, 72]. Назву виводять від праі.-є. *еІе «текти», «пливти», «ли¬
ти» [ЕСЛН, 17]. Генезис гідроніма: Л(ь)то > Олто Ц Ал(ь)то >
Ал(ь)та. Варіантом А. є Ільтиця, д.-р. Л(ь)тиця [ПСРЛ, т. 1]. Гід¬
ронім утворено за допомогою давнього гідронімічного суф. -иця
від Л(ь)то [Стрижак, НРП, 32; ЕСЛН, 85—86].

Амвросіївка (кол. Донецько-Амвросіївський) — м., рц. До¬
нецької обл. Розташоване в пд. частині Донецького кряжа, на
пд. сх. області. Засновне 1669 як пристанційне с. у зв’язку з бу¬
дівництвом Курсько-Харківсько-Азовської залізниці. Назване
іменем повітової сл. Амвросіївки (нині с. Благодатне), яка розта¬
шувалась неподалік. Назву слободі дано на честь старшини (за
іншими даними — підполковника) Амвросія Луконіна. Ойконім
утворено від антропонімічної основи за допомогою двоелемент-
ного суф. -івк(а).

Ананьїв — м., рц. Одеської обл. Розташоване на пн. Одещи¬
ни. В історичних документах — сл. Анані (Анань). Вперше зга¬
дується 1767. Тут селилися біглі селяни-кріпаки з України, Росії,
Молдови. За народним переказом, назва сл. походить від власно-

24

го імені першого поселенця запорізького козака Ананя (Ананія ),
утворена за допомогою присв. суф. -їв.

Ангара — р., л. пр. Салгиру (бас. Сиваша). Назва від тюрк.
*ап§ага «розколина», «ущелина», «каньйон». До тюрк, мови тер¬
мін потрапив з бурят, ангара «паща тварини», «рот» (пор. Анга¬
ра — р., що витікає з Байкалу). Річка витікає з каньйону — гли¬
бокої вузької долини з крутими схилами, що розмиті водами.
Назву річки перейняв Ангарський перевал, розташований між го¬
рами Чатир-Даг і Димерджі неподалік від р. Ангари. Суф. -ський
вказує на відношення до гідроніма Ангара.

Анті ріївка — рр.: 1) п. пр. Вербчі (бас. Десни); 2) п. пр. Жван-
чика (бас. Дністра). Назва від особового імені Андрій утворена за
допомогою суф. -івка; смт.: 1) Слов’янського р-ну Донецької обл.
Розташоване на р. Сухий Торець (бас. Сів. Дінця). Засноване 1938
з хуторів Биківка, Єфанівка, Мазанівка, Суханівка, Хомичівка, які
виникли в другій половині XIX ст. Назва на честь Андрія Петрун-
чика — першого голови комуни, організованої на х. Суханівка,
який загинув від рук бандитів; 2) Тельманівського р-ну Донецької
обл. Розташоване на залізниці Донецьк — Маріуполь. Виникло
1882 у зв’язку з будівництвом залізниці як пристанційне с-ще під
назвою Карань (від тюрк. *кага «чорний»), що пов’язана з вихо¬
дами неподалік темних гранітів. Утворилася від тюрк, основи *каг-
та слов. суф. -ань. У 1930 поруч почалося будівництво с-ща Ки-
зил-Таш (з тюрк, «червоний камінь», на відміну від Карань). У
1947 обидва с-ща було об’єднано під назвою А. Назва також ант-
ропонімічного походження; 3) Бердянського р-ну Запорізької обл.
Розташоване на р. Кілтиччя, л. пр. Обитічної (бас. Азовського
моря). Засноване 1809 на місці кол. тат. аулу Канжегали пересе¬
ленцями — державними селянами з Київщини, Полтавщини та
Чернігівщини, а також кріпаками-втікачами з різних місць Росії
та України. Назване по імені першого переселенця з Полтавщини
Андрія Дерев’янка (газ. «Таврич. губ. ведом.», 10 жовтня 1864);
4) Балаклійського р-ну Харківської обл. Розташоване на залізниці
Харків — Ізюм неподалік від р. Сів. Дінець, на бер. оз. Уступ. Час
заснування невідомий. Вперше згадується про поселення, яке в
той час називалося Андрієві Лози, 1627 в «Книге Большому Черте-
жу» [КБЧ]. Біля поселення існувала фортеця. Імовірно, що пер¬
винна назва антропонімічного походження і утворена від імені Ан¬
дрій (за допомогою суф. -єв), з яким пов’язана ділянка долини
Сів. Дінця^ вкрита лозами — рід рослин з родини вербових.

Андрушвка (кол. Андрусівка) — м., рц. Житомирської обл.
Розташоване на пд. сх. Житомирщини на р. Гуйва, п. пр. Тете¬
рева (бас. Дніпра). На місці суч. міста А. стояв козачий сторожо-

25

вий пікет. Найменування перейняло від с. Андрусівки, яке стоя¬
ло далі на пд. Уперше воно згадується 1683 в переліку «пустих
сіл, у яких жодної халупи не було» [АЮЗР, 6 , 1, 153\. Назва, оче¬
видно, антропонімічного походження і утворена за допомогою
суф. -івк(а) від імені Андрусь (Андруш ).

Антонівка — смт., підпорядковане Херсонській міськраді. Роз¬
ташоване на правому березі Дніпра, нижче від гирла Інгульця.
Засноване 1870 поміщиком Комстадіусом і назване по імені його
сина Антона. Утворилося за допомогою суф. -івк(а).

Антоніни — смт. Красилівського р-ну Хмельницької обл. Роз¬
ташоване на р. Ікопоть, л. пр. Случі (бас. Прип’яті). Вперше зга¬
дується в другій половині XVIII ст. як с. Голодьки. Назва є мно¬
жинною формою від антропоніма Голодько. 1770 один з родичів
магната Сангушка, котрий орендував ці землі, назвав Голодьки
ім’ям своєї дружини Антоніни. Закінчення -и й виконує роль су¬
фікса як словотвірного засобу. Топонім за походженням являє со¬
бою форму родового відмінка, переосмислену на форму множини.

Антрацит (кол. Боково-Антрацит) — м., рц. Луганської обл.
Розташоване на р. Нагольчик, п. пр. Нагальної (бас. Міусу). Ви¬
никло в роки перших п’ятирічок із шахтарських селищ. Район
багатий на антрацит — найбільш метаморфічне, високоякісне
вугілля. Звідси й назва. Типовий безсуфіксний топонім.

Анчокрак (Янчекрак, Янчокрак, Янчукрак) — р., п. пр. Ко-
гильник (впадає в лим. Сасик, або Кундук). Походження назви
остаточно не з’ясовано. Одні виводять її від полов. *сокгак «гір¬
кий» [Труб., 197\, інші від тюрк, словосполучення *ап «збоку»,
«сторона» і * сокгак(сокгак) [Фасм., 1]. Ще інші стверджують, що
географічний термін сокгак у топонімії тюрк, походження на те¬
риторії Пн. Причорномор’я виступає тільки в значенні «джере¬
ло», що найбільш ймовірно [Отін, ГСУ, 56].

Апанли — р., п. пр. Корсака (бас. Азовського моря). В.Г. Фо-
менко, посилаючись на Ф. Бруна, гідронім виводить з тюрк.
*апІу «багатий на дичину» і преф. з підсилювальним значенням
ап- [Фоменко, ТЕ, 71]. Є.С. Отін назву виводить від тюрк. *арап
«колодязь» і суф. -1у. Дослівно: «Колодязна», «Річка, що тече в
западині» [Отін, ГСУ, 70].

Апостолове (кол. Вошиве, Покровське) — м., рц. Дніпропет¬
ровської обл. Засноване в кінці ХУІІІ ст. відставним секунд-ма¬
йором Ямбурзького кірасирського полку М.Д. Апостолом, якому
указом Катерини II 1793 дано в дарчу земельний наділ 12 тис. де¬
сятин обабіч степової річки Вошивої. Ім’ям річки було названо
й слободу. З побудовою церкви св. Покрови сл. перейменовано
на Покровське. З 1923, після об’єднання сл. Покровське з при-

26

станційним с-щем Апостолове, м. одержало суч. назву. Утворена
за допомогою прикмет, суф. -ов(е).

Арабатська Стрілка — вузька, довга коса, що відокремлює
Сиваш від Азовського моря, намита морськими водами з черепаш¬
кового піску. Назву виводять від фортеці *КаЬаі (АгаЬаі) — XVI—
XVII ст. Тюрк. *агаЬаі дослівно означає «передмістя». Руїни фор¬
теці збереглися до нашого часу поблизу с. Каменського, на бер.
Арабатської затоки. Найменували косу російські солдати під час
кримських походів 1737—1739. Існує й інше тлумачення, а саме,
що назва походить від тат. *агаЬа-61\ дослівно: «шлях для гарби»,
«дорога для гарб» (В. Фоменко). Ця дорога існувала ще за часів
Київської Русі і вела до Тмутараканського князівства. Можливо,
назва фортеці, в свою чергу, походить від згаданого шляху, згодом
перенесена на косу — Арабатськ(а). Похідною назвою від А.С. є
Арабатська затока Азовського моря на пн. сх. Кримського п-ова.

Арбузинка (до 1946 — Гарбузинка) — смт., рц. Миколаївської
обл. Розташоване у верхів’ї р. Арбузинка (бас. Півд. Бугу), від
якої й одержало назву. Засноване в середині XVIII ст. переселен¬
цями з Поділля, Волині, Брацлавщини — учасниками селянсько-
козацького повстання проти польських магнатів, а також молда¬
ванами, білорусами, литовцями. Походження назви остаточно не
встановлено. Припускають за можливе утворення назви від гар¬
буз: Гарбузин, Гарбузинка [Лобода, 19].

Армянськ (кол. Перекоп) — смт. Красноперекопського р-ну
АРК. Розташоване на Перекопському перешийку, на залізниці
Джанкой — Цюрупинськ, неподалік від Перекопського валу.
Засноване 1783 вірменами (рос. армянами) і греками, вихідцями
зі зруйнованої тур. фортеці Оркапі, розташованої за 7 км. Спо¬
чатку було відоме під назвою Армянський базар. Назва зберегла¬
ся до початку XX ст. В основі топоніма лежить корінь армян-,
доповнений суф. -ськ.

Артек — місцевість на Пд. узбережжі Криму. Розташована бі¬
ля західних схилів кристалічного масиву *Аіи-сІа§ (Ведмідь-гора).
У минулому тут існувало поселення стародавніх греків Кардіат-
рикон, назва якого, як гадають, походить від однойменної річки,
Що впадає в цьому р-ні [Никон., КТС, 33]. У перекладі з гр. ця
назва означає «втіха серця». З часом назва Кардіатрикон спрощу¬
валась і набувала нових форм — Іатрикон, Атрикон, Артикон. З
приходом у Крим тюрків, очевидно половців, ця назва була пе¬
реосмислена на *Агіік, що на д.-тюрк. мові означає «визначний,
величний, краший» [Фоменко, 18].

27

Артемівка (до 1925 Павлівка) — смт. Чутівського р-ну Полтав¬
ської обл. Виникло у зв’язку з будівництвом цукроварні в 1903—
1905 роках. У 1925 цукрокомбінату присвоєно ім’я Ф.А. Сергєє-
ва ( Артема) — діяча кол. радянської держави. Назва комбінату
поширилась і на с-ще. Утворилася від Артем за допомогою суф.
-івк(а).

Артемівськ — м.: 1) (кол. Бахмут) рц. Донецької обл. Розта¬
шоване на р. Бахмут, л. пр. Сів. Дінця (бас. Дону), на автома¬
гістралі Харків — Ростов-на-Дону. Найстаріше місто Донбасу.
Вперше про «сторожу Бахмутську» згадується в літописі 1571.
Назва перейнята від р. Бахмут (Бахмутка); 2) (кол. Катеринів-
ка) Перевальського р-ну Луганської обл. Розташоване на за¬
лізниці Дебальцеве — Комунарськ. Стара назва пов’язана з
іменем землевласниці. Теперішні назви по імені діяча кол.
рад. держави Артема (Ф.А. Сергєєва). Утворені за допомогою
суфіксальної групи: присв. суф. -ів та традиційного «міського»
суф. -ськ.

Артемове (до 1921 — х. Нелєпівський, з 1938 — м. Артема) —
м., підпорядковане Дзержинській міськраді Донецької обл. Роз¬
ташоване неподалік від залізниці Костянтинівка — Ясинувата.
Засновне 1894 [ІМСУ, Днц, 308\ в зв’язку з будівництвом вугіль¬
ної шахти, яку пізніше названо по імені Ф.А. Сергєєва (Артема).
У 1938 віднесено до категорії міст під назвою м. Артема, з 1965 —
Артемове. Утворена за допомогою суф. приналежності -ов(е).
Стара назва х. — від прізвища переселенця Нелєпи.

Артополот — рр.: 1) (по КРУ — Артополог, виправлено СГУ)
л. пр. Многи (бас. Дніпра); 2) (Артополок) л. пр. Сули (бас.
Дніпра). О.С. Стрижак назву виводить від Іран, агіа-рагаїа «річ¬
ка божества» [Стрижак, НРП]. Пор. у тому ж басейні р. Богівка.

Арциз — м., рц. Одеської обл. Розташоване у заплаві річки Ко-
гильник і її л. пр. Чаги (бас. Чорного моря). Засноване 1816 як
поселення польських і німецьких колоністів. Назва на честь пе¬
ремоги російських військ над наполеонівською армією 8—9 бе¬
резня 1814 біля м. Арсі (фр. Агзіз) у Франції.

Аршиця — верш. Українських Карпат. Назва від місцевого гео¬
графічного терміна аршиця «стрімка, кам’яниста, дика гора» [Ля-
щук, КГТ, 165\.

Асканія-Нова (місц. назва Чаплі) — 1) заповідник цілинного
степу на пд. сх. Херсонської обл. Територія, на якій знаходить¬
ся заповідник Асканія-Нова, раніше називалася Чаплі за розта¬
шування її на схилах Великого Чапельського поду (плоскої сте¬
пової западини, де весною збирається вода). У 1828 німецький
герцог Ангальт-Кетенський купив у Миколи І за безцінь (по

28

8 коп. за десятину) 42,3 тис. десятин землі. Згодом її перекупив
землевласник Ф.Е. Фальц-Фейн; 2) смт. Чаплинського р-ну
Херсонської обл. У 1841 в степу поблизу х. Чаплі було заснова¬
но хутір, названий іноземним магнатом на честь місцевості
(кол. графства з руїнами фортеці) Асканія в Німеччині Аскані-
єю-Новою.

1 9

Аскольдова могила — розташована на правому бер. Дніпра в
Києві, є складовою частиною природно-архітектурного парку. За
свідченням літопису, тут в IX ст. князь Олег убив київських кня¬
зів Аскольда і Діра. Гадають, що Аскольд похований на місці за¬
гибелі. Звідси й назва [УРЕ, 10, 276\.

Аталикова (Аталік, Отолика) — р., л. пр. Дніпра. Назва від
тюрк. *аі «кінь» і прикм. форманта *-Іик. Дослівно: «Кінська».
Пор. Кінська. Оформлення за допомогою суф. -ов(а).

Ат-Баш — верш. Кримських гір в р-ні Сімеїза. Назва від тат.
*аі «кінь» і *Ьаз «голова» — «Кінська голова». За формою верш,
подібна до кінської голови.

Аули — смт. Криничанського р-ну Дніпропетровської обл.
Розташоване на правому бер. Дніпра. Назва від апелятива *аиІ,
який у тюркомовних народів вживається в розумінні «поселення,
село, селище, табір, стоянка, кочовище (що складається з юрт),
подвір’я, житло». У минулому тут був татарський аул. Закінчен¬
ня -и у плані змісту виконує роль словотворчого засобу.

Ачи — оз. на Керченському перешийку Кримського п-ова.
Назва з тюрк. *асі «гіркий» дана за гіркосолону воду.

Аші-Голь — оз. на Керченському перешийку Кримського п-ова,
неподалік від смт. Приморський. Назва від тюрк. *асі «гірке»,*&о7
«озеро з гіркою водою».

Аюдаг (Ведмідь-гора) — мис і г. на Пд. березі Криму. Назва від
башк., кипч., крим.-тат. *а/м «ведмідь» і тур. *<7аУ «гора» та ін.
тат. мов *с!а§ «гора» — «Ведмідь-гора». Зовнішнім виглядом гора
схожа на ведмедя, що ніби припав до моря і п’є воду. Старод.
греки називали її Кріу-Метоп (Метопону) «Баранячий лоб», іта¬
лійські моряки середньовіччя — Камілле «Верблюд», турки нази¬
вали гору також Буюк-Кастель «Велика фортеця» [Рада., 223;
Фасм., 1, 99\.

Аян — р., п. пр. Салгиру (бас. Сиваша). Назва від тюрк. *а]ап
«світлий». Назва зумовлюється чистою прозорою водою.

Аян-Дере (Узень) — р. Кримського п-ова, впадає в Чорне мо¬
ре. Назва від тюрк. *щап «світлий», *<іеге «долина». Варіант
Узень від тюрк. *бі «текти», дгдп «річка».

29

Б

Бабаї — смт. Харківського р-ну Харківської обл. Розташова¬
не на р. Уда (бас. Сів. Дінця) на автомагістралі Москва —
Сімферополь. Виникло 1643. Назва походить від імені чугуївсь¬
кого боярина Федора Бабая, власника села. Словотворчим засо¬
бом служить флексія множини.

Баба-Людова — верш. Українських Карпат. Назву першої ім.
частини складного топоніма пов’язують з д.-р. міфологією. За
уявленням наших далеких предків, баба — жіноче божество, тіт¬
ка бога Святовича, богиня землі, яка витала над світом у вигля¬
ді хмар; пізніше уособлювала світло і жила нібито в горах, на
скелястих вершинах, на високих кручах річок [УРЕ, 1, 389]. Звід¬
си, можливо, й назва г. Баба поблизу Гусятина, велика кількість
назв Бабина гора, зокрема неподалік від Збаража, Бабині гори
над р. Студеницею — л. пр. Дністра. Проте топооснова баб- ба¬
гатозначна. їм. частина складного ороніма могла утворитися й
від іншого терміна: корінь боб-/баб- у слов. мовах має означен¬
ня чогось одутлого. Пор. серб, баба «кругла ягода» [Меркулова,
36—37]. У такому разі оронім Б.-Л. дослівно означатиме: «Гора з
заокругленою вершиною», що, гадаємо, більш імовірно. Верши¬
ну Бабин Писок у Товтрах виводять за подібність її силуету до
профілю обличчя міфічної баби-яги. Назва р. Баба — п. пр. Дес¬
ни, очевидно, походить від укр. поліського діал. баба «трясови¬
на, грузьке місце». Річка й справді має заболочене русло. Назва
рр. Баба — 1) л. пр. Великого Бурлука (бас. Сів. Дінця); 2) пр.
Гірського Тікичу — походить від тюрк. *ВаЬ(а) «потік, ручай».

Бабуся (Бабузя, Рівчак) — р., п. пр. Удаю (бас. Сули). Гідро¬
нім — складне тюрк, утворення: *ВаЬ — у$ — *ВаЬ(а), де перший
компонент *ВаЬ(а) означає «потік, ручай»; другий — *дгбп «до¬
лина, рукав ріки», казах, бгдп — «ріка» [Труб., ПУ, 241, 248]. Ва¬
ріант Рівчак відповідає укр. «потік, рів». Бабуся — переосмислен¬
ня в слов. мовах на поняття більш зрозуміле.

Багата — рр.: 1) п. пр. Орелі (бас. Дніпра); 2) л. пр. Орелі
(бас. Дніпра). Назва, ймовірно, за характер долини, багатої на
розлогі луки і щедрі сіножаті та пасовиська з родючими чорно¬
земними ґрунтами, особливо в Сахновщинському р-ні Харків¬
ської обл. Гідронім являє собою прикм. ж. р. без спеціального
топонімічного форманта.

Багатенька — р., п. пр. Багатої (бас. Орелі). Назва похідна від
Багата, утворена за допомогою демінутивного суф. -еньк(-а),
який вказує на здрібнілість об’єкту. Дослівно: «Маленька Багата».

ЗО

Багачка — рр.: 1) л. пр. Сули (бас. Дніпра); 2) л. пр. Убеді (бас.
Десни); 3) п. пр. Вересочі (бас. Десни); 4) п. пр. Трубежа (бас.
Дніпра); 5) п. пр. Псла (бас. Дніпра). Назва від прикм. багатий,
утворена за допомогою суф. здрібнілості -ачк- (див. Багата). Про
походження назви Б.— п. пр. Псла — див. Велика Багачка.

Багва (за КРУ — Багна, випр. СГУ) — р., л. пр. Гірського Ті-
кичу (бас. Півд. Бугу). Назва від укр. діал. багва «мокра заболо¬
чена рівнина», «мокре місце між двома горбами». Багна — п. пр.
Шубранця (бас. Дунаю). Назва від болотистої місцевості Багна,
з якої витікає річка. Від кореня баг- географічного терміна багно
та суф. -ва, від основи багн- та суф. -івка походить найменуван¬
ня р. Багнівка, п. пр. Черемошу (бас. Дунаю) [Карп., ТБ, 56]. Від
цього ж кореня за допомогою суф. -уват(а) названа р. Багнувата
в бас. Дністра.

Базавлук (Бузулук, Бузлук, Бузувлук) — 1) р., п. пр. Дніпра;
2) о. на Дніпрі, нижче Дніпровських порогів. Етимологія Б. нале¬
жить до чітко не з’ясованих. Дехто з дослідників назву виводить
від тюрк. *Ьагик, *Ьитк (тур. Ваіук ) «зіпсована вода». Назва утво¬
рилася за допомогою тюрк, форманта *1ук. Звідси ж Базавлучка —
п. пр. Базавлука. Утворена за допомогою укр. суф. -чка.

Базалія — смт. Теофіпольського р-ну Хмельницької обл. Роз¬
ташоване у верхів’ї р. Случ п. пр. Горині (бас. Прип’яті). Час за¬
снування невідомий. У 1561, за іншими даними близько 1570,
український магнат Костянтин-Василій Острозький на місці
с. Колищинці збудував фортецю і перейменував поселення у
м. Старокостянтинів на відміну від Новокостянтинова, яке він
заснував біля Летичева на р. Вовк, л. пр. Півд. Бугу. Згодом Ста¬
рокостянтинів магнат назвав своїм ім’ям Василь (п. Базиль [ОА,
4—5\). З часом звук и змінився на а. Штучна назва утворена під
впливом, а в попередньому складі.

Байдарка (Байдар) — р., л. пр. Чорної (бас. Чорного моря, в
Криму). Назва від тат. *ЬаШег «чудова». Утворена за допомогою
слов. суф. -ка.

Байдарські ворота — збудовані 1848 на перевалі через Голов¬
не пасмо Кримських гір. Назву дістали від кол. найменування
Орлинівської долини *ВаісІег — оиа з тюрк. *ЬаісІег «чудова»,
*ооа «рівнина». Б.в. сполучають Пд. берег Криму з Севастопо¬
лем. Прикм. частина складного топоніма утворена від Байдар
суф. -ські.

Байрачки — смт. Перевальського р-ну Луганської обл. Розта¬
шоване на залізниці Дебальцеве — Луганськ у пд.-зх. частині об¬
ласті. Засноване 1956. Назва від байрак «балка, поросла травою».
С-ще розміщене на місцевості з байрачним рельєфом.

31

Бака — див. Кішка.

Бакай — рр.: 1) л. пр. Базавлука (бас. Дніпра); 2) л. пр. Дніп¬
ра; 3) л. пр. Півд. Бугу; 4) л. пр. Псла (бас. Дніпра); 5) п. пр. Ка¬
зенного Торця (бас. Сів. Дінця); 6) п. рук. Дніпра. Назва від на¬
родного географічного терміна бакай «глибока западина», яма в
річці, в ставку; баюра, глибока баюра в балці; яма в болоті [Ма-
рус.] Термін слов. походження.

Бакунька — р., п. пр. Росі (бас. Дніпра). Існує припущення,
за яким назва Б. походить від рослини бакун (Мсоїіпа гшііса Ь.),
пор. р. Тютюнка в бас. Тетерева (Рогович). За іншим, більш ві¬
рогідним тлумаченням, назву Б. пов’язують з тюрк, дієсл. осно¬
вою *Ьак- «дивитися, спостерігати», *Ьакип — «сторожа». Назва
зумовлена тим, що в давньоруський період, коли на лівому бере¬
зі середньої і нижньої течії Росі будувалися оборонні фортеці, на
правому березі біля Стеблева було збудовано сторожу (бакун),
неподалік від якої протікала річка. Гадають, що від цієї сторожі
і виникла назва р. Бакун(ька) [Железняк, Рось, 84].

Бакша — р., п. пр. Сільниці (бас. Півд. Бугу), впадає поблизу
Тульчина. Назва від тюрк, (полов.) апелятива *Ьаскса «сад». З
суч. тюрк, мов даний апелятив зустрічається тільки в каракал¬
пацькій мові у значенні «город» [Мас., 9].

Балабине (кол. Петрівка, Петрівське, Строганове) — смт. За¬
порізького р-ну Запорізької обл. Розташоване на лівому бер. Ка¬
ховського водосховища. Назва на честь Петра Балабина — ко¬
мандира одного із загонів морської піхоти часів кримських похо¬
дів (1739).,

Балаклава — міський р-н Севастополя. До 1957 м. АРК, кол.
рц. Балаклавського р-ну. Розташоване на бер. однойменної бух¬
ти Чорного моря. Старод. географ Страбон згадує про існування
тут поселення Сюмболон-лімне «Гавань символів, призвісток».
Звідси генуезьке Чембало. Суч. назва походить від тур. *ЬаІук
«риба» та «гніздо». Дослівно: ^«Місце, багате рибою» [Ів.,

20—21]. Звідси ж назва Балаклавська бухта. Утворена за
допомогою суф. -ська.

Балаклійка (кол. Балаклея, Баликлейка, Баликлея, Булуклея,
Буликлея та ін. [СГУ, 31] — р., л. пр. Сів. Дінця (бас. Дону). На¬
зву виводять по-різному: одні з тат. *ЬиІак «джерело», інші з тюрк,
(полов., караїм., тат., тур.) *ЬаІик «риба», *ЬаІикІи «рибна», що ві¬
рогідніше. Згодом в укр. мові формант -ли змінено на -лія/-лея
як уподібнення гідронімам жіночого роду. Топоров і Трубачов га¬
дають, що назва Балакл’кя утворилася за аналогією до старих
слов. слів на -*Ья (-ея) шляхом фонетичної трансформації назви
тюрк, прикм. походження [Топ., Труб., 78—79, 129—130]. Пізні-

32

ше за допомогою демінутивного суф. -к- гідронім змінився на
похідний від найменування м. Балаклія, що на ній розташоване.

Балаклія (кол. Ново-Серпухов) — м., рц. Харківської обл. Роз¬
ташоване там, де р. Балаклійка впадає в Сів. Донець. У 1571 на
Сів. Дінці і на Осколі російським урядом було встановлено сторо¬
жову службу — сім варт, завдання яких було повідомляти про наб¬
лиження татар. У гирлі р. Балаклійки була побудована третя варта.
У 1663 тут оселилися черкаси (так називали тоді українських ко¬
заків), сюди прибуло кількасот українців з теп. Черкаської обл. на
чолі з атаманом Я.С. Черніговцем. Вони разом з російськими ко¬
заками збудували фортецю-острог і «осадили» 150 дворів. Посе¬
лення було назване Ново-Серпухов (по імені рос. м. Серпухова)
[Багалій, 353]. Цей рік і вважають роком заснування Б. У 1891 Но¬
во-Серпухов перейменовано на Балаклію. Звідки пішла назва, до¬
стовірно невідомо. Одні стверджують, що так паралельно назива¬
ли Ново-Серпухов переселенці з с. Балаклія на Черкащині. Інші
[Слюс.], що вона походить від назви р. Баликлеї (нині Балаклій¬
ка), біля якої виросло поселення, що більш вірогідно.

Бал-Кая — верш. Кримських гір, що підноситься над р. Анга¬
ра. Назва від тат. *ЬаІ «мед» і *ка/а «гора»: «Медова гора». Назва¬
но верш, так тому, що колись тут водились дикі бджоли, які жи¬
ли в пустотах гір. Меду було так багато, що місцями він витікав
назовні [«Россия», 14, 692].

Балта — м., рц. Одеської обл. Розташоване на р. Кодима (бас.
Півд. Бугу). Відоме з XVI ст. як торговий і ремісничий центр, що
виник біля заснованої турками і кримськими татарами фортеці
Балти. 1690—1695, після завоювання цієї місцевості Польщею,
магнат Юзеф Любомирський побудував на високому лівому бер.
р. Кодима фортецю, навколо якої виросло поселення під назвою
Юзефград. Згодом була відновлена стара назва. Вона походить з
молд. балтз «болото», запозичене зі слов. мов. Справді, правий
бер. р. Кодима має низовину, болотисту заплаву. Тлумачення з
тур. Ьаііа «сокира» в означенні топоніма «місце, розчищене від
лісу» малоймовірне, не наукове.

Бар — 1) пот., л. пр. Тисьмениці (бас. Дністра). Назву виво¬
дять від праслов. бара «річка, потік, болото», ст.-слов. бар «мок¬
ре місце», д.-р. бара «болото» [Нероз., 17]. Пор. болг. бара «дра¬
говина, калюжа, ручай»; с.-х. бара «калюжа, стояча вода»; 2) м.,
рц. Вінницької обл. Вперше згадується 1425 під назвою Рів, яку
дістало місто від однойменної річки (тепер пот.), на якій воно
стоїть. У 1537 польська королева Бона Сфорца — дружина коро¬
ля Сигізмунда І Старого — купила Рів у магната Одровонжа і пе¬
рейменувала його в Бар (на згадку про місто Барі на пд. Італії, в

З - 83110

33

якому вона народилася). Тоді місто було перенесене на лівий
бер. р. Рів [Фасм., 1, 722; ІМСУ, Вн, 114\.

Баран — р., п. пр. Півд. Бугу. Назву виводять від баран «пі¬
ниста хвиля у вузькому місіу річки» [Грінч., 1, 28]. Звідси ж ви¬
водять найменування Баранів — р., л. пр. Сарати (бас. Дунаю)
[Карп., ТБ, 97\. Вперше згадується 1891 під назвою Вагапіз. У
1909 із суф. -ів. Аналогічне походження назви має пот. Бара-
нія — п. пр. Тиси (бас. Дунаю), а також Баранка — р., п. пр. Гер-
цушки (бас. Дунаю), утворена від баран та демінутивного суф.
-ка [Карп., ТБ, Р7|.

Баранівка — смт., рц. Житомирської обл. Розташоване на
р. Случ (бас. Прип’яті). Перша згадка відноситься до 1565. На¬
зву виводять від першопоселенця на прізвище Баран за допомо¬
гою суф. -івка. Творення топоніма від роду діяльності мешканців
села — виготовлення декоративного посуду, зокрема т. зв. баран¬
ців,— не переконливе. Очевидно, тут баранці являють собою
явище детопонімізації — перетворення власної географічної на¬
зви на загальну. Пор.: осташки — назви взуття від Осташков —
місто Тверської обл. Росії, де його виробляють; тканина бостон
від міста Бостон у Великобританії тощо. Отже, слово баранці —
похідне^ від найменування с-ща.

Баранія — див. Баран.

Баранка — див. Баран.

Барвінкове — м., рц. Харківської обл. Розташоване на залізниці
Слов’янськ — Лозова. Засноване 1680. За народним переказом, не¬
подалік від садиб перших поселенців Шпака і Незолі була балка, в
якій росло багато польових квітів — барвінку (Уіпса таіог еі
тіпог) — рід рослин з родини барвінкових. Так, нібито, виникла на¬
зва поселення: Барвінкова Балка, Барвінкова Стінка, а згодом Бар¬
вінкове [ІМСХ., Хрк, 20 7] (стінка, стіна — «крутий схил з глибоко
врізаною долиною, часто порослою лісом або чагарником». Дуже по¬
ширена в Україні назва урочищ, сіл, лісів). За іншим, більш імовір¬
ним переказом, поселення названо на честь козацького атамана
Барвінка [ОХЕ, 5]. Підтвердженням цього служить суф. приналеж¬
ності-ове. Структура топоніма має такий вигляд: Барвін(о)к + ов(е).

Баришівка — смт., рц. Київської обл. Розташоване на право¬
му бер. р. Трубіж, л. пр. Дніпра. Достовірних відомостей про по¬
ходження назви немає. Вважають, що це літоп. м. Баруч, яке
вперше згадується 1125, і від нього виводив суч. назву А.В. Сто-
роженко. Інші вказують на існування в минулому на території
суч. Б. поселення Борисівки — володіння київського князя Бо¬
риса (XI ст.) (М. Арандаренко). Суч. поселення вперше в істо¬
ричних документах згадується під 1603 як Баришівське Городи-

34

ще, а в 1630 як Баришеве. У народній вимові назва поселення
звучала як Баришівка подібно до того, як м. Бориспіль назива¬
ють Боришпіль [ІМСУ, Кв]. Пор. с. Бариш біля м. Бучача Тер¬
нопільської обл., що має антропонімічне походження. Утворен¬
ня за допомогою суф. -івка.

Басанка — рр.: 1) п. пр. Великого Ромна (бас. Дніпра);
2) л. пр. Саги (бас. Дніпра); 3) п. рук. Дніпра. Назву остаточно
не доведено. Д.І. Яворницький виводив її то з монг. басан «кра¬
сивий», то з аналогічного тюрк, «переможець». Назву витлума¬
чують з тур. *Ьаз-ап «придушення, кошмар» [Рада., 4, 1528\. Ми
гадаємо, що в основі гідроніма лежить народне слово баса «кра¬
са, красота, хорошість, пригожість, нарядність, вишуканість,

прикрашення, наряд, прикраса» [Даль, 1, 52]; -н-інтерфікс,

в даному разі частина слова, що служить для з’єднання основи
і суф. Звідси ж, імовірно, Басанська — р., л. пр. Томаківки (бас.
Дніпра), утворена за допомогою суф. -ськ(а), можливо, через
проміжний антропонім Басан та суф. -к(а).

Батіг — рр.: 1) (кол. назва Довжа) л. пр. Калюс(ик)а (бас. Дніс¬
тра); 2) л. пр. Мукші (бас. Дністра); 3) л. пр. Півд. Бугу; 4) п. пр.
Бужка (бас. Півд. Бугу). Семантика пов’язана зі словом батіг, до¬
сить поширена в слов. гідронімії. Кол. найменування Довжа дано
за видовжену вузьку форму русла, що асоціюється з новою назвою
[Бабишин, 29]. Звідси, очевидно, назва Батіжок — 1) р., пр. На-
падівки (бас. Півд. Бугу), 2) пот., л. пр. Кетроси (бас. Дністра) та
ін. Утворення за допомогою демінутивного суф. -ок від основи
батіг. Даний демінутив — давня гідронімічна метафора.

Батіліман — 1) зат. Чорного моря на пд. Кримського п-ова.
Назва від гр. слів Ьаіі «блакитна», Іітеп «затока»; 2) с-ще, підпо¬
рядковане Севастопольській міськраді АРК. Розташоване на бе¬
резі зат. Батіліман, від якої й одержало назву,

Батурин (кол. Баторій) — смт. Бахмацького р-ну Чернігівської
обл. Стоїть на високих берегах р. Сейм, л. пр. Десни (бас. Дніп¬
ра). Засноване 1625 як польське укріплення. Дещо трансформо¬
вана назва від прізвища польського короля Стефана Баторія, ут¬
ворена за допомогою присв. суф. -ин.

Бахмач (Бахмачь) — м., рц. Чернігівської обл. Розташоване в
верхів’ї р. Борзенка, п. пр. Борзни (бас. Десни). Виникло в 60—
70-х рр. XIX ст. під час будівництва Курсько-Київської (1867) і
Лібаво-Роменської (1873) залізниць на місці літоп. м. Бахмачь,
відомого в 1147 (Іпатіївський літопис). Тут було споруджено дві
зал. ст., навколо яких виросло два поселення. Вони й дали поча¬
ток місту. Назва від одноіменного містечка, що лежало за 2 км
від залізниці (нині с. Бахмач). Назва походить від літоп. Бах-

мач — посесив на *-і(ь) від Бохмат 11 Бахмат. Пор. д.-р. бах-
мать «низькорослий кінь» < тат. *рактаі < перс, рекп «широкий,
великий» і тюрк. *аі «кінь». Первинно «татарський кінь», похо¬
дить від тюрк. ім. *Макт сі сі «Магомед» [ЕСЛН, 24].

Бахмут (Бахмат, Бахмутка, Бахмутова, Бахмутовка, Багмита,
Багмут, Бахмута) — р., п. пр. Сів. Дінця. Походження назви ос¬
таточно не встановлено. Її виводять від тат. імені Магомет або
Махмуд (по-татарськи звучить *Васктаі, *Васктиі «достохваль-
ний» [Чубенко]. Інші вважають, що в основі гідроніма Б. лежить
укр. апелятив тат. походження від *рактаІ «низькоросла порода
коней», що більш вірогідно (див. Бахмач). Відомо, що ще у
XVIII ст., за свідченням рос. акад. Палласа, в східних степах Ук¬
раїни, отже в долині Бахмутки, паслися табуни бахматів (тарпа¬
нів) — низькорослих диких коней.

Бахтин (Бахтин Колодязь) — р., п. пр. Осколу (бас. Сів. Дінця).
Припускають, що в основі гідроніма лежить тюрк., запозичене з
Іран, мов., бух «щастя». Пор. тур. *ЬакіІі «щасливий», скіф. Ьакіа
«талант, щастя» [Отін, ГСУ, 10 Д. Вважають, що гідронім Б. має
раннє походження, є реліктом складного гідроніма дотюркського
періоду (пор. авест. Ьаскіа, наведене Абаєвим [160\. Суч. назва ан-
тропонімічного походження — від Бахта або Бахтин, що містить
тюрк, основу Іран, походження, очевидно, запозичену з авест. (пор.
прізвище відомого рад. літературознавця — Бахтин М.М.) [Отін,
там же]. У варіанті Бахтин Колодязь друга частина складного гідро¬
німа — Колодязь — означає «джерело, річка» (пор. Білий Колодязь).

Бахчисарай (Бахчесарай, Бакчесарай) — м., рц. АРК. Розта¬
шоване в долині р. Чуруксу, п. пр. Качі (бас. Чорного моря).
Вперше згадується в грамоті Менглі-Гірея в 1502 [УЗМУ, 5Д.
Заснування відносять до останньої чверті XV ст. Спочатку (1519)
тут було побудовано палац під назвою Бахчисарай, що від перс.
*Ьасксі «садочок» і тюрк. *загаі «палац». Дослівно: «Палац у са¬
дочку» [Циг., 37]. Згодом назва палацу перейшла й на поселен¬
ня, що виникло біля нього.

Баштанка — смт., рц. Миколаївської обл. До революції спочат¬
ку називалося Полтавським, потім Полтавкою (від переселенців з
Полтавщини). Розташоване на залізниці Харків — Миколаїв. За¬
сноване 1806. Найменування від б. Баштанка, назва останньої від
баштан — місце вирощування баштанних культур: кавунів, динь,
гарбузів [Лобода, 23]. Утворена за допомогою суф. -ка.

Беденекир — верш. Криму на околиці м. Ялти. У перекладі з
тат. «Перепелиний горб».

36

Безіменка — рр.: 1) л. пр. Липи (бас. Дніпра); 2) п. пр. Стубли
(бас. Дніпра). В обох випадках апелятив перейшов у власну назву.

Безлюдівка — смт. Харківського р-ну Харківської обл. Розта¬
шоване на лівому бер. р. Уда (бас. Сів. Дінця). Від того, що сл.
виникла на безлюдді, далеко від населених пунктів, вона й діста¬
ла таку назву; час її заснування 1660. Топонім утворено від ко¬
реня люд-, преф. без- та суф. -івка.

Безодня — рр.: (Вегбопіа) — л. пр. Стугни (бас. Дніпра);
2) л. пр. Усті (бас. Прип’яті); 3) п. пр. Росі (бас. Дніпра). Назва
від апелятива безодня, бездонна, про що вказує і польська форма
гідроніма. Типовий приклад переходу апелятива у власну назву.

Белз — м. Сокальського р-ну Львівської обл. Розташоване на
р. Солокії (бас. Вісли). Одне із Червенських міст. Вперше згаду¬
ється в літописі 1030. Ойконім має генетичне співвідношення з
гідронімом Белзець — р., л. пр. Полтви. Походження назви міста
пояснюють по-різному. Одні тлумачать її то як ілліризм — із
*ЬиЬ/*ЬиІ5 «брус, балка», зіставляючи назву Белз із діал. Ьеігу $і%
«білитися» [Труб., ПУ, 280; Брюкнер], то як полонізований бап¬
тизм з ятвязького Ьіізаз «білий» [Труб., там же]. Інші назву виво¬
дять від д.-р. бєлизь «біліє місце» в розумінні «світла поляна се¬
ред темного лісу» [Рудницький, Брюкнер]. Топоніми з основою
Белз- утворюють щільний ареал на порубіжних бойк. теренах, де
фіксуються географічні терміни (бойк.) бевз, бевза, беуза «про¬
валля, прірва, глибінь, непрохідні місця, безодня, стрімкий бік
гори» [Онишкевич]. Як продовження кореневе бевз-, *ЬьІ2- з
місцевою рефлексією > ьі -> еі > еЬ — на Нижній Наддністрян¬
щині. Назва, очевидно, зумовлена характером рельєфу місцевос¬
ті [ЕСЛН, 26-27; Шульгач].

Белзець (Бельзець) — р., л. пр. Полтви (бас. Зах. Бугу). Виті¬
кає з великого ставу біля с Гончарівки (кол. с. Белзець) Золочів-
ського р-ну Львівської обл., від якого і виводять назву. Кол. на¬
зву села, в свою чергу, виводять від м. Белз із зменшувальним
суф. -ець. Пор. Київ — Києвець, Ростов — Ростовець і т. п. Як
засвідчує М.М. Паробецький, старожили села кажуть, що колись
давно частина жителів м. Белза заснувала тут нове велике посе¬
лення, яке і названо Белзець. Це тим більше імовірно, що тери¬
торія села входила свого часу до складу Белзького князівства
(XII—XIII ст.].

Бельбек — р. в АРК, впадає в Чорне море. Назва, імовірно,
від тюрк. *ЬеІ «ущелина» та *Ьйк — географічний термін в зна¬
ченні «закрут, заворот річки». Дослівно: «Закрут поблизу ущели¬
ни». Згодом відбулося контактне перенесення назви з ділянки
річки на все її русло.

37

Берда' (Бердь, Бердо, Бердянська, Бердинка, Бердянка [СГУ,
Зд\ — р., впадає в Бердянську зат. Азовського моря. Походжен¬
ня назви остаточно не з’ясовано, існує кілька тлумачень. Най¬
більш імовірно, що це укр. назва і відбиває добре відомий в дав¬
нину в слов. мовах термін бердо , бардо (ст.-слов. *брьдо ) «пагорб,
гора, урвище». Отже, назва означає: «річка, що має урвисті бере¬
ги» або «річка, що протікає в урвищі» [Лящук, КГТ, 765]. У Ге-
родота Б. відома як Агара, що означає «плідна, багата». На пер¬
шій географічній карті Росії (1614) ріка позначена під іменем
Богдан.— Див. Богдан.

Бердичів — м., рц. Житомирської обл. Розташоване на р. Гни-
лоп’ять (бас. Дніпра). Виник у X ст. Як Бердичів вперше згаду¬
ється 1546. Топонім виводять від назви тюрк, племен берендеїв,
переможених київськими князями і поселених на землях Київ¬
ської Русі (див. Келеберда). Спочатку місто нібито називалось
Берендичів. Згодом ця назва видозмінилась і набула суч. форми.
Таке тлумачення науково не доведено. Найбільш імовірно, що
топонім антропонімічного походження. У 1430 князь литовський
Вітовт віддав місцевість, де нині розташоване місто, путивль¬
ському та Звенигородському наміснику Каленику, підданий яко¬
го Бердич і заснував тут свій хутір.

Бердо — верш. Українських Карпат. Розташована біля с. Ям¬
не Івано-Франківської обл. Назва від укр. бердо < ст.-сл. брьдо.
[Лящук, КГТ, 765; Черепанова]. Звідси ж назва г. Бердо в Сто-
рожинецькому р-ні Чернівецької обл., найменування потоків у
бас. Дністра і Серету, а також р. Бердовець — пр. Рожани (бас.
Дністра); утворена від основи суф. групою -овець. — Див. Берда.

Бердянськ (до 1830 — Кутур-Огли, 1842 — Ново-Ногайськ, до
1939 — Бердянськ, до 1958 — Осипенко) — м., рц. Запорізької
обл. Розташоване на узбережжі Азовського моря. Назва від
р. Берда, яка протікає через місто; утворена за допомогою суф.
групи -ян + -ськ. Від Б. походять гідроніми Бердянська затока,
Бердянська коса.

Берегове — м., рц. Закарпатської обл. Розташоване в долині
р. Тиса (бас. Дунаю). Виникло в XI ст., входило до складу Київ¬
ської Русі. З кінця XI ст. під владою Угорщини. Назва від слов.
берег «ділянка землі біля води, гора» та суф. -ов(е). Звідси ж на¬
зва Берегівські горби — підвищення, розташовані на пд. зх. За¬
карпатської низовини, сх. від м. Берегового.

Берегомет — смт. Чернівецької обл. Розташоване на р. Серет
(бас. Дунаю). Назва від укр. берегомет «місце, де берег розмива¬
ється водою». Аналогічне походження найменування с. Берего¬
мет Кіцманського р-ну Чернівецької обл.

38

Бережани — м., рц. Тернопільської обл. Розташоване на пра¬
вому бер. р. Золота Липа (бас. Дністра). Виникло в 1375. Назва
на -ани від апелятива берег і утворена за моделлю «назва жителів
за місцем проживання». Реконструкція топоніма має такий ви¬
гляд: берег — бережа — бережани. Остання дана, очевидно, спо¬
чатку поселенцям, а вже потім перейшла і на поселення. Від
цього ж апелятива походить назва Бережанка — рр.: 1) л. пр. Гір¬
ського Тікичу (бас. Півд. Бугу); 2) л. пр. Горині (бас. Прип’яті);
3) ? пр. Дністра; Бережинка — р., пр. Серету (бас. Дунаю); Береж-
ниця — пр. Чорного Черемошу (бас. Пруту) і її п. пр. Бережінка.
Гадають, що назви дуже давні, можливе переосмислення в укр.
мові з балт. Ьегі «береза» [Топ., Труб., 776].

Березанка — рр.: 1) л. пр. Росі (бас. Дніпра); 2) л. пр. Недри
(бас. Дніпра). Назва утворена від кореня берез- за допомогою
двоелементного суф. -нка. Дана за поширення в минулому в до¬
линах річок березових лісів. Про наявність в минулому таких лі¬
сів у долині Б., пр. Недри, засвідчує Стороженко [202\. В Укра¬
їні є понад 100 населених пунктів і безліч річок, балок, назви
яких походять від слова береза. Первісна назва «береза» підкрес¬
лювала ознаку «білого» (дерева); 3) (до 1914 — Олександрофельд,
до 1923 — Суворове, до 1966 — Тилігуло-Березанка) — смт. Роз¬
ташоване в долині р. Сасик (впадає в Березанський лим. Чорно¬
го моря). Найменування Тилігуло-Березанка одержало за розта¬
шування між двома лиманами — Тилігульським і Березанським.
Суч. назва від найменування о-ва Березань, через проміжну лан¬
ку — р. Березань. Утворена від основи за допомогою демінутив¬
ного суф ; -к(а).

Березань — 1) о. на Чорному морі, при виході з Дніпровсько-
Бузького лим. В епоху Київської Русі протягом тривалого часу тут
було слов’янське поселення. Старод. греки називали острів (раніше
півострів) Борисфеном, турки — *ЬйгйІи бгбп айа — «острів біля
впадання в море ріки Вовчої». Від останньої назви походить пе¬
реосмислене укр. Березань, яку народна етимологія створила від
кореня Берез- і суф. -ань. В.А. Никонов назву виводить від Іран,
(авест.) Ьегегапі, скіф. Ьгеаапі «високий», пор.: осет. Ьаеггопсі у
тому ж розумінні. Ця назва поширилась на лим. Березанський,
р. Березань (впадає в Березанський лим. Чорного моря); 2) м. Ба-
ришівського р-ну Київської обл. Розташоване при впадінні
р. Березанки (кол. Березна, Березань) в р. Недру (бас. Дніпра),
від якої й перейняло назву. Найменування р., імовірно, від роз¬
ташування в її долині березових лісів. Згодом, із зростанням зна¬
чення міста, відбулася зворотня метонімія: назва річки змінилась
як похідна від ойконіма за допомогою суф. -к(а). Засноване на

39

початку XVII ст. кріпаками-втікачами з Правобережної України.
Утворена за допомогою суф. -ань від кореня берез-.

Березине — смт. Тарутинського р-ну Одеської обл. Розташо¬
ване на лівому бер. р. Когильник, що впадає в оз.-лим. Сасик
(Кундук). Засноване 1816. Назва дана на честь перемоги росій¬
ських військ у листопаді 1812 на р. Березинь. Словотворчим за¬
собом служить флексія -е.

Березівка — рр.: 1) л. пр. Мерла (бас. Ворскли); 2) л. пр. Гни¬
лого Тікичу (бас. Півд. Бугу); 3) л. пр. Інгулу (бас. Півд. Бугу);
4) л. пр. Турчанки (бас. Десни); 5) л. пр. Інгульця (бас. Дніпра);
6) л. пр. Лисогору (бас. Сули); 7) л. пр. Мокрого Ташлика (бас.
Дніпра); 8) л. пр. Хоролу (бас. Псла); 9) л. пр. Шийки (бас. Тете¬
рева); 10) л. пр. Дніпра; 11) п. пр. Дніпра; 12) п. пр. Кам’янки
(бас. Тетерева); 13) п. пр. Кодими (бас. Півд. Бугу). Назва від бе¬
реза (див. Березанка), утворена від кореня берез- за допомогою
суф. -івка; смт.: 1) (кол. паралельна назва Ново-Олександрівка) рц.
Одеської обл. Розташоване на р. Тилігул (впадає в Тилігульський
лим.). Засноване 1802 на місці чумацької стоянки. Назва, імовірно,
принесена переселенцями; 2) Харківського р-ну Харківської обл.
Розташоване за 15 км на пд. зх. від Харкова. Виникло 1629, за на¬
родним переказом, серед березового гаю, за що й одержало назву.

Березівські мінеральні води — бальнеологічний курорт. Міне¬
ральні води відкриті 1862. Курорт з 1926. Розташований в Хар¬
ківському р-ні Харківської обл. біля кол. с. Березівка, розташо¬
ваного на автошляху Харків — Богодухів, від якого й дістав на¬
зву. Село, в свою чергу, назване від х. Березів, що колись був
розташований у березовому гаї.

Березня — смт., Менського р-ну Чернігівської обл. Розташо¬
ване на автошляху Чернігів — Новгород-Сіверський. Вперше
згадується в літописі 1152, у рік відбиття навали половців. Утво¬
рення від кореня берез- за допомогою прикм. суф. -на.

Березне — смт., рц. Рівненської обл. Вперше згадується під
1445. Розташоване на р. Случ (бас. Горині). Кол. містечко Бе-
резного, Березна. Основа назви: Березний (< нп. Березна). На¬
родна етимологія: «Коли с. добудовували у бік річки, його ста¬
ли називати Бережани, потім Березним, бо неподалік ріс бере¬
зовий гай» [Пура, 87}. Утворення від кореня берез- за
допомогою прикм. суф. -не.

Березнегувата — р., п. пр. Інгулу (бас. Півд. Бугу). Назва по¬
ходить від береза. Утворилася від основи берез- за допомогою
суф. -нег- (гадають, діал. формант, що відповідає загальноприй¬
нятому в укр. мові -НИК-/-НЯК-) та суф. -уват, поширеного на пд.
України на землях, які входили до Запорізької Січі.

40

Березнегувате — смт., рц. Миколаївської обл. Розташоване на
правому бер. р. Висунь, п. пр. Інгульця (бас. Дніпра). Заснова¬
не в другій половині XVIII ст. запорізькими козаками і селяна¬
ми — втікачами з Полтавщини і Чернігівщини. Назва від най¬
менування б. Березнегувата, де започатковано поселення. Ос¬
тання, очевидно, від діал. основи березняг — «місцевість, вкри¬
та густим березняком». Пор.: с. Березняги біля м. Корсунь-
Шевченківський [Лобода, 26]. Прикм. утворення із суф. -уват.

Березовець — рр.: 1) л. пр. Інгульця (бас. Дніпра); 2) пр. Бе¬
резівки (бас. Сули). Назва утворена за допомогою суф. -ець від
прикм. березовий. Вказує на поширення в долині річок берези.

Березовиця — рр.: 1) л. пр. Лисогору (бас. Сули); 2) л. пр. Ве¬
ликого Ромна (бас. Сули). Назва вказує на характер місцевої
флори. Утворилася за допомогою суф. групи -ов + -иця, що до¬
дається до кореня берез-.

Берека — рр.: 1) п. пр. Берестової (бас. Орелі); 2) (Береки)
п. пр. Сів. Дінця. Назва від поширення в минулому берек (5ог-
Ьи$ Ь.) — дерев і кущів виду горобиних. Остання відома в формі
множини [КБЧ, 64], походить від найменування урочища Береки,
розташованого у її верхів’ї неподалік від с. Береки. Спочатку,
очевидно, назву урочища було перенесено на ділянку річки біля
нього, а згодом вона поширилась на все русло.

Береста — р., п. пр. Случі (бас. Прип’яті). Назва від берест
(в’яз, ільм) (ІЛтиз Ь.) — дерево з родини в’язових. Вказує на по¬
ширення в долині річки бересту. Закінчення -а у плані змісту ви¬
конує роль словотвірного засобу — суфікса.

Берестечко — м. Горохівського р-ну Волинської обл. Розташо¬
ване на р. Стир (бас. Прип’яті), на стику Волинської, Рівненської
і Львівської обл., дуже давнє поселення. У письмових документах
відоме з 1445 як с. Берестки. Проте гадають, що воно засноване
значно раніше. Назва, очевидно, від того, що навколо росли бе¬
рестяні ліси: берест (в’яз, ільм) — дерево з родини в’язових (див.
Береста). Утворився ойконім від основи берест- і суф. -ечко. Ана¬
логічне походження мають назви ряду населених пунктів України, в
основі яких лежить слово берест. Неподалік від м. Берестечка
знаходиться музей-заповідник незламної мужності наших предків —
запорізьких козаків — « Козацькі Могили» (див.)

Берестова — рр.: 1) п. пр. Орелі (бас. Дніпра); 2) п. пр.
Кам’янки (бас. Дніпра); 3) п. пр. Берди (бас. Азовського моря);
4) п. пр. Кальміусу (бас. Азовського моря). Подібні назви мають
ряд балок. Назва утворена за допомогою прикм. суф. -ова від бе¬
рест (див. Береста) } що має в діалектах бересток, берестина, ільм.
Звідси ж Берестовенька (Берестовенец [КБЧ, 64]) — р., пр. Бе-

41

рестової (бас. Орелі). Гідронім утворився за допомогою суф. -еньк(а)
і спочатку мав демінутивне значення. Звідси ж Берестови ця —
р., п. пр. Десни (бас. Дніпра). Назва утворилася за допомогою
суф. -иц(я).

Берислав — м., рц. Херсонської обл. Розташоване на правому
бер. Каховського вдсх. Засноване на початку XV ст. як литовська
фортеця і державна митниця під назвою «Вітовта митниця». У 1450
його захопили татари, а пізніше (1475) — турки, які збудували тут
фортецю Кизикермен (Кизькермен) — «Дівоча фортеця», що мала
загороджувати запорожцям шлях до Чорного моря. Фортеця була
також одним з найбільших невільничих ринків. У 1695 її захопило
російсько-українське військо. 1774 землі між Півд. Бугом і Дніп¬
ром були приєднані до Росії, і в 1784 Кизикермен перейменовано
в Берислав на честь взятої, здобутої слави [«Россия», 14, 646\.

Бершадка (Бершада, Берладинка, Бернадинка у верхів’ях Бе-
режанка [СГУ, 46\ ) — р., л. пр. Дохни (бас. Півд. Бугу). Назву
виводять від берш (Ьеисіорегка уа1§еп$із) — риба, схожа на окуня
[Даль, 1, 86\. Назва дана за те, що в минулому річка була багата
на берші. Утворена від кореня берш- та суф. -ад(а). Нова форма
гідроніма виникла після заснування на річці м. Бершадь за допо¬
могою демінутивного суф. -ка. Звідси, очевидно, Бершадь — р.,
пр. Серету (бас. Дунаю). Паралельна назва Берладинка, як вважа¬
ють, могла утворитися від рослини берладинка (Уібіа Ігісоїог) —
різновид фіалки, вони ж братки триколірні. Пор. назву річки Фі¬
алка |Стрижак, ГП, 161—162 ].

Бершадь — м., рц. Вінницької обл. Розташовавне при впадінні
р. Бершадка в Дохну (бас. Півд. Бугу). Вперше згадується у 1459
як фортеця на кордоні великого князівства Литовського. Назва від
найменування р. Бершадки, її первинної форми Бершада.

Бескиди — система хребтів, складова частина Українських
Карпат. Лежить у пн. зовнішній смузі Карпат, на кордоні Сло¬
ваччини, Польщі та України. Походження назви тлумачать по-
різному. Одні її виводять від іллір. Вйг-кіі (Віг-кеі), де ЬЇЇ 2 <Ьки§
«бук» + кіі «ліс» [Труб., ПУ, 281]. В ЕСУМі подається кілька зна¬
чень цього апелятива: бескед «крутизна, прірва, яруга, скеля, го¬
ра»; бескид, бескет — «гори, гірський хребет»; бескид — «гірський
хребет, через який можна перейти». Гадають, в основі слова ле¬
жить дослов’янський корінь. Оронім Б. пов’язують також з на¬
звою з алб. (фрак.) Ьіезке «полонина, ряд високих гір». При
цьому залишається нез’ясований елемент -к(ед). Отже, таке тлу¬
мачення не переконливе [ЕСУМ, т. 1]. Укр. бескид набуло зна¬
чення «гора», «стрімкий схил» [Грінч., т. 1], «нагір’я, гірський
хребет» [Лящук, КГТ, 165]. Саме останнє слід вважати найбільш

42

вірогідним. Звідси ж Бісків — пот., п. пр. Путили (бас. Дунаю).
Назва похідна від однойменної гори, звідки бере початок Бісків.
У назві ороніма вбачають той же дослов’янський корінь, що і в
слові бескид.

Бессарабія — історико-географічна область між Дністром і
Прутом, пд.-сх. частина її входить до складу України. У IX—XI ст.
входила до складу Київської Русі, а згодом Галицько-Волинсько¬
го князівства. Назва, як доводить румунський вчений Петричей-
ку-Геджеу, походить від найменування касти жерців гагаЬі іегеі,
що існувала на території Молдови в IX—XI ст., з додатком до по¬
чатку частки ба, яка означала титул. Пізніше, у XVII ст., у доку¬
ментах зустрічається прізвище, аналогічне назві цієї касти, яке на¬
лежало одному з господарів Молдови — Бесарабу [«Россия», 14,
163]. Отже, назву Б. виводять від генетично нового поняття — во¬
лоського (молдавського) Цара Басараба — «Земля Басараба».

Беш-Байрак — р., п. пр. Мертвоводу (бас. Півд. Бугу). Назва
з тюрк. *Ьез «п’ять», *Ьаігак «балка». У річку впадає п’ять вели¬
ких балок. Звідси й назва.

Бешка (Бекша, Б'Ьшка) — р., л. пр. Інгульця (бас. Дніпра).
О.М. Трубачов, враховуючи варіант Бекша, пов’язує гідронім з
тур. або тат. *Ьасксі «польовий город» [Труб., 133]. Тлумачення
не переконливе. Є.С. Отін, досліджуючи назви з тюрк, основою,
вказує, що вони іноді мають псевдосуфіксальні оформлення. Він
гадає, що гідронім Б. виник від тюрк, компонентів *Ье$ з тур.
*Ье§ «п’ять» і -ка з *ка]а «скеля, твердий камінь» [Отін, П.К.,
41—42]. Пор. назву г. Бештау «п’ятиглава гора» біля П’ятигор¬
ська, топоніми на Алтаї Беш-кол, Беш-олгон та ін. (див. [Кар-
пен., 62]). Бешка, крім того, несе в собі, говорить дослідник,
культурно-історичну інформацію про тюрк, етнос: відбиває релі¬
гійно-символічне число п’ять, яке в мусульман впливало на тво¬
рення тюрк., Іран., араб, географічних назв. Вплив цей позна¬
чився і на порубіжні з ними слов. географічні назви [Луч., 35].

Бешкетне — єдине в гірському Криму карстове поле. Розта¬
шоване біля підніжжя Ай-Петринської яйли. Назва від тат. *Ьез
«п’ять» і *(екпе «корито». Треба думати, тут були розташовані ко¬
рита для напування худоби.

Беш-Кош — верш., останець в Кримських горах, біля м. Бах¬
чисарая. Назва від тюрк. *Ьез «п’ять» і *кас «притулок», «приста¬
новище, місце стоянки».

Бєльськ (Б'Ьльск, Б'Ьлск) — літоп. м. на Волині. Згадується
під 1253 в Іпатіївському літописі. Назва утворена від слов. осно¬
ви *ЬеІь в розумінні «сира низовина; болото, грузькі луки» та
суф. *-ь$к [Нероз., 36—37].

43

Бик (кол. Велика Самара) — р., л. пр. Самари (бас. Дніпра).
Назву виводять від тюрк, прикм. *Ьідйк «великий» [Отін, ГСУ,
25]. Назву Б. співвідносять зі слов. апелятивом бик. Пор.: Бюю-
кани — пригород Кишинева, що менш вірогідно [Труб., ПУ, 250].

Билбасівка (кол. Белбасівка) — смт. Слов’янського р-ну До¬
нецької обл. Розташоване в долині Сухого Торця (бас. Сів. Дін¬
ця). Засноване як козацька сл. 1670. Названа іменем першопосе-
ленця козака Билбаса. Утворена за допомогою суф. -івк(а), що
найчастіше вказує на відантропонімічне походження топоніма.
Нащадки Билбасів живуть у с-щі й досі.

Бирючий — о. на Азовському морі в Херсонській обл. У назві
відбилося південнорос. діал. слово бирючий (від бірюк — «вовк»).
Не виключено, що це калька тюрк. *ЬдгііІи «вовчий».

Бистра — рр.: 1) (Бистрик) л. пр. Дніпра; 2) п. пр. Калюсу
(бас. Дністра); 3) (кол. Дерекой, Дерекойка) впадає в Чорне мо¬
ре в Криму. Кол. назва від тат. *<іеге «яр, долина» і *коі «посе¬
лення»; 4) п. пр. Колодниці (бас. Дністра); 5) п. пр. Лімниці (бас.
Дністра); 6) л. пр. Псла (бас. Дніпра); 7) п. пр. Ворскли (бас.
Дніпра); 8) п. рук. Дніпра в Херсонській обл. Назва від прикм.
форми ж. р. бистра, швидка.

Бистрик — 1) ряд назв рукавів Дніпра, що утворюють великий
їх ареал, переважно лівих. Назва за швидкість (бистроту течії) во¬
ди в них під час повені; 2) р., п. пр. Ломниці (бас. Дністра). На¬
зва від слов. географічного терміна бистрик — «бистрий потік»,
утвореного за допомогою суф. -ик від основи бистр-. Звідси ж
Бистриця — р. 1) л. пр. Десни (бас. Дніпра); 2) л. пр. Тетерева
(бас. Дніпра); 3) п. пр. Десни (бас. Дніпра); 4) п. пр. Ікви (бас.
Прип’яті); 5) п. пр. Калюсу (бас. Дністра); 6) п. пр. Росі (бас.
Дніпра); 7) п. пр. Тетерева (бас. Дніпра); 8) л. пр. Ворскли (бас.
Дніпра); 9) л. пр. Снову (бас. Десни); 10) п. пр. Стоходу (бас.
Прип’яті); 11) п. пр. Дністра. Назва від слов. географічного тер¬
міна бистриця, утвореного від основи бистр- за допомогою дав¬
нього гідронімічного суф. -иц(я). Пор. три річки під назвою
Бистриря в Болгарії в^бас. р. Струми. Аналогічне походження
назв Бистриця-Надвірнянська — р., п. пр. Бистриці (бас. Дністра),
їм. частина складного гідроніма похідна від Бистриці, в яку вона
впадає. Друга частина — від Надвірна — м. Івано-Франківської
обл., біля якого вона протікає. Суф. -ськ(а) вказує на відношен¬
ня до нього річки; Бистриця-Солотвинська (Бистриця Золота) —
р., л. пр. Бистриці (бас. Дністра). Перша частина гідроніма по¬
хідна від р. Бистриці, в яку вона впадає. Прикм. частина Солот-
винська — від н. п. Солотвин, через який протікає річка. Утворе¬
но за допомогою суф. -ськ(а). У другій частині паралельної на-

44

зви основою є золото. Ще в 20-ті роки одна із західноукраїн¬
ських газет писала, що в бас. Бистриці Солотвинської (Золотої)
є золото, проте видобування його на той час було «непоплат-
ним», тобто, витрати перевищували прибутки [Стрижак, Н.Р.];
Бистриця-Тисьменицька — р., п. пр. Дністра. Про походження
першої частини гідроніма див. Бистриця, означальної частини —
див. Тисьмениця.

Бистрівка (кол. Фоса, суч. паралельна назва Млинівка) — р.,
п. пр. Совиці (бас. Дністра). Стара назва Фоса від апелятива фоса
«потік із штучним, викопаним руслом». Млинівкою називали спо¬
чатку її рукав — від млинівка «рукав річки, на якому споруджено
шини». Згодом найменування Млинівка перейшло на всю річку, а
ще пізніше, за характером течії, населення прозвало її Бистрівкою.
Від кореня бистр- за допомогою суф. -івка і утворився гідронім
Бистрівка. Ця назва закріпилась як основа [Карп., ТБ, 5, 99]; Бис-
тріївка — р., л. пр. Мики (бас. Дніпра). Назва річки також за ха¬
рактером течії (див. Бистриця).

Битків — смт. Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл.
Розташоване в межиріччі Бистриці-Солотвинської і Бистриці-
Надвірнянської. Відоме з другої половини XVIII ст. Назву виво¬
дять вЦ прізвища Битко; утворена за допомогою присв. суф. -ів.

Бичок — рр.: 1) п. пр. Бика (бас. Дніпра); 2) л. пр. Казенного
Торця (бас. Дону); 3) п. пр. Сухого Торця (бас. Дону); 4) л. пр.
Сів. Дінця (бас. Дону); 5) л. пр. Смолянки (бас. Десни); 6) п. пр.
Сухого Виру, впадає в оз. Замглай. Назва від тюрк. *Ьи/йк (див.
Бик), утворена з допомогою суф. із значенням здрібнілості -ок.
Дослівно: «Маленький Бик». Якщо назви перших чотирьох річок
являють собою відгідронімічне демінутивне утворення від
рр. Бик, Клебань-Бик, до яких вони територіально тяжіють, то
походження назв останніх двох не ясне. Гадають, що вони були
принесені під час розселення жителів Посамар’я.

Бібрка — м. Перемишлянського р-ну Львівської обл. Розта¬
шоване в долині р. Біберки, л. пр. Дністра. Вперше згадується в
XV ст. Урочище Бібрка, в якому розташоване місто, і р. Бібер-
ка вперше згадуються під 1211 як Бобрька [ПСРЛ, 2, 730]. От¬
же, походження назви міста і річки пов’язане з найменуванням
урочища Бобрька. Останнє вказує на те, що тут водилися боб¬
ри, було місце полювання на них. Назва утворилася від д.-р. ім.
бобрь «бобер» на -ьк(а) [ЕСЛН, 20].

Біла — рр.: 1) п. пр. Айдару (бас. Сів. Дінця); 2) (Білий Яр,
Біла Криниця) л. пр. Деркулу (бас. Сів. Дінця); 3) л. пр. Бібрки
(бас. Дністра); 4) (Бяла) п. пр. Золотої Липи (бас. Дністра);
5) (Біла Лугань) п. пр. Лугані (бас. Сів. Дінця); 6) (Джуркач)

45

п. пр. Пругу (бас. Дунаю); 7) п. пр. Рати (бас. Зах. Бугу); 8) п. пр.
Семенівки (бас. Дністра); 9) (Білий Колодязь, Білоколодязь,
Білий Потік) п. пр. Сенихи (бас. Сів. Дінця); 10) (Белявина,
Млинівка), п. пр. Серету (бас. Дністра); 11) пр. п. Стиру (бас.
Прип’яті); 12) п. пр. Черемошу (бас. Пруту). Назви річки діста¬
ли від значних виходів на поверхню крейди в місцевостях, по
яких вони протікають. Пояснення другої частини складного па¬
ралельного гідроніма Біла Лугань див. Луганка (Лугань). Подібне
походження назв мають деякі річки Буковини, а саме: Біла Ос-
лава — п. пр. Пруту (бас. Дунаю), Білий Потік — п. пр. Товар-
ниці (бас. Черемошу) та ін. В основі деяких з інших аналогічних
гідронімів або похідних від них лежить, як гадають, д.-р. б’клизь,
біль «біле місце, біле», яким наші предки називали освітлені
трав’янисті галявини в лісах у межах Полісся і Лісостепу.

Біла Криниця — смт.: 1) Радомишльського р-ну Житомирської
обл. Розташоване в долині р. Тетерів, п. пр. Дніпра. Друга частина
складного топоніма від криниця — синоніма слова «джерело, річ¬
ка». Пор. Кринична, Кринички та ін. Перша частина від прикм. бі¬
лий могла означати «вільний», тобто розташований на незайнятій
землі (див. Білий Колодязь); 2) Великоолександрівського р-ну
Херсонської обл. Розташоване на залізниці Апостолове — Сніги-
рівка. Назва від найменування б. Біла Криниця [Лобода, 93].

Біла Тиса — р., л. вит. Тиси (бас. Дунаю). Назву прикм. час¬
тини складного гідроніма виводять від біла в розумінні «світла,
чиста, прозора вода» на відміну від другого витоку Тиси — Чор¬
ної Тиси.— Див. Тиса.

Біла Церква (кол. Гюргев, Георгев, Георгов, Юрев, Юр’єв) —
м., рц. Київської обл. Розташоване на р. Рось (бас. Дніпра). За ар¬
хеологічними даними, виникнення міста відносять до 1032. За¬
сноване Ярославом Мудрим як фортеця для захисту від кочівників
і назване Юр’єв (християнське ім’я Ярослава Мудрого — Юрій,
або Георгій). За народним переказом, на місці зруйнованого тата-
ро-монголами Юр’єва побудували невелику церкву з білої нетеса¬
ної берези. Згодом чумаки назвали її Білою Церквою. Більш віро¬
гідно, що назва походить від білої кам’яної церкви (храму), яка бу¬
ла побудована пізніше і служила орієнтиром у навколишній міс¬
цевості [Бутник-Сівер., 263—267]. У XIV ст. ця назва поширилась
і на поселення, що тут виросло. Пор.: м. Бєла Церкв у Сербії.

Білгород — д.-р. літоп. м. (тепер с. Білгородка Києво-Свято-
шинського р-ну Київської обл. на р. Ірпінь). Перша літоп. згадка
992. Назву виводять від білих кам ’яних будівель на відміну від ста¬
рих дерев’яних будівель в інших містах [Пароб.]. За іншим тлума¬
ченням, від білий в означенні «прекрасний» [Нероз., 35]. Безсуф.

46

композит, у якому перший компонент білий від д.-р. б’кл(ьій), а
другий — город < д.-р. городь (<*§ог<іь) «укріплене поселення»,
«фортеця». В д.-р. мові означало обгороджене поселення, укріплен¬
ня з товстими стінами, в яких були вежі та бійниці.

Білгород-Дністровський — м., рц. Одеської обл. Розташоване на
зх. узбережжі Дністровського лим. Уперше згадується в літоп. дже¬
релах в 910. У VI ст. до н. е. на місці Б.-Д. була фінікійська коло¬
нія Офіуза; в V ст. до н. е. д.-гр. рабовласницьке місто — держава
Тіра (Тірас), населена тіритами, згодом підкорена даками. У даків
місто захопили римляни. В 1503 тут укріпилися турки, які побуду¬
вали фортецю під назвою Аккерман — «Біла фортеця». Слов’яни
називали його Білгородом. Гадають, що назва дана за колір споруд.
Після російсько-турецьких воєн місто в 1812 перейшло до Росії. В
1944 йому повернули слов’янську назву Білгород. Друга складова
частина — прикм. Дністровський — вказує на його розташування
на Дністрі на відміну від Білгорода, розташованого в Росії — Біл¬
город Рязанський. Пор. Белград в Сербії, ВеІоЬгаб у Словаччині.

Біле — оз.: 1) в Любешівському р-ні Волинської обл. З’єднане
з Дніпровсько-Бузьким кан., а через оз. Волянське — з Прип’ят¬
тю, є джерелом постачання води каналу. Назва за чисту прозору
воду на відміну від води в оз. Чорному, яка має темно-зелений
відтінок; 2) в Рівненській обл.; 3) в Одеській обл. Назви за бере¬
ги, вкриті світлими пісками; смт. (кол. Штеричівка) Лутугин-
ського р-ну Луганської обл. Розташоване на р. Біла, п. пр. Сів.
Дінця (бас. Дону), від якої й перейняло назву. Засноване в дру¬
гій половині ХУІІІ ст. одним з офіцерів Бахмутського гусарсько¬
го полку Штеричем, звідси стара назва. За іншими даними
[ІМСУ, Луганська обл.], час заснування Б. відносять до 1705.

Біленька — пот. (за КРУ — річка): 1) л. пр. Айдару (бас. Сів.
Дінця); 2) (Большая Белинская, Белинская, Беланка, Бєлянька, Бі¬
ла, Бєлянська) п. пр. Казенного Торця (бас. Сів. Дінця); 3) (Ниж¬
ня Біленька, Мала Біленька) п. пр. Казенного Торця; 4) пр. Білої
(бас. Сів. Дінця). Назва за відклади крейди в руслах річок або по
їх берегах. Утворення від прикм. біла за допомогою суф. -еньк-.

Біленьке — смт., підпорядковане Краматорській міськраді До¬
нецької обл. Засноване 1679. Розташоване на р. Біленька, п. пр.
Казенного Торця, від якої й перейняло назву. Закінчення -е слу¬
жить словотворчим засобом.

Білий Колодязь — смт. Вовчанського р-ну Харківської обл.
Розташоване на залізниці Білогород — Куп’янськ. Вперше згаду¬
ється під 1760. Виникло на місці заснованих козаками хуторів,
поблизу одного з яких, за народним переказом, біля крейдяних
оголень був білий колодязь, від якого хутір одержав назву. Згодом

47

розташоване; 2) (кол. Іванівка) смт., рц. Херсонської обл. Ви¬
никло як с., що належало головному розпорядникові будівницт¬
ва м. Херсона І.А. Ганнібалу — дядьку матері О.С. Пушкіна.
Спочатку називалося по імені Ганнібала Іванівкою. Суч. назва
с-ща закріпилася з 1847 і походить від найменування Біле озеро,
нині Білозерна, на березі якого воно розташоване.

Білока'м’янськ (кол. Каламіта, Інкерман) — м., підпорядкова¬
не Севастопольській міськраді АРК. Розташоване на скелястій
місцевості на бер. р. Чорна, неподалік від її гирла. Виникло в
VI ст. н. е. У межах міста знаходиться найбільше з усіх печерне
місто, від якого й походить стара назва: *іп «печера»,
*кегтап/кегтеп «фортеця». На лівому бер. р. Чорна розташовані
нам ’яні кар ’єри, де добувають білосніжний моховатковий вапняк,
відомий під назвою інкерманського каменю. З цього білого буді¬
вельного матеріалу побудовано багато будівель Б. Звідси й назва.
Каламіта, можливо, від гр. ( каламос «очерет».

Білокоровицько-Топільнянський кряж — вис., що підноситься
серед низовинної болотистої місцевості в центральній частині
Українського Полісся, в Житомирській обл. Назва від розташу¬
вання його між с. Білокоровичі Олевського р-ну Житомирської
обл. та с. Топільня Луганського р-ну тієї ж області, яке лежить на
р. Свинка (бас. Прип’яті). Походження найменування с. Топіль-
ні місцеві краєзнавці пов’язують з весняними повенями, що час¬
то затоплюють місцевість. Виникнення назви с. Білокоровичі ос¬
таточно не встановлено. Гадають, назва спочатку означала жите¬
лів (а не місце), які розводили корів білої масті [Никон, ВТ, 94\.

Білокуракине — смт., рц. Луганської обл. Розташоване на
р. Біла (бас. Сів. Дінця). Звідси перша частина ойконіма. У ми¬
нулому поселення належало магнату Куракіну, що пояснює дру¬
гу частину ойконіма. Засноване 1700.

Білолуцьк — смт. Луганської обл. Засноване у першій полови¬
ні XVII ст. при впадінні р. Біла в Айдар, саме там, де притока
робить великий вигин — луку. У 1643 слободу спалили татари і
жителі побудували нове поселення на правому бер. Айдару, ниж¬
че по його течії, але назву зберегли стару [ІСОХ, 327—328\. Ут¬
ворене від словосполучення біла лука за допомогою суф. -ськ.

Білопілля (кол. Крига) — м., рц. Сумської обл. Розташоване на

р. Вир, неподалік від впадіння в нього р. Крига. Засноване 1672 на
місці д.-р. фортеці Вир, збудованої в XI—XII ст. для захисту від по¬
ловців. Уперше згадується під 1111. У 1239 фортецю зруйнував хан
Батий. Суч. поселення виникло під назвою Крига. Найменування
Б. перенесене переселенцями з с. Білопілля на Київщині (нинГ

с. Козятинського р-ну Вінницької обл. Назва с. Білопілля, очеввд-

50

но, походить від словосполучення біле поле, де щжкм. частина бі¬
ле виступає в означенні «вільне». Див. Білий Колодязь).

Білоріченський (кол. Біленьке, с-ще шахти «Білоріченська») —
смт. Лутугинського р-ну Луганської обл. Розташоване на заліз¬
ниці Родаково — Лутугине в бас. р. Білої, л. пр. Сів. Дінця (бас.
Дону). С. Біленьке виникло в другій половині XVIII ст. Суч.
назва від шахти « Білоріченська», побудованої поблизу слободи
Б. на початку XX ст. Назва шахти від словосполучення Біла річ¬
ка. Утворена за допомогою суф. групи -єн + -ськ(а).

Білосарайська коса — 1) коса на пн. бер. Азовського моря,
пд.-зх. від Маріуполя, проти гирла р. Мокра Білосарайка;
2) с. Першотравневого р-ну Донецької обл. В основі топоніма Б. к.
лежить тюрк, назва, що зустрічається в документах XVII ст.
*ВаІізагап (або *ВаІизагаі). В одному з них під 1638 повідомляється
про ногайців, які «кочують по сю сторону Перекопи на Колмиюса,
де на Бердах, да на Бальїсараех». О.М. Трубачов вважає за можливе
походження назви від д.-інд. парисара, що означало «окружність, хо¬
діння навколо, обхід». Ця назва, очевидно, дана праінд. племенем
сіндів, які, за свідченням Геродота, жили в пн.-сх. Приазов’ї, зокрема
на п-ові Тамань. Приазовські тюрки термін парисара трансформува¬
ли на свій лад, мабуть, використавши два своїх терміни: *ЬоІ «мед» і
*$агаі «палац». Дослівно: «Медовий палац». Пор. з Бахчисарай і Бал-
Кая. Місцеве населення назву пов’язує зі словосполученням Білий
сарай, який нібито колись був на косі. Приклад народної етимології.

Білосток — р., п. пр. Зах. Бугу. Назву виводять від слів білий
(світлий) і стік. Прикм. частина словосполучення від світлої на
відміну від більш темної води сусідніх рік.

Білявка (кол. Головківка) — м., рц. Одеської обл. Розташоване
на узбережжі оз. Біле поблизу рік Дністра і Турунчука. Перша згад¬
ка про поселення під назвою Головківка відноситься до 1792
[ІМСУ, Од., 324], яку заселили козаки Чорноморського війська.
Кол. назва, ймовірно, антропонімічного походження і пов’язана з
прізвищем одного з першопоселенців — Головка. Суч. найменуван¬
ня від прізвища першого кошового атамана, який загинув при об¬
лозі Очакова,— Білого. Утворення від антропоніма Білий на -івка.

Бірки — смт. Нововодолазького р-ну Харківської обл. Розта¬
шоване на пд. сх. від Харкова. Засноване 1559 селянами-втікача-
ми з Правобережної України. Назва утворилася від основи бір за
допомогою суф. -к та топонімотвірної флексії множини -и. Дана
за розташування поселення в час його виникнення серед бору.

Бірюкове (до 1920 — Криничне) — смт. Свердловського р-ну
Луганської обл. Розташоване на р. Кундрюча (бас. Дону). Засно¬
ване в другій половині ХУІІІ ст. Стара назва від наявності кри-

ничок (джерел). Суч. назва від прізвища голови сільської Ради
В.М. Бірюкова, вбитого 1920.

Бісків — див. Бескиди.

Біюк-Бузлук-Коба — печера в Кримських горах. Розташована
в центральній частині нагір’я Карабі. З тат. *Ьи/йк «велика»,
*ЬигІик «льодова», *коЬе «печера».

Біюк-Дере , — р., бас. Чорного моря. Назва з тат. *Ьіуйк «вели¬
ка», *<іеге «долина, ущелина, яр, тіснина». Звідси ж Біюк-Узень
(Бююк-Єзен) — р., п. пр. Качі (бас. Чорного моря в Криму). Від
тат. *Ьідйк «великий» і *огоп «річка».

Бія'нка (Біанка) — р., л. пр. Інгулу (бас. Півд. Бугу). В основі
назви тюрк, дієприкм. *Ьуапь «битий, молочений, зруйнований;
той, кого з силою виштовхували назовні (про струмінь води)»
[ЗССЯ, 2, 96]. Гадають, більш переконливим є творення гідро¬
німа від тюрк, складної основи *Бі-ян і слов. форманта -ка. Ви¬
никла назва від апелятива бий «повелитель, глава племені,
вождь» і терміна - ян(йан ) «сторона, оточуюча місцевість». До¬
слівно: «Місцевість правителя» [Луч., 34—35].

Благодатне — смт. Волноваського р-ну Донецької обл. Розта¬
шоване у верхів’ї р. Кашлагач, п. пр. Мокрі Яли (бас. Самари).
Засноване наприкінці XVIII ст. За іншими даними, у 1840 втіка-
чами-кріпаками. Назва від благодать, благодатний «повний дос¬
татку, такий, що радує» і походить, імовірно, від розташування
на родючих чорноземних ґрунтах [Лобода, 93].

Близниця — г., триглава верш. Українських Карпат, найвища
точка на Свидовецькому хр. (на Гуцульщині). Назва походить від
укр. діал. близна «рубець, шрам». Утворення ж. р. із суф. -иц(я).

Близнюки — смт., рц. Харківської обл. Виникло на початку
XX ст. У 1869 після побудови залізниці Харків — Ростов тут ви¬
никла зал. ст. Надеждине. У 1903 вона згоріла. Через деякий час
на цьому місці збудували таку саму станцію і назвали її за схо¬
жість до колишньої [«Россия», 7, 425] Близнюки. Згодом назва
поширилась і на с-ще, що виросло біля зал. ст. Існує інше тлу¬
мачення. Неподалік від зал. ст. височать дві степові могили, схо¬
жі одна на одну. Після того як згоріла перша станція, другу, за
переказами старожилів, назвали на честь цих могил [ІМСУ, Хрк,
220], що менш імовірно.

Бобер — рр.: 1) п. пр. Случі (бас. Прип’яті); 2) п. пр. Ужа (бас.
Прип’яті). В основі гідроніма лежить праслов. лексема ЬоЬгь,
ЬеЬгь, ЬьЬгь — «бобер» (Сазіог ГіЬег), представлена у всіх слов.
мовах [Срезн., 1, 47]. Назва від того, що в минулому в цих річ¬
ках водилися бобри; Бобрадь — р., впадає в Кременчуцьке вдсх.
Утворена від топооснови бобр- та праслов. суф. Уасіь; Бобри —

52

1) р., бас. Прип’яті; 2) оз. на пн. зх. Чернігівської обл. Назва від
бобер (у формі множини) і вказує на поширення бобрів, які во¬
дилися тут ще на початку XIX ст. (див. Бобер). Словотвірним за¬
собом служить флексія -и; Бобрик — рр.: 1) п. пр. Бобра (бас. Го¬
рині); 2) л. пр. Псла (бас. Дніпра); 3) л. пр. Сули (бас. Дніпра);
4) л. пр. Терну (бас. Сули); 5) л. пр. Шостки (бас. Десни);
6) п. пр. Ірпеня (бас. Дніпра); 7) п. пр. Гнилоп’яті (бас. Тетер-
ва); 8) п. пр. Трубежа (бас. Дніпра), п. пр. Убеді (бас. Десни),
л. рук. Дніпра нижче гирла Сулою. Суф. утворення від бобр вка¬
зує на поширення в минулому в бас. Дніпра бобрів — одного з
об’єктів промислів у Київській Русі. Назва утворена за допомо¬
гою суф. -ик. Звідси ж Бобриця — рр.: 1) п. пр. Дніпра; 2) п. пр.
Ірпеня (бас. Дніпра). Назва від бобр, утворена суф. -иця. Свідчить
про поширення в минулому бобрів (див. Бобер). Звідси ж Бобрів-
ка — рр.: 1) п. пр. Турії (бас. Прип’яті); 2) п. пр. Самари (бас.
Дніпра); 3) л. пр. Смілки (бас. Горині); 4) л. пр. Тетерева (бас.
Дніпра); 5) п. пр. Горині (бас. Прип’яті); ? 6) п. пр. Зах. Бугу (бас.
Вісли). Утворення на -івка від бобр\ Бобровиця — рр.: 1) л. пр. Де-
тюківки (бас. Сули); 2) л. пр. Трубежа (бас. Дніпра); 3) л. рук.
Дніпра нижче гирла Красної. Назва від бобр утворена за допомо¬
гою суф. -иця від Боброва (пор.: р. Боброва — п. пр. Сухого Тор¬
ця в бас. Сів. Дінця, назви кількох рукавів Дніпра); 4) м., рц. Черні¬
гівської обл., розташоване на пд. обл., на залізниці Київ — Бахмач.
Виникло у XII ст. Назву виводять від т. зв. бобровників — категорія
феодальних залежних селян, що жили тут в XIV—XVIII ст., во¬
лоділи бобровими гонами (бобровицями) і мали своє самоуправ¬
ління [ІМСУ, Чрг, 161].

Бобринець (кол. Малий Бобрик) — м., рц. Кіровоградської
обл. Розташоване на автомагістралі Кіровоград — Миколаїв, не¬
подалік від р. Інгул. За одними даними, засноване близько 1770
вихідцями з с. Великий Бобрик на р. Кодима [«Россия», 14, 536],
котрі раніше прийшли з с. Старий Бобрик на Житомирщині (ни¬
ні Володарськ-Волинського р-ну). За іншими даними, засновни¬
ком Бобринця був полтавський козак Хома Бобрик, а поселення
згадується в 1767 в донесенні запорізького полковника Андрія
Кійнаша саме про заснування в цих місцях Малого Бобринця.
Таке тлумачення більш вірогідне. Назва антропонімічного по¬
ходження — від основи прізвища Бобрик, утворена за допомогою
двоелементного суф. -инець [Лобода, ЗО].

Бобриця — див. Бобер.

Бобрівка — див. Бобер.

Боброва — див. Бобер.

Бобровиця — див. Бобер.

53

Бовванець — р., л. пр. Збруча (бас. Дністра). Назву виводять
від бовван «кам’яні стовпи — останці», які утворилися в долинах
приток Збруча внаслідок вивітрювання і нагадують кам’яних ідо¬
лів, яким поклонялися старод. слов’яни.

Богда'н — 1) р., п. пр. Білої Тиси (бас. Дунаю). М. Фасмер
назву річки виводить від монг. *Ьо§сІа/Ьо£(іо «величавість, не¬
бесний, святий», імовірно, в означенні «величава, красива річ¬
ка» [Фасм, 1]. Цілком можливе походження назви від імені Бог¬
дан і являє собою залишок гідроніма — Річка Богдана [Ван.,
104\ а бо ж є морфологічним спрощенням; в СГУ подано цей
гідронім у формі Богданка; 2) (кол. Тисобогдан) смт. Рахівсько-
го р-ну Закарпатської обл. Розташоване при впадінні р. Богдан
в Білу Тису (бас. Дунаю). Звідси кол. назва. Суч. назва від
р. Богдан.

Богодухів — м., рц. Харківської обл. на р. Мерло (бас. Дніп¬
ра). У 1662 на місці укріпленого пункту Російської держави Дя¬
ків острог, який вперше згадується 1571, було збудовано прикор¬
донну фортецю для оборони Слобідської України і Півдня Росії
від нападу кримських і ногайських татар. У 1668 фортеця нази¬
валася Богодухівська Гать. Суч. назва вперше зустрічається в
царському указі від 21 червня 1672. Назва, як гадають, культово¬
го походження [ІМСУ, Хрк, 242\.

Богуслав (Богуславль) — м., рц. Київської обл. Розташоване
при впадінні р. Богуславка у р. Рось, п. пр. Дніпра. Вперше зга¬
дується під 1195 як одне з важливих оборонних укріплень на Ро¬
сі [ПСРЛ, 459—460\. Назва з праслов. антропоніма *Во£ШІаиь,
поширеного в усіх слов. народів. Богуславь, болг. Богослов , ст.-ч.
ВоНтІаи [Нероз., 23—24]. Тлумачення від д.-р. буй-слав «муж¬
ній», «хоробрий», яке згодом під впливом церкви змінилося на
Богуслав , помилкове [ЕСЛН, 20].

Бойківщина — історико-етнографічна обл. Займала гірську
частину суч. Івано-Франківської і Львівської областей між
рр. Сян і Ломниця, а також частину Закарпатської обл. між
рр. Уж і Ториця. Вперше назва з’явилась у 1811 і походить від
бойки — етнографічної групи українців, походження наймену¬
вання яких не з’ясовано. Одні пов’язують слово бойко з войко —
«воїн». Інші виводять його від слова бой — «так» у говорі бойків
[УРЕ II, 1, 508]. Можливий зв’язок слова бойко з назвою кельт,
племені бойї. Утворена суф. групою -івщина.

Болгар (Болгарь, Болгар, Болгар-колодезь, Болгор, Болгарев) —
р., л. пр. Можа (бас. Сів. Дінця). В.Д. Дяченко виводить назву
від розселення на її берегах тюрксько-болгарських племен
{див. Уда).

54

Болга'ч — р., л. пр. Дніпра. Назва з балт. ЬоІ§ «ріка» [Топ.,
Труб., 176-177].

Болград — м., рц. Одеської обл. Розташоване в її пд.-зх. час¬
тині при впадінні р. Ялпуг в оз. Ялпуг. Засноване 1821 вихідця¬
ми з Болгарії, які втекли сюди від турецького гніту. Від ентоні-
ма болгари і походить назва. Утворилася від топооснови Болга +
град — скорочена форма слова город, вживана в болг. транскрип¬
ції. Дослівно: «Місто болгарів».

Болехів — м. Долинського р-ну Івано-Франківської обл. Роз¬
ташоване біля підніжжя Карпатських гір, на р. Сукіль, л. пр. Сві¬
чі (бас. Дністра). Вперше згадується у XIV ст. [УРЕ, І, 519]. По¬
ходження назви точно не встановлено. Існує кілька версій. Най¬
більш поширена та, що виводиться від розселення тут у давні ча¬
си волохів. Звідси, гадають, Волохів — Болохів — Болехів (Петру-
шевич та ін,). Назву пов’язують зі словом болоховник «мисливець
на звірів» [Яворницький]. Гадаємо, найбільш імовірне похо¬
дження топоніма від п. імені Болех (Болеслав). Пор.: Радехів,
Малехів. Утворено за допомогою присв. відприкм. суф. -ів.

Болотна — р., л. пр. Дніпра в плавнях. Назва від основи
болот- утворена суф. -на; Болотня — р., л. пр. Тетерева (2). На¬
зва від основи болот- утворена суф. -ня; Болотнянка — р., л. пр.
Гнилої Липи (бас. Дністра). Назва від болот- утворена суф. -нян-
ка; Болотянка — р., л. пр. Росі (бас. Дніпра). Назва від болот- ут¬
ворена суф. -янка. Назви рр. зумовлені болотистим характером їх
русел.

Боржава — 1) р., л. пр. Тиси (бас. Дунаю). Витікає з пд. схи¬
лів масиву Боржава; 2) масив (полонина) Українських Карпат.
Розташований в Закарпатській обл., на вододілі Ріки і Латориці.
Назву р. виводять від д.-р. борза вода «швидка, жвава, швидко¬
плинна вода», утворена за допомогою форманта -ава. Пор.: Ро-
сава, Іршава тощо. Найменування масиву від однойменної ріки.

Борзна — 1) р., п. пр. Дочі (бас. Десни). Назву виводять від
д.-р. борз, борза «швидка, жвава, швидкоплинна», утворена за до¬
помогою суф. -н(а). Звідси ж Борзенка — п. пр. Загорівки (бас.
Десни), утворена за допомогою суф. -енк(а) від основи борз-;
Борзинка — п. рук. Дніпра в Дніпропетровській обл., утворена
суф. -инк(а). Окремі вчені гідронім вважають іншомовного по¬
ходження [Топ., Труб., 223], що менш вірогідно; 2) м., рц. Чер¬
нігівської обл. Розташоване на р. Борзна, від якої й дістало на¬
зву. Виникло поблизу д.-р. поселення, назва якого невідома,
зруйнованого татарами. Наприкінці XV ст. тут виник х. Сели¬
ще, найменування утворене від того ж апелятива. Суч. назва
вперше згадується 1633.

55

Бориня — смт. Турківського р-ну Львівської обл. Розташова¬
не на р. Бориня, л. пр. Стрия (бас. Дністра), від якої й перейня¬
ло назву. Найменування річки, ймовірно, від терміна бір і дане
за розташування в її долині борів. Утворена за допомогою суф.
-ин(я) від д.-р. бор «бір». До розряду смт. це старод. с. віднесе¬
но в 1981 .'

Борислав — м. обласного підпорядкування Львівської обл.
Розташоване в передгір’ї Карпат. Час заснування невідомий.
Першу писемну згадку про Б. знаходимо 1387. Найменування
кол. с. Борислав, нинішню назву міста, виводять від монастиря
Борислав, біля якого воно виникло. Походження назви монасти¬
ря невідоме, очевидно, від д.-р. антропоніма Борислав +/ь > Бо-
риславль > Борислав.

Бориспіль — м., рц. Київської обл. Розташоване на автостраді
Київ — Харків. Гадають, що місто виникло на місці поселення
Лто (Льто, Альто, Алто, Олто — так по-різному його згадують у
літописах), яке існувало вже в XI ст. Суч. назву Б. пов’язують з
іменем князя Бориса, сина Володимира Святославича, котрий був
убитий тут 1015. Відтоді ця місцевість відома була під назвою Бо-
рисового поля, від якого, як гадають, і утворився складний ойко-
нім Борис-поль. У документах Б. вперше згадується 1590.

Борівське — смт. Лисичанського р-ну Луганської обл. Розта¬
шоване на бер. Сів. Дінця (бас. Дону), неподалік від впадіння
р. Борова. Виникло близько 1640 як одне із сторожових укріп¬
лень Білгородської оборонної лінії для захисту Росії від турко-
татар. Споруджена донськими козаками сторожа започаткувала
Б. Назву перейняло від найменування Борівський перевіз — міс¬
це перетину річки Кальміуською сакмою (Татарським шляхом)
Сів. Дінця [ІСОХ, 376—377\. Див. Борова.

Борова — рр.: 1) л. пр. Річиці (бас. Дніпра); 2) л. пр. Дніст¬
ра; 3) л. пр. Сів. Дінця (бас. Дону). Назва утворилася за
допомогою прикм. суф. -ова від бір (бори), іцо вказує на похо¬
дження русел, річок серед борів; смт.: Борове — 1) Фастівського
р-ну Київської обл. Розташоване на р. Стугна, л. пр. Дніпра.
Назва за розташування серед борів', 2) рц. Харківської обл. Розта¬
шоване на р. Боровій, л. пр. Осколу (бас. Сів. Дінця). Виникло
на місці х. Борового (який вперше згадується в документах 1773)
і сл. Борової. Під 1780—1784 обидва ці поселення згадуються як
два хутори з однаковою назвою Боровий [ІСМУ, Хрк, 283]. На¬
зва від р. Борова. В Україні більше тридцяти н. п., назви яких по¬
хідні від бір «великий сосновий або ялиновий ліс, що росте на
сухому підвищеному місці» або «великий густий хвойний ліс». У
пам’ятках д.-р. писемності слово бір вживалося в розумінні, по-

56

дібному до суч. «сосновий ліс»: «Бяше около града [Києва] лес и
бор велик», «Володимеру же с вои (з воїнами — М.Я.) стоящю в
бору». Гадають, що слово бір існувало вже в період слов. спіль¬
ності і означало «сосна», «сосновий ліс». До цього типу топоні¬
мів відносяться Борове — оз.: 1) на пн. Тернопільської обл., 2) у
центральній частині Харківської обл.; Боровенька — р., л. пр.
Можу (бас. Сів. Дінця), назва від основи боров- за допомогою
демінутивного суф. -енька(а); Боровик — р., п. пр. Борової (бас.
Сів. Дінця), утворена від основи боров- за допомогою демінутив¬
ного суф. -ик; Боровицька — р., п. рук. Дніпра, утворена склад¬
ним суф. -ицька від основи боров-; Боровиця — р., п. пр. Росі
(бас. Дніпра), назва утворена від тієї ж основи суф. -иця; Боро¬
вичка — р., п. пр. Дніпра, утворення від основи боров- суф. -ич-
ка. Слід наголосити на тому, що в прикарпатських укр. говорах
(Львів, обл.) засвідчено значення лексеми бір як «болотисте міс¬
це, торфовище». Пор. п. Ьог «болото», болг. діал. болото «ліс»
[Железняк, ( Рось, 63].

Бородіно — смт. Тарутинського р-ну Одеської обл. Розташо¬
ване на р. Сака, п. пр. Чаги (бас. оз.-лим. Сасик). Виникло на
початку XIX ст. Назва дана на честь перемоги російських військ
над французами в Бородінській битві під час Вітчизняної війни
1812 під; Москвою [УРЕ, І, 2, 52].

Боромля — р., п. пр. Ворскли (бас. Дніпра). Гадають, що цей
варіант також підтримується тими ж природними умовами, що й
Борова. Проте роблять припущення, згідно з яким в основі гідро¬
німа лежить коротка форма складного д.-слов. антропоніма
*Вогітіг [Труб., ПУ, 250]. Похідна від основи Бором- за допомогою
суф. з присв. значенням -]а, звідси Боромля (кінцеве шіа>мля).

Борсуківка — р., л. пр. Кодами (бас. Півд. Буїу). Пор.: с. Борсу¬
ки, що лежить на р. у Балтському р-ні Одеської обл. С. засноване
у ХУІІІ ст. на місці вирубаного лісу, де водилося багато борсуків.
Звідси назва, а вже від нього назва перейшла на річку. Гідро¬
нім утворено від основи борсук- за допомогою суф. -івка
[НРББ, 146].

Бо'ртники — с.: 1) Вінницької обл.; 2) Івано-Франківської
обл.; 3) Київської обл.; 4) Львівської обл.; Бортничі — с. Київ¬
ської обл. Назви від слова бортники — категорія залежних від
феодалів селян, відомих з часів Київської Русі, які збирали мед
диких бджіл в бортях (дуплах дерев), а згодом у спеціально під¬
вішених на деревах дуплянках. Бортники (бортничі) сплачували
феодалам данину медом. Похідною від бортник, але через посе¬
редництво прізвища Бортятин, є, очевидно, назва с. Бортятине
Львівської обл.

57

Борщева (у XIX ст. Борщовка) — р., л. пр. Дністра. Назва від
борщівник, борщ, борщівка (Негасіеиш Ь.) — дворічна рослина з
родини зонтичних. Загальнослов. назва, праслов. форма Ььгзсь
«кисла рослина» [Меркулова, 61]. Росте на лугах, берегах річок
по всій території України. Утворена від борщ за допомогою суф.
•ев(а). Звідси ж Борщівка — рр.: 1) л. рук. Дніпра, вона ж Бор¬
щова; 2) п. пр. Дніпра в Херсонській обл. Вона ж Борщівка.
Утворена від борщ за допомогою суф. -івк(а).

Боярка — І) р., л. пр. Гнилого Тікичу (бас. Півд. Бугу);
2) м. Києво-Святошинського р-ну Київської обл. Розташоване
пд.-зх. Києва, на залізниці Київ — Фастів. За народними перека¬
зами, топонім утворився від словосполучення бір/бор та яр. Таке
тлумачення нічого спільного з науковими поясненнями не має.
Назва, ймовірно, дана за приналежність населеного пункту якомусь
бояру. Термін бояри існував на означення княжих поселень, звідки
й пішла назва [Жучк., ОТ, 210]. Утворився топонім від основи бо¬
яр- та суф. -к(а). Очевидно, аналогічне походження і р. Боярка.

Брагинівка — смт. Петропавлівського р-ну Дніпропетров¬
ської обл. Розташоване на правобережжі р. Самара (бас. Дніп¬
ра). Засноване 1920 вихідцями з Петропавлівки. Назване на
честь більшовика І.П. Брагіна, який в 1919 загинув у бою з бі¬
логвардійцями. Відантропонімічне утворення на -івка.

Братениця (Братиниця, Братінка) — р., л. пр. Ворскли (бас.
Дніпра). Вважають за можливе походження гідроніма від брат¬
ки, або сокирки (Уіоіа сапіса) — різновид фіалки, рід трав’янис¬
тої рослини з родини фіалкових, ростуть на берегах річок, на уз¬
ліссях. Утворена від основи братин- за допомогою давнього^ гід¬
ронімічного суф. -иц(я) [Стрижак, ГП, 161—162]. — Див. Фіалка.

Братське — смт., рц. Миколаївської обл. Розташоване у міс¬
ці злиття р. Мертвовід і Костувата (бас. Півд. Бугу). Під суч.
назвою вперше згадується 1788. Назва від культового братства
старообрядців, що селилися тут у XVIII ст. Утворена за допомо¬
гою суф ; -ськ(е).

Брезой — р., п. пр. Сарати (впад. у лим. Сасик). Назва від
ст.-слов. *брьзь, д.-р. бьрзь «бистрий» [Лобода, НР, 107],

Бреща — р., п. пр. Прип’яті (бас. Дніпра). О.М. Трубачов ви¬
словлює припущення про іллірійське походження гідроніма, а са¬
ме від більш давньої форми Ьгезса < Ьгепі-ізк-га «оленяга». До¬
слівно: «Річка, на берегах якої водяться олені». Пор. гідронім
Вгепіо у Венеції [Труб., 177, 250]. Можливо, аналогічний за сво¬
їм походженням гідронім Бреч — л. пр. Снову (бас. Десни), а
звідси й її п. пр. Бречиця, назва якої утворена за допомогою гід¬
ронімічного суф. -иця.

58

Британ — див. Дніпряни.

Брід — рр.: 1) л. пр. Бречі (бас. Десни); 2) л. пр. Зах. Бугу;
3) л. пр. Сниводи (бас. Півд. Бугу); 4) п. пр. Здвижу (бас. Тетере¬
ва). Назва від д.-р. брод «брід, шлях, прохід», утвореного від і.-є.
*ЬкгасІь > праслов. *Ьгойь, представленого в усіх слов. мовах [Не-
роз., 27; Срезн., 1, 180]. Звідси Бродець — п. пр. Ужа (бас.
Прип’яті), утворена демінутивним суф. -ець в означенні «неве¬
ликий брід»; Бродівка — р., п. пр. Ів’янки (бас. Тетерева), утво¬
рення на -івк(а); Бродниця — р., п. пр. Колодниці (бас. Дністра),
утворена від топооснови за допомогою давнього гідронімічного
суф. -иц(я). Звідси ж Брідок — рр.; 1) п. пр. Альми (впадає в Кала-
мітську зат. Чорного моря); 2) впадає в оз. Брід на л. бер. Дніпра.
Утворення від топооснови брід- демінутивним суф. -ок. Дослів¬
но: «Маленький брід».

Бровари — м., рц. Київської обл. Ще за часів Київської Русі
тут було поселення, назва якого невідома. Суч. назва вперше зга¬
дується в документах 1628. Назва, очевидно, від слова бровар. У
плані змісту словотворчий засіб виконує закінчення -и.

Броди — м., рц. Львівської обл. Розташоване на р. Суховільці
(бас. Прип’яті). Вперше згадується в «Поучений Мономаха» під
1096 [ПСРЛ, т. 1]. Назва від д.-р. брод «брід, шлях, прохід»
[Срезн., ? 1, 180\. — Див. Брід.

Бронецька Ріка [Бронька — КРУ, 20\ — р., л. пр. Боржави (бас.
Тиси). 1273 на р. споруджено Бронецький замок. У с. Бронька, Ір-
шавського р-ну Закарпатської обл., у минулому робили зброю.
Звідси назва означальної частини гідроніма: від основи брон-
слова бронь «зброя» утворена за допомогою суф. -ецьк. їм. части¬
на — від апелятива ріка, що перейшов у власну назву. Звідси ж
назва Бронники (Броникь) — рр.: 1) л. пр. Лизнівки (бас. Гори¬
ні); 2) л. пр. Тні (бас. Прип’яті), там же — с. Бронники, де ви¬
готовляли зброю; Бронниця — р., л. пр. Дністра. Назва від апеля¬
тива бронниця «майстерня по виготовленню зброї». В гирлі р. ле¬
жить одноіменне с. Бронниця, де була майстерня по виготовлен¬
ню зброї і від якого, ймовірно, річка перейняла назву.

Брусниця — 1) р. (Брусница), п. пр. Пруту (бас. Дунаю). Ос¬
тання вперше згадується в XVI ст. Назву виводять від брус «то¬
чильний камінь», точніше, від похідного прикм. брусний. Зі
структури назви Брус-н-иця видно, що вона утворилась від осно¬
ви за допомогою гідронімічного суф. -иця [Карп., ТБ., 103\\
2) с. (до 1946 — Барбівці), бальнеологічний санаторій типу «Ма-
цеста». Знаходиться в Кіцманському р-ні Чернівецької обл., на
правому бер. Черемошу, при злитті з його п. пр. Брусницею, від
якої й перейняло назву.

59

Брянка — м. обласного підпорядкування Луганської обл. Роз¬
ташоване на р. Лозова (бас. Сів. Дінця). Поселення, яке тут ви¬
никло 1696, мало назву Яр Кам’яний. У 1707 поряд виникло по¬
селення Потік Гриценків. У 1730 ці поселення були об’єднані під
назвою Лозова. У 1889 «Товариством Брянських кам’яновугіль¬
них копалень і рудників» тут було закладено вугільну шахту № 6,
навколо якої виникло с-ще Брянський рудник. Пізніше селище
почали називати Брянкою [ІМСУ, Лг, 345—346].

Бугазька коса — коса, що відділяє Дністровський лим. від
Чорного моря. Назва від тюрк. *Ьо§аг «гирло, протока». Так
називали раніше Очаківське гирло [ГНП, 13, 67].

Бугай — рр.: 1) л. пр. Дніпра; 2) п. рук. Дніпра в Дніпропетров¬
ській обл. Як доводить О.С. Стрижак, в основі слова лежить бугай
(тюрк. *Ьи§а — «бик»). Дослідник засвідчує, що місцеві жителі наз¬
ву пояснюють тим, що річка гуде, як бугай у болоті (бугай — бо¬
лотний птах). Проте ділком можливо, що гідронім пов’язаний з
терміном бугй' (див. Західний Буг) [Стрижак, ГП, 163].

Будацьке озеро-лиман — на узбережжі Чорного моря, побли¬
зу Дністровського лим., вздовж берега моря. І.О. Гуржій,
Л.Л. Макаренко, П.І. Жевахов назву виводять від тюрк. *Ьа(акі
«болото, трясовина» [Гурж., 1966, № 10].

Буджак — історико-географічна обл. на пд. зх. України між
Дністром і Дунаєм, на пн.-зх. узбережжі Чорного моря. Греки
називали в перекладі на слов. £)§1ь «кут» — місцевість, яка ле¬
жить у куті між згаданими ріками. Назва від тур.-крим.-тат.
*Ьис12ак, що є калькою (перекладом) <2§1ь [Фасм., 1, 229—230].

Буди — смт. Харківської обл. Розташоване на залізниці Ме-
рефа — Люботин. Назву Буди (Буда ) і похідні від неї мають ба¬
гато населених пунктів та річок. Починаючи з ХНІ ст. у лісах
України для добування з деревини поташу, деревного вугілля,
смоли, дьогтю будували спеціальні споруди, які називалися бу¬
да. Подано у множині. Ця назва й поширилась на численні н. п.
Зменшена форма будка вживається і в наш час. Пор. ще дієсл. бу¬
дувати. Пор.: Будапешт — столиця Угорщини, де Буда — д.-слов.
«курінь, хатина, оселя». Відомо, що слов. поселення Буда на
правому бер. Дунаю існувало вже в II ст. У ХНІ ст. виникло угор.
поселення Пешт.

Будило (Будильський поріг Вручий) — сьомий за рахунком
поріг на Дніпрі. Назва від будити в розумінні «голосний». У Кос¬
тянтина Багрянородного (X ст.) названий слов. назвою Вручим в
означенні «вируючий» (від слов. «вир, вирувати»). Скандинави
поріг називали Леант «кипучий». Затоплений водами вдсх. [УРЕ
І, 2; Яворницький-Дніпр, 66—67].

60

Бужок — рр.: 1) л. пр. Півд. Бугу; 2) л. пр. Уборті (бас.
Прип’яті). Назва від Буг, утворена за допомогою демінутивного
суф. -ок. Дослівно: «Маленький Буг».

Бузлук-Коба — див. Льодова печера.

Бузьк (Бужскь, Бужьскь, Бужьский, Божьскь, Божьский, Бо-
жескь, Бозкь, Бузко, Бузскь, Бозькь) — м., рц. Львівської обл.
Розташоване на р. Зах. Буг, від якої й перейняло назву. Вперше
згадується в Лаврентіївському літописі під 1097 [Нероз., 30—31].

Бузький лиман — гирло Півд. Бугу, від якого і дістав назву.

Бук — рр.: 1) л. пр. Медведівки (бас. Прип’яті); 2) п. пр. Золь¬
ні (бас. Прип’яті). Назва, очевидно, являє собою апелятив не від
дерева бук, а від слов. дієсл. *Ьисай «шуміти» [Труб., ПУ, 203].
Дослівно: «Гомінка річка». Пор.: Гримуча.

Буки — смт. Маньківського р-ну Черкаської обл. Розташова¬
не на скелястих берегах Гірського Тікичу (бас. Півд. Бугу). Впер¬
ше згадується в документах XVI ст. 1592 галицький магнат
Струсь захопив Б., збудував замок і перейменував на Струсьго-
род. Назва не прижилася [ІМСУ, Чрк]. Назва, ймовірно, антро-
понімічного походження від Бук, подана у формі множини.
Пор.: Петрики (Черкаська обл.), Михайлики (Полтавська обл.),
Іваники (Львівська обл.) та ін.

Буковина Північна (Буковина) — історична назва території,
що прилягає на пд. зх. до середньої течії Дністра (територія
суч. Чернівецької обл. без її східної частини, так званої Пн.
Бессарабії). У наш час назва Буковина поширена на всю тери¬
торію Чернівецької обл. [УРЕ II, 2, 141]. П.Б. здавна населяли
слов. племена. У X—XIII ст. входила до складу Київської Русі.
Вперше слово Б. згадується 1392 як назва території зі значен¬
ням «буковий ліс, ліс з домішкою бука»: «По край буковиньї
гор'к, до великой буковиньї». У буковинських говірках україн¬
ської мови слово буковина із таким значенням відоме й тепер,
однак серед багатьох «буковин» виділяється своїми розмірами
та, що лежала між Дністром і Прутом, приблизно по лінії Чер¬
нівці — Хотин, і являла собою місцевість, вкриту великим лі¬
сом. Він складався головним чином з високостовбурного сіро-
корого бука (Ра§из зііуаііса). Ця «буковина» без назви, як за¬
гальне географічне поняття (загальна лексема), вперше позна¬
чена на картах, укладених Г. Бопланом у першій половині
XVII ст. Власна назва Б. з’явилася на австрійських картах 1774,
де цей ліс нанесено під власного назвою ВикоіУІпа ВоІ8 «іе
Викошпа. Однак значно раніше під власного назвою Б. згаду¬
ються ліси правобережжя Пруту. Так, в руському літописі
«Сказаніє вкратце о Молдавских государехь» під 1497 повідом-

61

ляється про битву Стефана Великого з польським королем
Альбрахтом: «и догони его Стефан на Буковине, и поби его»
[Карп., ТБ, 3—4]. З поширенням буку пов’язані назви ряду сіл,
зокрема Чернівецької, Івано-Франківської та Закарпатської
обл. Звідси назви рр. Буковина: 1) п. пр. Чорної (бас. Вісли);
2) пр. Стрию (бас. Дністра).

Булава — верш, на Розточчі у Львівській обл. Назва за зов¬
нішню схожість до булави.

Булавинівка (кол. Іванівська Лука) — с. Новопсковського р-ну
Луганської обл. Розташоване на лівому бер. р. Айдар (бас. Дону).
Засноване XVII ст. як укріплення під назвою Осиновий Острог.
Під час Булавінського повстання 1707—1708 було деякий час ос¬
новним його табором. Назва від прізвища керівника повстання
Кіндрата Булавіна, утворена за допомогою суф. -івка.

Булавинка (місцева назва — Булавинівка) — р., л. пр. Крин-
ки (бас. Міусу). Походження назви остаточно не з’ясоване. Її
пов’язують з іменем ватажка селянського повстання 1707—1708
Кіндрата Булавіна. Деякі дослідники [Отін, 86] вказують, що на¬
зва походить від широковідомого в минулому на Дону козачого
власного імені Булавін. Утворена за допомогою демінутивного
суф. -к{а), що більш вірогідно.

Булавинське — смт., підпорядковане Єнакіївській міськраді
Донецької обл. Розташоване у верхів’ї р. Кринки, на її л. пр. Бу-
лавинці , від якої й одержало назву, утворену суф. -ськ. Виникло
в 1947 у зв’язку з будівництвом вугільної шахти.

Булатець — р., л. пр. Сули (бас. Дніпра). Назву виводять від
тур. *ЬуІак «джерело, струмок», утворену за допомогою зменшу¬
вального суф. -ець.

Булганак — р., впадає в Керченську бухту в АРК. Назва від
тюрк, основи *Ьу1§ап- в розумінні «закаламутитись» та суф. -ак.
Б. — річка з брудною, зіпсованою водою. Звідси ж Булганак-
Східний — р., впадає в Каламітську зат. Чорного моря, тобто на
зх. Криму.

Бульбока — р., л. пр. Кодими (бас. Півд. Бугу). Як зазначає
Ю.П. Карпенко, географічний термін бульбоня широко вживаний
у місцевих жителів із значенням «глибоке місце в річці». Остан¬
нє запозичене з молд. бульбоанз «вир, чорторий». Аналогічне по¬
ходження назви р. Бульбова — п. пр. Совиці (бас. Пруту) [Карп.,
ТБ, 104 3 .

Бунар — р., впадає в оз. Сасик (Кундук); між рр. Прут і Дніс¬
тер. ВЦ тюрк. *Ьипаг «джерело» [ГУ, 168].

Буринь — м., рц. Сумської обл. Розташоване на залізниці Во¬
рожба — Конотоп. Вперше згадується під 1688. Назву пов’язують

62

з прізвищем першопоселенця козака Бурого. Утворена за
допомогою суф. -ин(ь) від кореня бур-.

Бурлей — р., п. пр. Сів. Дінця (бас. Дону). Назва від тюрк.
*Ьиг «крейда» + суф. *-1и = -Ьигіи «крейдяна», оформлена слов.
суф. -еш

Бурта — р. (бас. Півд. Бугу). Назва від бурт, бурта «купа по¬
пелу — сировини для виробництва селітри». Звідси ж назви: Бур¬
ти — рр. 1) л. пр. Вільшанки (бас. Дніпра); 2) л. пр. Гірського Ті-
кичу (бас. Півд. Бугу); 3) п. пр. Дніпра. Форма множини вказує
на розміщення кількох бурт на берегах цих рр.

Бурчак — рр.: 1) л. пр. Дніпра; 2) пр. Десни (бас. Дніпра);
3) рук. Сули (бас. Дніпра). Назва від укр. терміна бурчак «доли¬
на потоку; дзюркотливий ручай» [Марус., 219] всупереч твер¬
дженню О.М. Трубачова про тюрк, походження [Желєзняк,
Рось, 29].

Бутеня (Бутенія Мокра, Бутень) — р., п. пр. Росави (бас. Ро¬
сі). Етимологія назви Б. має кілька версій. Одні відносять її до
слов. походження (Трубачов), інші вводять назву в ряд балт.
гідронімів (Петров), ще інші до іллір. (Топоров). Найбільш ві¬
рогідно, що гідронім Б. відносится до і.-є. мовної спільності і
походить від *Ьи/*ЬНи, від якого, ймовірно, походить слов.
«прибувати» (про воду) [див. Желєзняк, 15—16\ Желєзняк.
Рось, 140—142]. Пор. «болотниця» (ЕІеосЬегіз ра1и$ігі$) — бо¬
лотяна рослина з родини осокових. Назва утворилася від осно¬
ви бут^за допомогою суф. -ен(я). Звідси ж споріднені з назвою
Б. Бутивля — р., л. пр. Орави (бас. Дністра); Бутля — р., пр.
Стрия (бас. Дністра).

Буча — рр.: 1) (Буч, Бучь, Забуча) л. пр. Ірпеня (бас. Дніпра);
2) п. пр. Звіздалі (бас. Прип’яті); 3) п. пр. Мохової (бас. Дніпра).
Щодо походження назви існує кілька тлумачень. Назву пов’язу¬
ють [Бабишин, 89] з д.-слов. *Ьисаіі «бекати, ревіти, ричати, бу¬
чити» [ГУ, 193]. Звідси, очевидно, Бучак — р., п. пр. Півд. Бугу;
Бучка — р., п. пр. Здвижу (бас. Дніпра). Пор. д.-р. бучати «глу¬
хо шуміти». Від Буча за допомогою суф. -н(а) утворилася назва
її лівої притоки — Бучна; смт. підпорядковане Ірпінській міськ¬
раді Київської обл. Час заснування невідомий. Вперше згадуєть¬
ся 1397. Першим поселенням на території суч. Б. було с. Яб¬
лунька, яке належало польському шляхтичу Ю. Лясоті. В 1900
біля села збудували полустанок Києво-Ковельської залізниці
Буча між невеликими притоками Ірпеня — Рокачем і Бучею. Від
останньої він і дістав свою назву. Пор. Забуччя, с. Києво-Свя-
тошинського р-ну Київської обл. Проте нижньодніпровські гід¬
роніми Буча (Будча, Каменка) р., п. пр. Мохової (бас. Дніпра)

63

і Бучки — р., п. рук. Дніпра, гідроніми в бас. Тетерева Бучка —
р., п. пр. Здвижу, р. Бучок на Житомирщині, а також р. Бучак —

п. пр. Півд. Бугу, як гадають, утворено від термінів бучок «невели¬
кий поріг на річці», «скелясті гори», «каміння у воді» і бучаки —
«велике каміння» [Карпен., 62].

Бучач — м., рц. Тернопільської обл. Розташоване на правому
бер. р. Стрипа, л. пр. Дністра. Вперше згадується в документах
1397 як турецький замок. За свідченням краєзнавців Бучацької
середньої школи № 1, назва міста походить від буча, бучина, що
означає те саме, що й бук, буковина — «буковий ліс». Здавна нав¬
коло Б. росло багато букових лісів, які майже впритул підходили
до р. Стрипа. Утворилася від основи буч- і форманта -ач > ско¬
роченої форми прикм. бучачий.

В

Валки — м., рц. Харківської обл. Розташоване на р. Мож.
Назву виводять від урочища Валки — нерівної горбастої місце¬
вості, де 1646 між ріками Мож і Коломак на території між ни¬
нішнім м. Валки і с. Перекоп було насипано вал для оборони
від нападу татар з півдня [Слюс., 19]\ «...рву верстві с три, а ров
в ширину сажени с полторьі, а в глубину сажень, а инде и
больше. А по сторонам того рву обойти нельзя: пришли леса и
болота» [КБЧ, 64]. Збудовану фортецю називали по імені

р. Мож — Можайським острогом, а поселення, що тут виник¬
ло, — Можайським городом, Можайським городом на Валках
або просто Валками. Назва Валки — множина від слова валок
«невеликий вал».

Валява — див. Свалява.

Валядинка (в КРУ — Волядинка) — р., л. пр. Дністра. Назва
від молд. воля адьткз «глибока долина». В укр. мові відбулося
вторинне зближення зі словом воля і виділення псевдосуф. -инка
[ГНП, 21]. Ю.О. Карпенко вказує, що наголос правильно стави¬
ти на -и- — Валядинка [Карпен., Пр., 80].

Вапнярка — смт. Томашпільського р-ну Вінницької обл. Ве¬
ликий залізничний вузол. Виникло в 70-х роках XIX ст. з побу¬
довою Пд.-Зх. залізниці. Розташоване неподалік від верхів’я
р. Марківка, л. пр. Дністра на Вапнярській рівнині. Назву перей¬
няло від с. Вапнярка, що було розташоване в районі залягання
вапняку, який тут здавна випалюють. Назва від вапняр (робітник,
який добуває і обробляє вапняк), вапнярка «піч для випалюван¬
ня вапняку» [ІМСУ, Вн., 585].

64

Ва'рва — 1) р., л. пр. Лисогору (бас. Сули). Вважають, що в
основі назви лежить термін вар «вода, що кипить», тобто вода,
яка вирує; -ва — формант [Стрижак, НРП]. Існують й інші при¬
пущення щодо утворення гідроніма, менш імовірні; 2) смт., рц.
Чернігівської обл. Розташоване в пониззі р. Барва, від якої й пе¬
рейняло назву. На думку вчених, городище, виявлене на околи¬
ці с.-ща, є літоп. м. Варта, поблизу якого військо київського
князя Володимира Мономаха 1079 року розгромило багатотисяч¬
ну половецьку орду.

Варязький — о., розташований на Дніпрі поблизу м. Заруба
Канівського р-ну Черкаської обл. Вперше згадується 1223. Реля-
тив на *ьск- від етноніма варяг [ЕСЛН, 29].

Василів — д.-р. літоп. м. (тепер с. Заставнинського р-ну Чер¬
нівецької обл.). Розташоване на р. Дністер, який у давнину був
важливим торговельним шляхом для торгівлі Галицької Русі з Ві¬
зантією. Засноване, очевидно, теребовльським князем Васильком
в XI ст. Звідси й назва; в літописі згадується досить пізно (1229).
Відантропонімічне утворення на -ів.

Василівка — м., рц. Запорізької обл. Розташоване неподалік
від лівого бер. Каховського вдсх. на залізниці Запоріжжя —
Сімферополь. Засноване 1783. Назване ім’ям начальника канце¬
лярії князя Г.А. Потьомкіна — Василя Попова, який одержав да¬
рчу 33 тис. десятин. Утворена назва за допомогою суф. -івк(а)
[ІМСУ, г Зп, 178].

Васильків — м., рц. Київської обл. Засноване київським кня¬
зем Володимиром Святославичем у другій половині X ст. У літо¬
писі про цю подію згадується так: «постави же и под Стугною-
град и нарече его во своє имя Васильєв» (християнське ім’я кня¬
зя Володимира — Василій).

Васильківка — смт., рц. Дніпропетровської обл. Розташоване
на р. Вовча (бас. Самари) при перетині її залізницею Синельни-
кове — Красноармійськ. Засноване у XVIII ст. на місці козацько¬
го зимівника. Назва від урочища Васильківка на р. Вовча, що
пов’язана з іменем першопоселенця Василя Покваліпта. Після
переселення сюди групи козаків поселення перетворилося на
військову сл. Васильківка [МО, 1, 565].

Васищеве — смт. Харківського р-ну Харківської обл. Розта¬
шоване на р. Уда (бас. Сів. Дінця). Засноване 1647 вихідцями з
різних губерній Росії. Назва, очевидно, антропонімічного похо¬
дження: до цього часу серед старих місцевих прізвищ існує пріз¬
вище Васищев. Цілком можливо, що якийсь Васищев був першо-
поселенцем [ІМСУ, Хрк, 877—878]. Закінчення -е виконує роль
словотворчого засобу.

5 - 83110

65

Ватутіне (кол. с-ще Шахтинське) — м. Звенигородського р-ну
Черкаської обл. Розташоване на р. Шполка (бас. Півд. Бугу).
Засноване в зв’язку з освоєнням Юрківського (біля с. Юрківка)
буровугільного родовища в 1946 р. Звідси кол. найменування.
Нова назва на честь генерала Радянської Армії М.Ф. Ватутіна,
який командував військами, що брали участь у визволенні краю
[ІМСУ, Чрк, 214-215\.

Вахрушеве — м., підпорядковане Краснолуцькій міськраді Лу¬
ганської обл. Розташоване на вододілі рр. Міус і Міусик. Утво¬
рене 1954 з кількох робітничих с-щ. Назване по імені радянсько¬
го державного діяча В.В. Вахрушева. Закінчення -е виконує роль
словотворчого засобу [ІМСУ, Лг, 415\.

Вашківці (Вашковец, Вашківців, кол. паралельна назва Вас-
ківці) — м. Вижницького р-ну Чернівецької обл. Розташоване на
правому бер. р. Черемош. Вперше згадується 1431. Назва від іме¬
ні Баско, здавна поширеного в Молдові і на Буковині. Розм. —
Вашко, від якого й утворилася назва за допомогою суф. -івц(і)
[ІМСУ, Чрв, 133\.

Введенка — смт. Чугуївського р-ну Харківської обл. Розташо¬
ване на залізниці Харків — Чугуїв, неподалік від р. Уда (бас. Сів.
Дінця). Засноване 1647. За свідченням працівників Харківського
державного архіву А.І. Бурика та Л.А. Адаменка, В. одержала
назву від побудованої тут колись Введенської церкви [ІМСУ,
Харк, 924\.

Ведмідь-Гора — див. Аюдаг.

Вейсове (кол. Маяцьке, Майданне, Старо-Майданне) — оз., од¬
не з найбільших у групі Слов’янських солоних озер у м. Слов’янську
Донецької обл. Кол. назва Маяцьке — за приналежність соляних
промислів Маяцькій засіці, Майданне — за виробництво на бер. оз.
дьогтю. Назва від тюрк. *таісІап «підвищення, відкрита місцевість,
місце виробництва деревного вугілля, дьогтю, поташу в лісі». Пор.
назви сс. Майдан, Майданецьке. Суч. назву оз. виводять від прізви¬
ща землевласника Вейса. Утворена за допомогою присв. суф. -ов(е).

Велика Багачка (кол. Брацлавець, згодом, до 1925, — Багач¬
ка) — смт., рц. Полтавської обл. Розташоване при впадінні р. Ба¬
гачка в Псел (бас. Дніпра). Засноване в кінці XVI — на початку
XVII ст. Михайлом Браславцем, козаком-втікачем від гніту поль¬
ських панів. Відомо, що помер він у селі 1644. Водночас згаду¬
ється один із перших поселенців — Багач [ІМСУ, Плт, 127\.
Є підстава думати, що це одна і та ж сама особа: цілком можли¬
во, Багач прийшов з Брацлава (нині смт. Немирівського р-ну Він¬
ницької обл.), за що й був прозваний Брацлавцем подібно до то¬
го, як Микита Сененко був прозваний Уманцем. Назва с-ща і р.

66

походить від цього прізвиська. Утворилася за допомогою суф.
-к-. Великою названа в 1925 на відміну від однойменного с., що
виникло пізніше неподалік.

Велика Виженка — р., л. вит. Виженки (бас. Пруту). Похо¬
дження назви див. Виженка.

Велика Вись (Вись) — р., л. пр. Синюхи (бас. Півд. Бугу).
Вперше згадується в XVII ст. як Шз, Шсхе, в 1750 Вись, в XIX ст.
Вись. Згодом на відміну від її л. пр. Малої Висі почали називати
Великою Виссю. Назва Вись, ймовірно, походить від географіч¬
ного терміна вис, виска «річка, що витікає з озера або болота».
Біля м. Мала Виска, рц. Кіровоградської обл., розташоване бо¬
лото, крізь яке р. Вись протікає своєю верхньою течією. Звідси
ім. частина складного гідроніма. Означальна частина дана на від¬
міну вЦ р. Мала Вись, л. пр. Великої Висі [СГУ, £5].

Велика Знам’янка — с. Кам’янка Дніпровського р-ну Запо¬
різької обл. Розташоване на бер. Каховського вдсх. Засноване
селянами Чернігівщини в 1780. Більшість переселенців — із
с. Знам’янки Херсонської губ., котрі переселилися сюди 1785 і
дали назву в пам’ять про своє поселення. С. відоме тим, що тут
у II ст. до н. е. — VI ст. н. е. знаходилася перша столиця Скіфії
до перенесення її в Крим. На околиці с. — знаменитий скіф¬
ський курган Солоха, досліджений археологами.

Велика Калга (Калга, Каялга, Калгинська, Канжелга, Канжа-
гали, Ханжига, Дурная) — р., впадає в Домузлянський під (при¬
родне пониження на лівобережжі р. Дніпра у Херсонській обл.).
Назва від тат. ( почесного титулу каІ§а.

Велика Кам’янка — рр.: 1) (Кам’янка, Каменка, Каменна,
Кам’яна річка [СГУ, 86\) п. пр. Сів. Дінця (бас. Дону). Назва від
прикм. кам ’яна, утворена за допомогою суф. -ка. В руслі виходи
кам’яних порід. Велика на відміну від р. Мала Кам’янка, п. пр.
Великої Кам’янки; 2) (Каменка) п. пр. Томаківки (бас. Дніпра).
Назва від того ж прикм. Велика — на відміну від Кам’янка, що
протікає поблизу.

Велика Карасівка (Біюк-Карасу) — р., п. пр. Салгиру (Крим¬
ський п-ів). Нова назва відповідає старій тат. назві *ЬЩйк «вели¬
кий» + тюрк, місцевий географічний термін *кагазу «річка з
ґрунтовим живленням».

Велика Корабельна — р., л. пр. Півд. Бугу. Переосмислення
укр. населенням тюрк, назви *ІсагаЬеІ, в якій перша частина
*кага «чорний», друга — *-Ьа1/-Ье1, засвідчена в полов, мові, —
«горб, ущелина, вузький прохід в горі». Пор. казах, топоніми Ка-
рабел, Мусбел, Алабел. Семантика назви, запропонована Масен-
ко, підтверджується природними особливостями берегів В.К.,

5 *

67

описаними геологом П.І. Голубєвим: «У Попових хуторов разви-
тьі, главньш образом, порфировидньїе гранити, внходящие на
поверхность високими скалами» [Мас., 120—122]. Утворена за
допомогою суф. -н(а). Прикм. частина складного гідроніма Ве¬
лика дана на відміну від р. Корабельна.

Велика Кохнівка — смт., підпорядковане Кременчуцькій
міськраді Полтавської обл. Розташоване на пд. області на заліз¬
ниці Кременчук — Ромодан. Час заснування невідомий. Назва
антропонімічного походження і пов’язана з прізвищем чи пріз¬
виськом першопоселенця Кохна [Пад., 213], утворена за допомо¬
гою суф. -івка. За свідченням наук, працівника Полтавського обл-
держархіву В.Н. Жук, і нині в р-ні Кременчука мешкають жителі
з таким прізвищем. Велика на відміну від с. Мала Кохнівка.

Велика Лепетиха — смт., рц. Херсонської обл. Розташоване на
лівому бер. Каховського вдсх. Як і с. Мала Лепетиха, розташова¬
не неподалік, засноване французькими емігрантами 1795 [«Рос-
сия», 14, 640]. За іншими, більш точними даними, у 1792 на міс¬
ці запорізького зимівника, біля балки, яку згодом назвали Лепе-
тишиною. Назва, на наш погляд, від неозначеної форми дієсл.
лепетати «говорити незрозумілою мовою». Найменування, тре¬
ба думати, дали селяни навколишніх сіл, оскільки вони не розу¬
міли французької мови. Звідси ж назва с. Мала Лепетиха (кол.
х. Синицьких) Запорізької обл. Прикм. частину складного топо¬
німа дано переселенцями з Великої Лепетихи.

Велика Новосілка (до 1946 — Великий Янисоль) — смт., рц.
Донецької обл. Розташоване на р. Мокрі Яли біля впадіння в неї
притоки Шайтанки та Кашлагача. Засноване 1779 переселенця¬
ми з кримських поселень Салгир та Єні Сала (які вважали сво¬
єю рідною мовою грецьку і говорили на румейському діал.), ін¬
ша частина переселенців говорила на крим.-тат. мові. На їх мо¬
ві словосполучення Єні Сала означало «нове село». Згодом воно
змінилося на Янисоль, Янисель, Янисаль тощо. В тому ж році на
р. Калка переселенці, що прийшли з кримських сіл Єні Сала,
Єні Кой, Джемрек і Уйшун, заснували інше село з назвою Яни¬
соль або Джемрек, назване згодом Мала Єні Сала або Малий
Янисоль на відміну від Великий Янисоль на р. Мокрі Яли. У
1946 с. Великий Янисоль перейменовано на Велику Новосілку,
що є калькою первинної назви, а Малий Янисоль на Куйбише-
ве [Отін, КД, 8Г].'

Велика Олександрівка (кол. Новоолександрівка) — смт., рц.
Херсонської обл. Розташоване на лівому бер. р. Інгулець (бас.
Дніпра). Засноване вихідцями з Полтавської, Київської і Черні¬
гівської губ. в 1784. Кол. назва дана вихідцями з с. Олександрів-

68

ки нині Бобровицького р-ну Чернігівської обл. Згодом з Київщи¬
ни і Чернігівщини приїхали нові переселенці, які оселилися на Ін¬
гульці трохи нижче і назвали сл. Мала Олександрівка, після чого
Новоолександрівку почали називати Великою Олександрівкою.

Велика Писарівка — смт., рц. Сумської обл. Розташоване на
р. Ворскла (бас. Дніпра). Засноване в XVII ст. Назва від писар.
У другій половині XVII ст. село належало полковому писарю
А. Мартинову. (

Велика Руда — рр.: 1) л. пр. Півд. Бугу; 2) п. пр. Тетерівки (бас.
Тетерева). Назва від апелятива руда в розумінні «мокра заболоче¬
на низина; місця, що заливаються весняною водою» [Черепан.,
200}; «грузьке болото, де трясеться, колишеться вода», «болото з
іржавою водою» [Никончук, 52}. Велика на відміну від інших, мен¬
ших річок з аналогічною назвою в цьому р-ні: л. пр. Півд. Бугу,
л. пр. Сниводи^ п. пр. Постолової (бас. Півд. Бугу).

Велике Болото — найбільше болото в групі Малоперещепин-
ських боліт, розташованих в Новосанжарському р-ні Полтав¬
ської обл. Назва Болото — приклад переходу апелятива у влас¬
ну назву. Велике — за великі розміри в порівнянні з сусідніми
болотами.

Великий Аджалик — р., впадає у Великий Аджалицький лим.
на узбережжі Чорного моря в Одеській обл. їм. частина гідроні¬
ма від тур. *асШ «гіркий» та форманта -*1ук, Великий на відміну
віо. р. Малий Аджалик. Звідси ж похідна назва Великий Аджа-
лицький лиман — оз.-лим. на Чорноморському узбережжі. Назва
похідна^ від р. Великий Аджалик, яка в нього впадає.

Великий Бакай — п. рук. Дніпра між рр. Чортомлик і Базав-
лук. Великий на відміну від іншого п. рук. Дніпра — Бакай.

Великий Березний — смт., рц. Закарпатської обл. Розташова¬
не у верхній течії р. Уж (бас. Дунаю), на автостраді Львів — Уж¬
город. Уперше згадується в документах під 1427. Назва, очевид¬
но, від поширення в місцевості берези (ВеШІа Ь.) — рослини з
родини березових. Утворена за допомогою суф. -н(ий) від осно¬
ви берез-. Прикм. частина Великий — на відміну від с. Малий Бе¬
резний,, розташованого неподалік.

Великий Бичків — смт. Рахівського р-ну Закарпатської обл.
Розташоване на правому мальовничому бер. р. Тиса при впа¬
дінні в неї р. Шопурка (бас. Дунаю). Перша документальна
згадка відноситься до кінця XIV ст. Найдавнішим заняттям по¬
селенців було скотарство. На гербі с-ща вже в давні часи був
зображений бик. Звідси виводять і назву. Однак існує інше,
більш вірогідне тлумачення, за яким найменування виводиться
з антропоніма Бичко чи Бичок за допомогою суф. -ів. Прикм.

69

частина топоніма вказує на можливість існування в минулому
іншого^ Малого Бичкова.

Великий Вижен — верш. Українських Карпат. Розташована
на Верховинському хр. Назва від діал. вижен «верх, вершина»
(див. Вижниця). (

Великий (Високий) Верх — верш. Українських Карпат. Розта¬
шована на Верховинському хр. біля Боржавської полонини, ос¬
піваної верховинцями в легендах і піснях. Назва від верх — си¬
нонім терміна гора, шпиль. Дослівно: «Висока гостра вершина
гори» [Юрков., 198\.

Великий Діл — див. Діл.

Великий Донбас — вугільний бас., який простягається зі сх. на
зх. на 1300 км від Каспійського моря до м. Ромни Сумської обл.,
на пд. зх. підходить близько до Дніпропетровська, на пн. до Хар¬
кова. Загальна площа, включаючи і територію Старого Донбасу,
дорівнює 117 тис. кв. км, за що й одержав назву, в порівнянні з
Донбасом Старим (25 тис. кв. км), Великий. Пояснення другої
складової частини топоніма див. Донецький басейн.

Великий Єрик — кан., з’єднується з Дунаєм; м. Вилкове Кі-
лійського р-ну Одеської обл. [СГУ, 91].

Великий Каньйон — гірська ущелина в Кримських горах, ут¬
ворена на місці тектонічної тріщини. Розташована між г. Бойка
і Ай-Петринським нагір’ям. Науковий термін каньйон з ісп.
сапоп (дослівно «труба») — глибока річкова долина, іноді зі сту¬
пінчастими схилами і відносно вузьким дном, часто зайнята рус¬
лом річки. Великим названий за розміри — це найбільший і най-
величніший каньйон Кримських гір.

Великий Катлабуг — р., впадає в оз.-лим. Катлабуг. Про по¬
ходження ім. частини гідроніма див. Катлабуг. Великий — на від¬
міну віл, р. Малий, Катлабуг, що впадає неподалік.

Великий Кипчак — оз. на зх. Чорноморського узбережжя
Кримського п-ва. їм. частина складного гідроніма від етноніма
кипчак (половець, куман) — представник тюрк, народності, що
жила тут в XI—XII ст. Означальна частина гідроніма Великий —
на відміну від оз. Кипчак, розташованого в цьому ж регіоні.

Великий Куяльник (кол. Куяльник) — р., впадає в Куяльни-
цький лим. на узбережжі Чорного моря біля Одеси. Назву виво¬
дять від тюрк. *киіаІік «скеляста». Таке тлумачення помилкове.
Т.О. Марусенко назву виводить від укр. місцевого терміна куяль¬
ник «джерело» [Марус., 234]. Ця назва докладно розглядається в
роботі В.П. Нерознака, в якій також вказується, що слово куяль¬
ник не тюрк., а слов. походження, і що воно фіксується в кар¬
патських говірках у значенні «джерело, ручай» [Нероз.].

70

Великий Лак — оз. у плавнях Дністра між Кучурганським лим.
і р. Турунчук. У місцевих говірках лексема лак вживається як гео¬
графічний термін, що означає невелике оз. Запозичене з молд.
лак «озеро» [ГНП, 17—18\.

Великий Лог — смт. Краснодонського р-ну Луганської обл.
Розташоване на р. Велика Кам’янка, п. пр. Сів. Дінця (бас. До¬
ну). Засноване 1762. До 1925 — Нижня Краснянка. Назва від лог
«балка, ^улоговина». ) )

Великий Луг Запорізький (Кінські (Конські) плавні) — істори-
ко-географічна територія по р. Дніпру нижче від кол. порогів.
Назва від луг — «простір, вкритий багатолітньою трав’яною рос¬
линою мезофільного характеру». Великий — за значні розміри,
Запорізький — за розташування за порогами і за приналежність
запорозьцям. Затоплений водами Каховського вдсх. Про похо¬
дження^ паралельної назви Кінські плавні див. Кінська.

Великий Любінь (кол. Любин) — смт. Городницького р-ну Львів¬
ської обл. Курорт. Розташоване поблизу р. Верещиця, л. пр. Дністра.
Вперше згадується На початку XIII ст. як укріплений пункт, де жили
поселенці, що несли військову службу. Походження назви не з’ясо¬
вано. Очевидно, вона походить від прикм. любимий, утворилася від
основи люб- за допомогою суф. -ін(ь). Можна також припустити, що
ойконім відантропонімічного походження й утворився від композит¬
ного імені Любомль з усіченою другою частиною. Пор.: Радомль.
Структура антропонімів з усіченим другим компонентом композита
в слов. мовах спільна, багато з них збігається лексично. Отже, їх тво¬
рення, безперечно, треба вважати праслов. явищем і належать такі
антропоніми праслов. мові до VI ст. [Желєзняк, А, 57—76]. У XV ст.
поселення складається з двох частин: більша одержала назву Вели¬
кий Любінь, а менша — Малий Любінь [ІМСУ, Лв, /27|.

Великий Супій (Яготинське) — шт. оз., створене в кінці
XVIII ст. у долині р. Супій, л. пр. Дніпра, пн.-зх. від м. Яготина
Київської обл. Звідси ім. частина складної назви і паралельне
найменування озера. Великий на відміну від оз. Малий Супій,
розташованого неподалік.

Великий Утлюк (Утлюг, Любезний Утлюк, Узун-Утлюк) — р.,
впадає в Утлюцький лим. Азовського моря. Назва від тюрк.
*оіІак« вигін», «місце, заросле травою», де *оі «трава», *1ак, Іук —
формант. У варіанті Узун-Утлюк тюрк. *дгдп «річка, долина».
Прикм. частина Великий на відміну від Малий Утлюк, що впадає
поруч у ) той самий лиман.

Великий Фонтан — мис на пн. узбережжі Чорного моря. Слов.
утворення від молд. фьінтьінз «джерело». У цій місцевості багато
природних мінеральних джерел.

71

Великий Чапельський під — природне зниження місцевості на
пд. сх. Херсонської обл. Назва від чапля (Агсіеа) — птах ряду леле¬
коподібних — та суф. -ський. У цій місцевості в минулому водило¬
ся багато чапель. Слово під означає «плеската западина, у якій вес¬
ною збирається вода». Прикм. частина вказує на значні розміри.

Великий ^лпуг — р., впадає в оз. Ялпуг між рр. Прут і Дністер
Одеської обл. Про походження назви див. ^лпуг.

Великі Деревичі — с. Любарського р-ну Житомирської обл.
Гадають, що назва походить від найменування одного зі слов’ян¬
ських племен — древлян, які жили на цій території. З землею
древлян (Деревською землею), можливо, пов’язані назви сіл Де-
ревич(ь), відоме, з 1241, та Деревці тієї ж області.

Великі Мости — м. Сокальського р-ну Львівської обл. Розта¬
шоване на р. Рата (бас. Вісли). Вперше воно згадується 1472 як
с. Мости, Міст. У XVI ст. перетворилося на м. з суч. назвою.
Жителям невеликого лісового поселення було висунуто вимогу
побудувати через р. Рату мости. їх було споруджено чотири. Оче¬
видно, звідси й пішла назва поселення. Великі — на відміну від
іншого с. Містки. Подано у множині, закінчення -и у плані зміс¬
ту виконує роль, словотворчого засобу.

Великі Сірогози (Серогози) — р., впадає у Великий Айгаман-
ський під, у Херсонській обл. Долина р. багата єриками — глу-
шицями (старими руслами), куди збігає весняна вода і залиша¬
ється в довгих ямах — сірогозах, від яких і виводили назву р. Од¬
нак гідронім Сірогози на рукописних картах другої половини
XVIII ст. зафіксований у формах Севрек Гоз (1784), Сююрюгоз
(1793), Сірагоз (кінець XVIII ст.). Первинна назва гідроніма Суьй-
ри Коьз на ногай. мові означала «довгий потік, джерело». Цілком
ймовірно, що в укр. мові воно набуло не лише нової форми, а й
значення внаслідок зближення з прикм. сірий [Отін, ГСУ, 58—59\.
Великі — на відміну від невеликого пот. Малі Сірогози.

Великі Сорочинці — с. Полтавської обл. У давнину називало¬
ся Краснопіллям (від красне в означенні «гарне» поле). Розта¬
шоване на лівому бер. р. Псла (бас. Дніпра). Вперше згадується
в документах 20-х років XVII ст. Походження назви в науковій
літературі не з’ясоване. Існує тлумачення, за яким найменуван¬
ня В.С. пов’язане з сарацинським пшоном. Так називали колись
рис, рідкісний заморський продукт, який купували в сарацинів
і яким торгували тут у ті часи. Таке назвисько було закріплене
тоді за арабами та іншими народами Близького Сходу. Тих, що
торгували рисом, називали сарацинцями. Від цього слова нібито
й пішла назва [СИС, 443]. Таке тлумачення не переконливе.
Походження назви відносять до родового значення [Пад., 210].

72

Можна припустити, вона могла утворитися від антропоніма Со¬
рока спочатку за допомогою суф. -оче — Сороче (урочище, посе¬
лення), а потім від основи Сороч- за допомогою двоелементного
суф. -инц(і), синонімічного до -івц(і), що характерно для пд.-сх.
частини Миргородщини (пор.: Савинці, Гаркушинці, Кибинці).

Великоанадольський ліс — насаджений лісовий масив, пам’ят¬
ка природи на пд. Донецької обл., неподалік від м. Волновахи.
Закладено 1843 поручиком корпусу лісничих В.Є. Граффом ра¬
зом з лісоводом Ф.К. Арнольдом. Назва від с. Великоанадоль, не¬
подалік (за 3 км) від якого лежить ліс. Засноване 1829 грецьки¬
ми переселенцями з Туреччини, з п-ова Мала Азія, гр. назва
Анадоль (Анатолія) від гр. анатольє, італ. натолія «схід, країна
ранку» [Мельх., 9]. Утворення за допомогою суф. -ський.

Великодолинське (кол. Гросс-Лібенталь) — смт. Овідіополь-
ського р-ну Одеської обл. Розташоване на залізниці і шосейній
дорозі Одеса — Білгород-Дністровський. Засноване німцями-ко-
лоністами в кінці XVIII ст. під назвою Гросс-Лібенталь, що в пе¬
рекладі означає «велика люба долина». З 1944 — суч. назва. В. і
справді розташоване у великій мальовничій долині. Від цього сло¬
восполучення за допомогою суф. -ськ- й утворено найменуван¬
ня. На відміну від В. неподалік є с. з назвою Малодолинське.

Великокам’янка — смт., підпорядковане Ровеньківській міськ¬
раді Луганської обл. Розташоване неподалік від р. Велика Кам ’ян-
ка, яка й дала назву. Віднесено до категорії смт. у 1969.

Веприк — рр.: 1) л. пр. Псла (бас. Дніпра); 2) п. пр. Івоту (бас.
Десни); 3) пр. Удаю (бас. Сули). В основі гідроніма лежить вепрь
(5и$) «дикий кабан» [ССМ, 1, 164]. Утворення за допомогою де¬
мінутивного суф. -ик.

Вербич — р., л. пр. Собі (бас. Півд. Бугу). Назва від верба
(Заііх Ь.), рослини з родини вербових. Утворена за допомогою
суф. -ич від кореня верб-. Не виключено, що найменування річ¬
ки опосередковане за схемою: рослина > прізвище (Вербич) >
річка. З назвою верба, як вказівку на^місцеву флору, пов’язані
найменування рр. Вербка, Вербова, Вербча, утворені від кореня
Верб- за допомогою суф., відповідно: -к(а), -ова, -ч(а). Від вер¬
ба в Україні утворено багато назв балок, долин, урочищ та сіл,
при цьому деякі н. п. одержали свою назву від гідронімів. При¬
пускають, що гідроніми Вербич і Вербча дуже давні і походять
від балт. оегр, порівнюючи з лит. оегриіз «коловорот» [Топ.,
Труб., /7Р].

Верблюд — верш. Кримських гір, згаслий вулкан. Розташова¬
на на Ай-Петринській яйлі. Назва від апелятива верблюд, дана за
схожістю конфігурації верш, до обрисів верблюда.

73

Вереп — р., л. пр. Десни (бас. Дніпра). Назва від арх. вереп «ко¬
ловорот» [Агеєва, 92]. Пор. лит. оегриіз у тому ж значенні. Звідси
ж, очевидно, назва стр. Верепуть (Верепут) — п. пр. Десни.

Вересня (Вересна) — р., п. пр. Ужа (бас. Прип’яті). Назва В.
вперше згадується під 1552 у формі Вересна, тобто із суф. -на <
-ьпа. Тривалий час існували обидві форми гідроніма — Вересна
і більш пізня Вересня, причому форма на -ня виявлялась більш
життєвою, вона й прижилася. Назву тлумачили по-різному.
О.І. Соболевський виводив від д.-і.-іран. оаг «вода», авест. иаг
«дощ» [Соб., ЗСУ, 278\. О.М. Трубачов, відхиляючи цю гіпотезу,
вважає основу гідроніма балт. походження, оформлену балт. суф.
-8па, на що вказує відповідність з лит. иегзте «витік», від якого
походить найменування р. Уегзте (бас. Шеймени, Литва). В укр.
народній топоніміці назва трансформувалася на більш зрозумілу,
творену від апелятива верес (Саііипа Ь.) — вічнозелена рослина з
родини верескових, яка на піщаних ґрунтах і торфовищах утво¬
рює суцільні зарості — вересовища (вересня). Отже, флористич¬
не походження назви. «З огляду на виразний історико-діалектний
характер балт. лексем тегзпіа, тегзпіез є підстави вважати гідро¬
нім Вересня спільним балто-слов’янським реліктом» [Желєзняк,
ГКП, ( 155-160].

Верхів — р., л. пр. Півд. Бугу. Гадають, що в основі гідроніма
лежить термін верх, який в укр. географічній літературі має зна¬
чення «гора»: верх, вершок — «витік річки, її верхів’я, верхів’я
яру, балки». Пор. назву пот. Вершадь на Івано-Франківщині
[Мас., ПО, 25], пот. Вершок на Донеччині (бас. Кривого Торця).

Верхівка (Зверхівка) — р., п. пр. Смотричу (бас. Дністра). По¬
чаток бере на підвищеній місцевості [Бабишин, ТПР, ЗО] в Тов¬
трах (Медоборських горах). Звідси й назва.

Верхівцеве (до 1902 — Любомирівка) — м. Верхньодніпровсько¬
го р-ну Дніпропетровської обл. Розташоване на правому бер. Дніп¬
ра. Виникло 1884 у зв’язку з будівництвом залізниці Донбас —
Криворіжжя. Назване по імені інженера О.А. Верховцева — пер¬
шого начальника цієї залізниці. Флексія -е служить словотвор¬
чим засобом.

Верхнє Синьовидне (кол. Синоводсько, Синьовидсько-Виж-
нє) — смт. Сколівського р-ну Львівської обл. Розташоване при
впадінні р. Опір у Стрий (бас. Дністра). Перша літоп. згадка від¬
носиться до 1241 як Синоводське. Назва, ймовірно, від слово¬
сполучення сині води. Такий вигляд мають і понині чисті води цих
рік. Згодом назва трансформувалася на Синьовидсько-Вижнє
(Верхнє), а з 1947 суч. транскрипція.

74

Верхнєторецьке (до 1978 — Скотувата) — смт. Ясинуватсько-
го р-ну Донецької обл. Розташоване у верхів’їр. Кривий Торець
(бас. Сів. Дінця), звідси й нова назва. Засноване на місці запо¬
різького зимівника в 1772 біля балки Скотуватої, назва якої по¬
ходить від діал. скоти «лисячі нори в глинястих або піщаних гор¬
бах, в ярах чи балках». Звідси кол. назва. )

Верхні Ворота — див. Ворітський перевал.

Верхній Діл — див. Діл.

Верхній Нагольчик — смт. Антрацитівського р-ну Луганської
обл. Засноване в кінці другої половини XVII ст. Розташоване на
р. Нагольчик, п. пр. Нагельної (бас. Міусу), від якої за
допомогою демінутивного суф. -ик і одержало назву. Означальна
частина Верхній за розташування в верхній течії річки, дана на
відміну від Нижній Нагольчик.

Верхній Рогачик — смт., рц. Херсонської обл. Перша письмо¬
ва згадка відноситься до 1793. Розташована на шляху, яким здав¬
на возили з Криму сіль, у верхів’ї р. Рогачик — п. пр. Дніпра, від
якої й дістало назву.

Верхня Біленька — р., п. пр. Сів. Дінця (бас. Дону). Назва від
прикм. ж. р. біла за допомогою суф. -енька. Пор. Багата, Бага¬
тенька; Берестова, Берестовенька і т. п. У руслі річки виходи
крейди. Звідси ім. частина назви. Прикм. частина гідроніма на
відміну від р. Нижня Біленька, яка впадає неподалік, нижче по
течії,,в Сів. Дінець.

Верхня Дворічна (Вишня Дворічна, Дворічна) — р., п. пр. Ос-
колу (бас. Сів. Дінця). Верхня — на відміну від Нижня Дворічна
(див.), з якою одним гирлом впадають в Оскіл. Свій початок В.Д.
бере пн., вище від Нижньої Дворічної в порівнянні з течією Ос-
колу. Дворічна — від географічного терміна дворіччя. В гирлі рр.
розташоване смт. Дворічна.

Верхняки (кол. Верхобори) — сх. частина Авратинської вис. у
Хмельницькій обл., між містами Красилів, Меджибіж і Старо-
костянтинів. Кол. назва від верхній бір (розташований на вис.).
Після знищення лісу в першій половині XIX ст. дістали суч. на¬
зву [Теодор., 520\.

Верхня Лозуватка — р., пр. Омельника (бас. Дніпра). Назва
утворена за допомогою суф. -уватка від лоза. Верхня на відміну
від Нижня Лозуватка — пр. Сухого Омельника.

Верхня Терса — р., л. пр. Вовчої (бас. Самари). Є. Отін виво¬
дить її з тюрк, прикм. *іег$, Іегіз «неправильна», а саме за вели¬
кий тупий кут, під яким вона впадає в р. Вовчу. Дослівно: «Та,
що неправильно тече». Інші гадають, що назва походить від
тюрк, іегз «протилежна, зворотна». Як вказує дослідник, таку

75

назву вона одержала тому, що перша на шляху з Криму, на відмі¬
ну від інших річок, тече на пн., тобто в зворотному напрямі [Фо-
менко]. Таке тлумачення ймовірне. Перша частина складного
гідроніма вказує, що річка, на відміну від іншої — Малої Тецси,
впадає вище по течії р. Вовча. Звідси ж назва Нижня Терса —
л. пр. Малої Терси і Середня Терса — п. пр. Нижньої Терси.

Верхньовільхова (Ольхова, Верхня Ольхова) — р., л. пр. Сів.
Дінця (бас. Дону). Первинна назва Вільхова (Ольхова) походить
від вільха (ольха) (Аііїшб ОаегіЬ) — рослина з родини березових.
Назва вказує на місцеву флору. Згодом річка відома як Верхня
Ольхова. Нова назва на відміну від іншої р. Вільхова, яка впадає
в Сів. Донець нижче за течією. З виникненням на р. Верхня
Вільхова с. Верхньовільхове складна назва поселення перейшла
на річку.

Верхньодніпровськ — м., рц. Дніпропетровської обл. Розташо¬
ване на р. Самоткань, на бер. Дніпродзержинського вдсх. Ви¬
никло 1680—1690 як запорізький зимівник на місці польського
управління. Після ліквідації Запорізької Січі землі по р. Само¬
ткань відійшли князю Г. Потьомкіну, який 1780 заснував на міс¬
ці зимівника слободу і назвав її своїм ім’ям — Григорівкою, 1785
слободу перейменували на Ново-Григорівку, а 5 червня 1806, на
відміну від Нижньодніпровська,— у Верхньодніпровськ. Утво¬
рення з суф. -ськ.

Верхня Хортиця — див. Хортиця.

Верхнячка (кол. Яворовець) — смт. Христинівського р-ну
Черкаської обл. Розташоване в верхів’їр. Уманка (бас. Півд. Бу¬
гу). Звідси й назва. Утворена суф. -ячка від основи прикм. верх¬
ній. Кол. назва від явір та складного суф. -овець. Вперше згаду¬
ється в документах під 1648, хоча гадають, що воно засноване
значно раніше, а саме наприкінці XVI ст.

Верховина — 1) народна назва високогірної частини Україн¬
ських Карпат. Вододільна область у верхів’ї Дністра, Стрия, Ла-
ториці й Ужа. Назва від верх — синонім терміна «шпиль, верши¬
на, височина, гірський край» [Юрков., 198]. Дослівно: «Високі
гори, високогірна область». Так називали первісно смугу Карпат
на Бойківщині біля головного вододілу, але не дуже високу, з до¬
сить густим землеробським населенням. Згодом назва пошири¬
лась на високогірні області; 2) (кол. Жаб’є) смт., рц. Івано-
Франківської обл. Розташоване на р. Чорний Черемош, л. пр.
Черемошу (бас. Дунаю). Вперше згадується під 1424. Назва від
верховина. Старе найменування — Жаб’є — відбиття тваринного
світу: назви з основою жаб- дуже поширені по всій Україні.
Пор.: Жаб’янка, Жаборічка, Жабокрячка тощо.

76

Верховинський хребет — верш. Українських Карпат. Розташова¬
на на пн. зх. Закарпатської обл. Походження назви див. Верховина.

Вершниця (Вершиниця, Верешница) — р., п. пр. Случі (бас.
Прип’яті). Назва від верх, вершок «яр, водориїна, розточчя, бал¬
ка, звідки витікає ручай» [Даль, 1, 186], утворена за допомогою
давнього гідронімічного суф. -иця.

Весела Долина (Весела) — р., л. пр. Ворскли (бас. Дніпра).
Назва означає «красива долина, мальовнича долина, долина,
вигляд якої тішить око». В Україні близько 200 сіл, долин, ба¬
лок, назви яких походять від прикм. веселий (весела, веселе).
Пор.: Весела Гора, Веселе Поле, Веселий Гай, Веселий Кут,
Веселий ' Поділ, Веселівка тощо. Звідси, треба думати, і назва
р. Веселуха — п. пр. Прип’яті (бас. Дніпра), суф. утворення на
-уха. (

Веселе — смт., рц. Запорізької обл. Засноване 1812 обабіч
улоговини Малий Менчикур, на якій колись існувало степове
мальовниче озеро. За народними переказами, чумаки, подорожу¬
ючи до Криму, завжди зупинялися біля нього, напували волів,
відпочивали. Вони нібито й назвали цю місцевість Весела. Засно¬
ване згодом поселення одержало назву урочища.

Веселий Поділ — с. Семенівського р-ну Полтавської обл. Роз¬
ташоване біля р. Хорол, п. пр. Псла (бас. Дніпра). Батьківщина
видатного українського поета-байкаря Л.І. Глібова (1827—1893).
Походження ім. частини складного топоніма див. Поділ. Прикм.
частина вказує на мальовничість місцевості в означенні «гарне,
чарівне».

Веселинове (кол. Олександрівка) — смт., рц. Миколаївської
обл. Розташоване на правому бер. р. Чичиклія, п. пр. Півд. Бу¬
гу. Виникло наприкінці XVIII ст. на землях, одержаних полков¬
ником Веселиновим в дарчу від царського уряду. У другій полови¬
ні XIX ст. перейменоване на Олександрівку за ім’ям іншого по¬
міщика. Стара назва відновлена наприкінці XIX ст. Присв. утво¬
рення на -ове.

Вигода — смт. Долинського р-ну Івано-Франківської обл.
Розташоване на правому бер. р. Свіча (бас. Дністра). Засноване
1883 на землях сусіднього с. Пацикове (нині входить до складу
В.). Виникнення с-ща пов’язане з будівництвом водяної лісо¬
пилки австрійським капіталістом Поппером. За вигідне господа¬
рювання, збудовану зал. ст. поштовий відділок було названо
Вигодою. Згодом назва поширилась на прилеглу територію
[ІМСУ, ІФ, 216].

Видринка — р., п. пр. Случі (бас. Прип’яті). Утворення на
-инка від кореня видр-. Свою назву р., очевидно, одержала за

77

поширення в минулому на її берегах водолюбних тварин видр
(Ьиіга) — рід ссавців родини куницевих. Пор. з Видрижа —
л. пр. Сожі, яку Топоров і Трубачов виводять від балт. ййга
«видра» [Топ., Труб., 18І\. Звідси Видриця (Видра) — р., п. пр.
Десни. Назва утворена за допомогою гідронімічного суф. -иця.

Виженка (Біженка, в КРУ — Виженька) — р., п. пр. Черемошу
(бас. Пруту). Вперше згадується 1783. Ю.О. Карпенко вказує на
неточність подачі гідроніма в КРУ: Виженька. Дослідник виводить
назву від Вижниця (див.). Звідси ж с. Виженка Вижницького р-ну
Чернівецької обл. Подібне походження назви с. Вижлів Слав-
ського р-ну Львівської обл., розташованого в верхів’ї р. Прут
(Карп., ТБ, 109-110).

Вижівка (Вижевка, Вижовка, Вижва) — р., п. пр. Прип’яті (бас.
Дніпра^. Назву виводять від терміна вижній «верхній», «горішній»
{див. Вижниця). Утворилася від основи вижн- за допомогою суф.
-івка. Назва, ймовірно, зумовлена тим, що р. витікає з найвищої
частини Волинської вис. Первинна назва р. Вижва. З виникнен¬
ням н. п. Вижва (пізніше Стара Вижівка) і Нова Вижва значення
р. значно зменшилося, що спричинило зміну її найменування на
суч., яке набрало вигляду залежності — Вижівка [ЕСУМ, 1, 372].

Вижлів — див. Виженка.

Вижниця (Віжніца, Вишниця, Віжниця, Віжница) — м., рц. Чер¬
нівецької обл. Розташоване біля підніжжя Карпат, на правому бер.
р. Черемош (бас. Дунаю). Відоме з кінця XV ст. Назва кілька разів
видозмінювалась. Походить від діал. вижній «верхній». Вважають,
що топонім є протиставленням назві якогось іншого поселення, яке
тут лежало нижче за течією Черемошу. Найімовірніше, йдеться про
зникле тепер с. Хмелеве, згадуване в грамотах XIV—XV ст. Назва ут¬
ворилася від прикм. кореня Вижн- за допомогою суф. -иця. Є й ін¬
ше тлумачення того ж дослідника щодо походження назви, а саме
творення її від терміна здвижниця [Карп., ТГР, 21; Карп., ОГС, 191].

Вилкове (кол. Липованське, Вилків) — м. і порт Кілійського
р-ну Одеської обл. Розташоване на наносних острівцях у гирлі Ду¬
наю, за 10 км від Чорного моря, там, де дельта Кілійського гирла ро¬
бить розгалуження — вилку на три рукави: Бєлгородський, Очаків¬
ський і Старостамбульський. Звідси й назва. Утворена за допомогою
суф. -ове. Час заснування відносять до 1746. Однак Ф.В. Тумиле-
вич у своїх дослідженнях показав, що воно засноване дещо рані¬
ше: після придушення Булавінського повстання частина донських
козаків під проводом Гната Некрасова втекла з Дону спочатку на
Кубань, а звідти в турецькі володіння — гирло Дунаю, де й осели¬
лися в 1740—1742. Спочатку поселення називалося Липованським.
Ця назва виникла від переселенців-старообрядців, яких називали

78

липованами. 1775, після зруйнування Запорізької Січі, тут поселили¬
ся запорізькі козаки, які називали його Вилків, а згодом Вилкове.
Перша згадка про В. в історичних документах відноситься до 1762.

Вилок (кол. Ніртелек, Уйлок, Вуйлок) — смт. Виноградівсько-
го р-ну Закарпатської обл. Розташоване на правому бер. р. Тиса
(бас. Дунаю). У старод. часи на місці с-ща було с. Ніртелек, яке
в кінці ХНІ ст., як гадають, було знесене Тисою під час повені. У
1304 на цьому місці виникло нове с. під назвою Уйлок, що на
угор. мові означає: «Нове поселення». Згодом с. почали називати
Вуйлок, а ще пізніше назва трансформувалася на Вилок.

Вилувате — оз., на пд. зх. Чернігівської обл. Прикм. суф. -ува-
те вказує на конфігурацію берегової лінії озера; від слова вила.
Дослівно: «Подібне до вил». Утворення за допомогою суф. -ува-
т(е). Пор. Катлабух.

Вимушівка — р., п. пр. Дністра. Назву пов’язують з молд.
имаш «пасовисько» та запозиченим від нього укр. діал. імаш з
тим же значенням. Форма імаш у місцевого укр. населення мог¬
ла фонетично розвинутись у вімаш. Гадають, назва первинно
стосувалася місцевості [Карп., ТБ, 110\.

Винники — м., підпорядковане м. Львову. Засноване в дру¬
гій половині XIII ст. Розташоване неподалік від Львова на ав¬
тошляху Львів — Івано-Франківськ. Назва походить від мно¬
жинної форми антропоніма Винник.

Виноградів (кол. Угочей, Севлюш) — м., рц. Закарпатської обл.
Має тисячолітню історію, відоме з IX ст. Виникло біля д.-р. фор¬
теці — замку Каньковград. В X ст. називалось Угочей, в ХНІ —
Севлюш (запозичення з угор.), що означало «виноградний». Роз¬
ташоване на правому бер. Тиси в підніжжі Чорної Гори, здавна
багатої на виноградники, за що й дістало назву [ІМСУ, Зк].

Виноградне — смт., підпорядковне Ялтинській міськраді АРК.
Назва від виноград, утворена за допомогою суф. -не, вказує на
поширення виноградників. Засноване 1971.

Вир — рр.: 1) (Вирь, Вири) л. пр. Сейму (бас. Десни); 2) п. пр.
Горині (бас. Прип’яті); 3) п. пр. Сожу (бас. Дніпра). Назва від
вир «глибоке місце в річці, безодні, де бувають коловороти»
[Мурзаєви, 55; Фасм., 1, 370\. Звідси ж Вирівська — р., п. пр.
Стиру (бас. Прип’яті).

Вирва — рр.: 1) л. пр. Тетерева (бас. Дніпра); 2) п. пр. Вігору
(В’яру) (бас. Вісли). Назва від вирва «вимоїна». Дана за характер
течії. Звідси ж Бирка — рр.: 1) л. пр. Бобра (бас. Горині); 2) л. пр.
Горині (бас. Прип’яті) [Посп., ТОН]; Вирок — рр.: 1) п. пр.
Здвижу (бас. Тетерева); 2) рук. Стиру (бас. Прип’яті). Демінути¬
вне утворення за допомогою суф. -ок.

79

Вирвихвіст — див. Урвихвіст.

Висачківський горб — поодиноке підняття, розташоване на
Придніпровській низовинній рівнині в Полтавській обл. поблизу
с. Висачки, від якого й одержало назву. Утворена суф. -вськ(ий).
Найменування села, в свою чергу, походить від розташування на
підвищеній місцевості (височині).

Високе (кол. с-ще шахти № 18) — смт., підпорядковане Гір-
няцькій міськраді Донецької обл. Засноване в 1957 у зв’язку з
будівництвом вугільної шахти. Назва від прикм. високий, дана за
розміщення с-ща на більш підвищеній відносно іншої місцевос¬
ті — на вододілі річок Кальміус і його пр. Грузької (бас. Азов¬
ського моря).

Високий — смт. Харківського р-ну Харківської обл. Курорт. Роз¬
ташований на автостраді Москва — Сімферополь. Назва, за свід¬
ченням місцевих краєзнавців, ^метафорична. Час заснування 1903.

Високий, Верх — див. Великий Верх.

Високопілля (до 1915 — Кронау) — смт., рц. Херсонської обл.
Засноване 1869 переселенцями з німецьких колоній Таврійської
губ. Розташоване на високому вододілі Дніпра та Інгульця, на
пд. відрогах Придніпровської вис. Звідси й назва. Утворилася від
словосполучення високе поле.

Висунь (Висуні, Висунь, Исунь, Исунь) — р., п. пр. Інгульця
(бас. Дніпра). Витікає з пд. схилів Придніпровської вис. Первин¬
на назва Вицунь. Назва від *-иц «пити» (тат.), чув *ес < д.-тюрк.
*іс, тат. іц «пий», авар, ицу — «джерело». Висунь < *иісип ( *иісйп)
зі значенням, близьким до укр. «водопій; місце для напування
худоби» [Желєзняк, ГКТУ].

Вишгород (Вьішьгород, Вьішегород, град Вользин [ЕСЛН, 38\ —
м. Вишгородського р-ну Київської обл. Велике давнє поселення
часів Київської Русі, резиденція княгині Ольги, яку їй подарував
князь Олег. Відоме як «град Вольгин (Вольжич)». Уперше згаду¬
ється в «Повісті временних літ» 946. Назва від вьшьгород «акро¬
поль, верхній замок, кремль, детинець» [Тихом., 294\. Утворена
із порівняльного ступеня присл. вьіше (від високо ) + город
[ЕСЛН, 39, Нероз., 54\.

Вишнева гора — державний заказник, крайня пн.-зх. ділянка
степу на території України поблизу м. Рівного. Тут ростуть рід¬
кісні степові рослини, серед яких степова вишня (Оега$и$ Ггиіісоза
О.XV), вЦ якої й походить назва.

Вишневе — смт.: 1) (кол. Ерастівка) П’ятихатського р-ну
Дніпропетровської обл. Розташоване на залізниці Дніпропет¬
ровськ — П’ятихатки. Час заснування 1926. Кол. назва від при¬
належності с. магнату Ерасту Бродському; 2) (кол. с-ще зал.

80

ст. Селидівка) підпорядковане Селидівській міськраді Донецької
обл. Розташоване в верхів’ї р. Солона, п. пр. р. Вовча (бас. Са¬
мари), на залізниці Донбас — Кривий Ріг (засноване 1880—
1883). У 1962 віднесене до категорії смт. під суч. назвою; 3) Ки-
єво-Святошинського р-ну Київської обл. Розташоване на заліз¬
ниці Київ — Фастів. Засноване 1887 під час будівництва заліз¬
ниці. Назва від прикм. вишневий. Найменування вказує на роз¬
ташуваннями. п. серед вишневих садів.

Вишнівець — смт. Збаразького р-ну Тернопільської обл. Роз¬
ташоване у верхів’ї р. Горинь (бас. Прип’яті). Перша письмова
згадка під 1395. Назву виводять від вишня (Сегазиз Дизз) — рід де¬
рев чи кущів з родини розоцвітних. Утворена від основи вишн-
за допомогою суф. -івець. Гадаємо ймовірнішим утворення назви
від вишній «верхній, вищий, той, що лежить на горі або вище за
течією річки, верховий» [Даль, 1, 322 ]. В. лежить у верхів’ї р. Го¬
ринь, звідси й назва. Утворена від основи вишн- і того самого
складного суф. -івець. Пор. Вишнівці у Закарпатській обл., у ми¬
нулому відомі як Вишневець. Утворена вид вишній + двоелемент-
ний суф. -ів-ець. Не виключено утворення В. від ойконіма Виш¬
нєє [Франко 3., 35].

Вишня — рр.: 1) п. пр. Півд. Бугу; 2) п. пр. Сяну (бас. Вісли).
Твірна основа не ясна. Її виводять по-різному. Одні в основі її
творення бачать термін вишній, «верхній». Тоді дослівно: «Річка,
що тече з височини». Б.Я. Думін висловлює думку, що в гідроні¬
мі відбито найменування степової рослини — вишні (див. Вишне¬
ва гора) [Думін, Р.].

Війтівці — смт. Волочиського р-ну Хмельницької обл. Розта¬
шоване на р. Війтовина — п. пр. Півд. Бугу, від якої й перейняло
назву. Найменування р. вказує на приналежність її берегів яко¬
мусь війту. Термін воит, войт, воіт «війт» увійшов з п. мови — у
містах на німецькому праві — виборний (а не призначений) го¬
лова міського самоврядування і міського суду [ССМ, 1, 188].
Назва м. утворена від основи війт та суф. -івці; найменування р.
від тієї ж основи спочатку за допомогою прикм. суф. -ова, а по¬
тім суф. -ина. Подібне походження назв сіл Райки, Райківці —
від райця «радник» і райки — «нащадок райця». Час заснування
невідомий.

Вікнина — рр.: 1) п. пр. Півд. Бугу. Назву одержала від вікно
«глибока незаросла ділянка болота». Від нього спочатку назву
одержало поле, на якому лежало болото, а від поля — річка. І хо¬
ча цього вікна, як засвідчує Ю.О. Карпенко, вже давно немає,
згадка про нього залишилася в найменуванні річки; 2) п. пр. Со-
винці (бас. Пруту). Назва від грузького болота Вікнина, з якого

6-83110

81

вона витікає. Найменування болота від наявності вікон; 3) л. пр.
Серету (бас. Дунаю). Назва від вікнина — трясовина, де розташо¬
вано кілька джерел, з яких бере початок річка.

Вілія — рр.: 1) (Вилля) л. пр. Горині (бас. Прип’яті); 2) л. пр.
Случі (бас. Горині); 3) (вона ж Дубовик) п. пр. Тетерева (бас.
Дніпра). Походження назви остаточно не з’ясовано. Її виводять
від балт. хвиля. Інші тлумачать її походження з і.-є. *печ- у зна¬
ченні «глибина». Назву В. виводять зі слов. велья «велика»
[Жучк., ТБ, 138]. Більшість дослідників підтримує припущен¬
ня, що назва походить з і.-є. *(В)иеі, де иеі «витися, плести»,
первісне «вода, текучий потік» [Кот\у.]. Це, в свою чергу, спону¬
кає бачити в гідронімі «звивиста, буйна, швидка річка». Проте
етимологія велика, швидка імпонує тільки названим річкам на
уеі-. Всі ж інші річки із цією основою маленькі й болотисті. Пор.
*\Уі1уа в системі Німану: *Уе1Ьп|а в бас. Сожу [ЕСЛН, 4(1, Карп.,
ТБ]. Звідси Вілиця — р., п. пр. Білії (бас. Горині). Назва похідна
від Вілія, утворена від основи Віл- за допомогою гідронімічно¬
го демінутивного суф. -иця [Пура, НРГ, 15—18\.

Вільний поріг (Гадючий поріг, Вовчак) — останній, дев’ятий
за лічбою поріг на Дніпрі. Виступав із води проти гирла р. Віль-
нянка. Назва Вільний в означенні «спокійний, повільніший від
інших». Проте В. п. був також небезпечним для проходження су¬
ден, особливо в місці, яке носило назву «Вовче горло», звідси ін¬
ша назва — Вовчак. Гадючим, очевидно, названий був за поши¬
рення на грядах гадюк [УРЕ, 2, 461\. Щодо походження назви
Вільний існує й інша думка. О.С. Стрижак вбачає за можливе ен¬
демічний ланцюг: р. Вільна (впадає в Дніпро з правого боку про¬
ти порога В.) поріг Вільний -» р. Вільнянка (лівобережна). Вра¬
ховуючи варіант до р. Вільна, поданий у джерелах у формі
ДЬ/ш'ои', дослідник гадає, що можна припустити народноетимо-
логічне пристосування з якогось іншого, можливо, посесивного
утворення [Стрижак, НРЗХ, 91; Яворницький-Дніпр, 99\. Поріг
затоплений водами вдсх.

Вільнопрськ — м. Верхньодніпровського р-ну Дніпропетров¬
ської обл. Розташоване на залізниці Дніпропетровськ — П’ятихат-
ки. Виникло 1956. Прикм. частина складного топоніма Вільно —
від зал. ст. Вільні Хутори (давня назва Вільнянське), розташо¬
ваної поруч. Остання перейняла назву від хуторів під тією ж
назвою, розташованих в р-ні залізниці. їм. частина топоніма
-гірськ від гірське, гірські виробки — місто виросло навколо
гірських виробків титанових руд. У місцевості здіймається од¬
на з антикліналей Українського кристалічного щита, і місця¬
ми рельєф справді схожий на гірський.

82

Вільнянка — рр.: 1) (Волнянка, Вольнянка, Вольненька) —
л. пр. Дніпра, гирло проти затопленого порога Вільного, назву
якого, імовірно, й перейняла. Утворення від основи Вільіі- за до¬
помогою суф. групи -ян і -ка; 2) (Вольнянка, Вільна, Вольная,
Вильненька) — п. пр. Самари (бас. Дніпра). Назва, очевидно, від
с. Вільне (Вольное), розташованого на річці. Поселення згадуєть¬
ся 1743 (див. Вільний поріг).

Вільнянськ (кол. Софіївка, Червоноармійське) — м., рц. Запо¬
різької обл. Розташоване на пн. області, в верхів’ї р. Вільнянка,
л. пр. Дніпра. Засновано Софіївку 1840 вихідцями з центральних
р-нів Росії. Суч. назва від р. Вільнянка.

Вільха — рр.: 1) (Ольха) л. пр. Гнізни (бас. Серету); 2) пр. Фо-
си (бас. Півд. Бугу). Назва від вільха (діал. ольха, ільха) (Аіпиз
ОоегїЬ.) — рід дерев і кущів з родини березових. Ця рослина по¬
ширена по всій території України, особливо в Поліссі, у Карпа¬
тах і по Дністру, росте по берегах річок, боліт. Усі назви типу
Ольха, Ольховка, Ольшанка та ін., розповсюджені у межах всьо¬
го історичного слов’янського простору, відносять до похідних від
назви дерева [Ко 2 \у., 752]. їм. безсуфіксне утворення; Вільхівка —
рр.: 1) (Ольховка) л. пр. Кривалю (бас. Горині); 2) (Ольховая) п. пр.
Гнилого Тікичу (бас. Півд. Бугу); 3) (Ольховка) п. пр. Трубежа (бас.
Десни); 4) (Ольховка) п. пр. Церему (бас. Горині); 5) п. рук. Дніп¬
ра в Херсонській обл.; смт., підпорядковане Харцизькій міськраді
Донецької обл. Розташоване на р. Вільхівка, п. пр. Вільхової, вір
якої й перейняло назву. Назва утворилася від вільха (див. Вільха)
за допомогою складного суф. -івк(а). Звідси ж. Вільхова — рр.: 1)
(Ольхова) л. пр. Борової (бас. Сів. Дінця); 2) (Ольховка) л. пр.
Кринки (бас. Міусу); 3) (Ольхова, колодязь Ольховий) л. пр. Сів.
Дінця (бас. Дону); 4) (Ольхова, Ольхівка, Ольховка) п. пр. Віль-
чі (бас. Прип’яті),; 5) п. пр. Лугані (бас. Сів. Дінця). Назва від
вільха (див. Вільха), утворена за допомогою суф. -ов(а); Вільхова
Говтва — р., л. пр. Говтви (бас. Псла). Походження прикм. ча¬
стини складного гідроніма див. Вільхова, ім. — див.: Говтва;
Вільховець — рр.: 1) п. пр. Пруту (бас. Дунаю); 2) п. пр. Росі (бас.
Дніпра). Утворена назва за допомогою суф. -овець від вільха (див.
Вільха); Вільховий Дніпро — п. рук. Дніпра в Херсонській обл.
Назва за поширення на берегах вільхи (див. Вільха і Дніпро).

ВІльча (Вильча, Вялча, в КРУ — Вальча) — 1) р., п. пр. Іллі
(бас. Прип’яті). Назва польського походження і означає «вовча».
Уточнена СГУ, стор. 108. Зараз місцеві жителі називають її Вял¬
ча; 2) смт. Поліського р-ну Київської обл. Розташоване на
р. Вільча, від якої й одержало найменування. Час заснування не¬
відомий. До категорії смт. віднесено у 1947.

6 *

83

Вільшана — рр.: 1) (Ольшанка) л. пр. Осколу (бас. Сів. Дін¬
ця); 2) (Ольшана) л. пр. Псла (бас. Дніпра); 3) (Ольшана)

п. пр. Ворскли (бас. Дніпра); 4) (Ольшана) п. пр. Многи (бас.
Псла); 5) (Ольшана) п. пр. Хоролу (бас. Псла); 6) (Ольшанка,
Ольшаний колодязь, Олешанка) п. пр. Уди (бас. Сів. Дінця);
7) пр. Многи (бас. Сули). Від вільха (див. Вільха) за допомогою
суф. -ана; смт.: 8) Городищенського р-ну Черкаської обл. Розта¬
шоване на р. Вільшанка (Ольшанка, Вільшана). Відоме з літопи¬
су XII ст. [ГПР, 475]. Назва від р. Вільшанка, на якій розташова¬
не. Бі льшани — смт. Дергачівського р-ну Харківської обл. Роз¬
ташоване неподалік від р. Уда (бас. Сів. Дінця). Засноване
близько 1665 переселенцями з Вільшани на Київщині, звідки й
принесли назву. Вільшанка — 1) смт., рц. Кіровоградської обл.
Розташоване на р. Синюха, л. пр. Півд. Бугу. Засноване 1774 бі¬
ля вільхового лісу переселенцями-втікачами від кріпацького поне¬
волення та болгарами-переселенцями. Пор.: балт. (полаб.) Уііта
у тому ж розумінні; 2) р.: усього до СГУ внесено 29 річок під
цією назвою. Утворено від вільха за допомогою суфіксації
(спочатку -ан, а потім -ка).

Вільшанський Діл — верш. Українських Карпат. Розташована
біля с. Лумшори Закарпатської обл. Перша частина назви похо¬
дить від вільхи, якої багато росте в цій місцевості; друга частина
від діл — «гора, що розділяє два села, дві річки тощо» [Лящук,
КП^ 165\ (див. Діл).

Вінниця (кол. Венница, Віниця) — м., обл. і рц. Вінницької
обл. Розташоване при впадінні у Півд. Буг з лівого боку р. Він-
ничка і з правого — р. Вишня. Вперше згадується як фортеця
В'Ьница 1363. Походження назви остаточно не доведено. Є
кілька припущень. Одні дослідники за основу слова В. беруть
ст.-слов. віно, віно «придане, посаг, придбання, дарована зем¬
ля», маючи на увазі той факт з історії, що Поділля, а отже і Він¬
ниця, було придбане князями Коріотовичами. Інші походжен¬
ня назви виводять від винокурень (винниць) (М.С. Боднар-
ський), яких у минулому було багато у цій місцевості. Гадають,
назва міста походить від р. Вінничка, на березі якої було побу¬
довано фортецю. Як і в інших місцях, очевидно, зі стратегічних
міркувань, фортеця збудована не на основній річці — Півд. Бу¬
зі, а на його пр. Вінничці. Пор.: Харків — пр. Лопані у гирлі

р. Харків, Суми — пр. Псла у гирлі р. Суми, літоп. Воинь при
впадінні Сули у Дніпро тощо. До 1825 р. Вінничка відома як
Вінніца [СГУ, 772]. Походження назви р. В. не встановлено.
Ймовірно, вона утворилася від слов. терміна віннік — «низови¬
на». Дослівно: «річка на низовині». Пор.: р. Віногробль (Росія),

84

де перший компонент Віно- виводять з того ж віннік [Ан.]. Із зрос¬
танням міста значення р. Вінниці значно зменшилося, що й спри¬
чинилося до зміни назви. За допомогою демінутивного суф. -ичк
перетворилася на похідну від м. — Вінничка [Ян., НМ, 72—73].

Віта — рр.: 1) п. рук. Десни (бас. Дніпра); 2) п. пр. Дніпра
(впадає нижче Києва). В.П. Петров назву вважає балт. Пор. лат.
уіеіа «місце, місцевість», лит. «місце, простір, округа». Запропо¬
нована версія походження гідроніма В. не обґрунтована фоне¬
тично. Варіанти Віта, Віть відсилають до і.-є. *иоі- > праслов.
ое-і > иі-і в означенні «звивиста». Звідси ж Вітка — р., л. пр. Ужа
(бас. Прип’яті); оз. В’єтка в с. Смородськ Дубровицького р-ну
Рівненської обл. та ін.

Вовковинці (кол. Волковинці) — смт. Дережнянського р-ну
Хмельницької обл. Розташоване на залізниці Хмельницький —
Жмеринка, на вододілі річок — правих приток Півд. Бугу —
Вовк, Рів і Згар. Р. Вовк (у минулому Волк) волоком з’єднувала¬
ся із рр. Згар і Рів. На шляху волока в 60-х роках XIV ст. після
зруйнування тат.-монг. с. Сітанове його жителі побудували тут
слободу. Спочатку їх звали вовковинцями (волковинцями) від
урочища Вовкове, Волкове за допомогою складного суф. -инці.
Згодом назва закріпилася й за слободою.

Вовнизький поріг (Вовнізький, Вовніг, Вовніговський, Вол-
жинський, Волницкий поріг, Внук поріг) — шостий за лічбою
поріг на Дніпрі проти с. Вовниг — нині Солонянського р-ну
Дніпропетровської обл., від якого, як гадають, й одержав на¬
зву. Візантієць Костянтин Багрянородний (X ст.) у своїх пра¬
цях називав поріг слов. назвою «Вольни праг», тобто Вільний
поріг. Так, очевидно, називали його наші далекі предки в озна¬
ченні «повільний, тихіший, не такий бурхливий, як Ненаси¬
тець». Скандинави називали його Варуфорс «Тихий поріг»
[УРЕ І, 2, 52Г, «Россия», 14, 12, 946\ Яворницький-Дніпр,
65—66]. Щодо походження назви с. Вовниг (старод. Вовньг)
існує думка, що вона похідна від найменування порога, що
більш імовірно.

Вовча — рр.: 1) (Волчьи Водьі, Вовча Вода, Вовчанка)
п. пр. Самари (бас. Дніпра). Походження назви остаточно не
доведено. Існує кілька гіпотез. А.А. Скальковський виводить
її від волок [Скальк., ГЕ, 21]. У минулому з Дніпра через Са¬
мару та її пр. Вовчу і далі волоком до р. Кальміусу, а ним до
Азовського моря водили байдаки баржі, струги. Існує ще од¬
не пояснення назви, а саме: в XII ст. на берегах цієї річки
жила половецька орда по імені Бурчевичі (від тюрк. Ьйгйій
«вовча»). Своїми покровителями (тотемою) орда вважала сте-

85

пових вовків [Плетн., 57\. Цілком можливо, що річка одержа¬
ла свою назву від цієї орди, а згодом те найменування набу¬
ло іншого семантичного значення; 2) (кол. Вовчі Води) л. пр.
Сів. Дінця (бас. Дону). Назва від Вовк (Сапіз Іириз) через ут¬
ворення вовча (назва урочища, де водилися вовки). Ще в не¬
далекому минулому по долині річки, в лісах водилося багато
вовків. У СГУ подано 32 балки, розташовані у різних місцях
України з аналогічними назвами, і 23 потоки та яри під най¬
менуванням Вовчий.

Вовчанськ (кол. Вовчі Води, Вовчий) — м., рц. Харківсь¬
кої обл. У 1674 козаки-переселенці з Правобережної Украї¬
ни на чолі з Мартином Старочудним заснували слободу на
р. Вовчі Води, від якої вона й дістала назву [ІСОХ, 4, 273].
Пізніше слобода перетворилася в м. Вовчий, яке 1780 стало
повітовим центром Харківського намісництва під назвою
Вовчанськ. Утворення від основи Вовч- за допомогою спо¬
лучення су^ф. -ан + -ськ.

Вовче Горло — р., л. рук. Дніпра в Черкаській обл. О.С. Стри-
жак виводить назву як метафоричну, виражену словосполучен¬
ням прикм. (вовче) + ім. (горло). Термін горло означає «протока».

Вовчинець — р., л. пр. Гнилоп’яті (бас. Тетерева). Назва від
вовк, через вовчий, імовірно, перейшла від урочища, в якому во¬
дилися вовки. Утворена за допомогою суф. групи -ин + -ець. На
ній с. Вовчинець, нині Козятинського р-ну Вінницької обл. Пор.
пот. Вовчинець в бас. Серету [Карп., ТБ, 112].

Вовчок — 1) р., п. пр. Вовка (бас. Півд. Бугу). Демінутивне ут¬
ворення за допомогою суф. -ок від найменування р. Вовк; 2) оз.
на сх. Чернігівської обл. Назва, імовірно, від апелятива вовчик,
вовчок «напівкругла балка чи яр».

Вовчоярівка — смт. Лисичанського р-ну Луганської обл. Роз¬
ташоване на автошляху Лисичанськ — Попасна в урочищі Вов¬
чий Яр, від якого й перейняло назву. Найменування урочища від
вовк (див. Вовча). Виникло у 1783.

Водиця — р., п. пр. Дніпра. Назву виводять від і.-є. *ией «во¬
да» > слов. *оойа > укр. вода, утворена давнім гідронімічним
суф. -иця. Логічніше виводити її від апелятива водиця. На В. роз¬
ташоване ( передмістя Києва Пуща Водиця (див.).

Водолага (Адалага, Адалаг, Одалагь, Отдалага, Водолаки,
Водолажки, Водолаги [СГУ, 116]) — р., п. пр. Можу (бас. Сів.
Дінця). Вперше згадується під 1572. Є припущення, що гідро¬
нім тюрк, походження й утворився від тюрк, прикм. *акаІ,
котрий має кілька означень, серед яких поняття «чистий,
чиста вода, чиста річка». їм. *а<іа означає «пан, володар»

86

[Радл.]. Не виключено, що в основі гідроніма лежить тюрк.
*аі<іаІа «джерело» [див. Мурз., ОТ, 170] та формант *-%а. В
укр. мові в обох випадках назва як незрозуміла трансформу¬
валася на Водолага, де основа твориться від вода , внаслідок
чого звук і випадає; лага служить формантом. Звідси ж Водо-
лажка — пр. Водолаги. Назва утворилася за допомогою деміну¬
тивного суф. -к(а).

Водоспадна (Учан-Су) — р., впадає в Чорне море поблизу
м. Ялти в Криму. У гирлі утворює чотириступінчастий водоспад.
Звідси назва, утворена за допомогою суф. -на. Верхній ступінь
мав назву * 1/сап ви (тат.) — «летюча вода», Кремасто перо «вися¬
ча вора» (гр.).

Волинське — смт., підпорядковане Добропільській міськраді
Донецької обл. Виникло на бер. р. Водяна (нині б.) — п. пр.
Маячки (бас. Сів. Дінця), від якої й перейняло назву. Утворе¬
на за допомогою суф. -ськ від основи водян-. Н. п. засновано
у 1909.

Вознесенськ — м., рц. Миколаївської обл. Розташоване між
р. Півд. Буг та її пр. Мертвоводом. Виникло на місці запорізько¬
го зимівника Соколи, біля якого запоріжці утримували т. зв. Со-
колинську переправу. У 1789 царським урядом було вирішено
побудувати тут м. Вознесенськ [«Россия», 14, 608\. Збудоване
1795, назване на честь релігійного свята Вознесіння. Утворення за
допомогою суф. -ськ.

Воинь (Воин) — м.-фортеця, що існувала в часи Київської Ру¬
сі на оборонній лінії по р. Сула (л. пр. Дніпра), яке розкопували
1956—1959, нині залите водами Кременчуцького вдсх. Назва В. —
присв. утворення від антропоніма Воинь.

Войкове — смт.: 1) підпорядковане центральній райраді
м. Макіївки Донецької обл. Засноване 1938. Розташоване на
залізниці Донецьк — Шахтарськ; 2) підпорядковане Харци-
зькій міськраді Донецької обл. Засноване 1957; Войковський
(кол. Копані) — смт. Амвросіївського р-ну Донецької обл. Роз¬
ташоване у верхів’ї р. Сухий Яланчик (бас. Азовського моря).
Засноване в XIX ст. у зв’язку з будівництвом цегляного заводу,
якому присвоєно ім’я П.Л. Войкова. Кол. назва від копані —
«ями, вириті для збору води; кринички». Найменування на¬
званих н. п. від прізвища діяча кол. радянської держави
П.Л. Войкова. Закінчення -е виконує роль суфікса як слово¬
творчого засобу.

Волинська височина — вис., розташована на пд. Волинської і
Рівненської та на пн. Львівської, Тернопільської і Хмельницької
обл. Походження назви див. Волинь.

87

Волинь (Волинська земля) — давньоруська історико-геогра¬
фічна обл. на пн. зх. республіки, у бас. правих приток Прип’яті
і верхів’я Зах. Бугу, що охоплює суч. Волинську, Рівненську і
Житомирську обл. України, сх. частину Хелмського та Замой-
ського воєводств Польщі. Перша згадка під 1077. «...Всеволод же
(йде) противу брату Изяславу на Волинь» [ПСРЛ, 1, 11; ЕСЛН,
34\. Походження слова Волинь точно не встановлено. Відомий
рос. учений-лінгвіст О.О. Шахматов виводить назву від иаїкипі
«країна волохів», що малоймовірно. Найбільш прийнятне тлума¬
чення, за яким назва Волинь походить з п. ооі «пташине воло» в
переосмисленні «горбаста країна». В основі лежить праслов.
*иоІе($)теІ — воле, волье «воло, підгруддя» [Нероз.]. Утворене^за
допомогою д-р. суф. -инь. | Пор.: Горинь. Звідси ж Волинська об¬
ласть, Волинська височина, Волинське Полісся. Звідси ж літоп.
Волинська земля. Релятив на -ськ від Волинь.

Волноваха — м., рц. Донецької обл. Розташоване біля витоку
р. Мокра Волноваха (бас. Кальміусу). Засноване 1883 як зал. ст.
під час будівництва залізниці Ясинувата — Запоріжжя. Назва від
однойменної р .Волноваха, нині Мокра Волноваха, у верхів’ї якої
розміщене місто.

Воловець — смт., рц. Закарпатської обл. Розташоване у доли¬
ні р. Вича (бас. Дунаю) біля підніжжя Плаю і Темнатика. Вперше
в письмових джерелах згадується під 1433. Виникло на важливо¬
му старод. шляху з Русі до Угорщини. За народними переказами,
назва с-ща походить від пот. Волівчик, в якому пастухи-верхо-
винці в давнину напували волів. Утворена від кореня віл- (вол-)
за допомогою двоелементного суф. -овець.

Воловецький (Скотарський) перевал — один з найбільших пе¬
ревалів в Українських Карпатах. Перетинає хр. Вододільний,
Верховинський і Полонинський. Проходить повз смт. Воловець
Закарпатської обл., від якого й одержав свою назву. Паралельне
найменування Скотарський — від с. Скотарське , назва якого, в
свою чергу, від скотар , худоба. Цим перевалом здавна переганя¬
ли скот з ^гірських пасовиськ.

Володарка — смт., рц. Київської обл. Розташоване на р. Рось,
п. пр. Дніпра. Відоме з 1150 під назвою Володарь, Володарев. На¬
зва від д.-р. особового імені Володарь, утвореного від д.-р. володіти
«володіти». Пор. болг. володаць [Нероз., 44—45\. Утворення на -ка.
[УРЕ, І, 2, 563\. Звідси ж Володарка — р., л. пр. Росі (бас. Дніпра).
Назва від ойконіма Володарка, яка в цій парі первинна і має в лі¬
тописі чітко засвідчену історію [Желєзняк, Рось, 2І\.

Володарськ (до 1923 — с-ще шахти № 10) — смт., підпоряд¬
коване Свердловській міськраді Луганської обл. Розташоване на

88

р. Медвіжа, п. пр. Великої Кам’янки (бас. Сів. Дінця). Заснова¬
не у 1905. Назва від прізвища В. Володарського — діяча кол. ра¬
дянської держави.

Володарськ-Волинський — смт., рц. Житомирської обл. Роз¬
ташоване на р. Ірша (бас. Дніпра). В 1545 відоме під назвою
Олександрополь (по імені одного з магнатів). У 1607 магнати
Сапеги дали назву Хорошки, яка згодом змінилася на Горош-
ки. З 1912 по 1921 — Кутузове, а 1921 було перейменовано у
Володарськ-Волинський. Походження першої частини склад¬
ного топоніма див. Володарськ; Волинський — за розташування
на Волині на відміну від Володарська на Волгоградщині.

Володарське (кол. с* Кальчик, Нікольське) — смт., рц. До¬
нецької обл. Розташоване на р. Калька, п. пр. Кальчику (бас.
Кальміусу). Виникло на місці х. Гладкого, заснованого 1831
Азовським козацьким військом, яке складалося з козаків, що по¬
вернулися з Дунайської Січі, і названого по імені кошового ата-
мана Й. Гладкого. З 1885 х. почали називати Нікольським. Про
походження суч. назви див. Володарськ.

Володимир-Волинський (кол. Володим’крь, Володимир Во-
линськ) — м., рц. Волинської обл. Засноване на р. Дуга (бас. Віс-
ли) за князювання Володимира Святославича і назване його
ім’ям. Уперше згадується в літописі 988 як м.-фортеця Володимир.
У 1795 м. увійшло до складу Росії. Волинський — від розташуван¬
ня на Волині на відміну від Володимира-на-Клязьмі (Росія). В ос¬
нові назви спільнослов. ім’я-композит. Волод + -мир- // -мер-
[Фасм., 1 ,'326, 34Г, ЕСЛН, 34\.

Володимирець — смт.: 1) рц. Волинської обл. Розташоване на
р. Дуга, п. пр. Зах. Бугу (бас. Вісли). Відоме з 1570. На терито¬
рії В. зберігаються рештки давньоруського поселення, ймовірно,
м. Володимира, заснованого Володимиром Мономахом на по¬
чатку XII ст. На початку XIV ст. був центром Галицько-Волин¬
ського князівства. Назва від д.-р. власного імені Володимир. Ут¬
ворена суф. -ець; 2) рц. Рівненської обл., розташоване на р. Бе-
режанка (бас. Стиру). Відоме з 1570. В. заснував промисловець
Володимирко, який мав у володінні рудьї, де плавили метр з міс¬
цевих болотних руд [Пура, 98—99}. Див. Володимир-Волинський.

Володимирівна — смт. Волноваського р-ну Донецької обл.
Розташоване в верхів’ї Кашлагача (бас. Самари). Засноване 1840
переселенцями з Харківської, Курської та Орловської губ. Назву
виводять від прізвища землевласника Владимирова. Утворена за
допомогою суф. -к(а).

Волоська Балаклійка — р., л. пр. Балаклійки (бас. Сів. Дінця),
їм. частина складного гідроніма походить від назви р. Балаклій-

89

ка, в яку вона впадає. Прикм. частина від волох — загальна на¬
зва середньовічного романського населення князівств у Приду-
нав’ї, Трансільванії, з якого в другій половині XIX ст. остаточно
сформувалися молдавська та румунська нації. В 1711 місцевість
у теп. Харківській обл. відійшла до волоського стольника Дмит¬
ра Єнакаю, що прийшов на чолі переселенців з Молдови. Оче¬
видно, населення навколишніх слобід почало називати річку по
імені волохів — Волоською на відміну від інших приток Балаклій-
ки — Середньої Балаклійки і Крайньої Балаклійки.

Волочиськ (кол. Волочища, Волочиська) — м., рц. Хмель¬
ницької обл. Розташоване на лівому бер. р. Збруч (бас. Дністра)
при перетині його залізницею Хмельницький — Тернопіль. Тут
у давнину проходив важливий торговельний шлях. Уперше зга¬
дується в документах під 1463. У минулі часи поблизу міста зна¬
ходився волок між рр. Збруч і Півд. Буг. Човни волочили зі Збру¬
ча у верхів’я р. Случ (пр. Горині) і з неї у верхів’я р. Бужок,
пр. Півд. Бугу. Топооснова волок від д.-р. географічного терміна
волок, вьльк «простір землі, вододіл між двома судноплавними
річками і шлях, по якому перетягають судна, вантажі». Походить
від загальнослов. *иоІкь, *ооІсіІі «волок», «волочити» [Нероз., 46].

Волянське — оз. в Любешівському р-ні Волинської обл.
З’єднане з р. Прип’ять і оз. Біле, через які постачає воду в
Дніпровсько-Бузький кан. Назва від ім. частини найменуван¬
ня с. Щитинська Воля, розташованого на його берегах, та суф.
групи -янськ(е).

Воргол (Ворогл, Воргла, Воргов, Варгов [СГУ, /27]) — р.,
п. пр. Клевені (бас. Десни). В основі назви, ймовірно, лежить
рос. слово ворга «болотиста лощина, вкрита чагарником» [Даль,
1, 2/6]. Дослівно: «Річка, що протікає серед боліт, вкритих чагар¬
ником». Утворення від основи ворг- за допомогою форманта -ол.
Інші дослідники назву здогадно виводять від морд, апелятива хНг
«ліс» і каМетз «текти, сочитися, протікати». В такому разі В. ети¬
мологізувалося б як «лісовий потік» [Топ., Труб., 223]. Таке тлу-
мачення, вірогідніше.

Ворголь — оз. на пн. сх. Сумської обл. Походження назви не
з’ясовано. Очевидно, вона утворилася аналогічно до наймену¬
вання р. Воргол, що протікає в тій же місцевості.

Ворзель — смт., підпорядковане Ірпінській міськраді Київ¬
ської обл. Розташоване на залізниці і автомагістралі Київ — Ко¬
ростень. Час заснування 1900. На землях поміщика Пеховського
був цегляний завод, який належав фон Ворзелю. Під час прода¬
жу земельних ділянок Пеховський в пам’ять про свого друга на¬
поліг на присвоєнні с-хцу, що почало рости, ім’я Ворзеля (з по-

90

відомлення працівників Держ. істор. бібліотеки України І. Дудко
та І. Аніщенко). )

Ворітський перевал (код. Веретський, Верецький) — один з
найбільших перевалів в Українських Карпатах. Перетинає Водо¬
дільний і Верховинський хр. і сполучає шосейною дорогою Му¬
качеве і Стрий. Назва від ворота. Так називали та ще й досі на¬
зивають важливий рубіж, дорогу, шлях, що веде до значних еко¬
номічних чи оборонних центрів. Тут, імовірно, у значенні «про¬
хід, шлях». Утворено від основи за допомогою суф. -ськ. Звідси
ж найменування с. Нижні Ворота Воловецького р-ну Закарпат¬
ської обл., яке лежить нижче воріт, і с. Верхні Ворота, розташо¬
ваного вище в горах, а також назва сс. Привороття Кам’янець-
Подільського р-ну Хмельницької обл. та Коростишівського р-ну
Житомирської обл.

Вороніж — смт. Шосткинського р-ну Сумської обл. Розташо¬
ване на пн. зх. обл. Походження назви тлумачать по-різному: од¬
ні виводять її від ворона (птах), інші — від д.-р. воронь «чернь,
чорна земля», що більш ймовірно. Пор. назву р. Воронеж у Ро¬
сії і одноіменне місто, на ній розташоване. Не виключено, що ця
назва занесена в минулому переселенцями. Походження річки
також остаточно не з’ясовано. Одні виводять від ворона (птах),
інші пов’язують з кольором води в річці (від дієсл. воронити).
Ряд вчених найменування пов’язують з морд, вирьнеже «лісовий
захист», інші — з власним старод. іменем Воронег [Загор., 73—74\:
Ворон’кг > Ворон’кжь > Вороніж Щем., 65].

Вороновиця — смт. Вінницького р-ну Вінницької обл. Розта¬
шоване поблизу р. Ворона, пр. Півд. Бугу, на автошляху Вінни¬
ця — Тульчин. Ймовірно, що назва походить від найменування
р. Ворона, біля якої розташоване [ІМСУ, Вн]. Топонім утворив¬
ся за допомогою складного суф. -ов + -иця від ворон-. Час засну¬
вання 1545.

Ворохта — смт. Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл.
Розташоване в Карпатах на р. Прут, л. пр. Дунаю. Заснування В.
відносять до XVII ст. За народними переказами, у першопоселен-
ців Мочерняків був слуга на прізвище Варохта — розумна, здібна
людина, до якої жителі навколишніх сіл часто зверталися за пора¬
дами, ( приказуючи: «Іду до Ворохти» (І. Фальковський).

Ворскла (Вьрьськьль — 1105, Ворскль, Ворскло, Вьрьскла,
Ворьсколь, Ворскола [СГУ, 123]) — р., л. пр. Дніпра. Відома ще
в Київській Русі. Перша згадка про неї відноситься до 1105. На¬
зва не зовсім розгадана. Є кілька припущень щодо походження
назви. О. Погодін, І. Гуржій, Л. Макаренко, П. Жевахов літоп.
форму Вьрьскла поділяють на дві частини: алан. могз «білий» і

91

тюрк. *коІ, *куІ «вода», «біла вода». Таку назву їй могли дати за
геологічну будову берегових круч, що складаються з білих пісків
і крейдяних відкладів. В.Н. Топоров і О.М. Трубачов пропону¬
ють гіпотезу, за якою назва В., як і Воргол, походить від морд,
апелятива оіг «ліс» і морд, коїсіепз «текти, сочитися, протікати».
В такому тлумаченні назва означала б «лісова річка», що більш
вірогідно. Припускають, що правдоподібніше виводити назву В.
від праслов. «ворчати» [Франко 3., 76]. Від основи Ворскл- за
допомогою суф. -иця утворилася назва п. пр. В. — Ворсклиця.

Воскресенське (до 1947 — Воскресенськ) — смт. Жовтневого
р-ну Миколаївської обл. Розташоване неподалік від злиття
р. Мертвовод з Півд. Бугом. Засноване 1789 як адміралтейське
поселення. Назва культового походження, пов’язана з назвою
церкви св. Воскресіння.

Вошива — рр.: 1) п. пр. Інгулу (бас. Півд. Бугу); 2) п. пр.
Кам’янки (бас. Дніпра); 3) л. пр. Берестової (бас. Орелі); 4) л.
пр. Старовірівки (бас. Орелі). Назву виводять від водяна вошера
(народна назва — водяні воші) — комахи, що водяться у стоя¬
чих та слабопротічних водах. Гідронім твориться за допомогою
суф. -ива від вош-.

Врадіївка (до 1964 — Велика Врадіївка) — смт., рц. Миколаїв¬
ської обл. Розташоване неподалік від р. Кодима, п. пр. Півд. Бу¬
гу, на пн. зх. обл. Засноване селянами-втікачами в другій поло¬
вині XVIII ст. Назву одержало від прізвища вахмістра І. Врадія,
який сприяв забудові н. п. Утворена за допомогою суф. -ївк(а),
який має відносно-присв. значення.

Врубівка (кол. Угольщик) — смт. Лисичанського р-ну Луган¬
ської обл. Розташоване на залізниці Лисичанськ — Первомайськ.
Виникло 1948 на місці одного з найбільших радгоспів УРСР
«Угольщик» (нині радгосп «Врубівка», неподалік від с-ща), який
було засновано 1922; Врубівський (кол. шахта «Надія») —
смт. Лутугинського р-ну Луганської обл. Розташоване на залізниці
Родакове — Лутугине. Виникло 1897. Назви від гірничого термі¬
на врубівка.

Вуглепрськ (до 1958 — смт. Хацапетівка) — м. Донецької обл.
Підпорядковане Єнакіївській міськраді. Розташоване на залізни¬
ці Горлівка — Дебальцеве. Виникло 1878 в зв’язку з будівництвом
залізниці. Перша частина складного топоніма від, вугілля, друга —
від гірник, ^утворена суф. -ськ. Пор. Вугляр, Гірник.

Вугледар (кол. «С-ще будівничих Південно-донецьких шахт») —
смт. Марийського р-ну Донецької обл. Розташоване на автошля¬
ху Донецьк — Велика Новосілка. Підпорядковане Донецькій
міськраді. Засноване в 1966 у зв’язку з будівництвом шахт для

92

видобутку кам’яного вугілля. Перша частина топоніма від вугіл¬
ля, друга — елемент дар виступає як формант, що вже сформу¬
вався раніше. Пор.: Краснодар, Світлодар, Енергодар.

Вугляр (кол. Вугільник) — смт., підпорядковане Макіївській
міськраді Донецької обл. Розташоване на сх. від Донецька, непо¬
далік від залізниці Макіївка — Моспіно. Назва від вугляр ; дослів¬
но означає: «виробник вугілля». Поселення виникло у 1965 у
зв’язку з будівництвом шахти.

Вузлове (кол. Батєва) — смт. Берегівського р-ну Закарпатської
обл. Вузлова залізнична станція, від якої ідуть шляхи на Чоп, Му¬
качеве. Звідси й назва. До категорії смт. віднесено у 1971.

Вулканічні Карпати (Вулканічний хребет) — пд.-зх. пасмо Ук¬
раїнських Карпат. Розташовані на межі із Закарпатською низ.
Долинами рр. Тиса, Боржава, Латориця й Уж розподіляються на
окремі масиви: Верхній Діл, Синяк, Маковиця, Тупий та ін. Скла¬
дені виверженими вулканічними породами. Звідси прикм. части¬
на ороніма. Походження ім. частини див. Карпати.

В’язовий — р., п. пр. Сули (бас. Дніпра). Імовірно, назва від¬
биває особливості місцевої рослинності. Старожили свідчать, що
в минулому по берегах В. росло багато в’язу (ІЛтиз Ь.) — рід де¬
рев і кущів з родини в’язових, різновидністю яких є берест (див.
Береста). Назва утворилася за допомогою суф. -ов від в ’яз. Звід¬
си ж В’язовок (у XVIII—XIX ст. — В’язова, В’язівка) — р., п. пр.
Самари (бас. Дніпра). Назва за допомогою демінутивного суф. -ок
від В’язова. Гадають, що назви з коренем в’яз- (*< жзь-) можуть
указувати на грузький характер дна чи берегів річки, проте пере¬
важно в іншій афіксації, напр.: Вязьма (в бас. Верхнього Дніїїра),
В’язоватка (в бас. Дону) тощо [Стрижак, ГП, 154\.

Г

Гаврилівна — смт. Дергачівського р-ну Харківської обл. Роз¬
ташоване на р. Уда, п. пр. Сів. Дінця (бас. Дону). Виникла 1650.
Назва від імені видатного російського поета Гаврила Державша,
утворена суф. -івка.

Гайворон — м., рц. Кіровоградської обл. Розташоване на ліво¬
му бер. Півд. Бугу, на залізниці Вінниця — Первомайськ. Виник¬
ло у першій половині XVIII ст. як козацький зимівник. Щодо
походження назви ніяких документів до нашого часу не дійшло,
отже, науково не обґрунтовано. На думку вчених, вона походить
від д.-р. воронограй > укр. грайворон, трансформоване на гайво¬
рон. Топонім складається з двох частин: у першій грай від «грая-

93

ти, каркати»; в другій «ворон, крук» (сотіз). Пор.: с.-х. грсуати.
Назва, очевидно, виникла за місцем (ліс, гай, місце кол. бойо¬
вищ), де збиралися ворони [див.: Младенов, 108; Преображ., 1,
91; Фасм., 1, 451], і спочатку, ймовірно, була дана урочищу, а
вже від нього місту.

Гайове — оз. на дд. зх. Сумської обл. Назва від розташування
серед гаю, утворена за допомогою суф. -ове від гай. З терміном
гай пов’язане походження назв ряду сіл: Гаї, Гаївка, Гайки, Зе¬
лений Гай тощо.

Гайчур (Гайчул, Янчул, Анчу, Ганчул) — р., л. пр. Вовчої (бас.
Самари). Назву виводять від тюрк. *§аі, скаі «вільно, легко» і суі
«степ». Дослівно: «Річка на степовому роздоллі». Таке тлумачен¬
ня вважають сумнівним, вказуючи, що форма Ганчул є звуковим
різновидом первинної форми Янчул. Остання являє собою сло¬
восполучення *]ап «сторона, бік» + термін сиі — «боковий степ»
на відміну від просто суі ( сої) — «територія, де були всі головні
поселення ногайців». «Боковим степом, стороною» спочатку на¬
зивався степовий простір на пн. сх., звідки починалися володін¬
ня запорожців. Утворення суч. гідроніма Г. — процес роздріб¬
нення цих двох однакових за назвою річок [Отін, ГСУ, 64—65].

Галицька низовина — див. Галичина.

Галич — м., рц. Івано-Франківської обл. Розташоване поблизу
городища літоп. м. Галичь, яке вперше згадується під 1084. Зруй¬
новане монголо-татарами Суч. Г. виник у XIV ст. Походження
назви точно не встановлено. Існує кілька тлумачень. Одні назву
виводять від д.-р. гала, гал «низовина, болотиста місцевість»
[Марус.]. Петров пов’язує її з укр. гала в означенні «великі купини
на річці» [Петров, ТВН, <£5]. Ще інші утворюють її від імені пле¬
мені галичани, яке пов’язане з видобутком солі (від кельт, гал
«сіль»), дослівно «соляники». Про це свідчать і д.-р. літописи. В
такому разі назва утворилася від основи гал- та суф. -ич.

Галичина (Галицька земля) — історична область у верхній час¬
тині бас. Дніпра, Дністра і Вісли, займала територію суч. Львів¬
ської, Івано-Франківської і Тернопільської обл. та територію
Польщі, що прилягає до України. Назва у значенні «Земля галичан »
{див. Галич). Суф. утворення на -ина. Звідси ж Галицька низови¬
на, розташована у верхів’ях Зах. Бугу. Назва від Галицька земля.

Галка — рр.: І) л. пр. Лисогору (бас. Сули); 2) п. пр. Удаю (бас.
Сули); 3) пр. Тростянця (бас. Сули). Назву виводять від балт.-
слов. основи гала — одне із слів, що служило для означення не¬
проточності русла річки, болота; гала, гало «низовина, болотиста
місцевість» [Марус., 222]. Пор. білор. гала «драгва». За спостере¬
женням геоботаніків, яких цитує В.П. Петров, галами в Поліссі

94

називають міжрічкові обшири з відкритими калюжами, заростя¬
ми очерету і комишу, подушки рослинної маси, що плавають на
воді й коливаються під ногами, великі купини [Петров, ТВН, #5].
Назва утворена за допомогою суф. -к(а). Звідси Галочка — л. пр.
Лисогору (бас. Сули), утворення за допомогою суф. -очка.

Гаспра — смт., підпорядковане Ялтинській міськраді АРК.
Розташоване на Пд. березі Криму між Ялтою і Алупкою. Виник¬
ло в середині ХУІІІ ст. Назву виводять від гр. аспра «білий». Да¬
на за відшарування світлих гірських порід. До категорії смт. від¬
несено у 1930.

Гатка — рр.: 1) л. пр. Звіздалі (бас. Прип’яті); 2) л. пр. Ірпе¬
ня (бас. Дніпра); 3) л. пр. Півд. Бугу; 4) п. пр. Псла (бас. Дніп¬
ра). Назва від гать «гребля (плотина), підпружена греблею вода»,
утворена за допомогою суф. -ка. Звідси ж Гати а — л. пр. Моль-
ниці (бас. Пруту), назва від гать за допомогою суф. -на; Гать —
п. пр. Случі (бас. Горині), безсуф. утворення від апелятива гать
[Лящук, КГТ, 166\.

Гвардійське — смт.: 1) Новомосковського р-ну Дніпропетров¬
ської обл. Розташоване на лівому бер. р. Самара (бас. Дніпра).
До категорії смт. віднесено у 1958; 2) (кол. Сарабуз)
Сімферопольського р-ну АРК. Розташоване на р. Салгир. Назва
на честь радянських воїнів-гвардійців, які визволяли с-ще від фа¬
шистських загарбників. Так, у січні 1944 біля кол. Сарабуза то¬
чилися запеклі бої, в ході яких радянські гвардійці зломили
укріплену оборону фашистів на підступах до Сімферополя. На
честь цієї події спочатку овоче-молочний радгосп було наймено¬
вано « Гвардійський ». Згодом назва була перенесена на с-ще. До
категорії смт. віднесено у 1957 [ІМСУ, Крм, 458—467\.

Гега — верш. Українських Карпат (між Микульчином і Вер¬
ховиною, на Івано-Франківщині). Назва від румун. ке%пе5 «гост¬
роверхий» [Лящук].

Генічеськ (кол. Генічі, Єнічі, Усть-Азовськ) — м., рц. Херсон¬
ської обл. Розташоване на узбережжі Утлюцького лим. Азов¬
ського моря і прот. Тонкої, яка з’єднує лим. із Сивашем. Вели¬
кий порт. Виник 1784 в р-ні видобування кухонної солі. Назва
від тат. *сИепісе — «тонкий »,' походить від назви прот. Тонкої.
Звідси ж назва Генічеського озера, яке знаходиться за 12 км на
пд. від м. Генічеська, на п-ові Семенівський Кут, що є частиною
Арабатської Стрілки, а також Генічеської протоки, між Азов¬
ським морем і зат. Сиваш. Назва утворена від старої форми
топоніма Єніче > Генічі + суф. -ськ.

Геройське (кол. Прогной, Прогної) — с. Голопристанського
р-ну Херсонської обл. Розташоване на Кінбурнській косі, на

95

бер. Дніпровського лим. Стара назва від прогнойських озер. Суч.
дана на честь геройських подвигів радянських солдат у часи Ве¬
ликої Вітчизняної війни в боротьбі за визволення Кінбурн-
ської коси від фашистів. Назва утворена від апелятива герой та
суф. -ськ.

Герцушка (Герца, Херцушка) — р., п. пр. Пруту (бас. Дунаю).
Демінутивне утворення на -к(а) від ойконіма Герцуга, нині
м. Гецца Глибоцького р-ну Чернівецької обл. [Карп., ТЦР, 19\.

Гирло — 1) л. рук. Дніпра біля с. Дніпряни Херсонської обл.;
2) р., що протікала до створення Каховського вдсх. з р. Конки,
л. пр. Дніпра, в Білозерський лим. Пор. гирла Дунайські: Кілій-
ське (див. Юлія), Сулінське, Георгіївське. Географічний термін
гирло з румун. §ігІа «річка, ручай», запозичений у слов’ян.

Гірне — смт.: 1) підпорядковане Харцизькій міськраді До¬
нецької обл. Розташоване на Зуївській антикліналі — одному
з пд.-сх. відрогів Донецького кряжа. Засноване 1957 із с-ща
шахти № 20; 2) підпорядковане Краснодонській міськраді Лу¬
ганської обл. Назва від місцевого географічного терміна гора.
Невисокі горби, підвищення на Донецькому кряжі, як і на
Поділлі та в інших місцях України, називають горами. За роз¬
ташування на Зуївській горі і дана назва. До категорії смт. від¬
несено у 1957.

Гірник — 1) (кол. Соцмістечко) м., підпорядковане Селидів-
ській міськраді Донецької обл. Розташоване на правому бер.
р. Вовча (бас. Самари). Засноване 1939; 2) смт., підпорядковане
Червоногвардійській міськраді Львівської обл. Розташоване на
автостраді Червоноград — Жовква. Виникло 1954; 3) с-ще, під¬
порядковане Ровенківській міськраді Луганської обл. Розташова¬
не неподалік від автомагістралі Харків — Ростов. До категорії
смт. віднесено у 1969. Безсуф. топонім. Звідси ж Гірницьке —
смт.: 1) підпорядковане Орджонікідзенській міськраді Дніпро¬
петровської обл. Засноване у 1928; 2) (кол. с-ще шахти № 1),
підпорядковане Сніжнянській міськраді Донецької обл. Заснова¬
не у 1912. Назва утворена за допомогою прикм. суф. -цьк(ий) від
гірник (шахтар).

Гірське — м., підпорядковане Первомайській міськраді Луган¬
ської обл. Розташоване на перехресті залізниці Харків — Лу¬
ганськ і автостради Лисичанськ — Комунарськ. Виникло у 1938
У зв’язку з будівництвом заводу. Назва походить від апелятива го¬
ра через прикм. гірський, зумовлена розташуванням м. на підви¬
щенні (горі). Пор. Гірне.

96

Гірський Тікич — р., п. пр. Тікичу (бас. Півд. Бугу). У багатьох
місцях русла виступають кристалічні породи Українського щита,
внаслідок чого течія річки має гірський характер. Звідси назва
прикм. частини складного гідроніма. Про походження другої
частини див. Тікич.

Глеювата — р., п. пр. Білого Черемошу (бас. Пруту). Назва
від глей «глиняста грязюка» [Карп., ТБ, 115\. Суф. утворення на
-ювата.

Глибинець — рр.: 1) п. пр. Очеретянки (бас. Тетерева);
2) п. пр. Вижівки (бас. Прип’яті). Назва від глибина, глибокий із
суф. -ець. Таке найменування Г. одержав за характер русла: місця¬
ми він протікає в глибоких ущелинах. Глибока — рр.: 1) (Глібока)
л. пр. Великого Біскова (бас. Пруту); 2) л. пр. Пограничної (бас.
Півд. Бугу); 3) п. пр. Хоролу (бас. Псла). Назва від прикм. глибо¬
кий, утворення без спеціального топонімічного форманта. Назви
стосуються неглибоких річок і мають відносний характер: у деяких
місцях ці річки мають заглиблення, яких немає в сусідніх річках
[Карп., ТБ, /7(5]. Звідси ж Глибочок — рр.: 1) л. пр. Ірші (бас. Те¬
терева); 2) п. пр. Тетерева; 3) л. пр. Хомори (бас. Случі); 4) л. пр.
Ів’янки (бас. Тетерева). Утворення від того ж прикм. за допомогою
демінутивного суф. -чок. Глибока Долина — рр.: 1) л. пр. Гни-
лоп’яті (бас. Тетерева); 2) пр. Горині (бас. Прип’яті). їм. частина
складного топоніма від географічного терміна долина. Прикм.
частина — від глибокий. Дослівно: «Річка, що протікає в глибокій
долині». Глибоке — оз.: 1) в середній частині Полтавської обл.;
2) на пд. зх. Чернігівської обл.; 3) на зх. Чернігівської обл. Назва
від глибини в порівнянні з сусідніми озерами. С. р. назви орієнто¬
ваний на лексему озеро.

Глинка — р., п. пр. Тетерева (бас. Дніпра). Назва від глина —
характерної осадової породи, поширеної в руслі річки [Нероз., 55].
Утворена за допомогою суф. -ка. Звідси ж Глннківка — р., пр.
Дністра, утворена від глипк- складним суф. -івка; Глинна — рр.:
1) л. пр. Лисогору (бас. Сули); 2) л. пр. Лохвиці (бас. Сули), утво¬
рена суф. -н(а); Глинник — р., л. пр. Случі (бас. Горині), утворе¬
на суф. -ик; Глинниця — рр.: 1) л. пр. Пруту (бас. Дунаю); 2) пр.
Сейму (бас. Десни); утворена суф. -иц(я); Глинничка — р., пр.
Корчика (бас. Горині); утворена суф. -ичк(а); Глинська — р., п. пр.
Ворскли, суф. утворення на -ськ; Глиняк — р. пр. Сули, утворен¬
ня від тієї ж основи суф. -як; ( Глиняна — р., п. пр. Ужа (бас. При¬
п’яті), утворена суф. -яна; Глинянка — рр.: 1) п. пр. Бобрика (бас.
Прип’яті); 2) п. пр. Случі (бас. Горині), суф. утворення на -янка.

Глинськ — с-ще Роменського р-ну Сумської обл. Розташоване
на правому бер. Сули (бас. Дніпра). Вперше згадується в літопи-

7 - 83110

97

сі 1320 під назвою Глинеск. У т. зв. Замковій Горі, розташованій
на пд. с-ща, здавна видобувають високоякісну червону глину для
виготовлення посуду. Назва літоп. Г. від д.-р. прикм. §1іпьзкь >
Глинеск від глина і суф. -ськ [Срезн., 1, 519\. Ойконім означає:
«Поселення на глинястій землі». Звідси ж назва Глиняни — смт.
Львівської обл. Розташоване на р. Перегноївка (бас. Вісли). Од¬
не з найстаріших поселень Львівщини. Вперше у документах зга¬
дується 1379. Назву, очевидно, спочатку було дано жителям міс¬
цевості, які, на відміну від інших поселень, хати будували з гли¬
ни, хоч навколо були ліси [ІМСУ, Лв, 386]. Назва утворена від
глин- за допомогою суф. -ян(и).

Глинська — див. Глинка.

Глиняк — див. Глинка.

Глиняна — див. Глинка.

Глинянка — див. Глинка.

Глобине — м., рц. Полтавської обл. Розташоване на р. Сухий
Омельничок. Виникло на початку ХУІІІ ст. на місці х. Малень¬
кий Кагамличок. Поселення заснували українські козаки на чо¬
лі з Глобою. Звідси назва.

Глодос — пот., п. пр. Черлени (бас. Пруту). Назва від молд.
глод «грязь» [ССМ, 1, 244\, глодос «повний грязюки» [Карп., ТБ,
116\. Звідси Глодянка — пот., п. пр. Квасного (бас. Тиси), утво¬
рена від основи глод- та суф. -янк(а).

Глумча (Глумецка) — р., л. пр. Уборті (бас. Прип’яті).
О.М. Трубачов гідронім відносить до ст.-слов. типу з суф. -]а/-ча
від *§1итьсь [Труб., ПУ, 251], очевидно, в розумінні «забавна,
пустуха» [Даль, 367]. Пор.: неподалік р. Веселуха — п. пр.
Прип’яті.

Глухів — м., рц. Сумської обл. Розташоване на р. Есмань, пр.
Клевені (бас. Десни). Відоме з 1152. За народною етимологією,
назву виводять від словосполучення глухе місце. Вірогідніше, в
основі ойконіма лежить дохристиянське ім’я Глух. Пор. ст.-слов.
глоух із праслов. *§1ихь «глухий» [ЕСЛН, 42 ; Нероз., 59].

Гнила — рр.: 1) л. пр. Бистриці-Тисьменницької (бас. Дніст¬
ра); 2) л. пр. Стрипи (бас. Дністра); 3) л. пр. Стрия (бас. Дніст¬
ра); 4) п. пр. Збруча (бас. Дністра); 5) п. рук. Дніпра в Дніпро¬
петровській обл. Назва утворена від гнилий, у ній відображено
особливості води: від слабої проточності вона місцями застою¬
ється^ загниває. Ж. р. назви орієнтований на лексему річка ; Гни¬
ла Липа — рр.: 1) л. пр. Дніпра; 2) л. пр. Золотої Липи (бас. Дніс¬
тра); 3) ( л. пр. Стиру (бас. Прип’яті). Походження назви див. Гни¬
ла і Липа; Гнила Прип’ять — рр.: 1) п. пр. Прип’яті (бас. Дніп¬
ра); 2) л. пр. Простиру (бас. Дніпра). Походження назви див.

98

Гнила і Прип’ять; Гниле море — див. Сиваш; Гнилий Рів — р.,
п. пр. Білії. Про походження гідроніма див. Гнила і Рів; Гнилий
Ташлик — р., п. пр. Тясьмину (бас. Дніпра). Пояснення назви див.
Гнила і Ташлик. Гнилий Тікич — ді., л. пр. Тікичу (бас. Півд. Бу¬
гу). Походження назви див. Гнила і Тікич; Гнилий Тясмин — у.,
п. пр. Тясмину (бас. Дніпра). Походження гідроніма див. Гнила і
Тясмин; Гнилий Яланець — р., л. пр. Півд. Бугу. Походження гід¬
роніма див. Гнила і Яланець; Гниловід — рр.: 1) л. рук. Дніпра;
2) п. пр. Здвижу (бас. Тетерева); 3) п. пр. Дніпра. Від гниловід —
«болото, поросшее сеном и лесом» [Грінч., 1]. Звідси ж Гнилово-
ди — р., п. пр. Стрипи (бас. Дністра). Дослівно: «гнила вода»
[Труб., ПУ, 183]; Гнилуша — р., л. пр. Псла (бас. Дніпра), утво¬
рення за допомогою суф. -уша; Гнилюха — р., п. пр. Півд. Бугу,
утворення на -юха.

Гнилоп’ять — рр.: 1) (Гнилопядь, Гнилопят) — п. пр. Тетере¬
ва (бас. Дніпра); 2) (Гнильїе Пятьі, Гнильїе Пяти) п. пр. Посто¬
лової (бас. Півд. Бугу). Назву пр. Тетерева виводять від і.-є. *репІ
«шлях» [К.о 2 \у., 186—189]. Дослідник топографії Ц. Нейман вка¬
зував, що в давніх документах п ’ятою (рос. пята) називали міс¬
це, де сходились кордони трьох різних ґрунтів або маєтків. При¬
пускають, що Гнилоп’ять Півд.-Бузьку названо так за те, що во¬
на була кордоном з Болехівською землею [Мас., НР, 32]. Звідси
ж назва Гнилоп’ятка — р., л. пр. Гнилоп’яті, утворена від основи
Гнилоп’ят- демінутивним суф. -ка. Основним ареалом поширен¬
ня гідроніма Г. вважають бас. Тетерева [Желєзняк, Рось, 149].

Гнилуша — див. Гнила.

Гнилюха — див. Гнила.

Гніздичів — смт. Жидачівського р-ну Львівської обл. Розташо¬
ване на р. Стрий, правій пр. Дністра. Перша згадка відноситься
до 1491. Достовірних відомостей про походження назви немає.
За народним переказом, тут були володіння боярина Гніздича, від
якого ніби й пішло найменування. Утворилося за допомогою
присв. суф. -ів.

Гнізна — рр.: 1) (Н'Ьзда, Пгкздна) л. пр. Серету (бас. Дністра);
2) (Гнізна) пр. Трубежа (бас. Дніпра). Походження назви оста¬
точно не встановлено. Існує кілька тлумачень. Гіпотетично з
праслов. *§п г к 2 сІо «заглиблення, оточене підвищеннями» [Росп.;
ЕСЛН, 93].

Говда — верш. Українських Карпат. Назва від діал. говда «ма¬
сивна гора».

Говерла — найвища верш. Українських Карпат в Івано-Фран¬
ківській обл., у х. Чорногора. Назва від румун. Нотгіа «важко-
прохідне підняття» [Лящук]. Назва верш, поширилась на р. Го-

ве'рлу — п. пр. Білої Тиси (бас. Дунаю), а також вдсх. Говерла на
однойменній річці. Звідси ж Говерлянський масив. — Див. Укра¬
їнські Карпати.

Го'втва (літоп. Гьлта, Голтивь, Гьлть, Голта) — 1) р., л. пр.
Псла (бас. Дніпра). Походження назви остаточно не встановле¬
но. Існує ряд гіпотез. О.С. Стрижак назву виводить з тюрк. *оІ
«болото, трясовина», близького до тур. *§оІ «озеро, став» із суф.
-іу. Словен. топоніміст Ф. Безлай словен. гідронім Соїі виводить
від апелятива £ дії «безодня». Вбачаючи спільну назву у словен.
гідроніма з дніпровським, цю загальну основу відносять до пра-
слов. *£Іьі/£ЬІІ «безодня» [Труб., ПУ, 73]. Пор.: р. Голта в Слове¬
нії. Ця гіпотеза найбільш імовірна; 2) (літоп. Гьолтавь) с. Ко¬
вельського р-ну Полтавської обл., одне з найстарод. поселень
України. Вперше згадується в літописі 1097 як значне укріплен¬
ня Київської Русі. Назва від найменування річки, на якій воно
розташоване.

Гоголеве — 1) смт. Великобагачанського р-ну Полтавської
обл. Розташоване на залізниці Київ — Полтава. Виросло навко¬
ло зал. ст. Гоголеве; 2) (кол. х. Купчинський, с. Яновщина, Ва-
силівка) с. Шишацького р-ну Полтавської обл. Назва на честь
видатного російського письменника, нашого земляка М.В. Гого¬
ля. Утворена за допомогою присв. прикм. суф. -ев. Походження
кол. назви х. Купчинський невідоме. Яновщиною називалося за
другим прізвищем Гоголя — Яновський; утворена за допомогою
суф. -щина. Коли в права володіння ввійшов батько письменни¬
ка Василь Панасович Гоголь, його почали називати Василівкою.
В с. Гоголеве письменник провів своє дитинство.

Гоголів (Оглав) — старод. с. Броварського р-ну Київської обл.
Розташоване в межиріччі Дніпра і його л. пр. Трубіжа. Гадають,
що Г. виник на місці старод. поселення під тією ж назвою, яке
було зруйноване татаро-монголами. У 1628 відоме під назвою Хо-
холів. Гоголів. За народними переказами, назва походить від го¬
голь — красивий нирок (Риіщиіа), круглоклюва дика качка (Апаз
с1ап§иІа). Назва утворена за допомогою присв. суф. -ів. Гоголі й
тепер водяться в болотах цієї місцевості. У Т.Г. Шевченка Г. зу¬
стрічається під назвою Оглав (Шевченко Т.Г. Кобзар. — К., 1967,
стор. 378). Пор.: болг. топонім Гоголани, н.-луж. Со§оІом> [див.
ЕСУМ, 1 , 543].

Гола Долина — р., л. пр. Сухого Торця (бас. Сів. Дінця). На¬
зва від прикм. голий. Таку назву річка дістала тому, що в її доли¬
ні немає деревної рослинності на відміну від інших долин Сів.
Дінця і Казенного Торця, вкритих лісами і чагарниками. їм. час¬
тина гідроніма походить від апелятива долина.

100

Гола Пристань (кол. Голий Перевіз) — м., рц. Херсонської
обл. Розташоване на р. Конка, л. пр. Дніпра. Перші відомості
відносяться до 1786. Колись через Голий Перевіз запорожці та
чумаки возили сіль з Ягорлицьких соляних промислів. Місце¬
вість була гола, без будь-якої рослинності, без жител. Звідси й
назва. У кінці XVIII ст. тут почали поселятися кріпаки-втікачі з
Полтавщини, Київщини, Чернігівщини. Згодом була побудова¬
на пристань, після чого ім. частина складного топоніма — посе¬
лення, що тут виросло, одержало суч. назву. Назву міста пере¬
йняло оз. ( Голопристанське, розташоване неподалік.

Голованівськ — смт., рц. Кіровоградської обл. Розташоване
на обох бер. р. Кайнари. Засноване кріпаками-втікачами з По¬
ділля та Київщини. Перша письмова згадка відноситься до 1764.
Назву виводять від прізвища одного з ватажків селянсько-ко¬
зацького повстання — Коліївщини — Голованя. Утворена за
допомогою суф. -івськ.

Голованка — р., п. пр. Дністра. Назва не з’ясована. Можливо,
походить від того ж кореня, що і в народному географічному тер¬
міні головиця «джерело» [Грінч., 1, 302]. Ймовірно, основою гідро¬
німа є місцевий географічний топонім голова «верхів’я річки, по¬
чаток» [Юрков., 199; Труб., ПУ, 53]. Утворена від основи голов- за
допомогою суф. -анк(а). Від цієї ж основи, імовірно, Головешка —
р., л. пр. Сейму (бас. Десни), утворена суф. -еньк(а); Головесня
— р., п. пр. Десни, утворення за допомогою суф. -есня.

Гологірка — р., п. пр. Полтви (бас. Вісли). Б.Я. Думін вважає,
що назва від с. Гологори, яке лежить біля підвищення Гологори,
від котрого й одержало назву.

Гологори (у XV ст. — Гольїгорьі) — підвищення пн.-зх. части¬
ни Подільської вис. Назва від словосполучення голі гори, яке
вказує, що підвищення голе, тобто позбавлене деревної рослин¬
ності. Суч. форма Гологори з інтерфіксом -о- виникла за анало¬
гією до продуктивної моделі композитів [Кас., 67]. Літоп. назва
Гольїе горьі [ПСРЛ, 2, 1962].

Голом’янка — р., п. пр. Росі (бас. Дніпра). Назва похідна від
д.-р. голомя, голомець, від праслов. *§оІ-теп. Очевидно, звідси
рос. діал. голомя, голянь, голомень «відкрите місце в озері» в ро¬
зумінні «не поросла рослинністю» [див. Желєзняк, Рось, 36].
Пор. укр. голий [Фасм., 1, 431].

Голопристанське — див. Гола Пристань.

Голуба Затока — смт., підпорядковане Ялтинській міськраді
АРК. Розташоване на пд. Кримського п-ова. Виникло на місці
поселення таврів, що існувало в першому тисячолітті до н. е.
Назване по імені затоки, розташованої неподалік, води якої в

101

теплі місяці мають переважно голубий колір. До категорії смт.
віднесено у 1971.

Гонтарівка — р., п. пр. Гнилого Тікичу (бас. Півд. Бугу). На¬
зву пов’язують з терміном гонтар «покрівельник» у функції влас¬
ної назви. Утворилася за допомогою суф. -івка. Звідси ж виво¬
дять Гонтарка — пот. у бас. Серету. Біля потоку знаходилася са¬
диба якогось гонтаря [Карп., ТБ, 117\.

Го'нтівка (кол. Сербах, Серби) — с. Вінницької обл. Відоме з
XVI ст. Після жорстоких тортур тут було страчено і поховано Іва¬
на Гонту — одного з керівників народного повстання — Коліїв¬
щини — проти польсько-шляхетського гніту на Правобережній
Україні в 1768. На честь його і названо село. Антропонімічне ут¬
ворення на -івка. Стара назва, за народним переказом, походить
від етноніма серби, які оселилися тут у XVIII ст.

Гончариха (кол. Дортоба) — найвища верш. Приазовської вис.
на території Донецької обл. У минулому тут були виробки гон¬
чарної глини. Назва від основи Гончар- та суф. -иха. Кол. назва
від тюрк. *сіогі «чотири» та *оЬа «горб». Верш, має чотири горби,
що виступають з різних її сторін. )

Гора (пізніше Старокиївська гора) — одна з найдавніших час¬
тин Києва. Розташована між Володимирською вул., Десятинним
пров. та Андріївським узвозом, високо здіймаючись над Подо¬
лом. Уже в другій половині першого тисячоліття до н. е. тут бу¬
ло слов. поселення-укріплення, про що свідчать археологічні
знахідки. Згодом поселення стало дитинцем давнього Києва. За
літоп. переказом, належав полянському князеві Кию — одному з
трьох братів легендарних засновників Києва. Назва від д.-р. апе-
лятива гора як опозиція до Подольє (Поділля) [ЕСЛН, 44].

Горгани — права сторона середньої частини Українських
Карпат — між долинами р. Мизунка та Ріка на зх. і р. Прут та
Яблуницьким пер. на сх. Разом з Чорногорою є найвищою її
частиною. Мають вигляд диких зубчастих скель, від руйнування
яких у багатьох місцях утворилися розсипи. Назву виводять від
місцевого географічного терміна горган — «висока кам’яниста
гора» (від румун. §ог§агі), «курган» [Лящук, КГТ, 165], «хребет
гірського ланцюга» [Юрков., 196], «гірська верховина» [ЕСУМ,
1, 563]. Останні дослідження вказують на і.-є. походження оро-
німа, утвердження його в слов. мові. *Сьг§апь членується на ко¬
реневу морфему *§ьг§ та суф. *-аш», де основа означає «кривиз¬
на, опуклість, вигин». Стосовно фонетичної і словотвірної
структури основа *§ьг§ похідна з детермінативом -§- від кореня
>*§ьг- в ступені редукції його вокалізму < І.-Є. *£ЄГ «крутити,
вертіти, гнути» [Козл.].

102

Горинь (Горина) — р., п. пр. Прип’яті (бас. Прип’яті). Щодо
походження назви існує кілька гіпотез. Одні виводять її з гот.
§агипіа «джерело». Деякі вчені дотримуються думки, що вона ут¬
ворилася від д.-р. горина в розумінні «гірська місцевість» [Срезн.,
552\. І справді, в далекому минулому р. звалася Горина. В Іпаті-
ївському літописі під 1150 говориться, що Ізяслав Мстиславович
«перейшов Горину і тут став табором». Суч. назва відома з 1450,
коли вона згадується в одній з укр. грамот. Трубачов назву виво¬
дить від іллір. §егіп/§егйп «джерело». Він розглядає Горинь в ети¬
мологічному ряді Горина ( Гериня, Джуринь) < іллір. §егіп/§егйп як
похідні від і.-є. §цег «пожирати, жерло, горло», основи, від якої
пішли назви джерела в різних і.-є. мовах. Пор. праслов. *іега<і-
Іо, п. ггбсііо, укр. джерело [Труб., 234—235\. Таке тлумачення не¬
переконливе. Вірогідніше тлумачення походження гідроніма Го¬
ринь, в якому відстоюється слов. етимологія в означенні «річка
з гір». Давній (до XV ст.) варіант Горина зіставляється зі ст.-р.
горина «гориста місцевість». Пор.: і.-є. *§иег, *§иог «гора, покри¬
та лісом». На окраїні Волинської гряди здіймаються високі ус¬
тупи, і течія р. у верхній і середній частинах має напівгірський
характер. Формантне утворення на -ина, як і -ьнь у ст,-слов.
горьнь — «гірський». Дослівно: «Річка бере початок з гори (Кре¬
менецького кряжа) ( і долає значний гористий шлях» [Пура, НРГ,
6—91. Звідси ж Горинка (Горинька) — р., л. пр. Горині. Назва ут¬
ворена за допомогою демінутивного суф. -ка(-ька).

Горіхова — р., л. пр. Росі (бас. Дніпра). Гідронім походить від
назви рослини — укр. болотні горіхи (котелки, рогульки) (Ігара
паїапз Ь.) [Рогов., 139, Желєзняк, Рось, 71].

Горлівка — м. обласного підпорядкування Донецької обл.
Розташоване на Головній Донецькій антикліналі (опуклому ви¬
гині напластованих верств, який є головним вододілом Донець¬
кого кряжа), на залізниці Харків — Ростов. На початку XVIII ст.
на території суч. Г. з’явились хутори, де оселилися запорізькі ко¬
заки і селяни-втікачі. У 1754 на місці теп. Калінінського р-ну
міста виникло військове поселення Государів Байрак (9-та Рота;
див. Луганське), в якому була розміщена військова частина. У
1776 хутори і зимівники, що лежали в урочищі Жований Ліс та в
б. Сухий Яр, утворили сл. Зайцеве, пд. частина якої носила назву
Микитівка по імені десятника будівництва Микити Дев’ятилова.
У цей же час виникла сл. Залізна. 1867 почалось розвідування ву¬
гілля. До цього року відносять заснування Г. За 6 км від Мики-
тівки виникло робітниче с-ще і зал. ст., названі ім’ям таланови¬
того гірничого інженера П.М. Горлова — піонера вугільної про¬
мисловості на Донбасі.

103

Горностаївка — смт., рц. Херсонської обл. Розташоване на лі¬
вому бер. Каховського вдсх. Гадають, засноване в кінці XIX ст.
переселенцями з с. Горностаївки Чернігівської губ. [ІМСУ, Хрс,
415\. Однак даних Чернігівського облархіву про переселення не¬
має. Цілком можливо, що походження назви пов’язане з антро-
понімом. Відомо, що назва згаданого села походить від прізвища
його власника Горностая [Похил., НМ]. До основи горностай до¬
дано суф. ( -ївк(а).

Городенка — м., рц. Івано-Франківської обл. Розташоване на
правобережжі Дністра. Виникло в кінці XII ст. Назва від д.-р. го¬
род — слово по кореню і за значенням праслов. Походить від і.-є.
кореня *£кег/*фог «оточувати, охоплювати», праслов. *§огсІь, ут¬
ворення з суф. -й-ь. Город — первинно «огорожа, забі(о)р» > «об¬
несене огорожею місце» > д.-р. город «огорожа, забі(о)р». Город —
«укріплення», ст.-слов. град «стіна». Город — «населений пункт»
[Циг., 90]. У Київській Русі поняття «город» означало й землі, що
до нього прилягали [ССМ, 1, 253]. Назва Г. утворена від основи
город- за допомогою суф. -енк(а) (пор. Білгород). Походить від
апелятива Городня.

Городець (Городец, Городок) Київський — літоп. м., згадуєть¬
ся під 1026. Назва від д.-р. городець — «городок, кріпосця, укріп¬
лене тином місце, поселення» [Даль, 1, 940]. В руських землях
було відомо 7 міст під назвою Городець. Утворення від город-
суф. -ець. ( — Див. Городенка.

Городище — рр.: І) п. пр. Десни (бас. Дніпра), на ній розта¬
шований н. п. Городище; 2) п. пр. Піщаної (бас. Сів. Дінця);
оз. на сх. Чернігівської обл.; м., рц. Черкаської обл. Розташова¬
не на р. Вільшанка, п. пр. Дніпра. Перша письмова згадка від¬
носиться до XVI ст. Назва від апелятива городище «стародавнє
земляне укріплення, городище, залишки стародавнього міста».
Найменування озера і міста вказують на те, що вони розміщені
поблизу городища; смт. Перевальського р-ну Луганської обл.
Засноване у XVIII ст. кріпаками-втікачами від поміщицького
гніту, поблизу руїн городища, як виявилося згодом, скіфського
(IV—III ст. до н. е.). Звідси й назва. Пор.: аналогічний топонім
на -Ше/-І5се ОігасііЗсе в Сербії, Хорватії, Словенії. Утворення на
-ище (див. Городенка).

Городниця — смт. Новоград-Волинського р-ну Житомирської
обл. Розташоване на р. Случ, п. пр. Горині (бас. Прип’яті). Ви¬
никло на місці городища — руїн старод. міста періоду Київської
Русі. Г. вперше згадується 1685 у скарзі магната Вержбицького
на військо козацького полковника Макухи, яке спустошило йо¬
го маєток. Назва від кореня город- і суф. -иця.

104

Городня — м., рц. Чернігівської обл. Розташоване на р. Чибиш,
л. пр. Смячу (бас. Десни). Засноване на початку XVII ст. шляхти¬
чем Хвощем як х. Хвоща, що являв собою великий^фільварк. Суч.
назва від ^.-р. город, утворена суф. -ня. Див. Городенка.

Городок — м.: 1) рц. Львівської обл. Розташоване на р. Вере-
щиця, л. пр. Дністра. Виникло в період Київської Русі. Вперше
згадується під 1213 як Городок Солоний, згодом Соляний горо¬
док, тобто місце соляних складів. З часом прикм. частина топо¬
німа відпала; 2) (кол. Бедрихів, Новодвор, Бедрихівка) — рц.
Хмельницької обл. Розташоване на р. Смотрич, л. пр. Дністра.
Назва відома з 1392. У документах XV ст. стає володінням маг¬
натів Бедрихів і одержує нову назву — Бедрихів. З переходом до
магнатів Новодворських — Новодвор. З кінця XVI ст. — Бедри¬
хівка, Бедрихів Городок. Пізніше означальна частина топоніма
відпала. Назва утворена від топооснови город (див. Городенка) за
допомогою демінутивного суф. -ок. Дослівно: «Невелике укріп¬
лене поселення». Назва від д.-р. городок — «невелике укріплене
поселення», утворена за допомогою суф. -к- від город (*§огс!ь)
[ЕСЛН ? 45]. Див. Городенка.

Горохів — м., рц. Волинської обл. Розташоване на перетині
автошляхів Луцьк — Радехів та Нововолинськ — Берестечко.
Вперше згадується під 1487 як назва маєтку у Волинській землі
[ССМ, 1, 253]. Назва від д.-р. антропоніма Горох, похідного від
апелятива горох — трав’яниста рослина з родини бобових, д.-р.
горох «зерно гороху» [Срезн., 1, 559]. Пор. назву літоп. м. Горо-
ховець у Суздальській землі. Утворено за допомогою суф. -ів.
[Нероз., 63—64].

Горохуватка (Гороховатка, Хороковатка, Гороховатна, Горо-
хованка, Гороховка, Ольшаниця [СГУ, 151]) — р., л. пр. Росі
(бас. Дніпра). Назва темна. Припускають, що вона могла утвори¬
тися від ойконіма Гороховатка, відомого з 1804, тоді як пара¬
лельна назва Ольшаниця — від назви с. Ольшаниця [Желєзняк,
Рось, 48—49].

Горошине — с. Семенівського р-ну Полтавської обл. Кол. лі¬
топ. м. Горошин (Грошин, Горошино) в Переяславській землі,
вперше згадується під 1096. Утворюють назву від антропоніма Го-
рошко, Гороиіа, очевидно, похідного від д.-р. горІЇха «гірчиця» <
праслов ; *£огиха [ЕСЛН, 46].

Гостомель — смт., підпорядковане Ірпінській міськраді Київ¬
ської обл. Старод. поселення. Розташоване на автошляху Київ —
Коростень. Назва походить від антропоніма Гостомь, який є усі¬
ченою формою імені Гостомирь або Гостомьісль, Гостомьшь з
присв. суф. Чь. Вставне л закономірно виникло внаслідок збігу

105

-І- з губним звуком м, вставне е — пізнього походження. Ця
назва з 1795 р. відома в формі Гостомль. Шлях трансформації
ойконіма: *Гостом]Ь > Гостомль > Гостомель.

Го'ща — смт., рц. Рівненської обл. Розташоване на р. Горині
(бас. Прип’яті). Старод. поселення. Відоме з XIV ст. Назва топоос-
нови не ясна. Вважають, що в основі лежить д.-р. слово гость —
«чужинець». Основа назви: *гостя (<*гост]а)\ гост(ь) (+]ь) > гощь
-> гощ + уа — гоща — «гість, чужинець» [Пура, 12\. Звідси гоща
— «місце торгівлі». Пор. назви сс. на Хмельниччині: Дорогоща,
Добригоща (нині Добригорща), Мирогоща-Перша, Мирогоща-
Друга Рівненської обл. Не виключено походження назви Г. ^від
антропоніма Готк з формою Гощ. Звідси ж Гощанське плато —
кряж на пн.-сх. окраїні Волинської вис. у Рівненській обл. На¬
зва від м. Гоща, яке розташоване на вис., утворена суф. -анськ.
Термін плато (франц.) — «підвищена рівнина, обмежена крути¬
ми схилами або уступами».

Грабова Балка — заповідник грабового лісу. Розташований на
сх. Донецької обл. у верхів’ї р. Міус (бас. Азовського моря). Крайнє
сх. місцезнаходження грабу в Україні. Назва від граб (Сагріпиз Ь.) —
дерева з родини березових. Утворена за допомогою суф. -ов(а). Дру¬
га частина складного топоніма від апелятива балка — «суха або з
тимчасовим водотоком долина з пологими схилами».

Грабовське (кол. Пушкарі) — с. Краснопільського р-ну Сум¬
ської обл. Розташоване на залізниці Суми — Білгород (Росія).
Час виникнення невідомий. Назване на честь видатного україн¬
ського поета-демократа П.А. Грабовського.

Градиськ (кол. Городище, Градище) — смт. Глобинського р-ну
Полтавської обл. Розташоване на лівому бер. Кремечуцького
вдсх. Стару назву Городище, Градище Катерина II наказала ймену-
вати по-російськи Градижск. До категорії смт. віднесено у 1957.

Гребінка — м., рц. Полтавської обл. Розташоване на р. Гнила
Оржиця, л. пр. Оржиці (бас. Дніпра), при перетині її залізницею
Київ — Полтава. Засноване 1895. Назва на честь українського
письменника Є.П. Гребінки, який народився поблизу — на х. Убі-
жище (нині с. Мар’янівка), розташоване пн.-зх. від м. Г.

Гребінки — смт. Васильківського р-ну Київської обл. Заснова¬
не на початку XVII ст. під назвою Гребінники, Угребенники.
Розташоване у верхній течії р. Протока, л. пр. Росі (бас. Дніпра).
Назву виводять від давнього місцевого терміна греб «горб»: посе¬
лення виникло на гребнях (горбах). Не виключено, що ойконім
має антропонімічне походження.

Гребінь — 1) хр. в Українських Карпатах. Назва від географіч¬
ного терміна гребінь «верх хребта»; 2) р., л. пр. Сарати (бас. Че-

106

ремошу). Бере початок від однойменної гори, від якої й пере¬
йняла назву [Карп., ТБ, 118\.

Грем’ячка — р., л. пр. Ушиці (бас. Дністра). Назву виводять від
грем ’яч — діал. терміна «джерело, що стікає по кам’янистих поро¬
дах». Утворена за допомогою суф. -к(а). Дослівно: «Гучна річка».

Гресівський — смт., підпорядковане Залізничній райраді
м. Симферополя. Розташоване на р. Салгир (бас. Азовського мо¬
ря). Назва від розміщення біля потужної ДРЕС (рос. ГРЗС). За¬
сноване у 1962.

Гривка — р., п. пр. Стоходу (бас. Прип’яті). М. Фасмер назву
виводить від латин. §гіиа «гирло річки». Утворена за допомогою
демінутивного суф. -к(а). Існує й інше пояснення. О.М. Труба-
чов здогадно пояснює назву з і.-є. *щ-/щег — «пожирати, горло,
жерло, гирло». Такі тлумачення видаються сумнівними. Найімо¬
вірніше, гідронім походить від ідентичного місцевого апелятива
гривка в означенні «височина». Згодом назва ороніма перейшла
в гідронім. Приклад метонімії.

Гриняви — хр. Українських Карпат. Розташований на пд. Іва¬
но-Франківської обл., між рр. Чорний Черемош і Білий Чере¬
мош (бас. Пруту). Назва похідна від с. Гринява (кол. Гриньова)
Косівського р-ну Івано-Франківської обл., розміщеного в під¬
ніжжі хр. Г., на бер. р. Білий Черемош. Назву села виводять від
власного імені Гринь (Григорій).

Гриців — смт. Шепетівського р-ну Хмельницької обл. Розта¬
шоване при впадінні р. Білка в Хомору (бас. Случі). Гадають, що
Г. дуже старод. поселення й існувало ще за часів Київської Русі.
Припускають походження назви від власного імені Гриць (Григо¬
рій) князя Треблянського, якому село належало наприкінці XI і
на початку XII ст. [ІМСУ, Хм, 627\. Антропонімічне походжен¬
ня на -ів.

9

Гродівка — смт., підпорядковане Красноармійській міськраді
Донецької обл. Кол. Козацький пікет, оборонне укріплення в
Дикому полі. Засноване в другій половині XVIII ст. городовими
козаками — вихідцями з Полтавської губ. В основі топоніма ле¬
жить апелятив городовий «міський» [Отін, 87\.

Грузенька — р., л. пр. Берди (бас. Азовського моря). Назва¬
на так тому, що в XVIII—XIX ст. у документах розглядалася
як пр. Грузької, а суф. -еньк вказував на означення здрібні¬
лості. Дослівно: «Маленька Грузька». Приклад топонімічної
демінутивації.

Грузька — рр.: 1) п. пр. Інгулу (бас. Півд. Бугу); 2) л. пр. Ка¬
зенного Торця (бас. Сів. Дінця); 3) п. пр. Кривого Торця (бас.
Сів. Дінця); 4) л. пр. Кальміусу (бас. Азовського моря); 5) л. пр.

107

Чорного Ташлика (бас. Півд. Бугу). Назва від ж. р. прикм. грузь¬
кий «топкий, в’язкий» [Грінч., 1].

Грузька' Говтва (Голтва-Грузька, Шишацька Говтва) — р.,
пр. пр. Говтви, від якої перейняла ім. частину. Про походження
прикм. частини див. Грузька. Шишацькою звали за протікання її
біля с. Шишаки Полтавської обл.

Грузький Яланчик — р., впадає в Таганрозьку зат. Азовського
моря. Про походження прикм. частини складеного гідроніма див.
Грузька, про походження ім. частини див. Мокрий Яланчик.

Грузько-Зорянське — смт., підпорядковане Макіївській міськ¬
раді Донецької обл. Розташоване на залізниці Макіївка — Мось-
пине. Г.-З. виникло у 1938 у зв’язку з будівництвом вугільної
шахти «Холодна Балка», неподалік від р. Грузької, л. пр. Кальмі-
усу (бас. Азовського моря). Звідси перший компонент складної
назви. Другий компонент від зоря — символу кращого життя.
Назва утворена за допомогою складного суф. -янськ(е).

Грузько-Ломівка — смт., підпорядковане Совєтській райраді
м. Макіївки Донецької обл. Розташоване на р. Грузька, л. пр.
Кальміусу (бас. Азовського моря). Назва складається з двох частин:
перша дана за розташування поселення на р. Грузька, друга — від
прізвища землевласника Ломова. Рік віднесення до категорії
смт. — 1938.

Грунь — 1) верш. Українських Карпат. Назва від місцевого гео¬
графічного терміна грунь «невисока гора з м’якими контурами»
[Лящук, КІТ, 765]; «вершина гори», «гірський хребет», «гора»,
«гірське поле, висока поляна» від роман. §гиіи «пригорок» [Юр-
ков., 796]; 2) р., п. пр. Псла (бас. Дніпра). Назва від грунь. У цьо¬
му разі «річка, яка витікає з-під гори». Звідси ж Грунька — р.,
л. пр. Морозової (бас. Псла), назва утворена за допомогою суф.
-к(а). Контактний перехід назви: оронім Грунь > гідронім Грунь.

Грунь-Ташань (Ташанська Грунь, Груня, Грунь Ташанська
[СГУ, 759]) — р., л. пр. Псла (бас. Дніпра). Гідронім являє со¬
бою приклад «гібрида», в якому кожен з елементів відноситься
до різних мов: перша частина складного гідроніма від укр. тер¬
міна грунь. Ще О.О. Потебня відзначав, що в Східній Україні за¬
гальне слово грунь у значенні «покрите лісом підвищення» не
зустрічається [Потебня, 174\. Треба думати, що цей термін зане¬
сений із зах.-укр. лексики. Друга, означальна, від тюрк. *іаз «ка¬
мінь», утворена укр. суф. -ан {див. Ташанка), дана на відміну від
Грунь-Черкес (Грунь-Черкаська).

Грунь-Черкес (Грунь-Черкаська) — р., п. пр. Грунь-Ташані
(бас. Псла). Назва першої частини складного гідроніма від грунь.
Другу частину Л.В. Падалка пов’язує з черкесами, які в XV ст. ні-

108

бито переселилися з Кавказу [Пад., 71]. В.С. Петренко виводить
її від рослини черкез. О.С. Стрижак — від слова черкас, так на¬
зивали в минулому в Росії українців [Стрижак, ПСГ, 179—180 ],
що найбільш імовірно. — Див. Черкаси. Дана на відміну від
Грунь-Ташані (Ташанської Груні).

Грушеваха — р., п. пр. Береки (бас. Сів. Дінця). Назва від гру¬
ша (Риги$ Ь.) — рослини з родини розових. У долині р. ще й те¬
пер ростуть дикі груші. ^Утворена за допомогою суф. -аха від Гру¬
шева. Звідси ж Грушевиця — р., п. пр. Стару (бас. Прип’яті), ут¬
ворена за допомогою суф. -иця від Грушева ; Грушівка — рр.:
1) л. рук. Дніпра в Дніпропетровській обл.; 2) п. рук. Дніпра в
Дніпропетровській обл.; 3) п. пр. Мокрої Сури (бас. Дніпра), ут¬
ворена за допомогою складного суф. -івка від груша. Аналогічне
походження ряду н. п.: Грушів, Грушеватка, Грушеваха, Грушів¬
ка, Грушове, Грушки та ін.

Губиниха — смт. Новомосковського р-ну Дніпропетровської
обл. Розташоване на залізниці Дніпропетровськ — Красноград.
Перша письмова згадка відноситься до 1704. Походження назви
точно не встановлено. За народним переказом, тут був зимівник
козака Губина, від якого ніби й походить найменування. Більш
імовірно, що воно опосередковане і походить від прізвиська жі¬
ночої статі, утвореного від прізвища Губин чи Губина та суф. -иха.
Пор. с. Коржиха від Корж (неподалік від Губинихи), р. Вирищи-
ха від антропоніма Виришко [Карп., ТБ, 110\ та ін.

Губинівка (1776 — Губиниха, 1850 — Губиха) — р., л. пр. Кіль-
чені (бас. Самари). Походження назви можливе від поширення
губ — загальна назва грибів, походить від праслов. *§дЬа — «щось
випукле, вигнуте», спорідненого з групою слів у балт. та Іран,
мовах з подібним значенням: лит. §итЬаз «нарост», афган. уитЬа
«шишка», що свідчить про дуже давнє походження терміна — з
і.-є. мовної спільності. Дослівно: «Грибна річка; річка, в долині
якої росте багато грибів». Утворена за допомогою складної су¬
фіксації -ин + -івка від кореня губ-. Пор. Грибиха — р. в бас. Су¬
ли. Гадаємо, походить від апелятива грибна «істівні гриби, всіля¬
кі овочі... ягоди» [Даль, 1, 415]. Утворення від основи губин- і
суф. -івка у значенні: «Річка, долина якої багата грибами, різни¬
ми дикими фруктами». Не виключено, що назва походить від то¬
го ж праслов. *§рЬа через можливе антропонімічне посередницт¬
во [Желєзняк, Рось, 53].

Гуляйполе — м., рц. Запорізької обл. Розташоване на р. Гай-
чур, л. пр. Вовчої (бас. Дніпра). Г. виникло після спорудження
Дніпровської укріпленої лінії. Перші поселенці — кріпаки-вті-
качі з Правобережжя, з с. Гуляйполе (суч. с. Златопіль Софіїв-

109

ського р-ну Дніпропетровської обл. на р. Базавлук). Засноване
1785. Сама назва — це топонімічна модель, яка складається з ді-
єсл. наказового способу гуляй і географічного терміна поле, тоб¬
то первісне значення назви: «гуляще (незаймане) поле, на яко¬
му випасують худобу».

Гумена (Гума) — р., л. пр. Малого Серету (бас. Дунаю). Назву
пов’язують з молд. хумз «глина». Остання була первинною на¬
звою, згодом трансформувалася на прикм. гумена. Назва дана за
глинясті береги річки [Карп., ТБ, 120\.

Гурзуф — смт., кліматичний курорт АРК. Розташоване на Пд.
бер. Криму, між Ялтою і Алуштою. Тут було поселення таврів. У
VI ст. візантійці побудували фортецю, що захищала м. Гурзувіт. У
XIV ст. тут господарювали генуезці; на середньовічних італійських
картах місто позначається під назвою Гразуі, Горзаніум [«Россия»,
14, 766]. В 1745 перейшло до турків і дістало суч. назву.

Гуркалабані — р., п. пр. Дністра. Перетинаючи місцевість з
твердими кристалічними породами, річка створює шум, гуркіт.
Звідси й назва. Термін гуркало — з місцевої говірки на Буковині —
«невеликий низький водоспад». Другу частину виводять від ка¬
лабаня «калюжа» [Карп., ТБ, 120\.

Гусь — рр.: 1) (за термінологією КРУ — Хусь) п. пр. Сули
(бас. Дніпра). У 1647 відома як Усть (діал. усь «устьє ріки»);
2) п. пр. Ствиги (бас. Дніпра). Вказують на ймовірність ряду:
Усть > Усь > Хусь > Гусь [Стрижак, ГП, 166\.

Гусятин (кол. Всятин, Усятин) — смт., рц. Тернопільської
обл. Розташоване на р. Збруч, пр. Дністра. Час заснування неві¬
домий. Тут існувало поселення д.-слов. доби, про що свідчать за¬
лишки городища, під час розкопок якого було знайдено кам’яну
статую д.-слов. бога сонця Святовита. В історичних документах
вперше згадується в XVI ст. [УРЕ II, 3, 222]. Походження назви
не встановлено. У 1559, коли Г. дістав магдебурзьке право, н. п.
згадується як Всятин. Згодом змінився на Усятин, а ще пізніше
народна етимологія додала Г — Гусятин, що «зрозуміліше» для
широких кіл населення. Ймовірно, назва відантропонімічного
походження — від прізвища чи прізвиська Всята. Пор. Снятин,
Ділятин. Прикм. утворення на -ин.

Гусяче — оз. на пн. Чернігівської обл. Назва, очевидно, від
гусь, гуска (Ап$ег) — рід птахів родини качачих. На озері з дав¬
ніх часів оселяються гуси. Назва утворилася від основи гус- за
допомогою суф. -яч(е). Приклад переходу прикм. у власну назву.

Гути — смт. Богодухівського р-ну Харківської обл. Розташо¬
ване на р. Мерло (бас. Ворскли). Засноване в середині XVII ст.
Назва від гута, терміна, яким в Україні здавна називали місце

110

виготовлення скла і скляних виробів, а в польській мові, крім то¬
го, і металургійне виробництво. Ойконім досить поширений в
Україні, Білорусії, Польщі, Чехії, Словаччині та ін. слов. землях.
В Україні (1960) близько 90 н. п. під назвою Г. або назвами, по¬
хідними від цього слова [УРЕ І, 3, 538—539].

Гуцульські Альпи — див. Чорногора.

Гуцульщина — історико-етнографічна обл. Карпат. Розташова¬
на у Бескидах, по обох схилах Чорногори — найвищого ланцюга
Українських Карпат, займає сх. частину Івано-Франківської,
Чернівецької та пд.-сх. Закарпатської обл. Назва від гуцули — ет¬
нічна група українців. Утворена за допомогою суф. -щина.

д

Дарниця — індустріальний р-н Києва. Розташований на
лівому бер. Дніпра. Існувало поселення в IV ст. до н. е. Воно ма¬
ло значну кількість населення і досить високий рівень матеріаль¬
ної культури. Вперше в документах назва поселення згадується
під 1508. Походження назви остаточно не з’ясовано. Існує кіль¬
ка гіпотез. Одна з них зводиться до того, що за часів Київської
Русі в Д. знаходились постоялі двори, де зупинялись іноземні
посли й купці, які приїжджали до київських князів. Вони приво¬
зили із собою дари. Як зазначається, існує тлумачення, що саме
слово Дарниця складається зі слів дар і ниць: прибулі сюди перед
княжими довіреними падали ниць, підносячи свої дари. Таке
тлумачення не переконливе, є прикладом народної етимології.
За іншим тлумаченням (М.П. Рибаков), княгиня Ольга буцімто
дала в дар своєму синові Святославу озеро, розміщене на лівому
бер. Дніпра. Згодом назва озера — Дарниця — нібито пошири¬
лась на навколишню місцевість. Ми гадаємо, що найбільш імо¬
вірне утворення назви від дар і складного суф. -ниц(я).

Дворище — с. Володарсько-Волинського р-ну Житомирської
обл. Назва від дворище — тип поселення в Україні в XIV—XV ст., що
складалося з небагатодвірних розкиданих займищ. У XV—XVI ст.
дворище — «земельна ділянка з садибою» [ССМ, 1, 287—288 ]; згодом
почали називати сільце, а потім село. До цього типу назв, імовірно,
відноситься с. Дворець на Житомирщині і Хмельниччині, Дворик на
Хмельниччині, Дворовичі на Рівненщині — від прізвища чи пріз¬
виська переселенців за ознакою розселення.

Дворічна — смт., рц. Харківської обл. Розташоване в межиріч¬
чі Осколу та в гирлі його приток Верхньої Дворічної і Нижньої
Дворічної, які утворюють одне гирло. Засноване близько 1661

111

козаками і селянами-переселенцями з Правобережної України
як сторожовий пост і добре укріплена слобода [Матер., 170\.
Назва від терміна дворіччя — за розташування між двома річка¬
ми, утворена від основи Дворіч- за допомогою суф. -н(а).

Дворіччя (кол. с-ще шахти ім. Свердлова) — смт., підпорядко¬
ване Артемівській міськраді Донецької обл. Розташоване при
впадінні р. Мокра Плотва в Бахмут (бас. Сів. Дінця). Виникло у
зв’язку з будівництвом соляної шахти. Суч. назва з 1964 дана за
розміщення біля двох річок. Утворена від апелятива дворіччя.
Пор. Дворічна.

Дебальцеве — м. обласного підпорядкування Донецької обл.
Розташоване на сх. області, в зх. частині Дебальцевсько-Іва-
нівського кряжа. Виникло у зв’язку з будівництвом 1878 До¬
нецької залізниці, яка зв’язала чотири напрямки: Звірівський,
Попаснянський, Луганський і Микитівський. Як свідчать
документи, зал. ст. побудували на землі Мазараки (в іншому
документі Мазаракія), купленій ним у нащадків воронезького
поміщика А. І. Дебальцева (чи Дебальцова). Імовірно, назва зал.
ст. була дана від найменування с. Іллінка-Дебальцовка (нині
Іллінка), розташованого поблизу. Остання названа Дебальце-
вим іменем свого батька Іллі. Флексія -е служить словотвор¬
чим засобом.

Деменка — р., л. пр. Десни (бас. Дніпра). Назва, ймовірно, від
демня — синонім терміна рудня, причому, гадають, старіший від
останнього. Утворилася за допомогою суф. -енк- від основи дем-.
На бер. Д. виплавляли залізо. Пор. Руденка — р., л. пр. Язвинки.

Демерджі — 1) верш. Кримських гір. Назва від *тюрк. сіетегсігі
«коваль»; 2) р., впадає в Чорне море. Назва від однойменного
гірського хр. '

Демерджі-яйла (Фуна) — хр. Головного гірського пасма в
Кримських горах, розташований пн.-сх. від Алушти. Юетегсігі в
перекладі з тюрк, «коваль» (пор.: тур. *сІетіг «залізо»); *]аИа «па¬
совище, літнє пасовище». Дослівно: «Літнє пасовище коваля».
Греки називали масив Фуна — «Димуча».

Демидівка (кол. Демидів) — смт. Млинівського р-ну Рівнен¬
ської обл. Розташоване на автошляху Рівне — Берестечко. Впер¬
ше згадується під 1570 як Демидів. Найменування, очевидно, ан-
тропонімічного походження, утворене від Демид за допомогою
присв. суф. -ів, -івк(а).

Демір-Капу — верш. Кримських гір. Розташована на Бабуган-
Яйлі. У перекладі з тур. *сіетіг «залізо», *кару «ворота». Дослівно:
«Залізні ворота».

112

Демурине — смт. Межівського р-ну Дніпропетровської обл. Роз¬
ташоване на залізниці Красноармійськ — Синельникове. Заснова¬
не 1894 у зв’язку з будівництвом Катерининської залізниці. Назва
станції пов’язана з прізвищем місцевого селянина Демури, х. якого
був поблизу. Утворена назва від основи Демур- та присв. прикм.
суф. -ин(е). Пізніїпе назва закріпилася за пристанційним с-щем.

Деражня — смт., рц. Хмельницької обл. Розташоване на
р. Вовк, п. пр. Півд. Бугу. Засноване на початку XVI ст. вихідця¬
ми з Кальної Деражні. Слово деражня д.-р. походження і озна¬
чало «місце первинного обробітку деревини до винайдення пил¬
ки» [Жучк., ОТ, 210]. Звідси ж назва Дераженка — р., пр. Кор-
чика (бас. Горині). Утворена від основи Дераж- суф. -енк(а); Де-
ражка — р. в бас. Горині, утворена від тієї ж основи суф. -к(а);
Деряжна — р., п. пр. Івоту (бас. Десни).

Дергачі (кол. Деркачі) — м., рц. Харківської обл. Розташоване
поблизу р. Лопань (бас. Сів. Дінця). Засноване близько 1660 пе¬
реселенцями з Придніпров’я. Вірогідних даних про походження
назви немає. Існує кілька народних переказів. За одним із них,
назва походить від деркач (рос. дергач), він же коростель (Сгеіх
сгеіх) — «водяна болотяна курочка». За іншим переказом — від
прізвища атамана Деркача, який очолював у той давній час пе¬
реселенців. Таке тлумачення вірогідніше. Роль словотворчого за¬
собу виконує флексія -і. З часом кол. назва Деркачі трансформу¬
валася на ( суч. Дергачі.

Деревичка (Деревная) — р., л. пр. Случі (бас. Прип’яті). На¬
зва, ймовірно, похідна від с. Деревичі (суч. Великі Деревичі Лю-
барського р-ну Житомирської обл.), утворилася за допомогою
суф. -ка. Назва походить від д.-р. дерева «група дерев», «терито¬
рія, поросла лісом» > д(е)ревляне (союз племен) «лісові люди».
Р. Деревичка протікає по території кол. древлян, від якої, ймовір¬
но, і перейняла назву.

Дереглуй (Дерлуй, Дерехлуй, Дерелуй) — р., п. пр. Пруту (бас.
Дунаю). Назву виводять з тюрк. *йіігап «дерево», відносячи до
групи гідронімів з афіксною частиною *-//-«/ [Вейганд: цит. з
Карп., ТБ, 121]. Інші дослідники, на основі вивчення гідронімів
на -луй, вважають гідронімічний суф. -луй формою родово-да¬
вального відмінка ч. р. в роман, мовах, зокрема в молд. [Карп.,
ТБ, 120—121 ]. Існують інші пояснення форманта -луй. Можли¬
вість виникнення його залишається не зовсім з’ясованою [Же-
лєзняк, Рось, 81 ].

Дерекойка (Дерекой) — див. Бистра.

Деркул (Деркуль, Колодезь Дерколовь) — р., л. пр. Сів. Дін¬
ця (бас. Дону). Назва від крим.-тат. *деге «долина, ущелина, яр,
8 - 83110

113

тіснина» і *Ау/«озеро, річка». В означенні «річка, що тече в гли¬
бокій долині». Звідси ж Деркульський степ — заповідник у Лу¬
ганській обл. Розташований між рр. Комишна, Нагольна і Дер-
кул. Від основи за допомогою суф. -ськ(ий) і одержав назву.
Створений 1892 за ініціативою видатного рос. ґрунтознавця і
географа В.В. Докучаєва.

Дерло' — р., л. пр. Дністра. Припускають походження основи
дерл- з балт. йегіиз «дорідний, родючий» [Корепан., 183\. Назва
утворена від основи дерл- та слов. флексії -о.

Деряжна — див. Деражня.

Десенка — рр.: 1) (Цесьонка, Десянка, Десенка) л. пр. Десни
(бас. Півд. Бугу); 2) п. рук. Дніпра в Київській обл. Неподалік від
впадіння Десни в Дніпро; 3) п. рук. Десни в Чернігівській обл.
Назва похідна від Десна. Утворена за допомогою демінутивного
суф. -енк(а). Дослівно: «Маленька Десна».

Десна — рр.: 1) (Десна, Дисна, Дистна, Дясна) л. пр. Дніп¬
ра, 2) (старод. Десниця, Бугова Десна, Деснянка, Десінка, Дес¬
ниця) л. пр. Півд. Бугу. Походження назви не встановлено. Іс¬
нує кілька гіпотез. Акад. О.О. Шахматов вважав її походження
зі слов. слова десьнь «правий». Він гадав, що слов’яни повніс¬
тю жили в гирлі Дунаю, звідки рухалися на пн. — на Волинь і
Середнє Подніпров’я. Одна з найбільших пр. Дніпра виявляла¬
ся праворуч їхнього руху і вони, мовляв, назвали її Десною
(«Правою») [Шахм., 45]. Це припущення підтримали інші
[Шахм., 49—51; Фасм., 1, 506]. Більшість топонімістів дану гі¬
потезу ставлять під сумнів. О.М. Трубачов висунув гіпотезу, за
якою Десна одержала свою назву не від слов’ян, які нібито ру¬
халися на північ, залишаючи Д. праворуч, називаючи л. пр.
Дніпра правою. Дослідник вважає це маловірогідним з тієї
причини, що східні слов’яни, які тут селилися, ніколи не ма¬
ли (як і західні) у своїй мові слова *<1езп «правий»; воно відо¬
ме як діалект лише пд. слов’янам. Д., вказує Трубачов, свою
назву одержала від балтів, для яких, у їх русі на схід, вона три¬
валий час була «правою або південною» рікою. Пор. літ.
*6е5іпав «правий» [Труб., РСЕ, 49—50]. Таке тлумачення, гада¬
ємо, малообґрунтоване. Найбільш сприйнятною вважаємо гі¬
потезу, за якою гідронім Д. виводять з і.-є. *0-Ме «яскраво бли¬
щати, світити», до якого згодом приєднався Іран, елемент -зьа-
/-за-, спільний для гідронімів Де-сна, Сн-ов, Сн-опоть, Пере-
те-сна та ін. [ЕСЛН, 50]. Назва р. Десни, л. пр. Півд. Бугу,
ймовірно,, перенесена переселенцями.

Джанкой — м., рц. АРК. Розташоване на пн. області, на заліз¬
ниці і автомагістралі Москва — Сімферополь. Перша згадка відно-

114

ситься до 1855. Назву виводять від Іран, сіїап «душа, дух, життя» і
тюрк. *коі «поселення». Дослівно: «Миле, приємне поселення».

Джур-Джур (Кремасто-Неро) — вдсп., розташований в Кара-
бі-Яйлі біля с. Генеральського, підпорядкованого Алуштинській
міськраді АРК. Назва від тюрк. *ЩигД5иг — звуконаслідування.
Назва Кремасто-Неро — з гр.: «висяча вода».

Джурин — р., л. пр. Дніпра. Про походження назви див. Горинь.

Дзвонецький поріг (Звонець, Звонецький поріг, Дзвін-поріг) —
четвертий поріг на Дніпрі. Виходив з води за 2 км вище с. Зво-
нецького Солонянського р-ну Дніпропетровської обл. У старод.
Русі називали Дзвін-порог. Скандинавці іменували його Геландр
«Гулкий». Нині затоплений водами вдсх. Назва від апелятива
звонець в розумінні «дзвінкий» [УРЕ І, 4, 118; Яворницький-
Дніпр, 43\.

Дзержинськ — 1) м. обласного підпорядкування Донецької
обл. (до 1938 — Щербинівка). Розташоване поблизу р. Кривий
Торець (бас. Сів. Дінця). Виникло неподалік від с. Щербинівки
в зв’язку з початком промислових розробок кам’яного вугілля
(Горн, журн., т. З, стор. 252) у 1906. Щербинівку, за народним
переказом, засновано богуславським козаком Щербиною у
XVII ст., який згодом загинув у бою з татарами; 2) смт., рц.
Житомирської обл. (до 1924 — Романів). Розташоване на р. Ліс¬
на, п. пр. Тетерева (бас. Дніпра). Перша письмова згадка відно¬
ситься до 1471. У сиву давнину в цій місцевості жило слов.
плем’я древляни. Кол. назва нібито від імені першого поселен¬
ця Романа, який, за легендою, оселився тут наприкінці XV ст.
[Жит., 113); Дзержинський — смт., підпорядковане Ровеньківсь-
кій міськраді Луганської обл. Назви від прізвища Ф.Е. Дзержин-
ського — діяча кол. радянської держави.

Диканька — смт., рц. Полтавської обл. Розташоване в пн.-сх.
частині обл., неподалік від р. Ворскла. Відоме з середини

XVII ст. Спочатку це був невеликий хутір серед непрохідного
дикого лісу. Щодо походження назви є дві версії. Одні дослід¬
ники пов’язують її з диким лісом, в якому було засновано посе¬
лення; інші — з прізвищем Дикань, що більш вірогідно. Це пріз¬
вище^ досі тут зустрічається. Утворена за допомогою суф. -ка.

Дике поле — історична назва території степів між Доном і
Дністром, котра здавна належала Київській Русі і була на трива¬
лий час значно обезлюднена внаслідок спустошливих набігів ко¬
чових войовничих племен печенігів, узів, аварів, половців (кума-
нів) і татаро-монголів. Поняття «Дике поле» зникло в кінці

XVIII ст., коли було розгромлено тур.-тат. панування в Причор¬
номор’ї та Приазов’ї [УРЕ, 4, 158). Назва дике в розумінні «не-

8 *

115

заселене, небезпечне від страшних набігів, які приносили з со¬
бою нелюдські страждання».

Димарка — р., л. пр. Дніпра. Назва від слова димарка, яке в
XVII—XVIII ст. означало піч рудні, в котрій за допомогою міхів
виплавляли залізо з руди. Відомо, що на бер. Д., яка входила до
Чернігівського полку, в 1754 виплавляли залізо [Фед., 225].

Димер — смт. Вишгородського р-ну Київської обл. Розташо¬
ване на автомагістралі Київ — Овруч на вододілі Дніпра, Ірпені
і Здвижу. Виникло 1582. Назва — трансформована форма з пер¬
вісного Здемарь < антропоніма *8гДетегь.

Димитров (до 1937 — Гродівський рудник, з 1937 по 1957 —
Новий Донбас) — м., підпорядковане Красноармійській міськра¬
ді Донецької обл. Розташоване на вододілі р. Солона і Казенний
Торець, на залізниці Донецьк — Дніпропетровськ. Виникло у
1912. Димитрове — смт., підпорядковане Олександрівській міськ¬
раді Кіровоградської обл. Виникло 1947 під час освоєння Семе-
нівсько-Головківського буровугільного родовища. Назва від
прізвища болгарського діяча Г. Димитрова.

Дихтинець (в КРУ назва не точна — Дугенець) — пот., л. пр.
Путили (бас. Пруту). Назву виводять від діготь , за заняттям на¬
селення — Дігтанець. Ця початкова назва змінилася внаслідок
топонімічної метонімії [Карп., ТБ, 122].

Діброва — смт. Олевського р-ну Житомирської обл. Розташо¬
ване на пн. зх. області, на залізниці Сарни — Коростень. Назва
від апелятива діброва — тип лісу, в деревостої якого переважає
дуб (Сиегсиз Ь.) — рід дерев з родини букових. Засноване в кін¬
ці XIX ст.

Дівиця — рр.: 1) л. пр. Лоші (бас. Десни); 2) (Д'Ьвичь-р'кка,
Новьій Поток) л. пр. Остра (бас. Десни). Назву виводять від і.-є.
слова *с1Неиіпа «джерело, потік, течія» [Ящен.]. Пор. назву трьох
річок Дівиця в Липецькій обл. (Росія). Ці назви формувалися на
території Сумської і Чернігівської обл. і перенесені переселенця¬
ми в Липецьку обл. [Прох., 44]. Назва утворена за допомогою
суф. -иця. Звідси, очевидно, і гідронім Дівичка — р., п. пр. Удаю
(бас. Сули), утворений від основи за допомогою суф. -к(а), що
виражає відтінок здрібнілості.

Дівич — г., одна з наймальовничіших верш. Товтрів (Медобо-
рів). Розташована над р. Збруч, л. пр. Дністра. Назва від дівочо¬
го монастиря, який стояв колись на горі і був зруйнований тур¬
ками, а жителів слободи, що лежала під горою, і черниць забра¬
ли в полон. З Дівич-горою пов’язано ряд легенд.

Дівичка — див. Дівиця.

116

Дігтярі (кол. Міняйли, Міняйлівка) — смт. Срібнянського р-ну
Чернігівської обл., розташоване на р. Удай при впадінні в неї
Лисогору (бас. Дніпра). Перша письмова згадка відноситься до
1666. Назва від діхтяр, діхтярі — робітники, які займаються ви¬
готовленням дьогтю. У селі здавна був розвинений цей проми¬
сел. У Д. 1845 перебував Т.Г. Шевченко. Тут він написав повість
«Музикант», в якій змалював тяжке життя кріпаків.

Діл — хр. Українських Карпат в р-ні м. Борислава. Назва
від місцевого географічного терміна діл — «гора, що розділяє
(ділить)^два села, дві річки тощо» |Лящук, КГТ, 165]. Звідси і
хр. Великий Діл біля Борислава; Верхній Діл — хр., розташова¬
ний на Закарпатті між рр. Латориця і Боржава (бас. Тиси). Верх¬
ній від верх «вершина, високі гори» {див. Верховина).

Ділятин — смт. Надвірнянського р-ну Івано-Франківської
обл. Розташоване на р. Прут (бас. Дністра). Вперше згадується в
документах 1578. Назву виводять від імені першого поселенця
Ділята (Ділета). Інші дослідники вказують, що в податкових ре¬
єстрах того часу згадується прізвище шляхтичів Отецька та Кос¬
ті Ділятинських, від яких ніби й походить назва, що менш віро¬
гідно. Скоріше прізвище шляхтичів похідне від н. п. Д.

Дніпро (Дніпр, Дніпер, Славутич, Славута) — головна ріка Ук¬
раїни, бере початок на Смоленщині (в Росії), протікає по Росії,
Білорусії і впадає в Дніпровський лим. Чорного моря. Найдавні¬
ша з писемних назв Борисфен (Бористен) згадується Геродотом
(V ст. до н. е.), Птоломеєм (II ст.) та ін. як латин. ВогузіНепез.
Ця назва загальноприйнята з Іран, (авест.) Уоигизіапа — «широке
місце». В літературі вказується як на назву скіфську. Це поясню¬
ється тим, що вони першими з іраномовних народів з’явилися на
Дніпрі (VIII ст. до н. е.). На думку вчених, назва відноситься не
до самої ріки Д., а до широкого лиману в пониззі ріки. Деякі
дослідники печенізьку назву Д. ВагоЬх (Барух), мимохідь згаду¬
вану візантійським імператором й істориком Костянтином Баг-
рянородним в одній зі своїх праць, як і санскрит. Вагах, а також
назву, дану іраномовними племенами, Вагаз, Вагаз-йоп і гунську
назву цієї ріки Уаг, пропонують вважати найдавнішою назвою
Д., яка означала Вепр «дикий кабан». Цю думку підтверджують
тим, що культ вепра посідав особливе місце у старод. міфології
давніх — д.-гр. назва Борисфен (Бориспен) є переосмисленням
д.-інд. гідроніма Вагах через його Іран, переробку Барз-дон
«Вепр-ріка» і що від цієї назви утворилися д.-гр. гідроніми Барос
(Барис), Борис-тен «Вепр-ріка» і варіант Данапер, який означає
навпаки — «ріка Вепр» [Наливайко]. Про походження суч. назви
Дніпро існує кілька гіпотез. Одні її виводять від скіф.-балкан.

117

Дапа-арага, дослівно «Ріка-задня» в розумінні «дальня ріка» при
тлумаченні назви Дністра як Дапа-папіи «ближня ріка» (по від¬
ношенню до р. Істр, нині Дунай). Таке тлумачення малоймовір¬
не. Існує інше міркування, за яким гадають, що фрак., за скіф,
традицією, назви Дніпро і Дністер позначали односкладовим
словом сіцп «ріка», але з додатком природних орієнтирів по Іст-
ру стосовно Дністра і по Ібру (в бас. Тетерева) — стосовно Дніп¬
ра. За цим тлумаченням назви річок визначають їх положення:
Бцп істрівський (біля Істра) — Дністер, Бйп ібрівський (біля Іб-
ра) — Дніпро. Згодом дослов. гідронім БцпеіЬг трансформувався
на слов. Дьнепрь [Труб., ПУ, 216—2Щ. Таке тлумачення не пере¬
конливе. Вірогідніше тлумачення, підтримуване більшістю вче¬
них, за яким назви всіх великих річок Пн. Причорномор’я, в то¬
му числі й Дніпро, мають переважно і.-є. (і.-іран.) походження.
Середню течію Д., на відміну від царських скіфів, котрі жили в
пониззі ріки, отже і її назву, відому як Дана апара в розумінні
«водна глибочінь», освоїли скіфи-землероби. Ця ж назва у фор¬
мі Данапер в IV ст. н. е. згадується в Анонімному периклі (посіб¬
нику для мореплавців). Пізніше, в VI ст., в хроніці візантійсько¬
го історика Менандра Протиктора подано цю ж назву. Тоді ж
готський історик, за походженням алан, Іордан (Іорнанд) подав
варіант Бапаргіз , латинізовану форму Бапарег, похідну від скіф.
Бапа-арага. Порів. осет. (а вони відносяться до іраномовних
народів) сіоп-аг/ «глибока ріка». Гадають, що гідроніми Бапа-
ргіз/Бапарег походять від дак.-фрак. проміжка Бапи-ірг-оз, де
Бапа — «вода, ріка» та і. е. Іпр (Ібр ) із значенням той, що
розливається»; отже, «широкий» > Бипірг-Бипеапаг (на фрак, ос¬
нові) > Бгпергь — в тому ж розумінні «глибока ріка» [ЕСЛН,
55—56]. Отже, більшість вчених у своїх дослідженнях назву Д. ви¬
водять з найдавніше зафіксованих варіантів Бапаргіз/Бапарег,
витлумачуючи з латин, варіанта Бапаргіз (Дапарег) > пн.-сх.-
слов. *Дапарь > д.-р. Дьн'кпрг, Дьніпрьская река, рос. Днепр, укр.
Дніпер, Дніпро , білор. Дняпр. Паралельні назви Д. — Словута
{Славута), Словутич (Славутич ) значно давніші від найменуван¬
ня Дніпро, відносяться до праслов. гідронімії. Походження назви
Словута (Словутич) остаточно не з’ясовано. Гадають, це ім’я
утворилося від і.-є. *Иіеи > праслов. *зІои— «текти» [К.огж; Стри-
жак, «БД»]. На думку'О. С. Стрижака, первинне значення гідроні¬
ма *зІаиа означало «чиста, прозора, ясна» [Стрижак, там же]. Га¬
дають, що гідронім Словутич міг виникнути або з дослов. дієсл.
основи *зІоорі — основи із значенням «текти», або від праслов.
дієсл. *зІи(і «славитися, бути відомим» і споріднений з лексемою
Слава (Трубачов) «носій слави». Інші вважають ім’я Словутич

118

епітетом Дніпра, виводять його від д.-р. словутичь, похідне від
словять «знаменитий» [Фасм., З, 673]. ^Похідною назвою від
гідроніма Словута (Славутич) — м. Славутич Ріпкинського р-ну
Чернігівської обл. Розташоване в межиріччі Дніпра і Десни —
місто чорнобильських енергетиків. Засноване 1987.

Дніпрові пороги (Дніпровські пороги) — пороги, які були роз¬
ташовані в руслі р. Дніпро між Дніпропетровськом і Запоріжжям.
Пороги — кам’янисті ділянки в руслі ріки зі значною швидкістю
течії, які спричинилися внаслідок неоднакового розмивання різно¬
рідних порід. Перший описав пороги, їх назви, а також весь Дніп¬
ровський шлях візантійський імператор Костянтин Багрянородний
(X ст.). Після збудування Дніпрогесу залиті водами вдсх. Пороги
служили перешкодою для судноплавства в Запорізькій обл.

Дніпровське — смт. Верхньодніпровського р-ну Дніпропетров¬
ської обл. Засноване 1951. Розташоване на бер. Дніпра (Дніпро¬
петровського водоймища), за що й дістало назву.

Дніпровський лиман — зат. на пн. Чорного моря в Херсон¬
ській і Миколаївській обл. Від Чорного моря відокремлений
Кінбурнською косою. Назва похідна від гідроніма Дніпро, який
впадає в цю затоку. На пн. у лим. впадає р. Півд. Буг, за що іс¬
нує паралельна назва. Про походження слова лиман див. Лиман.

Дніпровський луг (Великий Луг, Великий Луг Запорізький, Луг,
Великая Плавня, Плавня, Великий Луг или Плавня) — розміще¬
ний на Лівобережжі нижче о. Хортиці, переважно залитий Кахов¬
ським вдсх. Вперше згадується під 1190 [ПСРЛ, 2, 1962]. Слово
плавні означає «надмірно зволожені ділянки заплавної тераси,
вкритої водно-болотною і болотно-луговою рослинністю». Назва
прикм. частини похідна від гідроніма Дніпро. Про походження
назви Великий Луг Запорізький див ) Великий Луг Запорізький.

Дніпровські пороги — див. Дніпрові пороги.

Дніпродзержинськ (до 1936 — Кам’янське) — м. Дніпропет¬
ровської обл. Розташоване на правому бер. Дніпра. Вперше зга¬
дується 1750 як с. Кам’янське (назва від каменоломень, що були
розташовані поблизу). З 1936 — Дніпродзержинськ. Таку назву
дістало на честь Дніпра і Ф.Е. Дзержинського {див. Дзержинськ).

Дніпро-Донбас — канал між рр. Дніпро і Сів. Донець, від яких
і перейняв назву. Початок бере з Дніпродзержинського вдсх., бі¬
ля с. Шульгівка Криничанського р-ну Дніпропетровської обл., і
з’єднується з Сів. Дінцем.

Дніпропетровськ (до 1926 — Катеринослав) — м., обл. ц. Дніп¬
ропетровської обл. Розташоване на Дніпрі. У 1776 за наказом
Г.О. Потьомкіна там, де Кільчень впадає в Самару, на місці
сл. Половиці, заснованої в середині XVII ст., було закладено міс-

119

то, назване на честь Катерини II Катеринославом. Низовинне лі¬
вобережжя, на якому будувалося місто, навесні затоплювалося
водою, тому в 1784 за наказом Катерини II перенесено на пра¬
вий бер. Дніпра у Кайдаки. Закладка міста відбулася 9 (20) трав¬
ня 1787 на горі, де нині розміщена Жовтнева площа. 1797 Пав¬
ло І перейменував місто на Новоросійськ. У 1802 йому поверне¬
но стару назву. З 1926 — суч. назва. Перша частина складного
топоніма від Дніпро , на якому розташоване місто; друга дана на
честь Г.І. Петровського — революціонера, діяча кол. радянської
держави, кол. робітника одного із заводів Катеринослава.

Дніпрорудне — м. Василівського р-ну Запорізької обл. Розташо¬
ване на лівому бер. Дніпра. Засноване 1961 в зв’язку з освоєнням Бі-
лозерського залізорудного р-ну. Назва від Дніпро і руда — мінераль¬
на речовина, з якої добувають метал, у даному разі руда залізна.

Дніпряни (до 1946 — Британи) — смт., підпорядковане Ново-
каховській міськраді Херсонської обл. Розташоване на лівому
бер. Дніпра. Засноване 1791 кріпаками-переселенцями з різних
губерній — Полтавської, Курської, Орловської та ін. Назва похід¬
на від Дніпро, утворилася за допомогою суф. -яни. Щоб кріпаки
не тікали, їм голили (брили) голови. Звідси виводять стару назву
Британи (бриті) [Юденіч, /97]. Приклад народної етимології.
Більш імовірне її походження від географічного терміна Бретань.
Відомо, що в ііій місцевості по Дніпру оселялися французи (див.
Велика Лепетиха), очевидно, вихідці з п-ова Бретань, розміще¬
ного на пн. зх. Франції, назва якого, в свою чергу, походить від
кельтського племені бритти, витісненого з Бретані германськи¬
ми племенами в V ст. Під впливом переосмислення в укр. мові
е було замінено на и. Звідси, імовірно, Британ — два лівих рук.
в пониззі Дніпра, о. Британ поблизу Нікополя на Дніпропетров¬
щині. Існує також думка, за якою назва Британи тюрк, похо¬
дження (Д.І.Яворницький (Зварницький) та ін.) й утворилася від
*Ьг(Ьіг) «один» + *ііап «зниклий», що менш імовірно.

Дністер (Дьн'кстрь (-ь?), Дністро) — р., впадає в Дністров¬
ський лим. Чорного моря. Походження назви остаточно не
з’ясоване. Її слід віднести до найдавніших часів. Різні народи і
племена, просуваючись у басейні ріки, по-новому сприймали
назву і щоразу її видозмінювали. Вперше згадується Геродотом у
V ст. до н. е. як прикордонна зі Скіфією річка під назвою Тіріс.
Пізніше Страбон і Птоломей називали її скіфською назвою Ті-
рас; назва з Іран, іигив «швидкий» (Фасмер; Брюкнер; Лер-Спла-
винський). Цей давній географічний термін походить від Іран,
прикм. (а А.О. Білецький вважає доіран.) іига «швидкий», курд.
іиг «дикий, неприборканий». Назву Типів турки переосмислили

120

на *ТигІа (імовірно, під впливом тюрк. *1иг1а «пасовище»), яка
вживалася укр. місцевим населенням аж до XIX ст. Суч. назва
вперше згадується в IV ст. Амміаном Марцелліном як Ьапавііиз.
Готський історик Іордан називає річку Бапазіег. Походження ці¬
єї назви дослідники виводять по-різному. Одні її виводять від
авест. Лапи пагсіий «ближня ріка» при тлумаченні назви Дніпро як
Иапа апага «задня ріка». Таке тлумачення не переконливе. Більш
ймовірне тлумачення, за яким Иапазігіз розглядається як двочлен¬
на назва, що становить сполучення двох апелятивів — дан +
стрий. У своїй нижній течії ріка мала назву Дон у значенні «вода»,
«ріка», а в верхній — Стрий, що означає «швидкий» (Петров). Та¬
ке тлумачення підтримується більшістю дослідників, етимологію її
можна вважати встановленою. Скіфи говорили щось на зразок
«сіоп Ізігоз», як ми нині говоримо: «ріка Волга» чи «ріка Дністер»,
а згодом це словосполучення злилося в одне слово. Дослідники
припускають, що слово Істрос і на мові фракійців означало
«швидкий», тобто те, що й Тірас на мові скіфів [Карп., ТБ,
122—124; ГДДТ, 11—14]. Молдовани і румуни ріку здавна назива¬
ли Ністру. В старод. Русі ріка спочатку була відома як Дьн'кстрь.
Ця назва, як первинна, зайшла і в Україну. Згодом тут вона стала
відома як Дністр, Дністер, паралельна під молд. впливом — Ністр.
Таким чином, назва ріки Д. не скіфська, як про це тлумачили ряд
дослідників, а доскіфська. Суч. фонетичний вигляд Дністер нале¬
жить мові слов’ян. У місцевого (у вузькому розумінні) населення
Д. відомий ще під назвою Берег [Карп., ТБ, 123 ; ЕСЛН, 56—58].

Дністровський лиман — зат. (лим.) у пн.-зх. частині Чорного мо¬
ря — розширене русло Дністра, найбільший прісноводний лим. Ук¬
раїни. Кол. назва Овідієве озеро. Її пов’язували з іменем давньо¬
римського поета Публія Овідія Назона, вважаючи, що він жив у цих
місцях у засланні. У молдован лиман був відомий під назвою Ви-
дов, Видовул, лакул Овідулуй; у турків *Тигіа, у росіян — Лиман
Бєлгородський. Суч. укр. назва походить віц імені Дністер, утвори¬
лася від топооснови Дністр- за допомогою суф. -овський. Б’клгород-
ським лим. називали за іменем найбільшого поселення на Д.Л. —
Бєлгорода. У запорізькій пісні лиман подано у формі Дністровий
лиман [ГНП, 30—34]. Про походження слова лиман див. Лиман.

Добра — рр.: 1) (Добрая, Красная, Добрянка) — л. пр. Сухо¬
го Ташлика (бас. Півд. Бугу); 2) (Добренька, Добрая) п. пр. Ви-
суні (бас. Інгульця); 3) п. пр. Гнилої Липи (бас. Дністра); 4) п.
пр. Конопельки (бас. Прип’яті). Назва від прикм. добрий, вказує
на якість води. Аналогічне походження назв Добра Вода — р., пр.
Свидні (бас. Десни); Добривідка — рр.: І) (Доброводка, Добри-
водка, Доброводівка) л. пр. Коропця (бас. Дністра); 2) (Добро-

121

водка) л. пр. Пруту (бас. Дунаю). Прикм. утворення без спеці¬
ального топонімічного форманта.

Добровеличківка — смт., рц. Кіровоградської обл. Розташоване
на р. Добра, л. пр. Сухого Ташлика (бас. Півд. Бугу). Виникло в
другій половині XVIII ст. За народними переказами, тут була чу¬
мацька зупинка. На ній поселився кріпак-втікач коваль Величко.
Згодом переселенці заснували хутір, який назвали Д. Назва від гід¬
роніма Добра і прізвища коваля Величко за допомогою суф. -івк(а).

Добромиль (кол. Вашина) — смт. Старосамбірського р-ну
Львівської обл. Розташоване на залізниці Старий Самбір — Ни-
жанковичі. Засноване одним з дворових перемишлянського кня¬
зя — Вашем, звідси первинна назва. Як гадає Є.М. Черняхівська,
суч. назва від д.-р. імені Добромил + суф. -і, тобто місто Добро-
мила. Перша згадка про Д. відноситься до 1374, за іншими дани¬
ми, до 1566.

Добропілля — м., рц. Донецької обл. Розташоване на р. Бик,
л. пр. Самари (бас. Дніпра). Виникло у 1953 на місці х. Параско-
віївки, відомого з першої половини XIX ст. Сюди в 1914—1915 у
нововідкритий район залягання кам’яного вугілля було прокладе¬
но залізницю. Зал. ст. за гарні чорноземні поля, серед яких вона
виросла, була названа Добропіллям. Неподалік від станції були
відкриті рудники — Ерастівський і Святогорівський. У 1922 руд¬
ники об’єднані в один — Червоноармійський. У 1953 перетворе¬
но в місто Добропілля. Назва від словосполучення добре поле.

Добротвір — смт. Кам’янсько-Бузького р-ну Львівської обл.
Розташоване на лівому бер. Бугу. Виникло у 1952. Нове с-ще
створено у зв’язку з будівництвом Добротвірської ДРЕС. Свою
назву одержав від найменування с. Добротвір, розташованого не¬
подалік, а згодом перейменованого на Старий Добротвір. Перша
письмова згадка про село 1417. Походження назви не встановле¬
но. Ймовірно, вона виникла від словосполучення добро творити.
Назва новозбудованого Д. виправдовує це найменування: ДРЕС
дарує електроенергію навколишнім поселенням.

Добрянка — смт. Ріпкинського р-ну Чернігівської обл. Виник¬
ло у кінці XVII ст. Розташоване на пн. України на залізниці Чер¬
нігів — Гомель, на невеличкій однойменній р. Добрянка, п. пр.
Откильні (бас. Сожу), від якої й перейняло назву. Найменуван¬
ня річки від лісУ'Доброго, де бере початок [СГУ, 775].

Довбуша печера — печера в Карпатах поблизу м. Яремче Іва¬
но-Франківської обл. Названа на честь видатного народного ге¬
роя захисника поневолених у ХУІІІ ст. Олекси Довбуша, який,
за словами І.Я. Франка, «був окрасою, князем і владикою тих
гір, орлом того повітря, оленем тих борів, перед ким дрижали

122

сміливі й сильні, корилися горді, наділялись слабі, бідні і приг¬
ноблені». Звідси ж назва гори Довбуша поблизу м. Збаража Тер¬
нопільської обл. над р. Тнєзною, л. пр. Серету (бас. Дністра).

Довга Сага — р., л. пр. Хоролу (бас. Псла). Про походження
ім. частини назви див. Сага. Прикм. частина довга вказує на роз¬
міри річки в порівнянні з сусідніми струмками.

Довге — оз., розташоване в Шацькому р-ні Волинської обл. і
відноситься до групи Шацьких озер. Назва являє собою субстан-
тивований прикм. довгий(-е), узгоджений у роді з номенклатур¬
ним словом озеро.

Довжанка — рр.: 1) л. пр. Завадки (бас. Дністра); 2) п. пр. Се¬
рету (бас. Дніпра). Назва від прикм. довгий. Утворилася від основи
довг- з переходом гуж, суф. утворення на -анк(а). Звідси ж Дов-
женька — р., пр. Яловичари (бас. Пруту), утворення на -еньк(а);
Довжик — рр.: 1) п. пр. Кам’янки (бас. Тетерева); 2) п. пр. Нет-
риусу (бас. Псла); 3) л. пр. Бабки (бас. Сів. Дінця); 4) п. пр. Нет-
риусу (бас. Сів. Дінця). Назва від прикм. довгий з переходом г у
ж, утворена демінутивним суф. -ик. Звідси ж Довжик Грузький —
р., л. пр. Лисогору (бас. Сули). Про означальну частину гідро¬
німа див. Грузька.

Докучаєвськ (до 1954 — с-ще Оленівські Кар’єри) — м. Вол-
новаського р-ну Донецької обл. Розташоване на р. Суха Волно-
ваха (бас. Кальміусу). Засноване у 1898 у зв’язку з початком до¬
бування кар’єрним способом доломіту для металургійної про¬
мисловості. У 1954 назване на честь видатного російського ґрун-
тознаві^я-географа В.В. Докучаєва.

Долина — м., рц. Івано-Франківської обл. Виникло в другій
половині X ст. Розташоване в верхів’ї р. Сивка (бас. Дністра), в
глибокій долині. Приклад переходу апелятива у власну назву. До¬
лина, порівнюючи з довжиною, вузька заглибина в земній по¬
верхні, спричинена розмивною діяльністю текучих вод.

«Долина нарцисів» — мальовнича долина, один з найкрасивіших
куточків в Україні, державний заповідник. Розташована на Закар¬
патті в урочищі Кіреш поблизу м. Хуста, на правобережній терасі
р. Тиса (бас. Дунаю). Навесні більше як на ЗО га місцевість вкрива¬
ється нарцисами (Кагсіззиз Ь.) — рід трав’янистих рослин з родини
амарилісових. Походження першої частини топоніма див. Долина.

Долинська — м., рц. Кіровоградської обл. Виникло 1871 під
час будівництва залізниці Харків — Миколаїв. Спочатку зал. ст.
і пристанційне с-ще називалися Казанкою. Суч. назва від пріз¬
вища поміщиці Долинської.

Доманівка — смт., рц. Миколаївської обл. Розташоване на
р. Чортала, п. пр. Півд. Бугу. Виникло на початку XIX ст. на міс-

123

ці х. молдованина Худобашева. Назва від прізвища польських зем¬
левласників Доманівських. Назва від основи доман- та суф. -івка.

Домаха — рр.: 1) пр. Кальміусу (впадає в Азовське море);
2) пр. Кушугуму (бас. Дніпра); 3) у межиріччі Дністра і Турунчу-
ка; рук.: 4) л. Дніпра в Дніпропетровській обл.; 5) п. Дніпра в Ки¬
ївській обл.; 6) п. Дніпра в Херсонській обл.; 7) (кол. Яське) —
оз. на Турунчуку, поблизу с. Яськи Біляївського р-ну Одеської
обл. Звідси ж Домашка — р., л. пр. Дніпра. Назва Домаха пов’яза¬
на з розселенням запорізьких козаків. Словом домаха (дом + аха)
козаки називали своє стале місце перебування, житло [Отін,
125—127\. Гадають, що назва оз. Яське занесена з Придніпров’я
козаками-чорноморцями в період 2-ї рос.-тур. війни. Кол. назва
походить від дуже давнього с. Яськи [ГНП, 35\. Див. Яськівка. Іс¬
нує цілий комплекс Наддніпрянських Домах.

Домоткань (Демохан, Демоткань, Демокан) — р., п. пр. Дніп¬
ра. Назву виводять з Іран. дапи-Нап, йапаоа-кап «річковий коло¬
дязь, колодязь поблизу великої річки» [Труб., ПУ, 207\.

Домузла (Домузгла, Домузли, Домузлу [СГУ, 181]) — р., впа¬
дає в Азовське море. Назву виводять від тат. *Іопіг «дика свиня»
та форманта -їй. Дослівно: «свиняча». Пор.: Аталикова, Донуз-
лав, Койсу, Свинарська, Свинківка.

Дона — р., л. пр. Пруту (бас. Дунаю). Назва від алан. дон, дона
«вода, річка». ) і

Донбас — див. Донецький кам’яновугільний басейн.

Донець — 1) р., п. пр. Тетерева (бас. Дніпра), Назва від алан.
дон «текуча вода, річка» (див. Сіверський Донець); 2) (Донцій)
м.-фортеця, що існувало за часів Київської Русі на східних її рубе¬
жах, нині городище. Знаходилось над крутим урвищем правого бер.
р. Уда, неподалік від її впадіння в Сів. Донець (бас. Дону), на від¬
стані одного км від теп. зал. ст. Карачівки. Було знищене в Нерів¬
нім бою під час навали Батия 1240. Назва похідна від р. Донець (див.
Сіверський Донець). Назва від топооснови дон- та укр. суф. -ець.

Донецьк (до 1924 — Юзівка, з 1924 до 1961 — Сталіно) — м.,
обл. ц. Донецької обл. Розташоване у верхів’ї р. Кальміус (бас.
Азовського моря). Перші поселенці на території нинішнього міс¬
та, в урочищі Олександрівці, з’явилися наприкінці XVIII ст. Це
були запорожці. Одні з них заснували зимівники, інші, заможні¬
ші, разом із сім’ями й наймитами осідали хуторами. Так виник¬
ли х. Овечий, Олександрівка, а нижче за течією Кальміусу — зи¬
мівник Мандрикине, заснований козаком Мандрикою. Останній
з 1803 став поміщицьким маєтком Авдотьїних. Згодом поряд ви¬
никли невеликі слободи — Олександрівка, Олексіївка, Григорів-
ка. З будівництвом у 1869—72 англійським капіталістом Джоном

124

Юзом біля х. Овечого металургійного заводу виникло с-ще, яке
невдовзі злилося з шахтарським с-щем Олександрівкою, а пізніше
й з іншими поселеннями. Так виникла Юзівка, назва утворена від
скороченої форми найменування Юзівський завод (власником яко¬
го був англієць Юз (Хьюз )). Отже, назва заводу виникла раніше. Де¬
що пізніше, в кінці 60-х і на початку 70-х років XIX ст., виникло
поселення з тією ж назвою. В основі суч. найменування Д. ле¬
жить перша частина складного топоніма Донецький басейн, похід¬
на від р. Сів. Донець. Вона утворена від скороченої форми прикм.
Донець- за допомогою суф. -ськ. Назви міст Донецьк у гирлі Сів.
Дінця (Ростовська обл. Росії), Сєвєродонецьк, Сіверськ (кол.
Яма), розташовані на Сів. Дінці, мають безпосередній зв’язок з
цим гідронімом. '

Донецький кам’яновугільний басейн (Донбас) — індустріальний
р-н України, який охоплює Донецьку, Луганську, частково Дніп¬
ропетровську обл. України і частково Ростовську обл. Росії. До¬
нецький — від назви р. Сів. Донець. Басейн — в географії: простір,
з якого води стікають до Сів. Дінця; в геології: область залягання
корисних копалин. Звідси — Донецький кам’яновугільний басейн.
Донбас — складноскорочене слово від Донецький (кам’яновугіль¬
ний) басейн. Пор. Криворізький залізорудний басейн (Кривбас).

Донецький кряж (Аланські гори, пізніше — Оленячі гори) —
горбасте плато в межах Донецької, Луганської обл. України та
Ростовської обл. Росії. Розташований на пд. середньої течії Сів.
Дінця. Кряж — видовжене підвищення або система підвищень,
що являє собою залишки складчастих гір давніх геологічних
епох, внаслідок ерозії перетворених майже на рівнину. Араби
Д. к. (IX ст.) називали Венендерські гори по імені племені ве-
нендери (онногундури), які жили в сх. частині кряжа [Рьібаков,
КР, 214~215\. Кол. назва Аланські гори пов’язана з іраномовним
племенем алани — предками осетин, які жили в цій місцевості в
І тис. н. е. Оленячими горами звалися ще у XVIII ст. за поши¬
рення в лісах кряжа оленів.

Донське — смт. Волноваського р-ну Донецької обл. Розташо¬
ване біля витоку р. Калка, л. пр. Кальміусу (бас. Азовського мо¬
ря). Засноване 1946 [ІМСУ, Днц, 227\. Назва від Дон за
допомогою суф. -ське. Принесена вихідцями з Дону.

Донузлав — оз., найбільше й найглибше в Криму, утворилося
з морської затоки. Розташоване в зх. частині Кримського п-ова,
нині з’єднане, каналом з морем. Назва від тат. *іопіг «дика сви¬
ня» (див. Домузла), вказує на поширення в минулому диких сви¬
ней. Гідронім дослівно ,перекладають як «свиняче». Звідси ж
найменування р. Донузлав, яка впадає в оз.

125

Дорогань — р., п. пр. Случі (бас. Горині). Назва від д.-р. до¬
рога «путь, шлях» [Срезн., 1, 707}. Утворена від топооснови за
допомогою суф. -ань. Звідси ж Дорогинка — рр.: 1) п. пр. Ірпеня
(бас. Дніпра); 2) п. пр. Тетерева (бас. Дніпра), утворення за до¬
помогою суД). -инка [Нероз., 66].

Дорогобуж — с. Гощанського р-ну Рівненської обл. Розташо¬
ване на лівому бер. Горині (бас. Дніпра), неподалік від автома¬
гістралі Рівне — Житомир. Одне з найстаріших поселень Украї¬
ни. Поблизу Д., на високому березі Горині, лежить старе горо¬
дище з високими валами, що сягають 10—12 м, — залишок міс¬
та Дорогобужа — столиці удільного князівства Київської Русі.
Перша згадка в літописі датується під 1084. Назву виводять від
фрази дорога на Буг, тобто лежить на дорозі, що веде із Західно¬
го Бугу на Південний Буг. Більш імовірно, від антропоніма До-
рогобуд + суф. з присв. значенням -,)ь, звідки Дорогобуж/-д/>ж/.
Пор.^ Дорогобуж — місто в Смоленській обл. Росії.

Дохна (Дохно) — р., п. пр. Півд. Бугу. Д.-слов. *йьскь, йьхпріі,
з іншими сполученнями чергування *<Іоск/сІиск. В укр. діал. ві¬
домий апелятив від праслов. *сІиск в розумінні «болото», «здухо-
вина», «топке місце на болоті»; Д. дає замулене дно і болотисті
береги [Мас.,НРІ, 38-39].

Драбів — смт., рц. Черкаської обл. Розташоване у верхів’ї
р. Золотоношка, л. пр. Дніпра. Перша письмова згадка відно¬
ситься до 1680, коли багатий козак, згодом переяславський
полковник, захопив ці землі разом з х. Драбів. Назва хутора по¬
ходить від Дробового лісу, що ріс поруч. Походження назви лісу
невідоме. Ймовірно, присв. утворення на -ів від антропоніма
— прізвища чи прізвиська Драб, що походить із драб «обірва¬
нець, жебрак».

Дражище (Дражіще, Драбіще) — р., п. пр. Раківця (бас. Ду¬
наю). Ю.О. Карпенко назву пов’язує з коренем драг-, віддієслів¬
ною назвою болота, трясовини [Карп., ТБ, 125; у Б. Грінченка —
«драгва, драговина, драглина, драгно», т. 1, 439]. Звідси похо¬
дження племінної назви одного із східнослов. союзів племен
дреговичі, названих від численних дрегв або дрягв «боліт» [Мав-
род., 21]. Стара форма Драбіще, яку вказує дослідник, не ясна.
Він припускає її утворення від драб «обірванець, жебрак», мож¬
ливо, мала метафоричне значення.

Дракуля (Дракуле, Драгуля) — р., л. пр. Дунаю. Очевидно, то¬
го ж походження, що й Деркул (див.) (бас. Сів. Дінця) [ГУ, 179].

Древлянська земля (земля древлян, д.-р. Дєрєва, Дєрєвьска
земля) — «...Послуша их Игорь, йде в Дерева в дань» [ПСРЛ, 1,
1962]. Назва від д.-р. дєрєва «група дерев», «територія, поросла

126

лісом» [ЕСЛН, 49]. Звідси назва д.-р. союзу племен Д(е)ревллне
або Д(е)ревлАНьі — «лісові люди» [Фасм., 1, 501].

Дре'стна — р., п. пр. Ревни (бас. Десни). Назву виводять від
діал. дрезна «драговина, мочар, болото». Дослівно: «річка із забо¬
лоченим руслом». Існують й інші тлумачення, менш вірогідні.

Дрогобич — м., рц. Львівської обл. Розташоване на р. Тисме-
ниця, п. пр. Бистриці (бас. Дністра). Виникло в XI ст. За народ¬
ним переказом, поблизу суч. поселення було м. Бич, зруйноване
під час тат.-монг. навали. Пізніше на цьому місці виникло нове
місто, яке називалося Другобич. Від цієї форми нібито й утвори¬
лась суч. назва. За іншою версією, назва міста, відображаючи
значну заболоченість місцевості, на якій виникло давнє городи¬
ще, походить від мікротопоніма Дреговина/Дроговина. Утворений
приєднанням до основи Дрегов-/Дрогов- суф. -ич. Термін дрего-
вич/дрогович закономірно став означати спочатку мешканця тієї
Дроговини, а потім і (його) поселення. Перехід звуків в — б по¬
яснюють фонетичними тенденціями бойківських говірок, підси¬
леними впливом урядової латині (на якій здійснювалось в давни¬
ну міське діловодство), для якої зміна в — б є досить частим яви¬
щем [Ольх., Д]. Найбільш вірогідне припущення, за яким назву
вважають антропонімічного походження, утворилася від імені До-
рогобьіт чи Дрогобьіт і мала такий розвиток: Дрогобьіпг/ь / Дорого-
бьіпуь > Дрогобьічь > Дрогобич [Пон., ОБ; Дем., 65].

Дружба — 1) (кол. Хутір Михайлівський) м., підпорядковане
Шосткинській міськраді Сумської обл. Розташоване неподалік
від р. Івотка, п. пр. Свіси (бас. Десни), на перехресті залізниць
Суми — Унеча, Конотоп — Брянськ. Засноване у 1962: 2) смт.
Ічнянського р-ну Чернігівської обл. Засноване у 1963. Розташо¬
ване на залізниці Прилуки — Бахмач; 3) смт. Олевського р-ну
Житомирської обл. Розташоване на залізниці Сарни — Корос¬
тень. Утворене 1961; 4) печера, найбільша з усіх відомих печер в
Українських Карпатах. Розташована біля с. Мала Уголька Тячів-
ського р-ну Закарпатської обл. Назва від дружба — приязні сто¬
сунки на основі взаємної прихильності і відданості.

Дружківка — м. обласного підпорядкування Донецької обл.
Розташоване біля злиття р. Казенний Торець з її пр. Кривий То¬
рець (бас. Сів. Дінця). Під час побудови Курсько-Харківсько-
Азовської залізниці збудовану тут зал. ст. назвали по імені
с. Дружківки (нині Олексієво-Дружківка), розташованого за 6 км.
З часом ця назва поширилась на пристанційне с-ще, а згодом на
місто, що виросло з поселень Яковлівки, Карлівки і Гаврилівки,
які лежали поблизу. Назви цих поселень похідні від прізвищ або
імен землевласників [Ян., ОКД].

127

Дубана — р., л. пр. Лисогору (бас. Дніпра). Назва від дуб
(Оиегзиз Ь.) — дерево з родини букових. Утворення за допомо¬
гою суф. -ана. Вказує на поширення в долині ріки дубу. Пор.
рр. Березина, Вільха та ін. Наші предки завжди прихильно ста¬
вилися до дубів, з великим бажанням селилися біля них, пере¬
носили назву цього дерева на свої поселення, ріки, озера. В Ук¬
раїні є понад 130 гідронімів і понад 100 н. п., назви яких похо¬
дять від слова дуб. Звідси ж Дубина — р., л. пр. Удаю (бас. Су¬
ли). Утворена за допомогою суф. -ина; Дубиця — р., л. пр ( . Соло-
ниці (бас. Тиси). Назва від дуб утворена суф. -иця; Дубки — р. в
бас. Уборті; Дубниця — р. в бас. Корчика (бас. Горині).

Дубівський (кол. Громівка) — смт., підпорядковане Антраци-
тівській міськраді Луганської обл. Розташоване неподалік від
м. Антрацит, на залізниці Дебальцеве — Новошахтинськ. Виник¬
ло в кінці XIX ст. на місці с-ща шахти № 26, яка належала ка¬
піталісту Громову. Звідси кол. назва. Суч. найменування від бал¬
ки Дубова, вздовж якої виріс новий мікрорайон.

Дубки — див. Дубана.

Дубляни — м.: 1) Нестеровського р-ну Львівської обл. Розта¬
шоване неподалік від автошляхів Львів — Нестеров і Львів —
Кам’янка-Бузька. Засноване у 1968; 2) Самбірського р-ну Львів¬
ської обл. Розташоване за 15 км на сх. від районного центру.
Перша письмова згадка відноситься до 1432. За переказами, на¬
зви походять від дубових лісів, яких багато було колись у цих міс¬
цевостях [ІМСУ, Лв, 683]. Імовірно, спочатку так звали жителів,
а згодом ця назва закріпилась і за їхнім поселенням.

Дубниця — див. Дубана.

Дубно — (кол. Доубень, Лубен, Дубна) — м., рц. Рівненської
обл. Розташоване на р. Іква, п. пр. Стару (бас. Прип’яті). Пер¬
ша літоп. згадка про Д. відноситься до 1099 як про Дьбьнь >Ду-
бен. Тоді під Києвом зустрілися руські князі і запропонували во-
лодимирському князеві Давиду Ігоревичу відмовитися від князів¬
ства, а натомість віддали йому кілька поселень, в тому числі й
Лубен. М. Дубно має три різні фіксації: Дубен, * Дубна, Дубно.
Перша, скорочена форма прикм. ч. р., від д.-р. ДХбьнь (-іь) у
функції означуваного ад’єктива до утраченого десигната (*«Ду-
бен город», «дубовий город»); друга ж. р. (Дубна — Дубная) по¬
годжена з десигнатом типу «крепость», «осада»; третя, нині дію¬
ча, — із *Дубное (містечко, село) -> «дубове місто (через дубові
споруди, дубові лісомасиви)». Пор.: Дубовий Гай, Білий Город, і
в тому перегукується з народною етимологією: «На месте зтого
города в глубокой древноста стояла среди дубового леса дере-
вушка Дубенка, на месте которой возник город под названием

128

Дубно» [Теодор., 2, 857]. Менш імовірна антропонімічна основа
назви [Пура, 79\. Звідси ж назви рр. Дубень, Дубня в бас. Дніст¬
ра і Дубниця в бас. Дніпра. Суф. -н-о після приголосного вказує
на давність топоніма.

Дубове — смт. Тячівського р-ну Закарпатської обл. Розташова¬
не в долині р. Тересва, п. пр. Тиси (бас. Дунаю). Назва від дуб (див.
Дубана). У центрі поселення росли великі старезні дуби. Утворене
за допомогою суф. -ове. Виникло в першій половині XVI ст.

Дубовець — рр.: І) л. пр. Айдару (бас. Сів. Дінця); 2) (Дубо-
виця) л. пр. Деркулу (бас. Сів. Дінця); 3) п. пр. Вілії (бас. Тете¬
рева). Утворена від дуб через дубовий за допомогою суф. здрібні¬
лості -ець; звідси Дубок — рр.: 1) п. пр. Дніпра; 2) л. рук. Дніп¬
ра в Полтавській обл. Утворена від дуб за допомогою суф. здріб¬
нілості -ок; Дубравка — р., п. пр. Свічі (бас. Дністра), утворення
за допомогою складного суф. -авка: Дубрівка — р., л. пр. Дніст¬
ра, де словотворчим засобом є суф. -івк(а).

Дубов’язівка — смт. Конотопського р-ну Сумської обл. Розта¬
шоване на вододілі Єзуча і Ромена (бас. Дніпра). Засноване в се¬
редині XIX ст. Назва, очевидно, від заснування н. п. серед лісу,
в якому переважали дуб (Оиег$ш Ь.) та в’язь (ІЛшиз Ь.).

Дубок — див. Дубовець.

Дубравка — див. Дубовець.

Дубрівка — див. Дубовець.

Дубровиця — м., рц. Рівненської обл. Розташоване на р. Го¬
ринь (бас. Прип’яті). Виникло на місці літоп. Домбровиця, пер¬
ша письмова згадка про яке відноситься до 1183, за іншими да¬
ними до 1005. В основі теп. назви існує кілька етимологій: 1) від
д.-р. дЬброва «ліс, гай» [Срезн., 1, 470}; 2) від дуброва (діброва)
«дубовий ліс» [Фасм., 1, 548}; 3) від лит. сІитЬІаз, лат. дитЬаз
«болото», йитЬгаоа «грузька місцевість» [Фасм., там же]; 4) від
апелятива дубровиця «невеликий дубовий гай». Останню етимо¬
логію вважають найбільш прийнятною [див. Пура, 87\.

Дуванка — р., п. пр. Красної (бас. Сів. Дінця). Назва могла
виникнути від тюрк. *диоап «відкрите високе місце» [Мурзаєвьі,
76]. Дослівно: «Річка, що протікає по підвищеній місцевості». Не
виключено, що назва походить від тат. *диоап «дільба полонених
і полонянок» [Фил., 4, 10; 5, 256}. В укр. мові — дуванка. На Ду-
ванці був великий приплив тат. осушників.

Дуліби — с.: 1) Волинської обл.; 2) Львівської обл. (два). На¬
зва від слов. племені дуліби, попередня назва бужан, які жили в
цій місцевості серед інших етнічних груп. Звідси ж назва с. Ду-
ляби на Тернопільщині. Найменування племені дуліби (дулеби,
дульбьі), як доводить О.М. Трубачов, походить від нім. ОидІ-еїЬа

9 - 83110

129

«країна волинок (дудок)». Такий же термін існує і в західних
слов’ян. Він гадає, що цю назву дали готи, які в УІ-УІІ ст. про¬
ходили через бас. Зах. Бугу, де в той час жило слов’янське
плем’я, серед якого була досить поширена гра на волинках (дуд¬
ках). їх готи і називали дударями (дулебами).

Дунаївці — м., рц. Хмельницької обл. Розташоване на р. Тер-
нава (бас. Дністра). Вперше згадується в історичних джерелах
1403 як Дунай-город. Гадають, що назва походить від слова ду¬
май «став, розлив води». Так, в народній пісні співається: «Ой,
за горами, вода дунаями». Утворена за допомогою суф. -івці.
Від даного терміна виводять і Дунаєць — рр.: 1) п. пр. Дніпра,
утворена суф. -єць з відтінком зменшеності; 2) п. пр. Есмані (бас.
Десни), треба думати, перенесена переселенцями з Придніп¬
ров’я. Вважають, що назви, похідні від р. Дунай, є лексико-се-
мантичним йому протиставленням; звідси, з середньої течії ріки,
покинувши свою батьківщину, слов’яни рознесли в район свого
розселення його ім’я [Стрижак, ЕГС, 202].

Дунай — рр.: 1) друга за величиною в Європі, впадає в Чорне
море. До території України прилягає своєю нижньою течією (Кі-
лійським гирлом). У різні часи у різних народів називався по-
різному. Греки в VIII—V ст. до н. е. верхню її частину від почат¬
ку до порогів («Залізні ворота»), тобто ту, що протікала через Да-
кію, — Данувієм, нижню частину, в області гетів, — Істром
(І$іхо$) (у Гесіода, VII ст. до н. е.); скіфи (нижню течію) Матобз;
кельти — Оипаоіиз (І ст. до н. е.); римляни ОипаЬіоз (все русло)
(Цезар, І ст. до н. е.); готи — ТиспоЬа, Тизпоуа; давні слов’яни
*ЦоупаЬь, IX ст. — Доунай; німці — Бопаи; угорці — Біта; че¬
хи — БипЗу; румуни — Оипаргеа; болгари — Дунав; турки —
Типа; д.-р. (XII ст.) — Дунай, Істр, в XV—XVII ст. — Дуна; укра¬
їнці — Дунай. Походження назви остаточно не з’ясовано, її тлу¬
мачать по-різному: від дуже д.-слов. апелятива *д.ипа]ь «велика
вода» з наступним змішуванням з неслов. назвою Дунаю: обоє з
і.-є. сікеи — «бігти, текти» [Никон., КТС, 130\. Пор. з п. Липа /
«глибока ріка з високими берегами, велика вода, болото, став»,
рос. дунай «річка, море, струмок», укр. дунай «велика повенева
вода, річка, потік» [ЕСЛН, 53—54]. Отже, гідронім Д. вважають
дуже давнім, доі.-є. утворенням ДФасм., 1, 552—553 : Никон.,
КТС, 130]. Звідси ж Дунайські плавні — єдина в Україні ділянка
первісного плавневого ландшафту, створеного природою впро¬
довж століть, розташований у пониззі Кілійського гирла Дунаю,
займає частину островів й акваторії Чорного моря. Площа
14,8 тис. га, з них 5,6 тис. га водних просторів. З 1973 — філіал
Чорноморського заповідника. Мета — охорона унікальних в Єв-

130

ропі ландшафтів Дунайських плавнів; 2) л. пр. Многи (бас. Су¬
ли). Суч. назву деякі дослідники пов’язують з назвою р. Дунай.
Таке тлумачення не має серйозної доказовості. Гадають, що на¬
зва походить від укр. апелятива дунай, який має велику кількість
значень: «розлив води», «далека незнайома річка, море», рос. ді-
ал. «ручеек из-под земли». Ймовірно, назва р. означає «невели¬
ка річка, яка утворює великі повені» [Желєзняк, Рось, ЗГ\. Звід¬
си ж Дунайка — р., л. пр. Роставиці (бас. Дніпра). Утворилася від
основи дунай- за допомогою суф. -ка. Пор. с. Дунайка Сквир-
ського р-ну Київської обл.

Дупа — р., п. пр. Серету (бас. Дністра). Назву виводять від іл-
лір. йиара , де перша частина сій «два», ара — апелятив «річка».
Ди-ара — «місце роздвоєння річки». Д.-інд. гідронім *йоіра >
йиійга > йиіара теж означає «дві ріки, дві води» [Труб., 158\.

Дурна — р., п. пр. Дніпра. Гідронім з означенням, що має не¬
гативний характер: річка із слабопротічною затхлою водою. Пор.:
Розумна — б., пр. Лозової (бас. Самари).

Е

Еклізі-Бурун — верш. Кримських гір. Розташована на масиві
Чатир-Даг. Назва гр. походження через тат. *екІі$і «церква»,
*Ьигип «мис, гора». Дослівно: «Гора-церква» або «Церковна го¬
ра». Назва дана за конфігурацію, схожу на баню церкви.

Йнгельсове — смт., підпорядковане Краснодонській міськраді
Луганської обл. Розташоване на пд. сх. області, неподалік від заліз¬
ниці Лутугине — Свердловськ. Виникло у 1938. Назва від прізви¬
ща філософа, одного з основоположників наукової ідеології марк¬
сизму — Фрідріха Енгельса. Утворена за допомогою суф. -ов(е).

Енергодар — смт. Кам’янець-Дніпровського р-ну Запорізької
обл. Розташоване на лівому бер. Каховського вдсх. Виникло у
1970. Назва від словосполучення дарувати енергію. Кінцеве -дар
те саме, що ( і Вугледар (див.).

Ескі-Богаз — прохід через Яйлу в Байдарську долину, по якій
проходить шосейна дорога Ялта — Севастополь, АРК. Назва від
тюрк. *езкі «старий» і *Ьо£аг «паща, гирло, прохід» — «Старий
прохід».

Ескі-Кермен — печерне м. у Кримських горах, яке виникло у
V—VI ст. як укріплення в р-ні Середнього пасма. У перекладі з
тюрк. *езкі «стара», *кегтеп «фортеця» [Гурж., 1966, № 11].

Есмань (по КРУ — Єсмань; варіанти — Осмонь, Зсмонь, Ос-
мань, Ясмань, Кам’янка Осмонська) — рр.: 1) л. пр. Десни (бас.

9 *

131

Дніпра); 2) (Ясмань) п. пр. Клевені (бас. Десни). Назва, імовірно,
від Іран, азтап «камінь» в означенні «річка з кам’яним ложем».
Пор. Усмань — р. в Курській обл. Росії, назву якої В.А. Прохоров
виводить від цього ж Іран, апелятива. Ю.С. Виноградський назву
виводить від єсмяник (ясменик, смолка) — лугової трави, якої ба¬
гато росте в долинах річок, що менш вірогідно [Виноград.].

Есхар — смт. Чугуївського р-ну Харківської обл. Розташоване
при впадінні р. Уда в Сів. Донець. Виникло у 1927 під час будів¬
ництва електростанції для обслуговування Харківського промис¬
лового р-ну. Назва являє собою абревіатуру від слів Електрична
станція Харківщини.

Ечкі-даг (Козина гора) — верш. Кримських гір. Розташована
на сх. Кримського п-ова, неподалік від смт. Судак. Тут з давніх
часів водяться козулі (*ескі — по-місцевому «дикі кози» + тюрк.
*<іа§ — «гора»). Звідси й назва.

Є

Євпаторія — м. республіканського підпорядкування АРК, клі¬
матичний і грязьовий курорт. Розташоване на бер. Каламітської
зат. Чорного моря. На місці Є. в VI—І ст. до н. е. існувало гре¬
цьке місто-колонія, яке в різні часи мало різні форми назви —
Коронітіс або Кіршніт, Керкінітіда, Керкініта, Каркініта. За
свідченням Страбона, у І ст. до н. е. Діофаном (Діофантом), пол¬
ководцем царя понтійського Мітрідата Євпатора , який посилав
війська в Тавриду проти тавроскіфів, тут була заснована форте¬
ця, за якою нібито й закріпилося ім’я царя, — Євпаторія. Щодо
заснування цієї фортеці, крім записів Страбона, доказів немає
[«Россия», 14, 682—683]. Суч. місто відоме з кінця XV ст. як тур.
фортеця Гезлев, яке українці і росіяни перетворили в Козлов.
Після приєднання Криму до Росії (1784) перейменовано в Євпа¬
торію на згадку про давнє місто Євпаторію. У кримських татар
називалася Гезлєве від тат. *ІзІеое — «підземний хід». У місті під
багатьма будівлями знайдено підземні тайники, в яких жителі в
неспокійні часи ховали скарби і ховалися самі. У КБЧ трансфор-
мовано на Козлєв, імовірно, поклавши в основу апелятив козел.

Євсуг (Евсуг, Евсух, Евсюг, Явсюг) — р., л. пр. Сів. Дінця
(бас. Дону). Назву виводять з тюрк. *ео «дім, хата», *ху, зу£ «во¬
да, річка». Дослівно: «Домашня річка»: її вода придатна для при¬
готування їжі.

Єланець (до 1810 — Гнилий Єланець, до 1858 — Новомос¬
ковськ) — смт., рц. Миколаївської обл. Засноване козаками з

132

Київщини, Полтавщини і селянами-кріпаками Курської і Воро¬
незької губ. на початку XIX ст. Розташоване на р. Гнилий Яланець,
л. пр. Півд. Бугу, від якого й перейняло назву. Про походження
найменування р. див. Гнила і Яланець; назва смт. від тюрк, термі¬
на *]аІап «степ, рівнина, долина» [Радл., З, 157, 1879\, з голов¬
ним значенням «пасовище». Цьому терміну відповідає тюрк.
*<ИаіІау,}аіІа. Утворене за допомогою суф. -ець від єлань.

Єлисаветградка (кол. Михайлівка) — смт. Олександрівського
р-ну Кіровоградської обл. Розташоване у верхів’ї р. Інгулець, при
впадінні в нього Сурчака і Чабанки (бас. Дніпра). Засноване в
ЗО—40-х роках XVIII ст. козаками та селянами-втікачами від пан¬
ського гноблення і називалося Михайлівкою, треба думати, по іме¬
ні одного з першопоселенців. 1830 після розташування в слободі
Єлисаветградського полку її перейменовано на Єлисаветградку.

Ємільчине (кол. Межиріччя) — смт., рц. Житомирської обл.
Розташоване у верхів’ї р. Уборть, п. пр. Прип’яті (бас. Дніпра).
Походження назви точно не встановлено. За народним перека¬
зом, вона пов’язана з іменем дочки землевласника Уварова —
Емілії, якій він подарував с. Межиріччя. Кол. назва від розташу¬
вання в Межиріччі Уборті та її пр. Телині.

Єнакієве — м. Донецької обл. Розташоване на р. Булавинка
(бас. Міусу). На місці суч. Є. в 1783 виникли слободи — Роздо-
лівка і Софіївка. У 60-х роках XIX ст. тут збудували примітивний
чавуноливарний завод, який незабаром було закрито. У 1883 по¬
будували декілька вугільних шахт, а в 1895—1897 — металургій¬
ний завод. У 1898 с-ща заводу і шахт об’єднали в одне під на¬
звою Єнакієве. Назва від імені вітчизняного інженера Ф.Є. Єна-
кієва — одного з засновників акціонерного товариства. Закінчен¬
ня -е служить словотворчим засобом.

^їїика — р., впадає в Гасанську зат. Чорного моря. Назва від
тур. *епі «нова» та форманта -к(а).

Єнікале — мис на сх. Кримського п-ова. У перекладі з тур. «но¬
ва фортеця». У 1706 тут було збудовано фортецю Єнікале, руїни
якої збереглися до наших днів. Назва фортеці поширилась на мис.

Єрик — рр.: 1) (Єрік, Єрок) л. пр. Борової (бас. Сів. Дінця);
2) (Ерик) п. рук. Дніпра. Назва являє собою народний географіч¬
ний термін єрик, який означає «затока, стариця, глуха протока,
мертве русло». Дослівно: «Річка з глухою течією».

^рки — смт. Катеринопільського р-ну Черкаської обл. Розта¬
шоване на р. Шполка, п. пр. Гнилого Тікичу (бас. Півд. Бугу).
Назва від арх. єрик «невелика річкова протока, стариця». Дослів¬
но: «Місцевість, багата єрками». Відоме з першої половини
ХУІІІ ст.

133

ж

Жабина (Жабиха) — р., п. пр. Оржиці (бас. Сули). Назва від
жаба (Капа езсиїапіа). Утворена за допомогою присв. суф. -ин(а).
У гідронімі відбито характер тваринного світу. Звідси ж Жабине
Око — р., п. пр. Оржиці (бас. Сули). О.С. Стрижак вказує на від¬
биття тваринного світу (Жабине від кореня жаб-), а також мета¬
форичного означення — характеру якоїсь частини русла, схожо¬
го на око; дослідник порівнює з гідронімом Волове Око — оз. у
с. Циблі на Переяславщині (Київська обл.); Жабник — р., п. пр.
Білої (бас. Зах. Бугу). Утворена спочатку за допомогою суф. -н-
від жаб -> жабне, а потім суф. -ик; Жабниця — р., п. пр. Корми-
ну (бас. Прип’яті), утворена давнім гідронімічним суф. -иця; Жа-
борічка — р., п. пр. Случі (бас. Прип’яті). Словосполучення до¬
слівно означає: «Жаб’яча річка». У ній, крім вказівки на місцеву
фауну, прихована іронія в розумінні: «Річка — тільки жабам жи¬
ти»; Жаб’янка — р., п. пр. Гнилого Тікичу (бас. Півд. Бугу). Ут¬
ворення від жаб- та складного суф. -янк(а).

Жадівка — р., п. пр. Серету (бас. Дунаю). Назва похідна від
с. Жадова, розташованого у верхів’ї річки. Утворилася за допо¬
могою суф. -к(а) [Карпен., 127].

Жариха — р., л. пр. Корчику (бас. Горині). Назва від д.-р. жа¬
рила «згар, гар». Назва вказує, очевидно, на відновлювання на¬
шими предками орної землі в лісі поблизу річки.

Жван (Дзван, Зван, Вербова) — р., л. пр. Дністра. Назву ви¬
водять від іллір. гиап, гиеп в понятті «яма» [Труб., ПУ, 208]. Звід¬
си ж Жванець — р., л. пр. Дністра; Жванчик — р., п. пр. Ушиці
(бас. Дністра). К.С. Баценко топоніми Жванець, Жванчик виво¬
дить від жван (з д.-р. чьбан) «глиняний посуд для води» [Бац.,
95]. Можна припустити, що останнє також походить з іллір.
гиап. Назви утворені від основи жван- за допомогою демінутив¬
них суф. -ець та -чик відповідно. Назва — Вербова від верба, за
поширення цієї рослини в долині річки.

Жвирка — смт. Сокальского р-ну Львівської обл. Розташоване
на лівому бер. Зах. Бугу. Засноване 1884 у зв’язку з будівництвом
залізниці Сокаль — Рава-Руська як виселок залізничних робітни¬
ків — пригород Сокаля. У 1929 безіменне поселення одержало
суч. назву після загибелі під час авіакатастрофи польського льот¬
чика Жвирка разом з бортінженером Вігурою [ІМСУ, Лв, 750].

Желанне (кол. с-ще зал. ст. Желанна) — смт. Ясинуватського
р-ну Донецької обл. Розташоване неподалік від вит. р. Вовча,
л. пр. Самари (бас. Дніпра), на залізниці Ясинувата — Красно-

134

армійськ. Засноване 1880 у зв’язку з будівництвом залізниці.
Назва дана переселенцями і походить від рос. желанное «бажане,
сподіване».

Желань — р., л. пр. Стугни (бас. Дніпра). Щодо походження
назви існує кілька тлумачень. За одним, її виводять від слов. ос¬
нови * 2 еІ-//іаІ- з і.-є. *§еІ-/* 80 І-. Пор. с.-х. «узбережжя, берег, пі¬
сок, піщана місцевість, невисокий берег»; звідси, очевидно, с.-х.
топонім Жална. Більш імовірно, гідронім Ж. є типовим слов. ут¬
воренням, що виникло на базі географічного терміна желень : по¬
ліська діал. лексема желень реконструйована з гьіьпь < їьіпь
гьіпріі < гьІЬпрІі «низовина, улоговина, оболонь» [Карпен.].

Желем’янка (Зелемйанка [СГУ, 194—195 ]) — р., п. пр. Опору
(бас. Дністра). Нім. дослідник Р. Арумаа назву Ж., а також Зе¬
лемйанка, виводить від праслов. * 2 егте/ 2 егт «їсти, жрати» —
д.-слов. назва бобрового угіддя. Інші вважають Ж. слов. похо¬
дження, невідомий^ апелятив якого споріднений з балт.: лит.
§еІте, лат. сігеїте/сігеїпепів «глибина», д.-прус. Сіїтеп з тим же
коренем. Дослівно: «Глибока». Утворена суф. -янка [Труб., ПУ,
120\. Пор.і^Желомка — пр. Оки (бас. Волги).

Желізниця — див. Залізна.

Жердь (Білосток) — р., п. пр. Десни (бас. Півд. Бугу). Гідро¬
нім умоглядно виводять від балт. основи 2ег-/2ег- «виблискува¬
ти». Варіант Білосток підтверджує гіпотезу. Назва, очевидно, пе¬
ренесена з пн., з бас. Прип’яті [див. Топ., Труб.]. Існує інше, ві¬
рогідніше пояснення. Назва Ж. основана на вихідному * 2 егфа
(*туг) «джерело». Пор. жередити «течь струей, как из гвоздя, из
жерла» (Даль, 1, 536) [Пура, НРГ, 26—27\.

Жеребець — рр.: 1) (Черньїй Жеребець) л. пр. Сів. Дінця (бас.
Дону). Назва виникла за аналогією до назви р. Бахмут, що впа¬
дає в Сів. Донець проти гирла Ж.; 2) (Жереб’яча) п. пр. Кінської
(бас. Дніпра). Назва також утворює суплетивну гідронімічну па¬
ру. Пор. ще р. Селезень, п. пр. Утки. Отже, назви вказують на
можливість виникнення гідронімів на базі бінарної (подвійної)
опозиції: Жеребець — Кінська. Назви являють опосередковане
відбиття місцевої фауни [Стрижак, НРЗХ, 56].

Жерів — рр.: 1) л. пр. Тетерева (бас. Дніпра); 2) (Жерева, Же-
ревиця) л. пр. Ужа (бас. Прип’яті). Назву виводять від д.-слов.
жерева «журавель» — «Журавлина річка». О.М. Трубачов вважає
її утворення від слов. основи *&г- «пожирати, жерло» з первин¬
ною семантикою «гирло», що більш вірогідно [Труб., ПУ, 253\.

Жидачів — м., рц. Львівської обл. Одне з найстаріших міст
України. Розташоване на правому бер. Стрия. Вперше згадуєть¬
ся 1164 в Іпатіївському літописі під назвою Удечів. У документах

135

XIV—XVII ст. згадується польською мовою як Судачів, Зудачів,
Зідачів, Жидачів, Жидечув [ІМСУ, Лв, 323]. Суч. назва закріпи¬
лася з XVII ст. Походження її не з’ясовано. За народними пере¬
казами, через поселення проходив торговий шлях зі сх. на зх.
Торгові люди іноді довго чекали тут перевозу через р. Стрий.
Звідси, ніби, й пішла назва Ждачів, яка пізніше видозмінилася на
Жидачів. Пояснення надто примітивне — типова народна етимо¬
логія. М. Фасмер назву виводить від румун. ]исіеІ, що означає
«район, префектура, адміністративна одиниця». Більш вірогідно,
первинна назва Удеч, Удечів. Вона дає підставу виводити назву
від оу&кЛ «наділ» [Франко 3., 35\.

Жижава — р., п. пр. Стрия (бас. Дністра). Походження назви
не встановлено. Ю.О. Карпенко гадає, що найімовірніше вона
утворилася від спільного слов. кореня жид-, напр., рос. жидкий,
жижа, її давнє смислове значення, очевидно, подібне до Текуч,
Сучава. Назва від жижа і форманта -ва.

Жижія (Жежія) — р., п. пр. Пруту (бас. Дунаю). Походження
гідроніма, очевидно, аналогічне до Жижава (див).

Житомир (д.-р. Житомер, Житомель, Житомль) — м., обл. ц.
Житомирської обл. Розташоване на р. Тетерев та його пр. Кам’янці
(бас. Дніпра), на місці залишків давнього руського городища «Соко¬
лина Гора». Час заснування невідомий. Вперше згадується в літопи¬
сі 1240 в зв’язку з татаро-монгольською навалою. Походження на¬
зви остаточно не розв’язане. З цього приводу існує кілька тверджень.
Чеський славість Я. Шафарик гадає, що місто Ж. було центром од¬
ного з древлянських племен житичів. За його припущенням, назва
означає «мир (місто) житичів». Інші назву Ж. виводять від терміна
житомирник «той, що міряє жито» [Фасм., 2, 57|. Існують й інші
тлумачення. Найбільш вірогідно, суч. назва є вторинною скороче¬
ною формою імені Житомир, що пов’язана з власним іменем Жи-
тор. Пор. с.-х. Житомир.

Жмеринка — м., рц. Вінницької обл. Розташоване на вододілі
рр. Рів і Мурафа (бас. Півд. Бугу), за 47 км на пд. зх. від Вінниці. Час
заснування невідомий. 1793 було невеликим містечком Подільської
губ. З побудовою в 70-х роках XIX ст. залізниці Київ — Одеса Ж. пе¬
ретворюється на значний залізничний вузол. Зал. ст., що була побу¬
дована між сс. Велика Жмеринка і Мала Жмеринка, була названа
Жмеринкою. Згодом навколо станції виросло с-ще. Походження на¬
зви не з’ясовано. Поблизу Ж. знайдено залишки трипільської культу¬
ри, яку пов’язують з кімерійцями. Гадають, що Жмеринка могла утво¬
ритися за фонетичними законами слов. мов із *§ьтьг- або *§ьтег-, у
якому редукований переднього ряду ь може походити тільки з і. Замі¬
на знаків ь на і дає Єітіг-, тобто те, що на ассирійській мові назва кі-

136

мерійців §іт(т)іг — гім(м)ір- [Соб., РСЕ, 65; Стрижак, ГНР, 18—Щ.
Звертають увагу на той факт, що в елінісгичний період у бас. Дніст¬
ра були могили кімерійських царів. Етимологію Ж. Соболевського
вважають непереконливою [Труб.; Фасм., 2, 59 \.

Жовква (до 1597 — Винники, до 1991 — Нестеров) — м., рц.
Львівської обл. Розташоване на р. Свиня (бас. Бугу), на автошля¬
ху Львів — Рава-Руська. Час заснування невідомий. Вперше згаду¬
ється 1368 як с. Винники. Винниками поселення називали за ви¬
курювання горілки. Назва Жовква від приналежності його поль¬
ським магнатам Жолкевським. Кол. назва — на честь відомого рос.
льотчика П.М. Нестерова, який 9.ІХ.1914, під час першої світової
війни, недалеко від міста над с. Воля-Висоцька загинув героїчною
смертю, здійснивши перший у світі таран ворожого літака.

Жовнине (літоп. м. Жьл’Ьнин(ь)) — старод. с. і порт на Кремен¬
чуцькому вдсх. Градизького р-ну Полтавської обл. Засноване 1116
князем Ярополком як місце для полонених дручан і назване Же-
лй’ди, за іншими літоп. записами, Желаний, Жельний. На базі, оче¬
видно, не виразного прототипу Жьл'Ьнин(ь) виникло укр. Жовнин
[ЕСЛН, 59—601. Припускають, що ойконім утворився від назви
птаха жьльньї, мовляв, у «стародавній Україні дручани прозивали¬
ся желнами» [Максимович, 2, 344\. Деякі вчені гадають, що назва
балт. походження, (пор. з лит. геїі «зеленіти», геїіеіп .у «золотистий»)
і може бути пов’язана з гідронімами балт. походження Желань,
Желонька — назви річок у бас. Прип’яті і Десни, в системі Зах. Бу¬
гу, н. п. у Львівській обл. — за кольором місцевості, де розташова¬
ні с. і порт. Найбільш імовірно, що найменування походить від
особового імені Жьльна/Желна [Туп., 147\, похідного від назви
дятла й вивільги (іволги) [Стрижак, ППНП, 83; ЕСЛН, 59~60[.

Жовта — рр.: 1) (Жовта річка) л. пр. Інгульця (бас. Дністра);
2) л. рук. Дніпра в Херсонській обл.; 3) п. пр. Згару (бас. Півд.
Бугу). Назва від прикм. жовтий, що вказує на колір води, спри¬
чинений розчиненими у ній мінеральними речовинами. Звідси ж
Жовтенька — рр.: 1) п. рук. Дніпра в Черкаській обл.; 2) л. пр.
Каліянки (бас. Дніпра), утворена від Жовта за допомогою демі¬
нутивного суф. -еньк(а).

Жовтень (до 1939 Єзупіль) — смт. Галицького р-ну Івано-
Франківської обл. Розташоване на правому бер. Дністра при впа¬
дінні в нього р. Бистриця. Жовтневе — смт.: 1) Луганського р-ну
Житомирської обл. Розташоване на пд.-зх. схилах Словечансько-
Овруцького кряжа. Засноване 1980; 2) (кол. Миколаївка Вирів-
ська) Білопільського р-ну Сумської обл. Розташоване між вер¬
хів’ями рр. Сула і Вир (бас. Дніпра). Засноване в другій половині
XVII ст. козаками і селянами-кріпаками з Правобережної Укра-

137

їни; 3) підпорядковане Нововолинській міськраді Волинської обл.
Розташоване в межах Львівсько-Волинського кам’яновугільного
басейну. Виникло 1954 у зв’язку з будівництвом вугільних шахт
[УРЕ І, 5, 9І\. Назви від Жовтнева революція.

Жовті Води — 1) (Жовта Річка) р. біля м. Жовті Води Дніп¬
ропетровської обл.; 2) (до 1957 — Жовта Ріка) — м. обласного
підпорядкування Дніпропетровської обл. Розташоване на р. Жов¬
ті Води (бас. Дніпра). Виникло в кінці XIX ст. у зв’язку з від¬
криттям і розробкою на р. Жовті Води родовищ залізної руди, на
місці рудників Краснокутського, Коломойцевського (Гатне) та
Весело-Іванівського (належав бельгійському гірничопромисло¬
вому товариству «Жовта Ріка»). Від назви р. через проміжок цьо¬
го товариства і походить кол. назва поселення. Суч. назва від
р. Жовті Води. Ж.В. відомі переможною битвою козаків під про¬
водом Б. Хмельницького над польським військом.

Жолоби — рр.: 1) л. пр. Лісної Кам’янки (бас. Тетерева);
2) п. рук. Дніпра в Дніпропетровській обл. Назви під жолоб, вка¬
зують на особливості рік — вузьких, глибоких, подібних до жо¬
лоба [Грінч., 1, 490\. Звідси ж Жолобниця — р., л. пр. Свидівця
(бас. Прип’яті). Структура назви Жолоб + -ниц(я); Жолоб’янка —
р., л. пр. Церему (бас. Горині), назва утворена за допомогою
складного суф. -янк(а).

Жупани (Жупанія) — рр.: 1) л. пр. Сарати (бас. Дунаю);
2) п. пр. Перкалабу (бас. Пруту). Як вказує Ю.О. Карпенко, ріки
течуть в протилежних напрямках від г. Жупани (Зупани), від якої
й одержали назви. Назва гори від жупан «начальник окупи » — так
на Закарпатті називалася адміністративно-територіальна одини¬
ця (до 1919). Початкова форма на -ія, зазначає той же дослідник,
заступилась множинною формою під впливом множинності
об’єктів. Паралельна назва гори Зупана є помилковий переклад
її назвищ австрійських карт [Карп., ТБ, 128\.

Журавець — р., п. пр. Убеді (бас. Десни). Назва, імовірно,
від основи терміна журавка {див. Журавка) журав- утворена за
допомогою суф. -ець.

Журавка — рр.: 1) п. пр. Євсугу (бас. Сів. Дінця); 2) л. пр.
Деркулу (бас. Сів. Дінця); 3) л. пр. Лисогору (бас. Сули); 4) л. пр.
Удаю (бас. Сули); 5) л. пр. Євсугу (бас. Сів. Дінця); 6) п. пр. Іво-
ту (бас. Десни); 7) п. пр. Оржиці (бас. Сули); 8) п. пр. Тилігулу
(впадає в Тилігульський лим.); 9) пр. Синюхи (бас. Півд. Бугу).
Назва, імовірно, від апелятива журавка. К.К. Цілуйко засвідчує,
що на Дніпропетровщині окуравкою називають будь-яке джерело
води [Цілуйко, ТП, 137]. Подібний термін нами занотовано на
Донеччині.

138

з

Забара — р., л. пр. Горині (бас. Прип’яті). В основі назви
ст.-р. бара «болото». Пор. гр. ЬогЬогоз «твань». Дослівно: «Забо¬
лотна» [Пура, НРГ, 126\.

Заболотів — смт. Снятинського р-ну Івано-Франківської обл.
Розташоване на лівому бер. р. Прут, пр. Дунаю. Відоме з 1579.
Назва від болото. Утворена від кореня болот- за допомогою
преф. за- та суф. -ів. Назване, очевидно, жителями старішого су¬
сіднього поселення за розташування по відношенню до них за
болотом.

Заболотне (кол. Чоботарка) — с. Крижопільського р-ну Вінниць¬
кої обл. У 1866 тут народився, а в 1929 похований видатний україн¬
ський вчений-мікробіолог, президент АН УРСР акад. Д.К. Заболот¬
ний. На честь ученого й назва. Кол. назва Ч., за народним перека¬
зом, походить від прізвища одного з першопоселенців Чоботаря.

Заболоття (кол. Заболотьє) — смт. Ратнівського р-ну Волин¬
ської обл. Розташоване на бер. оз. Тура, на залізниці Київ —
Брест. Уперше згадується в документах 1583 як село, що пере¬
бувало під владою шляхетської Польщі. Назва від болото {див.
Заболотів). Місцевість навколо с-ща — один з найбільших забо¬
лочених р-нів України.

Завалля — смт. Гайворонського р-ну Кіровоградської обл.
Розташоване на лівому бер. Півд. Бугу. Відоме з 1462. В основі
назви лежить слово вал — «оборонне земляне укріплення, яке
створювало надійний захист від ворога». За валом кожного вели¬
кого середньовічного міста селилися ремісники, тут же велась
жвава торгівля. Дослівно: «Селище за валом».

Задубрівка — р., л. пр. Шурбанця (бас. Дунаю). У XVIII ст. ві¬
дома під назвою Язовецул, Йозавзцул, укр. Язовець — від яз
«гребля» та суф. -овець. Нова назва від с. Задубрівки, через яке
вона протікає. Найменування села від розташування за дібровою
(діал. дуброва [Карп., ТБ, 129\). Утворена від словосполучення за
дубровою.

Зайцеве — смт., підпорядковане Микитівській райраді м. Гор-
лівки Донецької обл. Розташоване у верхів’ї р. Бахмутка —
п. пр. Сів. Дінця (бас. Дону). Виникло як запорізький зимів¬
ник на початку XVIII ст. У 1778 сюди переселено сім’ї селян з
Чернігівщини, Полтавщини і Молдови. Назву, за твердженням
місцевих краєзнавців, виводять від найменування урочища За¬
яча балка , біля якої виникло поселення. Морфологічна будова
топоніма вказує на більш імовірне її антропонімічне поход-

139

ження — від прізвища Зайцев. Словотвірним засобом служить
флексія -е. ' '

Закарпатська Україна, Закарпаття (Підкарпатська Русь) — іс¬
торична територія, до складу якої входила суч. Закарпатська обл.
Частина земель, на яких створювалося східне слов’янство [УРЕ
II, 4, 71\. Назва від розташування за Карпатами. Утворена від ос¬
нови Карпат- преф. за- і суф. -ськ(а).

Закупне — смт. Гусятинського р-ну Хмельницької обл. Розта¬
шоване у верхів’ї р. Жванчик, п. пр. Дністра, на залізниці Горо¬
док — Гусятин. Засноване на початку XVIII ст. Назва, ймовірно,
від купина «невеликі горби, бугри на болотних і торфових ґрун¬
тах». Саме на ділянці з таким ландшафтом засноване с. Купин Го-
родоцького р-ну Хмельницької обл. 3. по відношенню до жителів
Городка лежить за купиною. Топонім утворився від кореня куп- за
допомогою преф. за- та суф. -н(а). Пор. Куп’янськ.

Залізна (Железна, Железная) — рр.: 1) п. пр. Кривого Торця
(бас. Сів. Дінця); 2) пр. Кагамлика (бас. Дніпра). Назва від залізо,
пов’язана з покладами і обробітком залізної руди — лімоніту —
мінералу класу гідроксидів. Звідси ж Желізниця — р., л. пр. Ваб-
лі (бас. Тетерева); Залізниця — р., л. пр. Стиру (бас. Прип’яті).
Утворення на -иця; Залізняк — рр.: 1) п. пр. Прип’яті; 2) п. пр.
Сироватки (бас. Псла). Вчені приходять до висновку, що в
минулому в Україні, переважно в Поліссі, існувало близько
1000 рудень.

Залізничне — смт.: 1) підпорядковане Дзержинській райраді
м. Кривого Рога Дніпропетровської обл. Розташоване за 8 км
на пд. сх. від Кривого Рога, неподалік від Південного вдсх.
кан. Дніпро — Кривий Ріг. Виникло 1937 під час будівництва
зал. ст. Назва за розташування біля залізниці; 2) (кол. ХХ-річ-
чя Жовтня) Гуляйпільського р-ну Запорізької обл. Назва за
розміщення на залізниці (Синельникове — Пологи). Виникло
у 1858.

9

Залісне — смт., підпорядковане Сніжнянській міськраді До¬
нецької обл. Засноване в 1958 з будівництвом вугільної шахти.
Розташоване за 6 км від Сніжного за лісовим масивом. Назва від
словосполучення за лісом. Утворилася від кореня ліс-, преф. за-
та суф, -н(е).

Заліщики — м., рц., кліматичний курорт Тернопільської обл.
Розташоване на лівому бер. Дністра. Час заснування невідомий.
Відомо, що 1340 знищено татарами і відбудовано на початку
ХУІІІ ст. Напевно, спочатку заліщиками називали людей, що
жили за ліском, а потім ця назва закріпилася і за н. п.

140

Заложці (Залізці) — смт. Зборівського р-ну Тернопільської
обл. Розташоване на берегах р. Серет (бас. Дністра). Відоме
з 1483. Назву виводять від слова залога «стоянка воїнів, постій».
Однак п. форма 2аІоісе дозволяє трактувати, пояснювати залозі —

«за лозами».

Залозний шлях (літоп. Залозьний п^ть; Залозник) — шлях із
Києва на Канів, далі гіпотетично Середньодніпровським Ліво¬
бережжям, виходячи на Муравський шлях, через Дон, Тмута-
ракань до Чорного моря (XII—XVII ст.). Назву виводять від за
лозами (плавнями). Пор. урочище Лози поблизу давнього Киє¬
ва [ЕСЛН, 60\. '

Залуцька печера — велика карстова печера в долині р. Смот-
рич, поблизу с. Залуччя Хмельницької обл. Топонім від назви
с. Залуччя, яке назване так тому, що лежить за луками по відно¬
шенню до сіл Юр’ївки та ін.

Замглай — 1) болото в Ріпкинському р-ні Чернігівської обл.
Розташоване вузькою смугою між рр. Десна і Сож, неподалік від
Чернігова. Вченими встановлено, що це заболочене дно кол. ши¬
рокої долини пра-Дніпра; 2) р., п. пр. Десни, витікає з болота
Замглай, від якого перейняла назву. Назву болота виводять від
слова мгла, імла, мла, бо по берегах болота тяглися колись вели¬
кі ліси з непрохідними напівтемними хащами; 3) смт. Ріпкинсь-
кого р-ну Чернігівської обл. Розташоване на залізниці Чернігів —
Гомель неподалік від болота Замглай. Спочатку назву було дано
зал. ст. під час побудови залізниці, згодом вона перейшла і на
пристанційне с-ще. ) >

Заповідник Мис Мартьян — див. Мартьян.

Запоріжжя — 1) історична область в Україні XVI—XVIII ст.
Межувало на зх. і пн. зх. з Литвою і Польщею, на сх. з донськи¬
ми козаками, на пд. з Кримським ханством. 3. відігравало важ¬
ливу роль у боротьбі народних мас проти соціального і націо¬
нального гніту шляхетської Польщі та агресії Криму і Туреччи¬
ни. Назва виникла в XVI ст. у зв’язку із заснуванням Запорізької
Січі — центру запорізького козацтва. Запорізькою її називали то¬
му, що вона знаходилась за дніпровськими порогами', 2) (кол. фор¬
теця Олександрівський форштадт, Олександрівськ) м., обл. і рц.
Запорізької обл. Виникло в зв’язку з будівництвом Дніпровської
укріпленої лінії між рр. Дніпро і Берда для захисту пд.-сх. части¬
ни України від турків і кримських татар. 1770 почалося будівниц¬
тво однієї з семи фортець. Її назвали Олександрівським форш¬
тадтом на честь командуючого 1-ю російською армією Олексан¬
дра Голіцина. Форштадт від італ. /ога «вперед», нім. віайі
«місто». З 1906 по 1921 — Олександрівськ. Суч. назву дістало від

141

місця розташування — нижче дніпровських порогів (нині затоп¬
лених), тобто за порогами ; 3) смт., підпорядковане Краснолуць-
кій міськраді Луганської обл. Виникло 1913 навколо шахти №
153. Суч. назва закріпилася після того, як 1957 комсомольці За¬
поріжжя будували тут шахту «Запорізька-комсомольська».

Запорізька рівнина — пд. окраїна Придніпровської низ. від
м. Запоріжжя до Донецького кряжа. Назва від розміщення її на
Запоріжжі.

Запорізька Січ — суспільно-політична і військово-адміністра¬
тивна організація українського козацтва. Виникла в кінці 30-х
років XVI ст. із розрізнених січей — засік, укріплень за дніпров¬
ськими порогами. Звідси й назва. Спочатку З.С. знаходилася на

o. Томаківка, поблизу суч. м. Марганець. В 1563 після зруйну¬
вання З.С. татарами козаки влаштували її на о. Базавлук (Чор-
томлик). Козаки З.С. поділялися на заможних, які мали свої ху¬
тори, наймитів та голоту. З.С. відіграла велику роль у боротьбі
народних мас проти феодально-кріпосницького гніту, з кримсь¬
ким ханством та Османською імперією [УРЕ II, 4, 104\. У 1990
в Україні широко відзначалося 500-річчя Запорізької Січі.

Зарічне (кол. Погост, до 1946 — Погост Зарічний) — смт., рц.
Рівненської обл. Відоме з 1480. Розташоване на лівому бер.

p. Стир (бас. Прип’яті). Кол. назва Погост означає «поселення»,
Погост Зарічний — «поселення за рікою» (по відношенню до
старіших поселень). Таке перейменування, зроблене у 1946, нез¬
багненне. Давня унікальна назва Погост походить від ст.-слов.
апелятива погост — «поселення». І хоч сам апелятив давно вий¬
шов з ужитку, його зберіг для нащадків тільки ойконім. Не було
ніякої потреби унікальну назву Погост змінювати на Зарічне,
аналогічних якій в Україні 22 [Франко 3., 44—46\.

Заруб — залишки споруд літоп. м. Київської Русі (Лаврентіїв-
ський літопис 1096). Розташоване на високому правому бер.
Дніпра біля г. Зарубина, проти гирла Трубежа. Звідси утворюєть¬
ся словотвірний ряд: м. Заруб, г. (підвищення) Зарубина, с. За¬
рубинці Канівського р-ну Черкаської обл. (від зарубинці’ — назви
людей за місцем їх поселення — біля Зарубини), Зарубинський
перекат (мілина), на Дніпрі, відомий тим, що саме тут переходи¬
ли через Славутич дружини київських князів, виступаючи проти
кочівників. Тлумачення, що існує про походження назви суч.
с. Зарубинці від прізвища козака Заруби, могила якого з великим
кам’яним пам’ятником до цього часу зберігається на околиці се¬
ла, не має підстав, історично не узгоджується. З приводу цього
можна припустити думку, що прізвище, а імовірніше прізвисько,
козака було дане йому за походження його із Заруба (чи Зару-

142

бинців). Пор. с. Зарубинці Скалатського р-ну Тернопільської
обл., згадуване під 1521 як с. Заруб. Слово заруб від д.-р. ЗарІЇб
(заруб) «засіка, укріплення з повалених дерев». Пор. укр. діал. за¬
руб «перегородка між током і запіллям» [ЕСЛН, 60—61], склада¬
ється з основи руб- і преф. за-. Пор. засіка. У Білорусі термін за¬
сіка означає те саме, що й заруб [Нероз., 74].

Засна — рук. Дніпра нижче впадіння Десни. О.М. Трубачов
вбачає в слові слов. побудову за + цна > засна > «за Десною»
[Труб., ПУ, 253].

Заставна — м., рц. Чернівецької обл. Розташоване на
правому бер. Дністра. Вперше в документах згадується 1583.
Ю.О. Карпенко назву виводить від словосполучення за ставом.
Місто й справді лежить за ставами відносно пн., звідки, як га¬
дають, прийшли засновники 3. Однак існує інше тлумачення, а
саме: творення його від слова застава. Як вказує Б.О. Тимо-
щук, у галицько-волинському літописі повідомляється, що на
шляху між Василевим, кол. важливим торговим центром, і Чер¬
нівцями в зручному для переправи через р. Совиця місці стоя¬
ла застава, «загорода на дорозі», де брали з купців мито. Посе¬
лення, яке виникло біля застави, і одержало суч. назву. Таке
тлумачення більш імовірне.

Затишшя — смт. Фрунзенського р-ну Одеської обл. Розташо¬
ване на залізниці Котовськ — Роздільна, неподалік від рц. Зас¬
новане у 1865. У топонімі, очевидно, відображено природно-ге¬
ографічні особливості місцевості.

Затока (кол. Бугаз) — смт., курорт Одеської обл. Засноване
1909—1912. Розташоване на косі між Чорним морем та Дністров¬
ським лим., на узбережжі невеликої морської затоки, від якої й
утворено топонім. Назва безсуф. Ідентичне значення кол. найме¬
нування Бугаз. '

Західна Україна — історична назва земель України, що були
розташовані на території Галичини (теп. Львівської, Івано-Фран¬
ківської і Тернопільської обл.) та зх. частини Волині (теп. Во¬
линської і Рівненської обл.) і в період між двома світовими вій¬
нами входили до складу Польщі. Назва від розташування на зх.
України. Возз’єднана з Україною у 1939.

Західний Буг (Бог, Боугь, у XII ст. як латин, графіка Агшіїїа) —
р., п. пр. Вісли. Назва остаточно не розгадана. Її виводять по-
різному. Розвадовський від д.-в.-нім. Ьои§ «перстень», звідси
ц.-слов. «браслет», звідси ж латин, переклад-калька Агтіїїа
«браслет» [К. 02 \у., 59—61]. С. Роспонд виводить з праслов.
*Ьа§//*Ьо§ «затоплене місце; течія, потік», споріднене з праслов.
*Ьа§-по, п. Ьр§а «велика заплава», рос. буга «низький берег»

143

[Росп., 20]. Назву виводять від і.-є. *Ькеи§(к) — «гнути, згина¬
ти»; пор. праслов. *Ьь£аіі, споріднене з д.-івд. Ько§а-к «вигин,
закрут; перстень» [ЕСЛН, 25]. О.С. Стрижак припускає, що пер¬
винна форма буг означала «кривий, зігнутий». Таке доведення
найвірогідніше. У літературних джерелах назва річки виступає
більш-менш однаково: літоп. Буг (іноді Боуг), укр. Буг, білор.
Буг, п. Ви§, тоді як Півд. Буг відомий і як Буг, і як Бог.

Збараж (Збариж) — м., рц. Тернопільської обл. Розташоване
на р. Гнізна (бас. Дністра). У цьому місці сходилися відомі з іс¬
торії шляхи — Кубанський і Чорний. Вперше згадується 1211.
Однак археологічні дані вказують, що сліди цього поселення від¬
носяться до IX ст. Назву виводять по-різному. Одні дослідники
вбачають в ній реконструйоване слов. власне ім’я Збарадь або
Збирадь на -Дь). Інші виводять її від праслов. *Ьага «болото». Пор.
укр. бар «мокре місце між узгір’ями», с.-х. бара «болото», словен.
Ьаг]е «торф’яне болото» [Нероз., 75—76; Франко 3., 35]. Назва ут¬
ворилася від основи бар- за допомогою преф. з- та суф. -аж.

Зборів — м., рц. Тернопільської обл. Розташоване у верхів’ї
Стрипи, л. пр. Дністра, на автошляху Тернопіль — Золочів. Пер¬
ші згадки про поселення, яке було зруйноване татаро-монголами
в XIII ст., відносяться до 1166. Суч. 3. вперше згадується в XV ст.
Походження назви не встановлено. Одні виводять від збор — за¬
бор «огорожа». В.А. Никонов вважає, що топонім походить від
власного імені Збор, Забор [Никон., КТС, 145], що імовірніше.

Збруч — р., л. пр. Дністра. Етимологія не ясна. Гадають, що
назва походить від діал. слова збруч — «болото, багно». Річка
справді витікає з болотистих луків, які називаються збручами.
Інші гідронім виводять від бруя, бруїти «текти, струмувати»
[Фасм ( ., 2, £5]. Пор. лит. Ьгіаиііз «продиратися, протискуватися».

Збур’ївка (Прогной Збур’євський) — л. рук. Дніпра між Се¬
редньою і гирлом Збур’ївським в Херсонській обл., від якого,
імовірно, і перейняв назву. Слово прогной — префікс, утворення
від гнити (див. Пропий). Найменування гирла від дієсл. збурити¬
ся «розбушуватися». Від гирла, очевидно, і назва с. Стара Збур’їв¬
ка, розміщеного неподалік. Утворена за допомогою суф. -ївк(а).

Звараш — р., л. пр. Серету (бас. Дунаю). Назва похідна від
болг. извор «джерело, витік». Запозичена східними романцями,
якими утворено демінутив ізвораш, на укр. ґрунті зазнала фоне¬
тичної слов’янізації. Звідси ж Зварашик — пот., л. пр. Серету
(бас. Дунаю), який тече поруч із Зварашем. Утворена за допомо¬
гою демінутивного суф. -ик [Карпен., 130].

Звенигород Галицький (Червенський) — старод. руське м. в
Галицькій землі (див. Галич), лежало на р. Білка, п. пр. Полтви

144

(бас. Зах. Бугу). Тепер с. Звенигород Пустомитівського р-ну
Львівської обл. Перша літоп. згадка під 1086 [ПСРЛ, 61—62].
Кол. столиця Звенигородського князівства, найдавніша столиця
на суч. Львівщині. Галицьким назване за розташування в Гали¬
чині на відміну від 3. Київського (див. Звенигородка). Утворила¬
ся назва семантичним способом від д.-р. (спільнослов. характе¬
ру) Звенигород/* 2 иьпІ£огсіь «укріплене місце, де дзвонили під час
наближення ворога». В основі * 2 оьп//* 20 оп (пор. праслов. *гоопі-
(і) і *£огсіь > город [ЕСЛН, 62; АЮЗР, 7, 1, 143].

Звенигородка — м., рц. Черкаської обл. Розташоване на
р. Гнилий Тікич (бас. Півд. Бугу). Вперше згадується 1545 як
давнє місто з укріпленим замком, проте гадають, що воно ви¬
никло ше за часів Київської Русі. За народними переказами, во¬
но лежало за 3 км від суч. 3., навколо т. зв. Дзвін-гори, де на ви¬
сокій вежі висів дзвін; у цей дзвін били на сполох під час напа¬
ду ворогів. Отже, назву міста виводять від словосполучення зве-
ни гора [Похил., НМ, 377]; від д.-р. звенигород < спільнослов.
* 2 і)ьпщотйь «укріплене місце, де дзвонили під час наближення
ворога» [ЕСЛН, 62]. Могутня держава східних слов’ян знала де¬
кілька Звенигородів. Невелике суч. с. Звенигород, розташоване
неподалік від Львова, в XI ст. було відоме як Звенигород Галиць¬
кий. З 1125 було навіть столицею Галицького князівства. Другий
Звенигород Галицький лежав на бер. Дністра, між рр. Збруч і Се¬
рет. З домонгольських часів існує Звенигород під Москвою. Існу¬
вав також зруйнований татаро-монголами Звенигород, який, як
гадають, лежав біля теп. с. Хотова Києво-Святошинського р-ну
Київської обл., а за іншими припущеннями, біля с. Дзвонкового
Васильківського р-ну Київської обл. — Звенигород Київський.
Перша літоп. згадка 1097.

Згар — рр.: 1) п. пр. Півд. Бугу; 2) л. пр. Золотоноші (бас. Дніп¬
ра). Колись для розширення площі орних земель спалювали значні
ділянки лісу. Місце це називалося згарище, згар. Очевидно, річки і
дістали назву від того, що протікали через згар. Звідси ж похідні
назви Згарка — р., п. пр. Згару (бас. Півд. Бугу), утворена за
допомогою демінутивного суф. -к(а); Згарок — р., л. пр. Згару
(бас. Півд. Бугу), демінутивне утворення за допомогою суф. -ок.

Здвиж — рр.: 1) (Сьдвижьнь, Здвижень, Вьздвижень) п. пр.
Тетерева (бас. Дніпра); 2) (Уздвиж, Вздвиж), пр. Лебеді (бас.
Десни). Назва від апелятива (з)движ «трясина» [Грінч., 2, 143 ;
Корепан., Т, 67], здвижовина «трясовина», «болото з іржавою
водою» [ЕСЛН, 36].

Здолбунів (до 1629 — Долбунів) — м., рц. Рівненської обл.
Розташоване за 12 км на пд. від Рівного. Вперше в історичних

10 — 83110

145

джерелах згадується 1497. Походження назви точно не з’ясова¬
не. Деякі дослідники її виводять від власного імені Здолбун, про
що свідчить присв. суф. -ів. Інші вважають, що вона походить
від дієсл. неозначеної форми довбати (камінь, глину, якими
славиться місцевість). Таке тлумачення вірогідніше.

Зелена — рр.: 1) (Зеленча, Зеленівка) л. пр. Пруту (бас. Ду¬
наю). Як вказує Ю.О. Карпенко, всі варіанти гідроніма від най¬
менування с. Зелене, назване за розміщення серед розкішної де¬
ревної рослинності. За розкішну зелень берегів одержали назви
ріки; 2) л. пр. Інгульця (бас. Дніпра); 3) л. пр. Півд. Бугу;
4) л. пр. Росі (бас. Дніпра); 5) п. пр. Дніпра в Черкаській обл.
Прикм. утворення без спеціального топонімічного суф.

Зелене — смт., підпорядковане Інгулецькій райраді м. Кривий
Ріг Дніпропетровської обл. До категорії смт. віднесено у 1938.
Розташоване на правому бер. Інгульця (бас. Дніпра). Назва за
розташування серед садів.

Зеленопрськ — смт. Любашівського р-ну Одеської обл. Розта¬
шоване на р. Кодима (бас. Півд. Бугу). Засноване 1957. Назва від
словосполучення зелені гори. Горами тут, як і в інших місцях Ук¬
раїни, називають горби. Неподалік від с-ща розташовані незнач¬
ні за висотою горби, вкриті багатою рослинністю.

Зеленодольськ — смт. Дніпропетровської обл. Виникло 1961
під час будівництва Криворізької ДРЕС-2. Назва — складне сло¬
во, утворене від словосполучення зелений діл/дол {див. Поділ).

Землянки — смт., підпорядковане Макіївській міськраді До¬
нецької обл. Розташоване на залізниці Костянтинівка — Ясину*-
вата. У минулому — хутір, заснований вихідцями з Правобереж¬
ної України (XVII ст.) на запорізькому займищі. 1777 за розпо¬
рядженням азовської губернської канцелярії перетворено на дер¬
жавну військову слободу. Назва від землянки — характерні на той
час будівлі козаків-зимівників і селян-переселенців.

Зеремлянка (Зереминка, Зеремелька, Зеремянка [СГУ, 214\) —
р., п. пр. Смілки (бас. Дніпра). Назву виводять від праслов.
*гегте/* 2 егії «їсти, жрати». Такими словами старод. слов’яни на¬
зивали боброві угіддя. Дослівно: «Річка бобрових угідь», «бобро¬
ва колонія». Утворена за допомогою суф. -янк(а). О.М. Трубачов
гідронім також відносить до праслов., але від * 2 егй/* 2 огй , від
нього * 2 егЛте «огороджене» як назва місця проживання бобрів-
будівників [Труб., ПУ, 121].

Зимопр’я (кол. Черкаський Брід, Черкаське) — м. Слов’яно-
сербського р-ну Луганської обл. Розташоване обабіч р. Лугань,
п. пр. Сів. Дінця (бас. Дону). Перші поселенці — запорізькі ко¬
заки, яких тут оселив російський уряд 1645—1647. В офіційних

146

актах російської держави в XVI і в першій половині XVII ст. ук¬
раїнців називали черкасами. Звідси старі назви — Черкаський
Брід (до 1764), тобто козацька переправа на р. Лугань, і Черкась¬
ке (до 1961). У 1910 тут було побудовано залізницю. Біля х., де в
давнину жили зимогори — діал. назва сезонних робітників, — по¬
будували зал. ст. під назвою Зимогір’я. Згодом її назву було пе¬
ренесено і на Черкаське. Утворилася від рос. зимогор і суф. -Да)
[Отін, ГСУ].

Зіньків — м., рц. Полтавської обл. Розташоване на р. Ташань,
л. пр. Псла (бас. Дніпра). Відоме з XVII ст. Походження назви
не встановлено. У М. Боплана воно значиться як нове поселен¬
ня. Владиславом IV було видано привілей на заселення урочища
Зіньків. Вважають, що 3. був заселений вихідцями з Поділля, з
однойменної місцевості [ЖКС, 725; Гран., 229], що вірогідніше.

Змієве — оз. в групі Прогнойських озер на Кінбурнській ко¬
сі. За переказами місцевих жителів, на берегах озера водилося
багато змій (5егреп1е$ ОгЬібіа). Утворена суф. -єв(е).

Змієвиця — верш, в Карпатах (біля смт. Верховина Івано-
Франківської ^обл.). Назва від змія «гадюча гора, гадюче місце».

Змієві вали — народна назва старод. технічних захисних спо¬
руд — численних земляних валів довжиною до двох тисяч км і
висотою 16 м, що простягалися на пд. від Києва через значні
простори України і Молдови, вздовж Дніпра, його пр. Трубежа,
Стугни, Росі та ін. Залишки З.в. й досі збереглись у багатьох мі¬
сцевостях України. Як доведено вченими (А.С. Бугай, М. Брай-
чевський та ін.), земляні споруди створювались починаючи з
другої половини II ст. до н. е. і кінчаючи VI ст. н. е., відновле¬
ні в VII ст. н. е. антським союзом східнослов’янських племен
(предків полян і древлян) для захисту від нападу завойовників,
зокрема могутніх тоді аварів. При цьому вали були не лише обо¬
ронними спорудами, а й умовним кордоном своїх земель з зем¬
лями завойовників, які уособлювали собою образ страшного
Змія. Це, очевидно, і послужило причиною їх метафоричної наз¬
ви — Змієві вали. Утворена від змій за допомогою суф. -єв(і).

Зміїв (з 1976 по 1990 — Готвальд) — м., рц. Харківської обл.
Розташоване при впадінні р. Мож у Сів. Донець. Відоме з часів
Київської Русі (XII ст.). У літописі говориться, що новгород-сі-
верський князь Ігор Святославич для охорони південних кордо¬
нів Русі від половців заснував 1180—1185 ряд укріплень, у тому
числі й Змієве городище. Побудоване в урочищі Зміїному, від
якого й отримало назву. Назва урочища обумовлена, ймовірно,
тим, що в навколишніх лісах водилося багато змій. Укріплення
3. зруйноване монголо-татарами в XIII ст. В XVI ст. на цьому

ю*

147

місці побудовано Зміївський сторожовий пост. З 1656 тут діяла
постійна фортеця під назвою Зміїв.

Зміїний острів — розташований на Чорному морі, за 40 км на
сх. від гирла Дунаю (Одеська обл.). У минулому тут було багато
змій. Звідси й назва. Старод. греки називали його Левкос «Білий».

Знам’янка — м., рц. Кіровоградської обл. Розташоване на во¬
доділі Інгулу та Інгульця. Виникло на галявині Чорного лісу в
зв’язку з будівництвом 1869 залізниці Харків — Одеса. Побудо¬
вана тут зал. ст. одержала свою назву від с. Знам ’янка, що лежа¬
ло за 3 км від неї^[«Россия», 7], нині смт. Знам’янка Друга (див.).

Знам’янка Друга (кол. Знам’янка) — смт., підпорядковане
Знам’янській міськраді Кіровоградської обл. Залізничний вузол
на залізницях Олександрія — Кіровоград, Сміла — Миколаїв.
Засноване на початку XVIII ст. старообрядцями, вихідцями з
Центральної Росії, які тікали від переслідування. Назва культово¬
го походження і пов’язана з релігійним святом Знамення.

Золота Липа — р., л. пр. Дністра. Утворюється злиттям Західної
Золотої Липи і Східної Золотої Липи. Назви вказують на можливість
зв’язку прикм. частини гідроніма із золотом (аигит); річка протікає
по території згущення географічних назв «золотого циклу». Тут роз¬
міщені сс. Золотий Потік, Золота Слобода, Більче-Золото, Золотни¬
ки. Можливо, в минулому в цьому краї знаходили золото. Береги
Золотої Бистриці (Солотвинська Бистриця) заявили про його існу¬
вання. Походження ім. частини гідроніма див. Липа [Стрижак, НР].

Золоте — м., підпорядковане Первомайській міськраді Луган¬
ської обл. Розташоване на пот. Комишуваха, л. пр. Лугані (бас.
Сів. Дінця). Засноване 1878 у зв’язку з будівництвом шахти «Зо¬
лота», найменованої так за потужні пласти високоякісного вугіл¬
ля, прозваних «золотим дном». Пор. Алмазна. Назва шахти закрі¬
пилася за с-щем. Закінчення ж. р. -а замінено закінченням сер. р.
-е, яке і служить словотворчим засобом.

Золотий Потік — див. Золотка.

Золоті ворота — головна (тріумфальна) брама старого Києва.
Створені на зразок однойменної царградської (константино¬
польської) брами, від якої й перейняла назву. Як вважають, таке
найменування підтримується й позолотою мідної бляхи, якою
була оббита верхня частина брами. В 1984, до 1500-річчя Києва,
З.в. реставровано.

Золотоноша — м., рц. Черкаської обл. Розташоване на р. Зо-
лотоношка, л. пр. Дніпра. Час заснування невідомий. Вперше
згадується в документах 1576. Походження назви остаточно не
доведено. Спочатку було відоме як Глинщина за приналежність
князям Глинським. У 40-х роках XVII ст. входила до складу ма-

148

єтностей І. Вишневецького. За народними переказами, його ук-
ріплення-фортеця було місцем, куди надходили податки тільки
золотом з 56 міст і сіл Полтавщини, Чернігівщини і Київщини.
Від цього ніби й утворилася нова назва міста, що перейшла й на
р. Золотоношку, на якій воно розташоване [Максим., 366].
Більш вірогідно, що первинна назва належить р. Золотоноші, яка
дістала її за характер свого ложа, вкритого піском, серед якого
піщинки польового шпату виблискують подібно до золота.

Золотуха — верш, в Українських Карпатах, розташована в
Чивгинських горах на Івано-Франківщині. Назва від золото, да¬
ли її в давні часи гуцули. Утворена від основи золот- за допомо¬
гою суф. -ух(а). У 1950 геологи знайшли тут шматки корінного
золота ; Знайдено золотоносну гальку і пісок. Звідси ж назва стр.
Золотий Потік, що протікає неподалік.

Золотча (Золочье, Золотечь, Золотьчя, Золотчя [СГУ, 216\) —
р., л. пр. Дніпра. Назву виводять від слів зола + тече (пор.: рр.
Малотеча, Нетеча) з пізнішим переосмисленням у Золоть + -чя
[Фасм., 2, 103]. Таке тлумачення примітивне. Вважають за
можливе утворення назви від антропоніма Золотько на -Да)
[ЕСЛН, 62—63], що вірогідніше.

Золочів — 1) м., рц. Львівської обл. Розташоване на автошля¬
ху Львів — Тернопіль, на р. Золочівка, л. пр. Зах. Бугу. Перша
згадка відноситься до 1442, проте гадають, що воно існувало за
часів Київської Русі. Походження назви не встановлено. Існує
ряд гіпотез і народних переказів, однак достовірного тлумачення
немає. Вважають, назва має алегоричне значення й утворилася
від прикм. золотий із внутрішньою формою «чудовий, гарний»,
була дана спочатку урочищу, а потім і н. п. Проте більш імовір¬
не походження топоніма від антропоніма Золоч чи Золот + д.-р.
суф. з присв. значенням -іі -> Золочь (форма не зафіксована ні¬
де), до якого згодом приєднано традиційний ойконімічний суф.
-ев (укр. -ів); 2) смт. Золочівського р-ну Харківської обл. Засно¬
ване у 1677. Серед топонімістів існує припущення, що назва пе¬
ренесена на Харківщину переселенцями з Галичини. Очевидно,
разом перенесена і назва р. Золочівки.

Золочівка — рр.: 1) л. пр. Зах. Бугу (бас. Вісли); 2) пр. Уди
(бас. Сів. Дінця). Назва, ймовірно, похідна від м. Золочів Львів¬
ської обл., утворена за допомогою суф. -к(а).

Зольня — р., л. пр. Уборті (бас. Прип’яті). Назву виводять з
балт. через д.-прус. зоїеп/ЗоаШ «трава» [Топ., Труб., 189]. Мож¬
на припустити, що в гідронімі 3. лежить той самий корінь, що і
в слові зола. Відомо, що раніше в Поліссі виготовляли золу,
з якої в зольнях (попільнях) виробляли поташ, миючі речовини.

149

Від цього апелятива могла виникнути назва ділянки річки, біля
якої були зольні. Шляхом контактного перенесення назва поши¬
рилась на все русло річки. Пор.: Попільня. Звідси ж Золя — р.,
п. пр. Горині. Етимологія 3. близька до д.-прус. Зоїеп «трава». Ві¬
домо, що зола-трава (болотиста) йшла на виготовлення поташу.
Звідси може бути осмислення гідроніма як балто-слов. [Пура,
НРГ,, 21-22].

Зо'ринськ — м. Перевальського р-ну Луганської обл. Розташо¬
ване на залізниці Дебальцеве — Комунарськ. Виникло в 1930
внаслідок з’єднання с-щ шахти «Никанор» і с-ща зал. ст. Оле-
нівка. Суч. назва з 1963 від зоря — символ нового життя. Утво¬
рена за допомогою складного суф. -инськ.

Зубравка — р., л. пр. Славки (бас. Дністра). Назва, імовірно,
від місцевості Зубра, на якій колись водилися зубри (Ві$оп Ьапа-
$ц$); утворена за допомогою суф. -авк(а). З поширенням у ми¬
нулому зубрів пов’язана, очевидно, і назва Зубри — р., п. пр.
Росі (бас. Дніпра). Звідси ж Зубра — р., пр. Гнилого Тікичу (бас.
Півд. Бугу); Зубря (Зубра) — р., л. пр. Дністра. Ад’єктив на -і(а) від
д.-р. зІЇбрь «зубр» [Срезн., 1, 998; ЕСЛН, 63]. Звідси ж Зубринець
(Шубранец) — р., л. пр. Серету (бас. Дунаю). За Ю.О. Карпен-
ком, первинна — назва місцевості біля смт. Берегомета і сусід¬
ньої лісової ділянки, на якій колись водилися зубри [Карп.,
ТБ, 131]. Утворення від зубр та суф. -инець. Пор. Вовчинець,
Бобринець.

Зугрес — м., підпорядковане Харцизькій міськраді Донецької
обл. Розташоване на р. Кринка, пр. Міусу (бас. Азовського мо¬
ря). Виникло наприкінці 20-х років XX ст. у зв’язку з будівниц¬
твом Зуївської ДРЕС як робітниче с-ще. Назва являє собою
абревіатуру від рос. «Зуевская государственная районная злект-
ростанция» [ІМСУ, Днц, 729].

Зуївка — смт., підпорядковане Харцизькій міськраді Донець¬
кої обл. Розташоване на лівому бер. р. Кринка за 8 км на пн. сх.
від зал. ст. Харцизьк. 3. виникла у 1775. Назву поселення
пов’язують з напівлегендарним ватажком народних месників,
вихідцем із Запорізької Січі — Зуєм.

Зульня (Зулька, Зульна, Зольна, Зильня) — р., п. пр. Горині
(бас. Прип’яті). Назва Зульня (<*Зольня), як і її варіанти, за Пу-
ром, має відношення до полісненого зол-. Пор.: зольний «к золе
относящийся, золу или части ее содержащий»; золоватий (о поч-
ве). Пор. поліськ. діал. Зулак, Золака «убога земля». Пор. р. Золь¬
на [Пура, НРГ, 24-25].

150

І

Ібр (Ібра) — р., л. пр. Тетерева (бас. Дніпра). Гідронім дуже
давнього походження. Його ототожнюють з кол. фрак, назвою
р. Маріца в Болгарії — Еброс, Гебрус, Ебрус (VI ст. до н. е.), вер¬
хня течія якої до цього часу відома як Ібар, Ібьр. Сюди ж відно¬
ситься Ібар — р., п. пр. Морави в Югославії. Останню дослідни¬
ки вважають доі.-є. середньоморським найменуванням, котре че¬
рез і.-є. * і іеЬкга5/*е і іЬкгаз осмислене фракійцями в значенні
«запліднювач, козел»; це підкріплює болг. назва Ібьр. У Придніп¬
ров’я прийшло як назва болг.-фрак, походження [Труб., 214\. Ін¬
ші дослідники припускають, що болгари успадкували фрак, ви¬
мову гідроніма іьЬг(оз) з е у слов. передачі УьЬгь, а це дало фор¬
му Ібр — спільну для всіх слов’ян. Отже, первинною є фрак,
назва [Ко2\у., 87\. Деякі дослідники вказують, що назва Ибьр оз¬
начає «вода, річка» (Дячев).Такої ж думки дотримується і болг.
дослідник С. Младенов [ЕСЛН, 42—43\. Припускають, що гідро¬
нім Ібр в Україну занесений фракійцями. Пор. назву с. Іброви-
ці на р. Серет, яке етимологізується як фрак. Назва р. Ібр (бас.
Тетерева) має точні відповідники на Балканах, у Центральній
Європі, на Піренеях [Желєзняк, ЕС, 25—26].

Івана Франка — сс.: 1) Пологівського р-ну Запорізької обл.;
2) (до 1952 — Нагуєвичі) Дрогобицького р-ну Львівської обл.
Розташоване в долині р. Збір (бас. Дністра) між відрогами Кар¬
патських гір. Уперше згадується під 1424. Виникло на місці
слов’янського поселення, що мало назву Солоне (тут місцеві жи¬
телі добували сіль), зруйноване татаро-монголами. На його місці
виникло с. Башеве. Після захоплення земель польськими феода¬
лами село потрапило у власність короля, той подарував його
шляхтичу Нагуєвському, який перейменував на Нагуєвичі [ІМСУ,
Лв, 286—287]. У селі народився і провів свої дитячі роки великий
поет-революціонер Іван Якович Франко, на честь якого і названо
село. На його честь і назва села на Запоріжжі.

Івани — р., л. пр. Мерли (бас. Ворскли). Назва р. від наймену¬
вання н. п., до того ж не одного, а кількох: у другій половині XIX
ст. вздовж р. Івани, у кол. Богодухівському повіті Харківської губ.,
було кілька н. п. по імені Івани: Івани (Змієвській), Івани (Мойсе-
єнковь), Івани (Шкарлатовь), Івани (Гузнєвь), Івани (Ковалев-
ській), Івани (Голубничій), Івани (Дегтяревь), Івани (Варваровка),
Івани (Отхоже-Попасньїй), Івани (Варецкій). Суч. — Вінницькі Іва¬
ни й Корбині Івани Богодухівського р-ну Харківської обл. [СГУ,
218]. Розташування сіл Івани вздовж русла р. і дало їй назву.

151

Іванівна — смт.: 1) Антрацитівського р-ну Луганської обл.
Розташоване на р. Вільхівка (бас. Дону). Засноване в другій по¬
ловині XVIII ст. (1771); належало полковнику Івану Штеричу.
Звідси й назва. Утворена за допомогою суф. -івк(а). Поблизу
найбільша верш. Донецького кряжа — Могила Мечетна; 2) (до
1946 — Янівка) рц. Одеської обл. Розташоване на правому бер.
Великого Куяльнику. Виникло наприкінці XVIII ст. на землях
магната Баранова під назвою Новобаранівка. З 1858, після того
як власником села став шляхтич Ян Лемпер, перейменовано на
Янівку, а згодом було змінено на Іванівку; 3) рц. Херсонської
обл. Розташоване на автошляху Велика Лепетиха — Партизани.
Засноване наприкінці XIX ст. Назву виводять від імені першопо-
селенця Івана Гнідаша.

Іванків — смт., рц. Київської обл. Розташоване на р. Тетерев,
п. пр. Дніпра. Перша письмова згадка про місцевість під назвою
«Земля Трудинівська», якою володів київський боярин Юхно-
вич, відноситься до XV ст. 1524 київський міщанин Тишка Прос-
кура одержав «Землю Трудинівську» як дарчу від польського ко¬
роля Сигізмунда І. З 1589 власник Іван Проскура назвав поселен¬
ня своїм іменем — спочатку Іванів, Іванівка, яка згодом видозмі¬
нилась на Іванків (Похилевич).

Іванова гора — підвищення в м. Полтаві, на якому розміще¬
на садиба видатного українського письменника, зачинателя
нової української літератури Івана Петровича Котляревського.
Звідси вийшли в безсмертя «Енеїда», «Наталка Полтавка» та ін.
На самому урвищі Іванової гори стоїть ротонда Дружби («Біла
альтанка»).

Івано-Франківськ (до 1962 — Станіслав) — м., обл. ц. Івано-
Франківської обл. Уперше в історичних документах згадується
1611, в грамоті польського короля Сигізмунда III, в якій дозво¬
лялося шляхтичу Яну Свошовському заснувати тут містечко.
Кол. назва від імені польського магната Станіслава Потоцького.
Суч. назва на честь великого українського письменника, вчено¬
го і громадського діяча І.Я. Франка.

Івано-Франкове (до 1945 — Янів) — смт. Яворівського р-ну
Львівської обл. Розташоване на р. Верещиця (бас. Дністра). Час
заснування невідомий. Тут відпочивав І.Я. Франко, на честь ньо¬
го і дана суч. назва. До категорії смт. віднесено у 1940.

^вотка (Івот, Івод, Івоть, Глибець [СГУ, 219\) — р., л. пр.
Десни (бас. Дніпра). Назву пов’язують з лат. іоазі від іоаіів і да¬
лі з д.-прус. Ім>апіНіі «ручай». Пор.: Івата, Івота — в бас. верхньо¬
го Дніпра; Івот, Івотка — в бас. верхньої Десни в тому ж значен¬
ні [Топ., Труб., 189]. Варіант Глибець дано за повноводність р.

152

Ізвір — пот.: 1) п. пр. Совиці (бас. Пруту); 2) п. пр. Білії (бас.
Пруту); 3) (Ізвор, часто у множині — Ізвори) п. пр. Дністра та ін.
Назви з молд. ізвор «джерело». До молд. мови термін потрапив
від південних слов’ян [Карп., ТБ, 132\, походить від праслов.
Уьіоогь [Труб., 272]. Пор.: р. Ізворська, впадає в Мавдренське
оз. неподалік від м. Бургаса в Болгарії. Велику кількість назв рі¬
чок, які походять від номенклатур слова звір, ізвір та інших варі¬
антів, має Карпатський ареал.

Із Греки по Дніпру (д.-р. — Изь Грькь по Дьн'Ьпрі*’) — водний
шлях («пйь») у Київській Русі («... бе путь из Грек по Днепру и
вверх Днепро...»,— говориться в «Повісті временних літ»), від
Причорноморських грецьких володінь Дніпром до його витоків.
Вислів «із варяг у Греки», що закріпився в літературі (йдеться про
великий дніпровський шлях із Балтики до Дніпра, яким варяги
начебто добиралися до Константинополя), у літописі не згадуєть¬
ся. Не згадується і варязька земля. Був тільки шлях «из Грек »
(тобто з Греції). Порядок опису шляху аж ніяк не відповідає шля¬
хові «із варяг у Греки» [Рибаков, КР, 145—146]. Поіменникове
сполучення, що вказує на вихідну точку шляху з Греції (Грькьі)
та його основну трасу — Дніпр (Дн-Ьпр) [ЕСЛН, 63]. Шлях «із ва¬
ряг у Греки» йшов Балтійським, Північним морями, Атлантич¬
ним океаном через протоку Гібралтар і Середземним морем.

Ізмаїл — м., рц. Одеської обл., порт на Дунаї. Як свідчать ар¬
хеологічні дані, у IX—X ст. на берегах Дністра і до самого Дунаю
жили осідлі сх.-слов. племена тиверців та уличів, згодом понево¬
лені татаро-монголами. У кінці XIV ст. увійшло до складу Мол¬
давського князівства. У той час на території суч. І. існувало слов.
поселення Сміл. У молдован воно відоме було під назвою Сініл.
Після загарбання місцевості турками-завойовниками була побу¬
дована фортеця. Її назвали тур. словом, звучання якого наближе¬
не до Сміл-/$таеІ «почуй боже», згодом назва трансформувалася
на Ізмаїл. Інші вважають, що фортецю назвали по імені тур. пол¬
ководця Ізмаїл-бея, що більш вірогідно. У 1810 біля фортеці
І. виник посад Тучков, згодом перетворений у м. Ізмаїл.

Ізюм — м., рц. Харківської обл. Розташоване на Сів. Дінці
(бас. Дону) при впадінні в нього р. Ізюмець, на автомагістралі
Харків — Ростов-на-Дону. Руська сторожа, що була побудована
там, де проходив Ізюмський шлях, згадується в літописі 1571.
Пізніше (до 1651) Ізюмський окоп. Поселення засноване 1681
козаками Херсонського полку як фортеця на Ізюмському шляху
(Татарській сакмі). А.Г. Слюсарський назву І. виводить від р.
Ізюмець (бас. Дону), яку пов’язують з тюрк, географічним термі¬
ном бгдп «ріка». При цьому він також вважає, що спочатку назва

153

стосувалася л. пр. Сів. Дінця — суч. р. Ізюмець, на що вказують
фіксація «Книги Большому Чертежу» [КБЧ] і рукописні карти
XVII—XIX ст. Після перенесення назви на н. п. змінилася форма
гідроніма: суф. -ець, виконуючи диференціюючу роль, перетво¬
рив найменування річки у похідне від назви поселення.

Ізюмець (Мокрий Ізюмець, Ізюм) — р., л. пр. Сів. Дінця (бас.
Дону). Походження назви див. Ізюм.

Ізюмське пасмо (Ізюмська гора) — пасмо на пн. зх. Донецько¬
го кряжа в Харківській обл. Прикм. частина топоніма від Ізюм.
Географічний термін пасмо означає «витягнуте підвищення».

Ізюмський шлях (Татарська сакма) — шлях у давнину, по яко¬
му кримські татари робили набіги на Україну і Росію. Починав¬
ся біля верхів’я Орелі, де відділявся від Муравського шляху та
йшов до Ізюму, де була переправа (перелаз) через Сів. Донець, а
звідти вододілом Дінця і його л. пр. Осколом до теп. Курської
обл., де знову з’єднувався з Муравським шляхом. Назва від Ізюм
(див.) за допомогою прикм. суф. -ськ(ий), що вказує на відно¬
шення до місця. Паралельна назва — від слова татари за допо¬
могою суф. -ськ(ий). Сакма — від тат. *8акта — «слід, протопта¬
ний вершниками, шлях».

Ізяслав (кол. Ізяславль, Заслав) — м., рц. Хмельницької обл.
Розташований при впадінні р. Гуска в Горинь (бас. Дніпра). Час
заснування міста точно не встановлено. Вперше згадується в 980.
Назва походить від д.-р. імені Ізяслав (Ізяслав Ярославич). Осно¬
ва назви: Ізяславь -» изя (<ст.-слов. изяти «взяти», «придбати»),
слав (+|ь -> славль — слав). У комплексі ім’я Ізяслав могло вира¬
жати: «Нехай буде славним». У XIII ст. знищене монголо-татара-
ми. Згодом на новому місці виникло нове поселення під тією ж
назвою [ЕСЛН, 64].

Іква — рр.: 1) п. пр. Дніпра; 2) (Ікава) л. пр. Півд. Бугу;
3) л. пр. Карані (бас. Дніпра); 4) п. пр. Стиру (бас. Прип’яті). По¬
ходження назви остаточно не з’ясовано. О.М. Трубачов етимоло¬
гізував гідронім І. як іллір. назву, похідну від і.-є. кореня *еі-
«йти» [Труб., ПУ, 65—66]. Таке твердження видається сумнівним.
Точки зору про гідронім І. викладені О.С. Стрижаком, А.П. Не-
покупним, Я. Розвадовським [ЕСЛН, 64\. Я.О. Пура вбачає в гід¬
ронімі І. звуконаслідувальне ік, пор. Ікаве «болото, джерело» [Пу¬
ра, НРГ, 31], що не переконливо. В.Е. Орел пропонує як пара¬
лель до назви Іква назву р. К\уа в бас. Варти на пд. Польщі, вка¬
зуючи, що назви цих річок мають більш давню форму Уькьоа
[Орел, 112]. Гадають, що ця версія інтерпретує назву Іква як слов.
з арх. приставним *іь-. Коренева ква < *-Ісь\>а <*кьиа(і < і.-є. *кеи-
: ки — «хитатися, коливатися» < укр. «рухатися» [Шульгач., ГБС,

154

78—79\. Сюди ж відносять Ґквиця — р., л. пр. Ікви, утворена за
допомогою суф. -иц(я); ^копоть — р., л. пр. Случі (бас. Прип’яті).

Іларіонове (до 1899 Іванівка) — смт. Синельниківського р-ну
Дніпропетровської обл. Розташоване на залізниці Дніпропет¬
ровськ — Синельникове. Виникло 1875 під час будівництва за¬
лізниці і станції, названої за прізвищем відставного офіцера Іва¬
нова. Пізніше перейменоване за іменем землевласника Іларіона
Воронцова-Дашкова. Утворена за допомогою суф. -ов(е).

Іллічівськ — смт., підпорядковане Київській райраді м. Одеси.
Порт на Чорному морі. Розташоване біля Сухого Лиману. Наз¬
ване іменем В.І. Леніна. Виникло 1950.

Іловайськ — м., підпорядковане Харзицькій міськраді До¬
нецької обл. Розташоване за 40 км на пд. сх. від м. Донецька.
Виник на місці залізничного роз’їзду № 17 1869 під час будів¬
ництва залізниці на землях поміщика і капіталіста І. Іловайсько-
го. Звідси й назва.

Ільтиця (Льтиця, літоп. Льтьць) — р., п. пр. Трубежа (бас.
Дніпра). Про походження назви див. Альта.

Інгул (Ангул) — р., л. пр. Півд. Бугу. Назва остаточно не роз¬
гадана. Роблять припущення, що вона могла утворитися від тур.
*ап§йІ «тихий», «лінивий» [Фасм., 2]. Більш вірогідне її тлума¬
чення з тюрк. *епі- -§иІ «нове озеро» [Скальк., 102\. У середній
течії І. дуже розширюється, нагадує озеро. Д.Яворницький виво¬
див назву з тур. іеп-киї «широке озеро». О.С. Стрижак, О.О. Вер-
жбовський, О.М.Трубачов гадають, що тюрки південно-руських
степів, в свою чергу, запозичали і засвоювали д.-р. місцеві наз¬
ви, зокрема, д.-р. Угол — «кут», або ще давнішу його форму
р£ОІь, перетворивши її на гідронім Інгул [Труб., 206]. Раніше,
щоб відрізнити від р. Інгулець, І. називали Великим Інгулом, а
Інгулець,— Малим Інгулом.

Інгулець — 1) (Малий Інгул) р., п. пр. Дніпра. Греки назива¬
ли її Герос. Утворена від компонента Інгул за допомогою змен¬
шувального суф. -ець. Дослівно: «Маленький Інгул»; 2) м., під¬
порядковане Криворізькій міськраді Дніпропетровської обл. Ви¬
никло на початку XX ст. Розташоване на р. Інгулець, п. пр. Дніп¬
ра, від якого й перейняв назву.

Ірдинь — рр.: 1) (Рдень, Ерден, Каірка, Ірдень [СГУ, 222]) —
л. пр. Тясмину (бас. Дніпра); 2) (Ірдина, Ірдинка, Ірдень) —
п. пр. Вільшанки (бас. Дніпра). Назву виводять від д.-р. Рьд-инь,
де основа Рьд- «красний», -инь — д.-р. суф. з розвитком почат¬
кового і після занепаду редукованого ь в першому складі (після
XII ст.). Пор.: рьжа > іржа, мьгла > імла тощо; 3) смт. Черкась¬
кого р-ну Черкаської обл. Засноване у 1930. Розташоване у вер-

155

хів’ї р. Тясмин, п. пр. Дніпра. Найменування похідне від р. Ір-
динь. Звідси Ірдинське болото на р. Ірдинь у Черкаській обл.

Іржа'вець — рр.: 1) (Собницька Рудка) л. пр. Остра (бас. Дес¬
ни); 2) (Ржавець, Оржавець) п. пр. Залізниці (бас. Прип’яті);
3) л. пр. Сули (бас. Дніпра); 4) (Ржавець) п. пр. Прип’яті (бас.
Дніпра). Назва від слова іржа (ржа) — рудуватий відтінок ґрун¬
ту у вищих ділянках русел, місцями вода вкривається іржею; в
обох випадках присутність болотного залізняку (лімоніту), який
утворюється на дні водойм. Структура назви: Іржав / <іржава/
+ -ець. Звідси ж назва оз. на пн. зх. Чернігівської обл. Пор.:
Ржавець — с. в Курській обл. Росії на відрогах Курської магніт¬
ної аномалії, на бер. Сів. Дінця, біля берегових схилів якого
виступають іржаві плями.

Ірклій — рр.: 1) л. пр. Дніпра; 2) п. пр. Тясмину (бас. Дніп¬
ра). Одні дослідники назву виводять від тюрк. *іг «звивина, ме-
андра» (Глянський, Шахматов та ін.). Інші вважають, що назва
походить від ст.-слов. *рькл г ки чи рькл’ки «говірлива». В основі
гідроніма І. дієсл. *ігк-/йгк-/егік- «затримувати, стояти, застою¬
ватися (про загачену воду), зупинятися тощо». Дослівно: «Річка
зі спокійною течією».

Ірпінь (Ірпень, Рьпень, Ріегпа, Кріеп, Пірна) — 1) р., п. пр.
Дніпра. Походження назви остаточно не з’ясовано. Перша назва
у формі Ірпень під 1159. Пізніші відомості під 1320 як Рьпень,
Ріегпа, Кріеп [ПСРЛ, 17, 312]. Гадають, в різні часи річка мала
дві назви — Ирпень и Рьпень. В XVI ст. відома як Пірна. Пор.
с. Пірнове і оз. Пірнівська Старуха на Лівобережжі якраз напро¬
ти гирла Ірпеня; Перна гора і оз. Піренове (в Чорнобильському
р-ні Київської обл.), назви яких похідні від Пірна. Пор. також
гірський хр. Пирин-Планіна в Болгарії. Назва гідроніма^ Пірна
(Ірпінь), гадають, походить з і.-є. основи *рі- (*ро)і-: *рТ
«Ігіпкеп» < праслов. *рТ-Іі «пити». Вважають, що обидва варіан¬
ти назви Пірна та Ірпінь генетично тотожні. Первісна *Рігьпа,
пізніша форма *Кьріпь, що виникла як наслідок метатези — пе¬
рестановки звуків у слові [Желєзняк, ГКП, 141—144 ]; 2) м. об¬
ласного підпорядкування Київської обл. Виникло 1902 у зв’язку
з будівництвом залізниці Київ — Ковель. Біля залізничного мос¬
ту через р. Ірпінь було побудовано роз’їзд Ірпінь, біля якого з ча¬
сом виникло с-ще. Згодом воно злилося з селами Романівка, Се-
веринівка та хуторами Любка, Рудне і Стоянка під загальною
назвою^ Ірпінь.

Ірша — р.: 1) л. пр. Тетерева (бас. Дніпра); 2) п. пр. Снову
(бас. Дніпра). Назва, очевидно, від тюрк. *іг «закрут річки, зви¬
вина» і са «русло». В такому ж гідронімічному ряду рр.: Іршава —

156

п. пр. Боржави (бас. Дунаю), імовірно, утворена від іриіа за до¬
помогою форманта -в(а); Іршиця — л. пр. Ірші (бас. Тетерева)
(дві), утворення за допомогою гідронімічного суф. -иц(я).

Іршава — м., рц. Закарпатської обл. Розташоване в передгір’ї
Карпат на р. Іршава (бас. Дунаю). У літературних джерелах впер¬
ше згадується 1341. Назву виводять від р. Іршава, обабіч якої
розташоване с-ще.

Іршанськ — смт. Володарсько-Волинського р-ну Житомирсь¬
кої обл. Розташоване на р. Ірша, л. пр. Тетерева (бас. Дніпра),
від якої й одержало назву. Структура назви: Ірш + суф. -анськ.
Виникло у 1953.

Іршиця — див. Ірша.

Іцунь — р., рук. Дніпра в середньодніпровському Правобе¬
режжі, хазар, мовний релікт регіона пн. Києва. Тюрк, термін
іцунь «водопій» [Желєзняк, ЕС, 37—38\.

Іченька (Ічень, Ічня, Іченка) — р., л. пр. Удаю (бас. Дніпра).
Назва від тат. *ісеп «напій». Утворена за допомогою суф. -к(а)
[Стрижак, НРП].

Ічня — м., рц. Чернігівської обл. Розташоване на залізниці
Бахмач — Прилуки на р. Іченька, л. пр. Удаю (бас. Сули). Час
заснування невідомий. Вперше згадується в записах XVI ст. як
власність князя Вишневецького. Проте гадають, що поселення
дотатарського періоду, його ототожнюють із зруйнованим татар¬
ською навалою с. Яськовим, походження назви останнього див.
Яськівка. Суч. назва від р. Іченька (Ічень).

К

Каврас (Коврас) — оз., розташоване між Дністром і Турунча-
ком. Назву виводять від молд. ковру «нора» [ГНП, 42\.

Кагамлик (Каганлик, Кагальник, Каганличка) — р., л. пр. Дніп¬
ра. Вперше згадується 1671. Назва, можливо, від тюрк. *ка§ап-1ук.
Каган — найвищий титул ватажків старод. тюрк, племен, Іик ( Іак ,
Іук, Іік) — тюрк, формант. Дослівно: «Каганство, каганова» [Стри¬
жак, НРП, 86\. Каганами називали також хазарських ханів і упра¬
вителів окремих адміністративних одиниць. Термін каган був дуже
поширений на Русі з початку IX ст. на означення князя [Маврод.,
81]. Але більш вірогідним здається походження назви від тюрк, ге¬
ографічного терміна *каг§а (*!юг£а) «очерет^ очеретяний» [Желєз¬
няк, Рось, 84]. Пор. рр. Очеретяна, Очеретянка.

Кагарлик — 1) смт., рц. Київської обл. Розташоване на р. Рось,
п. пр. Дніпра. Відоме з 1590. Гадають, що первинна назва висту-

157

пала у формі *Ка§апІук (див. Кагамлик) [Стрижак, НРП, 86].
Внаслідок дисиміляції заміни одного звука іншим народною го¬
віркою була засвоєна як Кагарлик; рр.: 2) л. пр. Синюхи (бас.
Півд. Бугу); 3) п. пр. Дніпра. Припускають, що гідронім К. міг
утворитися від тюрк. *ког§а «ворона» + суф. *-1ик у значенні
«місцевість, багата воронами, гайвороняче». Пор.: Гайворон,
донські гідроніми — Гайворон, Грачевик. Таке тлумачення менш
імовірне. Гадають, що в основі гідроніма К. д.-тюрк. *кд§аг «ро¬
битися синім, блакитним» [Луч., 34]. У такому разі гідронім озна¬
чає «річка з чистою прозорою водою».

Кагул (Кагульське) — оз. на пд. зх. Одеської обл., на лівому
бер. Дунаю. Назва від тюрк. *ка§уІ «кругле озеро».

Кадовба — р., л. пр. Десни (бас. Дніпра). Назва від геогра¬
фічного терміна кадовб «джерело, польова криниця (річка)».

Казанка — смт., рц. Миколаївської обл. Розташоване у верхів’ї

р. Висунь (бас. Дніпра). Засноване на початку XIX ст. казенними
селянами з Курської губ. Поселення спочатку називалося Казен¬
ним, а потім трансформувалося на Казанку [ІМСУ, Мк].

Казантіп — мис, розташований на зх. Казантіпської зат. Азов¬
ського моря. Назва від тюрк. *казап «котел» + *(ір «дно», зумов¬
лена тим, що мис має глибоку западину, подібну до котла.

Казантіпська затока — на пд. Азовського моря. Назва на зато¬
ку поширилась від мису Казантіп. Утворилася суф. -ськ(а).

Казарська — р., л. пр. Ірпеня (бас. Дніпра). О. Стрижак вва¬
жає за ймовірне походження назви від етноніма козари (хозари),
що жили на території теп. України починаючи з VII ст. Назва
утворена від основи казар- за допомогою суф. -ськ(а). Звідси ж,
гадає дослідник, рук. Дніпра Козарка, біля якого розташоване

с. Келеберда, на Полтавщині, Козарка — р., л. пр. Росави (бас.
Росі); Козаринівка — р., л. пр. Вислівки (бас. Десни) [Стрижак,
ГНР, 59—60]. Проте Козарка — р., п. пр. Смілистого на Букови¬
ні, тече від г. Козарка, названої від «козар» — пастух кіз [Карп.,
ТБ, 140]. Подібне походження, очевидно, має Козарка — р.,
п. пр. Случі (бас.^ Горині).

Казенний Торець (кол. Тор, Салница, Сална, Тор Казенний,
Казенна Торец, Казенний — у верхів’ї, Красний Торець — в се¬
редині течії до гирла р. Сухий Торець, Большой Торец — КБЧ,
Північний Торець — СГУ, 227) — р., п. пр. Сів. Дінця (бас. До¬
ну). Походження назви не з’ясовано. Назву пов’язують з тюрк,
народністю торки (узи або огузи), які жили в X—XI ст. у серед¬
ній течії Дніпра і в бас. Сів. Дінця (Яворницький, Чубенко).
Більш вірогідне творення гідроніма від праслов. *іог, як гадають
(А.І. Соболевський та ін.), генетично близького до гр. іогоз «до-

158

шкульний, різкий, стрімкий» або ж д.-інд. іогаз «пронизливий».
Такий епітет відповідає швидкій, місцями досить стрімкій течії
річки. Не виключено, що гідронім міг утворитися від слов. сло¬
ва тор «колія, шлях» (див. Торунський перевал). Пор. рос. прото-
рить; по К.Т. ще на початку XVIII ст. ходили струги і баржі. Піс¬
ля заснування у 1645 на р. Тор фортеці під тим же найменуванням,
навколо якої згодом виросло місто-укріплення, одне з найдавні¬
ших міст Донбасу (нині м. Слов’янськ), назва річки набула форми,
похідної від міста, за допомогою демінутивного суф. -ець. Він на¬
дав їй відтінку здрібнілості і водночас ознаки диференціації — від¬
міни від назви міста Тор. Отже, маємо: Тор (річка) > Тор £місто)
> Торець (річка). ( Звідси ж найменування л. пр. Сухий Торець і п.
пр. Кривий Торець [Ян., ГНР, 92\. Казенним назвали за те, що
нижня його течія протікала по землях, які починаючи з 1701 бу¬
ли казенними (належали казні). Згодом ця назва поширилась на
все русло.

Каїр — р., л. рук. Дніпра в Херсонській обл. Вперше згадуєть¬
ся 1541. Назва від тур. і крим.-тат. *каіг «дрібний пісок», «від¬
міль» [Отін, ГСУ, 19\. Поділяється на три рукави: Узун-Каїр від
тат. прикм. дідп «довгий», Мечеть-Каїр від араб, мечеть «мечеть,
капличка» і Бююк-Каїр вЦ тат. прикм. «великий». Звідси ж най¬
менування о. Каїрська Плавля та о. Каїрський, а також Каїрський
Луг, Каїрський Брід (біля смт. Горностаївка на Херсонщині),
кількох річок у тому ж р-ні: Каїрка-Мечетна, Каїрка-Довга, Ка-
Їрка-Західна, Каїрка Четверта, Каїрка П’ята.

Каламітська затока — на зх. Кримського п-ова. В останні сто¬
ліття до н. е. тут, за 60 км пн.-зх. Євпаторії, був порт Колос Лі-
мен — гр. «Прекрасна Гавань». Від нього, як гадають, назва по¬
ширилась на затоку. Дещо видозміненою вона збереглась до на¬
ших днів. Більш вірогідно, що назва походить від найменування
фортеці Каламіти, яка виникла в VI ст. н. е. неподалік від теп.
Севастополя в р-ні печерного міста Інкермана (див. Біло-
кам’янськ), розміщеного на Монастирській горі. Згодом в
XIII—XV ст. фортеця була опорним пунктом Мангупського кня¬
зівства (Феодоро). 1427 князівство створило свій порт в гирлі
Чорної річки, а гавань на честь своєї фортеці назвали Каламітою.
У кінці XV ст., після підкорення Мангупського князівства, га¬
вань одержала тур. назву Ак-Яр («Біла Скеля»). У рос. мову наз¬
ва перейшла в переосмисленому вигляді і була відома довгий час
як Ахтіярська. На її берегах було побудовано Севастополь, а зго¬
дом і саму гавань почали звати Севастопольською. Цілком мож¬
ливо, що кол. назва гавані Каламіти поширилась і на затоку по¬
дібно до того, як найменування о-ва Березань на Чорному морі

159

поширилось на Березанський лим. Дехто припускає походження
назви Каламітської зат. від гр. ксиїамос — «очерет».

Каланчак — смт., рц. Херсонської обл. Розташоване на р. Ка-
ланчак (бас. Азовського моря). Засноване 1794 висланими сюди
кріпаками — учасниками відомого повстання в с. Турбаї на Пол¬
тавщині. Назва від тюрк. *каІа(п)-за, тур. каїа «фортеця», «укріп¬
лення» [Радл., 2, 224\. Пор. тадж. кале «фортеця», груз. калакі
«місто». У рос. і укр. мови ввійшло у формі каланча , де Е.М. Мур-
заєв бачить зменшувальний суф. -ча. Дослівно: «Невелике укріп¬
лення». Термін кала — дуже давній елемент в географічних наз¬
вах, він відноситься до античного минулого [Мурзаєв, ГН, 56—5 7].

Калигірка (Калигорка, Красний Пруд, як дві річки Калигірка
Суха і Калигірка Мокра — СГУ, 229) — р., п. пр. Великої Висі
(бас. Півд. Бугу). Складне слово калигірка складається з ^вох
частин: кал «грязь» [Грінч., 2, 211—2Щ (див. Кальниболотка)
і гірка «підвищення». Первинна назва, імовірно, належить підви¬
щенню, від якого перейняли назву річка і, очевидно, поле Кали-
гірське в с. Потоки Катеринопільського р-ну Черкаської обл. Ут¬
ворюється демінутивний ряд: підвищення Калигірка < поле Ка-
лигірське < р. Калигірка.

Калило — р., л. пр. Кінської (бас. Дніпра). Назва від кал
«грязь», утворена формантом -ило. Там же оз. Калило.

Калинівка — рр.: 1) (Калинова) п. пр. Інгулу (бас. Півд. Бугу);
2) л. рук. Дніпра; 3) л. пр. Ірпеня (бас. Дніпра);4) л. пр. Тетере¬
ва (бас. Дніпра); 5) л. пр. Локоті (бас. Десни). Назва від калина
(УіЬигпит Ь.) — рід кущів чи невеликих дерев з родини жимо¬
лостевих. Росте на вологих місцях по берегах рік по всій Украї¬
ні. Утворення за допомогою суф. -івк(а); смт.: 6) Васильківсько¬
го р-ну Київської обл. Засноване в кінці XIX ст. Розташоване на
залізниці Київ — Фастів; 7) рц. Вінницької обл. Розташоване на
р. Жердь (бас. Півд. Бугу). Засноване в першій половині XVIII ст.
Назва від калини.

Калинове (кол. 13-та рота) — смт. Попаснянського р-ну Лу¬
ганської обл. Розташоване на р. Лугань, п. пр. Сів. Дінця. Відоме
з 1753. Після того як в середині XVIII ст. тут розмістилася 13-та
рота Бахмутського гусарського полку, звалося Тринадцятою Ро¬
тою [ІМСУ, Лг, 488\. Суч. назва від калина (див. Калинівка).

Калка (Кала, Калак) — рр.: 1) літоп. р., яку більшість дослід¬
ників вважають тепер р. Кальміус; 2) л. пр. Кальчику (бас. Каль-
міусу). Походження назви тлумачать по-різному. Одні виводять
її від тюрк. *НаІка (Калка) «коло, воронка» в означенні «річка,
багата воронками». Інші від тюрк. *()аІ§і, *£)аІа§, від яких похо¬
дить і д.-р. літоп. Калка , Калак «місце, поросле очеретом». Ще

160

інші припускають, що назва Кала (Калка, де суф. -к- має віднос¬
не значення) виникла на основі слов.-скіф. мовних контактів з
і.-є. *кеІ (каї) «чорний», яку слов’яни сприймали в означенні
«брудна річка», «річка з каламутною водою» [Отін, ГСУ, 10—Щ.
Пор. Калець — р., п. пр. Кальчику (бас. Кальміусу), Калило —
р., л. пр. Кінської (бас. Дніпра), Кальничка — р., л. пр. Собу (бас.
Півд. Бугу), Калище — пр. Свидні (бас. Десни), Кальна в бас.
Одри ? (Польща), Кальница (Угорщина).

Калуш — м. обласного підпорядкування Івано-Франківської
обл. Розташоване на р. Сивка (бас. Дністра). Перша літоп. згад¬
ка під 1241 [УРЕ II, 4, 420\. Походження назви остаточно не
встановлено. Одні виводять її від тат. *каІиз «табір», інші топо¬
нім пов’язують з покладами калійних солей, якими К. славиться
здавна. Найбільш імовірно, що назва пов’язана з д.-р. словом кал
«грязь, багно», утворена суф. -уш. Пор. назву найдавнішого в
Польщі, згадуваного в румунських джерелах, міста Каліш, у римлян
Каїізіа. У візантійських письменників згадується укріплення Каїізіа
на Балканах, назва якого пов’язана з коренем кал «грязь». —
Див. Калюс.

Кальміус (Калькь, Калка, Кала, Калак, Міус, Міюш, Кальмі-
юс) — р., впадає в Азовське море. Походження гідроніма оста¬
точно не встановлено. Одні дослідники назву виводять від тюрк.
*кіІ «волосина» і тщйт. «ріг». Дослівно: «Тонка, як волосина, і
покручена, як ріг» [Ев., 158—159 ]. Інші брали за основу тюрк,
композит каїатщйг «перед Міусом», зважаючи на те, що ріка
протікає поблизу великої р. Міус, що й відбилося в назві [Фо-
менко, ТП, 23]. Проте тюрк, мовам властиві не прийменники,
а післялоги (було б Міус кала). Подібність її до русла р. Міус, ба¬
гатого меандрами, послужила тому, що тюркомовне населення
надало К. ідентичну назву. Отже, річка довгий час була відома
під двома назвами: Кала (Калка) і Міюс. Згодом обидві назви
злилися в словосполучення Кал(а)-Міюс, яке потім перетвори¬
лось на єдиний гідронім Калміюс > Кальміус [Отін, ГСУ, 48—49].
Первинна назва перейшла в найменування її приток, утворених
відповідними суф.: Каль+-чик, Кал+-ка, Кал+-ець.

Кальміуська сакма — шлях у давнину, по якому кримчаки ро¬
били набіги в Україну і Росію. Він відділявся від Муравського
шляху, ішов від Молочних Вод, пролягав вздовж узбережжя
Азовського моря, далі через Кальміус, перетинав Сів. Донець бі¬
ля впадіння в нього р. Борової та йшов далі в Чорноземний
Центр через броди на р. Тиха Сосна і далі до м. Лівни (тепер Ор¬
ловської обл.), де він знову зливався з Муравським шляхом. Про
походження слова сакма — див. Ізюмський шлях.

П — 83110

161

Кальниболотка (Калноболотці, Кални болото) — р., п. пр.
Гнилого Тікичу (бас. Півд. Бугу). Назва від кално, кально «грязь»
[Грінч., 2, 211—212 ]. Утворена за допомогою суф. -к(а). Дослівно:
«Болотиста». Звідси ж Кальничка (КРУ — Кальника) — р., п. пр.
Собу (бас. Півд. Бугу). Утворена за допомогою суф. -ичк(а);
Кальнівка (Кальновка) — р., пр. Сільниці (бас. Півд. Бугу). Утво¬
рена за допомогою суф. -івк(а). Звідси назва потоків Кальновець
та Кальновий Ярок у бас. Тиси.

Нальчик (Калець, Калка, Калец, Калак) — р., п. пр. Кальміу-
су (бас. Азовського моря). Назву виводять як похідну від Кальмі-
ус. Інші вважають, що вона походить від тюрк. *каІ «притока, ру¬
кав річки», що вірогідніше. Утворення з суф. -чик [Фоменко].

Калюс — р., л. пр. Дністра. Гідронім має корінь кал-, який
зустрічаємо в словах укр. калюжа, рос. Калуга, серб, калюга,
ч. калуз. Назва гідроніма темна. Гадають, що вона обумовлена
каламутною водою річки, утворена за допомогою форманта -юс.
Звідси ж Калюсик — р., л. пр. Калюсу, від якого походить назва.
Утворилася за допомогою демінутивного суф. -ик.

Камінь Довбуша — І) скеля, розташована поблизу с. Міжгір’я
Тернопільської обл. на бер. р. Серет. Це один з дуже небагатьох
жертовників язичників в Україні, який існував уже дві тисячі ро¬
ків тому і зберігся до наших днів. За народним переказом, 1744 на¬
родний месник Олекса Довбуш прийшов із загоном своїх опришків,
щоб помститися польському магнату Костянтину Золотницькому
за наруги, які він чинив над своїми кріпаками. Біля цього каменя
Довбуш роздавав гроші бідним селянам, які він відбирав у панів;
2) інший К.Д. розташований на околиці м. Яремче Івано-Франків¬
ської обл., а неподалік знаходиться Довбуша печера (див.) — місця
пов’язані з життям і боротьбою народного месника.

Камула — найвища верш. Гологор і всієї Подільської вис. Во¬
на ж найвища верш, між Дністром і Уралом (якщо не брати до
уваги Кримських гір). Розташована у Львівській обл. Походжен¬
ня назви остаточно не з’ясовано. Її виводять з кельт. катЬ «доли¬
на». Ймовірніше її походження від слов. ками «камінь» + -ула —
формант [Фасм., 2]. Терміном ками на Житомирщині, Київщині
і в ряді областей Росії називають також горби з піщано-гравій¬
ними та валунними відкладами [Никон., КТС].

Кам’яна — рр.: І) (Каменка) л. пр. Пруту (бас. Дунаю);
2) л. пр. Бритаю (бас. Сів. Дінця); 3) (Камена) л. пр. Пруту (бас.
Дунаю); 4) (Каменна) л. пр. Сукелі (бас. Дністра); 5) (Камена)
л. пр. Дереглую (бас. Пруту). Назва являє собою прикм. кам ’яний
і дана за кам’янисті русла цих річок або їх оточення. Звідси ж
Кам’яна Балка — р., л. пр. Гнилого Тікичу (бас. Півд. Бугу),

162

в якій ім. частина назви — приклад переходу апелятива у влас¬
ну назву; подібне походження назви Кам’яний Брід — р.,
пр. Тясмину; Кам’яний — р., п. пр. Болухівки (бас. Дніпра);
Кам’яниця — рр.: 1) л. пр. Мурафи (бас. Дністра); 2) п. пр. Дніс¬
тра. Гідронім утворився від основи за допомогою гідронімічного
су ( ф. -иц(я); Кам’яничка — р., п. пр. Ужа (бас. Дунаю); Кам’яну-
вата — рр.: 1) л. пр. Лугані (бас. Сів. Дінця); 2) л. пр. Солоної
(бас. Базавлука); 3) п. пр. Грузького Єланчику (бас. Азовського
моря). Назва від основи кам’ян- за допомогою суф. -уват. В СГУ
внесено 43 річки під цієї назвою. Ж. р. назви орієнтований на
лексему річка. Назви виникли на слов. рівні, після правильного
сприйняття їх гідрографічних характеристик. Від апелятива ка¬
мінь в СГУ внесено близько 150 гідронімів.

Кам’яна Могила — геологічна і археологічна пам’ятка біля
с. Терпіння Мелітопольського р-ну Запорізької обл. у заплаві
р. Молочної. Це кам ’яне нагромадження — граніт, сієніт та інші
тверді породи, що вийшли завдяки денудації на поверхню рів¬
нинної місцевості і являють собою останець — залишок зруйно¬
ваної, більш високої поверхні. Такі ізольовані горби називають
могилами. Звідси ім. частина складного топоніма.

Кам’яне — смт., підпорядковане Антрацитівській міськраді Лу¬
ганської обл. Розташоване неподалік від залізниці Дебальцеве —
Довжанська, за 10 км на пн. сх. від рц. Виникло в 70-х роках
XVIII ст. Назва за виходи кам ’яних порід.

Кам’янець-Подільський (Камєньць, кол. Кам’янець-Подільськ)
— м., рц. Хмельницької обл. Одне з найдавніших міст України.
Вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1196. Розташова¬
не на р. Смотрич, л. пр. Дністра, у тому місці, де вона робить ве¬
лику петлю (меандру), утворюючи майже острів з кам’яними від¬
слоненнями. Звідси перша частина складного топоніма — від д.-р.
ім. камєнь за допомогою демінутивного суф. -ьц(ь)/ец(ь). Друга
частина від Поділля із суф. -ськ. Пор.: Камінь-Каширський у Во¬
линській обл. [ЕСЛН, 66}. '

Кам’яний — див. Кам’яна.

Кам’яний Брід — 1) смт. Баранівського р-ну Житомирської
обл. Розташоване на р. Бистріївці, л. пр. Мики (бас. Тетерева)
в тому місці, де вона має незначну глибину (брід). Річка проті¬
кає поміж великих кам ’яних скель, звідси прикм. частина топо¬
німа. Засноване у г 1862; 2) р., пр. Тясмину. Про походження
назви див. Кам’яна.

Кам’яниста — р., л. пр. Омельника Другого (бас. Дніпра).
Назва утворена за допомогою суф. -ист(а) від кам ’яний. У бага¬
тьох місцях русла виходи кам ’яних порід.

П *

163

Кам’яниця — див. Кам’яна.,

Кам’яничка — див. Кам’яний.

Кам’яні Могили (Бесташ-гора) — державний заповідник НАН
України у Запорізькій та Донецькій обл., по течії л. пр. Берди
Каратишу (бас. Азовського моря). Заснований 1927. Тут серед
рівнинного степу на площі 356 га двома паралельними пасмами
підноситься нагромадження темно-сірого каміння — гранітів,
гнейсів тощо. Звідси й назва. Стара назва Бесташ від тюрк. *Ьез,
Ьез «п’ять», Іаз «камінь» відповідно до п’яти головних гранітних
вершин К.М.

Кам’янка — м., рц. Черкаської обл. Засноване на початку
XVII ст. втікачами-кріпаками з Київщини, Полтавщини, Поділ¬
ля. Розташоване на кам ’янистих берегах р. Тясмин, п. пр. Дніп¬
ра. Звідси й назва. Таку ж назву має ряд річок України, зокрема:
рр.: 1) л. пр. Айдару (бас. Дону); 2) п. пр. Базавлука (бас. Дніп¬
ра); 3) п. пр. Вовчої (бас. Дніпра); 4) л. пр. Дністра; 5) л. пр. Зах.
Бугу (бас. Вісли); 6) л. пр. Інгулу (бас. Півд. Бугу); 7) л. пр. Ін¬
гульця (бас. Дніпра); 8) л. пр. Росі (бас. Дніпра); 9) п. пр. Синю¬
хи (бас. Півд. Бугу); 10) п. пр. Ужа (бас. Дніпра). У руслах цих
річок або їх оточенні спостерігаються виходи кам’яних порід.
Найбільше гідронімів К. зосереджено в бас. Дніпра. Всього в Ук¬
раїні 60 н. п., що носять назву «Кам’янка». Утворилася від
прикм. кам’яна за допомогою суф. -к(а). Шлях розвитку назви:
Кам ’яна річка > Кам ’янка.

Кам’янка-Бузька (до 1944 — Кам’янка-Струмилова) — м., рц.
Львівської обл. Розташоване при впадінні р. Кам’янки в Буг.
Уперше згадується в документах 1406 під назвою Димошин. По¬
ходження кол. назви Д. неясне. Місто було побудовано серед
кам’янистого ландшафту і являло собою укріплення з бійниця¬
ми, обкопане ровами, які наповнювались водою. Центральна
частина була обнесена частоколом. У 40-х роках XV ст. поселен¬
ня вже називалося Кам’янкою, в 1485 (за іншим джерелом —
1448) — Кам’янкою-Струмиловою (від прізвища міського ста¬
рости Юрія Струмила). У суч. назві складник Бузька від р. Буг,
на якій розташоване місто.

Кам’янка-Дніпровська (кол. Мала Знам’янка, Кам’янка,
Кам’янка-на-Дніпрі) — м., рц. Запорізької обл. Розташоване на
лівому бер. Каховського вдсх. Територія заселялася в найдавніші
часи. У V ст. до н. е. тут існувало,укріплення — скіфське посе¬
лення, відоме тепер під назвою Кам’янське городище — значний
залізоробний і торговельний центр степової Скіфії. Заснована
К.-Д. 1786 державними селянами зі Знам’янки Єлисаветградсь-
кого повіту Катеринославського намісництва, які й дали їй наз-

164

ву Мала Знам’янка. Крім того, тут селилися кріпаки-втікачі і від¬
ставні солдати. До спорудження Каховського вдсх. лівий бер.
складали гранітні масиви Приазовської вис., за що місцевість на¬
зивали Кам’яним Затоном (від затон — «річкова затока, місце
зимівлі або постійної стоянки суден» [КБЧ, 3]. Суч. назва з 1944.

Кам’янський під — природне пониження на лівобережжі Дні¬
пра у Кам’янсько-Дніпровському р-ні Запорізької обл., плоска
степова западина, де весною збирається вода. Назва К. від ка¬
мінь, утворилася від кореня кам- за допомогою складної суфікса¬
ції -ян- ськ(ий). Термін під — «низ, дно, основа». Назва зумовле¬
на заляганням на незначній глибині кам’яних порід Українсько¬
го кристалічного щита.

Кам’янувата — див. Кам’яна.

Кам’януватий (Скелястий) — о., на р. Дніпро нижче м. Дніп¬
ропетровська. Назва утворилася від основи прикм. кам'яний —
кам’ян- за допомогою суф. на означення неповного вияву ознаки
-уват(ий). Дано за виходи на о-ві кам’янистих порід. Про це ж го¬
ворить і паралельна назва Скелястий.

Канів (Каневь градь) — м., рц. Черкаської обл. Розташоване
на правому гористому бер. Дніпра. Вперше згадується в Іпатіїв-
ському літописі 1144 [ЕСЛН, 66\. Походження назви остаточно
не встановлено. Одні дослідники вважають, що вона тюрк, по¬
ходження і означає «місце крові». Назва ця нібито виникла у
зв’язку з кровопролитними війнами, які колись відбувались тут
між слов’янами і кочівниками — половцями [Ляск., 9\. Інші наз¬
ву виводять від тюрк, «ханський перевіз», тобто за розташування
на переправі через Дніпро, де сидів татарський хан [Тихом., 302\.
В.А. Никонов вважає, що топонім походить від власного імені
Кань або Кан, утворений за допомогою суф. належності -ів [КТС,
173—174 ]. Походження назви К. пояснюють від терміна каган
«титул верховного правителя», д.-р. каган, коган, кан. Дослівно:
«Місто кана, правителя» [Менг., 107—108\. Гадаємо, що свою
назву місто одержало від р. Канівка, п. пр. Дніпра, при впадінні
якої лежить К. У давні часи вона, ймовірно, була відома під наз¬
вою Кан чи Кана — від і.-є. *кап < Іран, кап, дієсл. форма якого
має багато значень: «рити, копати, сипати тощо», а також озна¬
чає «водний потік, ріка» [Мурзаєви, 98, 242, Мурз., ОТ, 291].
Термін утворює численні назви в Азії. Пор. перс, хані «джерело»,
авест. хан «джерело». Пор. р. Кан, п. пр. Єнісею, в тому ж розу¬
мінні і місто Канськ на ній, Капцем у Югославії. Згодом, із зрос¬
танням поселення К., найменування р. за допомогою демінутив¬
ного суф. -к(а) набуло форми залежності від міста. Помічено, що
міста одержували свої назви часом не від великої ріки, а від її

165

притоки, біля гирла якої виникали. Це, очевидно, обумовлюва¬
лось стратегічним значенням. Пор.: м. Самара, що лежить на
Волзі, назву отримало не від неї, а від р. Самари, в гирлі якої бу¬
ло засновано. Те саме стосується мм. Сум, Харкова, Остра та ін.
[Ян.,КОД]. ,

Канівський заповідник — державний геологічний заповідник
на середньому Дніпрі в Черкаській обл., пд. м. Канева. Звідси
й назва. Заснований 1923.

Канівські гори (Канівсько-Мошногірський кряж, Мошногора) —
підвищення в Черкаській обл. Простягається вздовж Дніпра на
його правому бер. з пн. на пд. від с. Трахтемирове до с. Мошни.
Назва від найбільшого міста, розташованого на підвищенні, —
Канева. Паралельні назви пов’язані з найменуванням с. Мошни.
К.г. відомі у світовій геологічній літературі як р-н класичних ка¬
нівських дислокацій осадових морських порід юрського, крейдо¬
вого, палеогенового і неогенового періодів.

Капітанівка — смт. Новомиргородського р-ну Кіровоградської
обл. Розташоване на залізниці Черкаси — Одеса. Перша згадка
відноситься до 1774. Назву виводять від капітан. Нібито якийсь
капітан, котрий стояв на чолі польського загону жовнірів, ніс тут
охоронну службу. Утворена за допомогою суф. -івк(а).

Кара-Баїр — гребінь на Ай-Петринській яйлі Кримських гір.
Назва від тюрк. *кага «чорний» і *Ьаіг «схил, пагорб, урвище, по¬
росле деревами».

Карагач — хр. у Кримських горах. Назва від тюрк. *кагаа§ас
«в’яз». Дана за поширення на хр. цих дерев.

Карадаг — 1) гірський масив на Кримському п-ові між Кокте-
бельською і Щербетівською долинами; 2) верш, в Кримських горах.
Назви з тюрк. *кага «чорний, темний, похмурий» (дана за виходи
чорних вулканічних порід) і *сІа§ «гора». Дослівно: «Похмура гора».

Кара-Кал — хр. у Кримських горах. Назва від тюрк. *кага
«чорний, темний, похмурий» і *каІе «фортеця». Обриси хребта
схожі на ^фортецю.

Каракурт (Карасулак) — р., впадає в оз. Ялпуг. Назва з тур.
*кага «чорний», *кигі «черв’як». Дослівно: «Чорний черв’як». Па¬
ралельна назва в перекладі з тієї ж мови означає дослівно: «Чор¬
не болото». Річка має замулене болотяне дно, гнилу застояну во¬
ду, велику кількість земляних черв’яків, п’явок тощо [Бевз., 108\.
Можливо, «Чорний черв’як» має метафоричне значення в розу¬
мінні «Чорна замулена річка».

Карань (літоп. — Корань, XIX ст. — Курань) — р., п. пр.
Трубежа (бас. Дніпра). Назву тлумачать від тюрк. *кага «тем¬
ний», -ань — формант. Однак є інша, гадаємо, більш вірогідна,

166

гіпотеза: гідронім виводять від д.-р. корь «дерево», про що засвід¬
чує форма Корань в літописі під 1140 [СГУ, 240\. Звідси, імовір¬
но, й назва Каранька (Коранька) — р., п. пр. Случі (бас. Горині),
утворена від корь через Корань (Карань) за допомогою демінутив¬
ного су ( ф. -к(а). Пор. Деревичка, л. пр. Случі.

Карань-Узень — р., бас. Чорного моря в Криму. Назва від
тюрк. *кага «чорна» (від розчинних мінеральних часток, див.
Чорна) та форманта -ан(ь) і огоп «невелика річка» [Мурзаєви,
100, 160\.

Карасівка (Карасу) — р., п. пр. Салгіру (бас. Азовського моря).
Кол. назва від тюрк. *кага$и «джерельна вода», а потім переосмис¬
лена на укр. мовному ґрунті як «Річка, багата карасями». Звідси ж
Карасу — р., впадає в оз. Ялпуг. З д.-тюрк. *кага$и — «земляна во¬
да», тобто річка з ірунтовим (джерельним) живленням.

Кара-Тау — верш. Кримських гір. Розташована в Карабі-Яй-
лі. Назву виводять від тат. *кага «чорна» і *1аи «гора». «Під такою
назвою, — відмічає В.М. Мурзаєв, — розуміють порівняно низь¬
кі гори і хребти, які влітку не мають помітної вертикальної зо¬
нальності» [ОТ, 198, 217, 284].

Каратиш — р., л. пр. Берди (бас. Азовського моря). Назву
Є. Отін виводить від тюрк. *кага «чорний» і *ііз «зуб». Топоніміч¬
на метафора. Річка протікає серед чорних кристалічних утворень
«Кам’яних Могил». В руслі ріки подібно до зубів виступає чор¬
не каміння. Пор. Каратиш — один з відрогів Уральських гір.

Караіул — верш. Подільської вис. біля Микулинців Теребов-
лянського р-ну Тернопільської обл. Б.Ф. Лящук назву виводить
від румун, сигаї «безлісий».

Каратуль — р., л. пр. Трубежа (бас. Дніпра). Назву виводять
від тюрк. *кага «чорний» і *ШІ «клобук, шапка». На берегах річ¬
ки в XI—XIII ст. жили тюркські племена «чорні клобуки». Гада¬
ють, від них і назва [Стрижак, НРП, 25—26]. Однак не виключе¬
но, що назва К. являє собою слов’янізм і походить від праслов.
*когіиІь «кривий, зігнутий». Річка й справді багата закрутами.

Каратюк (Карачик, Карачук) — р., л. пр. Берди (бас. Азовсь¬
кого моря). Назву виводять з тюрк. *кага «чорне» і *іекпе «кори¬
то». Дослівно: «Земне корито».

Караул (Караулан, Каравул) — оз., з’єднує Великий Турунчук і
Малий Турунчук. Назву виводять від тюрк, апелятива *кагаиІ «сто¬
рожовий пост». В р-ні с. Маяки, розташованому на Дністрі, в 1421
було споруджено замок Малий Каравул, пам’ять про який залиши¬
лася в назві оз. Кол. назва Караулан, гадають, являє тюрк, ізафетну
конструкцію з означенням -ян (-ан) «бік, сторона». Дослівно: «Ка¬
раульний бік», тобто бік Дністра, де знаходиться караул« [ГНП, 45].

167

Карачокрак (Карачекрак, Чекра, Каратупрак) — р., л. пр.
Дніпра. Згадується в «Книге Большому Чертежу». Назву виво¬
дять від старод. тюрк. *кага в означенні «земля, суша» [Мурзає-
ви, 102) і сокгак «джерело», тобто «вода, що йде із землі», або ж
«джерело, джерельна вода», що, як говорить О.С. Стрижак, ма-
лопереконливо. Він справедливо, слідом за Є. Койчубаєвим,
вбачає в топонімічному тюрк. *кага, кіг, кіга, кігаі «гора, сопка»
(а<ьі) і *сокгак (чохрак) «джерело, здорова вода» в розумінні
«придатна для пиття». Дослівно: «Річка, що протікає під горою
і має питну воду». На берегах річки лежить с. Підгірне [Стри¬
жак, НРЗХ, 42-43).

Кар’єри — с-ще Городоцького р-ну Хмельницької обл. Розта¬
шоване в р-ні подільських Товтр (Медоборів), багатих на покла¬
ди вапняків — осадових гірських порід морського походження.
У 1958 тут було відкрито кар’єри по їх видобутку. Пізніше біля
кар’єрів виросло с-ще, за яким закріпилась назва Кар ’єри. Прик¬
лад переходу апелятива у власну назву. Слово кар ’єри від франц.
саггіеге — «обладнання для видобування корисних копалин від¬
критим способом, підприємство по видобутку корисних копалин».
Звідси ж Кар’єрне — смт. Великоолександрівського р-ну Херсон¬
ської обл. Розташоване на залізниці Апостолове — Миколаїв, не¬
подалік від р. Інгульця. Виникло поблизу вапнякових кар’єрів
у 1958, від яких і походить назва. Утворене за допомогою суф.
відносного прикм. -н(е).

Каркінітська затока —розташована на пн. зх. Кримського п-ова.
У старод. греків Каркініта колпу, де колпос «затока»; у римлян
Каркініту сінус, де сінус — «затока». Назва від скіф. м. Керкіні-
тида (Керканіта), згадуваного давньогрецькими істориками Гека-
теєм і Геродотом, існувало в VI—V ст. до н. е. в р-ні суч. Євпа¬
торії. Значення слова невідоме. Назва утворена за допомогою
суф. -ськ(а) [Мельх., 43].

Карлівка — м., рц. Полтавської обл. Розташоване на р. Орчик,
п. пр. Орелі (бас. Дніпра), на автошляху Полтава — Красноград.
Найменування міста пов’язане з фельдмаршалом, фаворитом
рос. цариці Анни Іоанівни, Карлом Мініхом, який в першій по¬
ловині XVIII ст., після побудови Української оборонної лінії,
одержав тут дарчу на землю. Назва утворена від основи Карл- за
допомогою відносно-присвійного суф. -івк(а).

Карло-Марксове (до 1924 — Софіївка, до 1965 — с-ще Карла
Маркса) — смт., підпорядковане Єнакіївській міськраді Донець¬
кої обл. Розташоване за 8,5 км на пн. зх. від Єнакієвого. Засно¬
ване 1783. Кол. назва антропонімічного походження. Суч. най¬
менування по імені видатного філософа Карла Маркса.

168

Кармалюкова гора — верш. Подільської вис., розташована між
сс. Приворотгя і Гуменці на лівому бер. р. Мукша, л. пр. Дніст¬
ра, Кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької обл. Державний
заказник. Визначна своїми краєвидами і численними легендами
про неї. За народним переказом, тут діяв видатний керівник бо¬
ротьби селянства проти поміщиків на Поділлі — Устим Якимович
Кармалюк (у першій половині XIX ст.). Звідси й назва. За прізви¬
щем народного месника назване також с. Кармалюкове (кол. Го-
ловчинці), де 27 лютого 1787 у сім’ї кріпаків Якима і Олени Кар-
малюків народився і жив у тяжких злиднях Устим Кармалюк.
З іменем народного героя пов’язана також назва печери на пд.
схилі Кармалюкової гори. Утворена за допомогою суф. -ов(а).

Карматура — хр. в Українських Карпатах. Розташований в
Івано-Франківській обл. Назва від румун, сатііига «закрут, кри¬
визна». Звідси ж назва г. Карнітури [Лящук, 114\.

Кармелітанка — р., л. пр. Жванчика (бас. Дністра). Назва від
католицького чернечого ордену кармелітів, монастир яких ко¬
лись був розташований на березі цієї річки. Утворена від осно¬
ви кармеліт- за допомогою суф. -анк(а).

Карпати — див. Українські Карпати . )

Карпатський заповідник — див. Українські Карпати.

Карпатський природний національний парк — розташований у
пн.-сх. част. Українських Карпат, у верхів’ї Пруту, в межах Івано-
Франківської обл. Засновано у 1980. Загальна площа 50,3 тис. га.
Мета утворення К.П.Н.П. — збереження унікальних для Централь¬
ної Європи природних ландшафтів, підтримання екологічного ба¬
лансу в регіоні. Назва ім. част. парк — від пізньолатин. раггісиз
«відгороджене місце». Про означальну частину Карпатський — див.
Українські Карпати. Назви природний і національний — прозорі.

Карпилівка — р., п. пр. Случі (бас. Горині). Основа назви
*Карпило / (<Карпо ) [Пура, НРГ, 75].

Кастель — куполоподібний масив, одна з найбільших груп ла¬
колітів Пд. берега Криму, між Гурзуфом і Алуштою. Назва від
латин, сазіеііит «укріплене місце, фортеця». Але суч. вигляду ця
назва могла набути тільки через проміжну стадію існування в
якійсь іншій мові (скоріше — італійській). Татари називали ма¬
сив Кастель-даг «Кріпосна гора» і Кючюк-Кастель «Мала форте¬
ця». Пор.: Кастельверано в Італії, Кастельхльм у Швеції.

Катеринопіль (до 1795 — Калниболото) — смт., рц. Черкась¬
кої обл. Розташоване в долині р. Гнилий Тікич. Уперше згаду¬
ється в середині XVI ст. як Калниболото. 1795 перейменоване по
імені Катерини II. Кол. назва походить від кально «грязь» [Грінч.,
2, 211—212] і болото, що колись було на околиці поселення.

169

Катлабух — оз. на пд. зх. Одеської обл. Назва від тюрк. *ка(-
ІаЬиск «рогатка». Назву дістало за свою конфігурацію.

Каховка — м., рц. Херсонської обл. Розташоване на лівому бер.
Дніпра в зоні Каховського вдсх. Засноване 1791 на місці зруйно¬
ваної турецької фортеці Іслам-Кермен «Свята фортеця», збудова¬
ної 1492. Суч. назва від прізвища російського генерала В.В. Нечуй-
Каховського, якому після розгрому турків і татар у Криму
(ХУІІІ ст.) було «пожаловано» землі в Придніпров’ї, де він засну¬
вав слободу К. Назва утворилася за допомогою суф. -к(а) від ос¬
нови Кахов-. Від К. назва Каховське водосховище — на р. Дніпр
вище греблі Каховської ГЕС, м. Нова Каховка (див.).

Кача — 1) р. (кол. Біюк-Узень, Бююк-Езен — у верхів’ї) на
Кримському п-ові, впадає в Чорне море; 2) смт. (кол. Олексан-
дро-Михайлівськ), підпорядковане Севастопольській міськраді
АРК. Засноване 1912. Розташоване на пд.-зх. узбережжі Кримсь¬
кого п-ова, неподалік від гирла р. Кача, від якої й одержало наз¬
ву. Остання, імовірно, походить від тюрк. *каса, касі «кочовище,
місце проживання кочових народів» [Мурзаєви, 105]. За іншим
тлумаченням, назву К. виводять від імені Кача, Качі, що менш
вірогідно. Про кол. назву див. Біюк-Дере.

Качанівка — с., пам’ятка паркової культури, курорт на Черні¬
гівщині. Виникло в першій половині XVIII ст. Назва від прізви¬
ща землевласника Качановського. Відоме тим, що тут, у маєтку
поміщиків Тарновських, бували в свій час Т.Г. Шевченко,
М.В. Гоголь, І.Ю. Рєпін, М.І. Глінка, М.М, Ге, М.О. Врубель,
І.М. Прянишников, В.Є. і К.Є. Маковські та інші видатні діячі
літератури і мистецтва. Антропонімічне походження на -івка.

Качик — оз. на пд. Керченського п-ова. Назву виводять від
тюрк. *каса і укр. суф. на означення здрібнілості -ик. Проте мож¬
ливе його походження від тюрк. *кйсйк «мале».

Кашлагач — р., п. пр. Мокрих Ялів (бас. Самари). Назву виво¬
дять по-різному. Одні вбачають в ній тат. *касІу «зимове селище,
зимівник» і а§ас «ліс». Дослівно: «Річка, що протікає біля зимів¬
ника в лісі». Інші [Отін, ГСУ, 57—58] виводять від тюрк, апеляти-
ва *кас «край, сторона, межа, рубіж, берег» і тюрк, форманта Чи.
А§ас «крайній (що знаходиться збоку)». Дослівно: «Пограничний
(межовий) гай». Таке тлумачення імовірніше.

Каяла (Кауаіу — ПСРЛ, 2, 131) — літоп. р., на берегах якої
1185 відбулася битва руських воїнів під проводом князя Ігоря з
половцями. Місцеположення К. спірне, точно не встановлено.
Деякі дослідники р. Каяла ототожнюють з Макатихою, пр. Голої
Долини. З тюрк. *ка]аІу «скеляста». Кінцеве -ла пояснюється на
тюрк, грунті: -1у — прикм. тюрк, суф., перетворений на -ла під

170

впливом гідронімічного оточення [див. Мурз., ОТ, 3& Отін
26-4Щ. (

Квасилів — смт. Здолбунівського р-ну Рівненської обл. Роз¬
ташоване на залізниці Рівне — Здолбунів, біля р. Усті, л. пр. Го¬
рині. Основа назви: антропонім Квасило (від укр. квасити «ро¬
бити щось кислим, незадовільним»). Очевидно, першопоселе-
нець [П^ра].

Кегичівка — смт., рц. Харківської обл. Розташоване на залізни¬
ці Лозова — Красноград. Утворилося з двох х. — Доброіванівки і
Єгорівки, що виникли в другій половині XVIII ст. і належали по¬
міщикові І.М. Апостолу-Кегичу. Від другої частини цього складно¬
го прізвища за допомогою суф. -івк(а) й утворилася назва К.

Келеберда — сс.: 1) (кол. Калеберда) Кременчуцького р-ну
Полтавської обл. Розташоване на лівому бер. Дніпра; 2) Канів¬
ського р-ну Черкаської обл. Назва від латин. саШЬеПиз «вільно-
відпущений, приспішник, прихильник». «Київська Русь, — пи¬
сав акад. Б.Д. Греков, — користувалася військовими загонами ко¬
чівників, з якими наш південь був зв’язаний безперервно протя¬
гом багатьох віків» [Греков, 8371. Перебуваючи під захистом
руської держави, тюркські кочівники почали вести осілий спосіб
життя, поступово входячи до складу руського суспільства. Саме
такими поселеннями і були суч. села К. До ( цієї категорії топоні¬
мів відносять і Куманівку, Торчеськ, Печеніжин та ін.

Келеберда (Кереберда.Келебердянка) — р., л. пр. Дніпра.
Протікає в Кременчуцькому р-ні Полтавської обл. Назва похідна
від с. Келеберда — Кременчуцького р-ну. Варіант Кереберда —
перекручення гідроніма К. Варіант Келебердянка вказує, що на¬
зва р. походить від найменування с. Келеберда. Утворена від ос¬
нови # Келеберд- та суф. -янк(а).

Кельменці — смт., рц. Чернівецької обл. Розташоване на авто¬
магістралі Чернівці — Сокиряни. Відоме з 1559. За народними пе¬
реказами, назва від власного імені першопоселенця — корчмаря
Кельмана. Утворена за допомогою форманта -ці [Карп., ТСР, 27\.

Кемаль-Егерек — верш. Кримських гір, в Ялтинській яйлі.
У перекладі з тат. означає «Гирло Кемаля».

Керамік (кол. с-ще керамічного заводу № 25) — смт. Ясину-
ватського р-ну Донецької обл. Розташоване на залізниці Горлів-
ка — Красноармійськ. Засноване у 1957 у зв’язку з будівництвом
керамічного заводу. Назва від кераміка — вироби й матеріали,
що їх одержують спіканням вогнетривкої глиняної сировини, а
також різних мінеральних сумішей, — через керамічний завод >
керамік — назва професії; спеціаліст, який виготовляє керамічні
вироби. Безсуф. утворення.

171

Керч (Пантікапей, Кьрчев, Корчев) — м.-герой республікан¬
ського підпорядкування АРК, морський порт. Розташоване біля
підніжжя г. Мітрідат, на березі підковоподібної затоки на сх.
Керченського п-ова. У першій половині VI ст. до н. е. на місці
суч. К. греки заснували м. Пантікапей, або Пантікапайон. Назва
його, як гадають, походить від згадуваної в свій час р. Пантікап,
що впадала в Меотиду (Азовське море). Більш імовірне поход¬
ження назви Пантікап від кол. найменування Керченської про¬
токи Пантанкапа, яке дали їй скіфи і яке означало: «Шлях, про¬
хід для риби». Назва річки, слід гадати, також походить від най¬
менування протоки. В раннє середньовіччя Боспорос — столиця
Боспорського царства. В XI ст. місто під іменем Кьрчева згаду¬
ється в руських літописах. У період кримського ханства — Герчь.
Походження назви остаточно не з’ясоване, спірне. Гадають, що
вона походить від д.-р, корч або керч «гори». Проте є пояснення
ще кількох етимологій назви. Її виводять від основи крч (пор.
криця), що вказує на розвиток металургії в р-ні К. Існують й ін¬
ші версії, менш вірогідні. Звідси ж Керченська протока (кол. Пан¬
танкапа, Боспор Кімерійський, Таврійська протока, Єнікальська
протока) — з’єднує Чорне та Азовське моря. Суч. назва похідна від
Керч, утворена за допомогою складної суфіксації -єн + -ськ. Кол.
назва Пантанкапа дана скіфами і означала «Шлях, прохід для ри¬
би». їм. частина назви Боспор Кімерійський, за акад. А.О. Білець-
ким, походить від гр. Ьоз «віл» та /огоз «перевіз». Дослівно: «воло¬
вий (чи коров’ячий) брід»; прикм.частина Кімерійський, очевидно,
дана греками на відміну від Боспора Фракійського (теп. Босфор).
У кол. назві Таврійська відбилась назва народу таврів, Кімерійська —
кімерійців. Назва Єнікальська від д.-тат. */епікаІе «широке озеро».
За іншим тлумаченням, від тюрк. *епі — «новий», араб, кале —
«озеро»; Керченський півострів,— сх. частина Кримського п-ова.

Кетроса, рідше у мн. Кетроси — р., п. пр. Дністра. Назва по¬
ходить від молд. прикм. петрос «кам’янистий», ж. р. петроаса.
Множинне Кетроси з’явилось, гадають, як відгідронімне найме¬
нування прилеглої до річки горбастої, кам’янистої місцевості
[Карп., ТБ, 136 ].,

Киз(Кизил)-Аул — мис, на пд. Кримського п-ова. Від тат.
*кі 2 ІІ «червоний», *аиІ «поселення».

Кизил-Кая — верш. Кримських гір у тому місці, де шосе Сім¬
ферополь — Алушта перетинає р. Ангару. Назва від тат. *кігіІ
«червоний» і *ка]а «скеля». Складена з червонуватих глинястих
конгломератів.

Кизил-Коба — 1) група печер у Кримських горах. Розташо¬
вані на зх. схилі Долгоруківського гірського масиву неподалік

172

від с. Перевального на висоті 500 м у вапняковій ущелині. Наз¬
ва від тат. *кігіІ «червоний» і *коЬе «печера». Дана за червону¬
вато-рожевий колір вапняку, що стрімкою стіною здіймається
над ущелиною. Перші відомості про К.-К. відносяться до по¬
чатку XIX ст.; 2) р., п. пр. Салгиру (бас. Азовського моря). Наз¬
ва похідна від найменування печер Кизил-Коба, неподалік від
яких бере свій початок.^

Кизилтаський Струмок (Кизил-Таш) — р., п. пр. Отузу (бас.
Чорного моря). Прикм. частина складного гідроніма — сполу¬
чення двох тат. слів: *ктІ «червоний» і іаз «камінь», «скеля», ут¬
ворена за допомогою суф. -ськ. їм. частина — апелятив, що пе¬
рейшов у власну назву. Дослівно: «Невелика річка, що тече від
червоної скелі».

Кизил-Яр — оз., розташоване на узбережжі Каламітської зат.
Чорного моря в Криму. Назва з тюрк. *кіпІ «червоний», *)аг «ур¬
вище», «яр».

Київ (Кьіев, «маль градьць», «градькь мал», «градьць», «го-
родькь», «город», «град», «великий град») — м., столиця Київсь¬
кої Русі, суч. місто-герой, столиця України. Розташоване на по¬
чатку середньої течії Дніпра, нижче гирла Десни. Основна час¬
тина К. розташована на правому високому, досить погорбовано-
му березі. К. — одне з найдавніших міст світу, виникло в епоху
формування слов. народів. Час його заснування, згідно з архео¬
логічними даними, відноситься до V ст. [Іст. К., 5]. Історія ви¬
никнення К., його назви бере свій початок від літоп. переказу,
зафіксованого літописцем Нестором у «Повісті временних літ»
[ПСРЛ, 1, Лавр, літопис, 9\: «Поляномь же живущемь особ'к и
волод'кющемь родьі своими, иже и до сее брать'к бяху поляне, и
живяху каждо сь своимь родомь и на своихь М'ЬсгЬх, влад т Ьюще
каждо родомь своим. Бьіша 3 братья, єдиному имя Кій, а друго¬
му Щекь, а третьому Хоривь, сестра их Льібедь (...) и створиша
градь, во имя брата своего стар'кйшаго, и нарекоша имя ему Кі-
евь». Це була перша спроба пояснити виникнення К. і поход¬
ження його назви. Нестор намагався також визначити соціальну
приналежність Кия, зазначити, що він був князем, а не простим
перевізником на Дніпрі, як твердили деякі його сучасники. Но¬
ві дослідження вказують, що Кий мусить пов’язуватися з чов¬
ном, який відігравав велику роль у віруваннях праслов’ян, —
в обрядах, що відбувалися на воді і біля води. З човном асоціюєть¬
ся народ, яким керує човняр-цар [Наливайко, ДСК]. Дослідни¬
ки співставляють літоп. легенду про Кия, Щека і Хорива з вір¬
менською легендою про трьох братів — Куара, Мелтея і Хореа-
на, що в походження Києва вносить індійський струмінь. Літоп.

173

слов’янська легенда і легенда вірменська, очевидно, підносяться
до спільного, надзвичайно давнього джерела часів ранньодер-
жавних утворень [Наливайко, там же]. К. був центром могутньої
держави середньовічної Європи — Київської Русі, відіграв вели¬
ку роль у становленні та житті українського, російського, біло¬
руського та ін. слов. народів. Упродовж часу К. у різних народів
мав різні назви. В ісландських сагах (І ст. н. е.) поселення, що
існувало на місці К., було відоме під назвою Данапарштадір або
Данапарста — «Місто на Дніпрі». Птоломей (II ст.) згадує місто
на Дніпрі Метрополіє, яке, як гадають, також було розташоване
на місці суч. К. У візантійських записах (VI ст.) — Самбатос, в
IX ст. — Кіоава, Куієва. Середньовічний географ Адам Бремен¬
ський місто називає Киве, перси в IX—X ст. — Ку]ауа, Кубане,
араби — Кїїуауа, Киуауатощо. Труднощі в доведенні реальності
Кия породили т. зв. куявську концепцію походження наймену¬
вання К. Вона спирається на схожість деяких західноєвропейсь¬
ких варіантів назви К., на тюрк.-араб. топоніми, а також на д,-
р. слово куява, що збереглося у деяких слов. мовах: укр. куява
«вершина гори», п. ку}ащ «піщаний горб» і под. [ЕСЛН, 77—80\.
Літоп. версія виникнення К. і походження його назви в дослід¬
женнях видатних вчених набула принципово нової оцінки. «Та,
незважаючи на очевидну легендарність Кия,— говорить
Б.Д. Греков,— ми все ж і зараз не можемо обійти його мовчан¬
кою, якщо хочемо вірно поставити перед собою завдання вив¬
чення політичної історії Києва з найдавніших часів» [Греков,
439\. Посесив (Киевь) на -ев- від імені Кьій, як і їхнє слов’янсь¬
ке походження, не викликають сумніву й не суперечать типовим
моделям: історичним (ранньосередньовічним) — «територіально-
родовий союз із містом... у центрі й очолюваний його старійши¬
ною князем» [ЕСЛН, 77—8Щ.

Київська Русь — історична назва держави східних слов’ян.
Спільна батьківщина українського, російського і білоруського
народів. Назва давнього походження. їм. частина складного то¬
поніма походить від Русь, прикм. — від назви центрального міс¬
та — Києва, утворена суф. -ївськ(а).

Кириківка — смт. Великописарівського р-ну Сумської обл.
Розташоване на р. Ворскла (бас. Дніпра). Засноване в кінці
XVII ст. втікачами з Правобережної України на чолі з осаву¬
лом Кириком. Від цього імені за допомогою суф. -івк(а) й ут¬
ворилась назва.

Кирилівка (кол. Горіле) — смт. Якимівського р-ну Запорізької
обл. Розташоване на узбережжі Азовського моря, на півострівно¬
му плато, яке з пн. омивається Молочним лим., а з пд. зх. і зх. —

174

Утлюцьким. Засноване 1805 переселенцями з Тамбовської і Во¬
ронезької губерній. Назва від імені першопоселенця Кирила Ка-
пустіна. Утворилася за допомогою суф. -івк(а).

Кирнасівка (кол. Красносілля) — м. Тульчинського р-ну Він¬
ницької обл. Розташоване на автошляху Тульчин — Тростянець.
Перша згадка відноситься до початку XVII ст. як Красносілля,
назва якого, ймовірно, утворилася від словосполучення красне
(чудове, гарне) село. Суч. назву виводять від діал. слова кирноси,
так називали в цій місцевості вепрів, які колись тут водилися.
Утворена від основи за допомогою суф. -івк(а).

Китай — оз., розташоване в плавнях р. Дунай, на пд. зх.
Одеської обл. Назва від родового імені ногайців Кььітай [Бас¬
как., 48\. Звідси, ймовірно, назва с. Китай Сакського р-ну АРК.

Кіїк-Коба (Кийикин Кобаси) — печера, розташована в Крим¬
ських горах, біля верхів’я р. Зуя, п. пр. Салгиру (неподалік від
с. Лісна). Назва з тюрк. *кіік «дикий, дикун», *коЬе «печера».
Дослівно: «Печера дикуна». У 1924 тут уперше в нашій країні
знайдено поховання неандертальців: дорослого і дитини. Ймо¬
вірно, подібні рештки знаходили раніше, за що й було дано та¬
ку назву.

Кілія — м., рц., порт Одеської обл. Розташоване на лівому бер.
Кілійського гирла Дунаю. Вперше згадується в історичних доку¬
ментах кінця VII ст. до н. е. як д.-гр. м.-колонія Лікостом — «Вов¬
ча печера». У 1041, під час походу князя Ігоря на Візантію, тут бу¬
ло засновано м. Києвець. У літоп. джерелах Кілія згадується під
назвою Нове Село (XIV ст.). Назву К. виводять по-різному: від
тюрк. *кі11і «глинястий», від румун, скіїїіе в розумінні «пристани¬
ще», проте найбільш імовірне тлумачення, за яким назву К.
пов’язують з Александром Македонським. На ознаменування пере¬
моги над фракійцями в 334 до н. е. на одному з островів, що ле¬
жать у гирлі Дунаю, за розпорядженням Македонського було збу¬
довано храм на честь міфічного героя Ахілла. Назва міста нібито й
походить від цього імені. Потім вона була змінена на Акілію, а
пізніше — на Юлію [Никон.^ КТС, 1Щ. Від назви міста походить
найменування Кілійського гирла Дунаю — одного з трьох основ¬
них рукавів гирла ріки, відомого під назвою Кілійський Дунай.

Кільчень (Кильчень, Кильчен, Килчин та ін.) — р., п. пр. Сама¬
ри (бас. Дніпра). Походження назви остаточно не доведено. Отін
припускає походження гідроніма з крим.-тат. *коІ «розгалуження» і
суф. *-сеп. Дослівно^«Річка, що має багато приток» [Отін, ГСУ, 86\.

Кінбурнська коса — піщана обмілина на Чорному морі, між
Дніпровським і Ягорлицьким лим. в Херсонській обл. Поход¬
ження назви див. Кінбурнський мис.

175

Кінбурнський мис — на Чорноморському узбережжі, в Херсон¬
ській обл. Назву виводять від тур. фортеці *Кії-Вигип (КіІ-Вигп,
Кіі-Вогп), яка знаходилась на кінці коси аж до XVIII ст. Найме¬
нування фортеці від тур. *кіІ «глина» і *Ьугуп «мис, ніс» та укр.
суф. -ськ в розумінні «Глиняний мис». Назва поширилась і на
Кінбурнську косу. Утворилася від дещо зміненої складної осно¬
ви за допомогою суф. -ськ(ий).

Кінська (Конка, Конські Води, Конские источники, Заливьі
Конских Водь, Илкисуй, Йилка) — р., л. пр. Дніпра. До XVIII ст.
відома під назвою Конські (Кінські) Води. Старод. греки нази¬
вали її ГіпакГріс. У XVIII ст. по р. К. проходив кордон з Туреч¬
чиною, де вона була відома як Илкису (Йолки-су). Всі ці назви
пов’язані зі словом кінь (Е§ии$). Відстоюючи думку про зв’язок
гідроніма зі словом кінь, підкреслюють, що назва, без сумніву,
суто слов’янського українського походження [Труб.]. Інші назву
виводять від тур. *копака «стоянка», «стойбище» [Отін, ПК], що
менш ймовірно. «Кінський ареал» доповнюють гідроніми: Жере¬
бець (див.) — п. пр. Конки, Суха Конка — п. пр. Конки, а також
Кінські (Конські) плавні, відомі як Великий Луг Запорізький
(див.) — розташовані в бас. р. Кінська, від якої перейняли наз¬
ву. Назва, ймовірно, зумовлена тим, що в давні часи тут водили¬
ся дикі коні. У другій половині ХУІІІ ст. акад. Паллас у бас. р.
зустрічав багато диких коней. Вони водилися в цій місцевості аж
до кінця XIX ст.

Кіровоград (кол. Єлисаветград, Кірове) — м., обл. ц. Кірово¬
градської обл. Розташоване на р. Інгул (бас. Півд. Бугу). Засно¬
ване 1754 за наказом імператриці Єлизавети Петрівни як форте¬
ця св. Єлизавети для захисту пд. кордонів країни від наскоків
турків і кримських татар. У 1775 фортеця і н. п. біля фортеці діс¬
тали назву Єлисаветград. З 1934 — Кірове, а з 1939 — Кіровог¬
рад. Суч. назва від прізвища С.М. Кірова — одного з керівників
кол. Радянської держави.

Кіровськ (до 1934 — Голубівка) — м. Луганської обл. Кол. наз¬
ва від прізвища сербського офіцера П. Голубова, що прийняв рос.
підданство. Засноване 1764. Суч. назва від прізвища С.М. Кірова.
Антропонімічне утворення з суф. -ськ.

Кіровське — 1) (кол. Ново-Крестівка) м., підпорядковане Шах¬
тарській міськраді Донецької обл. Розташоване на сх. області. Ви¬
никло 1954 поблизу х. Крестового (звідси кол. назва) в зв’язку з
будівництвом кам’яно-вугільних шахт; смт.: 2) (до 1915 — Іслам-
Терек, Іслам-Дірек) рц. Кримської обл. Розташоване в степовій
частині Кримського п-ова. Перша письмова згадка відноситься до
1788; 3) (до 1938 — Обухівка) Дніпропетровського р-ну Дніпро-

176

петровської обл. Пристань на Дніпрі. Засноване в другій поло¬
вині XVIII ст. Назви від прізвища С.М. Кірова — діяча кол. Ра¬
дянської держави.

Кічера — верш. Українських Карпат. За словником Б. Грін-
ченка, кичера — «гора, вкрита лісом», місцевий географічний
термін — просто «гора», напр., «кичера, звана Гропа» [Думін,
ТУК, 159~160\.

Кічкас — р., л. пр. Дніпра. Назва з тюрк. *кйсйк + *аз «мала
річка» [Отін, ГСУ, 60[. Звідси ж назва кол. м. Кічкас, значна час¬
тина якого з побудовою Дніпрогесу затоплена водами вдсх., а
решта ввійшла до складу м. Запоріжжя. У кінці І тис. н. е. тут бу¬
ла переправа через Дніпро, відома на Русі під назвою Крарійсь-
кого перевозу, «де перевозяться на Русь херсоніти [тобто купці з
Криму], а печеніги в Херсоніт».

Кішка (Бака) — верш. Кримських гір. Розташована на пд. зх.
Сімеїза. Відома залишками будівель і поховань таврів — одних з
найдавніших поховань на Кримському п-ові. Назва за схожість її
обрисів з кішкою, що лежить. Паралельна назва нині вживається
рідко. Походить вона від тюрк. *Ьака — «жаба» і дана була, оче¬
видно, за те, що схожа своєю конфігурацією на жабу.

Клавдієво-Тарасове — смт. Бородянського р-ну Київської обл.
Розташоване на залізниці Київ — Коростень. Засноване 1900 в
зв’язку з будівництвом зал. ст. Перша частина складного топоніма
зберігає ім’я інженера-будівельника Клавдія Немішаєва, друга — за
назвою села, розташованого неподалік. Утворена за допомогою
присв. суф. -єв(о), -ов(е).

Клебань-Бик — 1) (Клебан-Бик, Клебін-Бик, Клепан-Бик,
Кльопан-Бик та ін.) р., л. пр. Кривого Торця (бас. Сів. Дінця).
Назва від діал. клебань «ковбаня» і тюрк, прикм. *Ьідіїк «вели¬
кий» (див. Бик); 2) с-ще Костянтинівського р-ну Донецької обл.
Заснування почалося 1946 в зв’язку із спорудженням тут Кле-
бань-Бикського водосховища, одного з найбільших в Донбасі.
Назву перейняло від р. Клебань-Бик, на якій, в межах Клебань-
Бикського вдсх., розташоване.

Клевань — м. Рівненського р-ну Рівненської обл. Розташо¬
ване на залізниці Рівне — Луцьк, неподалік від р. Горинь. Зга¬
дується у 1446. Назву виводять із ст.-п. ИеЬап, рІеЬап, латин.
рІеЬапиз «парафіальний священник», а значить, і «місце пара¬
фії». Звідси ж Клебановиці (в тій же Волинській землі) [Франко
3., 36\.

12 - 83110

177

Клевень (Кливань, Клевна, Кленна, Кленушка — СГУ) — р.,
л. пр. Сейму (бас. Десни). Назву виводять з балт., порівнюючи з
лит. кіемас, лат. Щаоа — «клен». Пор.: Клева — пр. Березини (бас.
Дніпра) в тому ж розумінні [Топ., Труб., 191]. Варіанти Кленна,
Кленушка являють собою кальку (переклад) балт. назви.

Клецька (Гутянка, Межирічка) — р., л. пр. Случі (бас. Гори¬
ні). Назва, імовірно, від арх. укр. клець, клецька «чурбан, обру¬
бок, колода». Дослівно: «Коротка (куца) річка». Кол. назва Гу¬
тянка вказує на розміщення на її берегах в минулому гути —
примітивного підприємства з виробництва скла. Межирічкою
звали за її положення між двома річками — Случ і Стави.

Клива — верш. Українських Карпат. Назва від запозиченого з
румун, місцевого географічного терміна клива «незаліснена гора
(вершина)» [Лящук, КГТ, 165].

Клобук — згаслий вулкан в Українських Карпатах. Назва, га¬
даємо, від тк>іж. *к!оЬик — «шапка».

Княжа гора — 1) верш. Канівських гір. Тут, біля К.г., у пер¬
ші ст. н. е. існувало слов. м. Родень. Назва К.г. дана на честь
київського князя Святослава , для раті якого роденці виготов¬
ляли червлені щити і сталеві мечі; 2) підвищення у м. Львові,
на якому галицький князь Данило Галицький 1240—1250 побуду¬
вав м.-фортецю і назвав її Львовом.

Княждвір — Княждвірський тисовий заповідник — державний
заказник тисового лісу в Карпатах, розташований біля с. Верх¬
нього Івано-Франківської обл. Створений у першій половині
XIX ст. За народним переказом, в урочищі, де тепер знаходить¬
ся заказник, колись були хороми князя Данила Галицького, де він
відпочивав,— князів двір. Звідси й назва. Проте, як вказує
Б.Я. Думін, назва могла і не мати жодного відношення до князя
Данила Галицького. В Карпатах і Прикарпатті князем називали
не лише руського історичного князя, а й сільського старосту —
при поселенні на «волоському праві».

Княже — оз. у центрі Полтавської обл., в гирлі р. Сліпорід.
Княжі Байраки — р., п. пр. Омельника II (бас. Дніпра). Княжна —
р., п. пр. Водолажки (бас. Дону). Назви свідчать про те, що зем¬
лі, на яких протікають річки чи розташоване озеро, належали
князям {див. Княждвір).

Кобеляки — м., рц. Полтавської обл. Розташоване на правому
бер. Ворскли, при впадінні в неї р. Кобилячок, відома в минулому
як Кобеляк, Кобеляка. Із зростанням поселення значення р. Ко-
беляк, Кобеляка значно зменшилось, що й спричинилося до змі¬
ни її назви: за допомогою демінутивного суф. -ок перетворилася
на похідну від міста (див. Кобилячок). Від останньої місто й діс-

178

тало назву. Засноване на початку XVII ст., в 1647 згадується як
місто, хію належало Полтавському козачому полку.

Кобилецька Поляна — смт. Рахівського р-ну Закарпатської
обл. Розташоване при злитті рр. Крайня і Шопурка (бас. Тиси).
Назва протягом часу кілька разів змінювалась. Після возз’єд¬
нання Закарпаття з Радянською Україною йому повернули ста¬
ру назву. Перша частина складного топоніма від хребта Кобила ,
неподалік від якого воно розташоване, за допомогою суф. гру¬
пи -ецьк(а). їм. частина — від апелятива поляна, що перейшов у
власну назву.

Кобилячок — рр.: 1) (кол. Кобьільник, Кобьілякь, Кобилянек)
л. пр. Дніпра; 2) (кол. Кобьілячка, Кобеляка, Коб’ил’л’а Вод’а
[СГУ, 256—257]) п. пр. Ворскли (бас. Дніпра). Назву відносять до
зоогеографічного семантичного ряду. Утворилась від основи ко¬
бил- за допомогою форманта -ячок [див. Стрижак, ГП].

Кобрин (Кобрина) — р., п. пр. Маньки (бас. Дніпра).
О.М. Трубачов назву виводить від слов. словосполучення *коЬтп
з преф. ко- та д.-слов. основою брьньїк «грязь» [Труб., ПУ, 210].
Пор. м. Кобрин Брестської обл. Білорусі [ТУ, 38—39].

Ковель — м., рц. Волинської обл. Розташоване на р. Турія,

п. пр. Прип’яті (бас. Дніпра). Вперше згадується в документах
під 1310 як с. Ковле. Походження назви не встановлено. В.А. Ни-
конов виводить від власного імені (прізвиська), в основі якого
лежить д.-слов. ков «зрада, засада». *Коо-]е > Ковле (село) > міс¬
то Ковель.

Ковжига — р., л. пр. Ворскли (бас. Дніпра). Назву виводять
від полонізованої форми укр. апелятива коврига [Стрижак,
ННПП, '183]. Існує інше тлумачення (див. Коврай).

Коврай (Каврай) — рр.: 1) л. пр. Ірклію (бас. Дніпра); 2) л. пр.
Сулою (бас. Дніпра). Назву виводять від діал. каурай «сухий ко¬
миш» [Пон., ГЗ, 28]. Інші гідронім Каврай виводять від основи
слов. дієсл. *оьго, *оегІі «текти, протікати» та преф. Ко-/Ка-,
оформлення суф. -ай. Пор.: Каверія (Ковер) — р., п. пр. В. Ве-
рейки у Воронезькій обл.

Ковсуг (Ковсюг, Ковсюх, Ковсюга, Койсуг, Койсу [СГУ, 259]) —

р. , л. пр. Євсугу (бас. Сів. Дінця). Назва від тюрк. *ко] — «вівця»,
*$и, зи§ — «вода, річка». Дослівно: «Овеча річка» (річка, в якій
напувають овець). Звідси ж: Койсу — р., п. пр. Альми (бас. Чор¬
ного моря).

Когильник (Кундук) — р., впадає в лим. Сасик (Кундук), роз¬
ташована між рр. Прут і Дністер. Припускають, що назва є транс¬
формацією д.-тюрк. *ка§апІик «каганат, князівство» [Стрижак,
НРП, 86] (див. Кагамлик). Більш вірогідно, що походження гід-
12 *

179

роніма таке саме, як і Кагальника — р. в бас. Дону в Ростовсь¬
кій обл. Росії: тюрк, (ногай.) кьогьольон «трава». Р. тече по
трав’яному ложе.

Кода'цький поріг — перший поріг на Дніпрі. Виступав з води
біля с. Старі Кодаки, за 18 км нижче від Дніпропетровська. Звід¬
си й назва. Д.-р. назва «Не спи», тобто будь насторожі. Затопле¬
ний водами вдсх. [УРЕ І, 6, 327\.

Кодима — рр.: 1) (Кодимь, Кудимь, Кодома) п. пр. Півд. Бугу;
2) (Кодимо, Кодемо, Кодемка) п. пр. Бахмуту (бас. Сів. Дінця); 3)
п. пр. Висуні (бас. Інгульця). Походження назви остаточно не
з’ясоване. О.С. Мельничук припускає, що вона походить від
удм. діал. куд «болото», «річка, що протікає болотистою місцевіс¬
тю». На користь етимології вченого говорить те, що в бас. Коди-
ми знаходиться ойконім Балта — сх.-роман. Балтз, укр. болото.
Назва Кодима, на думку дослідника, була занесена в гідронімію
Правобережної України кочовими племенами, до складу яких
входили фінно-угри. Інші виводять назву від алт. Катунь і, на
їхню думку, вона була перенесена кочівниками з Алтаю. Слово
*кабип походить від монг. хатин — «жінка, цариця» [Фасм., 2,
276 ; Маштаков]; 4) м., рц. Одеської обл. Перша письмова згадка
відноситься до 1784, коли К. була селом, через яке проходив
шлях із Поділля до Білгородської орди і Кримського ханства.
Розташоване на залізниці Одеса — Жмеринка, на р. Кодимі (п. пр.
Півд. ( Бугу), від якої й перейняло своє найменування.

Кодра — р., п. пр. Тетерева (бас. Дніпра). Єдиної загальної
етимології гідроніма К. поки що немає. Назву пов’язують з молд.
кодра «дрімучий ліс», вважаючи, що К. протікає серед лісів [По¬
хил., НМ, 49]. Гідронім К. пов’язують також з румун, сосігеапа,
алб. кобе, з іллір. основи сосіг [ЕСЛН, 37]. О.М. Трубачов виво¬
дить від і.-є. кцепсіког — праформи, яка об’єднує ряд назв рос¬
лин: лат. сотЬеіит — близька до полину, болг. діал. (релікт
фрак.) кьндра — болотна рослина. Він реконструює такий шлях
розвитку гідроніма К.: і.-є. Ісиепсіког > болг. кьндра > укр. кодра
[Труб., ПУ, 160-161 ]. Отже, назва, очевидно, дана за поширення
в руслі болотної рослинності.

Козак — рук. у пониззі Дніпра. За народними переказами, так
називали цей рукав турки в XVI—XVII ст. Боячись частих напа¬
дів запорізьких козаків, вони контролювали цю територію і го¬
ворили: «Не ходи на Козак, там небезпечно». Приклад переходу
апелятива у власну назву.

Козаринівка — див. Казарська.

Козарівська — р., л. пр. Ропочева (бас. Серету). Назва від ан-
тропоніма Козар: долина належала Козареві [Карп., Тб, 140].

180

Прізвище — від апелятива козар «пастух кіз» [Грінч., 2, 265].
Назва творилася за допомогою двоелементного суф. -івськ(а).

Козарка — рр.: 1) л. пр. Росави (бас. Дніпра). Щодо поход¬
ження назви існує кілька тлумачень. Більш вірогідне те, за яким
гідронім виводять від казара, казарка (Вгапісі) — рід птахів з ро¬
дини качачих, які в минулому водилися на берегах річки. Саме
слово казарка в укр. мову ввійшло з тур. *каг «гуска»; 2) п. пр.
Смілистого (бас. Серету). Бере початок від г. Казари, звідси й
виводять назву річки. Назва г. Казари від козар «пастух кіз»;
3) л. рук. Дніпра в Полтавській обл. Біля рук., супроти літоп.
фортеці Родня — одного з опорних пунктів Київської Русі, як га¬
дають, було стійбище хозар (казар), кочових племен, котрі жили
в степах пд.-зх. Європи в кінці І тис. н. е. [Стрижак, ГНР,
59—60 ].'Утворення за допомогою суф. -к(а).

Козацька (Козацьке Річище) — р., п. пр. Дніпра; Козацьке
(Криве) — р., п. рук. Дніпра. Тут же с. Козачі Лагері. Назва від ко¬
зак (див. Козак). Дана за розташування у минулому на берегах р.
козацьких з’єднань, про що говорить варіант Козацьке Річище і
с. Козачі Лагері. Варіант Криве — за конфігурацію рук. (річища).
Прикм. ( утворення на -цька.

Козацьке — смт. Бериславського р-ну Херсонської обл. Розта¬
шоване на правому бер. Дніпра. Засноване 1782 селянами-пере-
селенцями з Курської, Рязанської, Тамбовської, Могильовської
губ. Назва від невеликої степової р. Козак, біля якої було засно¬
ване поселення.

9 9

«Козацькі Могили» — музей-заповідник, пам’ятник незламної
мужності наших предків. Розташований на стику трьох областей:
Волинської, Рівненської і Львівської, неподалік від м. Берестеч¬
ко Горохівського р-ну Волинської обл., на тому місці, де в 1651
відбулась відома історична битва запорізьких козаків з польською
шляхтою. Триста козаків, оточені з усіх боків, відстоюючи сво¬
боду і незалежність українського народу, полягли в жорстокій сі¬
чі, але зброї не склали і ворогові не здались.

Козача Лопань — смт. Дергачівського р-ну Харківської обл.
Розташоване в верхів’ї р. Лопань, л. пр. Уди (бас. Сів. Дінця).
Звідси назва ім. частини складного топоніма. Означальна — від
прикм. козачий : с-ще засноване козаками-переселенцями у 1760.

Козелець — смт., рц. Чернігівської обл. Розташоване на р. Ос¬
тер (бас. Десни). Час заснування невідомий. Вперше згадується
на початку XVII ст. Гадають, що назва походить від д.-р. козель,
козьль «козел», звідси козелеск «козиний ліс». У давні часи в лі¬
сах Полісся водилося багато кіз. Пор.: м. Козельськ Калузької
обл. Росії в тому ж розумінні.

181

Козельщина — смт., рц. Полтавської обл. Спочатку це було
укріплення для захисту пд. земель Переяславського князівства
від нападів тюркських племен. Саме ж поселення виникло в дру¬
гій половині XVIII ст. Назву виводять від прізвища землевласни¬
ків Козельських. Утворилося за допомогою суф. -щин(а) від коре¬
ня козел-.

Козин — р., л. пр. Стубли (бас. Горині). Прикм. утворення
на -ин від антропоніма коза. Звідси Козівка — р. в бас. Півд. Бу¬
гу. Суф. утворення на -івка.

Козли — верш, в Українських Карпатах. Розташована в Чор-
ногорі. Складена з т. зв. магурських твердих пісковиків і має
форму заокруглених скель, схожих на гірських козлів. Звідси й
назва.

Козлівка — р., п. пр. Росі (не ввійшла до СГУ [Желєзняк,
Рось, 198\). Назву пов’язують з рос. діал. козел «омут, водоворот
в реке» [Машт., 48\. Не виключаються варіанти тлумачення від
найменувань рослин: укр. козел (Негасіеит зіЬігісит Ь.) або
«борщ» (козлики, бедринець) (Рішріпеїіа 5ахіГга§а Ь.), або від ан¬
тропоніма Козел [Желєзняк, Рось, 43—44\.

Козятин — м., рц. Вінницької обл. Розташоване у верхів’ї
р. Гуйви, п. пр. Тетерева (бас. Дніпра). Виникло в зв’язку з бу¬
дівництвом залізниці Київ — Одеса 1870. Збудовану зал. ст. бу¬
ло названо іменем с. Козятина, розташованого поблизу, яке
вперше згадується за часів гайдамаччини як село, однак, слід га¬
дати, воно існувало задовго до того. Назву виводять від ст.-слов.
власного імені Козята на зразок Путята (пор. с. Путятинці Іва¬
но-Франківської обл.) тощо. Назва утворилася від основи козят-
і суф. -ин.

Койсу (Кой-Су) — про походження назви див. Ковсуг.

Коктебель (з 1944 по 1997 — Планерське) — смт., підпорядко¬
ване Феодосійській міськраді АРК. Кліматичний курорт. Розта¬
шоване на узбережжі Чорного моря, на автошляху Феодосія —
Алушта. Назву виводять з д.-араб., причому по-різному: одні як
«долина синіх гір», інші — «серед синіх скель», ще інші — «по¬
селення серед синіх вершин». Назва Планерське від планер — лі¬
тальний апарат, що не має власної механічної тяги. Починаючи
з 1923 тут відбуваються змагання з планерного спорту.

Колки — смт. Волинської обл. Розташоване на р. Стир (бас.
Дніпра), серед березових гаїв — колків, звідси й назва. Піз наз¬
вою Колк поселення згадується в писемних пам’ятках першої
половини XVI ст. (1545). Проте залишки городища X—XII ст., що
напівкруглими валами примикають до р. Стир, свідчать про
більш давнє виникнення К.

182

Колодяжне — с. Ковельського р-ну Волинської обл. Розташо¬
ване на залізниці Ковель — Рівне і автостраді Ковель — Луцьк.
Назва від укр. терміна «колодязь», «джерело», «річка» [Фасм., 2,
293]. В с. Колодяжне жила видатна укр. поетеса Леся Українка
(Лариса Петрівна Косач-Квітка).

Колодяжьньїй — літоп. м. Колодяжень («город», «град») на р. Случ
у Волинській землі [Ук. ПСРЛ, 2, 150]\ «1240 поцде самь (Батьш) Во¬
лодимиру и прийде к... Колодяжьноу» (1425 р., ПСРЛ, 2, 1962. Іпат.
літопис). Назва походить від д.-р. колодязь в означенні «річка».

Коломак — 1) р., л. пр. Ворскли (бас. Дніпра). Походження наз¬
ви точно не встановлено. О.С. Стрижак припускає, що вона утво¬
рилася від тур. *коІ «річка», «вода притока» і форманта *-так. Але
може бути, зазначає дослідник, що назва виникла від тур. *ко1-
/каїтак — «розгалуження» або від узб. *куІтак «ковбаня». К.К. Ці-
луйко вважає, що назва походить, як і Коломна, Коломенка, від
слов. слова *коІтакь > коломени, коломення «прикордонна», що
більш вірогідно. Відомо, в період Київської Русі К. була порубіж¬
ною р.; 2) смт. Харківської обл. Виникло в другій половині XVII ст.
на місці Коломацького городища, яке вперше згадується 1571. За¬
сноване переселенцями з Правобережної України. Назва від р. Ко¬
ломак, на якій розташоване с-ще.

Коломийка — рр.: 1) л. пр. Бистриці (бас. Дністра); 2) л. пр.
Пруту; 3) л. пр. Тлумачика (бас. Пруту). Назви походять від то¬
го ж діад, терміна, що й Коломия (див.). Утворена від основи ко¬
лом- за допомогою форманта -ийка.

Коломия — м., рц. Івано-Франківської обл. Розташоване на
лівому бер.р. Прут при впадінні Коломийки (бас. Дунаю). Час засну¬
вання невідомий. Вперше К. згадується в Іпатіївському літописі 1240
як місто Галицько-Волинського князівства. Давній центр добування
солі. Деякі дослідники виводять назву від імені галицького короля
Коломана. Однак це тлумачення не переконливе. Спростована і вер¬
сія походження назви від словосполучення коло + мия, де Мия ніби¬
то давня назва Пруту. Найбільш імовірне пояснення топоніма К. від
діал. Коломия «глибокий вибій, наповнений водою» [Марус., 232].

Комарне — 1) оз. у центральній частині Львівської обл., в зап¬
лаві р. Верещиця. Назва від комар (комар звичайний, кулекс
(Сиіех ріріепз)) — комаха родини комарових. Найменування ут¬
ворене за допомогою суф. -н(е). Колись ця місцевість була забо¬
лочена і кишіла комарами; 2) м. Городоцького р-ну Львівської
обл. Розташоване поблизу р. Верещиця (бас. Дністра). Виникло
в 1442. Назву виводять від найменування тієї ж місцевості, від
якої назване оз. Комарне [ІМСУ, Лв, 243]. Пор. місто Комарно
на пд. Словаччини в тому ж розумінні.

183

Комарня — р., п. пр. Случі (бас. Прип’яті). Назва від комар
(Сиіех ріріепз) — комаха родини комарових. Річка здавна проті¬
кає по заболоченій місцевості, де в минулому було багато комар¬
ні. Назва утворена від апелятива комарня {див. Комарне).

Комишани (кол. Арнаутка) — смт., підпорядковане Комсо¬
мольській райраді м. Херсона. Розташоване на правому бер.
Дніпра в його нижній течії. Засноване 1860 переселенцями з Ал¬
банії. Кол. назва від арнаут, тобто албанець. Суч. назва від ко¬
миш, назви водолюбної рослини (Зсгіриз Іасшігіз Ь.). Утворена за
допомогою суф. -ан(н). Ойконім сформувався від жителів н. п.:
урочище комишне > комишани > сл. Комишани. Звідси ж Ко-
мишня (кол. Комишанка, Комищенка, Комишно) — смт. Мирго¬
родського р-ну Полтавської обл. Розташоване на р. Комишанка,
пр. Хоролу (бас. Псла), від якої й перейняло назву. Найменуван¬
ня р. від комиш. Утворена за допомогою суф. на означення збір¬
ності -ня. Виникло до XIV ст. Комишувата — рр.: 1) л. пр. Берез-
негуватої (бас. Півд. Бугу); 2) л. пр. Кільтиччі (бас. Азовського
моря); 3) л. пр. Орчика (бас. Орелі); 4) л. пр. Чорного Ташлика
(бас. Півд. Бугу); 5) впадає в Азовське море; 6) п. пр. Кінської
(бас. Дніпра); 7) п. пр. Томаківки (бас. Дніпра). Назва від комиш,
утворена за допомогою суф. -уват(а). Звідси ж Комишуватка —
рр.: 1) п. пр. Мертвоводу (бас. Півд. Бугу); 2) впадає в Азовське
море. Назва від Комишувата, утворена за допомогою демінутив¬
ного суф. -к(а). Комншуваха — 1) р., л. пр. Орелі (бас. Дніпра);
2) смт.: 2) Лисичанського р-ну Луганської обл. Розташоване на за¬
лізниці Лисичанськ — Попасна. Засноване 1910; 3) підпорядкова¬
не Краматорській міськраді Донецької обл. Розташоване на пд. зх.
від м. Краматорськ. Засноване в другій половині XVIII ст. в уро¬
чищі Комишуваха, від якого перейняло назву. У 1962 віднесено до
категорії смт.; 4) Оріхівського р-ну Запорізької обл. Розташоване
на р. Кінська, л. пр. Дніпра, при впадінні в неї Комишуватої, від
якої перейняла ( назву. Засновано у 1770 як солдатську слободу.

Комиш-Бурун — мис, на сх. Кримського п-ова. Назва від тат.
*котіз — синонім очерету (див. Комишани) і *Ьигип < «мис, ріг»,
тобто «комишевий мис». Звідси ж похідна назва Комиш-Бурунсь-
ке озеро на сх. Чорноморського узбережжя, неподалік від мису
Комиш-Бурун ^Мурзаєви, 49\.

Комишева бухта — зат. Чорного моря на зх. Кримського п-ова.
Прикм. частина складного гідроніма від комиш (див. Комишани).
Термін бухта від нім. ЬисНі «невелика затока».

Комиш-Зоря — смт. Куйбишевського р-ну Запорізької обл.
Розташоване в верхів’ї б. Кам’янки, л. пр. Гайчура (бас. Самари).
Виникло в зв’язку з будівництвом 1899—1905 залізниці Юзівка

184

(Донецьк) — Олександрівськ (Запоріжжя) як зал. ст. Царекос-
тянтинівка. Свою назву одержало від найближчого с. Царекос-
тянтинівка (нині смт. Куйбишеве), котре до 1837 було відоме під
назвою Кам’янка — від р. Кам’янка, на якій розташоване. У 1837
одержало назву, пов’язану з іменем брата царя — Костянтина,
який зупинявся тут разом з поетом Жуковським. У 1909—1910, як
свідчить місцевий краєзнавець А.С. Гутнєв, пд. зал. ст. на схилі
б. Комишевої, названій за поширення в ній комишу, виник х. Ко¬
миш. У 1935 пн. зал. ст. у зв’язку з будівництвом елеватора та
МТС виникло с-ще під назвою Зоря, яка була дана на означен¬
ня нового життя. У 1938 с-ще Зоря, зал. ст. Царекостянтинівка і
х. Комиш було об’єднано в одне с-ще — Комиш-Зоря.

Комишня — див. Комишани.

Комишувата — див. Комишани.

Комишуватка — див. Комишани.

Комишуваха — див. Комишани.

Компаніївка — смт., рц. Кіровоградської обл. Назва від т. зв.
компанійських полків. Це наймані («охотницькі») військові під¬
розділи, створені гетьманською адміністрацією в 70-х роках
XVII ст. у зв’язку із загостренням класової боротьби. Використо¬
вувались головним чином для придушення народних антифео¬
дальних рухів, а також для охорони пд. і зх. кордонів Лівобереж¬
ної України.

Комсомольськ — м., підпорядковане Кременчуцькій міськраді
Полтавської обл. Розташоване на пд. сх. області неподалік від
Кременчуцького вдсх. Виникло 1960 як наметове містечко ком¬
сомольців — будівників ГЕС. Віддаючи данину будівникам
м. Комсомольська-на-Амурі, молоді гідробудівники встановили
на місці майбутнього міста щит з написом: «Тут буде спорудже¬
но місто Комсомольськ-на-Дніпрі». Комсомольське — м.: 1) (кол.
Каракуббуд) Старобешівського р-ну Донецької обл. Розташова¬
не на р. Кальміус (бас. Азовського моря). Виникло 1933 в зв’яз¬
ку з початком видобування вапняків; 2) Зміївського р-ну Харків¬
ської обл. Розташоване на залізниці Зміїв — Балаклія. Заснова¬
не 1956 в зв’язку з будівництвом ДРЕС. Комсомольський — смт.:
1) підпорядковане Свердловській міськраді Луганської обл. Роз¬
ташоване на автошляху Свердловськ — Краснодар. Засноване
1932; 2) Волноваського р-ну Донецької обл. Розташоване у вер¬
хів’ї р. Кашлагач, п. пр. Мокрих Ялів (бас. Самари). Засноване у
1956. Утворені від абревіатури комсомол за допомогою суф. -ськ.

Конопелька — рр.: 1) п. пр. Стиру (бас. Прип’яті); 2) л. пр.
Стоходу (бас. Прип’яті). Назва від конопля (СаппаЬіз Ь.) — пря¬
дивна й олійна культура. Утворена за допомогою суф. -к(а). Сло-

185

во конопля, за свідченням Лазаревського, вважається спільнослов.
утворенням. Звідси ж Коноплянка — рр.: 1) п. пр. Березівки (бас.
Дніпра); 2) п. пр. Сугоклії (бас. Півд. Бугу); 3) п. рук. Дніпра в
Київській обл. (2), п. рук. Дніпра в Дніпропетровській обл. Наз¬
ва від основи конопл- за допомогою складного суф. -янк(а). Най¬
менування річок, очевидно, пов’язані з мочінням конопель.

Конотоп — 1) р., п. пр. Єзучу (Єзусу, бас. Десни); 2) п. пр. Це-
рему (бас. Случі). Гідронім виводять від д.-р. терміна Конотоп
«вир у річці». Звідси ж Конотопи — р., л. пр. Прип’яті; Коното'п-
ка — п. рук. Дніпра; 3) м., рц. Сумської обл. Час заснування не¬
відомий. Вперше згадується 1638 як опорний пункт шляхетської
Польщі для агресії проти Росії. Розташоване на р. Єзуч (бас. Дес¬
ни) біля впадіння в неї р. Конотоп, від якої й одержало назву.
Пор. кол. назву с. Блистова Менського р-ну Чернігівської обл. —
Конотоп, с. Конотоп Гомельської обл. Білорусі, назву якого
В.А. Жучкевич тлумачить як «місце, де тонуть коні». Неподалік
від м. Конотопа село під назвою Грузьке, яка говорить про спо¬
рідненість природних умов місцевості. Аналогічні назви міст
зустрічаються в Польщі, Чехії, Словаччині з тим же значенням.

Конча (Конта) — р., п. рук. Дніпра (між рр. Віта і Стугна).
Припускають, що назва з доі.-є. *копііа > *копса. Перехід —
*-пйа > -пб(])а зафіксовано в і.-є. гідроніміці балт. регіону.
В Придніпров’я, очевидно, занесена з Балкан [ЕСЛН, 37—38],
хоч не виключено кельт, посередництво у д.-р. і ст.-укр. мовах,
де конча означало «кінцева» (від кінець). Пор. ст.-р. кончий
«окончательньїй», «кончее мнение» (XVII ст.). Пор. у Болгарії
с. Конча в тому ж розуміїші, р. Конта у Польщі і оз. Конта на зх.
Словенії, Конча-Заспа [ГУ, 37—33].

Конча-Заспа — заказник-риборозплідник у заплаві Дніпра в
Київській обл., науково-дослідна станція і музей місцевої фауни.
Засновано 1921. Назва від двох великих озер — Конча і Заспа, що
тут розташовані. Про найменування Конча див. Конча. Заспа —
«мілководне, мальовниче озеро, заросле водяною рослинністю».

Корабельна — р., п. пр. Дніпра, впадає нижче м. Херсона. Про
походження назви див. Велика Корабельна.

Кореїз — смт., кліматичний курорт в АРК. Розташоване між
Ялтою і Алупкою. Відоме з VIII ст. У XIV ст., за часів пануван¬
ня генуезців, тут був монастир Кюризу. Звідси й суч. назва, дещо
трансформована. Пор. Сімеїз.

Корець (Коречьскь, Корчевь) — м., рц. Рівненської обл. Роз¬
ташоване на р. Корчик, л. пр. Случі (бас. Прип’яті). Вперше зга¬
дується в Іпатіївському літописі під 1150. Назву виводять від д.-р.
корь (кьрь) або корь «місце, розчищене під ріллю» чи «невеликий

186

ліс або чагарник, який виріс на місці старого вирубаного лісу» +
суф. -ець. Форма Корець існує з XIV ст. — прийшла на зміну
*Корческ під дією контактних утворень на -ець, підтримувана
апелятивним ґрунтом [Пура, 99]. Звідси ж Ко'рчик — р., л. пр.
Случі (бас. Прип’яті). Назва виникла на базі ойконіма за допо¬
могою суф. -чик, доданого до основи кор-. Є й інше тлумачення,
а саме — від д.-р. кьрчии, корчии, кргчии «коваль» [Нероз.,
95—96],' що вірогідніше (Пор.: с. Корчик на Хмельниччині).

Коритна — р., л. пр. Тростянця (бас. Дністра). Від слов.
*когуіо > укр. корито — «долина річки з пологими берегами»
[Бабишин, ТПР, 88]. Утворена від основи корит- за допомогою
суф. -н(а). Звідси ж Коритниця — р., л. пр. Черемошу (бас. Пру¬
ту), утворена суф. -ниц(я), де -н-інтерфікс — частина слова,

що служить для з’єднання основи з суф.; Коритня — р., п. пр.
Синюхи (бас. Півд. Бугу). Назва утворена від корит- за допомо¬
гою суф. -н(я).

Кормин (Кармин) — р., п. пр. Стиру (бас. Прип’яті). Дослід¬
ники вважають, що назва дуже давня. Її виводять від і.-є.
*кцутіп/кцут(іп — «червоний». Назва від кольору порід, які розми¬
ває і виносить річка. Недалеко від К. протікає р. Червона, назва якої
має аналогічне походження. Пор. фарбу червоного кольору кармін.

Королеве — смт. Закарпатської обл. Розташоване на лівому бер.
Тиси (бас. Дунаю). Відоме з 1262. Поселення належало угорсько¬
му королю Стефану V. Руїни його замку залишилися до цього ча¬
су. Назва утворена від основи корол- за допомогою суф. -ев(е).

Короп — смт., рц. Чернігівської обл. Розташоване на сх. Чер¬
нігівщині, неподалік від р. Десни (бас. Дніпра). Вперше згадуєть¬
ся в літописі 1153 як Хоробор або Хоробр. З часом топонім мета-
морфізовано на семантично зрозумілішу сучГйазву [«Россия», 7,
343]. Існує інша думка, а саме, що літописний Хоробор був роз¬
ташований біля суч. смт. Макошине (див.).

Коропець — рр.: 1) л. пр. Десни. Похідна назва від Короп —
смт., яке лежить неподалік від неї. Утворена за допомогою суф.
-ець; 2) л. пр. Дністра. Найменування річки, імовірно, від короп
(Сипгіпісіае) — назва риб коропоподібних, утворена за допомо¬
гою суф. -ець. Місцеві жителі засвідчують про значне поширен¬
ня у К. цієї риби, особливо в минулому.

Коропська Стариця — оз. Розташоване в заплаві р. Десни (бас.
Дніпра) на околиці смт. Короп Чернігівської обл., від якого за
допомогою суф. -ськ утворена прикм. частина назви в розумінні
«стариця Десни біля Коропа». Друга частина власної назви від
апелятива стариця — «старе русло ріки», утвореного від основи
стар- за допомогою суф. -иц(я).

187

Коростень (за часів Київської Русі — ИзькоросгЬнь, Ис-
корвстЬнь, Іскоростень, з часом — Іскорость) — м., рц. Жито¬
мирської обл. Розташоване на р. Уж (Уша), п. пр. Прип’яті (бас.
Дніпра). Засноване десь на початку X ст. Місто було центром
сх.-слов. племені древлян, являло собою міцну фортецю. У літо¬
писі згадується 945 під назвою Ізькороегінь, Іскоростень в
зв’язку з відомим повстанням древлян, коли було вбито київсь¬
кого князя Ігоря, який намагався силою примусити їх повторно
сплачувати данину. У 946 княгиня Ольга повстання придушила,
а місто спалила. Місцевість спустіла і заросла лісом. Тривалий
час це урочище називали Древлянкою (треба думати, на знак
кол. столиці древлян). У кінці XIV ст. на його місці виникло по¬
селення під кол. назвою Іскоростень, а згодом стало відоме як
Коростень. Походження слова І. остаточно не з’ясовано. Пояс¬
нення В.А. Жучкевича від хворост не переконливе. О.І. Соболев-
ський виводить назву від власного імені скандинавського похо¬
дження, в основі якого він вбачає д.-сканд. зкоф «скеля». Гадає¬
мо, найбільш імовірне тлумачення Роспонда: від праслов. *когІа,
генетично пов’язаного з п. кгозіа, скгозіа, ч. Ісгазіа, скгазіа «по-
горбована,,нерівна місцевість» [Нероз., 79-80', ЕСЛН, 70].

Коростишів — м., рц. Житомирської обл. Розташоване на
р. Тетерев, п. пр. Дніпра. Час заснування невідомий. Перша
згадка відноситься до 1499. Першопоселенцями К. були мінчани
(відгалуження, ймовірно, древлянського племені), що здавна жи¬
ли в бас. р. Уша, де було їхнє головне м. Іскоростень (Іскорость).
Під час тат.-монг. навали 1240 К. зазнав великої руйнації. У XIV
ст. загарбане феодальною Литвою. Гадають, що місто виникло на
місці д.-р. городища і курганних могильників. Походження наз¬
ви не встановлено. Дехто з дослідників її виводить від коростель
або деркач (Сгех сгех) — «водяна болотна курочка». Дослівно:
«Коростельне місце». Інші пов’язують назву з д.-слов. корость
«камінь». Відомо, що в р-ні К. здавна видобувають мармур. Най¬
більш імовірне походження ойконіма від антропоніма — прізви¬
ща чи прізвиська Коростиш. На користь відособового імені вка¬
зує присв. суф. -ів. Пор. с. Коростятин на Тернопільщині.

Коротим — 1) р., п. пр. Уди (бас. Сів. Дінця). У назві К. —
приклад субстантивації — переходу прикм. в ім. — власну назву.
Вперше згадується 1773. Назва походить від прикм. коротка «ма¬
ла протяжність р.» Утворилася від основи корот- за допомогою
суф. -ич; 2) смт. Харківського р-ну Харківської обл. Розташова¬
не на р. Коротич, від якої й перейняло назву.

Корсак (Курсак, Буюк-Курзак, Кара-Корсак, Корсак Ачіл,
Солона Корсак Ачіл) — р., впадає в Азовське море. Назва від

18 $

тюрк, терміна *кагазик «джерело з ґрунтовим живленням». Варі¬
ант з елементом Буюк від тат. *Ьіуйк «великий»; Асії — «солоний,
гіркий». На це ж вказує й укр. Солона [Отін, ГСУ, 68].

Корсунка — рр.: 1) л. пр. Росі (бас. Дніпра); 2) (Корсунь)

п. пр. Кринки (бас. Міусу). Назва обох річок від Корсунь (див.
Корсунь, Корсунь-Шевченківський) за допомогою суф. -к(а).

Корсунь — 1) д.-р. назва м. Херсонеса Таврійського — Корсунь:
суч. руїни Херсонеса між Карантинною бухтою й Чорним морем у
м. Севастополі; 2) «Город», «Град» Київської землі. Зруйнований
половцями у 1172. Щодо походження назви існує кілька тлума¬
чень. Найбільш вірогідним, гадаємо, є тлумачення ойконіма як д.-

р. назви м. Херсонеса Таврійського [Соб., ЕН; ЕСЛН, 71—72] (див.
Херсонес-Таврійський); 3) смт., підпорядковане Єнакіївській
міськраді Донецької обл. Розташоване на р. Корсунка , п. пр. Крин¬
ки (бас. Міусу), на автошляху Єнакієве — Горлівка. Засноване 1622
переселенцями з Корсуня (нині Корсунь-ИІевченківський) Чер¬
каської обл., які й дали назву слободі, а від неї, за допомогою де¬
мінутивного суф. -к(а), утворився гідронім Корсунка.

Корсунь-Шевченківський (до 1944 — Корсунь) — м., рц. Чер¬
каської обл. Розташоване на скелястих берегах Росі, п. пр. Дніп¬
ра. Засноване 1032 Ярославом Мудрим і, за народним переказом,
назване так по імені кримського Корсуня (Херсонеса) вихідцями
з нього, які після хрещення Русі були священниками київської
десятинної церкви. Під час збирання данини на Пороссі вони
нібито й дали назву новозбудованій фортеці, яка згодом перей¬
шла і на поселення, що виросло навколо неї. В «Повісті времен-
них літ» про нього згадується: «... в Корсуні граде» [ПВЛ, 1, 77].
Друга частина назви дана 1944 на честь великого українського
поета і художника Т.Г. Шевченка, який народився неподалік від
К.-Ш., у с. Моринці. -'х

Корчаска — р., п. пр. Малого Серету (бас. Дунаю). Назву
пов’язують з молд. утворенням від антропоніма Корча. Форма
Корчаска порівняна до назви розташованого на річці с. Корчів¬
ці, кол. назва Корчаска [Карпен., 143].

Корчик — див. Корець.

Корюківка (кол. Коруківка) — м., рц. Чернігівської обл. Роз¬
ташоване у верхів’ї р. Бреч, л. пр. Снову (бас. Десни). Заснова¬
не 1657 козаками і переселенцями з Правобережної України.
Назване по імені одного з першопоселенців козака Омеляна Ка-
рука і відоме було спочатку під назвою Каруківка [Лазар., 125].
Утворена за допомогою суф. -івк(а).

Космацька Лисина — верш. Українських Карпат. Розташована
в Покутсько-Буковинських Карпатах, неподалік від м. Космач,

189

від якого перейняла прикм. частину назви. Лисина — в розумін¬
ні «безліса», тобто вершина, не вкрита лісом.

Костине'ць — р., л. пр. Путили (бас. Пруту). Назва від укр. ді¬
ад. коста, запозиченого з молд. коастз «схил, берег» [Карп., ТБ,
144\. Назва зумовлена характерними для річки похилими берега¬
ми на відміну від сусідніх річок, що мають круті береги. Утворе¬
на за допомогою двоелементного суф. -инець.

Кострижівка (кол. Голоднівка) — смт. Заставнинського р-ну
Чернівецької обл. Розташоване на правому бер, Дністра. Назва
від прізвища першого поселенця Олександра Костриша, про
якого згадується в документах 1783. Прізвище, очевидно, похо¬
дить від діал. кострук «окунь». Утворена суф. -івк(а).

Костянтинівка — м., рц. Донецької обл. Розташоване на
р. Кривий Торець (бас. Сів. Дінця). На території суч. К. 1812 по¬
міщик Номикос заснував сл. Сантуринівку, в якій поселив 20 сі¬
мей кріпаків, куплених у Курській губ. У 1870 під час будівниц¬
тва Курсько-Харківсько-Азовської залізниці один з нащадків
Номикоса, через землі якого вона мала проходити, погодився
продати ділянку землі під забудову зал. ст., але за умови, що во¬
на буде названа ім’ям його сина Костянтина. Примху поміщика
було задоволено. Назва утворена за допомогою суф. -івк(а).
В Україні 36 н. п., назви яких пов’язані з іменем Костянтин.

Котельва (кол. Котельна, Котильва, Мокра Котельва) — 1) р.,
л. пр. Ворскли (бас. Дніпра); 2) смт., рц. Полтавської обл. Зас¬
новане селянами і козаками в XVI ст. Розташоване на пн. сх. об¬
ласті, на р. Котельва (бас. Дніпра). Походження назви точно не
встановлено. Одні за первинну вважають назву річки від котло¬
вина «долина з пологими берегами», від якої утворилося найме¬
нування поселення. Інші гадають, що первинною була назва се¬
ла, яка нібито походить від прізвища першопоселенця козака на
прізвище Котел, а вже від поселення назва перейшла й на річку.
Найбільш імовірно, що назва походить від терміна котел «яма,
калюжа, водойма» (Р.ВегІа 51оУеп$ка уосіпа ішепа, 1, 292), утво¬
рена за^допомогою форманта -ва.

Котовськ (до 1935 — Бірзолове, Бірзулове, Бірзула) — м. об¬
ласного підпорядкування, рц. Одеської обл. Уперше згадується в
тур. документах 1779. Стара назва від молд. бір «данина» і фор¬
манта -зула. Гадають, що поселення було місцем, де турки і та¬
тари зосереджували данину, зібрану з жителів навколишніх сіл.
Суч. назва від прізвища радянського полководця кавалерійських
з’єднань періоду громадянської війни Г.І. Котовського.

Котурна (Котурь, Котьірь) — р., п. пр. Ірпеня (бас. Дніпра).
Первісна назва *Ка(аго виникла на основі і.-є. діалектів від

190

*ка(аго — «струмок, канава, потік». Пор. лит. р. Каіаге,
оз. Каїгеїка [Желєзняк, ГКП, 131—132 ].

Коцюбинське (кол. Берковець, Коцюбинського) — смт., під¬
порядковане Ірпінській міськраді Київської обл. Розташоване
поблизу р. Ірпінь, п. пр. Дніпра. Назване на честь великого ук¬
раїнського письменника і громадського діяча, революційного де¬
мократа М.М. Коцюбинського. До категорії смт. віднесено у 1941.

Кош-Коба — печера в Кримських горах. Назва від тюрк. *коз
«житло, місце стоянки» і *коЬе «печера». Дослівно: «Печера, при¬
датна для житла».

Крайня Балаклійка — р., п. пр. Балаклійки (бас. Сів. Дінця).
Назва першої частини складного гідроніма від розміщення її
першою (крайньою) по відношенню до двох інших приток Ба¬
лаклійки — Середньої Балаклійки і Волоської Балаклійки. Пояс¬
неннями. частини назви див. Балаклійка.

Краковець — смт. Яворівського р-ну Львівської обл. Розташо¬
ване на р. Шкло, п. пр. Сану (бас. Вісли). Засноване в XV ст.
Достовірних відомостей про походження назви немає. На думку
Є.М. Черняхівської, назва утворилася від Краков за допомогою
суф. на означення здрібнілості -ець; дослівно «маленький Кра¬
ков». Ця назва, зазначає вчена, дана К. за його розташування на
старод. шляху, що йшов зі Львова до Кракова. Назву польсько¬
го міста Краків виводять від власного імені легендарного Крака,
котрий нібито його заснував.

Краматорськ (кол. Петрівка, Таранівка, Білянська, Білянських,
Краматорка, Краматоровка, Краматорська) — м. обласного підпо¬
рядкування Донецької обл. Розташоване на р. Казенний Торець
(кол. Тор), при впадінні в нього рр. Біленька і Бичок (бас. Сів.
Дінця). У 1767, під час колонізації, граф П.О. Таранов одержав
дарчий наділ від царського уряду, заснував поселення кріпаків і
назвав його Петрівкою. Походження назви К. остаточно не з’ясо¬
вано. Існує гіпотеза, за якою в минулому біля р. Тор на чумаць¬
ких привалах торгували крамом. Від словосполучення крам на То¬
рі або крам шорський нібито й пішла назва. Можна припустити,
що найменування міста пов’язане з іншими історичними реалія¬
ми. Відомо, що саме в цьому місці у ХУІІІ ст., перетинаючи р.
Тор, проходив новий рубіж (крома, край, рубіжна смуга, кордон)
Російської держави (див. карту-вкладку до кн. [Слюс.]). Пор. наз¬
ви р. Крома і м. Крома в Орловській обл. (Росія), які в 1595 були
укріпленнями для захисту від татар на тодішньому пд. рубежі
(кромі) Росії. Отже, топонім К., ймовірно, означає крома шорська,
тобто рубіж, що перетинає Тор. Згодом в українській мові звук о
перейшов в а. Пор. рос. закром, укр. закрам тощо. Після надання

191

с-щу Краматорська рангу міста назва змінилася на Краматорськ.
Утворена за допомогою суф. -ськ [Ян., ГНР, 96—97].

Красилів — м., рц. Хмельницької обл. Розташоване неподалік
від залізниці Хмельницький — Шепетівка на р. Случ, п. пр. Го¬
рині (бас. Прип’яті). Перша письмова згадка відноситься до
1444, як про великий красилів двір (місце фарбування) литовсь¬
кого князя Свидригайла. Назва утворилася від означальної час¬
тини словосполучення красилів двір.

Красна — р., л. пр. Сів. Дінця (бас. Дону). Назва за червону¬
ватий відтінок води, якого вона набуває від рудого кольору по¬
рід, що місцями складають ложе і береги ріки.

Красна Лука — р., п. пр. Усті (бас. Горині). Означальна час¬
тина гідроніма Красна в означенні «красива»; друга частина — ге¬
ографічний термін лука — «закрут ріки». Дослівно: «Річка з ма¬
льовничими закрутами».

Красне — оз.: 1) в групі Перекопських озер, на пн. Кримсь¬
кого п-ова; 2) на пд. Одеської обл., в заплаві р. Турунчук; 3) на
Кінбурнській косі Чорноморського узбережжя, в групі Прогной-
ських озер. Назву виводять від прикм. красний. Береги озер скла¬
дені червонуватими породами; 4) на пн. сх. Чернігівської обл.
Назва від красне в розумінні «хороше»; 5) смт.: Бузького р-ну
Львівської обл. і залізничний вузол. Розташоване на р. Гологір-
ка (бас. Зах. Бугу) та на т. зв. Краснянській рівнині, яка своє
найменування одержала від с-ща. Вперше під назвою Красне
згадується 1476. Як гадають, вона походить від слова красне
«красиве, мальовниче»; 6) (кол. Червоноармійське) Кегичівсь-
кого р-ну Харківської обл. Розташоване поблизу автомагістралі
Красноград — Ізюм. Засноване 1920. Першими поселенцями бу¬
ли батьки командирів Червоної Армії (так називалися Збройні
Сили Радянської держави в період з 1918 по 1946). Суч. назва —
символ революції.

Красний Кут — смт. Антрацитівського р-ну Луганської обл.
Розташоване на р. Міусик (бас. Азовського моря). Прикм. час¬
тина складного топоніма від красний «красивий, хороший»
(стосовно місцевості); кут «кінець, сторона, край села».

Красний Лиман (до 1939 — Лиман) — м., рц. Донецької обл.
Засноване 1667 [МО, 2, 170] поблизу Маяцької фортеці для охо¬
рони степового району від набігів татар. Розташоване неподалік
від оз. Лиман. їм. частина складного топоніма являє собою геог¬
рафічний термін лиман — «чисте озеро» [Грінч., 2, 259]. Лиманом
також називають приморське озеро, морську зат., приморське оз.
з солоною водою. Означальна частина виступає у символічному
значенні — «революційний».

192

Красний Луч (до 1929 — Кривдачівка) — м. обласного підпо¬
рядкування Луганської обл. Розташоване на автошляху Луганськ —
Макіївка. Засноване у 80-х роках XIX ст. у зв’язку з будівництвом
шахт. Кол. назва утворена від імені власника Криндача. Суч. назва
виступає у символічному значенні — «Новий ясний промінь
(рос. луч) життя».

Красні Окни (до 1920 — Окни) — смт., рц. Одеської обл. Роз¬
ташоване на р. Мокрий Ягорлик, л. пр. Дністра. Виникло 1791.
їм. частина назви — романізований молд. варіант окни «струмок,
джерело, карстове озеро». Прикм. частина — символ революції.
Дослівно: «Джерело нового життя».

Красноармійськ (до 1934 — Гришино, 1934—1938 — Постише-
ве, до 1964 — Красноармійське) — м., рц. Донецької обл. По¬
селення виникло під час будівництва залізниці, яке почалося
1880. Зал. ст. і пристанційне с-ще названі по імені слободи Гри-
шине, розташованої за 9 верст [«Россия», 14, 626]. Назва слобо¬
ди, що виникла на початку XVI ст. як запорізький зимівник, за
народними переказами, походить від імені запорожця Григорія
(Гриші), котрий перший оселився в зимівнику. Назва Пости -
шеве — від прізвища одного з керівників кол. Радянської дер¬
жави. Суч. назва від рос. Красная Армия — так з 1918 по 1946
називалися Збройні Сили в кол. Радянській державі. Назва ут¬
ворена суф. -ськ.

Красногвардійське (до 1945 — Курман-Кемельчі) — смт., рц.
АРК. Відоме із середини XIX ст. Розташоване на залізниці і ав¬
тошляху Москва — Сімферополь. Суч. назва на честь Червоної
(рос. красной) гвардії, частини якої звільняли місцевість від фа¬
шистських загарбників [ІМСУ, Крм].

Красногорівка — м. Донецької обл. Розташоване на р. Лозова
(бас. Самари). Відоме з 70-х років XIX ст. Назва від рос. красних
глин на схилах Донецького кряжа. За іншим тлумаченням, назва
походить від словосполучення красна гора в означенні «красива»,
«мальовнича».

Красноград (до 1922 — Костянтиноград) — м., рц. Харківської
обл. Розташоване на правому бер. р. Берестова, п. пр. Орелі (бас.
Дніпра). Місто виросло навколо Бєльовської фортеці (споруджена
1731—1733), яка входила до системи оборонних укріплень Росій¬
ської держави на пд. т. зв. Української лінії. Назва фортеці від
м. Бєльов, звідки прибув на її будівництво Бєльовський полк
[ІМСУ, Хрк, 590]. Руїни валів збереглися до наших днів. З 1884 —
Костянтиноград, назва від імені Костянтин з царської сім’ї. На¬
зва К. символічна.

13 - 83110

193

Краснодон — 1) (до 1938 — Сорокіне) м., рц. Луганської обл.
Розташоване на р. Велика Кам’янка, л. пр. Сів. Дінця (бас. До¬
ну). Засновано 1910. Стара назва від прізвища землевласника
Сорокіна; 2) (до 1920 — Катеринодон) смт., підпорядковане
Краснодонській міськраді Луганської обл. Назва КрасНодон
спочатку була дана с-щу Катеринодон; згодом першу частину
Катерино- замінено на Красно- як ознаку революційності, а ім.
(за розташування в бас. р. Дон) залишено. Після побудови в
кол. с-щі Сорокіне вугільної шахти № 1 його було віднесено до
рангу смт. і надано назву Краснодон. Пізніше це найменування
закріпилося за містом, що виросло навколо шахти [ІМСУ, Лг].

Красноільськ — смт. Чернівецької обл. Розташоване на р. Се-
ретель, пр. Малого Серету (бас. Дунаю). Вперше згадується 1431
як с. Красна (від красна «гарна»). В 1696 верхню частину села ку¬
пив поляк Олександр Ільський з Гродно, і з того часу її почали
називати Красна Ільського, а нижню, що належала Путнянсько-
му монастиреві, — Красна Путною. 1947 після злиття обох сіл
виникла суч. назва, утворена за допомогою суф. -ськ.

Краснокутськ (кол. Красний Кут) — смт., рц. Харківської обл.
Розташоване неподалік від р. Мерло, л. пр. Ворскли (бас. Дніп¬
ра). К. — одне з найстаріших поселень Слобідської України. Зас¬
новане 1651 переселенцями з Корсуня (нині Корсунь-Шевчен-
ківський Черкаської обл.). 1652 збудовано острог для захисту пд.
кордонів Російської держави від нападів турко-татар.
У XVII—XVIII ст. урочище, а згодом і поселення називалося
Красний Кут. Означення красний в розумінні «гарний, краси¬
вий» дано за мальовничу місцевість, яка сподобалась переселен¬
цям. Слово кут — «кінець, сторона, край села, поселення». Но¬
ва назва утворена з двох слів за допомогою суф. -ськ [ІМСУ,
Хрк]. Звідси ж Краснокутський парк — парк-пам’ятник садово-
паркового мистецтва. Розташований біля К., засновано у 1809.

Краснооскільське вдсх. — див. Оскіл.

Красноперекопськ — м., рц. АРК. Розташоване в пд. частині
Перекопського перешийка на бер. оз. Старе. Засноване 1932.
Назва від слова Перекоп (див. Перекопський перешийок) та
рос. прикм. красний — символ революції. Утворена суф. -ськ
[ІМСУ, Крм].

Краснопілля — смт., рц. Сумської обл. Розташоване у верхів’ї
р. Сироватка, л. пр. Псла (бас. Дніпра). Засноване 1651 козака¬
ми і селянами, що прибули з Правобережної України. Збудова¬
ний тут острог-укріплення одержав назву Краснопілля. Назва від
словосполучення красний «гарний, красивий» (за мальовничу
місцевість) і поле в розумінні «простір, край».

194

Краснорі'ченське (кол. Кабаннє) — смт. Кремінського р-ну Лу¬
ганської обл. Розташоване на р. Красна (бас. Дону). Виникло як
місце заслання в 1701. Складне слово утворене на базі словоспо¬
лучення красна річка. Назва дана за розташування на бер. р. Крас¬
на. Утворена складним суф. -енськ(е). Колись на правому бер.
Красної були непрохідні ліси, в яких водилось багато звірів, особ¬
ливо диких кабанів. Від останніх поселення одержало кол. назву.

Красноторка (кол. Краснотори) — смт., підпорядковане Кра¬
маторській міськраді Донецької обл. Розташоване на р. Казен¬
ний Торець, п. пр. Сів. Дінця. Засноване в другій половині
XVIII ст. Гадаємо, що назва від кол. найменування середньої те¬
чії річки до впадіння в неї р. Сухий Торець — Красний Торець
[СГУ, 287]. Назва цієї частини річки за її красиві {«красні, ма¬
льовничі»)^ береги.

Кременець (літоп. Кремяньць, Кремянєць) — 1) м., рц. Терно¬
пільської обл. Давнє місто Волинської землі. Вперше згадується
1226, коли під стінами К. руські воїни розгромили угорське вій¬
сько королевича Андрія [ПСРЛ, 2, 749]. Назва — ім. на -ьц(ь) від
д.-р. кремянь «твердий (камінь)» [Никон., КТС, 215]; пор. рос.
кремень, укр. кремінь, ст.-слов. креми — креме’є, болг. кремен і
под. [Фасм., 2, 370; ЕСЛН, 73]; 2) (Кремінна) г., розташована
пн.-сх. від ^м. Ізюма Харківської обл. Назва від кремінь.

Кременецькі гори — пн. край Подільської вис. Розташовані
між долинами рік Іква (бас. Стиру) і Збитнянка (бас. Горині), в
р-ні м. Кременця Тернопільської обл., від якого за допомогою
форманта -к(і) й одержали назву.

Кременецько-Дубенська низовина — сх. частина великої Га¬
лицької низовини, розташована пд. Волинської вис., між міста¬
ми Кременець і Дубно. Звідси назва.

Кременчук — м., рц. Полтавської обл. Уперше згадується в іс¬
торичних документах 1571. Початком його була фортеця, яка ви¬
сочила на дніпровських кручах. Походження назви остаточно не
встановлено. Вважають, що вона походить від кремінь — міне¬
рального утворення, складеного з кристалічного та аморфного
кремнезему, якого багато зустрічається в крейдових відкладах,
що імовірно. Утворене найменування від основи кремен- за
допомогою форманта -чук [Гурж.]. Назву також виводять від
тюрк. *кегтеп «фортеця, укріплення» (М.В. Сергієвський). Такої
ж думки дотримуються й інші вчені, порівнюючи К. з кримсь¬
ким топонімом Кременчик, утвореним від того ж апелятива за
допомогою тюрк, форманта *-сік, -сик [Труб.]. Звідси Кремен¬
чуцьке водосховище — розміщене вище м. Кременчука на Дніп¬
рі, створене в зв’язку з побудовою Кременчуцької ГЕС.

13 *

195

Кремінна — 1) р., п. пр. Красної (бас. Сів. Дінця). Назва від
апелятива кремінна. В руслі річки багато кременцю; 2) м., рц. Лу¬
ганської обл. Розташоване на р. Красна при впадінні в неї л. пр.
Кремінної, від якої й перейняло назву. Виникло як сл. К. близь¬
ко 1680, за іншими джерелами, 1712. Засновано козаками і селя-
нами-втікачами, головним чином з Правобережної України.

Кремне — оз. із групи Шацьких озер. Розташоване на пн. зх.
Волинської обл. Назва К. — відносний прикм. з суф. -н- (<-ьп-)
від основи крем-, що співвідноситься з укр. крем «кремній», «кре-
мяха», «гальку, діал. кремина [Тутк., 27, 128\.

Крива Коса — найбільш сх. на території України піщана коса
Азовського моря ( коса — низька і вузька намивна піщана або пі¬
щано-черепашкова смуга на узбережжі моря, озера або річки).
Приклад переходу апелятива у власну назву. Прикм. частина від
кривий — назва за конфігурацію.

Криваль — рр., п. пр. Случі (бас. Прип’яті) (дві). Назва за на¬
явність великої кількості закрутів. Утворилася від основи прикм.
кривий за допомогою суф. -аль.

Крива Почайна — див. Почайна.

Крива Руда — рр.: 1) л. пр. Говтви (бас. Псла); 2) п. пр. Хо-
ролу (бас. Псла). Назва Крива — за звивистість русла, поход¬
ження другої частини складного гідроніма див. Руда.

Кривбас — див. Криворізький залізорудний басейн.

Криве — оз.: 1) на пд. Чернігівської обл.; 2) на пн. зх. Пол¬
тавської обл., в заплаві р. Сули; 3) на пн. сх. Дніпропетровської
обл., в заплаві р. Самари. Тут 5 озер з однаковою назвою
[Нежн., 66]; 4) у пониззі р. Дунаю в Одеській обл.; 5) на Кін-
бурнській косі, в групі Прогнойських озер; 6) на Чорноморсь¬
кому узбережжі в Херсонській обл. Назва від прикм. кривий, за
конфігурацію берегів.

Криве Дніприще — п. прот. Дніпра в Херсонській обл. Наз¬
ва від прикм. кривий. їм. частина складного гідроніма від ос¬
нови Дніпр- та суф. -ище, що служить для утворення назв міс¬
ця за якоюсь ознакою, в даному разі вказує на значні розміри
протоки.

Криве Озеро — смт., рц. Миколаївської обл. Розташоване на
р. Кодима (бас. Півд. Бугу). Засноване в 50-х роках XVIII ст. ук¬
раїнськими селянами-переселенцями. Назва від однойменного
озера — стариці (старе русло річки), яке має криву форму.

Кривий Ріг — м., рц. Дніпропетровської обл. Розташоване там,
де зливаються річки Інгулець і Саксагань. За народними перека¬
зами, селище — зимівник Інгульської паланки, яке в XVII ст. бу¬
ло розташоване на тому місці, де стоїть К.Р., заснували запорож-

196

ці. Першим поселенцем ніби був козак Ріг, прозваний Кривим за
відсутність одного ока. Згодом тут виросло поселення, яке дало
початок суч. місту. Однак, як показали найновіші дослідження,
ніде в архівних матеріалах ім’я легендарного Кривого Рога не зга¬
дується, навіть у дуже ретельно складеному документі Запорізь¬
кого коша за 1768, де зареєстровано прізвища власників усіх зи¬
мівників по Інгульській паланці [Гайдуч]. Після рос.-тур. війни
1768—1774 в р-ні між Дніпром і Бугом створено лінію поштових
станцій. Одна з них була закладена 8 травня (за н. ст.). 1775 біля
рогу (так козаки називали мис), утвореного при впадінні Саксагані
в Інгулець, де почали селитися люди. Звідси, очевидно, назва по¬
селення. «Кривий Ріг не що інше, як мис, що вийшов між Сак-
саганню й Інгульцем, котрий ріка Саксагань обходить навколо
верст на п’ять, а між двома колінами перешийок не буде і чверті
версти, а тому і називається кривий ріг» (акад. В.Ф. Зуєв).

Кривий Торець — р., п. пр. ^Казенного Торця (бас. Сів. Дінця).
Походження Торець див. Казенний Торець. Кривий — від великої
кількості меандрів (закрутів). Пор. Кривиця.

Кривиця — рр.:’ 1) (Кривица, Крутич — СГУ, 287) л. пр. Турії
(бас. Прип’яті); 2) п. пр. Білоусу (бас. Десни); 3) п. пр. Мізунки
(бас. Дністра). Назва від прикм. кривий, утворена за допомогою
давнього, гідронімічного суф. -иц(я). Дана за звивисті русла. Звід¬
си ж К^ивич — р., л. пр. Перги (бас. Прип’яті), утворення на -ич;
Криворічка — р., л. пр. Вересні (бас. Прип’яті), назва від слово¬
сполучення крива річка\ Кривуля — р., л. пр. Десни (бас. Півд.
Бугу). Назва утворена за допомогою суф. -ул(я); Кривуша — рр.:
1) п. пр. Десни (бас. Дніпра); 2) п. пр. Десни (бас. Дніпра), ут¬
ворення на -уша. Не виключено, що в гідронімі відбилися різні
словотвірні варіанти одного місцевого географічного терміна:
кривиця, кривуша, кривуля. ,

Криворізький залізорудний басейн (Кривбас) — один з найбіль¬
ших залізорудних басейнів Європи. Розташований на зх. Дніпро¬
петровської обл. в системі Інгульця та його приток Жовтої і Сак¬
сагані (бас. Дніпра). Прикм. частина топоніма від прикм. части¬
ни назви м. Кривий Ріг, який лежить в межах Кривбасу. Басейн —
область залягання певних корисних копалин, в даному разі за¬
лізної руди. Кривбас — абревіатура від Криворізький (залізоруд¬
ний) басейн. Пор. Донецький басейн (Донбас).

Кривчанська печера — див. Кришталева печера.

Крижопіль — смт., рц. Вінницької обл. Розташоване на пд. об¬
ласті. Виникло у зв’язку з будівництвом залізниці Київ — Одеса,
яке розпочалося 1866. Зал. ст. назву перейняла від с. Крижопіль. Га¬
дають, що найменування останнього пов’язане з його географічним

197

положенням: воно лежить на кряжі — вододілі між бас. рік Дніпра
і Півд. Бугу. Більш імовірно, ойконім походить від крижове поле
«хрестоподібне поле, на якому було поставлено хрест» (від укр. обл.
діал. криж).

Крим — р., л. пр. Дніпра, Голопристанський р-н Херсонської
обл. Назва від Крим (Кримський п-ів); звідси ж Кримка — рр.:
1) л. рук. Дніпра, Цюрупинський р-н Херсонської обл.; 2) п. пр.
Кільчені (бас. Самари); Кримська Татарка — р., л. пр. Дніпра.
Назва від прикм. кримський ; пор. іст. Кримська — лівобережна час¬
тина Нижньої Наддніпрянщини. Про, походження другої складової
частини гідроніма див. Татарина; Кримський (Чумацький) шлях —
ішов з Полтави на Перекоп через рр. Оріль, Самара, Московка,
Кінські Води, Янчокрак і Карачокрак [Стрижак, НРЗХ, 93].

Кримський півострів (Крим) — розташований між Чорним та
Азовським морями і Керченською протокою. На пн. сполучаєть¬
ся з материком вузьким Перекопським перешийком. У давнину
пд. частина п-ова, в той час заселена таврами, була відома під
назвою Тавріка, Таврида, першу згадку про яку знаходимо в Ге-
родота (V ст. до н. е.). Ще раніше, від кімерійців — Кімерія. Зго¬
дом Крим заселяли скіфи (VII ст. до н. е.), половці (XI ст.) та ін.
У ХНІ ст. сюди проникли монголо-татари і осіли спочатку в сте¬
повій частині. Оволодівши м. Солхат, вони назвали його *кегіт
(див. Старий Крим), що означає «укріплення, Перекоп, стіна»
(монг.). Цьому, ймовірно, сприяла наявність куестів — крейдя¬
них уступів, розміщених між степовим і гірським Кримом, які
завойовники спочатку прийняли за білі фортечні стіни — *кегит
(керим). Згодом назва поширилась на весь п-ів. За середніх віків
К. п. був відомий під кол. назвою Тавріані, Таврида, Таврія. Піс¬
ля приєднання Криму до Росії його почали називати Тавридою.

Кримський шлях — див. Крим.

Кримські гори (кол. Таврійські гори, Кімерійські гори) — го¬
ри на пд. і пд. сх. Кримського п-ова. Простягаються вздовж уз¬
бережжя Чорного моря від мису Феодора на пн. сх. до м. Севас¬
тополя на пд. зх. Кримські гори являють собою гірське піднят¬
тя, яке складається з трьох паралельних пасом: Головного, Внут¬
рішнього (Середнього) і Зовнішнього. Кол, назви від народів
таврів і кімерійців, які населяли п-ів. Походження суч. назви див.
Кримський п-ів (Крим).

Криниця — рр.: 1) п. пр. Уборті (бас. Прип’яті); 2) пр. Джере¬
ла (бас. Десни). Назва від арх. апелятива криниця — синоніма ге¬
ографічного, терміна «джерело, річка».

Кринички (Криничкувате) — смт., рц. Дніпропетровської обл.
Розташоване на р. Мокра Сура (бас. Дніпра). Засноване у

198

XVIII ст. Назва від криниця «джерело» [ССМ, 1, 519]. Утворе¬
на за допомогою демінутивного суф. -к(а). Закінчення -и вис¬
тупає як словотворчий засіб. Звідси ж і паралельна назва Кри-
ничкувате — утворена за допомогою суф. -уват. Пор. ще апеля-
тив криничина ( «місцевість, багата джерелами» [ССМ, 1, 514].
Звідси ж Кринична — смт., підпорядковане Макіївській міськра¬
ді Донецької обл. Розташоване на перетині залізниць Горлівка —
Іловайськ і Дебальцеве — Ясинувата. Під час будівництва заліз¬
ниці у 1879 тут було побудовано зал. ст. Кринична, названу так
по імені слободи, що лежала на р. Кринка, від якої остання пе¬
рейняла назву.

Кринка (Кринки, Кримка, Чорний Міус, Кринська) — р.,
п. пр. Міусу (бас. Азовського моря). Вважають, що назва К. ви¬
никла у верхів’ях р., початок якої живиться джерелами ікринками),
згодом поширилась на все русло. Звуковий варіант Кримка міг ви¬
никнути завдяки тому, що її правий бер. був кримський, тобто під
контролем кримських татар, на відміну від лівого — ногайського.
У XVII ст. Кринка називалася ще *кага-тй}йг — «Чорним Міу¬
сом». Пояснення слова ^Міус див. Міус [Отін, КД., 2.11.80].

Кришталева (Кривчанська) печера — одна з найбільших печер
в Європі. Розташована біля с. Верхнє Кривче Борщівського р-ну
Тернопільської обл. Звідси паралельна назва. Кришталева від
кришталь «безбарвний прозорий різновид кварцу». Називають за
наявність у печері природних «кришталевих» споруд (сталакти¬
тів, сталагмітів, колонад тощо), які утворюють дивовижне криш¬
талеве царство.

Кролевець — м., рц. Сумської обл. Розташоване на залізниці
Шостка — Конотоп. Засноване 1601. Назву пов’язують з польсь¬
ким королем Сигізмундом III. Утворилася вона від п. круль «ко¬
роль» шляхом демінутивної суфіксації: спочатку за допомогою
суф. -ев, а потім -ець [Виноград., 89].

Кропивна — рр.: 1) л. пр. Золотоноші (бас. Дніпра); 2) л. пр.
Лисогору (бас. Сули); 3) л. пр. Остра (бас. Десни)] 4) л. пр. Те¬
терева (бас. Дніпра); 5) п. пр. Вілії (бас. Тетерева). Назва від кро¬
пива водяна, або кушир (СегаїорЬуІІит сіетегеит Ь.), — рослина,
поширена у стоячих і з повільною течією водах. Пор. Куширува-
та. Утворення від апелятива кропивна. Ж. р. назви орієнтований
на лексему річка. Звідси ж Кропивник — рр.: 1) л. пр # . Колодниці
(бас. Дністра); 2) л. пр. Сівки (бас. Дністра); Кропивниця — р.,
п. пр. Горині (бас. Прип’яті).

Кропивницьке — с. Ново-Українського р-ну Кіровоградсь¬
кої обл. Розташоване неподалік від верхів’я р. Чорний Таш-
лик, л. пр. Синюхи (бас. Півд. Бугу). Батьківщина видатного

199

укр. драматурга і режисера М.Л. Кропивницького (1840—1910).
Звідси й назва.

Кропивня — рр.: 1) л. пр. Вересні (бас. Прип’яті); 2) л. пр. Ужа
(бас. Прип’яті). Назва вір кропива (див. Кропивна), додається суф.
-н(я). Звідси ж Кропив’янка — рр.: 1) л. пр. Остра (бас. Десни);
2) пр. Півд. Бугу.

Кругле — оз.: 1) у Шацькому р-ні Волинської обл., в групі
Шацьких озер; 2) у групі Перекопських озер, на пн. Кримсько¬
го п-ова; 3) у групі Прогнойських озер, на Кінбурнській косі
Чорноморського узбережжя в Херсонській обл.; 4) на пд. зх.
Чорноморського узбережжя Кримського п-ова; 5) і 6) (два оз.) на
узбережжі Чорного моря в Херсонській обл. Смислове значення
назви ясне — кругле», тобто за конфігурацією своїх берегів по¬
дібне до круга. Звідси назва Круглик — оз. на Правобережжі
Нижнього Дніпра, на околиці м. Херсона, утворена за допомо¬
гою суф ; -ик.

Крута — р.: 1) л. пр. Дністра; 2) п. пр. Вересні (бас. При¬
п’яті). Найменування від прикм. крутий «дуже вигнутий» в оз¬
наченні горизонтальної звивини річки, а # не вертикальної кон¬
фігурації її берегів [ГНП, 54\. Пор. Кривий Торець.

Крута Каїр — р., л. пр. Дніпра. Про походження ім. частини
складного гідроніма див. Каїр. Означальна частина гідроніма
вказує на звивистість русла річки. — Див. Крута.

Крутий Яр — р., л. пр. Тетерева (бас. Дніпра). Назва ім. час¬
тини гідроніма від апелятива яр — «високий крутий берег, що
підмивається річкою» [«Россия», т. 6]. Термін запозичено з тюрк.
Крутий — «стрімкий», «обривистий». Дослівно: «Річка з стрімки¬
ми берегами, що підмиваються водою».

Крутоярка — р., л. пр. Інгулу (бас. Півд. Бугу). Назва являє со¬
бою складне утворення — прикм. крутий та номенклатурне слово
яр. Утворена за допомогою суф. -к(а).

Крушинка — рр.: 1) п. пр. Бобра (бас. Горині); 2) л. пр. Буга-
ївки (бас. Дніпра). Назва від крушина (Ргапдиіа Мііі) — рід ку¬
щів чи невеликих дерев, що ростуть по заплавних місцях майже
по всій ( Україні. Утворення з суф. -к(а).

Кудинка — р., л. пр. Півд. Бугу. Назву виводять від тюрк.
*ки<іик «степовий колодязь, копань». Гадають, утворена від ско¬
роченої основи куд- за допомогою суф. групи -инк(а). Але більш
вірогідно — від антропоніма Кудин. Пор. с. Кудинка, розташова¬
не в гирлі К.

Кудрявцівка (кол. Колосівка) — смт. Веселинівського р-ну
Миколаївської обл. Розташоване при перетині залізниць Мико¬
лаїв — Березівка і Вознесенськ — Березівка. Засноване у 1910.

200

Нова назва з 1928 на честь ентузіаста-землеміра Кудрявцева,
утворена за допомогою суф. -к(а).

Кузнецовськ — смт. Володимирецького р-ну Рівненської обл.
Розташоване на правому бер. р. Стир (бас. Прип’яті). Виникло в
1977 біля с. Вараш у зв’язку з будівництвом атомної електростан¬
ції. Ім’я с-щу дано на честь розвідника Героя Радянського Сою¬
зу М.І. Кузнецова, котрий діяв на Рівненщині в роки другої сві¬
тової війни. Назва утворена за допомогою суф. -ськ.

Кулига — р., л. пр. Згару (бас. Півд. Бугу). Назва від слова ку-
лига, яке в XIII—XIV ст. було у вжитку багатозначним і означало
«невелика галявина в лісі, розчищена під ріллю», «низовинний
берег, заплава в закруті річки», «луки на березі річки». За низо¬
винні заплавні береги, імовірно, і дана назва [Смол., ТМ, 32].

Куликівка — смт., рц. Чернігівської обл. Виникло в другій по¬
ловині XIX ст. у зв’язку з будівництвом залізниці Чернігів — Ні¬
жин. Зал. ст. і с-ще перейняли назву с. Куликівки, розташовано¬
го на Десні. Останнє засноване в XVII ст. козаками і селянами-
кріпаками — вихідцями з Правобережної України. Треба думати,
що назва від прізвища Кулик, яке зутрічається в цій місцевості і
нині. Утворилася за допомогою присв. суф. -ів-к(а).

Куличиха — р., п. пр. Груні (бас. Псла). Найменування утво¬
рене за допомогою суф. -их(а) від назви птаха кулик. У заплаві
ріки і тепер водиться багато куликів. О.С. Стрижак припускає за
можливе проміжну антропонімічну стадію — утворення від прі¬
звища Кулик за допомогою топонімічного форманта -их(а). Пор.:
Коржиха — зал. ст. на лінії Полтава — Красноград та ін.

Кульна (в КРУ — Кульна, наголос дано не вірно) — р., п. пр.
Чорної (бас. Дністра). За Сепинським, в основі назви лежить
молд. колуни «дикі коні», що приходили сюди пити воду. Йдеть¬
ся, як гадають, про тюрк, походження назви кулан «дикий
осел», іноді «дикі коні» [ГНП, 55].

Кума — рр.: 1) п. пр. Білії (бас. Прип’яті); 2) л. пр. Горині
(бас. Прип’яті). Назву виводять від кума— вир у річці Горині; ку-
міна — «вар біля берега, місце, де вода повертає в напрямку, що
супротивний течії» [Пура, НРГ, 48\; 3) пр. Орчика (бас^_Орелі);
4) п. рукав Дніпра. Назва від тюрк. *кит «пісок». Закінчення -а
виконує роль словотвірного засобу. Пор. р. Кума в бас. Каспій¬
ського моря. ( (

К^идук — 1) див. Когильник; 2) див. Сасик 2).

Куп’янськ (кол. Купецький, Купчинка, Купенка, Куп’янка,
Купенськ) — м., рц. Харківської обл. Розташоване на р. Оскіл
(бас. Сів. Дінця). В документах говориться, що поселення зас¬
новане 1685 в урочищі Купенка [Матер., 148]. Термін купина оз-

201

начає: «невеликі горби» — характерний ландшафт місцевості,
на якій розташоване місто. Про це засвідчують і варіанти наз¬
ви К. Дехто походження топоніма пояснює тим, що поселення
здавна було важливим торговельним пунктом, де відбувалися
жвава купівля і продаж краму, тобто було купецьким осеред¬
ком. Таке тлумачення вважаємо непереконливим. Один з варі¬
антів — Купецький — є переосмислення варіанту Купенськ. Суч.
назва утворилася від кореня куп-, через варіант Куп’янка, за
допомогою суф. -ськ. Пор. назву с. Купини на Хмельниччині в
тому ж ( означенні.

Курахівка — смт., підпорядковане Селидівській міськраді До¬
нецької обл. Розташоване на р. Вовча (бас. Самари). Засноване
1924 в зв’язку з будівництвом вугільної шахти. Назва від с. Кура-
хівки (нині с. Зоряне), розташованого вище за течією річки. Най¬
менування села відантропонімічного походження — утворилося
від прізвища землевласника Курахова за допомогою суф. -к(а).

Курахове (до 1943 — Кураховстрой, до 1956 — Кураховгрес) —
м. Марийського р-ну Донецької обл. Розташоване на лівому бер.
р. Вовча (бас. Самари), на автошляху Донецьк — Запоріжжя.
Місто виникло в зв’язку з будівництвом ДРЕС, яке розпочалося
1936. Назва від Курахівка (див.).

Курилівка — смт. Царичанського р-ну Дніпропетровської обл.
Розташоване на лівобережжі Дніпра. За народними переказами,
назва від прізвища козака-першопоселенця Курила. Утворилася
за допомогою суф. -івк(а). Виникло в середині XVIII ст.

Куриця — р., л. пр. Терна (бас. Сули). Назва від д.-р. терміна
курья ) «затон, протока річки» [Посп., ТОН].

Куртий — верш. Українських Карпат, біля с. Микуличина Іва¬
но-Франківської обл. Назва — від апелятива куртий «короткий» —
означає «куца, коротка, невисока».

Курудер (Курудера, Куридира) — р., л. пр. Сарати (бас. оз.-
лим. Сасик (Кундук)). Назва від тюрк. *киги «сухий», *сІеге «до¬
щовий потік, що пересихає влітку».

Кути — смт. Косівського р-ну Івано-Франківської обл. Розта¬
шоване біля підніжжя Карпат, де Черемош — п. пр. Пруту — ви¬
ривається з гір на рівнину. Вперше в писемних джерелах згаду¬
ється 1448. Гадають, що назва поселення виникла від розташу¬
вання його в куті між відрогами Карпат і р. Черемош.

Кутуржиха (Кутурчили, Кутурчина, Кутурчиха) — р., п. пр.
Хоролу (бас. Псла). Назва, імовірно, від тюрк. *1сиіиг «шалений,
лютий» і *сіІ — «русло річки, яр». Упродовж XIX ст. відбувався
подальший розвиток гідроніма: замість кінцевого тюрк. *сіІ з’яв¬
ляється спочатку -ин(а), пізніше суф. -их(а). Найменування да-

202

не, очевидно, за характер течії — більш швидкий, ніж течії су¬
сідніх річок. Гідронім К. може осмислюватися як слов’янізм з
арх. преф. Ку- ;

Куца Бердянка (Куца Берда, Мала Берда, Мала Бердинка,
Бердянка) — р., впадає в Азовське море. Друга частина склад¬
ного гідроніма від берда (див. Берда), утворена за допомогою
суф. -янк(а), який вказує на зменшеність об’єкта. Дослівно: «Ку¬
ца (Маленька) Берда».

Кучук-Ламбатський хаос — найбільше за площею на Пд. бер.
Криму нагромадження безладного, хаотично розкиданого камін¬
ня, яке утворилося тут внаслідок вивітрювання і обвалів марму-
роподібних скель хр. БабугангЯйли. Назва походить від н. п. Ку-
чук-Ламбат, що розташоване між Алуштою і Гурзуфом в р-ні
«Хаосу» і входить до складу м. Алушта. Кучук-Ламбат, в свою
чергу, виникло на місці старод. гр. м. Лампас, яке разом з сусід¬
нім йому містом Партеніт було повністю зруйноване татаро-мон-
голами в XIII ст. Назва з тюрк. *кйсйк «малий» і гр. ламбат —
«маяк».

Кучурган (до ХУІІІ ст. — Курчаган) — р., л. пр. Турунчука,
впадає в Дністровський лим. У кінці ХУІІІ ст. назва набула фор¬
ми, що зазнала перестановки звуків *йи > ибиг. Назву виводять
від тат. *кит «сухий» і *сиксиг «рів, ложе ріки». Дослівно: «Річка,
що пересихає». Однак з фонетичного погляду це тлумачення не
прийняте. Назва К. походить від укр. апелятива кучурган — «ве¬
ликий піщаний горб», кучурганський — «той, що складається з
кількох піщаних горбів». Гадають, що термін К. утворився внас¬
лідок контамінації, тобто взаємодії слів кучугура (див. Білі Кучу¬
гури) і курган < слов. кигкап — «висока могила», пов’яз. з тюрк.
*киг «спорудити, укріпити» [ЕСУМ, 3, 64].

Куш-Кая — верш. Кримських гір біля м. Гурзуф. Назва від тат.
*кис «птах» і *ка]а «скеля». Дослівно: «Пташина скеля».

Кушугум (Кошугум, Кучугум) — 1) р., л. пр. Дніпра. Назву ви¬
водять від тюрк. *кисик, *кит «дрібний пісок» [Труб., 207\; 2) (до
1780 — Кушугумівка, до 1927 — Велика Катеринівка) — смт. |3а-
порізького р-ну Запорізької обл. Розташоване за 10 км на пд/ від
обласного центру. Засноване 1770 запорізькими козаками як сл.
Кушугумівка, названа від р. Кушугум за допомогою суф. -івк(а).

Куюк-Тук — о. у Сиваші (Херсонська обл.). Назва від тюрк.
*кй]йк «горіле, горілий» і *іек, іекпе «корито» (у значенні геогра¬
фічного терміна «западина»),

Куяльницький лиман (Куяльник) — оз.-лим. Розташоване на
пн. зх. Одеської зат. Чорного моря, неподалік від Одеси. Назва
від р. (Великий) Куяльник за допомогою суф. -цьк(ий).

203

л

Лабич — р., л. пр. Остра (бас. Десни). Топоров і Трубачов
назву здогадно виводять від балт. ЬаЬ-ікі-з в означенні «хороший»
або ж від д.-прус. ЬаЬіІеп «доброрічка» [Топ., Труб., 192\. Пор.
рр. Добра, Добривідка.

Ладан — смт. Прилуцького р-ну Чернігівської обл. Розташо¬
ване на р. Удай (бас. Сули). Відоме з 1619. За народними пере¬
казами, поселення виникло на місці божниці Ладо (Лад, Рад —
міфічна особа у слов’ян, поганський бог сонця, згодом весілля,
кохання і добробуту). Звідси, очевидно, й назва.

Ладижин — смт. Тростянецького р-ну Вінницької обл. Розта¬
шоване на правому бер. р. Півд. Буг. Перша письмова згадка від¬
носиться до 1362. Походження назви остаточно не з’ясовано.
Існує дві гіпотези. За однією, назву одержало від старод. літоп.
поселення Лодяжин, що було зруйноване татаро-монголами, по¬
близу якого виникло суч. с-ще. Назву літоп. Л. виводять від іме¬
ні язичеської (поганської) богині Лади [ПЕВ, 693]. За іншою, на¬
зву виводять від слов. ладо. У слов’ян це слово означало «зарос¬
ті, що утворилися на місці запустілого поселення». Пор. ст.-р. ляд
«угіддя, сіножать, рілля, що поросли лісом» [ЕСЛН, 87]. Ми га¬
даємо, що утворення відбулося не безпосередньо від цього тер¬
міна, а через антропонімічний проміжок — від імені Ладига, за
допомогою суф. -ин.

Ладижинка — р., л. пр. Коломаку (бас. Дніпра). Назва від Ла¬
дижин , принесена звідти переселенцями-втікачами від тур. агре¬
сії (Стрижак), та демінутивного суф. -к(а).

Лази — верш. Українських Карпат. Назва, імовірно, від міс¬
цевого географічного терміна лаз «сіножать (поляна) в лісі».
Звідси ж Лазівщана — р., л. пр. Чорної Тиси (бас. Дунаю). Дос¬
лівно: «Річка, долина якої багата сіножатями». Утворена склад¬
ним суф. -івщан(а).

Ланівці — смт., рц. Тернопільської обл. Розташоване на розлогій
рівнині при впадінні річок Буглівки і Жерді в р. Жирак (бас.
Прип’яті). Час заснування невідомий. Вперше згадується в докумен¬
тах 1444. Назва, очевидно, пов’язана з терміном лан — поземельна
міра в шляхетській Польщі і феодальній Литві та на загарбаних ни¬
ми українських землях в XIV—XVIII ст.; основне мірило феодальних
повинностей залежного селянства. Назва від лан за допомогою суф.
-івець (назва жителя), -івці — множина > Ланівці (ойконім).

204

Ланна — р., л. пр. Орчику (бас. Дніпра). Назва від лан — на¬
родна назва поля, ниви. Дослівно: «Польова, протікає серед ла¬
нів». За походженням слово лан (Ьапд) нім., яке в XIV ст. че¬
рез польську мову було запозичене в укр. у значенні «орна зем¬
ля» [ССМ, І, 538\.

Ланчин — смт. Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл.
Розташоване в передгір’ї Карпат, на лівому бер. р. Прут (бас. Ду¬
наю). Засноване в X ст. в урочищі Ланок — великій рівнинній ді¬
лянці серед лісу над р. Прут, на якій обробляли землю, з сиро-
виці — соляної води джерел, що існують і нині, — варили сіль.
Назва урочища Ланок збереглася до цього часу. Утворена від то-
пооснови лан- (див. Ланна) і суф. -ин. Літера -ч- служить інтер¬
фіксом (частиною слова, що з’єднує основу і суф.).

Ларга — р., л. пр. Пруту (бас. Дунаю). Кол. назва Текуч (від
текти). На березі річки розташоване с. Джикотяни, яке колись
називалося Ларга від молд. ларг «широкий» за розтягнутість села
вздовж річки. Назва села перейшла й на річку [Карп., ТБ, 147\.

Ластівчине гніздо — унікальна архітектурна споруда, пам’ятка
архітектури. Розміщена на мисі Ай-Тодор у Місхорі, в Криму.
У 80-х роках XIX ст. відставний генерал, який приїхав сюди на
лікування, побудував тут дерев’яний будиночок. Згодом його ку¬
пила московська купчиха Рахманова, перебудувала і назвала
«Ластівчиним гніздом». У 1911 будинок потрапив до нового гос¬
подаря — бакинського нафтопромисловця Штейгеля. Будинок
було знесено і на його місці під керівництвом інженера А. Шер-
вуда — сина відомого архітектора В. Шервуда, було побудовано
оригінальну кам’яну споруду в готичному стилі, яка й зберегла¬
ся до нашого часу. Нова назва «Замок кохання» не прижилася,
за будівлею закріпилась попередня назва — «Ластівчине гніздо».
Назва за подібність до ластівчиного гнізда, приліпленого до
стрімкої стіни.

Латориця — рр.: 1) л. пр. Бодрогу (бас. Тиси), відома з 1248;
2) п. пр. Стиру (бас. Прип’яті). Походження назви остаточно не
з’ясовано. Запропоновано ряд гіпотез. В. Банк пропонував виво¬
дити її від румун, діал. Іоіги «швидкий, бистрий, бурхливий».
На кельт, походженні наголошував О.О. Шахматов, зіставляючи
з гідронімами Франції Латара, Латера (суч. ЬаИез) [Шахм., б].
Існують й інші гипотези. В.П. Шульгач кореневе Лат-/Лот-
співвідносить з праслов. дієсл. *ІоШі «швидко, стрімко рухатися
(про воду)», вважаючи, що на основі чергування *Іаіііі/ІеШі
виникло апелятивне латар (з варіантами). Корінь 1а*-/1оі-/1еі-

205

означає «текти». Таким чином дослідник відносить гідронім
Л. до арх. слов’янізму [Шульгач, ГБС, 60—62].

Лебедин — м., рц. Сумської обл. Розташоване на р. Вільшанка
(бас. Десни). В Дулінському перемир’ї, укладеному 1618, згадуєть¬
ся Лебединська сторожа (Лебедян ). Її будівництво як укріплення
на пд. кордоні російської держави почалося 1616. У 1654, рятую¬
чись від гніту польської шляхти і нападів турко-татар, переселен¬
ці з Правобережної України поселились на Лівобережжі; на міс¬
цях трьох слобід — Леб’яжий город, Кобища і Довгалівка — зас¬
нували місто під назвою Леб’яжий город. Суч. назва дещо видоз¬
мінена. Кол. назва походить від оз. Лебедин (Лебедине, Леб’яже),
котре розташоване на околиці міста і на якому, за переказом, во¬
дилося багато лебедів. Припускають також, що топонім виник
від прізвища Лебідь [Никон., КТС\, що менш вірогідно. Словот¬
ворчим засобом служить суф. -ин.

Лебедине — оз.: 1) на пд. сх. Чернігівської обл.; 2) на пд. сх.
Сумської обл.; 3) на пд. сх. Івано-Франківської обл. Назва від
лебідь (си§пи$) — рід птахів родини качачих підродини гусячих.
У минулому на озерах водилися лебеді. Утворився гідронім за
допомогою суф. -ин(е). Звідси ж Лебединець — р., п. пр. Гуйви
(бас. Тетерева). Утворення від основи лебед- за допомогою суф.
-инець; Лебединка — р., л. пр. Тясмину (бас. Дніпра), назва ут¬
ворилася за допомогою суф. -инк(а); Лебедиха — р., л. пр. Дніп¬
ра, утворення з суф. -их(а); Лебедишка — рр.: 1) л. рук. Дніпра
в Запорізькій обл. Пор. лим. Лебідь, розташований нижче по Дніп¬
ру; 2) л. рук. Дніпра в Херсонській обл. Пор. оз. Лебедине, розмі¬
щене неподалік. Назви утворилися за допомогою суф. -ишк(а);
Лебедівська — р., п. пр. Дніпра, утворення за допомогою склад¬
ного суф. -івськ(а); Лебідь — р., л. пр. Десни. Безсуф. утворення
від апелятива лебідь.

Лебедячі (Лебедині) острови (кол. Сари-Булатські) — о-ви,
розташовані на пн. зх. від Кримського п-ва в Каркінітській зат.
Чорного моря. Філіал Кримського заповідно-мисливського гос¬
подарства — заповідник білих лебедів. Звідси суч. назва. Кол.
найменування від назви мису — Сари-Булат.

Лемиць — р., п. пр. Дністра. Ймовірно, назва від лема, леми-
ця діал. «трясовина, драговина, мочар». Дослівно: «Річка, багата
трясовинами». Звідси, очевидно, і Лемля — р., л. пр. Ірші (бас.
Тетерева).

Леніна — смт. Лутугинського р-ну Луганської обл. Розташо¬
ване поблизу залізниці Родакове — Лутугине. Виникло в 1947

206

навколо шахти імені В. І. Леніна. Леніне (кол. Сім Колодязів) —
смт., рц. АРК. Розташоване на залізниці Джанкой — Керч. Ви¬
никло в кінці XIX ст. Ленінське — смт.: 1) підпорядковане
Свердловській міськраді Луганської обл. Розташоване на за¬
лізниці Ровеньки — Свердловськ. Засноване у 1900; 2) підпо¬
рядковане Дзержинській міськраді Донецької обл. Розташова¬
не неподалік від залізниці Костянтинівка — Горлівка. Назви
по імені В.І. Леніна.

Ленківці (кол. Леньківці) — смт. Кальменецького р-ну Черні¬
вецької обл. Розташоване неподалік від Дністра. Вперше згаду¬
ється в документах 1488 як Ленцовичеве село, тобто село Ленцо-
вича. Утворене за допомогою суф. -івц(і).

Лета — р., л. пр. Стару (бас. Прип’яті). Гідронім вважають
місцевим дослов. і.-є. реліктом. Пор.: р. ЬеіІЇїа на кордоні Угор¬
щини та Австрії, назву якої пояснюють як «глиниста, брудна»,
д.-прус. Іаусііз «глина», алб. ІеіЬ «мокра глина», угор. лейти
«брудна вода» [див. Труб., ПУ, 219\.

Либідь (літоп. Льіб'кдь, пізн. Льібедь, Льібядь) — р., п. пр.
Дніпра в м. Києві, бере початок поблизу зал. ст. Київ-Волин-
ський, гирло біля с-ща Корчуватого. У минулому була повновод¬
ною і використовувалась для місцевого судноплавства. Поход¬
ження назви не ясне, є багато гіпотез. Гадаємо, найбільшої уваги
заслуговує творення її від і.-є. *ІуЬейь > праслов. *1иЬ- «вода» >
ІйЬесіь «багнисте місце» із праслов. суф. *-&1ь; пор.: укр. діал. вер-
шьидь «верхів’я (верхня частина бас.) якоїсь річки». Літоп. зв’язок
гідроніма з іменем дівчини (сестри Кия, Щека і Хорива) — наслі¬
док пізнішого переосмислення [ЕСЛН, 83—84\ Желєзняк,
ЕС, 20-21\.

Лиман — оз.: 1) на Чорноморському узбережжі в АРК; 2) на
пд. зх. Полтавської обл.; 3) на пн. сх. Дніпропетровської обл.;
4) на пн. Донецької обл.; 5) на пн. Полтавської обл.; 6) на пд.
сх. Херсонської обл.; 7) два озера в центральній частині Харків¬
ської обл. Географічний термін лиман походить від гр. Іітеп «га¬
вань», «бухта, затока при впадінні ріки в море», запозичене в
укр. через тюрк. мови. У наш час слово лиман має подвійне зна¬
чення: а) затоплене морем гирло ріки або балки. Звідси загаль¬
на назва багатьох лиманів. Від них виникли власні назви пере¬
лічених вище лиманів узбережжя Чорного і Азовського морів, а
також Дніпровський (Дніпро-Бузький), Дністровський та ін.;
б) затоплені водами пониження на плоскій низовинній місце¬
вості. До них відноситься оз. Лиман у Харківській обл.; 8) смт.

207

Зміївського р-ну Харківської обл. Розташоване на автошляху
Зміїв — Балаклія, пн.-зх. оз. Лиман, від якого й перейняло наз¬
ву. Засноване 1682.

Лимарське — смт. Одеської обл. Розташоване на бер. лиману,
розширеного гирла р. Кучурган. Звідси й назва. Засноване в кін¬
ці XVIII ст.

Лиманчук (кол. с-ще шахти № 1) — смт., підпорядковане
Сніжнянській міськраді Донецької обл. Розташоване в бас.
р. Міус (бас. Азовського моря), сх. райцентра. Виникло в зв’яз¬
ку з будівництвом вугільної шахти у 1957. Назву виводять від
урочища Лиман, низовинної місцевості, яка в минулому залива¬
лася водою. Утворена за допомогою суф. -чук.

Липа — рр.: 1) л. пр. Дністра; 2) л. пр. Розтоки (бас. Дністра);
3) л. пр. Стару (бас. Прип’яті). Походження назви остаточно не
з’ясоване. Вказують на наявність в гідронімі елемента -па, який є не
суфіксом, а самостійним словом, що засвідчено в балт. мовах і оз¬
начає «річка». Пор. д.-прус. аре «річка», лат. ире «річка», лит. ире
«річка, потік, ручай». Пор. назви рр. Свапа (Свопа) — пр. Сейму,
Удепа в бас. Оки, Жукопа на верхній Волзі, в Латвії — Алупе, Бо-
рупе, Нарупе та ін. [Петров, НН, 79]. Інші дослідники гідронім
Л. відносять до дослов. шару, вважаючи його іллір. походженням, в
якому первинним варіантом гідроніма був Лупа, де -упа в значенні
«річка» [Труб., ПУ, 154—155; ЕСЛН, 41—42]. Таке тлумачення вва¬
жають вірогідним. В іллір. мову гідронім, очевидно, потрапив з і.-є.
*Ьира з наголосом на другому складі [див. Желєзняк, Рось, 156].
Звідси ж Гнила Липа {див. Гнила). В укр. мові назву переосмисле¬
но, в ній вбачають слово липа — рід дерева з родини липових. По¬
хідні від Липа: Липець — р., л. пр. Харкова (бас. Сів. Дінця); Липець-
ка — р., п. пр. Тилігулу (бас. Тилігульського лим.); Липка — р.,
п. пр. Єзуча (бас. Дніпра); Липчик — р., л. пр. Липця (бас. Сів. Дін¬
ця); Лип’янка — рр.: 1) л. пр. Товмача (бас. Півд. Бугу) і 2) л. пр.
Старовірівки (бас. Орелі), утворилася за допомогою суф. -янк(а).

Липова Долина — смт., рц. Сумської обл. Розташоване у вер¬
хів’ї р. Хорол (бас. Псла). Засноване в другій половині XVII ст.
Назву виводять від долина з означенням липова {пор. Липовець).

Липовець — смт., рц. Вінницької обл. Розташоване на р. Соб
(бас. Півд. Бугу). Перша письмова згадка відноситься до XIV ст.
За народними переказами, назва походить від липового гаю, який
ріс на околиці поселення і в якому жителі ховалися під час та¬
тарських набігів. Утворилася за допомогою суф. -ець від основи
прикм. липов(ий).

208

Липчик — див. Липа.

Лип’янка — див. Липа.

Лиса Гора — верш.: 1) Верхньодніпровської рівнини у Львівсь¬
кій обл.; 2) Придніпровської вис. у Запорізькій обл.; 3) Розточчя у
Львівській обл. та ін. Назва від прикм. лисий, дана за голу (лису),
не вкриту лісом вершину. Лиса Гора Придніпровської вис. у XVI ст.
була відома як Біла Гора (так її називали за світлі гірські породи).

Лисичанськ — м., рц. Луганської обл. Розташоване на р. Сів.
Донець (бас. Дону), в урочищі Лисичий Байрак, Колись тут була і
сл. Лисичий Байрак, заснована укр. козаками на початку XVIII ст.
як сторожовий пікет. Поселення виникло в 1795. За народними
переказами, в урочищі водилося багато лисиць. Назва Л. утвори¬
лась, очевидно, за допомогою суф. групи: спочатку -ан(и) (лиси-
чани), а потім від лисичан- + -ськ.

Лисогір (Лисиця, Лисогорка) — р., л. пр. Удаю (бас. Сули).
Слов. складне гідронімічне утворення. Варіант Лисиця вказує
на відношення його до зоогеографічного семантичного (смис¬
лового) ряду, пов’язаного з лисицею ^иірез). Назва могла бу¬
ти перенесена з мікроороніма — невеликої гірки, кручі, де во¬
дилися лисиці. Пор. Скоту вата (див. Верхнєторецьке). Не вик¬
лючено, що гідронім Л. походить від оронімічного словосполу¬
чення Лиса гора.

Лисянка — смт., рц. Черкаської обл. Розташоване на берегах
Гнилого Тікичу (бас. Півд. Бугу). Засноване в XVI ст. втікачами
з поневолених литовцями земель. Археологічні пам’ятки вказу¬
ють на те, що тут в IX—X ст. існувало городище. Перша пись¬
мова згадка відноситься до 1622. Як свідчать документи Лисян-
ського районного краєзнавчого музею, Л. дістала назву, очевид¬
но, від назви Лиса Гора, що розташована неподалік. Ім’я гори
походить від того, що її гола вершина здавна здіймалася серед
густих, колись непрохідних лісів. Утворилася назва за допомо¬
гою суф. -янк(а). В Л. у дячка вчився хлопчаком Т.Г. Шевченко.

Литвинка — рр.: 1) п. пр. Багви (бас. Півд. Бугу); 2) п. рук.
Дніпра. Протягом XIV ст. українські землі, за винятком Захід¬
ної Волині і Галичини, опинилися під владою Литви. Спочатку
литвинами ( Ііікиапі, Іі(иапі) називали самих литовців, а пізніше
почали називати так білорусів, тому що Білорусія значно рані¬
ше ввійшла до складу Литви. Топоніми, які виникли у цей пе¬
ріод, притаманні тим районам, де в минулому проходили межі
Литовської держави. Назва річки від апелятива литвин за допо¬
могою суф. -к(а). На цій же основі виникли топоніми: Литвино-

14 - 83110

209

ве гирло — одне з гирл Нижнього Дніпра. Назва утворилася за
допомогою су<|). -ов(е).

Лишній поріг (Личний поріг) (д.-р. — Наперезуй, варяги нази¬
вали Струвун) — восьмий поріг на Дніпрі. Виступав з води за
15 км нижче від порога Будила. Назва від прикм. личний — віт¬
рильний мотузок, зроблений з лика. Згодом назва набула семан¬
тично більш ясного для новішого часу означення — лишній. Л. п.
мав глибокі природні проходи, а тому не становив перешкоди
для судноплавства. Тут можна було трохи перепочити. Звідси
назви Наперезуй і Струвун. Ці дієслова означали «нав’язуй, роз-
перезуй» (вітрила). Нині Л. п. затоплений водами вдсх. [УРЕ І,
8, 152 ; Яворницький-Дніпр, &5].

Лівадія — смт. Ялтинського р-ну АРК. Курорт. Розташоване
на пд. узбережжі Чорного моря. Як н. п. існувало ще за серед¬
ньовіччя. Назва, ймовірно, від гр. Ііиасіі «луки». Закінчення -я
служить словотворчим засобом.

Лівобережна Україна (Лівобережжя) — історико-географічна
назва частини території України, розташованої на лівому березі
Дніпра. Звідси й назва. Термін Л.У. вперше згадується в XVII ст.
як Лівобережна Гетьманщина. Походження ім. частини топоні¬
ма див. Україна. Згідно з Андрусівським перемир’ям (1667), зна¬
ходилась на автономному положенні в складі царської Росії. На
чолі стояв гетьман. Звідси Гетьманщина.

Лізна — рр.: 1) (Лозна, Лозная, Лезная, Лозовая — СГУ, 319)
л. пр. Деркулу (бас. Сів. Дінця); 2) (Лозная, Лознянка, Лозняна)
п. пр. Айдару (йас. Сів. Дінця). Назва від діал. лізна, лозна, лозо¬
ва (див. Лозова). Звідси ж Лізниця — рр.: 1) л. пр. Жерева (бас.
Прип’яті); 2) (Лозниця) п. пр. Норина (бас. Прип’яті); 3) (Лоз-
ниця) л. пр. Ужа (бас. Прип’яті). Назва утворена від основи лізн-
за допомогою давнього гідронімічного суф. -иц(я).

Лісківець (Лісковец, Лисківець) — р., л. пр. Виженки (бас.
Пруту). Назва похідна від діал. ліска «ліщина». Утворена суф. -ець
від прикм. лісковий. Пор.: верба — Вербівець, вільха — Вільхо-
вець. Приклад стандартної на Буковині моделі для творення гід¬
ронімів від назв рослин [Карп., ТБ, 147\. Звідси ж Малий Ліско-
вець — £., л. пр. Лісківця (бас. Пруту).

Лісна — рр.: 1) л. пр. Тетерева (бас. Дніпра); 2) пр. Ірпеня
(бас. Дніпра); 3) рук. Дніпра на Дніпропетровщині. Назва від ліс,
утворена суф. -«(а^, вказує на розташування русел річок у лісі.
Звідси ж Лісова Кам’янка — р., л. пр. Тетерева (бас. Дніпра), ут¬
ворена від основи ліс за допомогою суф. -ов(а). Друга складова

210

частина гідроніма — Кам’янка — своє ім’я одержала за кам’янис¬
те русло (див. Кам’янка) [Юрков., 196\.

Лісне — смт., підпорядковане смт. Володарське Донецької
обл. До категорії смт. віднесено у 1964. Розташоване в Азовсь¬
кому лісництві, від якого перейняло назву.

Лісова Кам’янка — див. Лісна.

Літин — смт., рц. Вінницької обл. Розташоване на р. Згар,
п. пр. Півд. Бугу. Вперше згадується в першій половині XV ст.
Походження назви точно не встановлено. За переказом, його
заснував литовський воєвода Літк (Літа), який побудував тут
замок. Найменування міста виводять також від літ «болотис¬
та місцевість» та суф. -ин. Пор.: лит. Іуіиз «текти», Ьіеіиоа
(Литва) «країна, багата водою» [Ів., 63]. Таке тлумачення
менш вірогідне.

Лов’ятин — р., п. пр.Тясмина (бас. Дніпра). Назва, ймовірно,
балт. походження. Пор. Ловать (впадає в оз. Ільмень, Росія), яку
М. Фасмер пов’язує з прибалт.-фін. топонімами АІиаШ, Аіуаі-
ііпіеті з фін. аіие «виводок, риб’яча молодь». Цю ж гіпотезу під¬
тримує А.А. Агєєва [Агєєва, 97].

Лознище — оз., на пн. зх. Чернігівської обл. Назва від основи
лоз- (див. Лозова) за допомогою суф. -ищ(е). Останній вживаєть¬
ся на означення місця, де колись щось знаходилось, в даному ра¬
зі колись росли лози.

Лозова — досить поширений гідронім. У СГУ внесено 19 рі¬
чок під цією назвою. Утворилася від апелятива лоза за допомо¬
гою суф. -ов(а). Звідси ж Лозовенька — рр.: 1) л. пр. Береки (бас.
Сів. Дінця); 2) л. пр. Уди (бас. Сів. Дінця). Назва похідна від Ло¬
зова, утворилася суф. -еньк(а); Лозовок — р., п. пр. Дніпра^ утво¬
рення на -ок, що підкреслює відтінок зменшеності. Лозуватка —
рр. Під цією назвою в СГУ подано 13 річок. Назва утворилася
від основи лоз- за допомогою суф. -уват + суф. -к(а). Лозова —
м., рц. Харківської обл. Розташоване на пд. області на перехресті
важливих залізниць. Виникло в кінці 60-х років XIX ст. у зв’язку
з будівництвом Курсько-Харківсько-Азовської залізниці і зал. ст.
Назву запозичено у посада Лозова, що був розташований за 3,5
версти від зал. ст., біля витоку р. Лозова. Лозове (до 1949 —
Торфорозробка) — смт. Деражнянського р-ну Хмельницької обл.
Розташоване на р. Вовчик (бас. Півд. Бугу). Виникло в 1929
у зв’язку з розвитком торфового промислу, звідси первинна на¬
зва. У долині ріки неподалік від торфорозробок багато лози.

Локаяі — смт., рц. Волинської обл. Розташоване на правому
бер. р. Луга, п. пр. Бугу. Перша згадка в документі, що відно¬
ситься до 1542, в якому говориться про продаж містечка Л. кня¬
зеві Сангушкові. Походження назви не встановлено. Існує кіль¬
ка версій. Одні тлумачать її походження від д.-р. локьі «калюжа,
низовинне заболочене місце» через найменування мешканців ці¬
єї території локачів. Є й інші гіпотези. Найбільш вірогідно — це
множинна форма від антропоніма Локач, реально засвідченого
в слов. ономастиконі (Корепанова).

Локниця — рр.: 1) л. пр. Стоходу (бас. Прип’яті); 2) п. пр. Сви-
дівки (Болотниці) (бас. Прип’яті). Існує кілька гіпотез щодо по¬
ходження назви Л. Одні виводять її від д.-слов. локи, локове «ка¬
люжа, дощ» або ж Іикпа — «болотяне місце». Інші — від д.-слов.
локня «лікоть, вигин річки» в розумінні «звивиста», дана за вели¬
ку кількість меандр [Прох., 98\, що вірогідніше. Звідси, ймовір¬
но, Локня — рр.: 1) л. пр. Виру (бас. Десни); 2) п. пр. Ворскли
(бас. Дніпра); 3) п. пр. Клевені (бас. Десни); 4) л. пр. Реті (бас.
Десни); 5) п. пр. Псла (бас. Дніпра); 6) п. пр. Сули (бас. Дніп¬
ра); 7) п. пр. Сейму (бас. Десни). Звідси ж Локнянка — р., л. пр.
Виру (бас. Десни). Утворилася від основи Локн- за допомогою
суф. -янк(а).

Лопань (Лопин, Лопина, Лопаюс) — р., л. пр. Уди (бас. Сів.
Дінця). В деяких рос. говірках слово лопань означає «колодязь на
багні, на болоті». Вважають, що первісно лопань означало «вода,
яка б’є назовні», походить від лопатись, лопнути [Фасм., 2, 518\.
Інші дослідники у схожій назві — Лопанка, п. пр. Ропші (бас.
Десни, Росія), вбачають балт. гідронім типу Ьоріп. Звідси д.-прус.
Ьаріпо, Ьароипеп, лит. Ьаріпез, Ьарапе, лат. Ьараіпе в розумінні
«лисиця». Пор. назву р. Ропша з Іран, «лисиця», р. Лисиця в бас.
Ворскли і Сули. Як вказують дослідники, в цьому районі ми зна¬
ходимо унікальне сусідство балт., Іран, і слов. етнічних елемен¬
тів [Топ., Труб., 193~194\. Суф. -ань вторинного походження на
слов. ґрунті під впливом топонімічного оточення.

Лопатин — смт. Радехівського р-ну Львівської обл. Розташова¬
не на перетині автошляхів Радехів — Броди, Берестечко — Бузьк.
Перша письмова згадка відноситься до 1366. Існує кілька гіпотез
про походження назви. Найбільш імовірна думка Є.М. Черняхів-
ської, яка виводить її від д.-р. (очевидно, язичеського) імені чи
прізвища Лопата. Утворення від основи Лопат- і суф. -ин.

Лопатина — р., п. пр. Івоту (бас. Десни). Назва від укр. діал.
лопатина «заглиблення в ґрунті невизначеної форми» [Черепан.,

212

127\, «низовинне місце, що затопляється сніговою водою» [Же-
лєзняк, Рось, 33]. Дослівно: «Невелика річка, що пересихає».
Звідси ж Лопатиха — р., л. пр. Дніпра. Назва утворилася від ос¬
нови лопати- за допомогою суф. -их(а).

Лопатник — пот., л. пр. Пруту (бас. Дунаю). Назва від укр. ді¬
ад. лопаття «латаття» [Грінч., 2, 377; Карп., ТБ, 148]. Дослівно:
«Річка, багата лататтям».

Лопухівська — р., л. пр. Ворскли (бас. Дніпра). Назва від лопух
(АгзСіиш Ь.) — рід рослин родини складноцвітних. Утворена за до¬
помогою складної суфіксації -ів + ськ. Дослівно: «Річка, що про¬
тікає через місцевість, порослу лопухами». Звідси ж Лопушка — р.,
л. рук. Дніпра; Лопушна — ряд потоків, що впадають в Дністер і
Прут; Лопушний (КРУ — Лопушня) — р., л. пр. Ріки (бас. Тиси).

Лоска — р., п. пр. Десни (бас. Дніпра). Назва від д.-р. лоск-
«лощина, виярок» ^Посп., ТОН, 131].

Лоханський поріг — третій поріг на Дніпрі. Виступав з води
нижче від Сурського порога біля с. Волоського. Біля правого
берега Дніпра падав трьома лавами, біля лівого — однією. За
часів Київської Русі називали Островним прагом за те, що ут¬
ворював три невеликих острова, між якими були проходи. Зго¬
дом виникла суч. назва від Лохані — назви проходу між висту¬
пом порога і лівим берегом [УРЕ І, 8, 267]. Назву Лохань лоц¬
мани пояснювали тим, що вода в проході плещеться, як у ло-
ханці [Яворницький-Дніпр, 39]. Нині поріг затоплений водами
вдсх.

Лохвиця (*Локвиця) — 1) р., п. пр. Сули (бас. Дніпра) (кол.
Лохвища, Лохвя, Лохфича, Лохвица). Походження назви не
з’ясовано. Існує кілька гіпотез. За однією з них, гідронім ви¬
ник від лох «самець сьомги в період нересту». Тлумачення на¬
ївне. Інші назву виводять від д.-слов. локьі «дощ», локве «калю¬
жа» [Черньїх]. Назву виводять від ст.-слов. локьі — «калюжа,
водойма». Пор.: болг. лота «калюжа», с.-х. лота «калюжа, бо¬
лото, озеро чи невелика глибока яма», ч. Іокас «калюжа на ви¬
битому місці дороги». Звідси слов. *Іокьоіса, укр. Лохвиця,
болг. Лотица [ЗССЯ, 16, 9—10]; 2) м., рц. Полтавської обл.
Розташоване на р. Лохвиця (бас. Дніпра), на автомагістралі
Київ — Суми. Час заснування невідомий. Вперше згадується в
літописах 1320. Назва від р. Лохвиця. Утворення від лохв- за
допомогою гідронімічного суф. -иц(я).

Лохова — р., пр. Утки (бас. Сули). Утворення від рослини лох
(Е1еа§пиз апа§иі$їіГо1іа) малопереконливе. Назва, ймовірно, похо-

213

дить від і.-є. *1икз, Іокз через балт. Пор. лат. Іикзіз «мочар, трясо¬
вина» [Стрижак, ГП, 157\.

Лош (Лошь, Лот — СГУ, 327) — р., л. пр. Десни (бас. Дніп¬
ра). Назву виводять від балт., звідки лит. Ьаз «лосось»
(Заіуапісіае) родини риб ряду оселедцеподібних. Звідси Ьаз-ире
«ріка лососів» [Корепан., 183]. Пор.: р. Лоша — дві в Білорусі,
одна в Брянській обл. Росії в тому ж розумінні [Топ., Труб., 9,
194]. Гадаємо, від цієї ж основи Лошенка — р., пр. Десни {бас.
Дніпра), утворена від лош- за допомогою суф. -енк(а); Лошак —
рр.: 1) л. пр. Псла (бас. Дніпра); 2) п. пр ( . Кам’янки (бас. Тетере¬
ва), утворена за допомогою суф. -ак; Лошівка — р., л. пр. Стиру
(бас. Прип’яті), утворена за допомогою суф. -івк(а).

Лубни (літоп. м. — Лубьн, Дубно у Переяславській землі) —
м., рц. Полтавської обл. Розташоване на р. Сула (бас. Дніпра).
Назва вперше згадується в «Поучений Владимира Мономаха»
під 1096 [ПСРЛ, 1, 25(3, Лавр, літоп. під 1107]. Назва — корот¬
ка форма прикм. від д.-р. лІЇбг «луб, кора, лико». В основі
праслов. НиЬЩиЬ < і.-є. *ІоиЬН [Росп., 26]. Очевидно, субстан-
тивований ад’єктив на -ьн- від д.-р. л&бь в значенні «луб’яне,
дощане, дерев’яне» [Стрижак, ППНП, 92]. Звідси ж похідні:
Дубна — |ір.: 1) л. пр. Слоту (бас. Десни); 2) л. пр. Кізки (бас. Ір¬
пеня); Лубни — р., л. пр. Тні (бас. Горині); Луб’янка — рр.:
1) п. пр. Случі (бас. Горині); 2) пр. Сули, протікає через м. Л.
Подібні гідроніми в бас. Оки (пр. Волги) в Росії — Лубенка, Лу-
бенской, Лубни, Дубинка тощо; в Білорусі — Лубень, Лубянка
та ін. [Нероз., 103—104].

Луганка — р., л. пр. Каратиша (бас. Берди). Назва утворена
від гідроніма Лугань, похідного від луг, за допомогою складного
суф. -анк(а).

Луганськ (кол. Ворошиловград) — м., обл. ц. Луганської обл.
У 1797 на правому бер. р. Лугань (бас. Сів. Дінця) біля

с. Кам’яний Брід виросло поселення навколо новозбудованого

т. зв. Катеринославського ливарно-гарматного заводу, перейме¬
нованого в 1797 в Луганський. У 1883 це поселення було об’єдна¬
не з с. Кам’яний Брід і перейменовано на Луганськ (від назви
р. Лугань через словосполучення Луганський завод).

Луганське (до 1923 — П’ятнадцята Рота) — смт. Артемівсь-
кого р-ну Донецької обл. Розташоване на автомагістралі Хар¬
ків — Ростов, на р. Лугань (бас. Сів. Дінця). Заснування Л.
пов’язане з розміщенням у цій місцевості в 1754 п’ятнадцятої
роти Бахмутського гусарського сербського полку, звідси й кол.

214

назва. Суч. найменування від р. Лугань, утворене за допомогою
суф. -ськ(е).

Луганський заповідник — розташований в Луганській обл. Зас¬
нований 1968 з метою охорони реліктових звірів: бабака і виху-
холя. До складу Л. з. входить Стрільцівський степ та Станично-
Луганський філіал. Назва від найменування р. Лугань, через ой-
конімічний проміжок Луганськ, Луганська обл.

Луганчик — р., п. пр. Сів. Дінця (бас. Дону). Назва утворила¬
ся за допомогою суф. -чик від Лугань, похідної від луг.

Лугань — р., п. пр. Сів. Дінця (бас. Дону). Утворення від луг
за допомогою суф. -ань.

Лугини — смт., рц. Житомирської обл. Розташоване на широ¬
кому лузі р. Жерів при впадінні в нього р. Лугинка (бас.
Прип’яті). Перша письмова згадка відноситься до 1606. Назва
утворена за допомогою суф. -ин(и) від луг. Подано у формі мно¬
жини, що свідчить, мабуть, про походження її від назви жителів.
Від назви міста Л. походить назва Лугинка — р., п. пр. Жерева
(бас. Прип’яті). Утворена від основи Лугин- за допцмогою демі¬
нутивного суф. -к(а).

Лужани (кол. Лукани) — смт. Кіцманського р-ну Чернівець¬
кої обл. Розташоване на р. Совиця (бас. Пруту). Вперше згаду¬
ється в грамоті від 7 жовтня 1453, в якій говориться, що боярин
Федір Вітольд купив село у поміщика Вранича за 400 тат. злотих.
Засноване в долині з багатими луками. Назва Л., як вказує
Ю.О. Карпенко, свідчить, що воно є історичною назвою поселен¬
ців цієї території, а вже від них пішла назва поселення. Утворена
від луг суф. -ан(и) [Логв., 337—342].

Лужанка — рр.: 1) л. пр. Свічі (бас. Дністра). Бере початок на
пд. сх. від с. Лужки [СГУ, 329\, від якого й походить назва;
2) п. пр. Тересви (бас. Тиси). Протікає через с. Широкий Луг, від
основної (ім.) частини якого, імовірно, й походить назва. Обид¬
ва найменування утворені за допомогою суф. -анк(а).

Лукава — рр.: 1) п. пр. Дніпра; 2) пр. Лімниці (бас. Дністра).
Очевидно, назва від д.-слов. сполучення Чркаоа гека «звивиста
річка» [Труб., ПУ, 89\. Звідси ж Лукавець — рр.: 1) л. пр. Бист¬
риці-Надвірнянської (бас. Дністра); 2) п. пр. Вільхівки (бас. Го¬
рині), утворена від основи Лукав- за допомогою суф. -ець; Лука¬
виця — р., пр. Лімниці (бас. Дністра), утворена від тієї ж основи
суф. -иц(я); Лукавка — р., пр. Уборті (бас. Прип’яті), демінутив¬
не утворення від основи Лукав- суф. -к(а).

215

Луква — р., п. пр. Дністра. Походження назви не ясне. Її ви¬
водять від лука «закрут, коліно, звивина». Дослівно: «звивиста»
(пор.: луковина «загин» [Грінч., 2р. Утворилася від кореня лук-
і форманта -ва. Від Луква назва Луквиця — р., п. пр. Лукви, утво¬
рена за допомогою суф. -иц(я).

Луки — оз. на пн. Волинської обл., у групі Шацьких озер.
Назва від лука «закрут, коліно річки». Зумовлена кривизною
конфігурації берегової лінії оз. Утворилася від основи Лук- та
флексії -и, яка служить словотворчим засобом.

Луків (кол. Мацеїв) — смт. Турійського р-ну Волинської обл.
Розташоване у верхв’ї р. Вижівка, п. пр. Прип’яті. Вперше згаду¬
ється в історичних документах 1537 як с. Лукове. Після заволо-
діння ним магнатом Мацеєвим (1557) одержало назву Мацеїв.
Суч. назва, очевидно, походить від луки (див. Луки).

Лукомль (літоп. Лькомль) — суч. с. Луком’я Оржицького р-ну
Полтавської обл. і біля нього городище, що на луці (закруті) Су¬
ли. Від д.-р. лІЇка «звивина, вигин» і виводять назву Л. в розумін¬
ні «поселення на луці» [ЕСЛН, 82]. Найменування суч. с. Л. по¬
хідне від Лукомль.

Лунгул — верш. Українських Карпат, біля с. Руської Черні¬
вецької обл. Назва від румун. Іищ «довгий» + -ул — поширений
формант.

Лупа — р., л. пр. Ірпеня (бас. Дніпра). Про походження наз¬
ви див. Липа.

Лугупше — м., рц. Луганської обл. (з 1914 по 1925 — Шмид-
тівка). Засноване 1896 у зв’язку з будівництвом заводу прокатних
валків. Розташоване на р. Вільхівка (бас. Сів. Дінця). Назва на
честь російського вченого-геолога Л.І. Лутугіна, дослідника До¬
нецького бас. Флексія -е служить словотворчим засобом.

Луцьк (літоп. м. Волинської землі Льчьскь, Луческь, Луческь
Великий) — м., обл. ц. Волинської обл. Розташоване на р. Стир
(бас. Прип’яті). Давнє місто. Вперше згадується в Іпатіївському
літописі 1085 [ПСРЛ, Лавр, літоп., 205], проте польський хроніст
XV ст. Ян Длугош вважає, що Л. засновано київським князем
Володимиром Святославичем у 1000. Назву виводять від д.-р. лу¬
ка «кривизна, вигин, затока, берег затоки, берег річкової дуги»
та д.-р. суф. -ськь, що утворює відносний прикм. [Срезн., 2, 50];
пор. укр. лука «вигин, утворений річкою», «заплавна лука», «ви¬
гин лучний або лісовий простір у річковій дузі» [Фасм., 2, 531;
Никон., КТС, 243; Росп., 81; ЕСЛН, 82-83].

216

Львів — м., обл. ц. Розташоване на р. Полтва (бас. Зах. Бугу).
Засноване галицько-волинським князем Данилом Галицьким, як
гадають, у 1247 на честь одруження свого сина Льва, на терито¬
рії д.-р. городка, який існував тут задовго до побудови Л. Упер¬
ше згадується 1256 в описі пожежі Холма. Отже, назва від імені
сина князя Данила Романовича — Льва. Утворена від д.-р. імені
Львь за допомогою присв. суф. -ів [ЕСЛН, &5].

Льодова печера (Бузлук-Коба) — одна з великих печер, розта¬
шованих у Кримських горах, на Карабі-Яйлі, неподалік від р. Су-
ат (бас. Салгиру). Назва від лід за допомогою суф. -ов(а). У пече¬
рі протягом літа зберігається лід. Паралельна назва від тат. *ЬтІук
«льодова», *коЬе, «печера». Один з прикладів топонімічної кальки.

Любар (кол. Любартов) — смт., рц. Житомирської обл. Розта¬
шоване на р. Случ (бас. Прип’яті). Гадають, що на місці суч. Л.
існувало д.-р. літоп. м. Болохів. Суч. назва пов’язана з іменем
литовського князя Гедиміна Любарта, який в середині XIV ст.
збудував тут свій посад і укріплення, щоб тримати в покорі се¬
лян і відбивати татарські набіги. У документах XV—XVI ст. відо¬
ме під назвою Любартов [Непокуп., 49~50\. Найменування Лю¬
бар вперше з’явилося в документах 1604.

Любаппвка (кол. Довгеньке, Чорноморське) — смт., рц.
Одеської обл. Розташоване на пн. області. Виникло в кінці
XVIII ст. обабіч б. Довгенької, звідки первинна назва. Суч. назва
Л. — від прізвища власників поселення Любашських. Утворена за
допомогою суф. -івк(а) від основи Любаш-.

Любеч (літоп. Любичь, Любязь в Чернігівській землі) —
смт. Ріпкинського р-ну Чернігівської обл. Розташоване на по-
горбованому мальовничому лівому бер. Дніпра, при впадінні в
нього р. Болгач. Уперше згадується в літописі під 882, де роз¬
повідається про те, що князь Олег, ідучи з Новгорода до Ки¬
єва, захопив Смоленськ і Любеч: «Взя Любець и посади мужь
свой». Л. відіграв важливу роль в історії стародавньої Русі. Тут
1077 відбувся перший з’їзд руських князів. Назву виводять від
д.-слов. *ЦиЬ-І!*<ЦаЬ + -ьсь. Пор.: п. ЬиЬзко, ЬиЬзгезко, Ьи-
Ьіепзка. Найімовірніше, посесив на *-і(ь) від імені Любьк-
(<*ЬїиЬ + -ьк-); в основі *1іиЬ->1иЬ- «дорогий, милий, люби¬
мий». Варіант Любьць д.-р. діалект [ЕСЛН, 86\. Пор. з д.-р.
іменем Любь [Нероз., 105, 106\. Пор. ще з Любеч — назвою зе¬
мельного володіння у Віденському воєводстві в 1499 [ССМ, 1,
565\ в розумінні «любче, любиме». Назва утворена від основи
Люб- та суф. -еч.

217

Любомль (кол. Любин) — м., рц. Волинської обл. Розташова¬
не на перетині залізниці Ковель — Хелм (Польща) і автошляху
Шацьк — Володимир-Волинський. Вперше згадується під 1287
[ПСРЛ, 2, 899\. Щодо походження назви існує кілька тлумачень.
Найімовірніше утворення: Любомль < антропонім Любомг + у'ь.

Люботин — м. Харківського р-ну Харківської обл. Залізничний
вузол лежить на р. Люботинка, п. пр. Уди (бас. Сів. Дінця), на
перетині залізниць Харків — Полтава, Суми — Мерефа. Виросло
на місці слободи, заснованої в середині XVII ст. переселенцями
з Правобережної України. Ойконім Л. походить від д.-р. антро-
поніма Любота + суф. -ин.

Люботинка — р., п. пр. Уди (бас. Сів. Дінця). Назву '^корено
від ойконіма Люботин за допомогою суф. -к(а).

Люта — р р.: 1) л. пр. Івотки (бас. Десни); 2) пр. Ут,м» (бас.
Десни). Лютенька — р., л. пр. Псла (бас. Дніпра). Лютинка (міс¬
цева назва Лють) — р., п. пр. Дністра. Лютиця — р., л. пр. Ста¬
ру (бас. Прип’яті). Лютичана — р., п. пр. Тисьмениці (бас. Дніс¬
тра). Лютишок — р., л. пр. Жерева (бас. Прип’яті). Лютка — р.,
п. пр. Прип’яті. Лютянка — р., л. пр. Ужа (бас. Дунаю). Гадають,
в основі гідронімів локальний зах.-поліський архаїзм Циі «грязь,
болото, мочар» [Шульгач], який поширився й на інші регіони.
Назви зумовлені характером русел річок.

Лютіж — рр.: 1) п. пр. Дніпра; 2) пр. Смячі (басгДее«и)Г'1] ч-
ва від д.-р. основи лют- «лютий, дикий» + суф. -ейь (-іж, -еж)
[ГУ, 203\.

Лютка — див. Люта.

Лютянка — див. Люта.

Ляда — р., л. пр. Вересні (бас. Прип’яті). Словом лядо слов’яни
називали покинуту ділянку землі, порослу чагарником, — зарості.
Пор.: д.-р. ляда, лядина — «пустоші, густий чагарник». Термін ля¬
да , лядина має й інше значення: він пов’язаний з найстарішим
способом підсічного, т. зв. лядиного землеробства [Посп., 142\.

Лядова — р., л. пр. Дністра. Назва утворилася за допомогою
суф. -ов(а) від ляда (див. Ляда).

Лядська — р., л. пр. Уборті (бас. Прип’яті). Назва від прикм.
лядський «польський» [ССМ, 1, 569\.

218

м

Матерів — смт. Нестерівського р-ну Львівської обл. Розташо¬
ване на р. Біла (бас. Зах. Бугу). Виникнення М. припадає на
кінець XIV ст. Є.М.Черняхівська назву виводить від прізвища
землевласника Яна Магери, що жив тут у XVI ст. Утворилася від
антропоніма за допомогою присв. суф. -ів [ІМСУ, Лв, 510; Па-
сацька-Черн., ГН].

Магура — кілька вершин в Українських Карпатах, у т.ч.: 1) у
Бескидах на межі Івано-Франківської і Львівської обл.; 2) на сх.
Закарпатської обл., на одному з пд. відрогів хр. Свидовець. Наз¬
ва від румун. та§ига «підвищення, висока масивна поодинока го¬
ра». Пор. румун. Магуретул, Магуреле. Звідси назва кількох по¬
токів у бас. Дністра і Тиси: Магура, Магурицький, р. Магурівка.

Мажарка — р., п. пр. Орелі (бас. Дніпра). Назву виводять від
тасігаг/тагаг — так татари називали асимільовану частину угор¬
ців, які кочували разом з ними. У ХНІ ст. у долині р. Кума на
Пн. Кавказі існувало городище Маджар. Згодом у тій же місце¬
вості разом із ногайськими татарами кочував Маджарів Юрт. На
думку вчених, Маджарів Юрт не пізніше XVI ст. перекочував з
Пн. Кавказу на Лівобережну Україну, а потім і на Правобереж¬
жя; з його появою виникли нові топоніми й антропоніми. Одні
з них, напевне походять безпосередньо від маджари (мажари),
інші — опосередковано: так, назва кута Маджари (Мажари) у
Нових Санжарах на Полтавщині пов’язана з прізвищем якогось
Маджари — козака Новосанжарського, який мав свій хутір і про
якого згадується в документах 1731 [Стрижак, ГНР, 86—89]. Дос¬
лідник припускає, що хвилі міграції угрів (угорців, мадярівідби-
лись у назві поселень Мажари, Мажарівка, Мажарка, Маджар та
ін. Вихідна назва: мадяр, тур. тасаг (маджар) — «угорець, мадяр»
[Стрижак, Г, 14—15].

Макарів (кол. Вороніне) — смт., рц. Київської обл. Розташо¬
ване на р. Здвиж (бас. Дніпра) поблизу автомагістралі Київ —
Львів. Час заснування невідомий. У минулому називалося Воро¬
ніне. Походження цієї назви невідоме. Вороніне належало ли¬
товському магнатові Іванцевичу. На початку другої половини
XVI ст. один з представників родини Іванцевичів — Макар —
улаштувався тут жити постійно. Нащадки цього магната перей¬
менували Вороніне на Макарів. Назва утворилася за допомогою
присв. суф. -ів від основи Макар.

Макіївка — м. обласного підпорядкування Донецької обл. Роз¬
ташоване поблизу кан. Сів. Донець — Донбас. Виросло на місці

219

робітничого с-ща Дмитріївського, заснованого 1892 у зв’язку з бу¬
дівництвом металургійного заводу товариства «Уніон» та хімічно¬
го заводу бельгійської фірми «Дюрі-Бернард», а потім і прилеглої
до нього Макіївки, що виникла у 1777. Назва слободи, за перека¬
зом, походить від імені першопоселенця козака Мокея. Заміна в
основі топоніма звука о на звук а викликана «аканням» у розмов¬
ній рос. мові. У 20-ті роки XX ст. від об’єднання сл. М. і заводсь¬
кого с-ща Дмитріївського утворилось місто Дмитріївськ, які у 1931
перейменували на Макіївку. Антропонімічне утворення на -івк(а).

Маковиця — 1) хр. в Українських Карпатах. Розташований на
зх. Закарпатської обл., на вододілі рр. Уж, Тур’я і Латориця; 2) г.,
найвища верш. хр. Маковиця. Назву одержала від місцевого ге¬
ографічного терміна маковиця «вершина гори» [Юрков., 197\.
Назва верш, перейшла і на назву хребта.

Макошине — смт. Менського р-ну Чернігівської обл. Розташо¬
ване на правому бер. Десни (пр. Дніпра), неподалік від залишків
літоп. м. Хоробор (див. Короп). Виникло на початку XVII ст. По¬
ходження назви остаточно не встановлене. Її виводять від Мокош
— імені язичеського божества. Вважають, що тут відбувалися об¬
ряди жертвоприношень. Більш вірогідне інше тлумачення, за
яким поселення одержало назву від імені першопоселенця Мако-
ша за допомогою суф. -ин(е) [і}ив. ІМСУ, Чрг, 439—4Щ.

Мала Лепетиха — див. Велика Лепетиха.

Максимівка — с. Збаразького р-ну Тер но п іл ьс ькоГобл-Роз^'
ташоване на залізниці Тернопіль — Хмельницький. За перека¬
зами, назване на честь відважного лицаря — козацького ватаж¬
ка Максима Кривоноса. Поблизу М. ще й тепер видно сліди ко¬
зацьких фортифікацій — т. зв. Лисий окоп. Утворена від Мак¬
сим суф. -івк(а).

Мала Виска (кол. Кудашівка) — м., рц. Кіровоградської обл.
Розташоване на р. Мала Вись (бас. Півд. Бугу), від якої і діста¬
ло свою назву (див. Мала Вись, Велика Вись). М.В. заснована
у другій половині XVIII ст. як шанець Єлисаветградського пі-
кінерського полку. Назва Виска утворена від Вись за допо¬
могою демінутивного суф. -к(а). Кол. назва за приналежність
поміщиііі Кудашовій.

Мала Вись — р., л. пр. Великої Висі (бас. Півд. Бугу). Про по¬
ходження ім. частини гідроніма див. Велика Вись. Прикм. части¬
на Мала, — на відміну від Велика (Вись).

Мала Дівиця — смт. Прилуцького р-ну Чернігівської обл. Роз¬
ташоване на р. Галка (кол. Дівиця), п. пр. Удаю (бас. Сули).
Вперше згадується 1628. Засноване вихідцями з с. Велика Діви¬
ця, розташованого неподалік (нині с. Прилуцького р-ну Черні-

220

гівської обл.) і відноситься до давніх поселень краю. їм. частина
складного топоніма від кол. назви річки, прикм. — на відміну від
с. Дівиця, більшого за розмірами. Остання на відміну від Мала
Дівиця почала зватися Велика Дівиця. Про походження назви
Дівиця див. Дівиця.

Мала Перещепина — див. Перещепине.

Мала' Тернівка — рр.: 1) п. пр. Самари (бас. Дніпра); 2) пр.
Дніпра. Про походження ім. частини гідроніма див. Терн. Мала
— на відміну від іншої пр. Самари — Великої Тернівки.

Мала Терса — див. Верхня Терса.

Малахів курган — курган в р-ні м. Севастополя (АРК).

Відомий героїчними подвигами оборонців Севастополя в
1854—1855 і в період Великої Вітчизняної війни під час оборони
міста в 1941—1942. Назва вперше з’явилася в 30-х роках XIX ст.
Вона пов’язана з іменем шкіпера Михайла Михайловича Мала-
хова. Неподалік від кургану знаходився його будинок, а поруч
базар. Малахов користувався повагою (він сорок років прослу¬
жив на флоті). У народі говорили: «Йдемо до Малахова» (тобто
на базар).

Мала Хортиця — о. на Дніпрі нижче затоплених порогів. Наз¬
ва на відміну від о-ва Хортиця.

Малеш — верш. Українських Карпат (біля с. Шепот Івано-
Франківської обл.). Назва від румун, тоїоз «брудний, мулястий».

Малий Лісковець — див. Лісківець.

Малий Утлюк — р., впадає в Утлюцький лим., пн. бер. Азов¬
ського моря. Про походження назви Утлюк див. Великий Утлюк.

Малинівка — 1) р.: п. пр. Попівки (бас. Півд. Бугу). Гідронім,
імовірно, відноситься до фітосемантичного ряду, утворився за
допомогою суф. -к(а) від найменування урочища Малинове —
місця в окремій ділянці долини річки багаті малиною (КііЬиз
ібаеиз Ь.). Пізніше назва перейшла на все русло; 2) смт. Чугуїв¬
ського р-ну Харківської обл. Розташоване на залізниці Харків —
Луганськ при впадінні р. Малиновий (кол. Малиновий Коло¬
дязь) у Сів. Донець (бас. Дону). Засноване 1652 козаками-пере-
селенцями з Правобережної України і Дону. За переказом, посе¬
лення виникло біля т. зв. Малинової криниці [Фил., 4, 89]. Кри¬
ницею на Україні в XIV—XVII ст. називали джерело, потік, річ¬
ку [ССМ, 490-491].

Малоперещепинські болота — розташовані у Новосанжарсько-
му р-ні Полтавської обл., на пд. окраїні с. Мала Перещепина, від
якого і походить назва. Найменування с. пов’язане з с. Переще¬
пине, вихідці з якого, імовірно, заснували М.П. Найбільше з бо¬
літ — Велике болото.

221

Малорязапцеве — смт. Лисичанського р-ну Луганської обл.
Засноване 1780. Розташоване на автошляху Лисичанськ — Арте-
мівськ. Назване, очевидно переселенцями з Рязанської губ.

Малотаранівка — смт., підпорядковане Краматорській міськ¬
раді Донецької обл. Розташоване на р. Казенний Торець (бас.
Сів. Дінця). Після взяття Азова в 1767 граф Петро Таранов
одержав дарчий наділ — 10 тис. десятин. Там, де струмок Би¬
чок впадає в Казенний Торець, він заснував с-ще і назвав сво¬
їм ім’ям — Петрівка (див. Краматорськ), яке називали ще й Та-
ранівкою. Пізніше недалеко від Петрівки (Таранівки) на його
землі виникло інше поселення, значно менше. Звідси назва
Малотаранівка.

Малотічка (Малотечка, літоп. Молочьная) — р., п. пр. Десни
(бас. Дніпра). Назва від словосполучення мала течія , у розумін¬
ні «маловодна». Утворена за допомогою суф. -к(а). Літоп. назва
М. від д.-р. молочьньїй обумовлена мутним (молочним) кольором
води [Никон., КТС, 272].

Маневичі — смт., рц. Волинської обл. Розташоване на за¬
лізниці Ковель — Сарни. Виникло як пристанційне с-ще у
зв’язку з будівництвом залізниці у 1892. Свою назву одержало
від найменування с. Маневичі, кол. с. Манев (Манєв), розта¬
шованого неподалік (нині с. Прилісне). С. Маневичі виникло
як присілок с. Чернечний Городок (нині Городок)ХУперше
згадується 1545. Місцеві краєзнавці вважають, що назва'утво--
рилася від прізвища поселенців Маневич у множинній формі.
Прізвище похідне від Ман, де мани — «вибити, кшалити, при¬
тягати до себе» [Пура, 33]. Флексія -і виконує роль словотвор¬
чого засобу.

Манівка (Манеевка, Маньвка — СГУ, 351) — р., п. пр. Грив¬
ки (бас. Прип’яті). Назву виводять з і.-є. топ-/тапТ «грива,
шия». (Від цього ж кореня рос. монисто [Труб., ПУ, 95] у зна¬
ченні «притока».) Таке тлумачення малопереконливе. Більш ві¬
рогідно, гідронім М. походить від назви смт. Маневичі, через яке
і весь Маневицький р-н протікає р. Утворилася від основи Ман-
за допомогою суф. -івка, який здебільшого додається до основи
або до власного імені.

Манченки — смт. Банківського р-ну Харківської обл. Розта¬
шоване на залізниці Харків — Богодухів. У XVII ст. на місці те¬
пер. с-ща існувало декілька хуторів. Один з них, треба думати (а
про це засвідчує форма множини), належав братам (чи іншій рід¬
ні або однофамільцям) Манченкам. Ці хутори згодом злилися і
утворили слободу під назвою Манченки. Відантропонімічне ут¬
ворення, -и виконує роль словотворчого засобу.

222

Манчулів — р., л. пр. Дихіинця (бас. Дунаю). Ю.О.Карпенко
назву виводить від найменування гори Манчулів, яка названа, як
гадає дослідник, власним іменем Манчул [Карп., ТБ, 152\.

Манька — р., п. пр. Дніпра. Назву виводять від лит. тепк,
тепказ — «малий, дрібний, нікчемний» в розумінні «невелика річ¬
ка». В укр. мові назва була зближена з жіночим іменем Манька
(Марія). Утворилася за допомогою суф. -к(а). (Пор. Маньківка).

Маньківка — 1) р., п. пр. Кишихи (бас. Півд. Бугу). І.О.Вар-
ченко назву виводить від лит. тепк, тепказ «малий, дрібний, нік¬
чемний» в розумінні «невелика річка». Згодом в укр. народній
мові назва була зближена з похідною формою прізвища Манько.
Від основи антропоніма та традиційного суф. -івк(а) нібито й бу¬
ло утворено суч. гідронім; 2) смт., рц. Черкаської обл. Уперше
згадується в XVI ст. Розташоване на р. Маньківка, від якої, як га-
дають ? й перейняло назву.

Марганець (кол. Комінтерн) — м. Дніпропетровської обл.
Розташоване поблизу Каховського вдсх. Виникло наприкінці
XIX ст., коли на території Городищенського марганцевого рудни¬
ка було збудовано зал. ст. Марганець, назва якої поширилась і
на місто. Приклад переходу апелятива в топонім.

Маріуполь (до 1780 — Павловськ) — м. обласного підпорядку¬
вання Донецької обл., порт на Азовському морі. У XVIII ст. тут
був запорізький пікет Кальміуської паланки Домаха (паланка —
адміністративно-територіальна одиниця на Новій Січі (1734—
1775) — Ред.), а згодом укріплення з частоколом. Назва, імовірно,
від слова домаха, яким на Подніпров’ї здавна називали старе рус¬
ло ріки, річище. Походить цей народний термін, очевидно, від дім
(дом) — «жилище, дом, местопребьівания»; «первьій улов, бли-
жайший к стоянке рьібаков» [Грін., 1], а звідси, можливо, похід¬
не домаха в означенні «водойма, близька до житла рибалок». Пор.:
Домаха — л. рук. Дніпра біля м. Цюрупинська Херсонської обл.,,
р. Домашка в Запорізькій обл. та ін. Пізніше Домаху зруйнували і
на цьому місці збудували (1778) м. Павловськ, назване іменем си¬
на і намісника Катерини II. В 1779—1780 сюди з Криму (з Євпа¬
торії, Балаклави, Бахчисарая, Карасубазара, Феодосії) царський
уряд переселив частину греків, які дали йому культову назву Ма-
ріамполь на згадку про своє християнське с. Мар’ям, що лежало
у межигір’ї Мар’ямдере біля Бахчисарая. Останнє було назване за
скитом, вирубленим у скелі Панасії Успенської (тат. — «мати»).
Тюркомовні християни уруми вимовляли слово Марія як Мар’ям
(араб.-тур.) [Лав., 89\. Крім того, біля Чуфут-Кале, в підніжжі пла¬
то, лежало с. Майрум [Кен.]. 20 жовтня 1779 і в указі від 24 берез¬
ня 1780 м. назване Маріуполь (від Маріу та поль — «місто»).

223

Мар’їнка — м., рц. Донецької обл. Розташоване на р. Осико¬
ва (бас. Дніпра). Вперше згадується в документах 1791. Колезь¬
кий асесор Семен Жебуньов скупив навколишні землі і заснував
нове поселення, яке назвав ім’ям своєї дружини Марії. Назва ут¬
ворилася за допомогою суф. групи -їнк(а).

Мартьян (Мартіан) — мис, заповідник на пд. АРК. Назва від
гр. імені Мартьян {Мартіан). Аквакомплекс узбережжя Чорного
моря — своєрідний еталон взаємодії моря і суші.

Матірка — р., л. пр. Дністра. Найменування, імовірно, від ді¬
ад. назви коноплі матірка «конопля, що дає насіння» [Грінч., 2\.
Назва, очевидно, пов’язана з культивуванням на її берегах ко¬
ноплі. Пор. Коноплянка, Конопелька.

Машівка — смт., рц. Полтавської обл. Розташоване на пере¬
тині р. Тагамлик (бас. Ворскли) залізницею Полтава — Красно-
град. Відоме з 1859. Назва остаточно не з’ясована. За переказа т
ми сільських старожилів, земля належала поміщиці Машинській,
від якої ніби й пішло найменування М. [Даш., 56]. Інші топонім
виводять від імені, прізвища чи прізвиська місцевого походжен¬
ня [Пад.]. Цю версію підтримує народний переказ, за яким наз¬
ва утворилася від імені поміщицької дочки Марії (Маті). Утво¬
рена за допомогою суф. -івк(а). ,

Маячка — рр.: 1) л. пр. Карачокраку (бас. Дніпра)^ 2) л. пр.
Кінської (бас. Дніпра). Найменування обох річок місцеве насе¬
лення пояснює тим, що колись тут проходив Чумацький шлях,
позначуваний маяками — нагорнутими буграми землі висотою д,о
1,5 м через кожні 100—200 м з метою наводити на слід подорож¬
ніх у темноті, під час буранів тощо. Термін маяки був відомий в
XVI ст. [Стрижак, НРЗХ, 63]; 3) л. пр. Казенного Торця (бас.
Сів. Дінця). Ця річка, ймовірно, протікала біля одного із старод.
маяків, за^шо й одержала назву.

Меганом — мис на пд. Кримського п-ова. У перекладі з гр.
«велике житло». Це свідчить про те, що в минулому мис був за¬
селений. На старих італійських картах тут позначалося поселен¬
ня під цією ж назвою [«Россия», 14, 792\. У таврів був відомий
під назвою Скелястий.

Медведівка — рр.: 1) л. пр. Збруча (бас. Дністра); 2) (Медвьд-
ка, Медвидка, Медвьдь; по преданию раньше — р. «Медвежье
пойло» — СГУ, 357) л. пр. Півд. Бугу; 3) (Медведка, Медведиця)
л. пр. Радчі (бас. Прип’яті); 4) л. пр. Трубежа (бас. Десни). Наз¬
ва від медвідь (Цг$ш агкіоз) — родина ссавців ряду хижих звірів.
Названі, очевидно, за поширення в минулому на узбережжях рі¬
чок ведмедів. Про це засвідчує один з варіантів річки. Слово
медвідь відоме в зах.-укр. говорах.

224

Медвідка (Медведка) — рр.: 1) л. пр. Пруту (бас. Дунаю). «На
цій річці стоїть с. Медвеже, назва якого зафіксувала давнішу
форму гідроніма» [Карп., ТБ, 752]; 2) л. пр. Росі (бас. Дніпра).
Назву виводять від медвідь, утворена суф. -к(а). Гадають, гідро¬
німи пов’язані з поширенням у минулому ведмедів. Більш віро¬
гідне тлумачення — походження гідронімів від д.-рус. терміна
медведка — «неглибока яруга» [Посп., ТОН, 131].

Меденичі — смт. Дрогобицького р-ну Львівської обл. Розта¬
шоване в Прикарпатті на р. Летнянка (бас. Дністра). Перша
письмова згадка відноситься до 1395, однак існують археологіч¬
ні дані, які свідчать, що воно існувало до монг.-тат. навали. Наз¬
ва вказує на заняття поселян у минулому бортництвом (добуван¬
ням меду диких бджіл). Як засвідчує Г.Є.Розовський, є згадка
про те, що в XV—XVI ст. на печатці Меденич було зображено
три вулики [ІМСУ, Лв, 297]. Пор.: с. Мединя біля Галича, м. Ме-
динь у Калузькій обл. Росії, м. Мелітополь Запорізької обл.

Меджибіж — смт. Летичівського р-ну Хмельницької обл. Роз¬
ташоване при впадінні р. Бужок у Півд. Буг. Уперше згадується
в Іпатіївському літописі під 1146 як Меджибожье — м. Волинсь¬
кої землі. Було зруйноване татаро-монголами. Назва від д.-р. ме¬
жи (межу, межю, меж) «між» і топооснови божье (боужье). Наз¬
ва дана за розташування між рр. Півд. Буг і його пр. Бужок (д.-
р. Божек, Божок, г Бужок) [Нероз., 107]. )

Медоборські гори (Медобори) — див. Товтри.

Межирічка — р., л. пр. Тетерева (бас. Дніпра). Назву одержа¬
ла від с. Межирічка Радомишльського р-ну Житомирської обл.,
через яке вона протікає. Найменування села виникло за розмі¬
щення між ріками Тетеревом, Межирічкою і Глухівкою — л. пр.
Тетерева.

Межова — смт., рц. Дніпропетровської обл. Виникло в кінці
XIX ст. біля зал. ст. Межова, збудованої 1884 у зв’язку з прокла¬
данням залізниці Ясинувата — Синельникове. Розташоване у
верхів’ї р. Кам’янка, п. пр. Вовчої (бас. Дніпра). Назва від ме¬
жа — границі між кол. Катеринославською губ. і Областю Вій¬
ська Донського, де була побудована зал. ст.

Межове (кол. Рудник-Дулінка, Шахта 3-біс) — смт., підпо¬
рядковане Макіївській міськраді Донецької обл. Розташоване сх.
Донецька на залізниці Макіївка — Мосьпине. Засноване 1911 у
зв’язку з будівництвом вугільної шахти і мало назву Рудник-Ду¬
лінка (за прізвищем капіталіста Дуліна). За часів Радянської вла¬
ди назва змінена на с-ще «Шахта 3-біс» (слово біс означає «пов¬
торна»). Суч. найменування від межа за розташування на межі
між селищами Холмистим і Високим. Утворена суф. -ов(е).

15 - 83110

225

Мелек-Чесме — р. на Керченському п-ові. Назва від тюрк.
теїек «ангел» та *се$те «джерело».

Мелітополь — м., рц. Запорізької обл. Розташоване на право¬
му бер. р. Молочна (бас. оз. Молочного) на автомагістралі і заліз¬
ниці Москва — Сімферополь. Назва виникла задовго до побудо¬
ви міста. В 1784 було створено Таврійську обл., до складу якої
входило 7 повітів, зокрема Мелітопольський. Потьомкін у своїй
реляції (письмовому донесенні) від 7 лютого 1784 вказував про
необхідність «побудувати місто, назвавши його Мелітополем»
[ИТАК]. Однак територію майбутнього міста почали заселяти
після закінчення рос.-тур. війни 1787—1791. У 1795 у б. Кизильяр
з’явилися перші поселенці — козаки із сім’ями, які назвали своє
поселення Олександрівкою (на честь рос. полководця О.В. Суворо-
ва). У 1842 сл. Олександрівку офіційно перейменовано на Мелі¬
тополь [Мих., 38\ від д.-гр. теїііа «мед» і роїіз «місто», тобто «Ме¬
дове місто». В р-ні суч. М. здавна займалися бджільництвом.

Мельниця-Подільська (до XVII ст. — Мельниця, до 1940 —
Мельниця-над-Дністром) — смт. Борщівського р-ну Тернопіль¬
ської обл. Час заснування невідомий. Вперше під назвою Мель¬
ниця згадується в XI ст. Поселення зруйноване монголо-
татарами. Під назвою Мельниця-над-Дністром відома з XVII ст.
як володіння магнатів Лянцкоронських. Тут на схилах, непода¬
лік від Дністра, ще в давні часи були млини (рос. мельцицьі) (віт¬
ряні). Ще й нині місце, де вони стояли, називають Млцнівкою.
Звідси ім. частина складного топоніма — перенесення номенк¬
латурного терміна на поселення. Подільська — на відрізнення від
інших Мельниць.

Мена — 1) р., п. пр. Десни (бас. Дніпра); 2) м., рц. Чернігів¬
ської обл., розташоване на р. Мена, п. пр. Десни. Треба думати,
первинна назва належить річці. Її назва, як і назва р. Мена (кол.
Мьня), на якій лежить столиця Білорусі м. Мінськ (літоп.
Мьнськ) і яке перейняло від неї свою назву, походить від і.-є.
теі-п/тіп/теаге «йти, текти» [Росп., МО, 29\.

Менчул — 1) верш. Українських Карпат. Розташована на око¬
лиці м. Верховина Івано-Франківської обл. Назва від румун.
тепсуі «горб, горбок». Звідси ж назви вершин Рахівський Мен¬
чул — біля м. Рахова Закарпатської обл.; Ясінянський Менчул —
біля смт. Ясіні Закарпатської обл.; 2) г. — біля с. Драгове Хуст-
ського {)-ну Закарпатської обл. та ін.

Мерефа (Марефа, Марефе, Марехва — СГУ, 360) — 1) р., л.
пр. Можу (бас. Сів. Дінця). Наукового пояснення немає. Вважа¬
ють, що вона принесена з Поділля, з берегів Мурафи. Гідронім
може бути одного порядку з утворенням на -в(а), глухим варіан-

226

том якого виступає формант -ф(а) [Муром., 40]\ 2) м. Харківсь¬
кого р-ну Харківської обл., залізничний вузол. Перша письмова
згадка під 1645. Засноване як слобода козаками-переселенцями з
Правобережної і Лівобережної України спочатку на Муравсько-
му шляху біля р. Мерефи, від якої, можливо, й одержала назву.
Гідронім М., отже й ойконім, чекають остаточного вирішення.

Мерло (Мерля, літоп. Мьрль) — р., л. пр. Ворскли (бас. Дніп¬
ра). Перша згадка у літописних джерелах 1183. Дехто з вчених
припускає, що назви річок Мерло, Мертвов від (л. пр. Півд. Бу¬
гу), Мертвий Донець походять від слов. мьрети, мереть «мерт¬
вий, мертва річка» — «річка з надто тихою течією» [Труб., ПУ,
183', Стрижак, НРП, 50\. Пор. ще і.-є. *тог «болото», лат. тога
«море } річка, вода» [ЕСЛН, 90—91].

Мечнікове — с. Куп’янського р-ну Харківської обл., розта¬
шоване в пн.-зх. її частині. Тут 1845 народився великий рос.
вчений І.І.Мечников. Звідси назва. Словотворчим засобом
служить флексія -е.

Мика (Мик) — рр.: л. пр. Тетерева (бас. Дніпра); 2) п. пр.
Гопчиці (бас. Росі). Назви виводять від молд. мик, мика «малий».
Дослівно: «Невеличка річка». Гадають, перенесені волохами-пе-
реселенцями. Звідси ж назва пот. Мик — пр. Щербинців (бас.
Пруту) [Карп., ТБ, 153]. Пор. лит. р. Мїїке, словен. р. Мікпо.
Імовірніше походження гідроніма М. з і.-є. кореня *тїі, що оз¬
начає звуконаслідування глухого звука, який утворюється стуле¬
ними губами. Найдавнішою ^формою назви був варіант Мук.
Звідси ж і назва д.-р. м. Микгород на р. Мик, нині частина м. Ра¬
домишля Житомирської обл. [ГУ, 34—35]. Пор.: р. Миксура у
бас. Оки, р. Мікно на Балканах у бас. Дунаю.

Миколаїв — м.: 1) обл. і рц. Миколаївської обл. Розташоване
на лівому бер. Бузького лим. Місцевість, де розташоване суч.
місто, була заселена з найдавніших часів. Слов’яни з’явилися тут
десь у III—V ст. У помонгольський період на цьому місці було
поселення. На карті Річчі — Занноті на місці Миколаєва відмі¬
чено «УНЬоІсі Натпапі» — митниця литовського короля Ві^овта
(XIV ст.) [«Россия», 14, 598]. Проте насправді митниця була'пів¬
денніше, на території теп. с-ща Жовтневого, розташованого на
лівому бер. Бузького лим. (див. Жовтень). Після зруйнування За¬
порізької Січі купець-іноземець Фабрі заснував хутір, пізніше
зруйнований турками (1787). Суч. назва — на честь взяття штур¬
мом турецької фортеці Очакова 6 грудня 1788 (у день Миколи-чу-
дотворця — покровителя моряків). Збудовану тут верф було наз¬
вано Миколаєвом. Згодом назва поширилась на поселення, що
з’явилося навколо верфі. Дату офіційного заснування М. відно-

15 *

227

сять до 5 серпня 1790 — дня спуску на воду першого фрегата
«Святой Николай», збудованого на Миколаївській верфі; 2) рц.
Львівської обл. Розташований неподалік від Дністра. Вперше
згадується 1570 у королівському привілеї, що дозволяв польсько¬
му шляхтичеві, сандо-марському хорунжому Миколі Тарлові,
заснувати тут містечко. Від імені хорунжого й походить назва.
Утворена за допомогою суф. належності -ів.

Миколаївка (кол. без назви, Ніколаївка, Миколаївка Друга) —
смт., рц. Одеської обл. Розташоване на р. Чичиклія, п. пр. Півд.
Бугу. Засноване в кінці XVIII ст. Під 1792 згадується поселення
без назви — «поселение полковника князя Николая Волконского».
Гадають, що ім’я власника й зумовило назву Ніколаївка. Числів¬
никове означення, що увійшло в топонім у XIX ст., служило для
розрізнення однойменних сусідніх поселень [ТПСО, 44\.

Микулинці (кол. Микулин) — смт. Теребовлянського р-ну
Тернопільської обл. Розташоване на р. Серет, л. пр. Дністра.
Вперше згадується під 1096 як д.-р. поселення під назвою Мику¬
лин [ПВЛ, 159\. З 1387 відоме як Микулинці. Назва, очевидно,
від імені Микула, утворена за допомогою спочатку суф. -ин, а
згодом доповнене поширеним тут формантом -ц(і).

Миргород — м., рц. Полтавської обл. Розташоване на р. Хо-
рол (бас. Дніпра). Вперше згадується під 1575. Першу частину
топоніма виводять від мир «мирне, спокійне» [див. ССМ, 1, 595],
друга частина — город «місто». Дослівно: «Мирне, спокійне міс¬
то». О.С.Стрижак вважає, що назва походить від слова мир в оз¬
наченні «місто». Дослівно: «Місто + місто» [Стрижак, ППНП],
що більш імовірно.

Мирна Долина — смт. Лисичанського р-ну Луганської обл.
Розташоване за 5 км від зал. ст. Лоскутівка, що лежить на заліз¬
ниці Лисичанськ — Попасна. Засноване 1773 переселенцями з-
за Дніпра, які й дали назву. Вона походить від прикм. мирний в
розумінні «спокійний», на означення спокійного життя без пан¬
ської сваволі. Однак через кілька років переселенці знову потра¬
пили в кріпацьке ярмо.

Мирне — смт.: 1) (кол. смт. Шахта №12) Краснодонського р-
ну Луганської обл. Розташоване в долині р. Велика Кам’янка
(бас. Дону). Виникло в першій п’ятирічці у зв’язку з будівниц¬
твом кам’яно-вугільної шахти. Після того як запаси вугілля були
вичерпані, у 1961 тут створено радгосп під назвою « Мирний ».
Згодом назва перейшла і на колишнє шахтарське с-ще [ІМСУ,
Днц]; 2) (кол. Каранський кам’яний кар’єр) Тельманівського р-
ну Донецької обл. Розташоване на пд. області на автошляху Вол-
новаха — Тельманове. Виникло 1951 у зв’язку з початком роз-

228

робки кам’яних кар’єрів. Звідси кол. назва [ІМСУ, Днц, 623];
3) Каланчацького р-ну Херсонської обл. Розташоване на пд. об¬
ласті на залізниці Херсон — Сімферополь. Почало забудовувати¬
ся 1950 навколо зал. ст. Каланчик [ІМСУ, Херс, 459\. Назви від
мир — символ мирного життя радянських людей. Ряд інших н. п.
мають аналогічні назви.

Миронівка — м., рц. Київської обл. Розташоване на р. Росава,
л. пр. Росі (бас. Дніпра). Час заснування невідомий, гадають, що
воно засноване в першій половині XVII ст. переселенцями з Пол¬
тавщини і назване по імені першопоселенця хутора козака Мире¬
на Зеленого [Похил., НМ]. Утворена за допомогою суф. -івк(а).

Митківка — р., п. пр. Сновки (бас. Десни). Назва, імовірно, по¬
ходить в^ц антропоніма Митко. Утворена за допомогою суф. -івк(а).

Михайлівна — смт., рц. Запорізької обл. Розташоване за 7 км
від зал. ст. Пришиб, неподалік від автомагістралі Москва —
Сімферополь. Засноване на початку XIX ст. від злиття кількох
хуторів, один з яких належав Михайлу Чудновському, нащадку за¬
порізького козака. Ім’ям його й назване поселення. Утворена за
допомогою суф. -івк(а).

Михайлівська цілина — єдиний в Україні степовий заповідник
в Лісостеповій зоні. Розташований у Лебединському р-ні Сумсь¬
кої обл., на пн. від Лебедина, неподалік від с. Михайлівки, від
якої й одержав назву. Як заповідник заснований 1928. Утворен¬
ня від назви села за допомогою суф. -ськ(а).

Михайлова Гора — х. поблизу с. Прохорівки Золотоніського
повіту Полтавської губ., нині в складі с. Прохорівки Канівсько¬
го р-ну Черкаської обл. Тут була садиба М.О.Максимовича — укр.
природодослідника, історика, письменника, фольклориста, пер¬
шого ректора Київського університету. Тут Максимович жив з
1845 близько ЗО років, ім’ям його названо х. М.Г.

Михайло-Коцюбинське (кол. Козел) — смт. Чернігівського
р-ну Чернігівської обл. Розташоване на автошляху Чернігів —
Чорнобиль. Відоме ще до тат.-монг. навали. Суч. назву дістало
1939 у день 75-річчя з дня народження великого українського
письменника М.М. Коцюбинського.

Міжгір’я — смт. (до 1953 — Волове), рц. Закарпатської обл.
Тут знаходиться відомий курорт «Верховина». Розташоване в гір¬
ській уголовині між Полонинськими горами і Верховинським
хребтом, на р. Ріка (бас. Дунаю). Перші письмові відомості від¬
носяться до 1415, хоча поселення, як гадають, існувало раніше.
За народними переказами, стара назва виникла в зв’язку з тим,
що колись жителі поселень Вучкового і Сойму випасали тут
свою худобу, зокрема волів. Тут були їхні літні табори, а згодом і

229

колиби, і зимові комори для худоби, біля яких виникло невели¬
ке поселення. Сум. назва — за розташування між горами.

Мізоч — смт. Здолбунівського р-ну Рівненської обл. Розташо¬
ване у верхів’ї р. Стубла, л. пр. Горині (бас. Прип’яті). Вперше
згадується під 1322. Походження назви точно не встановлено. Іс¬
нує кілька тлумачень. За одним з них, топонім пов’язують з ан-
тропонімом Мізич — корчмар, котрий на шляху між Дубно й Ос¬
трогом поставив корчму, біля якої згодом нібито виникло посе¬
лення. Це народна етимологія. Назву виводять від д.-слов. *Міз-
(*Мез-) + -ок (+|ь) > Мезочь > Мезоч, порівнюючи з болг. осно¬
вою Мезо (Мезьо ) «мезинець» — останній син у великій сім’ї.
Кінцеве -ок (< *-очь) не ясне [Пура, НРГ].

Мілкий лиман — оз., на пд. зх. Херсонської обл. Назва від
прикм. мілкий. Озеро справді мілке порівняно з сусідніми. Про
походження слова лиман див. Лиман. *

Мілова — рр.: 1) л. пр. Комишної (бас. Дону); 2) п. пр. Сів.
Дінця. Рос. Меловая (< мел). В р-ні витоку річки високим пас¬
мом залягають крейдяні відклади. Звідси ж Мілове — смт., рц.
Луганської обл. Розташоване на р. Мілова, л. пр. Комишної
(бас. Сів. Дінця), від якої й одержало назву. Засноване в кінці
XIX ст. у зв’язку з побудовою залізниці Воронеж — Ростов-на-
Дону (1872).

Місток — р., л. пр. Горині (бас. Прип’яті). Назва, ймовірно,
від міст, що перейшла від частини річки, на якій був переїзд-
міст, де, очевидно, збирали мито. Утворилася за допомогою де¬
мінутивного суф. -ок від основи міст-.

Місхор — кліматичний приморський курорт АРК. Розташо¬
ваний на Пд. березі Криму, між Ялтою та Алупкою. Назва від
гр. тізі «половина», Ног «місто» — «половина міста — невеличке
місто».

Мітрідат — г. на сх. Кримського п-ова. Названа іменем пон-
тійського царя Мітрідата VI Євпатора, який в II ст. до н. е.
приєднав до Понтійського царства Колхіду, Малу Вірменію, Хер¬
сонес, Ольвію і Боспорське царство. Згодом, зазнавши поразки
на Кавказі від римлян, відступив у Пантікапей (теп. Керч), де по¬
кінчив життя самогубством.

Міус (Міюш, Міюс, Міюсь, Міюз) — р., впадає в Азовське
море. Більшість дослідників сходиться на походженні гідроніма з
тюрк. (огуз. або полов.) *тй}йг «ріг» або ж *ти)йз «кут», апеля-
тивів, які в тюрк, мовах зближуються. Назва дана за характер
русла, багатого меандрами (закрутами). Дослівно: «Покручений,
як ріг». Пор.: Кривий Торець у бас. Сів. Дінця. Гадають, не вик¬
лючена можливість виникнення назви від рогу (кута), утворено-

230

го між М. і його п. пр. Кринкою. Пор. старод. назву Орелі — Угл
(Уголь). Відмінність у звуковій формі гідроніма пояснюють знач¬
ною діалектною варіантністю в тюрк, мовах іменників зі значен¬
ням «ріп», «кут» [Отін, ГСУ, 42\.

Міусинськ (кол. с-ще Штергрес) — м., підпорядковане Крас-
нолуцькій міськраді Луганської обл. Виникло 1926 у зв’язку з бу¬
дівництвом Штерівської ДРЕС. Розташоване на автомагістралі
Донецьк — Луганськ, на р. Міус, від якої утворилася назва за
допомогою суф. групи -ин + -ськ.

Млинів — смт., рц. Рівненської обл. Розташоване на р. Іква,
п. пр. Стиру (бас. Дніпра). Засноване на початку XVI ст. Основа
назви: *Млин (*Млино). За народним переказом, на Ікві в цьому
районі було кілька водяних млинів [Пура, 87\. На території с-ща
виявлено залишки д.-р. м. Муравинці (Моравинці), згадуваного
в літописі під 1149 [Тихом., 38\. Млинівка — рр.: 1) (Чернятин,
Перевід) — п. пр. Дністра. Кол. назви: Чернятин — від імені
Чернята; Перевід — за побудову млинів на переводі (шт. рук.
Млинівки); 2) п. пр. Дуби (бас. Дністра); 3) л. пр. Совиці (бас.
Дунаю); 4) л. пр. Задубрівки (бас. Дунаю) та ін. Назва від млин
за допомогою суф. -івк(а). Такими термінами називали частину
річки, на якій споруджували водяні млини. Згодом найменуван¬
ня поширювались на все русло, переходячи у власну назву
[Карп., ТБ, /55].

Могила — верш. Сокальського пасма у Львівській обл. Наз¬
ва від апелятива могила — ізольований горб останцево-денуда-
цїиїгото- походження. На Карпатах є вершини з ідентичною
назвою.^ '

Могила-Бельмак (Горіла) — верш. Приазовської вис. Розташо¬
вана у верхів’ї б. Бельманки, п. пр. Берди (бас. Азовського моря).
Першу частину складної назви виводять від географічного термі¬
на могила «горб, окрема невисока гора». Другу — від тюрк. *ЬдІ
«ділити, розділяти» та суф. *-так/*-та§, за допомогою якого в
тюрк, мовах утворюються віддієслівні іменники (Є. Отін). Дослів¬
но: «Та, що розділяє». Назва могла виникнути від того, що М.-Б.
служила колись природним кордонним знаком. Саме тут прохо¬
див кордон двох улусів (повітів) ногайських татар. Крім того, в
середині ХУІІІ ст. тут проходив кордон Росії з Туреччиною: по
Крайній Берді (л. пр. (Збиточної) через верхів’я р. Берда до вер¬
хів’я р. Конка і по її руслу до Дніпра.

Могила Висока — верш.: 1) Донецького кряжа в Харківській
обл.; 2) Приазовської вис. у Запорізькій обл. Про походження
назви першої частини складного ороніма див. Могила. Друга час¬
тина від прикм. високий.

231

Могила Корсак — верш. Приазовської вис. Назву виводять від
корсак (Уиірез согеак) — хижа тварина з роду лисиць. Припуска¬
ють більш імовірним пов’язання ороніма з найменнуванням од¬
ного з ногайських родів Кирк — Курсак, якому територіально на¬
лежала могила. Про походження першої частини складної назви
див. Могила.

Могила Мечетна — найвища верш. Донецького кряжа. Розта¬
шована біля смт. Іванівки Луганської обл. Про походження ім.
частини складного ороніма див. Могила. Друга частина походить
від мечеть, яка стояла колись неподалік. Утворена суф. -н(а).

Могила Токмак — верш. Приазовської вис. Розташована неда¬
леко від р. Токмак (так називається верхня течія р. Молочної —
Ред.) Походження назви остаточно не з’ясовано. Одні виводять
її від найменування р. Токмак, інші ж дотримуються протилеж¬
ної думки, що більш імовірно. Припускають, що в оронімі при¬
хований тюрк, корінь *(оц «підніматися» (про куряву), а другою
складовою частиною є суф. -та§/-так, за допомогою якого в
тюрк, мовах утворюються віддієслівні ім. Дослівно: «Та, що ку¬
рить». [Отін, ГСУ]. Якщо погодитися з такою гіпотезою, то
р. Токмак походить від найменування ороніма. Місцеві жителі
називають вершину Синьою за її синювато-сірий вигляд, коли
на неї дивитися ( здалеку.

Могилів-Подільський — м., рц. Вінницької обл. Розташоване
на р. Дністер, біля впадіння в нього рр. Немия та Дерла. У 1595
його заснував брацлавський воєвода Стефан Потоцький і назвав
ім’ям свого тестя — молдавського господаря Михайла Могили.
Подільський — від його розташування на Поділлі. Названо так на
відміну від м. Могильова на Дніпрі (Білорусія).

Мокра Білосарайська (Мокра Білосарайка, Мокра Річка) — р.,
впадає в Білосарайську зат. Азовського моря. Назва похідна від
прикм. частини складного топоніма Білосарайська коса, по якій
вона протікає. Мокра за її широкі повені.

Мокра Волноваха (кол. Волноваха, Вольноваха, Волненська,
Локноваха, Волновая) — р., л. пр. Кальміусу (бас. Азовського мо¬
ря). Топонімічні визначення Волненська, Волновая прямо вказу¬
ють на зв’язок гідроніма з рос. словами волнистая, волна. З часом,
за допомогою традиційного суф. -ах(а) назва набула суч. вигляду.
Пор.: Лозова — Лозоваха, Комишева — Комишуваха тощо. Озна¬
чальна частина назви Мокра — на відміну від її л. пр. Сухої Вол-
новахи. У минулому означення Мокра відносилося до частини річ¬
ки, що нижче гирла її притоки. Гідронім утворений за допомогою
суф. -ах(а). Назву виводять також від характеру течії води в річці —
хвилястої (рос. волнистой), що залежить від горбистої місцевості.

232

Мокра Заплавка — р., л. пр. Орелі (бас. Дніпра). Прикм. части¬
на назви Мокра пов’язана з великими повенями. їм. частина гід¬
роніма, очевидно, від заплава — наносне плоске дно долини ріки.
Річка протікає в заплаві Орелі. Утворена за допомогою суф. -к(а).

Мокра Калигірка — смт. Катеринопільського р-ну Черкаської
обл. Розташоване на р. Калигірка (в минулому відомої як Мокра
Калигірка), п. пр. Великої Висі (бас. Півд. Бугу), від якої й пе¬
рейняло назву. Перша згадка відноситься до початку XVIII ст.

Мокра Котельва — р., п. пр. Середньої Котельви (бас. Ворск¬
ли). Пояснення ім. частини гідроніма див. Котельва. Мокра — від
заболочених берегів.

Мокра Московка (Московка, Мокра) — р., л. пр. Дніпра. Ві¬
дома під цією назвою ще 1554. В. Фоменко вважає, що назву
могли дати московські стрільці за часів перших походів у Крим
під проводом дяка Михайла Ржевського (1556) або воєводи Да¬
нила Адашевича (1559). Мокра на відміну від Суха Московка.

Мокра Сура — р., п. пр. Дніпра. їм. частина складного гід¬
роніма Сура походить від тюрк. *$агік «висихаюча». Мокра на
відміну від Суха Сура, обумовлена тим, що повноводніша ос¬
танньої.

9 9

Мокрий Кагарлик — р., п. пр. Росави Другої (бас. Дніпра).
Пояснення ім. частини гідроніма див. Кагарлик. Мокрий, очевид¬
но, через те, що річка місцями протікає по низовинній заболо¬
ченій місцевості на відміну від Сухого Кагарлика, який протікає
неподалік. Пор. Мокрець — р., л. пр. Малого Серету (бас. Ду-
наюк^ку~ж_назву має й частина прилеглої місцевості [Карп.,
ТБ, 756].

Мокрий Тагамлик — р., л. пр. Ворскли (бас. Дніпра). Про по¬
ходження ім. частини гідроніма див. Тагамлик. Означальна час¬
тина дана за характер низовинної, колись заболоченої місцевос¬
ті, по якій протікає р.

Мокрий Ташлик — р., л. пр. Тясмину (бас. Дніпра). Про по¬
ходження ім. частини гідроніма див. Ташлик. Мокрий на відміну
від іншої пр. Ташлика — Сухий Ташлик (див.). (

Мокрий Ягорлик — р., л. пр. Дністра. Назву ім. частини гід¬
роніма див. Ягорлик. Мокрий — на відміну від невеликого пот.
Сухий'Ягорлик^ який впадає в Ягорлик.

Мокрий Яланчик — р., впадає в Азовське море в Донецькій
обл. Назва від тюрк. *аІап «рівнина, пасовисько, луки». Пор.:
башк. ялан «поле, рівнина, долина». Утворилася за допомогою
демінутивного тюрк. суф. *-сік, співзвучного зі слов. Дослівно:
«Невелика рівнинна річка». Прикм. частина Мокрий, очевидно,
вказує не на повноводність у порівнянні з її пр. р. Сухий Ялан-

233

чик, а виражає той же тип відношень, що й головна річка зі сво¬
єю однокореневою притокою [ГУ, 178—179\.

Мокрі Яли (кол. Нижні Яли, Великі Яли) — р., л. пр. Вовчої
(бас. Самари). їм. частина складного гідроніма від тюрк.
*І°Іу/< гр. уя/о-У «берег, узбережжя». Ногайці (і греки-переселенці з
Криму в кінці XVIII ст.) цим словом називали урочище — широ¬
ку долину з високим берегом, яка могла служити орієнтиром у
степу чи межею древніх кочовищ. Згодом назва перейшла й на
річку [Отін, ГСУ, 29]. Пор. назви рр. Берег у бас. Стиру і л. пр.
Карачокраку (бас. Дніпра). Прикм. частина Мокрі дана на відмі¬
ну від іншої пр. Вовчої — Сухі Яли. На відміну від останньої,
значно меншої за розмірами, Мокрі Яли в минулому називали
Великі Яли. Нижніми називали на відміну від річки Сухі Яли, яка
впадає вище за течією Вовчої і відомої у XVIII ст. як Верхні Яли.

Молдавка (Молдаванка) — р., л. пр. Півд. Бугу. Назва від мол¬
давани, які здавна живуть у долині річки. Утворилася від основи
моддав- за допомогою суф. -к(а)/-ан-к(а).

Модниця — рр.: 1) п. пр. Пруту (бас. Дністра); 2) л. пр. Сере¬
ту (бас. Дунаю). Назва від інфінітива молоти (пор. рос. мельни-
ца) з переходом е > о перед л [Карп., ТБ, 156—157].

Молода — рр.: 1) л. пр. Ломниці (бас Дністра); 2) п. пр. Уботі
(бас. Дніпра). Гадають, назва походить від молодило, вона ж мо-
лодень, молодильник, молодильна трава, живучка (Зетрепч-
уит Ь.) — рід трав’янистих багаторічних рослин з родини товсто¬
листих, поширених в долинах річок [Смол.]. Інші вчені гідронім
Молода тлумачать як назву неслов. походження, порівнюючи з
тоШап «земля», з назвою Молдова в різних формах, а також з гід¬
ронімами зі значенням «кам’яний», напр. Молодий Петров [Труб.,
79—80], ц|о більше ймовірно.

Молодіжне — смт.: 1) Долинського р-ну Кіровоградської обл.
Розташоване на правому бер. р. Березівка, л. пр. Інгульця (бас.
Дніпра). Засноване 1960 у зв’язку з будівництвом цукрового за¬
воду. Тут працювала молодь і склала основне ядро населення но¬
вого поселення; 2) Сімферопольського р-ну АРК. Розташоване
на автомагістралі і залізниці Москва — Сімферополь. Засноване
1929 молоддю. Звідси назва.

Молодогвардійськ — м., підпорядковане Краснодонській
міськраді Луганської обл. Розташоване на автошляху Краснодон
— Луганськ. Будівництво міста розпочалось 1955 молодцю у
зв’язку з будівництвом кам’яновугільних шахт. Назва на честь
підпільної комсомольської організації «Молода Гвардія», яка дія¬
ла в Краснодоні проти німецько-фашистських загарбників. Суф.
утворення на -ськ.

234

Молокиш (ГНП — Малокіш; Окни) — р., л. пр. Дністра. За
О.М.Трубачовим, слов. утворення на -иш (*-у$ь) подібно до спо¬
риш. Коренева частина гідроніма означає «болото». Інша назва —
Окни — від молд. окнз «копальня, кар’єр». Множинна форма
вказує на вторинне перенесення назви іншого об’єкта [ГНП, 63].

Молочанськ (до 1914 — Гальбштадт) — м., підпорядковане
Токмацькій міськраді Запорізької обл. Назва від р. Молочна , на
якій воно розташоване, за допомогою суф. групи -ан і -ськ. Ви¬
никло 1803 як німецька колонія Гальбштадт, Засноване у 1883.

Молочна — рр.: 1) (Молочні води, Сют, Безіменна, Солона,
Сютень, Сютен, Сут-Су) впадає в Молочне оз. на пн. узбережжі
Азовського моря. Назва після злиття рр. Токмак і Чингул. Назву
виводять з крим.-тат. *т( — «молоко», *зи «вода, річка». Дослів¬
но: «Молочна річка». Назву р. пояснюють, як і слов’янську, з се¬
мантичною мотивацією гідрооснови «мутна», звідси «молочна,
молочні води» [Никон.], що менш вірогідно. Паралельна назва
за колір води від наявності великої кількості мінеральних речо¬
вин, в тому числі й солі. Звідси один з варіантів назви — Соло¬
на; 2) п. пр. Росі (бас. Дніпра). Назва, очевидно, ідентичного по¬
ходження. Проте існує більш вірогідне тлумачення, за яким пер¬
вісне утворення гідроніма відбувалося від слів *зд§йі та *лго/йї від
сокут «верба», які, зазнавши дії певних фонетичних законів, ут¬
ратили середній приголосний, що спричинило злиття двох го¬
лосних звуків у один довгий: два різних слова *щйі > зді «вер¬
ба» і *зді, *зйі «молоко» злилися в одне [Желєзняк, Рось, 47—48].

Молочне озеро — напівзакритий лим. на узбережжі Азовсько¬
го моря. Державний заповідник. Назва від р. Молочна, яка в ньо¬
го впадає.

Монастириська — м., рц. Тернопільської обл. Розташоване на
р. Коропці, л. пр. Дністра. Виникло в 1454. Назва від апелятива
монастирська: на тому місці, де колись був монастир. Утворена
за допомогою суф. -иськ(а). Нор. Монастирище.

Монастирище — смт., рц. Черкаської обл. Розташоване на зх.
області. Час заснування невідомий. Вперше згадується в літопи¬
сі в другій половині XVI ст. як укріплене містечко Брацлавсько-
го воєводства, що перебувало під владою шляхетської Польщі.
Назва походить від розташування на території с-ща монастирів
[Похил., НМ, 127-Ш, ІМСУ, Чрк, 459-, Велич., 127-130].

Моринці — с. Звенигородського р-ну Черкаської о^л. Розта¬
шоване за 35 км на пд. від зал. ст. Звенигородка. Дуже давнє по¬
селення, де збереглися залишки оборонних валів часів Ярослава
Мудрого. Тут 9 березня 1814 року народився великий українсь¬
кий поет-революціонер і художник-академік Т.Г. Шевченко. По-

235

ходження назви не з’ясовано. Ймовірно, в основі топоніма ле¬
жить слов. море «вода» [Ів., 77] в розумінні «грязюка, баговина,
зелень на поверхні стоячої води, заболочена земля». Можливо,
походить від фрак, тагі «море, болотиста місцевість». Пор.: нім.
МагвсИ «драговина, болотисте місце». Від фрак, тагі виводять
назву болг. р. Маріца [Агєєва, 86]. Пор.: лит. тагш у тому ж зна¬
ченні. Пізніше термін означав також потолочену місцевість. Га¬
дають, назва могла утворитися від основи море- через антропо-
нім, проміжок Моринець. Утворена за допомогою суф. -ець.
Пор. Поморяни.

Мороча — р., пр. Виру (бас. Десни). Назва з балт.-лит. тегкув
(тегка ) «вологість» [Топ., Труб., 128]. Версія ця застаріла, непе¬
реконлива. Гадають, назва слов. походження. Пор. білор. геогра¬
фічні терміни морочне «низьке, грузьке місце», морочна — «боло¬
то або грузька поляна серед лісу», укр. морочня, морошна «грузь¬
ке болото, де колишеться земля», «болото з іржавою водою».
Дослівно: «Річка із заболоченою водою». Звідси, очевидно,
р. Морочна, п. пр. Стубли (бас. Прип’яті).

Моршин — смт., підпорядковане Стрийській міськраді Львів¬
ської обл. Відомий бальнеологічний курорт. Розташоване в
передгір’ї Карпат на р. Бережниця, п. пр. Дністра. Ймовірно, що
назва походить від угрофін. слова морша «рівне місце»; воно мог¬
ло проникнути в д.-р. мову за часів переселення племен волзь¬
ко-камських болгар у Придунав’я в II—IX ст. Пор. з назвою
Моршанськ, нині Тамбовської обл. Росії. Його виводять від
морд, морша «рівне місце» («Земля Советская», 1950, 508). Міс¬
цевість, на якій розташований М., рівна у порівнянні з гірською
місцевістю, що лежить неподалік. Утворена суф. -ин.

Московське — смт., підпорядковане Шахтарській міськраді
Донецької обл. Розташоване на сх. області, неподалік від заліз¬
ниці Дебальцеве — Шахтарськ. Засноване 1939 у зв’язку з будів¬
ництвом кам’яновугільної шахти. Спочатку мала назву Шахта
№ 4/9. Суч. назва з 1958 і походить від Москва• найменоване на
знак того, що перші ешелони вугілля після відбудови шахти в
післявоєнний період були направлені до Москви, зокрема на
Московську трикотажну фабрику.

Мостиська (кол. Мостич) — м., рц. Львівської обл. Розташо¬
ване на р. Січня (бас. Вісли). Час заснування невідомий. Перша
згадка відноситься до 1392. Тоді поселення носило назву Мос¬
тич. Здавна через цю місцевість проходив шлях з Перемишля на
Львів і в районі суч. М., на болотистих місцях через річку, були
мости, за переїзд через які брали мито. Суч. назва походить від
міст, утворена за допомогою суф. -иськ(а), який відповідає суф.

236

-ищ(е). Подібного походження назва с. Мостище Макарівського
р-ну Київської обл. Розташоване на р. Ірпінь, п. пр. Дніпра.
Поселення, що виросло біля побудованого тут моста, й одержа¬
ло назву М. Схоже походження назви й с. Містки (кол. Підмос¬
тки) Пустомитівського р-ну Львівської обл.

Мохів (кол. Моховець) — р., л. пр. Сули (бас. Дніпра). Назва
від д.-р. мьх «мох» в розумінні «болото», утворена суф. -ів; у кол.
назві твірним засобом був суф. -овець. Звідси ж, імовірно, Мох-
на — р., л. пр. Красної (бас. Дніпра). Утворення за допомогою
форманта -н(а); Мохова — р., п. пр. Дніпра, утворена суф. -ов(а).

Мочила — р., п. пр. Чорної води (бас. Тиси). Найменування
від апелятива мочила «копанка, озерце, взагалі місце для мочін¬
ня конопель, льону» [ССМ, 617\. Звідси Мочило — рук. Дністра
у Львівській обл., кілька пот. під тією ж назвою. Звідси ж Мочін-
ка — р., л. пр. Латориці (бас. Тиси). Мочуленка — рр.: 1) л. пр.
Полохачівки (бас. Прип’яті); 2) п. пр. Білії (бас. Горині); 3) п.
пр. Глиняної (бас. Прип’яті). А.П. Корепанова назву виводить як
демінутив від апелятива мочило (мочула) — «місце, де мочать ко¬
ноплі» [Корепан., Т, 64 ]. Пор.: с.-х. тосіїа, ч. і слц. тосШа, ма-
кед. мочило. Утворена за допомогою складного суф. -енк(а). Звід¬
си ж Мочулища — р., п. пр. Вільшанки (бас. Десни), утворена від
основи мочул- та суф. -ищ(а), Мочулка — р., п. пр. Удичу (бас.
Півд. Бугу), утворена суф. -к(а).

Мошногора — див. Канівські гори.

Мукачеве (Мукачів) — м., рц. Закарпатської обл. Розташова¬
не на обох бер. р. Латориця (бас. Дунаю), на стику відгорів Вул¬
канічних Карпат і Закарпатської низовини. Час заснування неві¬
домий. Гадають, що воно виникло в IX—X ст. М. входило до
складу Київської Русі. В письмових джерелах уперше згадується
в 1196. Походження назви не встановлено. Існує кілька легенд і
народних переказів про її утворення. У хронікальних записах і в
науковій літературі зустрічаємо варіанти Мункач, Мункачів, що
вказує на можливість походження назви міста від угор. мунка
«праця, труд» (пор. з укр. Трудовач, ^Грудниця, Трудолюбівка).
Проте найбільш вірогідне припущення походження назви міста
від імені Мукач, утворена присв. суф. -ів. У наш час не виправ¬
дано змінено ім. форму назви на прикм.

Мунтель — верш. Українських Карпат в Івано-Франківській
обл. Назва від румун, типові «горб». /

Мурава — р., п. пр. Болотні (бас. Тетерева). Походження наз¬
ви не встановлено. Одні вважають її ідентичною з гідронімом
бас. Дунаю Морава і вказують на її іллір. походження [Труб., ПУ,
51, 257]. Інші тлумачать від географічного терміна море, вода [Ів.,

237

71]. Вважаємо найбільш прийнятною пропозицію М. Фасмера,
який назву М. виводить від д. -укр. мурава «зелена соковита тра¬
ва», вказуючи на спорідненість терміна з лит. таигш «грязюка,
баговиння, зелень на поверхні стоячої води». Звідси ж Муравин-
ка _ п. пр. Язвинки (бас. Горині), утворена від основи мурав-
за допомогою суф. -инк(а).

Муравиця — рр.: 1) л. пр. Случі (бас. Горині); 2) бас. Стиру,
суф. утворення на -иц(я); ( Муравійка — р., л. пр. Десни, суф. ут¬
ворення на -ійк(а); Муравійна — р., п. пр. Свіси (бас. Десни),
назва від тієї ж основи, утворена суф. -ійн(а); Муравка — р., л.
пр. Прип’яті, утворена суф. -к(а). Пор.: Мурава у верхів’ї Вісли,
в бас. Сану (Польща).

Муравський шлях (Муравська сакма) — один з головних шля¬
хів минулого на території теп. України. Проходив від Перекопу
по водосхилах Сів. Дінця — праворуч і Ворскли та Сейму — лі¬
воруч і далі до Тули, не перетинаючи жодної річки. Цим шляхом
їздили українські чумаки, купці з різних міст Росії, посольські ка¬
равани до Криму. У XVI—XVII і на початку XVIII (XVIII) ст. цим
шляхом ходили кримські орди під час набігів на Україну і Росію
[БСЗ, 17, 118]. Назва, імовірно, від слова мурава {див. Мурава).
Шлях проходив переважно Причорноморською низ. і невисоки¬
ми вододілами, вкритими тоді соковитими цілинними травами.
Назва утворена від основи мурав- і прикм. суф. -ськ, що виражає
ознаку місця. Про походження слова сакма див. Ізюмський шлях.

Мурафа (Мораква, Мораха, Мурахва, Мурева —СГУ, 379) —
р., л. пр. Дністра. Назва дуже давня, походить із зах.-балкан.
(можливо, іллір.) мови і потрапила в мову слов. через герман. об¬
робку, про що існують письмові пам’ятки [Труб., 51, 257]. Є й
інші припущення. — Див. Мурава.

Муровані Курилівці — смт., рц. Вінницької обл. Розташоване
на р. Сухий Караєць (бас. Дністра). Перша згадка відноситься до
1493. Достовірного наукового пояснення походження назви не¬
має. За народними переказами, ім. частина топоніма походить
від прізвища першопоселенців Чурилівців. Згодом приголосний ч
змінився на к. Прикм. частина від мур, звідси мурований —
кам’яний, цегляний. Оборонне укріплення, рештки якого існу¬
ють до гіього часу.

Мурованка — рр.: 1) л. пр. Роставиці (бас. Дніпра); 2) п. пр.
Дністра. Назва від мурованка «криниця з мурованими (вимощени¬
ми каменем) стінами». Тут найменування, ймовірно, має перенос¬
не значення: «Річка з кам’яними, ніби мурованими, берегами».

Мухавець — р., п. пр. Ромна (бас. Сули); Муховець — п. пр.
Хомори (бас. Прип’яті). Назва від д.-слов. основи *тих з пер-

238

винним широким значенням «запліснявіле» [Топ., Труб., 219\
Пад., 39]. Підтвердженням служить наявність в долині р. Мухо-
вець Муховецького торфовища ( біля с. Муховець Хмельницької
обл.). Пор.: Муховец — л. пр. Неручі і п. пр. Свапи (обидві в
бас. Десни, Росія) в тому ж розумінні. Утворення від тієї ж ос¬
нови суф. ( -овець.

Мценцева — р., л. пр. Десни (бас. Дніпра). Назва від Мгтьсна,
Мьдьсна, з фін. таака, такпа «риб’яча ікра». Оформлена слов.
суф. -ов(я) [Корепан., 183].

Мілана — р., л. пр. Молодої (бас. Дністра). Назву виводять від
мшана — похідне від мох (Миззі 5рЬа§па1ез). Звідси мшара — мо¬
хове болото. Пор.: із болота Мшара в Смоленській обл. Росії бе¬
ре початок Дніпро. Пор. також зал. ст. Мшанка в Рязанській обл.
Росії, с. Мшана на Львівщині, кілька сіл Мшанець — на Львів¬
щині, Тернопільщині, Хмельниччині. Звідси ж Мшанка — р., п.
пр. Мшаної. Назва утворена від основи мшан- та демінутивного
суф. -к(а).

Н

Нагольна — р., л. пр. Міусу (бас. Азовського моря). Назва по¬
хідна від найменування Нагольний кряж. Закінчення -а служить
словотворчим засобом.

Нагольний кряж — пд.сх. частина Донецького кряжа. Розта¬
шований у бас. р. Нагольна, л. пр. Міусу (бас. Азовського моря)
у Луганській обл. та Ростовській обл. Росії. Назву виводять від
рос. заст. слова нагольний «нічим не прикритий, голий», в пере¬
носному розумінні «не вкритий деревною рослинністю» [Слов.,
2, 465]. Гадаємо, більш імовірне походження назви від рос.
прикм. нагольний «справжній, досконалий» [див. Даль 2 , 2]. Цією
назвою було підкреслено головне положення Н.к. у складі До¬
нецького кряжа. (

Нагольно-Тарасівка — смт., підпорядковане—Ровенківській
міськраді Луганської обл. Сл. виникла у XVII ст. Розташоване на
р. Нагольна, звідси назва першої частини складного топоніма,
друга частина ойконімічного походження.

Нагольчик — р., п. пр. Нагольної, від якої за допомогою демі¬
нутивного суф. -чик утворена назва.

Надвірна — м., рц. Івано-Франківської обл. Розташоване на
правому бер. р. Бистриці-Надвірнянської (бас. Дністра). Засну¬
вання Н. відносять до 1596. Назва, ймовірно, від п. пасішту
«двірський, придвірний» і могла означати належність королівсь-

239

кому чи цісарському двору. Словотворчим засобом служить за¬
кінчення -а. ,

Наддесення, Подесення (літоп. Подєс(ь)ньє) — географічна
обл. понад р. Десною, л. пр. Дніпра. їм. на -ь(|)е від гідроніма
Десна, утворено за допомогою преф. По- [ЕСЛН, 103\.

Наддніпрянська Україна (Наддніпрянщина) — територія, що
розташована вздовж обох берегів Дніпра, над Дніпром. Походжен¬
ня кожної частини складного топоніма див. Дніпро та Україна.

Надія — х. поблизу Кіровограда, заповідник-музей. Тут у
1886—1907 жив видатний укр. драматург і актор Карпенко-Ка-
рий (І.К.Тобілевич). Тут його й поховано. Назва Н., дана видат¬
ним драматургом, має алегоричне значення.

Научний — смт., підпорядковане Бахчисарайській міськраді
АРК. Назва від рос. прикм. научньїй (укр. науковий). Тут працює
астрофізична обсерваторія НАН України. Засноване у 1946.

«Нафтуся» — джерело мінеральної води у м. Трускавці Львів¬
ської обл., відоме далеко за межами України. Назва від слова
нафта } її пестлива форма. Утворена за допомогою суф. -ус(я).

Неаполіс (Неаполь Скіфський, Неаполь, Керменчик) — за¬
лишки городища столиці Малої Скіфії — пізньої скіфської дер¬
жави — скіфського царства в Криму і Нижньому Подніпров’ї,
що існувала з III ст. до н. е. по III—IV ст. н. е. Н. був розташо¬
ваний на схилі глибокої балки, пд.-сх. околиці суч. Сімферопо¬
ля. Коли в II—III ст. до н. е. в степи пн. Приазов’я прийшли зі
сх. сармати і почали тіснити скіфів, останні стали переселятися
в степові райони Криму, будувати там поселення-укріплення.
Одним з таких поселень був Неаполіс (Неаполь) — назва від гр.
пеа «новий», роїія «місто». Цю назву місто дістало, можливо, в
порівнянні з попередньою столицею скіфської держави, відомою
в літературі як Кам’янське городище, неподалік від Дніпра. Кер¬
менчик з тюрк, «маленька фортеця» [ІУ, 1, 180—184 ].

Невільниця — р., п. пр. Дереглую (бас. Дунаю). Походження
назви точно не встановлено. Гадають, що вона могла утворити¬
ся від неволя, невольний з неясним значенням. Місцеве молд. на¬
селення називає річку Маре Невое «велика нужда», запозичене зі
слов. неволя. Поряд з тим у письмових молд. джерелах ця річка
трапляється під назвою Навалница від молд. навалник, запозиче¬
ного з слов. навала «бурхливий», очевидно, як синонім Н.
[Карп., ТБ, 158].

Недра — р., л. пр. Трубежа (бас. Дніпра). Назву виводять з
Іран, пасіа-, порівнюючи її з перс. діал. пай «очерет, трість»,
д.-інд. пай а чи давньою ^іал формою пайга, яка або зазнала
впливу і.-є. Іаіепйз (див. Кодра), порівнюючи з лит. пейге «оче-

240

рет, трість», або ж походить від і.-є. діал. пеїї-г-о поряд з і.-є.
песґо «очерет» [Труб., ПУ, 162]. Пор.: рр. Очеретянка, Тростян-
ка. Пропонована версія застаріла, непереконлива. Вважають,
назва Н. походить від д.-слов. *пе-с!ьга, коренева частина мо¬
тивована дієсловом *с!гаІі, *дег%.

Недригайлів — смт., рц. Сумської обл. Розташоване на лівому
бер. Сули (бас. Дніпра), при впадінні в неї р. Недригайлівка. Час
заснування невідомий. Перша згадка відноситься до 1647. Дос¬
товірних відомостей про походження назви немає. Одні виводять
її від найменування р. Недригайлівка. Інші ж, що більш імовірно,
від прізвища одного з першопоселенців Недригайла, а вже від
назви поселення походить гідронім. Утворення за допомогою
присв. суф. -ів.

Некрасове (до 1946 — Юзвин) — с. Вінницького р-ну Він¬
ницької обл. Розташоване поблизу автошляху Вінниця — Бар.
Тут провів своє раннє дитинство великий російський поет, рево¬
люційний демократ М.О.Некрасов. На честь його й назва.

Неліпівка — смт., підпорядковане Дзержинській міськраді До¬
нецької обл. Розташоване на р. Кривий Торець (бас. Сів. Дінця),
на залізниці Костянтинівка — Ясинувата. Час виникнення неві¬
домий. Назва антропонімічного походження, закріпилася від
прізвища першопоселенця Неліпи та суф. -івк(а). До категорії
смт. віднесене у 1957.

Немирів — смт.: 1) рц. Вінницької обл. Розташоване на р. Устя,
л. пр. Півд. Бугу. Засноване наприкінці XIV ст. За народним пе¬
реказом, у минулому тут було м. Мирів, яке зруйнували татари.
Пізніше виникло нове місто, назване Не-мирів. Таке тлумачення
малоймовірне; 2) Яворівського р-ну Львівської обл. Бальнеологіч¬
ний курорт. Перші відомості відносяться до XIII ст. У документах
уперше згадується 1580. За легендою, наші предки оточили татар,
які попросили миру. їм ніби відповіли: «Не мир», — і розгроми¬
ли ворога. Побудоване тут село назвали Немирів. Типовийприк-
лад народної етимології. Таке тлумачення назви неправдоподібне^
М.Ф.Пономаренко слушно зауважує, що посесивне утворення із
суф. -ів, імовірно, вказує на основу прізвища Немир(а), досить по¬
ширеного і відомого в західноукраїнських землях. Звідси й топо¬
нім Вінницької обл. [Пон., ОВ, 98]. Таке пояснення підтверджу¬
ють й інші дослідники. Назву виводять від антропоніма ■ Шетігсю
(Немира, Немирка, Неміричь) [Франко 3., 34].

Немішаєве («35-ша верства», Микуличі) — смт. Бородянсько-
го р-ну Київської обл. Розташоване на залізниці Київ — Корос¬
тень. Засноване 1900 у зв’язку з будівництвом залізниці. Кол.
назва «35-ша верства» дана за розташування на відстані від Ки-
16 - 83110

241

єва за 35 верстов. Згодом пристанційне с-іце було назване по
імені с. Микуличі, розташованого неподалік. Суч. назва від пріз¬
вища начальника залізниці К.С. Немішаєва. Закінчення -е слу¬
жить словотворчим засобом.

Ненаситецький поріг (Ненаситець, Ревучий, Розбійник, Дід)

— п’ятий і найбільший поріг на Дніпрі. Виступав з води нижче
с. Звонецького Солонянського р-ну Дніпропетровської обл., па¬
дав дванадцятьма лавами. На виході з останньої було найнебез-
печніше місце для проходу суден, за що й звали «Пеклом». Гли¬
бина в ньому досягала 42 м. Назва Н. п. від слова ненаситний і
дана за часті випадки загибелі на ньому суден. Ця назва відома
з часів Київської Русі. Звідси ж Розбійник, Дід (чорт). Утворена
за допомогою суф. -ець. Скандинави називали поріг Аефар «Ле¬
лека». Нині н. п. затоплений водами вдсх. [УРЕ І, 10, 53—54;
Яворницький-Дніпр, 52—52].

Нересня (Нересна) — р., л. пр. Уборті (бас. Прип’яті). З балт.
Иегета, з досить поширеною балт. основою №г-/ТЧаг- і -сян(-сна)
в розумінні «потік, річка».

Нетеча — рр.: 1) л. пр. Дністра; 2) л. пр. Рашівки (бас. Псла);
3) л. пр. Харкова (бас. Сів Дінця). Назва від географічного термі¬
на нетеча, нетіч. Приклад негаційного гідроніма. А.П. Корепано-
ва вказує, що «структурно-семантична група негаційних топонімів/
формально характеризується наявністю заперечень без- і не-, ду¬
же давніх за походженням і семантикою». Ця група топонімів по¬
ходить з і.-є. мовної спільності, має відповідники в багатьох іі-є.
мовах. Негаційні топоніми утворилися на основі апелятивів або як
заперечення даної ознаки, властивості, характеру дії тощо, або ж
як протилежність вже існуючої географічної назви. Звідси ж Нетіч

— р., л. пр. Свічі (бас. Дністра), Нетечі — р. на Івано-Франківщи-
ні, р. Иеіесга — в Польщі тощо [Корепан., НТУ, 72].

Нетриус (Нітриус, Нетригуз, Нетривус, Нетриус) — р., л. пр.
Сів. Дінця (бас. Дону). Вважають, що назва гідроніма Н. похо¬
дить від назви н. п. Нетриус, позначеного на карті в кінці XVIII
ст. Назва останнього, ймовірно, походить від прізвиська заснов¬
ника поселення Нетриус (Нетривус). Пор.: в реєстрі поселенців,
що в 1649 заселяли береги Нетриуса, були прізвиська Нетриніс,
Триус — своєрідні антоніми Нетриуса [Отін, КД, 10.07.83].

Нехворощ (Нехвороща, Нехворощь) — р., л. пр. Росі (бас.
Дніпра). Назва остаточно не з’ясована. Гадають, семантикою гід-
рооснови може служити діал. нехворощ «невеликий лісок, гайок»
[Черепан., 141]. Не виключено, що назва Н. походить від іншо¬
го діал. нехворощ — найменування кількох рослин:«АгІеті$іа
сатрезігіз Ь», «Агіетізіа зсорагіа \УаМ$1 еі Кіі» [Рогов., 112]. Цю

242

ж думку підтримують інші вчені [Потебня, 47 \. Звідси ж назва
Нехвороща — р., л. пр. Орелі (бас. Дніпра). Флексія -а служить
словотворчим засобом.

Нижанковичі (кол. Краснопіль, Краснопіль-Нижанковичі) —
смт. Старосамбірського р-ну Львівської обл. Розташоване на
р. В’яр, п. пр. Сяну (бас. Вісли). Під назвою Загуменники відо¬
ме з XII ст. Під час монг.-тат. навали в середині ХНІ ст. було
знищене. Згодом відбудоване під назвою Краснопіль — від сло¬
восполучення Красне Поле (назва місцевості, на якій виникло
поселення, в розумінні «гарне, красиве»). Суч. назву, що знач¬
ний час проіснувала як частина складного топоніма Красцопіль-
Нижанковичі, виводять від присл. нижче : поселення вцникло
нижче за течією річки від розташування літоп. Загуменників. Од¬
нак суф. -ов + -ич(і) вказують на походження назви Н. від ант-
ропоніма (можливо, від Ніжанко, Нежанко).

Нижнє — І) смт. Луганської обл., підпорядковане Первомай-
ській міськраді. Розташоване за 4 км від зал. ст. Тошківка. За¬
сноване 1754 як військове поселення. Назване на відміну від кол.
смт. Верхнього, що лежало вище за течією Сів. Дінця (нині зли¬
лось з м. Лисичанськом); 2) оз. на пд. сх. Закарпатської обл. Наз¬
ва на відміну від оз. Верхнє, розташованого вище в горах. Утво¬
рена від прикм. нижній за допомогою словотворчого засобу —
флексії -є.

Нижні Ворота (кол. Нижні Верецьки) — смт. Воловецького р-
ну Закарпатської обл. Розташоване біля підніжжя Бескидських
гір та Верецького (Ворітського) пер. Уперше згадується в пись¬
мових джерелах XII ст. Стара назва від архаїзму, запозиченого з
угор., веретки — так називали злегка погорбовану місцевість се¬
ред гір, на якій лежало село. Нова назва від ворота. Так назива¬
ють прохід, ущелину або русло річки, що прорізає гірське пасмо.
Нижні — на відміну від Верхні Ворота, розміщені вище.

Нижній Нагольчик — смт. Антрацитівського р-ну Луганської
обл. Розташоване на р. Нагольчик, п. пр. Нагольної (бас. Міусу),
від якої за допомогою демінутивного суф. -чик одержало назву.
Прикм. частина топоніма — за розташування Н.Н. нижче за
течією річки від с. Нагольник і смт. Верхній Нагольчик. Смт.
Н.Н. утворено у 1938.

Нижні Сірогози — смт., рц. Херсонської обл. Засноване у дру¬
гій половині XVIII ст. Розташоване на єрику-глушиці (старому
руслі) р. Великі Сірогози, від якої виводять назву. Нижні — на від¬
міну від с. Верхні Сірогози, розташованого вище за течією.

Нижньогірський — смт., рц. АРК. Розташоване на р. Салгир.
Час заснування невідомий. Відомо, що в XVII ст. тут існувало

тат. с. Сейтлер (Сегидлер). Назва від словосполучення нижче гір.
С-ще розташоване нижче північних схилів Кримських гір.

Нижньодніпровські піски — на лівобережному пониззі Дніпра
в Херсонській обл. {див. Олешка: Олешківські піски).

Нижня Біленька (Нижня Біла, Нижній Білий Колодязь) — р.,

п. пр. Сів. Дінця (бас. Дону). Походження назви див. Верхня
Біленька. ;

Нижня Дворічна — р., п. пр. Осколу (бас. Дону). Назва за роз¬
галуження русла — тече двома рукавами. Прикм. частина склад¬
ного гідроніма — на відміну від Верхня Дворічна (див.), яка впа¬
дає вище за течією.

Нижня Дуванка — смт., рц. Луганської обл. Розташоване там,
де зливаються рр. Красна і Дуванка (бас. Сів. Дінця). Вперше
про розселення українців і росіян по р. Дуванці згадується 1704.
Поселення Н.Д. виникло в 30-х роках XVIII ст. Назва — від

р. Дуванка. Прикм. част. Нижня дана на відміну від назви смт.
Верхня Дуванка, що розташоване у верхів’ї р. Дуванка.

Нижня Кринка (кол. Ханженкова) — смт. Донецької обл. Роз¬
ташоване на р. Кринка (бас. Міусу). Засноване запорізькими ко¬
заками у XVII ст. 1788 полковник І. Ханженков, одержавши в
дарчу від царського уряду землю, об’єднав декілька козацьких
хуторів у слободу і назвав її Ханженків-Нижнєкринський [«Тру/
дьі Обл. Войска Донск. стат. к-та», вьіп. 2, стор. 53]. Суч. назву
с-ще перейняло від р. Кринка, на якій воно розташоване. Приі£м.
частина Нижня на відміну від с. Верхня Кринка, що лежить ви¬
ще зй' течією. '

Нижня Терса (Терся, Мала Терса) — р., л. пр. Малої Терси
(бас. Дніпра),. Походження назви див. Верхня Терса. \

Нижня Хортиця — див. Хортиця.

Низи — смт. Сумського р-ну Сумської обл. Розташоване на
р. Псел, л. пр. Дніпра, в заплаві. Засноване 1662. Назва від апе-
лятива низ, низи. З праслов. *піі «рівнина у неглибокій западині».
Тут Псел приймає л. пр. Сироватку і її заплава розширюється до
5 км, з озерами-старицями. Пор.: Низ — у XVI—XVIII ст. так на¬
зивалося Нижнє Подніпров’я, де оселилися запорожці.

Ніжин — м., рц. Чернігівської обл. Розташоване на р. Остер,
л. пр. Десни (бас. Дніпра). Час заснування невідомий. Походжен¬
ня назви не досліджено. Одні гадають, що це давнє місто, про яке
згадується в літописі 1078 під назвою Нежата Нива, пізніше Не-
жатинь, Ніжнин. Інші назву виводять від літоп. Унєжь, Унежин,
Унежен (1147), знищеного монголо-татарами, назва якого, ймо¬
вірно, антропонімічного походження. Пор. с. Уніж Городенківсь-
кого р-ну Івано-Франківської обл., назву якого пов’язують з д.-р.

244

іменем Ун'кгь, що є здрібніло-пестливим варіантом д.-р. антропо-
німа Ун'кн’кгь, успадкованого ще з праслов. епохи, де * -ипе, ипі/ь,
ипе}ь «кращий» [Буч., 54\. Варіант Нежатин — від особового іме¬
ні Нежата, утворений за допомогою суф. -ин [Нероз., 126, Под.,
АБГ, 227; ЕСЛН , 93\. Суч. назва вперше згадується під 1618.

Шиїтська яйла — масив у Кримських горах, біля Ялти. Нікіт-
ська від назви поселення Нікіта, заснованого, за народним пе¬
реказом, першим поселенцем Микитою (рос. Никита). Яйла
(тат.) — «літнє пасовище».

Шиїтський ботанічний сад — розташований за 6 км від Ялти, бі¬
ля с. Нікіта. Від нього й назва ботсаду (див. Нігатська яйла). В 1811
видано указ про заснування Казенного (державного) ботсаду.

Нікополь — м., рц. Дніпропетровської обл. Розташоване на
Дніпрі, на правому бер. Каховського вдсх. Виріс на місці коза¬
цької переправи Микитин Ріг, що згадується в джерелах 1530.
Названа так по імені козака Микити Цигана, який першим по¬
селився тут. З 1652 — Микитине. У 1765 перейменоване на
Слов’янське. Суч. назва відома з 1791 і походить від д.-гр. М ке

— ім’я міфологічної богині перемоги на війні і в змаганнях і роїіз

— «місто».

Нірка (Норка) — р., п. пр. Полкви (бас. Горині). Назва, оче¬
видно, від д.-укр. нора «джерело, витік». Пор. назви ряду потоків
на Буковині в тому ж розумінні [Карп., ТБ, 159\. Утворення за
допомогою демінутивного суф. -к(а). Звідси ж Нірниця (Норни-
ця) — р., п. пр. Пантина (бас. Серету). Утворення на -иц(я) від
прикм. норний [Карп., там же].

Нова Борова — смт. Володарсько-Волинського р-ну Жито¬
мирської обл. Розташоване на залізниці і автошляху Житомир —
Коростень, неподалік від р. Ірша, л. пр. Тетерева (бас. Дніпра).
Засноване у другій половині XVII ст. Назва від бір — сосновий
ліс. С-ще розташоване серед борів. Нова на відміну від с. Боро¬
ва, розташованого неподалік.

Нова Водолага — смт., рц. Харківської обл. Розташоване в до¬
лині р. Вільховатка, п. пр. Можу (бас. Сів. Дінця). Засноване
близько 1675 козаками Харківського полку та селянами-втікача-
ми з Правобережної України на т. зв. Муравському шляху. Наз¬
ва на відміну від с. Стара Водолага, розташованого при впадінні
в Мож р. Водолага, від якої й одержало назву (див. Водолага).

Нова Галещина — смт. Козельщинського р-ну Полтавської
обл. Розташоване на залізниці Полтава — Кременчук. Засноване
в зв’язку з будівництвом Харківсько-Миколаївської залізниці як
пристанційне с-ще. Назва зал. ст. від с. Галещина, походження
якої не з’ясоване. За народними переказами, назва походить від

245

прізвища поміщика Галецького. Пор.: Селищина від Селецький
(теж Полтавська обл.). Нова на відміну с. Талещина.

Нова Каховка — м. обласного підпорядкування Херсонської
обл. Розташоване на лівому бер. Каховського вдсх. Засноване
1951. Виросло на місці с. Джерельного (засноване 1891) у зв’яз¬
ку з будівництвом Каховської ГЕС. Назва від м. Каховка, на від¬
міну від неї Нова. Джерельне — назва за чисті води джерел, що
били з прибережних скель.

Нова Маячка (кол. паралельна назва — Велика Маячка) —
смт. Цюрупинського р-ну Херсонської обл. Розташоване непода¬
лік від Північно-Кримського кан. Засноване на початку XIX ст.
кріпаками-втікачами з Чернігівської і Полтавської губ. Назву, га¬
дають, дістало від переселенців з с. Маячка Полтавської губ. (ни¬
ні Новосанжарського р-ну). Нова — на відміну від с. Стара Ма¬
ячка, розташованого пд.

Нова Одеса (до 1832 — Федорівка) — м. і пристань на Півд.
Бузі, рц. Миколаївської обл. У 1776 на цьому місці козаки-укра-
їнці і молдовани заснували хутір Федорівку, названу по імені пер-
шопоселенця осадчого Федора. У 1832 уланський полк, що сто¬
яв у Федорівці, називали Одеським, а Федорівку — Новою Оде¬
сою. Ця назва й закріпилася.

Нова Прага (кол. Петриківка) — смт. Олександрівського ()-ну
Кіровоградської обл. Розташоване на правому бер. р. Бешка, п. пр.
Інгульця (бас. Дніпра). Засноване на початку 50-х років XVIII ст.
Тут оселилися переселенці з Сербії, Чорногорії, а також зіслані
старообрядці з різних губ. Росії. 1756 перетворено на фортецю Пет-
риківську. 1821 розміщено Малоросійський кінний полк, у складі
якого були чехи, після чого посад дістав назву Нова Прага [ГПР,\
т. 5, ч. 2, 221—223]. Назва по імені столиці Чехії — Прага.

Нова Сербія — адміністративно-територіальна одиниця на
Правобережжі України в XVIII ст. У 1752 з метою подальшої ко¬
лонізації і захисту південних окраїн царський уряд на основі особ¬
ливих привілеїв оселив на правому бер. Дніпра між рр. Тясмином
і Синюхою з Виссю 16 тисяч сербських, а згодом хорватських і во¬
лоських виходців. З них було сформовано два полки. Місцевість,
на якій були влаштовані поселення, названо Новою Сербією.

Нова Ушиця (до 1829 — Літнівці) — смт., рц. Хмельницької
обл. Розташоване на р. Калюс, л. пр. Дністра. Вперше згадуєть¬
ся під 1439. Назва від с. Ушиці, яке з виникненням Н.У. назване
Старою Ушицею.

Новгородка (кол. х. Куцівка) — смт., рц. Кіровоградської обл.
Розташоване на р. Кам’янка, л. пр. Інгулу (бас. Півд. Бугу), на
автошляху Київ — Дніпропетровськ. Засноване козаком Куцем у

246

першій половині XVIII ст. 1770 відома під назвою х. Куцівка.
Згодом була заселена кріпаками з Полтавської губ. Суч. назва з
1882, від розташування тут Новгородського Кірасирського полку.

Новгород-Сіверське князівство — див. Сіверське князівство.

Новгород-Сіверський — м., рц. Чернігівської обл. Розташоване
на Десні (бас. Дніпра). Одне з найдавніших міст Київської Русі.
Час заснування невідомий. Перша літоп. згадка відноситься до
1098, проте, згідно з археологічними даними, виникло у 80-х роках
X ст. [ІУ, 1, 387; Куз., ГІ, 138\. їм. частина словосполучення скла¬
дається з д.-р. прикм. Новь та ім. городь (-город < городь < *§огф,
вказує на тип поселення та його відносний вік; означальна части¬
на — прикм. Сіверський — від сівери — назви сх.-слов. племен, що
жили в бас. Десни і верхній течії Сів. Дінця. Утворення на -ськ.
Означальна част. Сіверський дана на відміну від Новгорода-Свято-
полчського у Київській землі (Святополчь) [Ян., НС].

Новгородське (до 1938 — Нью-Йорк, до 1951 — Фенольна) —
смт., підпорядковане Дзержинській міськраді Донецької обл.
Засноване в кінці XVIII ст. Розташоване на Кривому Торці (бас.
Сів. Дінця). Назва від словосполучення новий город на означен¬
ня нових перетворень, які сталися в с-щі в повоєнні роки. Утво¬
рена за допомогою суф. -ськ(е). Кол. назва Нью-Йорк у час ви¬
никнення мала іронічний зміст. Пор.: перейменування в XIX ст.
с. Гончариха, нині Хмельницької обл., на Єгипет; виселок біля
с. Чемерівці в тій же місцевості на Варшаву тощо.

Новий Буг (кол. Куца Балка, Семенівка, Новопавлівка) — м.,
рц. Миколаївської обл. Розташоване на автошляху Кривий Ріг —
Вознесенськ. У другій половині ХУІІІ ст. тут був зимівник запо¬
різького козака Якоби Куцого. Згодом по імені одного з першо-
поселенців почав називатися Семенівкою; ще пізніше — Ново-
павлівкою. Суч. назва — від дислокування в Новопавлівці Бузь¬
кого полку уланської дивізії. У 1832 Новопавлівку офіційно поча¬
ли називати Новим Бугом [Лобода, 136\. Отже, прикм. частина
топоніма залишилась.

Новий Роздол — м. Львівської обл. Розташоване на Лівобе¬
режжі Дністра. Засноване 1953 у зв’язку з будівництвом Роздоль-
ського сірчаного заводу. Новий — на відміну від смт. Роздол, роз¬
ташованого за 5 км від Н.Р.

Новий Світ — смт.: 1) Старобешівського р-ну Донецької обл.
Розташоване на р. Кальміус (бас. Азовського моря). Засноване
1954 у зв’язку з будівництвом Старобешівської ДРЕС [ІМСУ,
Днц, 665] поблизу невеликого х. Новий Світ, названого так ко¬
лись, задовго до революції, як надія на кращу долю. Пор. н. п.
Щастя, Райгородок тощо. Н.С. з’єднався з с-щем, що виникло

247

біля ДРЕС, і назва х. закріпилася за новим н. п.; 2) підпорядко¬
ване Судацькій міськраді АРК. Розташоване на узбережжі Чор¬
ного моря, пд.-зх. Судака. До розряду смт. віднесено 1978. Як і
попереднє с-п}е, назву має алегоричну.

Нові Санжари — смт., рц. Полтавської обл. Засноване у пер¬
шій половині XVII ст. Розташоване на р. Ворскла (бас. Дніпра).
Назва від тюрк. *зап-саг «урочище, брід», тур. *заіиігак «знаме¬
но, штандарт, адміністративна одиниця». Відомо, що 1243 на
Ворсклі зимувала тат. орда. Поселення, імовірно, спочатку ви¬
никло в р-ні с. Решетники (кол. Санжари, Старі Санжари) біля
урочища Сан-Чар, Сан-Чарів, яке згадується в одній зі скарг, пе¬
реданих кримським ханом Івану Грозному, стосовно пограбуван¬
ня тут перекопських (татарських) купців [«Россия», 7, 306]. Зго¬
дом найменування перейшло і на нове поселення, що виникло
нижче за течією Ворскли, яке одержало назву на відміну від ста- ,
рішого села — Нові Санжари.

Нові Стрілища (кол. Стрільчичі) — смт. Жидачівського р-ну
Львівської обл. Розташоване на автошляху Бібрка — Ходорів, на
пд. відрогах Опілля. Засноване за 1,5 км від руїн поселення
Стрільчичі, зруйнованого татаро-монголами, про що засвідчують
архівні документи під 1515. Назву виводять від стріла, стріли,
стрільчий, стрільцювати. Біля побудованої вежі в дуже давні ча¬
си на важливому торговельному Волоському шляху, шо проходив
з Волощини на Галич, Рогатин, Бібрку, Львів і далі в Західну Єв¬
ропу, як місце розташування стрільчого загону для охорони куп¬
ців від пограбування виникло поселення, яке й було названо
Стріль(чи)чі. Після його зруйнування частина населеннячвідбу-
дувала с., а частина побудувала неподалік нове с-ще, назване
Новими Стрілищами. Подібне походження назви с. Стрілка
Старосамбірського р-ну Львівської обл., розташованого на тому
ж Волоському шляху.

Новоазовськ (кол. Новомиколаївка, з 1920 по 1958 — Будьон-
нівка) — м., рц. Донецької обл. Розташоване на бер. Азовського
моря в гирлі р. Грузький Яланчик. Засноване 1843 як станція
Новомиколаївка на місці х. старшини війська Донського Сєдова,
який оселився там близько 1768. Назва від розташування на бе¬
резі Азовського м. Утворилася від словосполучення Новий Азов,
похідного вуї Азовське море, за допомогою суф. -ськ.

Новоайдар — смт., рц. Луганської обл. Розташоване на лівому
бер. р. Айдар (бас. Дону). Засноване Донськими козаками в дру¬
гій половині XVII ст. Назва від р. Айдар, на якій розташоване.

Новоамвросіївка (кол. Чернова) — смт. Амвросіївського р-ну
Донецької обл. Розташоване поблизу р. Кринка, п. пр. Міусу

248

(бас. Азовського моря). Виникло 1895 у зв’язку з будівництвом
цементного заводу [ІМСУ, Днц, 160\. Назва від Амвросіївка, ут¬
ворена за допомогою слова нова > ново-.

Новоархангельськ (кол. Архангелгород, пізніше Синюхин
Брід) — смт., рц. Кіровоградської обл. Розташоване на р. Синю¬
ха (бас. Півд. Бугу). 1742 поблизу містечка Торговиці козак Мир¬
городського полку Звенигородський оселив 20 родин селян. З
1753 відомий як шанець (укріплення) під назвою Архангелгород.
Назва культового походження. Поселення увійшло до складу
Нової Сербії. 1764 частину жителів переселили за 20 км на пд.,
де й було засноване суч. с-ще під назвою Новоархангельськ. Ут¬
ворення на -ськ.

Нововасилівка (Апанли, Молоканськ) — смт. Приазовського
р-ну Запорізької обл. Розташоване у верхів’ї р. Апанли (бас.
Азовського моря). Засноване 1823 сектантами-молоканами. Звід¬
си кол. назва Молоканськ. Ще давніша назва тат. аулу Апанли від
р. Апанли. Суч. назва від імені воєводи Василя Істоміна. Утворе¬
на за допомогою суф. -івк(а).

Нововолинськ — м. обласного підпорядкування Волинської
обл. Розташоване на автошляху Львів — Ковель біля пр. р. Сту-
дянка, п. пр. Зах. Бугу, неподалік від того місця, де було старод.
літоп. м. Волинь. Будівництво Н. почалося 1949 на місці старо¬
давніх сіл Низкиничів. Ру овичів, Дорогиничів і Будятичів у
зв’язку з початком освоєння Львівсько-Волинського кам’янову¬
гільного басейну. Суф. утворення на -ськ.

Нововоронцовка (кол. Миколаївка) — смт., рц. Херсонської
обл. Розташоване на правому бер. Каховського вдсх., на Дніпрі.
Засноване в кінці XVIII ст. на місці запорізьких зимівників біля
Дніпровського затону Великі Води під назвою Миколаївка. Пер¬
ша письмова згадка відноситься до 1795. Суч. назва виникла піс¬
ля того, як ( 1821 Миколаївку придбав граф М.Воронцов.

Новоград-Волинський (кол. Возвягель, Взвягель, Звягель)

— м., рц. Житомирської обл. Розташоване на р. Случ (бас.
Дніпра). Одне з давніх міст України. Час заснування невідо¬
мий. Вперше згадується 1257 під назвою Взвягель. У 1793 під
назвою Звягель у складі Волині було приєднано до Росії, а
1796 перейменовано на Новоград-Волинський. Д.-р. елемент
-град «місто» був модним у топонімії XVIII ст., Волинський

— від розташування на Волині. Достовірних відомостей про
походження старої назви немає. Існує кілька народних пере¬
казів, за одним з яких назва пов’язана зі словом звягель (дзві¬
нок), котрий дзвонив тоді, коли розсувався міст через Случ
для пропуску суден.

249

гіовогродівка (кол. с-ще Новогродівської ірупи шахт, Гродів-
ка) — м., підпорядковане Селидівській міськраді Донецької обл.
Розташоване на залізниці Донецьк — Дніпропетровськ. Заснова¬
не 1949 у зв’язку з будівництвом шахти « Новогродівка » № 1. Наз¬
ва шахти закріпилася за найменуванням міста.

Новодністровськ — смт. Сокирянського р-ну Чернівецької
обл. Розташоване неподалік від Дністра, пн. райцентру. Заснова¬
не 1975. Назва від прикм. новий і гідроніма Дністер, дана на від¬
міну від м. Дністровськ у Молдові. Суф. утворення на -ськ.

Новодонецьке — смт., підпорядковане Добропільській міськ¬
раді Донецької обл. Розташоване на залізниці Красноармійськ —
Дубове. Виникло в 1956 у зв’язку з будівництвом гідрошахти.
Назва від словосполучення нове донецьке (від розташування на
Донеччині).

Новоекономічне (кол. Каракове, Економічно-Нове) — смт.,
підпорядковане Красноармійській міськраді Донецької обл. Роз¬
ташоване у верхів’ї р. Казенний Торець (бас. Сів. Дінця). Засно¬
ване в першій половині XVII ст. [УРЕ II, 10, 347\. За іншими да¬
ними — в кінці XVIII ст. [ІМСУ, Днц, 505\. Серед першопосе-
ленців були й т. зв. економічні селяни, переселенці з с. Попівки
Судженського повіту Курської губ. (тобто ті, що були в кріпос¬
ній залежності у духовенства). Поблизу х. Каракуба (засновано¬
го переселенцями з грецького с. Каракуби в кол. Маріупольсько¬
му повіті Катеринослав, губ.) вони заснували сл. Нову, звідси
Нова Економічна > Новоекономічне [ССС, 37\.

Новолуганське — смт. Артемівського р-ну Донецької обл. Роз¬
ташоване неподалік від залізниці Горлівка — Попасна, в бас. р.
Лугань (бас. Сів. Дінця). Засноване в середині XIX ст. Назва на
відміну від; Луганське, розташованого сх.

Новомиргород — м., рц. Кіровоградської обл. Розташоване на
р. Велика Вись (бас. Півд. Бугу) та на лівому бер. її пр. Гептур-
ки. Засноване 1740 переселенцями з м. Миргорода Полтавської
губ. на місці запорізького зимівника Тресяги. За наказом росій¬
ського уряду переселенці збудували фортецю для оборони від
наскоків турків і татар. Названо як пам’ять про м. Миргород.

Новомосковськ (кол. с. Самарчик, Новоселиця) — м., рц.
Дніпропетровської обл. Розташоване на р. Самара, л. пр. Дніп¬
ра. На місці суч. Н. у XVII ст. запорожці заснували кілька хуто¬
рів. 1687 за наказом царського уряду було збудовано Богородиць-
ку, або Усть-Самарську фортецю (перша назва від церкви св.Бо-
городиці, друга — за розміщення в гирлі Самари), яку було зруй¬
новано 1711 згідно з Прутським договором. 1736 її відбудовано і
названо Самарським ретраншементом (від франц. геїгапсЬегтепІ

250

— військове укріплення позаду головної позиції того, хто оборо¬
няється). Навколо виникла сл. Самарчик, вона ж Новоселиця.
Згодом перенесена на нове місце. Тут, біля урочища Кільчені,
почалося будівництво губернського міста під назвою Катеринос¬
лав. Однак через те, що води затопляли місцевість, 1784 місто пе¬
ренесено на правий бер. Дніпра, а залишене поселення одержа¬
ло назву Новомосковськ — від словосполучення Нова Москва.
Невдовзі з тієї самої причини і його було перенесено за течією
Самари на більш підвищене місто. Н. довгий час мав паралель¬
ну народну назву Самарь [«Россия», 14, 564\. Назва Н. утворена
за допомогою суф. -ськ. Див. Дніпропетровськ.

Новоозерянка — с-ще Олевського р-ну Житомирської обл.
Засноване 1963—1965 у зв’язку з будівництвом комбінату залізо¬
бетонних конструкцій. Розташоване неподалік від с. Озеряни, з
найменуванням якого й пов’язана назва. Утворена за допомо¬
гою суф. -янк(а). С. Озеряни розміщене біля озера. Корма, звід¬
ки й назва.

Новоолексіївка — смт. Генічевського р-ну Херсонської обл.
Розташоване поблизу автомагістралі Москва — Сімферополь на
залізниці Лозова — Сімферополь. Засноване 1874 у зв’язку з бу¬
дівництвом цієї залізниці. Назву зал. ст. с-ще одержало від с. Но¬
воолексіївка (нині Щорсівка), розташованого неподалік. Назву
села, очевидно, принесли переселенці.

\ Новооржицьке — смт. Оржицького р-ну Полтавської обл. Роз¬
ташоване неподалік від р. Сліпорід, п. пр. Сули. Засноване 1979.
Озцачальна частина складного слова походить від прикм. новий,
друпЬ<— похідна від Оржиця. Утворена за допомогою суф. -(ь)ке.

Новопокровка — смт. Чугуївського р-ну Харківської обл. Розта¬
шоване на лівому бер. Уди (бас. Сів. Дінця). Засноване 1818, коли
з Покровки (нині Стара Покровка) були переселені військові посе¬
ленці на лівий бер. р. Уда. Нове поселення було назване Новопок-
ровкою, а Покровку — Старою Покровкою. Топонім Покровка
культового походження і пов’язаний з церквою Покрова Богородиці.

Новопсков — м., рц. Луганської обл. Розташоване на лівому
бер. р. Айдар (бас. Сів. Дінця) при впадінні в неї р. Кам’янка.
Засноване в першій половині XVII ст. українськими і російськи¬
ми селянами — втікачами від кріпацького гніту. Спочатку посе¬
лення називалося Закам’янкою. За указом Петра І, в 1708 було
зруйноване, оскільки селяни брали участь у повстанні під прово¬
дом Кіндрата Булавіна. 1732 за наказом Воронезької губернської
канцелярії сюди переселено сотню Острогозького полку, а в 1829

— Кірасирський полк зі Пскова (нині обл. ц. Росії), від якого по¬
селенню було дано суч. назву.

251

Новоросія — історико-географічна область на пд. України і
частково Росії. Назва виникла у другій половині XVIII та існува¬
ла до початку XX ст. Назва від словосполучення нова Росія.
З 1784 р. включала в себе кол. Катеринославську, Херсонську, а
згодом, з приєднанням Криму, — Таврійську губ.

Новосвітлівка — смт. Станично-Луганського р-ну Луганської
обл. Розташоване на р. Луганчик, п. пр. Сів. Дінця (бас. Дону),
на автошляху Луганськ — Краснодон. Засноване в 60-х роках
XIX ст. переселенцями з різних губ. Росії та України. Назва але¬
горична і походить від словосполучення нове світло. Утворена за
допомогою суф. -івк(а).

Новоселиця — м., рц. Чернівецької обл. Розташоване на заліз¬
ниці і автомагістралі Чернівці — Кишинів, на лівому бер. Пруту
(бас. Дунаю). Відоме з 1456. Виникло на місці запустілого
с. Шишківці. Довгий час було відоме під назвою Верхня Ново¬
селиця (Новосулица де Сус) на відміну від іншого с. Новосели¬
ця, розташованого вище за течією Пруту, яке існує й нині
[Карп., ТСР, 40\. Назва від географічного терміна новоселиця.

Новоселівка (до 1808 — х. Забочанський) — смт. Красноли-
манського р-ну Донецької обл. Розташоване на правому бер.
р. Нетриус, л. пр. Сів. Дінця (бас. Дону). Тут у XVII ст. заснова¬
но хутір. Наукового пояснення немає. За народними переказами,
х. із навколишніми землями було подаровано Катериною II По-
тьомкіну. Він виграв у якогось калузького поміщика 42 родини
кріпаків і оселив їх на новому місці, назвавши поселення Ново-
селівкою. ( Назва від географічного терміна новоселівка.

Новоселівське (кол. Фрайдорф — «Вільне село») — смт. Роз-
дольненського р-ну АРК. Розташоване на зх. Кримського п-ова,
неподалік від автошляху Роздолля — Євпаторія. Виникло 1928.
Перейменоване після другої світової війни. Назва утворена від
словосполучення Нове село за допомогою суф. -ськ(е).

Новотроїцьке — смт.: 1) Волноваського р-ну Донецької обл.
Розташоване на р. Суха Волноваха, л. пр. Мокрої Волновахи
(бас. Азовського моря). Засноване 1773 переселенцями з Полтав¬
щини і Дону; 2) рц. Херсонської обл. Розташоване на пд. сх. об¬
ласті. Засноване на місці тат. аулу Сарибулак («Жовтий стру¬
мок») селянами-втікачами з різних губ. України і Росії. Перша
згадка до початку XIX ст. Назва Т. культового походження ( від
церкви св. Тройці).

Новоукраїнка (кол. Чорний Ташлик, Павлівський, Ново-Пав-
лівськ) — м., рц. Кіровоградської обл. Розташоване на р. Чорний
Ташлик та її пр. Грузькій і Помічній (бас. Півд. Бугу). 1754 на міс¬
ці запорізького зимівника було споруджено фортецю Павлівський

252

(найменована іменем царя Павла) для захисту України і Росії від
нападу турків і татар. Фортеця входила в оборонну систему Нової
Сербії. 1773 її перетворено в посад Новопавлівськ, який 1821 пе¬
редано у відомство 3-ї української дивізії, і посад 1830 переймено¬
вано на Новоукраїнку. Походження назви від словосполучення
нова Україна, утворена за допомогою суф. -к(а). (Див. Україна).

Новояворівське — смт. Яворівського р-ну Львівської обл. Зас¬
новане у 1965. Розташоване біля витоку р. Шкло (бас. Вісли) на
залізниці Яворів — Івано-Франкове. Виникло у зв’язку з будів¬
ництвом хімкомбінату. Назва від словосполучення новий Яворів,
де новий — прикм. Яворів — місто, розташоване неподалік. Ут¬
ворена за допомогою суф. -ськ(е).

Норець — р., л. пр. Полтви (бас. Прип’яті). Назва від народ¬
ного терміна нора «джерело». Утворена за допомогою суф. здріб¬
нілості -ець. Пор.: Нора — пот., п. пр. Коров’ї в бас. Пруту в то¬
му ж розумінні [Карп., ТБ, 159]. Звідси ж Норин (Норина, Но-
рин) — р., л. пр. Ужа (бас. Прип’яті). Утворена від того ж коре¬
ня за допомогою суф. -ин; Нориця — р., п. пр. Ревни (бас. Дес¬
ни). Утворена давнім гідронімічним суф. -иц(я). Назва з внутріш¬
ньою формою «багата норами». Припускають, що назва балт.
походження, порівнюючи її з найменуванням оз. Иагіпіз (Литва)
[Труб., ПУ, 260}, що малопереконливо. Існують інші тлумачен¬
ня, менш вірогідні.

Носівка — їм., рц. Чернігівської обл. Розташоване в пд.-зх.
частині обл. на вододілі рр. Остер і Удай (бас. Дніпра). Виникло
на місці д.-р. поселення Київської Русі, яке згадується в Іпатіїв-
ському літописі 1148 під назвою Носов, Носовь. Залишки старод.
городища зберепшся до нашого часу, відомі під назвою урочище
Носівка, від якогсгй походить суч. назва міста. Походження наз¬
ви літоп. міста можнавивести з апелятива нос «земля, береги, що
вдаються в річку; мис, коса, гряда» [Даль, 2, 572[. За іншими по¬
ясненнями, від особового імені Нос [Нероз., 25], що вірогідніше.

О

Обе’ста (Обиста, Обста — СГУ, 392) — р., л. пр. Клевені (бас.
Десни). Від лит. АЬШа «ріка», де основа А- і суф. -(і)§іа [Топ.,
Труб., 175, 199].

Обитічна — 1) (Дженалгач) — р., впадає в Азовське море, в
Запорізькій обл.; 2) зат. на пн. Азовського моря в Запорізькій
обл.; 3) коса на пн. узбережжі Азовського моря, в Запорізькій
обл. Щодо походження назви існує кілька тлумачень. Найбільш

253

імовірне те, за яким її виводять від імені р. Обитічна, назву якої
виводять, в свою чергу, від слов. апелятива *оЬі(ок «текти, течу в
обихід» [Труб., Фасм., З, 101]. Звідси нині забутий місцевий ге¬
ографічний термін обіток «потік води, що щось огинає», а від
нього похідний прикм. обитічний, тобто обтічний. Утворився то¬
понім від основи тік, де звук к чергується з ч. Річку до 1783 на¬
зивали Дженалгач, що означало «така, що плутається», тобто має
звивисте русло. Під час кримських походів 1737 російські моря¬
ки Обиточну косу називали Віссаріоновою, мабуть, на честь одно¬
го з загиблих своїх товаришів [Фоменко, 70].

Оболонь — р-н м. Києва. Походить від апелятива оболонь <
праслов. *ЬоІпь > «низина» > «низина, вкрита травою».

Обухів — смт., рц. Київської обл. Розташоване на р. Кобрин,
пр. Стугни (бас. Дніпра). Час заснування невідомий. Вперше зга¬
дується в історичних документах XIV ст. як Лукавиця. У 1482 тат.
орда кримського хана Менглі-Гірея зруйнувала поселення. Піс¬
ля відбудови воно належало лит. кухмістру П.Олехновичу і нази¬
валося Кухмістрівщиною. 1588 поселення купив князь Острозь¬
кий. Деякий час воно належало Обуху, підданому князя, від ньо¬
го і закріпилася назва О. [ІМСУ, Кв, 464—465]. Походження
первинної назви — Лукавиця, за народним переказом, пов’язу¬
ють з боротьбою проти татаро-монголів у XIII ст. Назва Лукави¬
ця ніби походить від стріляння з луків [ІМСУ, Кв, 464]. Таке
тлумачення малоймовірне і являє собою приклад народної ети¬
мології. Можна припустити, що в основі назви лежить корінь
лук, як і в гідронімах Луква, Лукава, Лукавиця, і означає «звиви¬
на». Ймовірно, назва дана за розташування поселення на звиви¬
ні р. Кобрин [Фасм., 2, 532].

Овечі Води — рр.: 1) л. пр. Дніпра, Початок бере від Овечої
гряди у Верхньорогачицькому р-ні Херсонської обл., від якої й
одержала назву. Найменування гряди, очевидно, за випасання на
ній овець ; 2) пр. Самари (бас. Дніпра). На берегах р. здавна було
розвинене вівчарство. Звідси й назва.

Овідіополь (до 1789 — Хаджі-Дере) — смт., рц. Одеської обл.
Розташоване на сх. узбережжі Дністровського лим. Виникло
наприкінці XVIII ст. Назване так 1793 по імені давньоримсько¬
го поета Публія Овідія Назона. У свій час поет жив у засланні в
м. Томі, яке, як вважали донедавна, існувало на місці суч. О.
Згодом доведено, що воно було там, де розташований румунсь¬
кий порт Констанца. Отже, назва О. є свідченням історичної не¬
точності. Назва дана 1793. Тоді, за часів Катерини II, коли офі¬
ційна рос. топонімія переживала «грецьку моду». Звідси й другий
елемент складної назви — поль (д.-гр. поліс «місто»). Тур. форте-

254

ця Хаджі-Дере від хаджі «той, хто здійснив ходіння на прощу в
Мекку» і дере «долина», «річка» [Никон., КТС, 303\.

Овруцький (Словечансько-Овруцький) кряж — підвищення у
Поліссі, на пн. Житомирської обл. Простягається із зх. на сх. від
с. Усового до м. Овруча, від якого й одержало назву. Паралельна
назва від м. Овруч і с. Словечно, розташованого на кряжі. Утво¬
рення вігі двоелементного суф. -анськ. Значення терміна кряж
див. Донецький кряж.

Овруч (кол. Вручий, Вручій, Вручай) — м., рц. Житомирської
обл. Розташоване на р. Норин, л. пр. Ужа (бас. Дніпра). Одне з
найдавніших міст України і всієї сх. Європи. Час заснування не¬
відомий. Вперше в «Повісті временних літ» згадується 977 під
назвою Вручий (Вручій) як одне з міст сх.-слов. древлян, яких
підкорила київська княгиня Ольга. «Побегошу же Ольгу с войми
60 град рекомьій Вручий», — говориться в літописі. Після зруй¬
нування нею Іскоростеня (див. Коростень) Вручий став центром
древлянської землі. Походження назви остаточно не з’ясоване. Її
виводять від д.-р. вьрети «бити ключем, кипіти». О — протетич¬
не або з «во Вручий» [Никон., КТС, 303; Росп., 16; ЕСЛН, 39]
— активний дієприкм. теп. часу з основою *уьгрі від праслов.
*у ьгеіі «кипіти, пінитися, клекотіти»; пор. с.-х. вруток «джерело»
[ЕСЛН, 39]. Пор.: д.-р. -в(ь)р&тьць «джерело», а також назву од¬
ного з найбільш вируючих дніпровських порогів, який називали
Вручим (Вьручий) [Фасм., 1, 362; 3, 116; ЕСЛН, 39]. Ймовірно,
таку назву могла одержати спочатку річка зі швидкою течією в
тому ж розумінні (нині руч. Вручий, л. пр. Норина (бас.
Прип’яті), що витікае з Словечансько-Овруцького кряжа), а вже
від неї перейняло найменування поселення, що на ній виникло.
З часом назва Вручий Трансформувалася на Оврицкое место
(1437, 1498), Овруч. Часті давні слов. записи контексту сприя¬
ли виникненню вторинних аглютинативних утворень (утворення
довільних слів і граматичних форм шляхом приєднання до коре¬
ня афіксів): Вручий > а(б) Вручий > Овручий > Овруч [Росп.,
МО, 29, Ян., ОКЩ.

Оглав — див. Гоголів.

Одеса — м.-герой, обл. ц. Одеської обл., порт на Чорному мо¬
рі. Гадають, що вже за кілька століть до н. е. і до IV ст. н. е. тут
були грецькі пристані Істріан та Ісіаков, а на пн. сх. від них, бі¬
ля Тилігульського лим. — гавань Скопелі. Ще раніше на місці
суч. О. та її околиць були поселення кімерійців, скіфів, сарматів.
За часів Київської Русі тут жили сх.-слов. племена тиверців та
уличів. 1239—1240 татаро-монголи зруйнували слов’янські посе¬
лення, а місцевість приєднали разом із Причорномор’ям до Зо-

255

лотої Орди. На початку XV ст. пн.-зх. Причорномор’я перебува¬
ло під владою феодальної Литви, яка 1396 розгромила татарське
військо. Пізніше один з татарських воєначальників — Бей-Хаджі
на місці суч. О. заснував укріплення під назвою Хаджибей, Гад-
жибей (а згодом Качибей, Коцібіїв). У 1764 турки, готуючись до
війни з Росією, побудували поблизу Хаджибея фортецю Єні-Ду-
нья «Новий світ». У 1791, за Ясським мирним договором, Хаджи¬
бей і Єні-Дунья відійшли до Росії. 1793 за пропозицією видатно¬
го полководця О.В.Суворова почалось будівництво фортеці. 1794
за проектом інженера ФДеволана, під спільним керівництвом
фельдмаршала О.В.Суворова й адмірала Й.М.Дерібаса, біля фор¬
теці почалося будівництво майбутнього міста і порту, яке спочат¬
ку називали, як фортецю, Хаджибей. У 1795 Хаджибей під впли¬
вом «моди» на д.-гр. топонімію перейменовано на Одесу — від
назви старод. гр. колонії Одес, Одесос, Ордісос, яка нібито була
розташована на бер. Тилігульського лим. Пізніше було встанов¬
лено, що ця колонія знаходилась у Болгарії, в р-ні м. Варни.

Ожерельна — р., л. пр. Кінської (бас. Дніпра). Як засвідчує
Л.Т.Масенко, спочатку названа була Інженерною, від лінії укріп¬
лень на її берегах, побудованих у 70-х роках XVIII ст. Згодом від¬
булося переосмислення [Мас.].

Озерище — п. рук. Дніпра в Дніпропетровській обл. Назва ут¬
ворена від апелятива озерище «місце, де колись було озеро».

Озерна — 1) найдовша печера в Європі. Розміщена в межи¬
річчі Серету і Збручу в Тернопільській обл. Названа за наявність
у ній великої кількості красивих озер ; 2) верш. Українських Кар¬
пат. Розташована на Горганах, неподалік від оз. Синевир, від яко¬
го й одержала назву.

Озернянка — р., л. пр. Тереблі (бас. Тиси). Назва за розміщен¬
ня в долині річки, зокрема в її середній течії, високогірських
озер.' Утворилася за допомогою суф. групи -янк(а).

Озеро — рр.: 1) п. пр. Остра (бас. Десни); 2) в бас. Горині.
Назва підкреслює слабку протічність рік, широкі розливи під час
повені; оз.: 1) на Кінбурнській косі Чорного моря; 2) в Ківерців¬
ському р-ну Волинської обл.; 3) у Володимирецькому р-ні Во¬
линської обл. Яскравий приклад переходу апелятива озеро у
власну назву Озеро.

Озерянське — оз. на пд. зх. Чернігівської обл. Розташоване
неподалік від с. Озеряни Бобровицького р-ну, від якого й перей¬
няло назву. Утворена за допомогою суфіксації: спочатку -ян, а
потім -ськ(е). Аналогічне утворення топоніма Озерянський кряж
— підвищення в Житомирській обл. Розташований на пд. зх. від
Овруцького (Словечансько-Овруцького) кряжа біля с. Озеряни

256

Олевського р-ну. Суф. -ський вказує на відношення до об’єкту
на місцевості — с. Озеряни.

Озоя — верш. Українських Карпат. Як вказує Ю.О.Карпенко,
це румун, назва, запозичена зі слов. * оіг + зо/'ь. Звідси с.-х още
«тінисте місце» [Карп., ТГР].

Окінка — р., л. пр. Стиру (бас. Прип’яті). У верхів’ї
с. Оконськ. Пор. окно «открнтая польїнья в трясине» [Даль, 2,
663], «чиста вода на болоті» [Нежн., 207]. Утворена від основи
ок- за допомогою форманта -інка [Пура, НРГ, 96].

Окнище — оз., мальовнича своєрідна неповторна водойма.
Розташована поблизу с. Оконськ на Волині. Назва від укр. окни
— «джерело, невелике озеро з чистою водою». Живиться джере¬
лами карстових вод, що витікають з-під стрімких крейдяних стін
з глибини більше як 15 м. Суф. -ищ(е) вказує на місце, де були
розміщені джерела.

' Оконське — оз. на сх. Волинської обл. Назва від окни (див.
Окнші^е). Утворена за допомогою суф. -ськ(е).

Олевськ — смт., рц. Житомирської обл. Розташоване на
р. Уборть, п. пр. Прип’яті (бас. Дніпра). Вперше згадується 1488,
у документі, в якому київський боярин Пирхало прохав київсь¬
кого воєводу дати йому в «держание волость Олевско, отодви-
нувши инших бояр» [О., 242]. Назву місцевості пов’язують з іме¬
нем Овруцького князя Олега Святославича, який жив у другій
половині X ст. За народними переказами, поселення в давнину
називали Олеговим городищем. Згодом назву скоротили до од¬
нослівної Олегськ, а ще пізніше, для зручнішої вимови, транс¬
формували на Олевськ.

Олександрівна (деякий час Бахметьєве) — смт., рц. Донецької
обл. Розташоване на р. СамараЧбас. Дніпра), в пн.-зх. частині
обл. Засноване 1762 на землях генерала Норова, які він одержав
у дарчу від царського уряду. Походження назви не з’ясовано. За
народними переказами, поселення носить ім’я сина одного з
магнатів-землевласників. Населених пунктів з назвою антропо-
німічного походження Олександрівка досить багато. В «Укр.-рос.
словнику-довіднику географічних назв Укр. РСР» подано най¬
більші з них загальною кількістю 39 [Нежн., 95].

Олександрія —1) м., рц. Кіровоградської обл. Розташоване на
р. Інгулець (бас. Дніпра). У 40-х роках XVII ст. на місці О. запо¬
різький козак Ус влаштував зимівник Усівку. Із заснуванням Но¬
вої Сербії Усівку в 1754 було заселено сербами і хорватами, а зго¬
дом волохами і перейменовано на Бечею (паралельна назва Бе-
ча, Бечка — по імені р. Бешки, що впадає нижче в Інгулець). 1784
слободу перетворено на місто і названо на честь онука Катери-
17 - 83110

257

ни II — Олександра І; 2) дендропарк у м. Білій Церкві Київської
обл. Розташований на р. Рось (бас. Дніпра). Закладений напри¬
кінці XVIII ст. поміщицею Олександрою Браницькою.

Олексієво-Дружківка — смт., підпорядковане Дружківській
міськраді Донецької обл. Розташоване на р. Кривий Торець
(бас. Сів. Дінця). На початку XVIII ст. тут, в урочищі Паршаків-
ка, було засновано запорізький пікет, що входив до Самарської
паланки (паланка — адміністративно-територіальна одиниця в
Новій Січі 1734—1775), біля якого почали оселятися кріпаки-
втікачі. У годину лихоліття, в 1769, під час одного з останніх на¬
бігів кримчаків, запорожці Паршаківки та козаки зі святогорсь-
ких, маяцьких, торських та інших слобід дружно розгромили та¬
тар, після чого Паршаківку на честь дружної боротьби почали
звати Дружківкою [ССС, 2, 21, 43; «История парафии Михай-
ловск. церкви в Урочище Паршаковка», Бахмут, стор. 6]. Тлума¬
чення назви Дружківки, а звідси й міста Дружківки, від антро-
поніма Дружко надумане, нічим не підтверджене. Суч. назва ви¬
никла у 1939 внаслідок об’єднання с. Дружківки з сусіднім с.
Олексйвкою, названою по імені магната Гаврилова [Ян., ГНР,
95-96- } Ян., ОКД].

Олех (Олега, Ольгов Колодязь, Ользовьій Пристень) — р.,
п. пр. Бабки (бас. Сів. Дінця). Назва від місцевого ботанічного
терміна олех «ольха, ольшаник» (Аіпиз СаегІЇї.) — дерева і кущі з
родини березових, що підтверджується історичними документа¬
ми. Інші варіанти — Олега, Ольгов Колодязь — виникли пізні¬
ше як переосмислення терміна олех [Агєєва, 116]. Назва Колодязь
див. Білий Колодязь. Пристень — «крутий схил з глибоко вріза¬
ною долиною» (див. $ Барвінкове).

Олешківські піски (кол. Олешшя) — територія на Лівобереж¬
жі Дніпра, неподалік від впадіння його у Дніпровський лим.,
вкрита піщаними та супіщаними ґрунтами. В минулому тут рос¬
ли ліси, про які згадує д.-гр. історик Геродот у V ст. до н. е. Від
поширення в цих лісах вільхи (ольхії) походить д.-р. назва Оійще
(Олешье) в розумінні «вільховий ліс». Звідси й виводять теп. наз¬
ву. Існують інші, менш вірогідні тлумачення. Подібні наймену¬
вання, утворені від даної топооснови, зустрічаються на значних
просторах сх.-слов. території: Олешка — р., л. пр. Тетерева (бас.
Дніпра); Олешки — р., л. пр. Дніпра; Олешня — рр.: І) п. пр. Ужа
(бас. Прип’яті); 2) п. пр. Убеді (бас. Десни); 3) п. пр. Псла (бас.
Дніпра); 4) п. пр. Ворскли (бас. Дніпра); 5) л. пр. Вересні (бас.
Прип’яті); 6) л. пр. Сухого Виру, впадає в оз. Замглай (в Черні¬
гівській обл.). Пор.: р. Алешня, р. Олешня в бас. Оки (Росія),
зал. ст. Олешня на залізниці Гомель — Чернігів та ін.

258

Олика — смт. Ківерцівського р-ну Волинської обл. Розташо¬
ване на р. Оличка (бас. Прип’яті). Перша згадка відноситься до
1149. Назва, ймовірно, похідна від р. Оличка (в минулому— Оли-
ца, Олика). Оличка (Олица, Олика) — рр.: 1) л. пр. Стиру (бас.
Прип’яті); 2) п. пр. Клецьки (бас. Прип’яті). Назва остаточно не
з’ясована. Її виводять з п. Оіока — Олика (Олича) — Олуча; з
тюрк, (осман.) *аІока «ущелина», «яр». Її порівнюють з с.-х. оіик
«жолоб, канава, рів, водний шлях на мілині» [ЕСЛН, 94].

Ольвія (Борисфен, Місто Борисфенітів) — м., засноване в VI
ст. до н. е. вихідцями з Іонії, головним чином з Мілета. Проіс¬
нувало понад 500 років. Це було велике грецьке місто-держава,
значний економічний і культурний центр того часу. Залишки йо¬
го збереглися на правому бер. Бузького лим. біля с. Парутиного
Миколаївської обл. Назва у перекладі з д.-гр. означає «щаслива».
Територія О. з 1920 — державний заповідник, що перебуває у ві¬
данні Інституту археології НАН України. В античній літературі
відоме під назвою Борисфен (за гр. назвою Дніпра), імовірно, за
те, що О. знаходилася неподалік від гирла Дніпра [БСЗ, 18, 385;
ІУ, 207]. #

Ольшанське — смт. Миколаївського р-ну Миколаївської обл.
Розташоване на правому бер. гирла Півд. Бугу. Засноване 1957 у
зв’язку з будівництвом цементного заводу. Назване на честь Героя
Радянського Союзу Ольшанського, що загинув у цих місцях під час
другої світової війни, будучи командиром десантного загону.

Омельник — рр.: 1) (Омельник Другий) іі. пр. Дніпра; 2) п. пр.
Псла (бас. Дніпра), 3) (Омельник Мокрий) п. пр. Переволоку (п.
рук. Дніпра) в Кіровоградській обл. НазЬу виводять від омели
(Уізсигп Ь.) — рід напівпаразитичних рослин з родини омелевих,
яких багато росте на берегах цих річок. Назва утворена від осно¬
ви прикм. омельний за допомогою суф. -ик [Стрижак, НРП, 89—
92]. Звідси, імовірно, назва Омельниха — два р^. Дніпра в Хер¬
сонській обл., утворена суф. -их(а); Омельничок — р., пр. Сухо¬
го Омельничка. Утворена складним суф. -ичок.

Онуфріївна — смт., рц. Кіровоградської обл. Розташоване на
р. Сухий Омельник, л. пр. Омельника (бас. Дніпра). Виникло в
кінці XVII ст. [УРЕ II, 7, 494]. Назва від імені її засновника ко¬
зака Онуфрія. Утворена за допомогою суф. -івк(а) від основи
Онуфрій.

Опака — р., п. пр. Бистриці-Тисменицької (бас. Дністра).
Назва не досить ясна. М.Трубачов виводить її з і.-є. *ар «вода,
річка» [Труб., 261]. Таке тлумачення не переконливе. Більш ві¬
рогідним є пов’язання гідроніма О. зі слов. *0(в)рока < слов. ді-
єсл. *рекіі зі слов. преф. *Ов- у значенні «навколо, з усіх сторін».

17 *

259

Семантична паралель до слов. *0(в)рока < слов. *0(в)рек зі зна¬
ченням «утворення, накопичення, осідати». Отже, опока — це
м’яка, в’язка глина, пухка речовина, все те, що осідає, утворює
відклади, зокрема на дні річки; явище, притаманне р. Опака.
Звідси назва [Курк., 13—16] (Див. ще Опішня).

Опалиха — р., п. пр. Самари (бас. Дніпра). Назва від опал,
опалиха — спалений викорінений ліс [Посп., ТОН, 143], серед
якого протікає річка. Пор. назву р. Згар.

Опілля — частина Подільської вис., найвища і найбільш роз¬
членована її зх. частина. Розташована між л. пр. Дністра — Золо¬
тою Липою і Верещицею. На пд. підходить до Дністра, а на пн. до
Гологір. Назва від терміна опілля «місцевість, вільна від лісу» (тер¬
мін мав й інші значення і широко відбився в сх.-слов. топонімії).

Опір (Опор) — р., п. пр. Стрия (бас. Десни). О.І.Соболевсь-
кий назву ототожнює з античною формою ОрИагиз, яку можна
наблизити до фрак. (дак. -рага) -рНага «брід» [Соб., РСЕ, 41].
Більш імовірне її тлумачення від укр. апелятива опір [Труб., ПУ,
215]. Приклад негаційного гідроніма. Пор. Нетіч, Нетеча.

Опішня (кол. Опошнь) — смт. Зінківського р-ну Полтавської
обл. Розташоване на правому бер. р. Ворскла (бас. Дніпра). Час
заснування невідомий. Гадають, що воно виникло в XII ст., про¬
те перша згадка відома з XVII ст. Назва від опока — осадочна
легка шарувата світло-сіра порода, що складається з аморфного
та дрібнозернистого кремнезему з домішками глауконіту, піща¬
них та глинистих частинок. Звідси кол. назва Опошнь — «посе¬
лення на опокових урвищах» [Пад., 208]. Згодом назва трансфор¬
мувалася на Опошня > Опішня. Пор.: м. Опочка Псковської обл.
Росії, р. Опічна (Опочна) — пр. Синюхи (бас. Півд. Бугу). Най¬
менування рік і н. п., які утворилися від цього д.-слов. слова,
зустрічаються в Курській обл. Росії, в Польщі, Чехії, Словаччи¬
ні. Д.-слов. опока означало ще «скеля».

Орджонікідзе (кол. с. Покровське) — 1) м. обласного підпо¬
рядкування Дніпропетровської обл. Розташоване в пониззі р. Ба-
завлук, п. пр. Дніпра. Вперше згадується під 1775 як с. Покров¬
ське. Згодом Катерина II віддала його князю Вяземському. 1886
розпочато видобуток марганцевої руди. Виросло декілька рудни¬
ків, у тому числі Покровські копальні, які в 1922 перейменовано
на Олександрівську дільницю Максимівського рудника, названу
по імені с. Олександрівки, що лежало поблизу. У 1934 Олексан¬
дрівську дільницю перейменовано на рудник ім. Орджонікідзе. У
1956 внаслідок об’єднання гірських селищ і с. Олександрівки бу¬
ло створено м. Орджонікідзе; 2) смт., підпорядковане Феодосій-
ській міськраді АРК. Розташоване на сх. узбережжі Чорного мо-

260

ря, на мисі Кіік-Атлам. Засноване у 1900. Назви по імені діяча
кол. Радянської держави Г.К.Орджонікідзе.

Ореанда — смт., підпорядковане Ялтинській міськраді АРК,
курорт. Розташоване поблизу м. Ялти на узбережжі Чорного мо¬
ря. Вважають, що О. виникла в глибокій давнині. Значення наз¬
ви, як і мовна приналежність ойконіма, невідомі. Припускають,
що назва могла бути занесена греками-колоністами, вихідцями з
м. Мілета, до якого, за свідченням Помпонія Мели (1-ша пол. І
ст. н. е.), підходили відроги малоазійських Таврів, відомі тоді під
назвою Ороанди. Назва останніх походить від д.-гр. огоз, іон.
оигоз, еоз «гора, підвищення» та оусіаіо «ділити, розподіляти».
Дослівно: «Гірське відгалуження Таврійських гір» [Стрижак,
ЕГС ; 179-181 ].

Оржиця (Оржица — 1550, Жжица — 1552, Ржица —1645, Сьі-
рая Оржица — СГУ, 400) — 1) р., п. пр. Сули (бас. Дніпра). Назву
виводять від старод. слова рьжиця, коренем якого є ржа «іржа».
Назва, треба думати, дана за колір води: течія річки повільна, в її
заплаві багато боліт. Утворилася назва за допомогою давнього гід¬
ронімічного суф. -иц(я) [Стрижак, 51—52\ ; 2) смт., рц. Полтавсь¬
кої обл. Розташоване на високому правому бер. р. Оржиця (бас.
Дніпра), від якої й одержала назву. У письмових документах упер¬
ше згадується в XVI ст. Пор.: неподалік розташоване с. Іржавець.

Оржів — смт. Рівненського р-ну Рівненської обл. Розташо¬
ване неподалік від впадіння р. Устя в Горинь (бас. Прип’яті).
Виникло на початку XVI ст. з трьох поселень: Оржева, Дубини
і Мшакова. Достовірного пояснення походження назви О. не¬
має. Б.Я.Думін висловив думку про можливість,зв’язку топоні¬
ма з д.-р. словом рьжиця > ржа > фжд\Пор. Оржиця.

Оріль (літоп. й'гьла, Єрель, Орел, Оггеї, Арел, Орель, Оугль,
Угла, Уголь — СГУ, 400, Труб., ПУ, 229) — р., л. пр. Дніпра. По¬
ходження назви остаточно не етимологізованоМснує кілька гіпо¬
тез. У літоп. 1152 згадується під назвою Уголь, Оугль — слов.
«кут». Гадають, що слов. Уголь, Оугль є аналогією полов. Єрель,
його калькою (перекладом). У літоп. під 1183 при описі знаме¬
нитої перемоги Святослава над половецьким ханом Кобяком го¬
вориться: «Возвратишася Русь и стояша на месте нарицаемом
Ерель, его же Русь зовет Уголь...» [ПСРЛ, 2, 128\. Назву Єрель
виводять від тюрк. *аігіІі «кривий» або аігуїу «кутастий» [Фасм.,
З, 151], дану за вигин русла. Гадають також, що назву О. слід ро¬
зуміти не в значенні «вигин ріки», а в значенні «окраїна руської
землі, що клином заходить в степи кочівників». Виходячи з цьо¬
го, назву могли дати тільки руські люди, причому словом, запо¬
зиченим у тюрк, племен [див. Труб., У].

261

Орі'лька — 1) р., л. пр. Орелі. Назва від Оріль, утворена за до¬
помогою демінутивного суф. -к(а). Дослівно: «Маленька Оріль»;
2) смт. Лозівського р-ну Харківської обл. Розташоване на заліз¬
ниці Красноград — Лозова, на р. Орілька, л. пр. Орелі (бас. Дніп¬
ра), від якої перейняло назву. Засноване 1902.

Оріхів — м., рц. Запорізької обл. Розташоване на р. Конка
(бас. Дніпра). На місці тат. поселення Сім татарських мечетей ви¬
ник зимівник запорізького козака Лиска, а 1796 — с-ще Оріхова
Балка , або Оріхове. 1799 відомий як Оріхів Городок, 1801 — Орі¬
хів. Існує кілька версій щодо походження назви. За однією, Орі¬
хова Балка одержала своє найменування від водяного горіха — ро¬
гульки, рогатого або чортового горіха (Тгара паїапз Ь.). За іншою,
О. назвали переселенці з с. Оріхівки Миргородського повіту Пол¬
тавської губ. [ЗООД, 203\, що більш вірогідно. Цілком можливо,
що переселенці з Оріхівки оселилися в урочищі Оріхова Балка.

Оріхівка — р., л. пр. Дніпра. Найменування, за М.А.Макси-
мовичем, від назви місцевих водяних або рогатих горіхів (водяний
каштан, рос. — рогульник) (Тгара паїапз Ь.) [Максимович, 1, 20],
у минулому поширених у річках України, нині вимираюча водя¬
на рослина. Назва утворилася від основи прикм. оріхова за допо¬
могою суф. -к(а). Звідси ж Оріхова — п. р^к. Дніпра, в Херсон¬
ській обл. Назва утворена суф. -ов(а). Оріхове — оз.: 1) на пн.
Волинської обл.; 2) у Золотоніському р-ні Черкаської обл. Наз¬
ви утворені за допомогою суф. -ов(е). Пор. оз. Оріхове біля м.
Мурома Володимирської обл. Росії. Як засвідчує В.А.Меркулова,
на Русі в X—XII ст. водяні горіхи були у широкому вжитку: їх су¬
шили, товкли й додавали до борошна. У XVIII ст. в Україні во¬
дяні ( горіхи розводили в ставках [Меркулова, 20].

Орчик — р., п. пр. Орелі (бас. Дніпра). Гідронім утворено від
основи Оріль та демінутивного суф. -чик.

Осинище — р., л. пр. Путилівки (бас. Горині. Назва від дієсл.
осина (осика або тополя тремтяча (Рориіиз ігетиіа) — дерево ро¬
дини вербових), утворена за допомогою суф. -ищ(е). Останній
вказує на поширення в долині річки осик. Звідси ж Осинівка —
р., п. пр. Осколу (бас. Сів. Дінця). Назва утворилася за
допомогою суф. -івк(а). Дана за поширення осик (осини) на бе¬
регах річки. Подібне походження назви Осичка — р., п. пр. Рось-
ки (бас. Дніпра), утвореної за допомогою суф. -к(а), який вказує
на здрібнілість гідроніма.

Оскіл (Осколь, Оскаль, Оскуль, Вьсколь, Оскола — СГУ, 404—
405) — р., л. пр. Сів. Дінця (бас. Дону). Впродовж тривалого часу
в пошуках походження гідроніма О. було запропоновано ряд гіпо¬
тез, припущень, здогадок. Деякі вчені етимологію О. ставили в од-

262

йому ряду з етимологією р. Ворскла (Ворскол), причому в розу¬
мінні «потік, вода» [Вост.]. Інші пов’язували із д.-слов. оскол «ске¬
ля» [Фасм., 3]. Ще інші виводили від словосполучення О (біля)
скал (скель), дослівно «річка, що витікає зі скель» [Срезн., 2]. Її
виводять також із тюрк. §оІ «сто річок», де *аг — нумератив-
ний член, а *§оІ «рука(в), відгалуження», «долина». Найбільш ві¬
рогідним є тлумачення, за яким перший компонент Ос співстав-
ляють з назвою народу алани {оси, яси, йаси), котрі, як відомо,
тривалий час жили в бас. О. Другий компонент — д.-тюрк. *коІ
(%оІ) — означає «широка долина, велике русло, рукав річки». Дос¬
лівно: Ос-кол — «Яська (аланська) річка» [Доброд., 123—127]. Та¬
ку назву могли дати не самі алани, а тюрки — сусіди алан (ясів)
[Там же^. Звідси ж Краснооскільське вдсх.

Осниця — рр.: 1) л. пр. Горині (бас. Прип’яті); 2) (Осина, Бо-
лотник) п. пр. Жерева (бас. Тетерева); 3) (Осница, Осниза) п. пр.
Случі (бас. Горині). Назва від діал. осниця «болотне місце», що
підтверджує і варіанї Болотник.

Осока — р., п. пр. Ужа (бас. Прип’яті). Назва афіксально не
оформлена — від осока (Сагех) — рід рослин родини осокових.
Дана, ймовірно, за поширення осоки в долині річки.

Осокоринка — р., п. пр. Дніпра. Назва від осокір або тополя
чорна (Рориіиз підга Ь.). Дана за поширення на берегах річки
осокорів. Утворена від топооснови за допомогою суф. -инк(а).
Звідси ж Осокорівка — р., л. пр. Плоскої Осокорівки (бас. Дніп¬
ра). Ціла система Осокорівок фіксується у матеріалах XVIII ст.
[СГУ, 405]. Утворена суф. -івк(а).

Остер — 1) (літоп. Вострь, Вьстрь, Острь) — р., л. пр. Десни
(бас. Дніпра). Вперше згадується в літописі 987 (988), коли ки¬
ївський князь Володимир Святославцч «нача ставити городьі по
Десн и по Востри, и по Трубежеви, по Сул'і, и по Стугн-Ь бо
рать от Печеніг» [ПСРЛ, 1, 52]. Назва 3\Є більш новітня і від¬
носиться до XV ст. У більш давній формі назви виділяється ко¬
рінь -остр-. Пор. слово гострий, укр. діал. острий, рос. діал. вос-
тер, д.-р. остр, ст.-слов. острь, вьсирь, острь, пд.-слов. (словен.)
озіег, оізіег. У давнину слово острий мало значення «швидкий»
[Стрижак, ЕЕ, 85; Карп., ТБ, 159]', 2) м. Козелецького р-ну Чер¬
нігівської обл. Розташоване при впадінні р. Остер у Десну. Звід¬
си й назва. Вчені гадають, що в околиці м. Остра існувало літоп.
м. Городець (Городок) (В)острьскій, він же Острь, Острецький,
Гюргевь Городець, котрий згадувався під 1098 і являв собою од¬
ну з фортець, що захищала Київську Русь від вторгнення кочів¬
ників. Під час тат.-монг. навали місто було зруйновано. Суч. О.
відомий з XVI ст. Звідси ж Остра — р. в бас. Зах. Бугу (бас. Віс-

263

ли); Остриця — р., л. пр. Прип’яті (бас. Дніпра), утворена суф.
-иц(я). ,

Острів’янське озеро — розташоване в Шацькому р-ні Волин¬
ської обл., відноситься до групи Шацьких озер. Назва від с. Ос-
трів’я, розташованого на сх. бер. оз. Село ж найменоване так то¬
му, що воно розташоване між озер , ніби на острові: на пд. близь¬
ко підступають озера Чорне Мале і Климовське, на сх. — вели¬
ке плесо Луки, на пн. Піщанські озера, а зх. — кілька невеликих
ставків. Назва утворилася від острови за допомогою складного
суф. -янськ(е).

Острог — м., рц. Рівненської обл. Розташоване на р. Вілія, пр.
Горині (бас. Дніпра). Час заснування невідомий. Вперше згаду¬
ється в Іпатіївському літописі 1100 як н.п. Київської Русі [ПСРЛ,
2, Іпат. літоп., 249]. Твірна основа не ясна, її виводять від д.-р.
апелятива острог — огорожа, дерев’яне укріплення з колод, пос¬
тавлених сторч і загострених зверху, в’язниця. У рос. державі цей
термін існував до XVII ст. Пор. Іркутський Острог (нині Ір¬
кутськ), Томський Острог (нині Томськ) тощо.

Отиня — смт. Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.
Розташоване на р. Опрашина (бас. Дністра). Відоме з XIII ст. як
Вотьнинь. Походження назви остаточно не встановлено. Існує
кілька версій. Найбільш вірогідне утворення від антропоніма
Ота за допомогою суф. -ин. У XV ст. на Покутті мав свої землі
якийсь Іоаппі ОїїЬа (1493). [Буч., 55].

Отрадне — смт., курорт, підпорядковане Ялтинській міськра¬
ді АРК. Розташоване на бер. Чорного моря сх. Ялти. Назва від
апелятива отрада — укр. «відрада, утіха», обумовлена розташу¬
ванням О. серед чудової приморської природи.

Охтирка — 1) р., л. пр. Ворскли (бас. Дніпра). Походження
назви остаточно не встановлено. Існує кілька гіпотез. Вважа¬
ють за можливе походження гідроніма з Іран. *ак-(ига «біла
фортеця» [Соб.]. Нині назву виводять від тюрк. *ак-ііг «біла
скеля» — підвищення, розташованого на околиці м. Охтирка,
на березі річки, що більш вірогідно (Стрижак). Пор.: поселен¬
ня Ахтіар («Біла скеля»), на місці якого було побудовано Се¬
вастополь; 2) (кол. Ахтирка) м., рц. Сумської обл., розташова¬
не на р. Охтирка, від якої й перейняло назву. Засноване 1641
селянами і козаками з Правобережної України. Назва утворе¬
на суф. -к(а).

Очаків — м., рц. Миколаївської обл. Розташоване на пн. бер.
Дніпровського лим. Збудоване на місці старод. гр. м.-колонії
Алектора, що існувало тут у І—III ст. н. е. На початку XV ст. ли¬
товські феодали з метою посилення колонізації Причорномор’я

264

побудували тут фортецю Дашів. У 1492 кримський хан Менглі-
Гірей зруйнував її і збудував фортецю Кара-Кермен («Чорна
фортеця»). Пізніше фортеця була захоплена Туреччиною і діста¬
ла нову назву: спочатку * Огу-каїе, а згодом *Асі-каІе. Гадають,
назва поступово змінилася на рос. основі на Ачаков > Очаков >
укр. Очаків. В.Никонов припускає можливість утворення топо¬
німа в^д тур. *осак ( о<Еа§ ) «рів, рівчак».

Очаківське гирло (Бугазьке гирло) з’єднувало Дністровський
лим. з Чорним морем. Назва, ймовірно, від тур. *осак (осІ 2 а§)
«рів, рівчак». Колишня назва від тюрк, богаз (гирло, потік).

Очеретине — смт. Ясинуватського р-ну Донецької обл. Розта¬
шоване на залізниці Ясинувата — Дніпропетровськ. Засноване
1880 у зв’язку з будівництвом цієї залізниці. Назву зал. ст., а зго¬
дом і с-ще дістали від урочища Очеретяна балка, неподалік від
якого будували станцію. Найменування балки від очерет
(РЬга§тіІез Тгіп.) — рід трав’янистих рослин з родини злаків. Ут¬
ворення за допомогою форманта -ин(е). Звідси Очеретинка — рр.:
1) л. пр. Вершини (бас. Прип’яті); 2) п. пр. Горині (бас. Прип’яті).
Назва, утворена за допомогою суф. -инк(а) (див. Очеретине); Оче-
ретувата — р., л. пр. Кільчені (бас. Самари). Назва утворена за до¬
помогою суф. -уват; Очеретяна — л. пр. Висуні (бас. Інгульця).
Назва від апелятива-прикм. очеретяна ; Очеретянка — рр.: 1) л. пр.
Ірпеня (бас. Дніпра); 2) л. пр. Стугни (бас. Дніпра); 3) п. пр. Ін¬
гульця (бас. Дніпра); 4) п. пр. Саксагані (бас. Інгульця); 5) п. пр.
Терну (бас. Сули); 6) п. пр. Харкова (бас. Сів. Дінця). Назви утво¬
рилися від прикм. очеретяна за допомогою суф. -к(а).

п \

Павлиш (кол. Бутівка) — смт. Онуфріївського р-ну Кірово¬
градської обл. Розташоване в долині р. Омельник, п. пр. Дніпра,
за 16 км на південь від пристані Кременчук. Відоме з 1776, од¬
нак гадають, що засноване в XVII ст. козацьким отаманом Пав¬
лом Бутом, відомим в історії під прізвищем Павлюк, згодом —
гетьман нереєстрованих запорізьких козаків, керівник селянсь¬
ко-козацького повстання 1637, після розгрому якого був страче¬
ний у Варшаві. Спочатку поселення називалося Бутівкою. Отже,
в основі топоніма лежить корінь від імені Павло.

Павлоград — м., рц. Дніпропетровської обл. Розташоване на
р. Вовча (бас. Дніпра). На місці суч. П. запорізький старшина
Матвій Хижняк (за іншими даними, Хижняківський) 1770 заклав
зимівник. У 1775 його було перетворено на військову сл. Матві-

265

ївку, яка стала штаб-квартирою Луганського пікінерського пол¬
ку і була перейменована в Луганку. У 1780 поблизу неї виник
шанець — військове поселення-укріплення, назване по імені
спадкоємця престолу Павла — Павлоградом. У 1784 населення з
укріплення переселено в Луганку, яка з 1979 почала називатися
м. Павлоградом [«Россия», 14, 627—628\.

Паднівська — р., п. пр. Старої (бас. Стоходу), тече по Урочи¬
щу Падніва, назва якого, ймовірно, походить від географічного
терміна падь, падина «невелика рівнина у западині» < праслов.
*рад-іпа в тому ж значенні. Назва утворилася від основи Падн-
за допомогою складного суф. -ів + -ськ- та флексії -а.

Паліївка (Паліївщина) — р., п. пр. Унави (бас. Дніпра). Наз¬
ву пов’язують з іменем народного героя кінця XVII — початку
XVIII ст., керівника народно-визвольної боротьби на Правобе¬
режній Україні проти польсько-шляхетського загарбання
С.П.Палія-Гурка. Утворена за допомогою суф. -івк(а) (-івщин-а).

Пантаївка — смт., підпорядковане Олександрівській міськра¬
ді Кіровоградської обл. Розташоване на залізниці Кіровоград —
Кременчук і автошляху Сміла — Олександрія. Засноване 1960
внаслідок об’єднання населених пунктів Пантаївки і Нового
Життя. Під час прокладання залізниці тут була побудована зал.
ст., названа по імені розташованого поблизу с. Пантезівки, при
цьому назву дещо змінили. С. Пантезівка, як свідчить місцевий
краєзнавець Т.І.Орел, засноване спадкоємцем якогось земле¬
власника Пантезея, іменем якого й названа. Антропонімічне ут¬
ворення на -ївк(а).

Пантелеймонівна — смт. Ясинуватського р-ну Донецької обл.
Розташоване на залізниці Горлівка — Ясинувата. Засноване 1926
у зв’язку з будівництвом неподалік від зал. ст. Пантелеймонівка
динасового заводу, біля якого незабаром виникло с-ще, котре
перейняло назву зал. ст. Пантелеймонівка. Остання має культо¬
ве походження: вона була відкрита 1876 у день св. Пантелеймона.
Суф. утворення на -івк(а).

Пантин — р., л. пр. Малого Серету (бас. Дунаю). Походжен¬
ня назви остаточно не встановлено. Деякі дослідники виводять
від молд. пантз «схил». Інші вказують на слов. словотворення
гідроніма від імені Панта (Пантелеймона) [Карп., ТБ, 160\. Ут¬
ворення на -ин. Звідси ж Пантинець — р., п. пр. Пантину, утво¬
рилася за допомогою демінутивного суф. -ець.

Панютине (до 1872 — Лозова-Азовська) — смт. Лозівського
р-ну Харківської обл. Виникло 1869 під час будівництва Курсь-
ко-Харківсько-Азовської залізниці. Назва від прізвища царсько¬
го генерала Панютіна, на землях якого була побудована станція.

266

Флексія -е являє собою словотворчий засіб. Кол. назва — від
р. Лозова і напряму залізниці, що веде до Азовського моря.

Папоротня — р., л. пр. Ірші (бас. Тетерева). Назва від папо¬
роть (Ріегорзісіа), сільвінія плаваюча (ЗаМпіа МісЬ.) — рослина,
що росте в неглибоких водоймах і на заболочених місцях. Дана
за поширення її в руслі р. Утворення на -н(я).

Параска — р., п. пр. Невільниці (бас. Пруту). Ю.О.Карпенко
назву виводить від молд. пзрзси «залишати, занехаяти» в озна¬
ченні «занеяхана». Згодом назва зазнала впливу укр. жіночого
імені Параска [Карп., ТБ, 160\.

Парашка — верш. Українських Карпат. Розташована в Бески¬
дах. Назва від жіночого імені Парашка {Параска). Походження її
загадкове, можливо, тут сталося якесь переосмислення [Думін,
ТУК, 159].'

Партизани — смт. Генічеського р-ну Херсонської обл. Розта¬
шоване на залізниці Лозова — Сімферополь. Засноване 1874 у
зв’язку з будівництвом цієї залізниці. Назва від керченських пар¬
тизанів, розстріляних тут у 1919.

Первомайськ (кол. Ольвіополь) — м., рц. Миколаївської обл.
Розташоване при впадінні р. Синюха в Півд. Буг. У XVII ст.
польський уряд на правому бер. гирла Синюхи побудував сторо¬
жове укріплення Богополь («Боже місто»). У 1744 в урочищі Та-
тар-Орель, на правому бер. гирла Синюхи, побудував шестибас-
тіонний шанець (укріплення) під назвою Орловського або Ор¬
лик, біля якого згодом виросло поселення Орлик. Як вказує
В.В.Морачевський [«Россия», 14, 525], ця назва походить від
розташування тут прикордонного з Польщею стовпа з двоголо¬
вим орлом. За народними переказами, в цьому/ місці колись іс¬
нувало невелике поселення козака Орлика. У 1770 Орлик пере¬
йменовано на Єкатериношанц, у 1773 — Єкатеринин, у 1781 —
Ольвіополь на честь грецької колонії Ольвії, щочіснувала в ста-
род. часи на лівому бер. Бузького лим. У липні 1915 н. п. Ольві¬
ополь, Богополь і с-ще зал. ст. Голта були об’єднанЬв одне міс¬
то під назвою Первомайськ. Назва на честь свята 1 Травня. Ут¬
ворення за допомогою традиційного міського суф. -ськ. Перво-
майське — смт.: 1) підпорядковане Сніжнянській міськраді До¬
нецької обл. Розташоване на автошляху Сніжне — Таганрог. Час
виникнення невідомий. До категорії смт. віднесено у 1957; 2)
(кол. Джурчі) рц. АРК. Розташоване у верхів’ї р. Воронцовка
(бас. Чорного моря). Перша письмова згадка відноситься до
1798; 3) Жовтневого р-ну Миколаївської обл. Розташоване на за¬
лізниці Миколаїв — Снігурівка. Виникло у 1932. Первомайський
— смт.: 1) (кол. с-ще шахти № 2) підпорядковане Сніжнянській

267

міськраді Донецької обл. Розташоване на автошляху Сніжне —
Таганрог, поруч із смт. Первомайське. Виникло у 1910; 2) (кол.
Лихачове) рц. Харківської обл. Розташоване на залізниці Харків

— Лозова, у верхів’ї р. Орелі, л. пр. Дніпра. Виникло у 1924 на
місці кол. поміщицької економії Лихачова. Звідси стара назва
[УРЕ І, 2 > 42].

Перевальськ (кол. Селезнівський рудник, Паризька Комуна)

— м., рц. Луганської обл. Виникло в кінці XIX ст. Розташоване
неподалік від р. Біла, на перевалі одного з відрогів Донецького
кряжа. Звідси суч. назва. Кол. найменування Селезнівський — від
назви смт. Селезнівка (див.), розташованого за 6 км.

Перевід — рр.: 1) л. пр. Серету (бас. Дунаю); 2) п. пр. Лисо-
гору (бас. Сули); пот. 3) п. пр. Окопу, л. пр. Пруту. Назва від пе¬
ревід — штучний рукав річки, яким переводять воду. У першому
і другому гідронімах воду переводили до млина, в третьому, щоб
вода від потоку під час повені не робила шкоди, було зроблено
перевід — рів, яким воду перевели до Окопу, л. пр. Пруту. Око¬
пом назвали так тому, що потік окопали, тобто поглибили русло
[Карп., ТЬ,'161].

Переволок — рр.: 1) п. рук. Дніпра в Дніпропетровській обл.;
2) п. пр. Дніпра. Назва від волок «перешийок між двома ріками,
через який перетягують човни або товар з однієї річки в іншу»
[Даль, 3, 40]. Утворилася за допомогою преф. пере-. Колись тут
перетягали канжи (човни). Звідси: Переволока — рр.: 1) п. рук.
Дніпра в Дніпропетровській обл.; 2) п. пр. Дніпра. Переволочка —
р., л. рук. Дніпра. Назва від Переволока, утворена демінутивним
суф. -к(а). Переволочна — смт.: 1) Прилуцького р-ну Чернігівської
обл., розташоване на р. Удай (бас. Сули). Дослідники вважають,
що П. — це літоп. м. Переволока, яке згадується в XI ст. [«Россия»,
7, 368—1092]; 2) Кобеляцького р-ну Полтавської обл. Розташова¬
не на лівому бер. Дніпра поблизу гирла р. Ворскла. Час заснуван¬
ня невідомий. Під П. 1709 капітулювали рештки розгромленої під
Полтавою шведської армії. Пор. н. п. Перевалочне у Білорусії.

Перепнське — смт. Рожнятівського р-ну Івано-Франківської
обл. Розташоване на лівому бер. р. Ломниця, п. пр. Дністра.
Перша згадка відноситься до другої половини XIII ст. Гадають,
що назва походить від перегін, утворена за допомогою прикм.
суф. -ськ(е); в минулому тут переганяли коней з Галичини до
Угорщини, а угорських до Галичини. За іншою версією, також
від перегін, але в іншому значенні: під час захоплення в XV ст.
кращих земель польськими феодалами селянські господарства
переплановувались, селян зганяли, переганяли на гірші землі,
т. зв. гони, що вірогідніше.

268

Перекоп — с. Банківського р-ну Харківської обл. Розташова¬
не між верхів’ями рр. Мжа (бас. Дону) і Коломак (бас. Дніпра).
Вперше згадується в «Смотренной книге» міст Охтирського пол¬
ку під 1686. А.Н.Слюсарський припускає, що воно побудоване
1601. У той час П. лежав на Муравському шляху, по якому та¬
тари часто робили набіги. Проти цих наскоків, як гадають, бу¬
ло зроблено Перекоп — широкий і глибокий рів з валом [ОХЕ,
2, 267\. Однак в «Книге Большому Чертежу», написаній в 20-х
роках XVII ст., вказується про існування Перекопу між ниніш¬
нім м. Валки і с. Перекоп з давніх часів: «рву верстві с три, а ров
в ширину сажени с полторьі, а в глубину сажень, а инде и боль-
ше. А по сторонам того рву обойти нельзя: пришли леса и бо¬
лота» [КБЧ, 64]. Цілком імовірно, що назва П. пов’язана з дав¬
нім Перекопом.

Перекопська затока — розташована на пн. зх. Чорного моря,
відгороджує із зх. від материка Кримський п-ів. Назва від розта¬
шування біля Перекопу (,див. Перекопський перешийок).

Перекопський перешийок — перешийок на пд. України, між
Каркінітською затокою Чорного моря та Сивашем, з’єднує
Кримський п-ів з материком. Назва від тюрк. *Ог-кару, де *ог —
«вал з ровом», *кару — «ворота». Дослівно: «Ворота у валові з ро¬
вом». У слов. мовах переосмислене на Перекоп в означенні «вал з
ровом, що перетинає перешийок по всій ширині». П.п. із неза¬
пам’ятних часів був укріплений — перекопаний ровом з валом,
звідки й назва. Існує думка, що рів у давнину був каналом, який
зв’язував Чорне й Азовське моря. Як свідчать римський учений
Пліній Старший (І ст. н. е.) і візантійський імператор Костянтин
Багрянородний (X ст.), ці споруди (вал з ровом) були створені
близько 2 тис. років тому для оборони п-ва. Пізніше вони не по¬
новлювались. Від назви перешийка походить назва м. Краснопе-
рекопськ (див.), затоки і групи озер. За свідченням Страбона і
Птоломея ; старод. ( греки П.п. називали Та/гоз А- «рів».

Перекопські озера — на пн. Кримського п-ова Айгульське оз.
(див.). Красне оз. [див.). Походження назви Перекопські див. Пе¬
рекопський перешийок.

Перемишляни — м., рц. Львівської обл. Розташоване на
р. Гнила Липа (бас. Дністра). Перша писемна згадка про П. від¬
носиться до 1473. Назву виводять від власного імені Перемисл.
Однак суф. -ян(и) може вказувати на поселенців. Пор. сс. Гали¬
чани в Городоцькому р-ні Львівської обл. і в Горохівському р-ні
Волинської обл. — переселенці з Галича. Отже, назва П. могла
утворитися від його засновників — вихідців з Перемисла. Антро-
понімічне утворення на -ян(и).

269

Пересечен — літоп. м. у Київській землі. Перша згадка під
1154. Назва від д.-р. географічного терміна пересеч, пересечка
«перелісок», «перерізана ярами місцевість» [Нероз., 133].

Пересічна — смт. Дергачівського р-ну Харківської обл. Розта¬
шоване на берегах верхньої течії р. Уда (бас. Сів. Дінця) на ав¬
тошляху Харків — Суми. Засноване в середині XVII ст. Ймовір¬
но, що назва виникла від перехрестя (пересічення давніх шляхів):
з Харкова на Суми і з Криму на Білгород. Утворена від основи
пересіч- за допомогою суф. -н-.

Пересопниця — д.-р. літоп. м. (тепер с. Рівненського р-ну Рів¬
ненської обл.). Розташоване на правому бер. р. Стубла, л. пр. Го¬
рині (бас. Прип’яті). Вперше згадується в літописі під 1149. Наз¬
ву виводять від переспа, присба «гребля, насип, земляний вал» че¬
рез болота. В основі лежить д.-р. сьпь сопь «насип, вал» [Срезн.,
З, 810]. Пор. мікрор-н в Одесі Пересип. Звідси ж назва с. Перес¬
па на Волині. Структура назви: Переспа > Пересоп > Пересоп -
н - иця, утворена за допомогою суф. -иц(я) [ЕСЛН, 98].

Пересута — р., л. пр. Горині (бас. Прип’яті). Назву виводять
від д.-р. сути, с(ь)пу < ст.-слов. соути, с.-х. са-сути «наливати,
сипати» та преф. пере-. Дослівно: «литися, переливатися» [Шуль-
гач, СГ; Фасм., З, 812, 818].

Перечин — смт., рц. Закарпатської обл. Розташоване при впа¬
дінні р. Тур’я в Уж (бас. Дунаю) на залізниці Самбір — Чоп. У
документах 1266 говориться про землі цієї місцевості, що належа¬
ли якомусь магнату Перечі, від прізвища якого, можливо, й похо¬
дить назва. Антропонімічне утворення на -ин [ІМСУ, Зк, 355].

Перечинська улоговина — зниження між відрогами Українсь¬
ких Карпат. Назва похідна від смт. Перечин, в р-ні якого воно
розташоване.

Перещепіте — смт. Новомосковського р-ну Дніпропетровсь¬
кої обл. Розташоване вздовж лівого пологого бер. Орелі. Час ви¬
никнення невідомий. Перша згадка відноситься до 1764. Про по¬
ходження назви існує кілька версій. В усній розповіді колишньо¬
го запорожця М.Л.Коржа говориться: «Прикордонне це урочи¬
ще... начебто перещеплювало, тобто розділяло Гетьманщину від
Запоріжжя» [Цит. з ІМСУ, Днп, 500—501]. За іншою версією, по¬
селення названо так тому, що там, де воно лежить, колись була
переправа через Оріль, біля якої татари «перечіплялт (переймали)
тих, хто тікав від їхніх набігів, а пізніше царські військові — вті-
качів-кріпаків. Ще за іншою гіпотезою, назва від прізвища зас¬
новника П. козака Перещипи [Баталій, ЗП, ЗО], що найбільш ві¬
рогідно. Звідси ж Мала Перещепина. Мала на відміну від П. Біля
Малої Перещепини розташовані Малоперещепинські болота (див.).

270

Переяславець — м. Київської Русі. У 967—971 роках було ре¬
зиденцією київського князя Святослава. Знаходилось біля теп.
м. Тулча в Румунії. Назва похідна від одного з найбільших міст
Київської Русі — Переяслава, утворена за допомогою демінутив¬
ного суф ( . -ець. '

Переяслав-Хмельницький (літоп. Переяславль (Руськьій), до
1943 — Переяслав) — м., рц. Київської обл. Час заснування
невідомий. Розташоване біля злиття р. Альти з Трубежем (л.
пр. Дніпра). Вперше згадується під назвою Переяслав 907 у
договорі князя Олега з Візантією як одне з чотирьох найбіль¬
ших міст Київської Русі. Згодом, на відміну, очевидно, від
Преслава (Переяславля) Дунайського (Болгарського), до топо¬
німа додано прикм. частину Руський (Переяслав Руський).
Про виникнення назви міста існують різні легенди. Одна з
них розповідає, що місто назване Володимиром Святослави-
чем на честь перемоги руського воїна-богатиря Кирила Ко¬
жум’яки (за іншими джерелами — отрока Яна Усмовича) в
єдиноборстві з печенізьким велетнем: «...понеже отрок рус-
ский перея славу от печенегов». Звідси, ніби, й пішла назва
Переяслав. Однак літоп. пояснення походження назви П. є
типовим випадком «народної етимології». Переяслав кілька
разів згадується тим же літописцем значно раніше. Як це міс¬
то, так і Переяславль-Залеський, і Переяслав-Рязанський свої
назви одержали від незасвідченого д.-р. імені Переяслав і суф.
-Іь, дослівно: «Місто Переяслава » [Фасм., З, 241; Росп., МО,
38; ЕСЛН, 99—100\. Саме ім’я складається з дієсл. основи Пе¬
рея- (<переяти) і досить поширеного в княжих іменах д.-р.
елемента -слав «слава, честь, похвала». Пор.: Ярослав, Ізяслав,
Мстислав, Святослав тощо. Існує також думка, що назва П.
занесена з Наддунав’я. Після витіснення у VII ст. наддунайсь¬
ких сіверів протоболгарами з м. Преяслава на дніпровському
Лівобережжі згадуються свої сівери, а також своє м. Переяс¬
лав (суч. Переяслав-Хмельницький). Пд.-слов. Пфе-~відпові-
дає сх.-слов. Пере-. Цілком можливо, що ними принесена і
назва р. Альт(а) (Олт) [ГУ, 105\. На Переяслав-Хмельницький
місто перейменоване 1943 на честь Богдана Хмельницького,
під керівництвом якого 1654 тут було прийнято рішення про
возз’єднання України з Росією.

«Перлина» — найбільша печера в Товтрах (Медоборах). Розта¬
шована поблизу с. Крутилова Городоцького р-ну Хмельницької
обл. Відкрита восени 1969. Утворилася в результаті тектонічних
рухів і роботи текучої та підземної води. Складена з твердих вап¬
няків. Назва від перли — дорогоцінне каміння органічного по-

271

ходження. Назву дали тернопільські спелеологи за її своєрідну
неповторну красу.

Перчем-оба — верш. Кримських гір, біля м. Судак. Назва від
тюрк. *регсет «чубата» і *оЬа «вершина». Дослівно: «Чубата
вершина».

Першотравенськ (до 1960 — смт. Шахтарськ) — 1) м., підпо¬
рядковане Павлоградській міськраді Дніпропетровської обл.
Засноване 1951 у зв’язку з початком освоєння Західного Дон¬
басу. Розташоване неподалік від залізниці і автомагістралі До¬
нецьк — Дніпропетровськ; 2) (до 1934 — Токарівка) смт. Бара-
нівського р-ну Житомирської обл. Розташоване на р. Хомора
при впадінні її в Случ (бас. Горині). Засноване наприкінці
XIV ст. Назва на честь свята Першого Травня. Утворена форман¬
том -енськ.

Першотравневе — смт.: 1) (кол. Мангуш) рц. Донецької обл.
Розташоване на автошляху Маріуполь — Бердянськ, біля рр.
Мокра Білосарайка і Суха Білосарайка. Засноване 1779 греками-
переселенцями з кримського м. Мангуш (нині с. Партизанське
Сімферопольського р-ну), які й принесли кол. назву на нове по¬
селення; 2) Овруцького р-ну Житомирської обл. Розташоване на
залізниці Овруч — Гомель. Засноване 1956 у зв’язку з видобут¬
ком кварцитів; 3) (кол. Моквин) Березнівського р-ну Рівненсь¬
кої обл. Розташоване при впадінні р. Сереговка в Случ (бас.
Дніпра). Час заснування невідомий. Кол. назва від моква «мо¬
чар». Поселення розташоване серед мочаристої низовини. Суч.
назва на честь свята Першого Травня. Утворена суф. -ев(е).

Петриківка — смт. Царичанського р-ну Дніпропетровської
обл. Розташоване в пониззі р. Чаплинка неподалік від впадіння
її в Орель (бас. Дніпра). Як зазначав Д.І.Багалій [ЗП, ЗО], посе¬
лення виникло 1772 на місці запорізького зимівника — х. коза¬
ка Петрика, коли сюди переселилися жителі сусідньої Курилів-
ки, зруйнованої повінню. Назва утворена за допомогою присв.
суф. -івк(а) від Петрик. П. — давній центр укр. народного мис¬
тецтва, зокрема розписів на стінах жител.

Петрівка — смт.: 1) (кол. Караяшник, Петропавлівка) Станич¬
но-Луганського р-ну Луганської обл. Розташоване в пониззі
р. Євсуг, л. пр. Сів. Дінця (бас. Дону). Засноване в другій поло¬
вині XVII ст. донськими козаками під назвою Караяшник. За ак¬
тивну участь козаків у повстанні Кіндрата Булавіна 1707—1708
поселення було спалене. Відновлено 1771 під назвою Петропав¬
лівка (від назви церкви Петра і Павла). Суч. назва закріпилася з
1923, як частина старої; 2) (кол. Балай, Курисове-Покровське,
Ізмаїло-Покровське) Комінтернівського р-ну Одеської обл. Роз-

272

ташоване на залізниці Одеса — Кіровоград, на невеличкій р. Ба-
лай, від якої первинна назва. Час заснування невідомий.
З 1787 — Курисове-Покровське. Перша частина складного топо¬
німа від прізвища Куриса, друга — від церкви св. Покрови. Після
взяття Ізмаїла — Ізмаїло-Покровське. З 1921 найменування від
прізвища діяча Комуністичної партії і колишньої Радянської
держави Г.І.Петровського. З 1937 — Петрівка. Назва утворена за
допомогою суф. -івк(а).

Петропавлівка — смт., рц. Дніпропетровської обл. Розташоване
при впадінні р. Бик у Самару (бас. Дніпра). На початку XVIII ст.
на території суч. с-ща жили селяни-втікачі. В 1775 сюди було пе¬
реведено першу роту Луганського пікінерського полку. Від назви
церкви св. Петра і Павла військову слободу було найменовано
Петропавлівкою. Словотворчим засобом тут служить суф. -івк(а).

Петрос (Петрош) — 1) верш. Українських Карпат. Розташова¬
на на сх. Закарпатської обл.; 2) (Кетроса) р., л. пр. Лімниці (бас.
Дністра). Назва утворена від молд. прикм петрос «кам’янистий»,
ж. р. петроасе, з характерним молд. переходом п — к. Паралельна
назва Кетроса від найменування прилеглої до річки горбистої міс¬
цевості [Карп., ТБ, 136\. Пор.: г. Петрос у Румунських Карпатах.

Печенєги — країна, зайнята однойменним народом, знаходила¬
ся в Пн. Надчорномор’ї в IX—XI ст. Назва утворилася від д.-р. ет¬
ноніма Печеньгьі/Печеньзи. Етнонім П. — народно-етимологічне
утворення від тюрк. *Ьейгепек//Ьасітпек «печеніги» [ЕСЛН, 101].

Печеніги — смт., Чугуївського р-ну Харківської обл. Розташо¬
ване на р. Сів. Донець (бас. Дону). Засноване 1654 українськими
переселенцями з Опішні (нині Полтавська обл.) на місці старод.
кочовища печенігів — тюрк, кочових племен, які жили в степах
Причорномор’я в IX—XII ст. Назва від етноніма — печеніги
[ІСОХ, 4, 99, «Россия», 7, 258]. Звідси ж Печенізьке вдсх. на
р. Сів. Донець, вище за течією від с-ща Печеніги , а також Пече-
ніжина гора біля м. Чугуєва.

Печеніжин — смт., Коломийського р-ну Івано-Франківської
обл. Розташоване в передгір’ях Карпат при злитті рр. Лючка і
Печеніга (бас. Дунаю). Час заснування невідомий. Перша згадка
відноситься до 1443, однак гадають, що воно існувало значно ра¬
ніше. Щодо походження назви існує дві версії. За однією, топо¬
нім пов’язують з печенігами — тюрк, племенами, значну кількість
яких, взявши в полон, руські князі оселяли на своїх землях. Од¬
ним з таких поселень, гадають, і є П. За іншою, більш вірогід¬
ною версією, назву міста виводять від прізвища Печеніга
(М.Ф.Пономаренко, Б.ФЛящук), похідного від загальної назви
печеніг, утворена за допомогою суф. -ин.

18 - 83110

273

Печеніжина гора' — див. Печеніги.

Пивиха (Пиво, Пиво-Гора) — найвище підвищення на тери¬
торії Полтавської обл. Височить над навколишньою рівнинною
місцевістю на пд. Глобинського р-ну, неподалік від смт. Гра-
дизька. Назва від пиво, утворена від основи за допомогою суф. -
их(а). Як свідчить працівник Полтавського обл. архіву В.Н.Жук,
назва виникла за розташування в минулому під горою запорізь¬
кої пивоварні. Згодом тут було засновано Пивогірський монастир.

Пирогове (кол. Шереметка) — с. Вінницького р-ну Вінниць¬
кої обл. Розташоване на зх. від Вінниці на автошляху Вінниця —
Бар. Перейменоване 1950 на честь видатного рос. хірурга, анато¬
ма і педагога, основоположника воєнно-польової хірургії
М.І.Пирогова. Словотворчим засобом служить закінчення -е.

Пирятин (Пирятинь) — м., рц. Полтавської обл. Розташоване
на р. Удай (бас. Дніпра). Вперше згадується в лаврентіївському
літописі під 1115, в Іпатіївському літописі 1154 як місто-фортеця
Київської Русі. О.І.Соболевський виводить назву від імені Пиря-
та — скороченої форми імені київського боярина XI—XII ст. Пи-
рогоста — і присв. суф. -ин [Соб., М., 256; ЕСЛН, 101—102 ]. За
іншими тлумаченнями, назву виводять від праслов. ріг «вогонь»,
рігііі «пировати», тобто Пир + ят + ин [Франко 3., 37].

Письменне (кол. Кільмансталь) — смт. Васильківського р-ну
Дніпропетровської обл. Розташоване на залізниці Синельникове
— Красноармійськ. У зв’язку з будівництвом залізниці 1884 стан¬
цію назвали за прізвищем землевласника Письменного, у дещо
зміненому вигляді. Назва пристанційного с-ща Кільмансталь по¬
ходила від прізвища німецького колоніста Кільмана, який 1886
побудував тут кілька будівель. У 1946 с-ще Кільмансталь перей¬
няло назву зал. ст.

Південне — м. Харківського р-ну Харківської обл. Розташова¬
не на залізниці Харків — Мерефа. Виникло 1905. 1963 об’єднане
із зал. ст. Комарівкою, відомою з другої половини XVII ст., в од¬
не місто — Південне. Назва за розташування південніше (точні¬
ше — на пд. зх.) від Харкова.

Південний Буг (у місц. вимові Бог, Буг, рідше Біг) — р., впадає
в Бузький лим. Чорного моря. Вперше згадує Геродот у V ст. до
н. е. під назвою Гіпаніс — «Кінська», на її берегах тоді водилися
табуни диких коней; у Іордана (VI ст. н. е.) — Vа£о$о1а; у Конс¬
тантна Багрянородного (X ст.) — Воуой; у рус. літописі назва Бог
вперше занотована 1171. Пізніше на картах XV—XVII ст. — Во§,
ВоЬ, ВоЬиз [Машт., 33], те ж саме в актах того періоду — Богь,
Буть. Турки П.Б. називали *Ак$у «Біла Вода». Єдиної загальної
етимології назви П.Б. немає. Деякі вчені вважають, що найвіро-

274

гіднішою є назва, запропонована Я. Розвадовським, який виво¬
дить її з герм. Вакі «потік, ручай» [Мас., 62—63]. Гадаємо, така
етимологія найбільш вдала, якщо брати за основу «потік». Біль¬
шість учених стоїть на тому, що обидві річки — Півд. Буг і Зах.
Буг, які починаються на Поділлі недалеко одна від одної і потім
розтікаються в різних напрямках, мають спільне походження назв.
Сформувавшись в одному місці, назва була перенесена в інше,
ймовірніше, з півночі на південь (див. Західний Буг). Пізніші най¬
менування Півд. і Зах. Бугу синхронні балто-слов’янській і пра¬
слов’янській спільності з територією нижньої Надцунайщини і
межиріччя Дністра та Дніпра в їх середніх течіях [Франко 3., 14].

Північне Причорномор’я — географічна й історична назва те¬
риторії, до якої входили суч. Запорізька, Миколаївська, Одеська
і Херсонська обл. та АРК. їм. частина складного топоніма від
слів Чорне море, утворена за допомогою преф. При-, Північне —
за розташування на пн. від, Чорного моря.

Північно-Кримський канал — бере початок з Каховського вдсх.
на Дніпрі поблизу м. Нова Каховка, тече через Перекопський
перешийок до м. Джанкой і далі на Керченській п-ів [ІМСУ,
Крм, 491 ; ІМСУ, Хрс., 8]. Значна частина траси каналу прохо¬
дить по території пн. Криму, звідси й назва.

Підволочиськ (кол. Вол очище, Підволочисься) — смт., рц.
Тернопільської обл. Розташоване на правому бер. р. Збруч, л. пр.
Дністра. Вперше згадується в документах середини XVII ст. З
давніх часів р. Збруч перетинала важливий торговельний шлях.
Згодом на обох його берегах виникло поселення під назвою Во-
лочище від волок — сухопутний відрізок шляху, по якому волокли
струги і який знаходився поблизу. Пізніше поселення, розміще¬
не на лівому бер., почали називати Волочиськ, на правому —
Підволочиськ, тобто біля (під) м. Волочиськом. Звідси й назва. Ут¬
ворена від волок за допомогою преф. під- і суф. -иськ.

Підгайці — м. Бережанського р-ну Тернопільської обл. Розта¬
шоване у верхів’ї р. Коропець, л. пр. Дністра. Вперше згадуєть¬
ся в документах 1463 вже як місто. Назва від преф. під- та ім. гай
«під гаєм», «біля гаю». Дана, імовірно, за виникнення поселення
біля гаю (через проміжну ланку — назву жителів).

Підпрці — с. Бродівського р-ну Львівської обл. Одне з най-
стародавніших сіл України. Згадується в літописах під 1188 та
1233 [ПСРЛ, 2, 1908, шпальта 661—662, 770] та в «Слові о полку
Ігоревім» під назвами Пльсньск, Пльснеск, Преснеск. Довгий
час було відоме як Плісненсько. Суч. назва від положення його
під горами на відміну від сусіднього села Загірці. Біля П. зберег¬
лися рештки старод. городища, оточеного валами і ровами дов¬
ів*

275

жиною близько 7 км. Найкраща і найбільша пам’ятка д.-р. обо¬
ронних споруд.

Підгородна — смт. Первомайського р-ну Миколаївської обл.
Розташоване на автомагістралі Київ — Одеса. Засноване в XIX
ст. під час побудови залізниці Рудниця — Ольвіополь. Назва за
розташування поблизу м. Первомайська, тобто «під городом»,
«поблизу города (міста)».

Підгородне — м. Дніпропетровського р-ну Дніпропетровської
обл. Розташоване на р. Кільчень (бас. Дніпра). Перші відомості
про поселення відносяться до 1600, коли тут був запорізький зи¬
мівник. Походження назви пов’язане з виникненням слободи
поблизу Катеринослава (нині Дніпропетровськ) до перенесення
його на правий бер. Дніпра (див. Дніпропетровськ). У той час сло¬
бода лежала під (біля) містом (городом).

Підкамінь — смт. Бродівського р-ну Львівської обл. Розташо¬
ване у верхів’ї р. Іква, п. пр. Стиру (бас. Прип’яті), на автошля¬
ху Тернопіль — Броди. Перша письмова згадка відноситься до
першої половини XIII ст. Після зруйнування татаро-монголами
вперше згадується 1441. Назва дана від розташування поселення
під каменем — величезним сірим монолітом кварцового піскови¬
ку, що піднімається на околиці міста на високому кургані гост¬
рим шпичаком висотою 16 м. З каменем пов’язано кілька легенд.
Утворена за допомогою преф. під- від ім. камінь.

Підкарпатська Русь — історична назва території суч. Закар¬
патської обл. Походження іменникової частини назви див. Київ¬
ська Русь. Прикм. — за розташування під Карпатами.

Пікінерка — див. Аджамка.

Пінські болота — розміщені у Рівненській і Волинській облас¬
тях та сусідній Білорусії. Назва від білоруського м. Пінськ. Ос¬
таннє вперше згадується в літописі під 1097 як Пінеске, що оз¬
начає місто на р. Піні [БСЗ, 19, 542\.

Пісківка — 1) (Пясковка, Песчанка) р., п. пр. Тетерева (бас.
Дніпра). Назва за піщане русло; 2) смт. Бородянського р-ну Ки¬
ївської обл. Засноване в кінці XVI ст. Розташоване на р. Пісківка
(кол. Піщанка), п. пр. Тетерева, від якої й перейняло назву. Во¬
на утворилася від пісок через Піскова, за допомогою суф. -івк(а).

Пісочин — смт. Харківського р-ну Харківської обл. Відоме з
1732. Розташоване на правому бер. р. Уда (бас. Дону), на заліз¬
ниці Харків — Люботин. Як свідчать місцеві краєзнавці, первіс¬
не поселення було засноване на нині висохлій р. Пісочній, звід¬
си й назва. Утворилася від пісок за допомогою суф. -ин. Пор.
назву з літоп. м. Песочин у Переяславській землі, відомим з
1092, назва якого також являє коротку форму прикм. від д.-р.

276

пісьчьньїй «пісочний, піщаний». Пор. у Білорусії н. п. Песочня,
Песочно, у Польщі Ріазесгпо, в Чехії Різебпа [Нероз., 145]. До ка¬
тегорії смт. віднесено у 1938.

Пісочне — оз., на пн. зх. Волинської обл. Державний заповід¬
ник. Розташоване поблизу автомагістралі Ковель — Брест в
Шацькому р-ні і відноситься до групи Шацьких озер. Свою наз¬
ву отримало від прикм. пісочний. Піски підступають до самої во¬
ди озера. Аналогічну назву мають ще чотири озера на Волині,
значно менші за розмірами.

Піщана бухта — зат. Чорного моря на зх. Кримського п-ова.
Назва за піщані береги. Бухта — невелика, досить глибока зато¬
ка, захищена від бурь і хвиль.

Піщанка — смт., рц. Вінницької обл. Уперше згадується під
1734. Розташоване на р. Хрустова, л. пр. Кам’янки (бас. Дніст¬
ра). Походження топоніма від прикм. піщаний. Звідси ж назва сіл
Новомосковського р-ну Дніпропетровської обл., Красноградсь-
кого р-ну Харківської обл. Назви за розташування на пісках.

Піщанське — оз. на пн. зх. Волинської обл., у групі Шацьких
озер. Назва від с. Піща, розташованого на пд. узбережжі оз. Ут¬
ворилася за допомогою суф. групи -ан + -ськ. Походження най¬
менування села не ясне.

Плава — рр.: 1) л. пр. Гнилого Тікичу (бас. Півд. Бугу); 2) в
бас. Уборті. Назва від плав «трясовина, де під верхнім рослинним
покривом стоїть вода». Утворення від топооснови плав і флексії
-а, яка служить словотворчим засобом. Звідси ж Плави — оз. на
лівому бер. р. Оріль (бас. Дніпра) поблизу с. Котівки Магдали-
нівського р-ну Дніпропетровської обл. Утворена від топооснови
та флексії -и, яка служить словотворчим засобом. Пор.: Плавна
— р., п. пр. Уни в Тульській обл. Росії, Плавиця — р. у Воро¬
незькій обл. Росії.

Плес — рр.: 1) п. пр. Мени (бас. Десни); 2) л. пр. Дніпра. Наз¬
ва від географічного терміна плес , плесо. Пор.: д.-р. плес «коліно
ріки від однієї луки до другої» [Срезн., 2, 963], укр. плесо — «від¬
крите широке місце в річці», «наносний ґрунт біля річки». Звід¬
си ж Плесо — п. рук. Дніпра (в Херсонській обл.). Пор. м. Плес
на Волзі.

Плечі — верш. Українських Карпат. Височить над м. Раховом
Закарпатської обл. Її безлісі, вкриті травами обриси нагадують
людські плечі. Географічний термін плече відомий і як ороніміч-
ний термін — «відріг гори, її піднятий край» [Мурзаєв, 440].

Плиска — рр.: 1) л. пр. Борзни (бас. Десни); 2) п. пр. Унави
(бас. Дніпра). Назву виводять від діал. плисса «чиста поверхня
води, не заросла очеретом». Утворена суф. -к-. Пор.: Плисса —

277

назва кількох річок і озер у Вітебській обл. Білорусії в тому са¬
мому розумінні [Жучк., ТБ, 161].

Плоска — 1) верш. Українських Карпат. Розташована в Над-
вірнянському р-ні Івано-Франківської обл. Назва вказує на плос¬
кість вершини гори; 2) р., п. пр. Путили (бас. Черемошу). Як
зазначає Ю.О.Карпенко, джерелом гідроніма є назва місцевості
Плоска, яка згадується тут з 1502, — рівна плоска місцевість, що
серед гір^трапляється рідко [Гурж., № II, 1965].

Плянуль — верш. Українських Карпат. Розташована біля смт.
Глибока Чернівецької обл. Назва від румун, ріап «рівна, плоска».

Побужжя (Побожжя) — історико-географічна обл. сх. части¬
ни Поділля (див.) у бас. Півд. Бугу (верхня і середня течії), у Він¬
ницькій і Хмельницькій обл. У минулому преф. по- означав «по
обидва боки». Звідси й назва [Никон., ВТ, 88]. Уперше згадуєть¬
ся 1257 в Іпатіївському літописі. Входило до складу Галицько-
Волинського князівства. Пор.: Поволжя.

Побузьке — смт. Голованівського р-ну Кіровоградської обл.
Розташоване на лівобережжі р. Півд. Буг. Звідси й назва. Засно¬
ване 1959. Утворилася від словосполучення по Бугу за допомогою
суф. -зьке.

Повна (Польна) — р., л. пр. Деркулу (бас. Сів. Дінця). Назву
виводять від полна, польна «низькі заливні луки зі старицею»
[Жучк., ОТ, 161]. ,

Повчанське плато (Повчанські висоти) — плато на Волин¬
ській вис. Назва від с. Повна Вербського р-ну Рівненської
обл., розташованого в центральній частині плато. Утворена за
допомогою суф. групи -ан + -ськ. Походження найменування
села не ясне.

9

Погребище (кол. Рокитне) — смт., рц. Вінницької обл. Розта¬
шоване на р. Рось, п. пр. Дніпра. Час заснування невідомий.
Суч. назва вперше згадується 1570. Перейменоване після зруйну¬
вання татаро-монголами. На місці кол. поселення довгий час
чорніли руїни, біля яких люди, що після навали залишилися жи¬
вими, будували землянки або, як їх тоді називали, погреби. Звід¬
си й назва. Утворення за допомогою суф. -ищ(е).

Подесення — див. Надцесення.

Поділ — один із найбільших і найдавніших р-нів м. Києва.
Розташований на правому бер. Дніпра між гирлом колись глибо¬
кої його притоки р. Почайни, яка в старод. Києві правила за га¬
вань для річкових суден, і схилами гір Старокиївської, Замкової
та Хоревиці й Щекавиці. Назва П. — іменник на -Де) від д.-р.
подоль «нижня частина міста» в порівнянні з горою — підвище¬
ною частиною міста, де жили князі та їхні приспішники. Словом

278

Поділ названо також р-н в м. Харкові, Чернігові, Полтаві, а та¬
кож кілька сіл у Полтавській та Чернігівській обл.

Поділля (кол. Подольная земля, Русь Дольная, Пониззя) —
історико-географічна обл., розташована між Півд. Бугом і Дніс¬
тром. Територія П. — дольна, тобто являє собою місцевість, роз¬
ташовану нижче відносно Покуття і Прикарпаття. Ця територія
входила до складу Галицького князівства і в літописі XIII ст. зу¬
стрічається під назвою «Русь Дольная, Понизье». Слово пониззя
утворене від д.-р. низ, преф. по- та суф. -е. Сх. частина Пониззя,
розташована у верхів’ї Півд. Бугу і його приток, була відома в
той час під назвою Побужжя. У другій половині XIV ст., після
монг.-тат. нашестя, за територією Пониззя закріпилася давня лі-
топ. назва — Поділля. Найменування виводять від д.-р. апеляти-
ва дол, подол, синоніма д.-р. низ. Подоль — «нижня частина міс¬
та; місця, розташовані в долині ріки» [ЕСЛН, 103\. Причину
зникнення д.-р. назви Пониззя і заміни її найменуванням Поділ¬
ля слід вбачати, очевидно, у появі й активізації в цей же історич¬
ний період територіальної назви Низ, що почала вживатися до
пониззя Дніпра [Мас., ПО, 85—86\. П. — територія суч. Хмель¬
ницької і Вінницької обл.

Подільська височина — вис. на лівобережжі Дністра, на тери¬
торії Львівської, Тернопільської, Хмельницької та Вінницької
обл. Простягається з пн. зх. на пн. сх. Найвища точка г. Камула.
До складу П.в. входять Гологори, Вороняки, Кременецькі гори, Тов¬
три. Назва від розташування на Поділлі. Разом з Волинською
вис. (див.) утворюють Волино-Подідьську вис. У давніх протис¬
тавних у семантичному плані понять з семантикою «верх — низ»
орієнтиром були Карпати, які відіграли велику роль у просторо¬
вій орієнтації [Труб., РСЕ, 56; Мас., ПО, 83] (див. Поділля).

Подільський уступ (Подільський_карниз) — відносно крутий
схил на пн. і пн. зх. Подільської вис., на межі з Волинською вис.
і Малим Поліссям. На лінії уступу утворився столовий рельєф
(столові гори), це пов’язано із заляганням твердих нижньо-сар¬
матських вапняків і пісковиків. Походження прикм. частини то¬
поніма див. Поділля.

Подільські печери — печери, розміщені на Подільській вис.,
у бас. лівих приток Дністра. Печери — підземні порожнини,
які утворилися в легкорозчинних осадових породах — вапня¬
ках, доломіті, кам’яній солі, гіпсі — під дією підземних вод.
Найбільші з П.п. розташовані в Тернопільській обл., у межи¬
річчі Збручу та Серету — Кривчанська, Млинівська, Вітрова та
Вертеба. Походження першої частини складного топоніма див.
Подільська височина.

279

Подніпров’я — див. Придніпров’я.

Подністров’я — див. Придністров’я.

Пожина — р., п. пр. Герцушки (бас. Дунаю). Назва від румун,
діад. ро]і «шлея» [Карп., ТБ, 166\.

Покотилівка — смт. Харківського р-ну Харківської обл. Розта¬
шоване за 8 км на пд. від Харкова. Засноване 1818 із сіл Покоти-
лівки і Карачаївки. П. заснована в першій половині XVIII ст. ко¬
шовим атаманом Запорізької Січі К.Покотилом. Звідси й назва.
Утворена від основи Покотил- за допомогою присв. суф. -івк(а).

Покровське (кол. Мечетна) — смт., рц. Дніпропетровської обл.
Розташоване на р. Вовча (бас. Самари). У XVII ст. місцевість, на
якій розташоване с-ще, належала Запорізькій Січі. Першим посе¬
ленцем був відставний старшина Головко (1760). Після ліквідації
Січі сюди було переселено одну з рот Луганського пікінерського
полку. Кол. назва Мечетна від мечеть. За народними переказами,
тут колись стояла мечеть. Назва культового походження і пов’яза¬
на з церквою Покрова, Богородиці г [Цілуйко, ТПР].

Покутсько-Буковинські Карпати — частина Українських Кар¬
пат, між р. Пруг і кордоном України з Румунією. Походження
назви див. Покуття, Буковина Північна, Карпати.

Покуття — географічна обл., між рр. Прут і Черемош. Займає
пд.-сх. частину суч. Івано-Франківської обл. Назва від слова кут
«ріг» (кут, що утворився від злиття двох річок), утворена преф.
по-, який у минулому означав «по обидва боки» [Никон., ВТ,
88\. Вперше згадується 1395 в одній з молд. грамот.

Полична — р., п. пр. Случі (бас. Горині). Назва, очевидно, від
полиця «відносно низовинні береги річки» [Мурзаєви, 179\.

Полісся (д.-р. Пол'Ьсьє) — низовинна рівнина на пн. України
і пд. Білорусії. Вперше згадується в літописі 1274. Назву виводять
від д.-р. ім. л’кс на -ц(е) за допомогою преф. по- [ЕСЛН, 107\.
Полісся — лісовий край, площа землі, пишно вкрита деревами.
У поняття «ліс» здавна вкладався зміст «листяний ліс»: «Бяше
около града (Києва) л'Ьс и бор». Звідси ж Поліська терасова рів¬
нина — один з найбільших рівнинних просторів України. Розта¬
шована на пн. України, в Поліссі. Назва терасова від тераса (від
франц. іеггаззе < латин, іегга «земля») — форма рельєфу, що має
вигляд уступів з більш-менш горизонтальною поверхнею. Ви¬
никли внаслідок ерозійної роботи вод.

Поліське (кол. Хабне) — смт., рц. Київської обл. Час засну¬
вання невідомий. Вперше згадується в документах 1415 як має¬
ток Києво-Софійського монастиря. Розташоване на р. Уж, п. пр.
Прип’яті (бас. Дніпра). Первісна назва від д.-р. хабити «ухиля¬
тися, остерігатися». Охабне «покинуте, залишене». Можливо,

280

давнє поселення виникло на руїнах ще давнішого поселення,
знищеного кочівниками. Суч. назва, ймовірно, від ліс, утворена
через топонімічний проміжок Полісся, серед якого воно розта-
шоване^.

Поліський заповідник — розташований в Житомирській обл.
на кордоні з Білорусією, між ріками Уборть, п. пр. Прип’яті, і
Болотницею, п. пр. Прип’яті (бас. Дніпра). Створено П.з. у 1968.
Найбільший за суходільною площею з усіх заповідників України.
Для П.з. у ландшафтно-географічному відношенні характерні ти¬
пові борові ліси на пн. та суборові ліси на пд. Багато реліктів та
ендеміків.^ Назва від Полісся, утворена за допомогою суф. -ськ.

Полова — 1) р., л. пр. Удаю (бас. Сули); 2) п. рук. Стоходу
(бас. Прип’яті). Назва, ймовірно, від д.-р. кореня пол-, від яко¬
го й рос. полой «заливний луг, застійні води на низовині» [Див.
Мурзаєви, 179\, пал, пол «болото». Річки здавна мають заболоче¬
ні русла. Відомо, що верхній шар заболоченої поверхні влітку
швидко пересихає, надаючи їй світло-жовтого, швидше полово¬
го кольору. Це явище може вказувати на походження назви річ¬
ки від апелятива полова.

9 9

Половецька земля (Половецький Степ, у старод. Русі — По-
ловьци, Поле Половецьке, у сх. джерелах, зокрема у половців, —
* Без і- і -Кірсак) — історична назва території в IX—XII ст. За лі¬
тописом, її пн. кордон проходив по Лівобережжю — в межиріч¬
чі Ворскли й Орелі, на Правобережжі — в межиріччі Росі й Тяс-
мину, на зх. — по лінії Інгульця, на пд. вона включала північно-
кавказькі, північнокримські і приазовські степи [ІУ, 1, 42Т\. Наз¬
ва від половці (кумани, кипчаки) — тюрк, народності, що з’яви¬
лася тут у XI ст. і витіснила з пд.-р. степів печенігів, торків та ін.
Походження назви народності половців достовірно не відоме.
Найбільшого визнання одержало пояснення слова половці від д.-
р. слова половий (ст.-слов. плова — «солома^-звідси — полова, по¬
ловий (блідий). Тюрк, паралельна назва Дешт-і-Кипчак у перек¬
ладі означає «Степ кипчаків», де Дешт, Дашт — власна назва
причорноморських і прикаспійських рівнин, Кипчак — самоназ¬
ва половців [Мурзаєви, ОТ, 772]. Прикм. половецький перетво¬
рився на складову частину власної назви.

Пологи — м., рц. Запорізької обл. Розташоване на лівому бер.
р. Канка, л. пр. Дніпра. Виникло наприкінці XIX ст. під час бу¬
дівництва залізниці Бердянськ — Катеринослав і Волноваха —
Олександрівка, за 3 км від сл. Нові Пологи, заселеної вихідцями
з сіл Пологи Вергуни і Пологи Яненки Київської губ. Назва П.
від полог «рівна похила місцевість, степова западина, луки». Міс¬
цевість в долині р. Конка, очевидно, нагадувала переселенцям

281

про рідні місця. Вони й назвали Пологами. Імовірно, за подіб¬
ність місцевості названі й одноіменні села Вінницької, Київсь¬
кої, Сумської, Полтавської обл. С. Пологи Пологівського р-ну
Запорізької обл. має інше походження назви. За франц. мандрів¬
ником XVI ст. Г.Л. де Бопланом, у той час у середній течії Дніп¬
ра проти комарів і мошок, яких тут було дуже багато, застосову¬
вали спеціальні намети — пологи [Ляск., 32], схожі на ті, що й
нині використовуються на півночі Росії.

Полонина Красна — одна з полонин в Українських Карпатах.
Розташована на сх. Полонинських гір у Закарпатській обл. П.К.
— складне найменування, в якому обидві частини є апеляти-
вами, що перейшли у власні назви: Полонина — безлісий плато-
подібний тип рельєфу у верхньому поясі Українських Карпат,
представлений переважно субальпійськими луками; відносно ви¬
рівняні схили гірських пасовищ на межі лісу. Красна — в озна¬
ченні красива, мальовнича.

Полонина Плай — одна з полонин в Українських Карпатах.
Розташована в Горганах. Назва від діал. плай «незаліснений
простір у горах, легкопохилий, покритий травою хр.» [Лящук,
КГТ, 167]. '

Полонина Рівна (Руна) — одна з полонин в Українських Кар¬
патах. Розташована на пн. зх. Закарпаття, в зх. частині Полонин¬
ських гір. Походження назви Полонина див. Полонина Красна.
Рівна від прикм. рівний — вона являє собою широке плоскогір’я.

Полонино-Чорногірська область — фізико-географічна обл. в
Українських Карпатах. Розташована в Закарпатській обл. між
кордоном Словаччини і Чорногорами. Походження назви див.
Полонина Красна, і Чорногора.

Полонинські гори — хр. Українських Карпат, розташований на
Закарпатті. Назва від поширення в горах полонин {див. Полонина
Красна). Утворилася від полонина за допомогою суф. -ськ(і), який
служить для вираження узагальненої ознаки.

Полонка — рр., п. пр. Чорногузки (бас. Прип’яті). Назву ви¬
водять від д.-р. полони «відкритий простір, який не поріс дерева¬
ми і кущами» [ЕСЛН, 106]. Пор.: полонина.

Полонне — м., рц. Хмельницької обл. Розташоване при впа¬
дінні р. Хоморець в р. Хомора (бас. Прип’яті). Старод. м., час
заснування невідомий. Перша згадка в Іпатіївському літописі під
1171. Походження назви точно не встановлено. Існує декілька гі¬
потез. Найімовірніше, що вона походить від слова полоне, яке в
давні часи в діалекті жителів Полісся означало «чисте безлісе
місце, луг, сіножать, пасовисько» [Толстой, 71]. Пор.: р. Полон¬
ка, полонина на Карпатах. Утворення с. р. з суф. -н(е).

282

Полтава — м., обл. і рц. Полтавської обл. Розташоване на
р. Ворскла при впадінні в неї руч. (нині зниклого) Полтавка (лі-
топ. Лтава, Олтава, бас. Дніпра). Час заснування невідомий.
Залишки давніх осель, виявлені археологами на території суч.
міста, свідчать про існування тут скіф, і слов. поселень у XII—
VI ст. до н. е. Назва відома з 1430 у грамоті великого ли¬
товського князя Вітовта [Гурж., № 3, 1965]. Походження назви
не з’ясовано. Існує ряд гіпотез. За однією з них, назва походить
з літоп. Лтава (Олтава) — м. на Ворсклі в Переяславській зем¬
лі, про яке згадується під 1174: «...Игорь Святославичь по'Ьха
противу Половцем и пере'Ьха Вьрсколь оу Лтавьі», — говорить¬
ся в Іпатіївському літописі про поселення над р. Ворсклою [цит.
за ЕСЛН, 37\. В інших літописах того часу поселення називаєть¬
ся Олтавою. Назву П. виводять з літоп. форми Пьльтава, де ко¬
рінь Пьльт- означає плот — «плетінь, огорожа». Дослівно
Пьльтава — (П)лтава означає «Місто, що відгороджує». Знахо¬
дячись на межі з Диким полем, воно було плотом (пор. рос. оп¬
лот) [Пад.]. Більшість дослідників сходиться на тому, що ойко-
нім П. походить від гідроніма Лтава ( Олтава ) — л. пр. Ворск¬
ли, яка в наш час зовсім висохла. У літоп. гідронімах Лтава ( Ол¬
тава ) і Лто ( Олто ) один слов. корінь — Олт-, що ототожнюєть¬
ся з праєвроп. неозначеною формою дієсл. *еІе «текти, пливти,
лити» [ЕСЛН, 77]. Отже, ойконім П. міг утворитися від назви
річки Лтава (Олтава) за допомогою преф. По-. Дослівно: «Пол¬
таві». Поселення П., очевидно, виникло спочатку не на бер. р.
Ворскла, як прикордонної річки, а дещо на відстані — на її при¬
тоці, як це спостерігається в інших місцях. Пор. Воинь, Харків,
Сумине Городище (див. Суми). Щодо походження назви П. існу¬
ють й інші гіпотези. Як іменник на -ава — Лтава досить поши¬
рений у балто-слов.-герман. гідронімії, від кореня *1иі- на озна¬
чення заболоченості [Стрижак, Н ЕП, 7<У |. *Лтава < *1иІа\уа. Пор.
лит. Іиіит «болото, грязь, глина»; Іиіеиз «глиняний, глинистий,
кальний, заболочення». Пор. Лйава у Чернігівській землі. Пор.
і.-є. Іаі — «вологий (ґрунт)».

Полтва — рр.: 1) (по КРУ — Пельтів) л. пр. Зах. Бугу (бас.
Вісли). Пор.: с. Полтва Бузького р-ну Львівської обл.; 2) (Полк-
ва) п. пр. Горині (бас. Прип’яті). Походження назви не з’ясова¬
не. В основі її, ймовірно, знаходиться слов. корінь Пльт- у зна¬
ченні «плот, плетінь, огорожа» (пор. рос. оплот), дослівно: «Міс¬
це, що відгороджує» (див. Полтава). Ріки, очевидно, виконували
роль кордонів. Існує інше тлумачення утворення гідроніма Пол¬
тва — формація У-основи (* Роїіьоа//Реііьоа, втілюючи морфем¬
не -(І)ьу-а відповідно *рІеін>а, *рІоґн>а з вихідним *рІо < *рІе

283

«плисти (текти)»). Утворення Полква генетично з Полтва. Тут
первісне, як вказує Пура, *реІк < *(роІк-аті «полоскати» (ідея ру¬
ху води)) [Пура, НРГ, 23—24].

Польова — смт. Дергачівського р-ну Харківської обл. Розташо¬
ване на вододілі Уди і Лопані (бас. Дону) за 6 км від зал. ст. Пере¬
січна. Відоме з XVII ст. Назва від поле; гадають, назва дана тому,
що, на відміну від інших слобід, П. була заснована серед поля.

Поляни — літоп. сх.-слов. плем’я або ж група племен, що жи¬
ли в IX—X ст. на правому бер. Середнього Дніпра і на просто¬
рих полях, від яких й одержали назву. Пор. роїапіе — назва пле¬
мені у Великопольщі. Утворилася від основи пол- за допомогою
суф. -яни. ^Центром землі полян був Київ.

Помічна — м. Добровеличківського р-ну Кіровоградської обл.
Розташоване на пд. зх. Виникло в зв’язку з будівництвом заліз¬
ниці (1877—1879) Ольвіополь — Єлисаветград. Залізничний
роз’їзд було названо за найменуванням с. Помічна, розташовано¬
го поблизу. Назва с. від б. Помощної, що впадає в р. Чорний
Ташлик (бас. Півд. Бугу). Походження назви б. пов’язують зі
словом мох «помощье», тобто велике мохове болото. Існують ін¬
ші тлумачення, менш вірогідні.

Поморяни — смт. Золочівського р-ну Львівської обл. Розташо¬
ване на сх. області, на вододілі рр. Стрип і Золота Липа (бас.
Дністра). Час заснування невідомий. Вперше згадується в доку¬
ментах середини XV ст. (1455) [ССМ, 2, 190] як опорний пункт,
створений шляхетською Польщею в боротьбі з народними маса¬
ми. На Тернопільщині ще й тепер можна зустріти місцевий гео¬
графічний термін море в означенні «заболочена земля». Ймовір¬
но, що назва і походить від цього терміна. Спочатку, очевидно,
вона була дана жителям такої місцевості, а згодом і їхньому по¬
селенню. Суф. утворення на -ян(и). Пор. Моринці.

Пониззя — див. Поділля.

Пониква — р., п. пр. Лагодівки (бас. Стару). Георгієв топонім
Пониква виводить з і .-є.*ропі-к(о) «мочар, болото». Топоніми з
основою поник-, понек- поширені в ряді країн, що свідчить про
давнє (і.-є.) походження. Пор.: Пониква — г. в Сербії, Поникве

— ойконім в Хорватії, Боснії, Герцеговині, поніква — в Словенії

— «місце, де вода зникає під землею», рос. діал. пониковец «ру¬
чай, який місцями втрачає течію і перетворюється на заболоче¬
ну ділянку або трясовину». Пор.: Поніква, Поніквіца — в Біло¬
русії, Поніка у Курській обл. тощо.

Понора — рр.: 1) п. пр. Ікопоті (бас. Прип’яті); 2) п. пр. Ікви
(бас. Прип’яті). Назва від місцевого географічного терміна поно¬
ра — округла або видовжена воронкоподібна заглибина, в якій

284

зникають поверхневі води, в тому числі й води річки; яр. Поно-
ри характерні для карстових областей. П. протікає в Товтрах
(Медоборах), де розвинені карстові явища. В основі нур-/ньір-,
нор-/нор(а) < д.-слов. *пеііі «ховатися, занурюватися». Звідси ж
стр. Понора, л. пр. Горині (бас. Прип’яті).

Понорниця — смт. Коропського р-ну Чернігівської обл. Ві¬
доме з 1654. Розташоване на правобережжі Десни на понорах
(див. Понора). Назва від прикм. понорна утворена за допомогою
суф. -иц(я): Понор-н-иця. Звідси ж Понурка — рр.: 1) л. пр.
Дніпра; 2) л. пр. Шостки (бас. Десни). Назва на -к(а).

Попадя — р., л. пр. Сули (бас. Дніпра). Назву пов’язують з
рос. діал. попадья (Курськ.) «разветвленньїй глубокий овраг с от-
весньїми стенами» [Ящен., 56\ Желєзняк, Рось, 42]. Гадають, що
відповідна лексема могла існувати в Посуллі. Звідси, очевидно, і
Попадь — р., л. пр. Виру (бас. Десни).

Попасна — м., підпорядковане Первомайській міськраді Лу¬
ганської обл. Розташоване на зх. обл. Виникло 1878, коли поча¬
лось будівництво зал. ст. за 4 км. від х. Попасна, який належав
місцевому поміщикові і був базою для випасу овець. Первісна
назва хутора — Кленовий за поширення клену (Асег Ь.) — рід де¬
рев або кущів з родини кленових. Станція і місто дістали назву
від хутора.

Попівка — рр.: 1) п. пр. Гнилого Тікичу (бас. Півд. Бугу); 2)
п. пр. Случі (бас. Дніпра); 3) л. пр. Вільшанки (бас. Дніпра).
Назви річок вказують на приналежність їх у минулому попам. До
основи гідроніма додано суф. -івк(а).

Попільня — 1) смт., рц. Житомирської обл. Розташоване на
залізниці Фастів — Козятин. Засноване як село у 1585; 2) р., л.
пр. Бритаю (бас. Дону). Назва від слова попіл. Починаючи з XIV
ст. в Україні, в Поліссі і Лісостепу розвивалось виробництво по¬
ташу, який виробляли з попелу спалених дерев. Біля кожного та¬
кого виробництва була т. зв. попільня ( попельня) — приміщення,
де зберігали попіл і технологічно його обробляли. Звідси ж наз¬
ва й кількох інших сіл України. Назва місцевості, де була попіль¬
ня, могла перейти спочатку на ділянку річки, до берегів якої во¬
на тяжіла, а згодом і на все русло річки.

Порняла — р., л. пр. Жупанів (бас. Пруту). Тече від хр. Пор-
няла, якому й зобов’язана своєю назвою. Оронім з молд. порнялз
«відправлення, відхід», імовірно, пов’язаний з вівчарським гос¬
подарством ДКарп., ТБ, 167].

Порозовиця — р., п. пр. Росі (бас. Дніпра). Назва дуже давня,
її відносять до і.-є. мовної спільності. Значення первісної гідро-
основи « джерело » [Желєзняк, Рось, 143, 155].

285

Потічка — р., п. пр. Дніпра. Назва від апелятива потік. Являє
собою гідронім ж. р., утворений від потік + суф. -ка. Звідси ж
Потічок — рр.: 1) л. пр. Пруту (бас. Дунаю); 2) п. пр. Росі (бас.
Дніпра). У СГУ подано більше 120 гідронімів, пов’язаних з тер¬
міном потік.

Почаїв — м. Кременецького р-ну Тернопільської обл. Розта¬
шоване за 25 км на пд. зх. від зал. ст. Кременець, поблизу Поча-
ївської гори. Вперше згадується в документах 1450. У кінці XVI
ст. тут уже існувала Почаївська лавра. Назву П. виводять від По-
чаївської гори [Гурж., № 3, 1965]. Ймовірно, що назва гори від по-
ча «калюжа, болото, старе русло річки» [Кул., 91], що походить
від д.-слов. *роіь- з і.-є. *ре! «бути вологим, текти» [ЕСЛН, 109—
110]. Утворена суф. -їв. Тут, біля підніжжя Кременецьких гір,
зокрема Почаївської гори, лежали великі болота. Однак пізніші
дослідження вчених вказують, що Почаївська гора, а звідси й По¬
чаїв, — суф. дериват від власного імені Почай (тип Нечай і под.).

Почайна — р., п. пр. Дніпра, що існувала у Києві, була Ки¬
ївською гаванню. Витікала на Оболоні з оз. Іорданського, тек¬
ла в сх. частині Подолу і впадала в Дніпро нижче урочища Хре¬
щатик, нині головної вулиці столиці [ЕСЛН, 109]. Відома в іс¬
торії з часів Київської Русі до початку XVIII ст., коли 1712 в ко¬
сі, що відокремлювала пониззя П. від Дніпра, було прорито ка¬
нал. Він сполучав Славутич з гаванню на П., внаслідок чого під
час весняної повені води розмили косу і пониззя П. злилося з
руслом Дніпра. Назву виводять від поча «калюжа, болото, старе
русло річки»; потча — «річкова або озерна заплава, затон, гу¬
ба». Д.-слов. *ро(ь з і.-є. *роі — «бути вологим, текти» [ЕСЛН,
109—110]. Назва могла виникнути з гідрооснови роі-]аіь й, оче¬
видно, певний час означала «ріка», «водопійна річка» [Желєз-
няк, ЕССП, 12—15]. Пор. Почаїв. Звідси ж Крива Почайна —
р., пр. Почайни; означальна част. гідроніма пов’язана з її пок¬
рученим (кривим) руслом. '

Правобережна Україна (Правобережжя) — історико-геогра-
фічна назва території України на правобережжі Дніпра. Назва від
слів правий і берег.

Приазовська височина (Азовське плато) — відповідає приазовсь-
кій частині Азовсько-Подільського кристалічного масиву, розта¬
шована в Запорізькій і Донецькій обл., поблизу берегів Азовсько¬
го моря. Звідси й назва. Найвища верш. — Могила Бельмак (див.).

Приазовське (до 1934 — Покровка Друга) — смт., рц. Запорізь¬
кої обл. Розташоване на автошляху Ростов — Одеса, неподалік від
Азовського моря. Звідси й назва. Засноване 1860 на місці ногайсь¬
ких аулів Ессабей-2 і Шуют-Джурет (Сеїть Джюсет). 1864 по цер-

286

кві св. Покрови назване Покровкою. 1925 після приєднання до то¬
дішнього Мелітопольського округу, на території якого вже була
інша Покровка, назване Покровкою Другою. Суч. назва з 1935.
Від Азовське {море) за допомогою преф. при- і флексії -е.

Приазов’я — географічна область на пд. сх. України, що при¬
лягає до Азовського моря. Займає частину території Донецької,
Запорізької і Херсонської обл. Назва П. від топооснови Азов-,
преф. при-да флексії -я.

Прибережне — смт., підпорядковане Єнакіївській міськраді
Донецької обл. Розташоване на р. Булавинка, л. пр. Кринки (бас.
Азовського моря). Час виникнення невідомий. Гадають, що по¬
селення з’явилось одночасно із смт. Булавинське, коли тут, на
берегах Булавинки, оселилася, рятуючись від переслідування
царських військ, частина козаків — учасників повстання під про¬
водом Кіндрата Булавіна 1709—1710. Рік віднесення до категорії
смт. 1964.

Привілля — 1) (кол. Асесорське, П’ята Рота, Привільне) — м.
Лисичанського р-ну Луганської обл. Розташоване на правому бер.
Сів. Дінця (бас. Дону). Засноване 1753 служилими людьми та се-
лянами-втікачами. Назва від апелятива привілля — привільна сте¬
пова місцевість, серед якої воно розташоване. Асесорським нази¬
валося за приналежність поселення одному з асесорів — засідате¬
лів казенної палати. П’ятою Ротою іменували в часи утворення
на Донбасі військових поселень (ХУЛІ ст.). У 20-х роках XIX ст.
почало називатися Привільним; 2) с-ще Троїцького р-ну Луган¬
ської обл. Розташоване за 25 км на пд. сх. від райцентру. Засно¬
ване 1929 у зв’язку із створенням радгоспу « Привілля », від якого
й перейняло назву. Аналогічні найменування мають кілька сіл в
Донецькій ,' Сумській, Кіровоградській та Миколаївській обл.

Привороття — див. Ворітський перевал.

Придеснянське плато — пд.-зх.\окраїна Середньоруської вис.
Розташоване в бас. Десни. Назва від гідронімічної основи Десн-,
за допомогою преф. при- та суф. групи-янськ(е). (

Придніпровська височина — див. Український кристалічний щит.

Придніпровська низовина — розташована в центрі території Ук¬
раїни, простягається на Лівобережжі вздовж Дніпра, від гирла
Десни до гирла р. Самара. Назва за розташування біля (при) Дніп¬
ра. Утворена від Дніпро за допомогою преф. при- та суф. -ськ(а).
Друга частина складної назви від апелятива низовина — форма
земної поверхні, яка не перевищує 200 м над рівнем моря.

Придніпров’я (Подніпров’я) — історико-географічна обл., яка
займає територію в середній течії Дніпра. П. у межах України по¬
діляють на: Північне — від гирла р. Снов до м. Канева, Середнє

287

— від м. Канева до м. Запоріжжя і Нижнє — від м. Запоріжжя до
гирла Дніпра. Назва від гідронімічної основи Дніпр-, за допомо¬
гою суф. -ов’я та преф. при-.

Придністров’я (Подністров’я) — історико-географічна обл., що
прилягає до Дністра. Назва від гідронімічної основи Дністр- за
допомогою преф. при- та суф. -ов’я.

Прикарпатська височина — підвищена рівнина між Карпатами
та Волино-Подільською вис. Прорізана верхньою течією Дніст¬
ра. Назва від основи Карпат-, утворена за допомогою преф. при-
і суф. -ськ(а). Звідси ж Прикарпаття — географічна область, що
прилягає з пн. сх. і пд. зх. до Українських Карпат. Назва утворе¬
на від основи Карпат-, преф. при- та формантом. -т(я).

Приколотне (кол. Задонська) — смт. Великобурлацького р-ну
Харківської обл. Виникло в зв’язку з будівництвом залізниці
Вовчанськ — Куп’янськ як пристанційне с-ще під назвою Задон-
ське (від прізвища поміщика Задонського). Пізніше перейменова¬
но по назві х. Приколотного, що лежав неподалік. Найменуван¬
ня останнього не з’ясовано. Не виключено, що назва від укр.
слова приколоток у значенні «сніп соломи, сніп, обмолочений не
розв’язаним» [Грінч., З, 420\ через антропонім Приколотний.

Прилуки (літоп. ПрилЬ’кь, Прилукь, Прилуч, Прилука) — м.,
рц. Чернігівської обл. Одне з найдавніших міст України. Вперше
згадується в документах 1092. Розташоване на р. Удай (бас. Су¬
ли). В основі топоніма — географічний термін прилук, прилука <
лука < праслов. *1ф-/*1ик «вологі, низовинні луки, розташовані
у вигині (закруті) ріки», «берег у згині ріки». Пор.: рос. прилук
«край закруту, луки, також місце, протилежне мису» [Мурзаєви,
182\, болг. пршука, прьілучна, прьиіук «місце біля річкової луки»
[Нероз., 141]\ укр. прилук «край закруту, луки, коліно». Дано,
ймовірно, за край великого закруту р. Удай між теп. м. Прилуки
і с. Кулишівка. Словотворчим засобом служить флексія -и. Пор.:
Самарська Лука — закрут Волги (Росія). Р. Сула та її пр. Удай,
зокрема величезна лука останньої, мали важливе значення в обо¬
роні сх. рубежів Київської Русі від нападу кочівників. Невдовзі
після початку князювання Володимир Святославич, про що по¬
відомляється в літописі під 987 (988), «нача ставити городьі по
Десн'к и по Востри, и по Трубежеви, и по Сул'к, и по Стугн'к»
для захисту від вторгнення войовничих печенігів [ПСРЛ, 1,52].
Отже, на краю закруту, біля прилуки, і було побудовано одне з
міст-укріплень П.

Приморськ (з 1780 до 1822 — Обиточне, з 1822 до 1964 —
Ногайськ, з 1964 до 1972 — Приморське) — м., рц. Запорізь¬
кої обл. Розташоване на р. Обитічна (бас. Азовського моря),

288

від якої поселення одержало первинну назву. 1822 перші відо¬
мості про місто під назвою Ногайськ. Утворена за допомогою
суф. -ськ від ногайці, які жили в цій місцевості [«Россия», 14,
623]. Суч. назва — від розташування на узбережжі Азовського
моря. Утворилася за допомогою преф. при-, суф. -ськ- від ос¬
нови море-.

Приморське (до 1946 — Сартана) — смт. Новоазовського р-ну
Донецької обл. Розташоване на правому бер. Кальміусу, непода¬
лік від Маріуполя. Засноване 1870 греками-переселенцями з
Криму, які й перенесли кол. назву. Суч. назва від словосполу¬
чення при морі (біля моря), дана за розташування поблизу Азов¬
ського моря. Утворена за допомогою суф. -ськ(е).

Приморський — 1) смт., підпорядковане Феодосійській міськ¬
раді АРК. Розташоване на бер. Феодосійської зат. Чорного моря.
Звідси назва. До категорії смт. віднесено у 1952; 2) курорт у Біл-
город-Дністровському р-ні Одеської обл. Розташований на пере¬
шийку, що відокремлює Шаболотський лим. від Чорного моря.
Славиться грязями Шаболотського лим. (озера). Назва за розта¬
шування біля моря (див. Приморське). Утворена від основи мор-
за допомогою преф. при- та суф. -ськ(ий).

Прип’ять (д.-р. Припеть, Препьть, пізн. — Припять,
Прип’ять) — 1) р., п. пр. Дніпра. Щодо походження назви існує
ряд гіпотез. А.Д.Погодін виводить її від праслов. *ргі-ре-(і. Роз-
вадовський — від д.-інд. *ргареН «падати, лити», де реН міг бути
апелятивом у значенні «річка, потік» [див. ЕСЛН, 111]. Імовірні¬
ше, в основі назви і.-є. *-ре( — «швидко рухатися» [ЕСЛН, 111].
Існують й інші тлумачення, менш переконливі; 2) смт. Чорно¬
бильського р-ну Київської обл. Засноване 1972 у зв’язку з будів¬
ництвом Чорнобильської АЕС. Розташоване неподалік від
р. Прип’ять, від якої й перейняло назву. Звідси Прип’ятка — р.,
п. пр. Прип’яті (бас. Дніпра). Назва\ утворена за допомогою де¬
мінутивного суф. -к(а) від Прип ’ять. \

Присліп — верш. Українських Карпат. Розташована на хр.
Боржава, зх. с-ща Міжгір’я Закарпатської обл. Назва від діал.
апелятива присліп «долина, з двох боків закрита горами» [Лящук,
КІТ, 165], в означенні «вершина над присліпом». Звідси ж наз¬
ва кількох пот. на Закарпатті. < < >

Притиснинська алювіальна рівнина (Притиснинська рівнина) —
частина Середньо-Дунайської низ. Розташована на пд.-зх. перед¬
гір’ї Українських Карпат у межах Закарпатської обл. і сусідньої
Румунії. Перша частина складного топоніма від розташування
при Тисі, понад р. Тисою (бас. Дунаю). Слово алювіальна від ла¬
тин. алювій «намив, нанос», тобто рівнина, вкрита алювіальними
19 - 83110

289

уламками, пухкими відкладами під дією води (водних потоків,
розливів під час повені та ін.^).

Причорноморська низовина (в Київській Русі — Луце моря). —
Розташована на пд. України при Чорному морі — прилягає до
Чорного моря.

Пришиб — 1) смт. Михайлівського р-ну Запорізької обл. Ви¬
никло 1874. Назва від д.-р. географічного терміна пришиб «круча
над закрутом ріки, коліно ріки, яр при крутому повороті річки»
[Мурзаєви, 183\. Згодом в укр. мову ввійшло як «пристанище, за¬
тишне захищене місце на березі, де можна пристати човном»
[Грінч., 4, 453]. Назву принесли переселенці зі сл. Пришиб Кобе¬
ляцького повіту Полтавської губ. (нині Кременчуцького р-ну Пол¬
тавської обл.); 2) с. Балаклійського р-ну Харківської обл. Тут жив
і помер видатний вітчизняний письменник Г.П.Данилевський. Від
терміна пришиб назва кількох сіл у Луганській, Дніпропетровській,
Донецькій, Запорізькій, Миколаївській та Полтавській обл.

Прірва — рр.: 1) п. пр. Дніпра; 2) (по КРУ — Літнянка) п. пр.
Дністра. Назва від укр. прірва «заглибина з високими обривисти¬
ми берегами». Апелятив перейшов у власну назву. Річки мають
високі скелясті береги.

«Провальський степ» — філіал Луганського заповідника, міс¬
цевість у Свердловському р-ні Луганської обл., на вододілі рр.
Велика Кам’янка, Кундрюча та Бургуста. Існує з 1975. Розташо¬
ваний за 80 км від Луганська, на пн. схилі голрвного вододілу
Донецького кряжа, в б. Калинова і Провалля — п. пр. Айдару
(бас. Сів. Дінця). Від останнього й перейняв назву. Найменуван¬
ня б. Провалля за її орографічний характер.

Пропий — рр.: 1) л. пр. Дніпра; 2) п. пр. Дніпра; 3) п. рук. Дніп¬
ра. Назва від географічного терміна прогній «протока із застійною
водою». Звідси ж Прогшйка — р., л. пр. Дніпра. Демінутивне ут¬
ворення від прогній за допомогою суф. -к(а); Пропгійська — р., п.
пр. Дніпра, утворена від тієї ж основи суф. -ськ(а); Прогноєць —
р., л. пр. Дніпра, утворена від тієї ж основи суф. -єць.

Пролетарське (до 1956 — Холодна Балка) — смт., підпоряд¬
коване Макіївській міськраді Донецької обл. Виникло 1929 у
зв’язку з будівництвом кам’яновугільної шахти. Кол. назва —
від найменування урочища, розташованого на околиці с-ща.
Звідси ж Пролетарський (кол. Картушино) — смт. Антрацитів-
ського р-ну Луганської обл. Засноване в 70-х роках XIX ст. Роз¬
ташоване на залізниці Дебальцеве — Ровеньки за 12 км від рай¬
центру. Назва від апелятива пролетаріат, утворена від основи
пролетар- за допомогою суф. -ськ(е). Кол. назва — від найме¬
нування урочища.

290

Просяна — смт. Покровськго р-ну Дніпропетровської обл.
Розташоване на залізниці Дніпропетровськ — Ясинувата. Засно¬
ване 1882—1884 біля одноіменної зал. ст. За народними перека¬
зами, назва станції від просо, і дали її за те, що в р-ні будівниц¬
тва росли великі масиви проса. Утворилася за допомогою суф. -
ян(а), що вказує на ознаку.

Прудянка — смт. Дергачівського р-ну Харківської обл. Розта¬
шоване на залізниці Харків — Москва. Засноване на початку
XVII ст. переселенцями — селянами-втікачами з с. Срібні Пруди
(Стави) Курської губ. Спочатку село називалося Прудами, згодом
Новосергіївкою, з другої половини XIX ст. — Прудянкою. Назва
від пруд за допомогою суф. групи -ян- і -к(а).

Прут — р., л. пр. Дунаю. Походження назви остаточно не до¬
ведено. Вона дуже давня і відноситься до і.-є. прабатьківщини.
Вперше згадується Геродотом (V ст. до н. е.), який називав її
скіфською рікою Пората — «хвиляста вода, хвиляста ріка» (ірано-
скіф.). На стародав. римських картах П. позначався як Аіапш —
«Дланська ріка» [Агеєва, 87\. Назву П. тлумачать по-різному. Од¬
ні виводять її від сармат. рогау «широкий» або рогаШ «брід»
(Брюкнер), інші від гр. рогах «переправа, перевіз» [Пет.], ще інші
від гр. рогах «лихоманка» в розумінні «нестійка, бурхлива»
[Фасм.]. Суч. форма гідроніма П. вперше з’явилася в X ст. у за¬
писах Константина Багрянородного як Вгодтох. Заміна на Прут,
що сталася шляхом переосмислення, відбулася в ст.-слов. Цей
процес різними дослідниками розглядається по-різному. Найві¬
рогідніше, воно сталося під впливом праслов. *ргаи( ( >ргйі ), яке
виводять з ірано-скіф. рагаіа «швидкий», «стрибаючий». Назва
виникла внаслідок переосмислення чи народної етимології і мог¬
ла бути використана у слов. варіанті цього гідроніма [Карп., ТБ,
170—17І\. Пор. слова з тієкГж основою: рос. прьіть, укр. сприт¬
ний. Пор.: рос. прьіткий, п. рщсі -^«бистрина».

Прядівка (Прядивка) — рр.: 1) л. пр. Дніпра; 2) л. пр. Орелі
(бас. Дніпра). Назву пов’язують зі словом прядиво — «пенька,
приготовленная для прядения волокні пеньки» [Грінч., 3].
О.С.Стрижак вважає за більш імовірне походження гідроніма від
д.-р. продлти в означенні «скакать», з яким пов’язують укр. пруд
— «швидка течія», пор. рос. прнткий, п. рщд «бистрина».

Псел (Псьол, Песель, Псола, Псоль, Псло, Псиль, Псіоль —
СГУ, 451—452). — р., л. пр. Дніпра. Давня укр. назва — Псло. У
літописі вперше згадується 1111 р. Походження назви остаточно
не з’ясовано. Одні вважають, що вона походить від д.-гр. пселос
«темний» [Ящен.], але це не підтверджується історичними дани¬
ми. Інші пов’язують її з назвами кавказьких рр. Пса, Псе, Супса,
19 *

291

де кабард. псо «вода, річка», черк, пса «вода». Більшість дослід¬
ників сходиться на тому, що назва виникла від д.-слов. піс, пьс,
пес «луки,, вологе місце» [Стрижак, НРП, 55 і далі].

Пулемець, Пульмо — оз., одне з найбільших на Поліссі. Дер¬
жавний заповідник. Розташоване в Любомльському р-ні Волин¬
ської обл. і відноситься до групи Шацьких озер. Назву П. виводять
від д.-прус. географічного терміна Раїт (Раїте) > зах.-балт. РаІн>а
(Раїте ) «пустище, часто поросле низькорослим чагарником» >
лит. Раїт (Раїте) — «ягода, що росте на болоті» > п. РаЬгу «сухі
влітку і затоплювані під час весняних повенів низовинні і прибе¬
режні луки». Варіант Раїте/Раїту з цим означенням увійшов в
українську гідроніміку у вигляді назви оз. Пульмо, Пулемець. Ос¬
танній утворився за допомогою слов. суф. -емець. Як вказує акад.
А.П.Непокупний, ареал говорів у р-ні Волинських озер має ви¬
мову ненаголошеного о як у, особливо у переднаголошених скла¬
дах. Пор.: Пульво — р., л. пр. Зах. Бугу в Брестській обл. (Біло¬
русія), там же Пола, Пулвина [Непокуп., АА, 142—145 ].

Пустомити — 1) (кол. Мито) смт., рц. Львівської обл. Розташо¬
ване у межиріччі р. Щирка та її пр. Ставчанка (бас. Дністра), на
старод. торговельному шляху, нині на залізниці Львів — Стрий.
Вперше згадується в документах 1441. Кол. назва від мито: в ми¬
нулому біля поселення була митниця , де з торгових людей за про¬
їзд і перевезення крамів збирали королівське мито. Ймовірно, що
це поселення було місцем збору мита. Після зруйнування поселень
татаро-монголами ця місцевість надовго залишилася незаселеною
— « пустош , пусто » [Даль, 3, 541]. З виникненням нових поселень
виникли й нові назви, до яких як складова частина іноді входили
назви зруйнованих поселень. Так, гадають, могла виникнути назва
Пустомити — Пусто + мито, де закінчення -и виконує роль сло¬
вотворчого засобу. Можна припустити також виникнення ойконі-
ма як наслідок введення певних пільг на даних митницях.

Путивль — м., рц. Сумської обл. Розташоване на правому бер.
р. Сейм (бас. Десни), при впадінні в неї Путивльки. Вперше зга¬
дується в Іпатіївському літописі 1146 як одна з фортець Київсь¬
кої Русі. Походження назви остаточно не встановлено. М.Н.Ти-
хомиров її виводить від найменування р. Путивлька [Тихом., 346].
Тієї ж думки дотримується М.Фасмер, який гадає, що ойконім П.
перейняв первинну назву річки Путивлька — *Путивь, наймену¬
вання якої дослідник виводить від путь спочатку в означенні «те¬
чія» [Фасм., З, 412]. Більш вірогідним вважають походження наз¬
ви м. П. від антропоніма. Одні вбачають в ньому д.-р. ім’я
ПІЇтимь або ПІЇтивь, повне ім’я якого ПІЇтимерь. Інші виводять
від імені д.-р. тисяцького Потяти, повне ім’я ПУтимьісль

292

[ЕСЛН, 112\. Розглядаючи гідроніми України з основою Ьиі-,
зокрема гідронім Бутивля, В.П.Шульгач не виключає відантропо-
німного походження їх, оскільки помічено, що форми на -ля/-ль
властиві слов. арх. топонімії [Див. Топ., Труд., 103—104 ]; напр.:
Теребовдя, Путивль — за Я.Рудницьким, відантропонімне поход¬
ження цих гідронімів найбільш ймовірне [Шульгач, ТСТ, 94\.

Путивлька — р., п. пр. Сейму (бас. Десни). Про походження
назви див. Путивль.

Путила — 1) (кол. Путилова, Путилівка, Путилка, Путилиця)

— р., п. пр. Черемошу (бас. Пруту). Назву виводять від слова
путь, шлях. Таке тлумачення ставлять під сумнів, гадаючи, що
гідронім скоріше походить від прізвища Пушило [Карп., ТБ, 772].
Звідси ж Путилівка — р., л. пр. Горині (бас. Прип’яті), утворена
від топооснови за допомогою суф. -івк(а) [Нероз., 144—145\\
2) смт., рц. Чернівецької обл. Відоме з 1647. До XX ст. — Пути-
лів, Путила, Сторонець (місцеві жителі й зараз називають Пути-
лів). Путила і Сторонець колись були різними поселеннями, які
1920 злилися в одне під назвою Путила. Назва від р. Путила, пр.
Черемошу, на якій воно розташоване. Ім’я Сторонець — від л.
пр. Путили Сторонця (Сторонецького потоку).

Пуцита — р., п. пр. Дністра. Від молд. пуци «смердіти»; дос¬
лівно: «смердюча». Так називається й прилегла до р. місцевість
[Карп., ТБ, 772]. Назва утворилася від основи за допомогою
форманта -т(а). Звідси ж Пуцівка (Пуцавка, Пусовка, Пуцивка)

— р., п. пр. Півд. Бугу. Утворилася від основи пуц- суф. -івк(а).

Пуща Водиця — смт., підпорядковане Подільській райраді

м. Києва. Кліматичний курорт. Назва від праслов. *Ри$(іа «пус¬
тий» [Фасм., З, 416], д.-р. — «заповідь, заказ, заповідний ліс»
[Даль, 3], тобто «ділянка лісу, де заборонено мисливство і рубан¬
ня дерев». Про такі пущі Володимир Мономах писав: «Конь ди¬
ких своими руками связал есмь в пущах» [Мер., 77]. Друга скла¬
дова частина від назви х. Водиця.

П’ятихатки (кол. П’ятихатка) — м., рц. Дніпропетровської
обл. Розташоване на автошляху Дніпропетровськ — Олександрія.
Виникло в XVIII ст. Засноване у 1886. За народними переказа¬
ми, цю назву місто дістало від чумаків, що проїжджали повз то¬
дішній хутір до Криму. У той час тут стояло п ’ять хат братів По-
табашних — перших поселенців. За свідченням місцевого краєз¬
навця О.Ф.Павлюка, одна з цих хат збереглася донині й стоїть на
вул. Зеленій. Пор. Беш-Кош, Старобешеве.

293

р

Рава-Руська — м. Нестеровського р-ну Львівської обл. Розта¬
шоване на р. Рата (бас. Зах. Бугу). Засноване близько 1455 мазо-
вецьким князем Владиславом. Назву ім. частини складного ой-
коніма тлумачать по-різному. Одні виводять її від лит. го\а «гір¬
ський потік» [Труб., ПУ], інші вказують, що назви Рів, Ровок та
ін. у бас. Вісли і Зах. Бугу відповідають у балт. мовах лит. го\а
«вода після водопілля», лат. га\а «стояча іржава вода, калюжа,
болото», «трясовина» (Петров). Гадають, що первинна назва оз¬
начала « тиха вода » [5р1а\у.; К.ог\у.] і відносили її до характеру те¬
чії р. Рата, на якій розташоване місто. Таке тлумачення вважа¬
ють вірогідним. Висловлюють припущення, що обидва міста —
Рава-Руська і польське м. Рава-Мазовецька звалися колись Рава,
а при деякій централізації (кілька століть тому) для відрізнення
одержали означальні додатки. Пор.: Мінськ і Мінськ-Мазовець-
кий, Могилів і Могилів-Подільський тощо [Думін]. Прикм. час¬
тина ойконіма — Руська свідчить про живу традицію Русі у міс¬
цевого населення: етнонім «руські» в минулому був самоназвою
українців, зокрема західних (до XX ст.).

Радехів — м., рц. Львівської обл. Розташоване на головному
Європейському вододілі. Вперше в документах згадується 1493.
Однак гадають, що воно виникло значно раніше — за часів ро¬
дового ладу сх.-слов. племен бужан — волинян. Назву виводять
від слова радий (пор. топонім Малехів Миколаївського р-ну
Львівської обл. від малий — ІМСУ, Лв.). Типова народна етимо¬
логія. Б.Я.Думін у неофіційній рецензії на рукопис цього слов¬
ника назву Радехів відносить до відантропонімічного походжен¬
ня: Радех від Радослав, Радолюб тощо. Цю вірогідну думку вис¬
ловлює й І.М.Желєзняк. Словотвірним засобом служить при¬
свійний с^ф. -ів.

Радзивилів (з 1939 по 1991 — Червоноармійськ) — м., рц. Рів¬
ненської обл. Розташоване в бас. р. Стир, п. пр. Прип’яті, на ав¬
томагістралі і залізниці Львів — Рівне. Засноване наприкінці XVI
ст. польським магнатом Радзивилом. Звідси й назва. Кол. назва
від Червона Армія — так називали Збройні сили Радянської дер¬
жави з 1918 по 1946.

Радомишль (кол. Микгород, Мичьскь, Радомисль) — м., рц.
Житомирської обл. Одне з найдавніших міст на території Украї¬
ни. Розташоване на лівому бер. р. Тетерев (бас. Дніпра) при впа¬
дінні в нього р. Мик (див.). Звідси стара назва Микгород , яка
вперше згадується літописцем 1150. У 1241 був зруйнований та-

294

таро-монголами. У «Книге Большому Чертежу» згадується Радо-
мисль. Назва, імовірно, від власного слов. імені Радомисль. Не
виключено, що вона запозичена від назви фортеці.

Радомля — р., л. пр. Боромлі (бас. Дніпра). В.А.Жучкевич наз¬
ву пов’язує з племінною групою слов’ян радомичей. Формант -ля
надає назві ознаки зв’язку з місцем. Не виключено, що гідронім
походить від антропоніма Радом (Радомир ) + суф. -\&>Радомля.
Пор. м. Радом у Польщі.

Радоробель — р., л. пр. Уборті (бас. Прип’яті). Назву виводять
від д.-слов. складного антропоніма Радороб [Труб., ПУ, 229\.

Радуль — смт. Ріпкинського р-ну Чернігівської обл. Розташо¬
ване на лівому бер. Дніпра. Виникло наприкінці XVII ст. Похо¬
дження назви не з’ясовано. Назва с-ща, за народним переказом,
походить від найменування оз. Радутьє, яке колись тут існувало.
Утворення від кореня рад- та форманта -уль. Є й інші народні
перекази, менш ймовірні.

Радушне — смт. Криворізького р-ну Дніпропетровської обл.
Розташоване на залізниці й автошляху Кривий Ріг — Каховка.
Під час будівництва залізниці на початку XX ст. тут була побу¬
дована станція під назвою Радушне. Назва від прикм. радушний
«привітний, гостинний, такий, що викликає радість». Названа
за природно-географічні особливості місцевості. В 1930 у зв’яз¬
ку з будівництвом біля станції Р. елеватора виникло пристанцій¬
не с-ще, на яке поширилось її найменування.

Райгородок — смт. Слов’янського р-ну Донецької обл. Розта¬
шоване поблизу впадіння р. Казенний Торець в Сів. Донець (бас.
Дону). Вперше згадується в документах 1665 під назвою юрта (ху¬
тора) Хрестовського, біля якого в 80-х роках XVII ст. козаки-пе-
реселенці з Правобережжя заснували сл. Райгородок і поруч по¬
будували укріплення для захисту від набігів турко-татар. Згодом,
після того як русла р. Сів. Дінця і Казенного Торця змінили свій
напрям, слобода була перенесена на нове місце. Люди, які засну¬
вали поселення на новому місці, жили надією на краще життя.
Гарна мальовнича місцевість, родючі ґрунти, а головне (тимчасо¬
ва) воля, зміцнювали ці надії. У сх.-слов. топонімії слово рай оз¬
начає «сад», тобто ойконім з елементом рай — це назва поселен¬
ня з садами. Пор.: у ботанічній термінології — райдерево «рици¬
на»; пірамідальна тополя — ^раїна [див. Грінч., 4, 3—4\. Аналогіч¬
не походження топоніма Райське — смт., підпорядковане Друж-
ківській міськраді Донецької обл. Розташоване на р. Казенний
Торець (бас. Сів. Дінця). Назва утворена від рай суф. -ськ(е).

Раків — р., л. пр. Вишні (бас. Вісли), Раківка — р., п. пр.
Стугни (бас. Дніпра); Раковець — назва кількох пот. у бас. Пру-

295

ту, Черемошу і Серету. Назви виводять від рак (Сапсег) — клас
безхребетних тварин типу членистоногих, за допомогою склад¬
ного суф. -овець. Дослівно: «Річка, в якій водиться багато раків».
Ми гадаємо також, що назви можуть бути відособовими.

Ратне — смт., рц. Волинської обл. Розташоване на р. Прип’ять
(бас. Дніпра), на автошляху Ковель — Брест. Уперше згадується в
документах XIII ст. як прикордонне місто Ратное, Ратинь, Ратно.
Проте поселення виникло значно раніше. Тут збереглися рештки
мурованих будівель X ст. Назву виводять від рать — військо, яке
постійно перебувало тоді в прикордонному місті Галицько-Волин¬
ського князівства. Утворена за допомогою суф. -н(е).

Рафалівка (кол. Нова Рафалівка) — смт. Володимирецького
р-ну Рівненської обл. Розташоване на залізниці Київ — Ковель.
Засноване в 1902 у зв’язку з будівництвом залізничного роз’їз¬
ду, спочатку під назвою Полиці — по імені села, розташовано¬
го неподалік. 1921 до пристанційного с-ща було перенесено ад¬
міністративний центр з с. Рафалівки і його було перейменовано
на Нову Рафалівку, а с. Рафалівку — на Стару Рафалівку. Зго¬
дом прикм. частину Нова було відкинуто і залишилась суч. наз¬
ва. Найменування Рафалівка — від імені поміщика князя Рафа-
ла, утворене за допомогою суф. -івк(а).

Рахів — м., рц. Закарпатської обл., центр Закарпатської Гу¬
цул ьщини. Розташоване на обох берегах р. Тиса, л. пр. Дунаю,
нижче злиття рік Чорна Тиса і Біла Тиса, між горами. Гадають,
що першими поселенцями були селяни, що тікали від сваволі
феодалів з Галичини і Закарпаття. Вперше згадується під 1447.
Походження назви Р. остаточно не доведено. Існує ряд припу¬
щень. Найбільш вірогідним є тлумачення від слов. імені Рах.
Підтвердженням цієї гіпотези є присв. суф. -ів. Звідси ж Рахів-
ський масив (Рахівські гори) — розташований в межах Закарпат¬
ської обл. і ^сусідньої Румунії. Назва утворена за допомогою суф.
-ськ(ий); Рахівський Менчул — див. Менчул.

Рахманівка (кол. паралельна назва Олександродар) — смт.,
підпорядковане Центрально-Мінській райраді м. Кривого Рогу
Дніпропетровської обл. Розташоване на р. Інгулець (бас. Дніп¬
ра). Засноване 1818 генералом Олександром Рахмановим, який
одержав дарчу від Олександра І і поселив тут своїх кріпаків. Звід¬
си стара назва Олександродар, яка існувала до 1957, і нова, що
утворена суф. -івк(а).

Рашівка — рр.: 1) л. пр. Псла (бас. Дніпра); 2) п. пр. Сули
(бас. Дніпра). Гідронім пов’язують з власним іменем Раша, Раш-
ко, пд.-слов. походження, утворений за допомогою суф. -івк(а).

296

Ревун — рр.: 1) л. рук. Дніпра в Запорізькій обл.; 2) три п. рук.
Дніпра в Дніпропетровській обл. Назва від неозначеної форми
дієсл. ревіти, утворилася від кореня рев- за допомогою суф. -ун.
Дана за характер течії, її бистрину: внаслідок перетинання русел
твердими породами утворюється гуркіт води, ревіння. Звідси ж
Ревуха — р., п. пр. Дніпра., Утворилася від тієї самої основи за
допомогою суф. -ух(а); Ревуча — п. рук. Дніпра в Дніпропетров¬
ській обл. Утворена за допомогою суф. -уч(а); Ревучий — р., л.
рук. Дніпра в Полтавській обл. Назви від омонімічного апеляти-
ва — прикм., що утворився від основи рев- суф. -уч(ий).

Рені (кол. Тамаров) — м., рц. Одеської обл. Розташоване на
лівому бер. Дунаю за 3 км на сх. від гирла Пруту. Час виникнен¬
ня невідомий. Вперше згадується в документах 1548 як місто
Молдавського князівства. Відомо, що за часів Київської Русі тут
була річкова пристань. Від д.-р. рень «пристань» й виводять суч.
назву. Не виключено походження назви Р. від діал. рень «прибе¬
режний пісок, гравій, галечник, берег річки, покритий піском,
гравієм, галечником» [Лящук, КГТ, 166\. Можливе й антропоні-
мічне походження ойконіма Р.

Решетилівка — смт., рц. Полтавської обл. Розташоване на ліво¬
му бер. р. Говтва (бас. Дніпра), при перетині її автомагістраллю
Київ — Полтава. Відоме з 1683. Засноване пластуном Решетилом,
від якого й походить назва. Утворена за допомогою суф. -івк(а).
Пластуном називали козака, який ніс сторожову службу.

Решетники (кол. Санжари, Старі Санжари) — с. Новосанжар-
ського р-ну Полтавської обл. Розташоване на р. Ворскла непо¬
далік від впадіння в неї р. Тагамлик (бас. Дніпра). Виникло в
XVI ст. Назва на честь Героя Радянського Союзу І.Г.Решетника,
який народився поблизу Р. у с. Василівці (нині с.,Вільне). Заги¬
нув 1945. Про походження старої назви див. Нові Санжари. За¬
кінчення -и виконує роль словотворчого засобу. Форма множи¬
ни під впливом поширення на Полтавщині ойконімів,,у яких
функція флексії множини виражає патронімічне-значення —
вказівка на походження назви від племені, роду чи прізвища од¬
ного з предків або ж краянина, напр.: Зубані (від Зубань), Лоба-
чі (від Лобач), Лазорки (від Лазар), Ждани (від Ждан), Гарку-
шинці ,(від Гаркуша) тощо.

Ржавець — рр.: 1) п. пр. Сули (бас. Дніпра); 2) п. пр. Десни
(бас. Дніпра); 3) л. пр. Десни (бас. Дніпра); 4) л. пр. Сейму
(бас. Десни); 5) л. пр. Супою (бас. Дніпра). Назва від терміна
ржавець «стояче болото із застійною ржавою водою» (розчинні
в воді окисли залізної руди — лімоніту, яка утворюється на дні
водойм).

297

Ржиіців — смт. Кагарлицького р-ну Київської обл. Розташо¬
ване на правому бер. Дніпра. Засновано на місці Іван-города,
згадуваного в літописі 1151 і знищеного 1240 татаро-монголами.
Вперше згадується в літописі під 1506 [СЛ, 283\. Назву виводять
від д.-слов. рьжище «місце вирощування ржі (жита)». Приклад
псевдоприсвійного топоніма під впливом інших назв ряду. Суф.
-ів пізніше був доданий до географічного терміна. Пор. Рожище.

Рибниця — рр.: 1) л. пр. Дністра (СГУ — л. пр. Пуцити, бас.
Дністра); 2) п. пр. Пруту (бас. Дунаю). Утворення за допомогою
старо^. гідронімічного суф. -иц(я) від прикм. рибний [ГНП, 74].

Ринга (в КРУ, 309 — Рингач, прирівняно до найменування
с. Рингач, розташованого на цій річці) — р., л. пр. Пруту (бас.
Дунаю), на базі якої тепер утворене велике вдсх. Ю.О.Карпенко
назву порівнює зі словом ринва. Найменування с. Рингач — від
даного гідроніма.

Рипа — 1) р., п. пр. Серету (бас. Дунаю). Назва від молд. ри-
па «прірва, яр» [Карп., ТБ, 174]; 2) верш. Українських Карпат (у
р-ні с. Рожнева і смт. Кути Івано-Франківської обл.); 3) (Чорна
Репа, Чорна Рипа) верш. Українських Карпат (на стикові Львів¬
ської, Івано-Франківської і Закарпатської обл.). Назва від запо¬
зиченого з румун, місцевого географічного терміна рипа: «обри¬
виста скеля, голий кам’янистий схил» [Лящук, КГТ, 166]. Пор.:
румун, гіра «стрімка скеля».

Рипень — р., л. пр. Путали (бас. Дунаю). Народна назва Рі-
пинський Потік. Найменування річки виводять не від інфініти¬
ва рипіти (тобто «говірка, бурхлива»), як дехто доводить. Пер¬
винною є назва гори, біля якої протікає Р. Назва гори від поши¬
рення на ній ріпи (Вгаззіса гара Ь.) — коренеплодної рослини з
родини хрестоцвітних. Таке тлумачення найбільш ймовірне
[Карп., ТБ, 175].

Рів — рр.: 1) п. пр. Півд. Бугу; 2) рук. Горині (бас. Прип’яті).
Назву виводять від апелятива рів, що згодом перейшов у власну
назву.

Рівне — м., обл. і рц. Рівненської обл. Розташоване на р. Ус¬
тя (бас. Горині). Час заснування невідомий. Перша згадка про Р.
припадає на 1283. Гадають, що поселення виникло ще раніше.
На бер. Устя в Басовому Куті збереглися залишки д.-р. городи¬
ща [МАПВ, 39]. Назву місцевості, де розташоване місто Р., ви¬
водять від слів рівний, рівнина. [Стрижак, Р., 82—83]. Походить
від д.-р. основи ровьн. Упродовж багатовікового існування місто
йменувалося як Рівне. За радянських часів поряд з формою Рів¬
не часто вживалося Ровно, що суперечило законам укр. мови. У
90-ті роки цю помилку виправлено. Отже, місто Рівне або об-

298

ласть Рівненська Існує інше тлумачення, за яким назва походить
від скіф.-алан. мови — мови скіф, цивілізації. Тим паче гадають,
що назві понад дві тис. років. Скіф, го-аіп-о означає «оточений
кріпосними ровами», де го — «рів», юіп — «укріплення, фортеця»,
о — «навколо, оточений» [Дьомін], що менш вірогідно.

Ріка — рр.: 1) п. пр. Сяну (бас. Вісли); 2) п. пр. Тиси (бас. Ду¬
наю); 3) п. пр. Латорині (бас. Дунаю); 4) п. пр. Черемошу (бас.
Пруту). Назва від апелятива ріка.

Ріниста — р., п. пр. Міхидри (бас. Серету). Назва, гадають, яв¬
ляє собою прикм. форму терміна рінь «гравій». Пор.: пот. Рінь,
пр. Стривігору (бас. Дністра), а також р. Кремінна в тому ж ро¬
зумінні. Утворена від рінь- за допомогою суф. -ист(а). Не виклю¬
чено, назва могла утворитися від того Ьк терміна рінь в розумінні
«мілина», від д.-р. рьнь «обмілина» (Іпатіївський літопис під 988).

Ріпки — смт., рц. Чернігівської обл. Розташоване на залізниці
і автошляху Київ — Гомель. Час заснування невідомий. Вперше
згадується в 1607. Назву виводять від однойменного, нині майже
висохлого струмка, що протікає через с-ще. Назва струмка, ймо¬
вірно, походить від ріпа — рослини, поширеної в долині Р.

Річиця — рр.: 1) л. пр. Псла (бас. Дніпра); 2) л. пр. Стару (бас.
Прип’яті); 3) л. пр. Мельниці (бас. Прип’яті); 4) п. пр. Стару
(бас. Прип’яті). Назва від географічного терміна річка , утворена
від основи річ- та суф. -иц(я).

Річище — оз.: 1) біля м. Чорнобиля Київської обл. Протокою
з’єднується з Прип’яттю, п. пр. Дніпра, через яку здійснюється
його живлення; 2) біля с. Горностаївки Херсонської обл.; 3) л.
рук. Дніпра в Херсонській обл. (2); 4) л. рук. Дніпра в Полтавсь¬
кій обл.; 5) л. рук. Дніпра в Черкаській обл. Утворення від гео¬
графічного терміна річище.

Річка — рр.: 1) л. пр. Рибниці (бас. Пруту); 2) л. пр. Стару
(бас. Прип’яті); 3) л. пр. Збруча (бас. Дністра); 4) п. пр. Пруту
(бас. Дунаю); 5) пр. Стрипи (бас. Дністра), інші менш значні.
Назва являє собою непереоформлений^географічний термін річ¬
ка, який із загальної назви перетворився на власну назву.

Ровеньки — м. обласного підпорядкування Луганської обл.
Розташоване на р. Ровеньок (бас. Міусу). У документах 1705 зга¬
дується як Осиновий Ровеньок, у документах 1707 — «городок
Ревеньок» — одне з місць, самочинно заселених донськими ко¬
заками та селянами-втікачами з Правобережної України. У 30-х
роках XVIII ст. побудовано укріплення — один з опорних пунк¬
тів для захисту від нападів турко-татар. Назву виводять від р. Ро¬
веньок. Утворена за допомогою суф. -к(и).

299

Ровеньок (Ровенька, Ровенка, Ровенецька — СГУ, 465) — р.,

п. пр. Нагольної (бас. Міусу). Назву виводять від ст.-укр. народ¬
ного географічного терміна ровеньок, ровня «рівнинна місцевість»
[ССМ, 2, 294]. Дослівно: «Річка, що протікає по рівнинній міс¬
цевості». Пор. Ровеньки Білгородської обл. Росії.

Ровець — рр.: 1) л. пр. Тетерева (бас. Дніпра); 2) п. пр. Півд.
Бугу; 3) пр. Свічі (бас. Дністра); 4) пр. Сейму (бас. Десни). Наз¬
ва від апелятива рів, утворена демінутивним суф. -ець (див. Рів).
Аналогічне походження гідроніма Ровок — р., л. пр. Рову (бас.
Півд. Бугу). Утворений демінутивним суф. -ок.

Рогань — 1) р., л. пр. Уди (бас. Сів. Дінця); 2) смт. Харківсь¬
кого р-ну Харківської обл. Розташоване на р. Рогань (бас. Сів.
Дінця), від якої й перейняло назву. Найменування річки від ріг
(за роздвоєне в нижній течії русло) та суф. -ань. Перша письмо¬
ва згадка про селище відноситься до 1736.

Рогатин — м., рц. Івано-Франківської обл. Розташоване на

р. Гнила Липа (бас. Дністра). Відоме з 1200 [САТД 294]. Поход¬
ження назви не встановлено. Деякі вчені назву міста пов’язують
з першопоселенцем, який мав старод. ім’я — Рогата, д.-р. рог
подають у значенні «ріг, мис» [Срезн., З, 131], ст.-укр. ріг —
«край лісу» [ССМ, 2, 294], що найбільш вірогідно. Пор. літоп. м.
Рогачов у Київській землі, суч. н. п. Рогачов у Білорусії.

Рогачик — 1) р., л. пр. Дніпра. У татар вона була відома як Ір-
гачик [Скальк., 71], очевидно, з тюрк, (тат.) *іг%ак «великий
крюк», тобто великий закрут (річки). Назва переосмислена в укр.
мові на Рогачик; 2) зат. на Дніпрі нижче Каховського вдсх. Да¬
на за конфігурацію, схожу на рогач. Назва утворена за допомо¬
гою зменшувального суф. -ик.

Рогізка (Рогозна) р., л. пр. Снову (бас. Десни). Назва від рогіз
(Зігісиз Іасизігіз Ь.), діал. комиш, камиш — рід трав’янистих бага¬
торічних рослин з родини рогозових. Росте по берегах річок, на
заростаючих озерах, болотах, по старицях. Гідронім з суф. -к(а).
Звідси ж Рогізна — рр.: 1) (Рогожна, Рогозна, Рогозка) п. пр. Дес¬
ни (бас. Дніпра); 2) (Рогозина) п. пр. Олешні (бас. Псла). Утво¬
рення від апелятива рогізна ; Ропзня — р., л. пр. Івоту (бас. Дес¬
ни). Ященко відносить гідроніми типу Рогозна до групи «за харак¬
тером рослинності берегів» [Ящен., 17]. Утворення з суф. -н(я);
Рогозівка — р., п. пр. Ддажища (бас. Пруту), утворено за допомо¬
гою суф. -івк(а); Рогозянка (Рогозная, Рогозенка, Рогозенець —
СГУ, 467)) — р., п. пр. Уди (бас. Сів. Дінця). Утворена за
допомогою суф. -к(а) від Рогозяна.

Родакове — смт. Слов’яносербського р-ну Луганської обл.,
розташоване за 20 км на зх. від обл. центру. Засноване 1878 як

300

робітниче с-ще у зв’язку з будівництвом залізниці Дебальцеве —
Луганськ. Назва від прізвища місцевого підприємця Робакова.
Словотворчим засобом служить флексія -е.

Родень — головне місто слов. племені рось або родь. Було
розташоване на Княжій горі в р-ні Канівських гір, у місці впа¬
діння р. Рось у Дніпро. Тепер тут с. Пекарі Канівського р-ну
Черкаської обл. У 980 «...вь град'к Родини, на оусть (Рси) реки...
и \ус*Ьцє Ярополк в Роднь и б'к град великь и немь» [ПСРЛ, 77;
ЕСЛН, 115\. Назва від найменування племені род, утворена за
допомогою суф. -ень. Назва племені, ймовірно, пов’язана з древ¬
нім культом слов. язичеського бога Рода — попередника Перуна,
який вважався богом родючості, верховним богом неба, землі,
покровителем щедрот природи. Родень знищений монголо-тата-
рами^у 1239.

Родинське (кол. с-ще шахти «Родинська» № 2) — м., підпо¬
рядковане Красноармійській міськраді Донецької обл. Розташо¬
ване за 8 км на пн. від райцентру. Засноване 1950 в зв’язку з бу¬
дівництвом шахти « Родинська », названої на честь Батьківщини
(рос. Родина). Назва шахти згодом поширилась на місто. Утво¬
рення за допомогою суф. -ськ(е).

Рожище — смт., рц. Волинської обл. Розташоване на р. Стир,
п. пр. Прип’яті (бас. Дніпра). Час заснування невідомий. Перша
згадка відноситься до 1377. Походження назви остаточно не
з’ясовано. В.Ф.Покальчук вважає, що в основі топоніма лежить
слово рож, рівнозначне суч. жито. Дослівно: «Житнє місце»,
«місце, де росло жито». Пор. Ржищів.

Рожнятів — смт., рц. Івано-Франківської обл. Розташоване бі¬
ля підніжжя Карпат поблизу р. Ломниця (бас. Дністра). Відоме з
XII ст. Походження назви не встановлено. Існує кілька гіпотез.
Одні виводять її від імені Рожен, інші від прізвища Рожнятовсь-
кий. Не виключено, що топонім походить від Рожнята — нащад¬
ка того ж Рожена. Утворений за допомогою суф. -ів від основи
Рожнят-. V

Роздільна — м., рц. Одеської обл. Розташованена зх. області,
виникло в 60-х роках XIX ст. у зв’язку з будівництвом Одесько-
Балтійської залізниці. Нову станцію назвали так ніби тому, що
тут магістраль розділяється на Одесу і Тирасполь. Існує й інше
тлумачення топоніма. За переказом, поруч із залізничною стан¬
цією було озеро. У посушливі роки воно пересихало і утворюва¬
лося два басейни, що розділялися смугою суходолу. На тому міс¬
ці й збудували водокачку, яка давала воду для паровозів. Через
це станцію й назвали Водо-Роздільною. Згодом елемент Водо- від¬
пав і залишилася тільки друга її частина — Роздільна [Горож.,

301

202—203]. Відбувся перехід (субстантивація) прикм. частини
складного топоніма в ім. Таке тлумачення імовірніше.

Роздол — смт. Миколаївського р-ну Львівської обл. Розташо¬
ване на лівому бер. Дністра. Перша писемна згадка відноситься
до 1569. Є.М.Черняхівська назву виводить від терміна роздол
(роздолля) — «місце, де діл (низовина) розходиться на всі боки,
широка долина».

Роздольне (до 1944 — Ак-Шейх) — смт., рц. АРК. Розташова¬
не на пн. сх. Кримського п-ова, на автошляху Євпаторія — Пор¬
тове. Заснована в 60-х роках XIX ст. Назва від роздол утворена
суф. -н(е). — Див. Роздол.

Роздори — смт. Синельниківського р-ну Дніпропетровської
обл. Розташоване на р. Нижня Терса (бас. Дніпра). У 1778 на
місці суч. Р. надвірний радник Катерини II М.І.Карабін заснував
поселення Карабинівку і Роздори, заселивши їх своїми кріпака¬
ми. Згодом ці поселення були об’єднані в сл. Р. Назва від місце¬
вого географічного терміна роздор — «поділ річки на рукави».

Розівка — смт. Куйбишевського р-ну Запорізької обл. Розта¬
шоване на сх. області, між верхів’ями рр. Берда і Кальчик, на ав¬
тошляху Запоріжжя — Маріуполь. Засноване 1788, за іншими да¬
ними 1820, німцями-колоністами під назвою Розенберг (за пріз¬
вищем одного з колоністів). З 1898 в офіційних документах по¬
чинає іменуватися як Розівка (коренева частина назви *Роз- від
першого елемента польсько-німецької назви Розен-).

Розсипне — смт., підпорядковане Торезькій міськраді Донець¬
кої обл. Розташоване на залізниці Іловайськ — Дебальцеве. Ви¬
никло в 1905. Назва від урочища Розсипне, де засноване с-ще.
В.Чубенко вважає, що найменування урочища виникло від роз¬
сипищ, які утворилися тут у процесі вивітрювання кам’яних по¬
рід. У СГУ внесено 17 балок під аналогічною назвою [Чубенко].

Розсоха — рр.: 1) п. пр. Десни (бас. Дніпра); 2) л. пр. Турії
(бас. Прип’яті); 3) система р. Кушугуми, л. пр. Дніпра. Назва від
місцевого географічного терміна розсоха (розсоша) «роздвоєння,
розвилка, злиття» [Грінч., 4, 55]. Звідси ж Розсохи — р., п. пр.
Свині (бас. Півд. Бугу). Форма множини підкреслює не одну, а
кілька розвилок у руслі річки; Розсохувата — р., л. пр. Бахмуту
(бас. Сів.^ Дінця). Назва від розсоха за допомогою суф. -уват(а).
Розсохуватка — рр.: 1) п. пр. Дніпра; 2) п. пр. Водолажки (бас.
Сів. Дінця). Утворення від Розсоха через Розсохувата за
допомогою суф. -к(а).

Розточанка — р., п. пр. Лужанки (бас. Дністра). Назва від роз¬
тока «місце поділу річки на рукави». Утворена за допомогою
двоелементного суф. -анк(а). Гідроніми, похідні від терміна роз-

302

тока, в Україні досить продуктивні. В СГУ внесено 22 такі наз¬
ви тільки потоків і рук. річок.

Розточчя (Львівсько-Томашувський кряж) — кряж, пн. зх.
продовження Подільської вис. Назва походить від того, що з
цього підвищення в різних напрямках стікають ріки басейнів
Зах. Бугу, Дністра, Сяну. Паралельна назва від розташування
між Львовом і м. Томашув (Польща).

Рокита — р., л. пр. Вербівки (бас. Десни). Назва від апеляти-
ва рокита, вона ж іва, верболіз (див. Лозова). Звідси ж Рокитна
— рр.: 1) л. пр. Пруту (бас. Дунаю); 2) л. пр. Ворони (бас. Дніс¬
тра); 3) п. пр. Полтви (бас. Зах. Бугу); 4) п. пр. Росі (бас. Дніп¬
ра); 5) п. пр. Солотвини (бас. Зах. Бугу). Утворилася від рокита
за допомогою суф. -н-.

Рокитне — смт.: 1) рц. Київської обл. Розташоване на р. Рось,

п. пр. Дніпра. Час заснування невідомий. Перша письмова згадка
відноситься до 1590. У XV ст. урочище, де лежить Р., називалося
Бовкунським лісом, або Бовкуном. Назва Р. від поширення в міс¬
цевості рокити (див. Рокита). Утворена за допомогою суф. -н(е).
Дослівно: «Рокитне місце»; 2) рц. Рівненської обл. (кол. Охотни-
кове — до 1922). Відоме з 1586. Розташоване на р. Рокитянка. Від
назви річки ' виводять найменування с-ща. Похідна демінутивна
назва Рокитянка — р., л. пр. Унави (бас. Дніпра), утворена від ос¬
нови рокит- за допомогою суф. групи -ян-к(а).

Роман-Кош — верш. Кримських гір. Назва від тюрк. *игтап
«ліс» і *кос «загін для скотини». Дослівно: «Лісний загін для ско¬
тини» [ГШ].

Ромен (літоп. Ромень, Большой Ромен, Ромон, Сухой Ромен,
Ромонь) — р., п. пр. Сули (бас. Дніпра). Вперше згадується в лі¬
тописі 1095. Назву тлумачать по-різному. Археолог Д.Самоквасов
пов’язує її з італійським Римом, назву якого нібито занесено
купцями. Ю.С.Виноградський та І.О.Курилов виводять від на¬
родної назви рослини ромашки — роман, ромен. Найбільш віро¬
гідне тлумачення, за яким гідронім виводять від лит. гатив, готиз
«тих(ш)ий», готіаі «тихо», /ю/и/яя «тихше» [Стрцжак, НРП, 59—
60\, що відповідає характеру течії річкиГУйюрена від топоосно-
ви ром- за допомогою суф. -ень.

Ромни — м., рц. Сумської обл. Розташоване на правому бер.

р. Сула при впадінні в неї р. Ромен (бас. Дніпра). Час заснуван¬
ня невідомий. Вперше згадується під 1096 як фортеця Римьнь,
Ромень: «...Вьіреви бяху пришли, Аепа и Бонякь... ко Ромну... со
Ольгомь» [ПСРЛ, Лавр, літоп., 250\. Зруйноване під час. монг.-
тат. навали. Потім згадується у «Списке русских городов ближ-
них и дальних» (XIV—XV ст.) у формі Ромень, у XV—XVI ст. —

303

Старе Руменське, пізніше — Нове Руменське, наприкінці XVI —
Ромни. Походження назви не встановлено. Існує ряд гіпотез.
Одні дослідники пов’язують її з назвою міста-фортеці Київської
Русі /Рим/ов/ь, про яке згадується в «Слові о полку Ігоревім»:
«Се у Риме крича под саблями половецкими». Назву виводять від
р. Ромен, на якій розташовані Р. [Виноград.]. Останнім часом
вчені все більше схиляються до думки про перегляд етимології
Ромна (суч. Ромни), вбачаючи, що назву можна реконструювати
як Ромьнг < Ромін-, порівнюючи її з утворенням Рим (Рьімь) <
Китг від Кота — латин, форми назви столиці Італії, звідки по¬
ходить ст.-слов. роуминь «грек», суч. румун тощо [ГУ, 112\.

Ромодан — смт. Миргородського р-ну Полтавської обл. Роз¬
ташоване на перетині залізниць Київ — Полтава і Кременчук —
Бахмач. Засноване як пристанційне с-ще в 80-х роках XIX ст. під
час будівництва залізниці Кременчук — Бахмач. Назву дістало
від однойменного села, що лежало поблизу. П.Білецький-Носен-
ко в «Словнику української мови» слово ромодан тлумачить як
«велика дорога» [Б.-Н.]. Відомо, що через Р. проходив т. зв. Ро-
моданівський шлях, який вів до Криму.

Ропа — р., л. пр. Гнилої (бас. Дністра). Ропою в західних об¬
ластях України, зокрема в Наддністрянщині, називали нафту (в
інших р-нах слово ропа «розсіл», «сукровиця» тощо). Від цього
слова, імовірно, й походить найменування річки. Назва зумовле¬
на тим, іцо в долині річки здавна видобували нафту.

Ропне (Репне, Рапне — кол. Маяцьке) — оз. біля м. Слов’ян¬
ська Донецької обл. Відоме високоякісною лікувальною гряззю.
Назву пояснюють по-різному. Одні посилаються на народний
переказ, за яким оз. утворилося на місці солеварні, яка репнула
— провалилася в штучно створений підземний соляний карст.
Інші (І.О.Гуржій, Л.Л.Марченко, П.І.Жевахов) вважають, що в
основі назви лежить слово ропа — «насичена солями вода озера»,
«соляний розчин високої концентрації», що імовірніше. Кол.
назва Маяцьке — за приналежність в минулому солеварень, роз¬
міщених біля оз., козакам із с. Маяки (нині Слов’янського р-ну
Донецької обл.) [Гурж., № 10, 1966].

Ропочів (Селятин, Сельтич, Ропочівська, Ропочіва — СГУ) —
р., л. пр. Сучави (бас. Серету). Вважають за можливе утворення
гідроніма від антропоніма Ропот чи Ропоч. Пор. ім’я Ропотз.
Стара назва від імені Селята [Карп., ТБ, 777]. Звідси ж Ропочів-
ка — пот., п. пр. Ропочева.

Росава — рр.: 1) (Россова, Розава, Русава) л. пр. Росі (бас. Дніп¬
ра); 2) п. пр. Десни (бас. Дніпра). Вперше згадується в XVII ст.
Назва похідна від р. Рось, утворена від основи рос- за допомогою

304

9

суф. -ав(а). Звідси ж Росавка — рр.: 1) л. пр. Росави (бас. Росі); 2) л.
пр. Хороброї (бас. Росі). Назва від Рось через проміжну назву Ро-
сава, утворена за допомогою демінутивного суф. -к(а); Росинька —
р., пр. Роськи, назва утворена за допомогою суф. групи -иньк(а);
Роставиця — р., л. пр. Росі (бас. Дніпра), назва утворилася від ос¬
нови рос- через суф. -ав(а), який відігравав словотвірну роль, ха¬
рактерну для праслов. доби, і праслов. суф. -іса; Роська — р., п. пр.
Росі (бас. Дніпра). Назва утворилася від основи рос- за допомогою
демінутивного суф. -к(а) [Желєзняк, Рось, 64—68].

Рось (Рьсь, Рсь, Рось, Рша, Русь, Урсь, Росса та ін. — СГУ,
475) — р., п. пр. Дніпра. Тривалий час гідронім Рось об’єднува¬
ли з етнонімом Русь, вбачаючи в них спільне походження. Що¬
до назви р. Рось існує кілька тлумачень, проте незадовільність їх
призводила до висновку про її нез’ясованість [див. Труб., ПУ].
Найбільш вірогідне пояснення гідроніма Р. від і.-є. *гоз — «вода,
волога» > праслов. *гоз — «роса, волога, вода» в розумінні «річ¬
ка». Від цієї основи походять притоки Р. Росава, Роставиця,
Роська, а також рр. Росавка і Росинька в системі Р. [Желєзняк,
Рось, 64—68, 144—146]. Відхиляється можливість пов’язання з
етнонімом Русь [ЕСЛН, 125; ЕС, 11—13].

Ротило — верш. Українських Карпат. Розташована неподалік
від с-ща Верховина Івано-Франківської обл. Назва від румун.
гоіііа «колесо, коло» в означенні «кругла» [Лящук].

Ротмістрівка — смт. Смілянського р-ну Черкаської обл. Роз¬
ташоване на р. Сріблянка (бас. Інгульця). Перші відомості від¬
носяться до другої половини XVII ст., коли ротмістр Омешинсь-
кий заснував тут поселення під назвою Ротмістрово, яка згодом,
за допомогою суф. -івк(а), набула суч. вигляду.

Ротундо — оз. між Дністром і Туринчуком. Назва від молд.
гоіипй «круглий» [ГНП, 75].

Ротундул — верш. Українських Карпат (біля смт. Верховина
Івано-Франківської обл.). Назва від румун, гоіипб «круглий» та
рум. суф. -иі. \

Рубіжне — м. Луганської обл. Виникло 1895 у зв’язку з будів¬
ництвом зал. ст. на залізниці Куп’янськ — Лисичанськ. Розташо¬
ване на лівому бер. Сів. Дінця (бас. Дону). Назва була перенесена
з одноіменного села, що лежало поблизу. Найменування села від
рубіж. Засноване поселення запорожцями як застава від набігів
татар на рубежі (кордоні) Слобідської України і «Дикого Поля».

Руда’ — рр.: 1) л. пр. Півд. Бугу; 2) л. пр. Пруту (бас. Дунаю);
3) л. пр. Росі (бас. Дніпра); 4) п. пр. Хоролу (бас. Дніпра); 5) п.
пр. Ірпеня (бас. Дніпра); 6) п. пр. Случі (бас. Горині); 7) п. пр.
Ушиці (бас. Дністра); 8) пр. Уборті (бас. Прип’яті). До СГУ вне-

20 - 83110

305

сено більше 300 гідронімів з основою Руд*. Походження даної
основи багатозначне, належить до найдавніших гідронімічних
утворів в Україні (О.С.Стрижак). Назву Р. виводять від слов. апе-
лятива *гийа у значенні «рудий, червонуватий». Річку Р. у бас.
Пруту виводять від географічного терміна руда «іржаве болото»
[Грінч., 4, 85) Карп., ТБ, /77]. Деякі річки з назвою Руда, треба
думати, пізнішого походження. У н. п. під назвою Рудня, Рудни-
ця (в Україні, Росії і Білорусії), достовірно відомо, в XIV—XVII
ст. працювали рудні — невеликі підприємства по видобуванню і
обробітку болотної руди (лімоніту), яка утворюється на дні боліт
і слабкопротічних річок внаслідок нагромадження бурого заліз¬
няка. Таких назв найбільше на Житомирщині — понад ЗО. Звід¬
си ж Руденка — р. в бас. Стиру (бас. Прип’яті).

Руданське (кол. Хомутинці) — с. Шаргородського р-ну Він¬
ницької обл. Назва на честь видатного українського поета
С.В.Рудонського, який тут народився (1834—1879).

Рудки — м. Самбірського р-ну Львівської обл. Розташоване бі¬
ля верхів’я р. Вишня (бас. Вісли), на залізниці і автомагістралі
Львів — Ужгород. Уперше згадується 1472 як хутір, що прилягав
до с. Бенькова Вишня. Термін рудки, як вказує польський дослід¬
ник Галічер, є зменшувальна форма від пошерних у слов. племен
назв боліт, з ґрунту яких виступала рудувата або червонувата гли¬
на — руда [І.Наїісгег, 51о\Упік §ео§гаГісгпу. Ташорої, 1933, с. 130,
— цит. з ІМСУ, Лв, 6601. Назва утворена за допомогою зменшу¬
вального суф. -к- від кореня руд- (див. Руда).

Рудне — смт., підпорядковане Залізничній райраді м. Львова.
Розташоване на р. Стриховалець, л. пр. Верещиці (бас. Дністра).
Перша згадка в документах 1395. Назву виводять від понижених
заболочених ділянок долини з ознаками заліза у воді. Утворена
від апелятива рудне [Пароб.].

Рудниця — смт. Піщанського р-ну Вінницької обл. Розташо¬
ване на залізниці Київ — Одеса. Засноване в 70-х роках XIX ст.
як робітниче с-ще під час будівництва вузькоколійної залізниці
Рудниця — Підгородня [УРЕІІ, 9, 371]. Назву одержало від с.
Рудницьке, що розташоване поблизу. Утворена від основи рудц-
за допомогою суф. -иц(я). Про походження назви с. див. Руда.

Русь, Руська земля — відома, ймовірно, з VI ст. н. е., розта¬
шована в Середній Наддніпрянщині. У документах Русь як дер¬
жава вперше згадується у IX ст. як Руська земля [ІУ, 1, 307]. Во¬
на займала територію від Верхнього Подесення — на півночі до
Росі і Тясмина — на півдні, від Сейму і Сули — на сході до Ір¬
пеня — на заході, тобто охоплювала землі полян, сіверян і ули¬
чів. Згодом, у міру розширення державних кордонів Київської

306

Русі, територія поширилась до Білого і Чорного морів, на заході
— до витоків Дністра та Зах. Бугу, на сході — від верхів’я Волги
та Оки до Верхнього Наддоння. Походження назви «Русь» — од¬
не з найважливіших питань вітчизняної історії, отже й топонімії.
На це питання протягом багатьох століть, починаючи від автора
«Повісті временних літ», намагалися дати відповідь. Існує чима¬
ло гіпотез, серед яких найбільш відомі варязька, норманська,
кельтська, готська, грецька, хазарсько-тюркська, індо-арійська
та ін. Остання запропонована О.М.Трубачовим і підтримана
О.С.Стрижаком. Згідно з нею, у IV ст. н. е. племена роксолани і
роси, що жили між Дніпром і Доном, вступили до антського со¬
юзу у боротьбі проти остготів. У 555 Захарій Ритер (Псевдо-За-
харій) згадує назву народу Нґ&з//Нгиз, що є вірменською транс¬
крипцією гр. КгзС, (рос.). Тоді ж народ із назвою на рос (росції)
згадує і сирієць Єфрем Сірін. Суч. наука походження хороніма
Русь шукає саме тут, враховуючи перехід Іс$>$ на дослов. ґрунті,
в основі д.-інд. чик-, чока-, чика- «світлий, блискучий» [ЕСЛН,
117—124 ]. І хоч названа гіпотеза робить неспроможними ряд ін¬
ших попередніх гіпотез, походження назви Русь залишається від¬
критим. «Якщо ця назва не привнесена (хоч це й викликає сер¬
йозні сумніви), а тільки перенесена шляхом лексичних асоціацій
чи транспонована з іншого семантичного ґрунту, то її значення
чітко не проглядається» [Франко 3., 22\. Ймовірно, назву Кт
перейняли поляни, які жили в Середньому Подніпров’ї — ядрі
майбутньої Київської держави; літописець занотував: «поляне,
яко ньіне зовомая Русь» [ІУ, 1, 307\ Мавродін, 81]. Існує тлума¬
чення, за яким назву Р. виводять від скіф.-алан. фрази «ри-усь»,
що означає «ті, хто пішов (виступив) у похід». Назву пов’язують
з походом скіф.-аланів на Царград у 626 [Дьомін]. Уперше ця
назва прозвучала тільки 860 у бесідах патріарха Константино¬
польського Фотія з приводу нашестя на Царград, коли він, сві¬
док цього нападу, назвав Русь «народом скіфським, народом
численним» [Дьомін, там же]. /

Руська Поляна — смт. Черкаського р-ну Черкаської обл. Роз¬
ташоване на зх. обл. центру. Перша письмова згадка відносить¬
ся до 1741. Назва за розташування поселення на лісовій поляні.
Нині на пн. від Р.П. лежать великі лісові масиви. Першими по¬
селенцями були українці з Речі посполитої, т. зв. руські люди.
Звідси прикм. частина топоніма. \

Руський путь — перевал в Українських Карпатах. Розташова¬
ний на хр. Буковецька Полонина. У давнину ним проходив тор¬
говельний шлях між Руссю і Угорщиною. Звідси назва.

20 *

307

с

Савинці — смт. Балаклійського р-ну Харківської обл. Розта¬
шоване на лівому бер. Сів. Дінця при впадінні р. Теплиця. Ви¬
никло на місці запорізького сторожового посту Савинського, що
стояв біля Савинського перелазу (броду). Засноване 1671 пересе¬
ленцями на чолі з сотником Г.Могилкою. За народними перека¬
зами, назва Савинського перелазу і Савинського посту від імені
Сава — старшого з тих, хто ніс охоронну службу. Суф. утворен¬
ня на -инц(і).

Савур-Могила (Саур-Могила) — 1) верш. Донецького кряжа
(Донецька обл., за 18 км на пд. від м. Сніжного); 2) верш, у Ток-
мацькому р-ні Запорізької обл. Перша оспівана в думах і народ¬
них піснях. Акад. А. Кримський першу частину ороніма — Савур
— етимологізував на антропонімічному ґрунті як дериват, тобто
похідне від імені Сава за аналогією до Мишура, Сашура та ін. Цю
думку підтримував К.К.Цілуйко. В.Г.Фоменко вважає, що в осно¬
ві топонімічного компонента Саур лежить тюрк, географічний
термін *зауг, *зауіг — «степовий курган із згладженою верхівкою
округлої форми». Його значення — «круп коня » [Мурзаевьі, 200}.
Складний оронім Саур-Могила виник у мовленні слов’ян Пн.
Приазов’я. В ньому перша частина, як незрозуміла, осмислилась
як своє слово, пов’язане з іменем Сава [Фоменко, 64}.

Сага (в КРУ — Сага) — рр.: 1) п. пр. Дніпра; 2) л. пр. Трубе-
жа (бас. Дніпра); 3) л. пр. Терну (бас. Сули); 4) оз. на лівому бер.
Дніпра у Плавнях. Термін сага «затока на річці» [Грінч., 4]. На
Буковині сага — «мокра місцевість, сіножать, що заливається во¬
дою», на Полтавщині, Черкащині — «озерце біля річки». Сагою
також називають вигнуті видолинки стариці в Дніпровських піс¬
ках, прісне озеро, невелике болото в заплаві Дніпра [Стрижак,
НРП, 29}, а на Поділлі — глибоке місце в річці. П.М.Деркач вка¬
зує, що річки з назвою С. мають повільну течію, в руслі утворю¬
ється багато заток, особливо під час повені [Дерк., 76}. Гідронім,
імовірно, означає: «Річка з слабо проточною водою, багата озер¬
цями». Назву також виводять з тюрк. $а%а «коза», що менш імо¬
вірно [Труб., ПУ].

Сагайдак — р., л. пр. Інгулу (бас. Півд. Бугу). Назва від укр.
арх. сагайдак, сайдак, д.-р. сагадак, запозиченого з тюрк. Пор.
тат. *$ауаАак, *зауідак — «лук і стріли, колчан» [Фасм., З, 546} в
розумінні «сумка для збереження лука і стріл». Назва, можливо,
була дана одній з ділянок русла за схожість по конфігурації до
сагайдака, яка згодом поширилась на все русло.

308

Саги — оз. між Дністром і Турунчуком. Найменування від укр.
географічного терміна сага «мокра місцевість» [Карп., ТБ, 779].

Сагин-Дере — ущелина в Кримських горах, в р-ні смт. Суда¬
ка. В перекладі з тат. означає « Оленяча ущелина ».

Садгора (кол. Садгура, Садагура) — Садгірський р-н, м. Чер¬
нівці. До 1963 — місто Кіцманського р-ну Чернівецької обл. Ви¬
никло в кінці XVII ст. У документах 1796 повідомляється про те,
що 1771 російський генерал П.Гантенберг (у документах — рома¬
нізована форма ОагсііпЬег§и) за дорученням фельдмаршала
Рум’янцева організував чеканку монет, обравши для цього неза-
селене місце на території с. Рогівки. У зв’язку з цим тут виникло
містечко (торг), яке за прізвищем генерала назвали ОагбіпЬещи,
що в перекладі на укр. мову означає Садгора [Карпен.]. Проте в
записах 1785 вказується на молд. походження топононіма від сат
«село» і гуре «гирло». Дослівно: «Село в гирлі річки» [Карп., ТБ,
32]. Назва, ймовірно, трансформувалася у Садгора.

Саджавка — рр.: 1) л. пр. Бистриці-Солотвинської (бас. Дніс¬
тра); 2) п. пр. Свічі (бас. Дністра). Назва, ймовірно, від укр. сад¬
жавка — «басейн для розведення риби, став» [Грінч., 4, 95] в ро¬
зумінні «Рибна річка».

Сажалка — р., л. пр. Ужа (бас. Прип’яті). Назва, треба дума¬
ти, від апелятива сажалка — «запруда або ковбаня для мочіння
конопель» [Даль, 4, 128].

Саки (Сак, Сакське) — 1) оз. на пн. зх. Кримського п-ова, ві¬
докремлене від Чорного моря вузьким пересипом, через який
прорито кан. для поповнення озера морською водою; 2) м., рц.
АРК. Розташоване на бер. оз. Саки, на автошляху Сімферополь
— Євпаторія. Виникло як курортне с-ще на початку XIX ст. По¬
ходження топонімів не встановлено. Одні дослідники назву оз.
виводять з тюрк, зак «мішок», а найменування м. — похідне від
назви оз. В.А.Никонов гадає, що вона пов’язана з іменем ірано-
мовного племені саки, спорідненого з масагетами і скіфами.
Назву виводять і від скіф, сакі «олень», вказуючи, що одне зі
скіфських племен, яке поклонялося оленю, називало себе сака¬
ми — «оленями» [Абаєв].

Саксагань (Саксаганська) — р., л. пр. Інгульця (бас. Дніпра).
Назву виводять від тур. *закзауиап «сорока», уйг.-шор. *зауускап,
тат., казах. *заизкап «те саме» [Фасм., З, 547). Якщо погодитися
з таким тлумаченням, то можна припустити, що назва дана за ха¬
рактер течії річки, особливо в її верхів’ї, де вона, протікаючи по
кам’янистому ложеві, утворює «скрекотання».

309

Салатрук — р., п. пр. Бистриці-Надвірнянської (бас. Дністра).
Назва, імовірно, від діал. салатурі, запозиченого з молд., в озна¬
ченні «місце, заповнене водою». Утворена за допомогою суф. -ук.

Салгир (Баба-Салгир) — р., бас. Сиваша у Криму. Назва віц
тюрк. *5аІ$іг — чоловіче ім’я, *ВаЬа — «батько». Буквально: «Бать¬
ко Салгир ». Назва зумовлена найбільшими розмірами в Криму.

Салиха — р., п. пр. Росі (бас. Дніпра). Щодо походження наз¬
ви існує кілька версій. Вважаємо найбільш вірогідною ту, за
якою гідронімічну основу сал- виводять від і.-є. корення *заІ —
«річка, джерело, вода». Утворена суф.-иха. Не виключена і ре¬
конструкція і.-є. форми *8аІ-іза із закономірним виникненням
слов. суф. -ісИа > укр. -иха [Желєзняк, Рось, 94—140 ].

Салькове — смт. Гайворонського р-ну Кіровоградської обл.
Виникло наприкінці XVIII ст. Розташоване на лівому бер. Півд.
Бугу. За народними переказами, першим поселенцем був Хома
Салько, який побудував хатину на підвищеній місцевості, відомої
тепер під назвою Хомина гора.

Самара — рр.: 1) (Самарь, Самар, Самара Дніпровська (на від¬
міну від Самара Волзька), Самарівка, Самарка, Снєпородь,
Снопород — СГУ, 485), л. пр. Дніпра; 2) п. пр. Лугані (бас. Сів.
Дінця). Походження назви остаточно не встановлено. Одні її ви¬
водять від тат. *8атаНс «волове ярмо». За народними переказами,
на березі річки татари на воловому ярмі розпинали християн, які
не хотіли приймати мусульманської віри [Ів., 84\. Однак у літера¬
турних джерелах форма Сакмара не зустрічається. Найбільш віро¬
гідне тлумачення гідроніма від тюрк, географічного терміна *затаг
«лука» (буквально — «мішок»). Назву, ймовірно, дало скотарське
населення Заволжя порівняно невеликій річці, що впадає у вели¬
кий закрут Волги — Самарську Луку, схожу за конфігурацією до
мішка [Отін, ГСУ, 22\. Від найменування цієї річки походить наз¬
ва м. Самара. Згодом, на наш погляд, у період існування держави
огузів (див. «Передмову», Черкаси) назва була принесена на пр.
Дніпра, яка створює значні вигини (меандри). Найбільший з них,
причому за конфігурацією схожий до Самарської Луки на Волзі, є
вигин у нижній течії пр. біля теп. с. Івано-Михайлівка і смт. Гвар¬
дійське Дніпропетровської обл., відомий ще у XVIII під назвою
Велика Лука. Первинна назва Самар, Самарь, яка відноситься до
ч.р., за допомогою пом’якшення та кінцевої -\а поступово набула
форми ж.р. — Самарь, Самара. Ця зміна в ряді випадків супровод¬
жувалась його суфіксацією за допомогою форманта -ка — Самар¬
ка, складного суф. -івка (-овка) — Самарівка ( Самаровка ). Назва
п. пр. Лугані (бас. Сів. Дінця) принесена з Самари, л. пр. Дніпра
— є вторинним відгідронімічним утворенням. Похідними від С. є:

310

Самарчик — рр.: 1) п. рук. Самари, назва утворена за допомогою
суф. -чик; 2) впадає в Каркінітську зат. Чорного моря, суф. утво¬
рення на -чик; Самарчук — р., л. рук. Самари, назва утворена за
допомогою^суф. -чук.

Самарли — р., впадає в оз. Акташ на Керченському п-ові.
Назва від *затаг {див. Самара) і тат. форманта -їй.

Самбір (кол. Погонич, Новий Самбір) — м., рц. Львівської обл.
Розташоване у верхів’ї р. Дністер. Час заснування відноситься до
XII ст. [САТД, 308\. За стародавніми народними переказами, міс¬
то засноване жителями Старого Самбора (див.) після спалення
якого в XIII ст. татаро-монголами частина жителів переселилася
за 18 км на пн. сх. у вже створений на той час посад Погонич, об¬
несений охоронними валами і частоколом. У XIV ст. Погоничу
було дано нову назву — Новий Самбір, пізніше Самбір. Кол. наз¬
ву Погонич виводять від погон — «обов’язок замкових слуг вико¬
нувати адміністративні розпорядження». Походження назви Сам¬
бір остаточно не всановлено. Існує ряд гіпотез. З.Гнатюк, ОЛопу-
шинська, Т.Смирнова назву виводять від словосполучення самі
бори, оскільки, вказують вони, зелені бори вкрили майже всю ок¬
ругу. Пор. назву хорв. м. Самобор, яку виводять від словосполу¬
чення «один бір» в розумінні «сам бір». Колись ялиновий ліс був
єдиним надбанням міста (газ. «Известия» від 10.10.1974). Інші
вбачають у найменуванні дослов. *зат-Ьаг «злиття, стікання», спо¬
ріднене з іллір. *Ій Дога у тому ж означенні [Труб., ПУ, 280—28Д:
біля С. зливаються дві річки — Дністер і його пр. Яблонка. Таке
тлумачення більш ймовірне. Все ж не виключений зв’язок з осо¬
бовим іменем Самборь — полонізованим варіантом сх.-слов. Субор
< *8оЬогь (Сувидь, Сувой тощо). Звідси ж Самбірське пасмо — роз¬
ташоване в Прикарпатті, неподалік від м. Самбора, від якого й пе¬
рейняло назву. Утворена за допомогою суф. -ськ-е.

Самоткань (Самоткан) — р., п. пр. Дніпра. О.М.Трубачов наз¬
ву виводить від Іран, асма-хан «кам’яний колодязь». Таку-назву
річка дістала за кам’яні береги.

Сапун-гора — г. в р-ні Севастополя (АРК). Відома героїчними
подвигами оборонців Севастополя в 1854—1855 і в період Великої
Вітчизняної війни — оборони міста 1941—1942. В оронімі С.-г.
позначився географічний термін сапун «слабо мулистий або гли¬
нястий пісок із застояною водою» [Мурзаєв, 495\. Можна припус¬
тити, що оронім утворено від сабун, яке згодом змінилося на са¬
пун: відомо, що крим. татари замість мила використовували глину
— мул, який, можливо, добували на цій горі. За свідченням пра¬
цівників військово-морського музею Чорноморського флоту Зару-
біна і Макарова, назва С.-г. походить від тат. *заЬип «мило».

311

Сарата — рр.: 1) п. витік Білого Черемошу (бас. Дунаю). По¬
ходження назви тлумачать від фрак, сар, сара «потік, річка, стру¬
мок, джерело». Пор. д.-інд. загай «тече», загіі «потік, річка, стру¬
мок»; 2) впадає в оз.-лим. Сасик (Кундук). Назва від молд. сари,
саре «сіль», сарат «солоний»; 3) смт., рц. Одеської обл. Заснова¬
не в 1822 році на місці кол. тат. поселення Гура-Курудер. Розта¬
шоване на правому бер. р. Сарата, що впадає в оз.-лим. Сасик
(Кундук), від, якої й перейняла назву.

Сари-Булат — мис на пн.-зх. узбережжі Кримського п-ова, у
Каркінітській зат. У перекладі з тат. «жовтий ніж»: жовтий — за
колір піску, ніж — за схожість за своєю конфігурацією з ножем.

Сарису — р., л. пр. Великої Карасівки (бас. Салгиру), в АРК.
У перекладі з тюрк. «Жовта річка».

Сармати (Загтаїаі) — країна в Євразії, згодом в Азово-Над-
чорномор’ї, де вона існувала з II ст. до н. е. до IV ст. н. е.,
розгромлена готами і гунами. Населяв іраномовний кочовий
народ, споріднений зі скіфами. Від назви народу і походить
етнонім С. Назву сармати (савромати) виводять з Іран, у зна¬
ченні « підперезаний мечем». Зумовлена тим, що мечі носили
підкріпленими до пояса. Цікаве зближення латин, загтаіае з
і.-ар. *заг-таі «жіночі, належні жінкам» [ЕСЛН, 130\. У С.
існував матріархат.

Сарни — м., рц. Рівненської обл. Розташоване на бер. р. Случ
(бас. Прип’яті). Виникло 1885 під час будівництва залізниці Рів¬
не — Лунінець. Зал. ст., а згодом і поселення біля неї одержали
назву від с. Сарни, яке лежало неподалік від будівництва. Найме¬
нування с., гадають, походить від сарна (Кирісарга, гирісарга),
свистун або чорна коза — тварина з роду антилоп, які водилися
колись у цій місцевості.

Сасик — 1) (Сасик-Сиваш, Гниле, Євпаторійське) — оз. на
Чорноморському узбережжі Криму, сх. м. Євпаторія; 2) (Кундук)
оз.-лим. на Чорноморському узбережжі в Одеській обл.; 3) р.,
впадає в Березанський лим. (бас. Чорного моря). А.І.Попов наз¬
ву виводить від, полов. *зазі «гнилий, смердючий». Поясненння
Сиваш див. Сиваш [Фасм., 3].

Сатанів — смт. Городоцького р-ну Хмельницької обл. Розта¬
шоване на лівому бер. р. Збруч (бас. Дністра). Час заснування
невідомий. Його історія сягає глибини віків. Перша письмова
згадка відноситься до 1404. Походження назви не з’ясовано. Іс¬
нує ряд народних переказів, за якими назву пов’язують з римсь¬
кими легіонерами. Проте вони далекі від наукових пояснень.
Дослідники сходяться на тому, що назва поселення походить від
молд. словосполучення Сату Ноу в означенні Нове село, Новосе-

312

лиця, Новоселівка. Утворилася шляхом морфологічного освоєння
молд. назви за допомогою суф. -ів.

Сахновщина — смт., рц. Харківської обл. Засноване на почат¬
ку 90-х років XIX ст. як х. Кобелячок переселенцями з Кобе¬
ляцького повіту Полтавської губ. Під час будівництва залізниці
Лозова — Константиноград (1897—1900) на місці х. виросло
пристанційне с-ще. Воно дістало назву від прізвища Сахновсько-
го, на землях якого була збудована зал. ст. Назва оформлена
шляхом приєднання до основи прізвища форманта -щин(а), що
утворився внаслідок злиття прикм. суф. -ськ та ім. -ина.

Свалява (кол. Золява, Солява, Соливо, до 1944 — Сольва) —
м., рц. Закарпатської обл. Розташоване на р. Латориця при впа¬
дінні в неї р. Свалявка, біля підніжжя г. Стій. Вперше згадуєть¬
ся в документах 1263 під назвою Свалява, Соливо. Назву виво¬
дять від молд. валя «долина». Однак це тлумачення вважають не
достовірним і виводять топонім від слов. корення сіль. На пере¬
конливість цієї гіпотези вказує І.М.Желєзняк. Вона вважає, що
ойконім Свалява відноситься до апелятивів слов. назв і.-є. запо-
чаткування від основи *(8)уаІ— < і.-є.*(8)иоІ- ( > укр. вал-), що
становить значну групу в топонімії України. Слов. валява є одні¬
єю з численних ланок великої групи лексики. Пор. ст.-укр. вал,
валк, валка та ін., укр. діал. свал («насипаний холм»). Може йти¬
ся, стверджує дослідниця, про слово валява та його синонімічну
форму свалява із значенням «горбаста місцевість», що має неза¬
перечне відношення до ойконіма С. [Желєзняк, ГКТУ]. Похід¬
ною назвою від м. С. є найменування Свалявка — р., л. пр. Ла-
ториці, що протікає через місто, а також мінерального джерела
«Свалява», відомого далеко за межами Закарпаття. Звідси ж Ва¬
лява — р. в Черкаській обл.

Сватове (до 1923 — Сватова Лучка) — м., рц. Луганської обл.
Розташоване на р. Красна, л. пр. Сів\Дінця (бас. Дону). Засно¬
ване в 60-х роках XVII ст. як Сватова Лучка. В одному з народ¬
них переказів розповідається, що назва міста-походить від слова
сват, оскільки поселенці, що жили поряд, були сватами. Інший
переказ, більш вірогідний, вказує на те, що перші поселенці —
козаки — заснували своє поселення на р. Свасі, яку позначено
на плані Сватової Лучки 1763. Слово Лучка від лука — вигин річ¬
ки, утворене за допомогою суф. -к(а).

Свердлове (кол. х. Кооператор) — смт., підпорядковане міськ¬
раді м. Макіївки Донецької обл. Розташоване неподалік від ав¬
тошляху Макіївка — Харцизьк. До категорії смт. віднесене у 1964.

Свердловськ (кол. Шарапкине, Довжанська) — м. обл. підпо¬
рядкування Луганської обл. У кінці XVIII ст. у верхів’ї р. Довжик

313

(або Шарапки) було засноване поселення Шарапкине, згодом ві¬
доме як Довжанська. Суч. назва міста і с-ща від прізвища діяча
кол. Радянської держави Я. М. Свердлова.

Свцрвка — рр.: 1) л. пр. Дніпра; 2) п. пр. Уборті (бас. Прип’яті);
Свцдівок — р., п. пр. Дніпра; Свидня — р., л. пр. Реті (бас. Десни)-
Свндовець — 1) р., п. пр. Уборті (бас. Прип’яті); 2) хр. Українських
Карпат. Назва, ймовірно, від рослини свид, саидина (Согпш $ап-
§иіпае) [Грінч., 4, 105\. Пор. польську назву рослини з\уіс 1, ч. зуіб
зуісіа. Утворена від основи сввд- за допомогою суф. групи -овець.
Пор. Свидненький — пот., п. пр. Путили (бас. Черемошу), назву
якого виводять у тому ж розумінні [ГУ, 60—61 ; Карп., ТБ, 198\.
Пор.» у Словенії Зуібпік, у Болгарії — Свидница.

Свитязь — найбільше в Україні оз. карстового походження з
островом у центрі. Державний заказник. Розташоване в групі
Шацьких озер на пн. зх. Волинської обл. Походження назви ос¬
таточно не встановлено. Існує кілька тлумачень. Одна з гіпотез
запропонована І.Я.Спрогісом. Він виводить гідронім з лит. л >еїи$,
яке, на думку дослідника, запозичене балт. з іллір. Еиеіиаз «білий,
світлий». На іншомовне походження назви вказують О.Соболев-
ський та М.Фасмер. Останній виводив назву з д.-ісл. НиШп§<коИг
«білий», зближаючи з лексикою гнізда світл- [Фасм., З, 582\. Най¬
більш імовірно, що корінь лімноніма С. Ьит- походить з праслов.
оіН «вити, крутити» < і.-є. *иеі- (*иеіа-, *иі-) «гнути, крутити, ви¬
ти». Отже, мотивація лімнооснови свит- пов’язана з особливостя¬
ми конфігурації оз. — «звивисте, криве». Назва С. сягає відповід¬
ного апелятива — зьиіі^іь «крива, зігнута, опукла форма» [Шуль-
гач]. Звідси ж назва р. Свитязь (Світязь), яка впадає в оз. С., а та¬
кож н. п. Свитязь, підпорядкованого смт. Шацьк Волинської обл.

Світловодськ — м., рц. Кіровоградської обл. Розташоване на
правому бер. Дніпра, на схилі Табурищенського мису. Засноване
1961 шляхом приєднання заснованого в 1954 с-ща Кременчук-
дресбуду, м. Крилова, заснованого в кінці XII ст. с. Табурище, ві¬
домого з другої половини XVII ст. та перенесеного із зони затоп¬
лення м. Новогеоргіївська, заснованого у 80-х роках XVII ст. Міс¬
то назване Кремгес. Суч. назва з 1969. Назва від словосполучен¬
ня світло + вода в розумінні «Світло, яке дає вода — електрос¬
танція на воді». Утворена за допомогою суф. -ськ (пор. Вугледар).

Світлодарське — смт., підпорядковане Дебальцівській міськра¬
ді Донецької обл. Розташоване у верхній течії р. Луганка (Лугань,
бас. Сів. Дінця), неподалік від автомагістралі Харків — Ростов-
на-Дону. Засноване 1970 в зв’язку з будівництвом потужної Вуг-
легірської ДРЕС. Назва від словосполучення світло дарити, утво¬
рена за допомогою суф. -ське. Дослівно: «Те, що дарить світло».

314

Свіча — р., п. пр. Дністра. Назва від д.-слов. *зиеґь «світлий»

[ГУ, Ш. „ .

Святополків стан — великим затон на Дніпрі для стоянки па¬
роплавів. Розташований неподалік від Києва, вниз за течією.
Назва з’явилася в XII ст. після того, як на цьому місці був табір
кн язя Святополка Ізяславича — онука Ярослава Мудрого. Тут
стояло військо Святополка разом з військами сусідніх князів, що
вели об’єднану боротьбу з половцями.

Святославова долина — розташована у Східних Бескидах
(Карпати), понад р. Опір (бас. Дністра). Назва пов’язана з ім’ям
князя Святослава Володимировича, якого вбили тут у жовтні (лис¬
топаді) 1015 воїни його брата Святополка. Святослава поховали
біля підніжжя г. Зелеміну. Могилу розрито під час будівництва
залізниці Львів — Мукачів (XIX ст.), тоді ж і дана назва. Моги¬
ла зберігається до нашого часу.

Севастополь — м.-герой республіканського підпорядкування
АРК. Розташоване на узбережжі Чорного моря, порізаному чис¬
ленними бухтами. На окраїні С., на Сапун-горі, збереглися за¬
лишки д.-гр. м.-держави Херсонеса Таврійського, заснованого в
кінці VI — на початку V ст. до н. е. вихідцями з гр. колонії Ге-
раклеї Понтійської [«Росссия», 14, 712] і в д.-гр. літописах відо¬
мого під назвою Корсунь. Ще раніше, в IX ст. до н. е., тут існу¬
вало поселення таврів. Суч. м. С. засноване 1783 як фортеця Ах-
тіар поблизу тат. с.-ща Ахтіар або Актьяр («Білий Яр»), яке в
1784 перейменоване на Севастополь. Назву виводять від гр. зєу-
азіоз «величний, царственний, славний», роїіз «місто». Дослівно:
«Славне місто» [ГШ]. Пор. Себастополіс — старод. гр. м.-коло-
нія, що існувало в І—IV ст. до н. е. (на місці м. Діоскурія, або
Діоскорида, в Колхіді, відомого в V ст. до н. е.), залишки якого
знайдено у 1957 на дні Сухумської бухти (Грузія).

Седнів — смт. Талалаївськбго р-ну Чернігівської обл. Розта¬
шоване на правому бер. р. Сно^Тіа місці старод. городища. Іс¬
нує припущення вчених, що тут буїїО'Одне з найдавніших міст
Чернігівської землі — Сновська (Сновеска, Сновейська), яке яв¬
ляло собою одну з найкращих фортець часів Київської Русі в
Подесенні. Відомо, що саме в цій місцевості 1068 військом чер¬
нігівського князя Святослава було розгромлено половців, які за
чисельністю переважали руських воїнів у кілька разів. С. витри¬
мав тривалу облогу тат. орди, за що жителів нібито почали зва¬
ти седнями, а з XVI ст. і місто відоме як Седнів. Стара назва від
Р- Снов [ЗСЧ, 65]. Наукового пояснення назви С. немає.

Сейм (у домонг. добу — ОЬимь) — р., л. пр. Десни (бас. Дніп¬
ра). Суч. форма назви відома з XVIII ст. У документах зберегли-

315

ся давні форми гідроніма Семь, С’км, Семица. Відомі вони і в не-
руських пам’ятках давніх часів. Назва не зовсім розгадана. Її на¬
магалися пояснити тим, що ріка бере початок із семи окремих
джерел. Таке тлумачення розходиться з практикою давнього вжи¬
вання відповідного числівника седьмь і найменування ріки в най¬
давніші часи, коли вона мала форми ОЬмь, Семь, Сем [Стрижак,
ЕЕ, 86]. Інші, взявши за основу варіант с’&мь, поданий у «Повіс¬
ті временних літ», назву пов’язують з авест. зуата та д.-інд. зуата
«темний» [Топор., Труб., 228]. Ще інші тлумачать назву від Іран.
$ап «темний» [Никон., КТС, 376], що менш вірогідно.

Селезнівка — смт. Перевальського р-ну Луганської обл. Розта¬
шоване на р. Біла (бас. Сів. Дінця) за 8 км від райцентру. Виник¬
ло від найменування б. (в минулому річки) Селезень — п. пр. Бі¬
лої (бас. Сів. Дінця), що впадає в р-ні с.-ща. Утворення на -івк(а).

Селидове (до 1956 — Селидівка) — м. обл. підпорядкування
Донецької обл. Розташоване на р. Солона (бас. Самари). Засно¬
ване 1782 на місці невеликого поселення волохів, які прийшли
з-за Дністра. Походження назви пояснюють по-різному. За на¬
родним переказом, вона походить від імені першопоселенця ко¬
зака Селида, який їхав з Приазов’я на Запоріжжя, зазимував тут
й залишився на постійне житло. Утворена присв. суф. -ове. Дос¬
товірного пояснення немає.

Семенівка — 1) м., рц. Чернігівської обл. Розташоване в доли¬
ні р. Ревна, л. пр. Снову (бас. Десни). Засноване у 80-х роках XVII
ст. стародубським полковником Семеном Самойловичем, сином ві¬
домого гетьмана; 2) смт., рц. Полтавської обл. Розташоване на пд.
зх. області, на залізниці Кременчук — Ромодан. Засноване напри¬
кінці XVII ст. як кінно-поштова станція на Ромоданівському
тракті. Назву виводять від імені одного з синів магната О.Родзян-
ка — Семена. Топонім утворився за допомогою суф. -івк(а).

Середина Буда — м., рц. Сумської обл. Розташоване на заліз¬
ниці Конотоп — Брянськ. Виникло в другій половині XVII ст.
Походження назви точно не встановлено. За народним перека¬
зом, сл. заснували переселенці на чолі з козаком Середою. Вони
займалися виготовленням дьогтю, поташу, деревного вугілля,
побудувавши тут буди (див. Буди). Це кустарне виробництво
називали Середина Буда.

Середнє — смт. Ужгородського р-ну Закарпатської обл. Розта¬
шоване на автомагістралі Ужгород — Мукачеве. Час заснування
невідомий. Назву одержало, як гадають, від свого розташування
по середині між двома згаданими містами. До категорії смт. від¬
несено у 1971.

316

Середній Куяльник — р., л. пр. Малого Куяльнику (бас. Ха-
джибейського лим.). Назва від розміщення річки між Великим і
Малим Куяльником. Про походження назви Куяльник див. Вели¬
кий Куяльник.

Середня Балаклшка — р., л. пр. Балаклійки £бас. Сів. Дінця).
Походження ім. частини гідроніма див. Балаклшка. Перша час¬
тина складної назви в розумінні середня притока по відношенню
до Волоської і Крайньої Балаклійки, які впадають у Балаклійку.

Середня Котельва — р., п. пр. Котельви (бас. Ворскли).
Прикм. частина складного гідроніма від положення її русла між
Котельвою і ,Мокрою Котельвою. Про походження ім. частини
див. Котельва.

Середня Терса — р., п. пр. Нижньої Терси (бас. Самари)., Річ¬
ка знаходиться між Верхньою і Нижньою Терсою (див. Верхня
Терса’).,

Серет — рр.: 1) (на місцевих говірках відома як Великий По¬
тік, Велика Річка) л. пр. Дунаю. У різні часи мала різні назви. Як
вказує Ю.О.Карпенко, вперше згадує її Птоломей (II ст.) під наз¬
вою Йєрасос. Константан Багрянородний (X ст.) — Серетос.
Болг. топоніміст С. Младенов виводить назву від фрак, зегііа, від
і.-є. *сег — «литись, текти». Пор. д.-інд. загії «ріка», загііі «тече».
Від і.-є. корення *$ег- виводять гідронім Саар у Франції і Німеч¬
чині [Агеєва, 87]. Назва була занесена з Балканського п-ова на
Дніпровське лівобережжя давнім населенням [Труб.]. Суч. фор¬
ма С. — наслідок скіф, переосмислення фрак, назви, вона і ввій¬
шла в д.-р. і укр. мови. В укр. говірках XV ст. зустрічаються фор¬
ми Сирет, Сірет. Згодом ці форми, як свідчить Ю.О.Карпенко,
стали розумітися як румун, назва С., а тому написання Сірет в
суч. географічній літературі та на картах є необгрунтованим
[Карп., ТБ, 182—183]', 2) л\ пр. Дністра; 3) пр. Горині (бас.
Прип’яті). Походження гідронімів ідентичне.

Серетель — р., п. пр. Малого Серету. Назву виводять від
гідроніма Серет зі сх.-ром. зменшувальним суф. -ель [Карп.,
ТБ, 183].' ^

Серпневе — смт. Тарутинського р-ну Одеської обл. Розташо¬
ване на р. Когильник (впадає в оз. Сасик). Засноване 1814 нім-
цями-колоністами і назване Лейпцигом. Суч. назва — на честь
визволення с-ща від фашистських загарбників у серпні 1944.

Сєвєрне — смт., підпорядковане Сніжнянській міськраді До¬
нецької обл. Розташоване на пн., точніше на пн. зх. від Сніжно¬
го. Засноване 1928 у зв’язку з будівництвом вугільної шахти під
назвою «Сєвєрна» (рудник Сєвєрний), укр. — Північна. Від наз¬
ви шахти назване і пришахтне поселення.

317

Сєверодонецьк (кол. смт. Лісхімстрой) — м. обл. підпорядку¬
вання Луганської обл. Розташоване на лівому бер. р. Сів. Донець
(бас. Дону), від якої й одержало найменування. Утворилося за
допомогою суф. -ськ. Ойконім утворено від помилково вживаної
на той час назви Північний (рос. Сєвєрний) Донець. Звідси Сє¬
веродонецьк, а точніше б було — Сіверодонецьк. Отже, ойконім
С. вимагає заміни. Місто виникло у 1938 у зв’язку з будівницт¬
вом хімкомбінату. Пор. Сіверськ. Див. Сіверський Донець.

Сєдове (кол. Крива Коса, с-ще Сєдова) — смт. Новоазовсько-
го р-ну Донецької обл. Розташоване на бер. Кривої Коси Азов¬
ського моря. Звідси стара назва. Засноване в кінці XVII ст. запо¬
різькими і донськими козаками. Суч. назва — на честь видатно¬
го дослідника Арктики Г.Я.Сєдова, який народився тут і провів
свої дитячі роки. '

Сиваш (Гниле море) — зат. на Зх. Азовського моря, відокрем¬
люється від нього вузькою довгою косою — Арабатською стріл¬
кою. З морем з’єднується вузькою Генічеською протокою. Най¬
давніший опис Сиваша знаходимо у творах д.-гр. географа й іс¬
торика Страбона (початок І ст. до н. е.), а також у д-римського
ученого Плінія Старшого (І ст. н. е.), який називав його озером
Бук. Слово сиваші тюрк, походження. За Мурзаєвими [Мурзаєви,
202], воно означає «западина, затока, лагуна». Термін співзвучний
з іншим тюрк, словом * 5 Іуав «прилипати», *8ІоазіІик «прилипчи-
вість» [Радл., 4, 673]. Назва Гниле море дана за неприємний за¬
пах сірководню, який утворюється внаслідок гниття органічних
решток. Іноді термін сиваш перекладають з тюрк, як «грязь».

Сиваське (кол. Каракуі, Різдвянка) — смт. Новотроїцького
р-ну Херсонської обл. Засноване на початку 60-х років XIX ст.
переселенцями з різних губерній Росії та України на місці но-
гай. поселення Каракуі, відомого з 1816. У перекладі з тат.
«Чорна копань», імовірно, від копань — яма для збору тимча¬
сових вод. За переказами переселенців, що прибули сюди пе¬
ред різдвяними святами, звідси стара назва. Слово Сиваське ут¬
ворене з допомогою суф. -ськ(е) від Сиваш.

Сиволож — літоп. с. Борзнянського р-ну Чернігівської обл.
Старод. поселення, вперше згадується в літописі під 1135 як Все-
волож. Назва^від імені князя Всеволод [«Россия», 7, 370—371].

Сигин-дере — одна з наймальовничіших ущелин Кримських
гір. Розташована неподалік від м. Алушти, в долині р. Ворона. З
тат. *$а§іп «олень», *йеге «яр, долина, ущелина». Назва дана за
поширення в цій місцевості оленів.

Сигла (Сегла) — р., п. пр. Серету (бас. Дунаю). Назву виво¬
дять від місцевого географічного терміна сигла «густий гірський

318

ліс» [Грінч., 4, 1Щ. Слово сигла запозичене з молд. сихлз «моло¬
дий ліс».

Синевир (місцева назва — Морське око) — оз. на пн. сх. За¬
карпатської обл. Назву виводять від слів синій (вода в оз. здаєть¬
ся синього кольору) і вир «пучина, глибока яма, наповнена во¬
дою, ковбаня». «Морським оком» у Карпатах називають оз., роз¬
ташоване високо в горах [Цілуйко, 16\. Гадають, назва Морське
око перенесена недавно з польських Татр, де вона, зрештою, теж
не дуже стара. На Волині і Поділлі «морськими очима» або «во¬
дяними вікнами» називають невеликі озера з чистою водою.

Синельникове — м., рц. Дніпропетровської обл. Розташоване
на перехресті залізниць Дніпропетровськ — Ясинувата і Запоріж¬
жя — Лозова. Виникло 1869 під час будівництва однієї з дільниць
Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниці. Назва антропо-
німічного походження і пов’язана з прізвищем першого губерна¬
тора Катеринослава (тепер Дніпропетровськ) генерала Синельни-
кова І.М. [«Россия», 14, 560\.

Синиця — рр.: 1) л. пр. Півд. Бугу; 2) п. пр. Росі (бас. Дніп¬
ра). Назва, ймовірно, від прикм. синій, утворена за допомогою
дав. гідронімічного суф. -иц(я). Дана за синюватий колір води,
що спричинений розчинними мінеральними речовинами. Звідси
ж Синюха — рр.: 1) л. пр. Півд. Бугу. За Геродотом, носила наз¬
ву Ексампей, що в перекладі означає «Святі шляхи» [ІУ, 143\.
У Д.І.Яворницького (Еварницького) подано: «...Сенюха иначе
Синяя — вода, по тур. Гек-су, т.е. «синяя вода»» [Ев., 138\;
2) л. пр. Росі (бас. Дніпра). Утворена за допомогою суф. -юха від
кореня син-. Аналогічне походження Синець — р. в бас. Синю¬
хи, найменування утворене за допомогою суф. -ець.

Синяк — 1) масив Український Карпат. Назва від прикм. си¬
ній — масив здалеку здається синьо-зеленим. Забарвлення утво¬
рюється завдяки хвойному лісу, що вкриває гори, і повітряній
перспективі — характерне явище для ландшафту Карпатських
гір; 2) курорт у Закарпатській обл. Розташований біля підніжжя
г. Обавський Камінь. Назва від прикм. синій. Дана за синювату
на колір воду, яка використовується для лікування. Утворена за
допомогою суф. -як від основи син-.

Синячка — верш. Українських Карпат. Розташована в Горга-
нах на пд. зх. від м. Яремче Івано-Франківської обл. Про похо¬
дження назви див. Синяк 1). Утворилася від корення прикм. си¬
ній, через проміжне синяк за допомогою демінутивного суф. -ка.

Сирець — рр.: 1) л. пр. Псла (бас. Дніпра); 2) п. пр. Почайни,
протікала в м. Києві (бас. Дніпра). Назва від апелятива сирець
«сире місце, болото». Річки протікали по заболоченій вологій міс-

319

цевості. Похідні від р. Сирець (пр. Почайни) — р-н м. Києва, там
же зал. ст. Сирець, вул. Сирецька, що йде в напрямку до Сирця.

Сироватка — р., л. пр. Псла (бас. Дніпра). Назва від народно¬
го географічного терміна сироватка — «низовинна заболочена
місцевість».

Ситівка — р., п. пр. Прип’яті (бас. Дніпра). Назва, ймовірно,
від поширення на її берегах ситнику (Іипсиз Ь.) — багаторічні,
рідше однорічні рослини з родини ситникових. Ростуть на від¬
критих вологих місцях, на луках, болотах, на берегах водойм.
Назва утворилася від кореня сит- за допомогою суф. -івка. Звід¬
си ж Ситна — рр.: 1) л. пр. Псла (бас. Дніпра); 2) л. пр. Ростави¬
ці (бас. Росі). Назва утворена від тієї ж основи суф. -н(а).

Сіверськ (до 1973 — Яма) — м. Артемівського р-ну Донецької
обл. Розташоване на р. Бахмут (бас. Сів. Дінця), в глибокій за¬
падині — ямі, за що дістало стару назву. Засноване 1913 у зв’яз¬
ку з будівництвом доломітового заводу. Суч. назва співвідносить¬
ся з першою частиною назви р. Сіверський Донець, неподалік від
якої воно розташоване.

Сіверське (Новгород-Сіверське) князівство — д.-р. удільне кня¬
зівство на пн. Лівобережжя теп. України і прилеглих р-нів Росії
у верхній течії р. Сів. Донець. Назва від слов. племені сівери, сіве-
ра, які жили на тій території.

Сіверський Донець (у старод. греків Гіргіз, Сіргіз, згодом Ма¬
лий Тана'ід, (на відміну від Танаід), Танаїс (теп. Дон), у Київсь¬
кій Русі — Доньць, згодом Сіверський Донець, Донец Сіверс-
кий, в Україні — Донець, Донецький колодязь, неправильно Пів¬
нічний Донець) — р., п. пр. Дону (бас. Азовського моря). Назва
Донець утворилася на слов. ґрунті від Іран, сіоп «вода», алан. сіоп
«текуча вода, річка», скіф, сіоп, <Шп у тому ж значенні. На осет.
мові — єдиний по прямій лінії нащадок маловідомої нам мови
аланів — відомі назви річок Гардон «тепла річка», Курондон
«млинова річка», Шаудон «чорна річка» тощо. Назва Донець —
похідна від Дон, утворена за допомогою демінутивного суф. -ець.
Дослівно: «Маленький Дон». Пор. кол. назву Малий Танаїд,
Танаїс. Про походження прикм. частини складної назви див.
Сіверське князівство. Про походження назви Колодязь див. Білий
Колодязь. Вживана раніше прикм. частина складного гідроніма
Північний (рос. Северньїй) — помилкова: скорочений напис на
картах «Сев. (Северский)» під час картодрукування було заміне¬
но на «Сев. (Северньїй)», в перекладі на укр. — «Північний».
Акад. Б.О.Рибаков висловив припущення, за яким у XII ст. се¬
редня і нижня течії С.Д. мали назву Великий Дон, а Малим До¬
ном називали верхів’я цієї ж річки. Вперше як Донець Сєверсь-

320

кий, Северецкий згадується під 1546. Пор.: у далекому минулому
були відомі сівери Балкан (див. Переяслав-Хмельницький). Араб,
геогрф Індрізі (1154р.) Сів. Донець назвав рікою Русією.

Сіврі Оба — верш. Приазовської вис. Розміщена в бас. р. Мо¬
лочна. З тюрк. *зюгі «гостра», *оЬа «горб, могила».

Сіль (Солі) — смт., підпорядковане Артемівській міськраді
Донецької обл. Розташоване на р. Бахмут, п. пр. Сів. Дінця (бас.
Дону). Виникло в другій половині XIX ст. у зв’язку з початком
видобутку кам’яної солі. Побудована зал. ст., що сполучається з
соляною шахтою, була названа С. Згодом ця назва перейшла на
пристанційне с-ще.

Сільниця (в КРУ — Сельниця, уточнена СГУ, 504) — р., п. пр.
Півд. Бугу. У XVI ст. відома як Сільнія. Назва пов’язана зі сло¬
вом сіль і виникла за допомогою суф. утворення -ниця. Найме¬
нування С. пов’язують з солонуватим присмаком води.

Сімеїз — смт., підпорядковане Ялтинській міськраді. Розта¬
шоване на пд. узбережжі Кримського п-ова, біля Голубої затоки.
Назва від гр. сімеос «знак». Скеля, що виступає в море біля С.,
колись була орієнтиром для мореплавців. Гадають, що на ній
стояв спеціальний покажчик, схожий на маяк; -їз - формант
(пор. Кореїз). Відоме із середньовіччя.

Сімферополь — м., столиця АРК. Розташоване на р. Салгир, у
центральній частині Кримського п-ова, на кордоні степової і гір¬
ської його частини. Засноване 1784 на місці невеликого тат. с-ща
Ак-Мечеть — «Біла мечеть», відомого з кінця XV ст. Назва пояс¬
нюється існуванням тут мечеті, побіленої вапном, що було на той
час рідкісним явищем у кримських поселеннях [«Россия», 14, 676}.
У свою чергу Ак-Мечеть виникла на руїнах головного міста Малої
Скіфії — Неаполіса (Неаполя Скіфського) — «Нове місто Скіфії»,
заснованого в III ст. до н. е/ Суч. назва від д.-гр. сімферо «збирати
до купи, з’єднувати» і поМс «місто». Дослівно: «Місто-збирач».
Місто дістало цю назву за централізовану роль у господарському
житті Кримського п-ова. Наяву також виводять з гр. 5іт/егоп «ко¬
рисний, дохідливий» [Фасм., 3, 623], що менш вірогідно.

Січня (літоп. ОЬчница) — р., Л.Спр. Вишні (бас. Вісли). Назва
від с’кча «місце у лісі, де вирубаний ліс» [Срезн., З, 903]. Утво¬
рення на -ня.

Скадовськ (кол. Джарилгацький порт, Алі-Агак) — смт., рц.
Херсонської обл. Розташоване на бер. Джарилгацької зат. Чорно¬
го моря. Звідси стара назва. Засноване 1894 на місці невеликого
рибальського с-ща Алі-Агак на землі поміщика Скадовського.

Скала-Подільська (до 1940 — Скала-над-Збручем) — смт.
Борщівського р-ну Тернопільської обл. Розташоване на правому
21 - 83110

321

бер. р. Збруч. Звідси старе найменування. Відоме з першої поло¬
вини XIV ст. як одне з найбільших міст-укріплень Поділля. З пд.
сх. укріплення захищала неприступна скеля, що здіймалася над
Збручем. Від апелятива скеля, скала і походить суч. назва с-ща.
Подільська — на відміну від інших оронімів Скала, розташова¬
них на Поділлі.

Скалат — м. Підволочиського р-ну Тернопільської обл. Засно¬
ване у 1564. Розташоване в долині р. Гнила, п. пр. Збруча (бас.
Дністра), біля підніжжя відрогів Медоборів (Товтр) при трьох ска¬
лах. Від, кореня скал- за допомогою суф. -ат утворено топонім С.

Сквиля (Сквила, Квила) — р., п. пр. Смотричу (бас. Дністра).
Річка тече по горбистій місцевості. Назву виводять від неозначе¬
ної форми дієсл. сквилити. Утворена від кореня сквил- та закін¬
чення -я, котре виконує роль словотворчого засобу. Долаючи
природні перешкоди, вода утворює постійний одноманітний
звук, ніби плаче (квилить).

Сквира — м., рц. Київської обл. Уперше згадується 1390 в гра¬
моті лит. князя Володимира Ольгердовича. У XV ст. — укріпле¬
не поселення. Назву виводять від р. Сквирка (бас. Дніпра), на
якій розташована С. [Никон., КТС, 384—385 ]. У минулому
р. Сквирка була відома як Сквира. Згодом, із зростанням посе¬
лення, вона набула від нього залежності і за допомогою деміну¬
тивного суф. -к(а) трансформувалася на Сквирка. Звідси ж
Сквирівка — р у п. пр. Дніпра. Назва від місцевого, терміна скви¬
ра (див. Сквирка), утворена суф. -івк(а). Сквирка (Сквира,
Сквира Руда) — р., л. пр. Росі (бас. Дніпра). Вважають, що наз¬
ва від укр. терміна сквира «щілина, тріщина, розколина». Дослів¬
но: «Річка, що протікає в глибокому ложеві» [Никон., КТС,
384—385\. Більш вірогідне припущення, за яким гідронім С. є
балтизмом, що виник на цій території в період максимальної
близькості балтійських діалектів до слов’янських. Гідрооснову
назви С. пояснюють як «та, що проймає підвищений або
кам’янистий ґрунт» [Желєзняк, Рось, 100—103\. Таке припущен¬
ня підтримується природними особливостями долини С.: вона
дійсно немовби розсікає підвищену місцевість [Желєзняк, Рось,
102\. Про походження Сквира Руда див. Руда.

Скелювата — рр.: 1) п. пр. Кривого Торця (бас. Сів. Дінця);
2) п. пр. Лугані (бас. Сів. Дінця). Назва від скеля, утворена за до¬
помогою суф. -ювата. Вказує на характер русел із скелюватими
берегами. На берегах С., пр. Лугані, виходи пісковиків у вигляді
скель. Неподалік від с. Скельове Артемівського р-ну Донецької
обл. знаходиться геологічний пам’ятник природи «Скелювате»,
розташований на правому бер. р. С.

322

І 9

Скельська печера — найбільша печера в Кримських горах.
Розташована в Куйбишевському р-ні неподалік від с. Роднико-
вого (кол. Скельського). Стара назва села від розміщення біля
скель. Звідси ж і назва печери. Утворена від кореня скел- за до¬
помогою суф. -ська, який вказує на відношення до об’єкта міс¬
цевості — скелі.

Скеля Коцюбинського — великий камінь, скеля. Розташована на
бер. Півд. Бугу біля с. Саборів, за 4 км від Вінниці. Тут писав свої
ранні твори видатний український письменник М.М.Коцюбтський.

Скелястий — див. Кам’януватий.

Скіфія (літоп. «Велика Скуфь») — історична назва території
між Дністром і Доном. Назва від скіфи (сколоти, саки) — наро¬
ду, який населяв цю місцевість у VIII (VII) ст. до н. е. — І ст. н.
е. Гадають, що слово скіф утворене від того ж корення, що й сак.
Слово зака Соболевський розшифровує як «гонщик» (за дикими
звірями), «мисливець». Останнім часом поширилась думка, за
якою самоназва зака означала «олень», а це вказує на те, що тва¬
рина була тотемою певної частини скіфів — саків, їх божеством
(О.С.Стрижак).

Сковородинівка (до 1926 — Пан-Іванівка) — с. Харківської
обл. Назване на честь видатного українського поета-філософа
Г. С. Сковороди, який провів тут останні дні свого життя. Тут він і
похований.

Сколе (Сколе) — м., рц. Львівської обл. Розташоване на
р. Опір (бас. Дністра). Перша писемна згадка відноситься до
1397 р, поте виникло воно раніше, очевидно, десь на початку
XI ст. Про походження назви є кілька легенд, проте з науковим
поясненням вони не мають нічого спільного. Існує припущення,
що назва виникла від слова скеля : місто, розташоване в долині
між скелями. ' І

Скотарський перевал див. Половецький перевал.

Славгород — смт. Синбльниківського р-ну Дніпропетровської
обл. Розташоване в долині р. Осокорівка (бас. Дніпра). 1675 у пе¬
реліку запорізьких земель згадуються урочище Осокорівка і Осо-
корівський ліс, розміщені на терйторії суч. с-ща. На початку XIX
ст. ця земля належала поміщику Жебуньову, який заснував тут
сл. Жебунівку, перейменовану на поч. 60-х років XIX ст. у Слав-
городку — від славний, красивий городок. У 1873 за 3 версти від
сл. було збудовано зал. ст. Славгород (від назви сл.). З того часу
і кол. сл. почали офіційно називати Славгородом.

Славинка — р., п. пр. Росі (бас. Дніпра). Назва від і.-є. *ТсІеи
> праслов. *зІои — «текти» в розуміні «течія, річка». Утворена
суф. групою -ин + -ка. Звідси ж Сла'вка — р., л. пр. Латориці
21 »

323

(бас. Тиси). Утворена від того ж компонента за допомогою суф
-ка; Славська — р., п. пр. Опору (бас. Дністра), утворення з суф'
-ська; Славута — рр.: 1) паралельна назва Дніпра; 2) п. пр. у Жа
(бас. Прип’яті); 3) п. пр. Прип’яті (бас. Дніпра). Утворена від ос¬
нови слав- і суф. -ут(а). Див. Дніпро.

Славське (кол. Славсько) — смт. Соколівського р-ну Львівсь¬
кої обл. Розташоване в долині р. Опір та її пр. Славська (бас.
Дністра). Гадають, що перші поселенці тут з’явилися в X ст. У
документах вперше згадується під 1483. У середині XIII ст. цією
долиною намагався прорватися в Закарпаття один з тат.-монг.
загонів. Битва, яка відбулася неподалік від суч. С., описана
І.Я.Франком у повісті «Захар Беркут». Походження назви оста¬
точно не встановлено. Існує народний переказ, за яким поселен¬
ня дістало назву від прозвиська «славні», яке в давнину люди
навколишніх сіл дали жителям С. за участь у походах князя Свя¬
тослава Володимировича. За переказом, дружинники князя Свя¬
тослава, що залишилися живі, не повернулися в свої рідні місця,
а оселилися саме тут і тим нібито дали початок суч. поселенню.
Імовірніше, що походження найменування с-ща пов’язане з наз¬
вою р. Славська, кол. Славка, на якій розташоване.

Славута — 1) м., рц. Хмельницької обл. Розташоване на пра¬
вому бер. Горині (бас. Прип’яті) при впадінні в неї Утки. У 1634
князь Сонгушко на місці сіл Деражня і Мокроволя заснував міс¬
течко під назвою Славутин, яке згодом почали звати Славута.
В.ГДаль зазначає, що слово славутин ( славутина ) означає «гар¬
на, мальовнича місцевість» [Даль, 4, 215\. Славута й справді роз¬
ташована в одному з наймальовничіших куточків Поділля;
2) (Славутич) — паралельна назва Дніпра (див.).

Славутич — див. Дніпро.

Слатина — пот., л. пр. Путили (бас. Дунаю). Назву виводять від
молд. слатинз «солона вода, розсіл, ропа». Як відмічає Ю.О.Кар-
пенко, воно запозичене молдованами в південних слов’ян — у
сербохорватів, де слово слатина «солоне джерело». У долині річки
є солоні джерела і солоні озера [Карп., ТБ, 185\. Пор. Солотвина.

Слатине — смт. Дергачівського р-ну Харківської обл. Розташо¬
ване на залізниці Харків — Білгород, неподалік від р. Лопань (бас.
Сів. Дінця). У 1913 тут заснував свою дачу відомий піаніст і дири¬
гент І.І.Слатин. Згодом назва дачі перейшла на зал. ст. і н. п.

Сліпорід — р., п. пр. Сули (бас. Дніпра). У літописах відома під
назвою Снопород, Снепород, Слепород. Походження назви вста¬
новити точно не вдалося. Її виводять із сарм. зпо, зпе «вода, річ¬
ка». О.С.Стрижак вважає, що вона від д.-інд. зпаиіі «текти, лити¬
ся» або зпиіа «той, що тече» і осет. /огсі «велика річка, море». Це

324

словосполучення пізніше могло набрати іншого значення, нап¬
риклад, «сліпі джерела» (береги С. мають багато сліпих (схованих)
джерел, які його живлять). О.М.Трубачов у гідронімі вбачає Іран.
$ап-рагаІа або с.-іран. $ап-рогд/хап /огд «злиття» [Труб., ПУ, 184\,
шо вірогідніше. Снопород (Непородь) — старод. назва р. Самара.

Слобщка — смт. Колимського р-ну Одеської обл. Засноване в
кінці XIX ст. у зв’язку з будівництвом залізниці Київ — Балта. То¬
понім від апелятива слобідка — невелика слобода. В Україні біль¬
ше ста поселень, назви яких пов’язані зі словом слобода чи слобід¬
ка. Ключевський виникнення перших слобід відносить до XII ст.
[Ключев., 6, 247—248 ]. У д.-р. писемних пам’ятках зустрічається
слово слободь, що означало маєтково-юридичний стан особи на
відміну від невільника. Згодом цей термін поширився і на посе¬
лення. У другій половині XVII ст. селяни-кріпаки, рятуючись від
поневолення шляхетською Польщею, тікали до південних окраїн
Росії, знаходячи там притулок. Вони засновували слободи — по¬
селення, котрі одержували тимчасові пільги, за г тодішньою укр.
термінологією — слободу (див. Слобідська Україна). На Поділлі
термін слобода з’явився в кінці XVII — на початку XVIII ст. після
того, як було вигнано турків і татар. Поміщики, повертаючись до
своїх маєтків, закликали й селян повертатися на свої місця, обі¬
цяючи їм привілеї — слободу протягом кількох років.

Слобідська Україна (Слобожанщина) — історична обл., до якої
входили суч. Харківщина, частина території суч. Донецької, Лу¬
ганської, Сумської обл., а також пд. частина Курської, Білгород-
ської і Воронезької обл. теп. Росії. Ця територія була заселена в
основному втікачами від гніту польської шляхти і магнатів з
Правобережної і Лівобережної України. Втікачі-переселенці зас¬
новували поселення; — слободи, звідки виникла назва Слобідська
Україна. — Див. Слобідка. )

Словечансько-Овруцький кряж — див. Овруцький кряж.

Словечна (Славечна, Словешна, Словечанка, Словешня —
СГУ, 510) — р., п. пр їІрип’яті (бас. Дніпра). Назву виводять від
дуже давнього слов. корЬщія слав- (слов-) «текти» в означенні
«річка» [Стижак, ГНР, 48\ (див. Славинка). Утворена за
допомогою суф. -ечн(а).

Словута (Словутич) — див. Дніпро.

Слов’яногірськ (кол. Святі гори, Святогірськ, Тетяно-Баннів-
ський, Банне) — м. Слов’янського р-ну Донецької обл., курорт
на Сів. Дінці (бас. Дону). Час виникнення невідомий. Вперше
згадується під 1526 С. Герберштейном як «сторожа від татарсь¬
ких набігів». Згодом, 1624, з побудовою монастиря. Святі гори
перейменовано на Святогірськ. Суч. складний топонім співвід-

325

носиться з назвами Слов’янськ, Слов’янський р-н, де розташова¬
ний С., і орієнтацією на другий компонент старої назви Святі
гори. Тетяно-Баннівський — за найменуванням двох сіл — Тетя-
нівки і Банного. Останнє назване за розміщення тут монастир¬
ських лазень ({>ос. бань).

Слов’яно-Сербія — адміністративно-територіальна одиниця
на лівобережжі середнього Придніпров’я і пд.-сх. частини Укра¬
їни в середині XVIII ст. З метою подальшої колонізації і захисту
пд. окраїн царський уряд на основі особливих привілеїв поселив
на лівобережжі середнього Придніпров’я та в басейнах Лугані і
Бахмута (Бахмутки) виходців із Сербії, а згодом з Хорватії і Во¬
лощини. У поселеннях були створенні гусарські полки, розбиті на
роти, а територію, на якій виникли ці н. п., було названо
Слов’яно-Сербією. Перша частина топоніма Слов’яно спричине¬
на тим, що у XVIII—XIX ст. у книжній рос. та інших слов. мо¬
вах були поширені складні прикм., утворені від найменувань різ¬
них слов. народів (етнонімів), початкова частина яких містила
елемент Слов’яно- [Отін, КД, 15.11, 1981].

Слов’яносербськ — смт., рц. Луганської обл. Розташоване на
правому бер. Сів. Дінця. У ХУІІІ ст. на його місці було с. Під¬
гірне. Назва за розташування під горою. 1753 тут розквартирува¬
лась 8-ма рота Бахмутського полку; село почали називати «8-ю
ротою». У 1784 перейменоване на Донець, а 1817 — у Слов’яно¬
сербськ на честь перших поселенців — сербів та хорватів. Топо¬
нім співвідноситься з назвою Слов’яно-Сербія (див.). Утворена за
допомогою суф. -ськ.

Слов’янськ (кол. Тор, Соляний, Солеванськ, Словенськ) —
м., рц. Донецької обл. Розташоване на р. Казенний Торець (бас.
Сів. Дінця). У р-ні суч. м. на Торських (нині Слов’янських) озе¬
рах виникли соляні промисли, вперше згадуванні в «Описании
к карте 1527 года» («Книга Большому Чертежу»). У 1645 для
спостереження за Торським перелазом (місцем на р. Тор, нині
Казенний Торець, де переходили кримські татари) було побудо¬
вано острожок Тор. 1676 на місці укріплень збудовано город Тор
(Соляний, Солеванськ), який в 1784 перейменовано на Сло¬
венськ, а ще пізніше за ним закріпилася народна назва
Слов’янськ [ІМСУ, Днц, 594\. Проте головною причиною поя¬
ви цієї назви є, очевидно, приєднання Криму до Росії, коли ве¬
личезні Простори Пн. Причорномор’я і Приазов’я ввійшли до
складу Російської держави. В назві міста відбився факт повер¬
нення слов’ян на свої одвічні південні землі. Утворено топонім
від слова слов ’яни за допомогою «міського» суф. -ськ.

326

Слонівка — р., п. пр. Прип’яті (бас. Дніпра). Назва, гадають, від
слон, утворена за допомогою суф. -івка. Пор. ідентичні назви кіль¬
кох річок у Тульській обл., а також с. Слонівку біля Нового Оско-
лу в Білгородській обл. Росії, походження яких пов’язують зі сло¬
вом слон [Никончук]. При цьому дослідник вказує, що слонами у
давнину називали місцевих тварин — лосів (А1се$). Пор. «Слоньї
сохатьі» — про лосей [Тихон., ВТ, 55—56]. Словотворчим засобом
служить суф. -івк(а). Найімовірніше, назва Слонівка, пр. Прип’яті,
має зв’язок з ойконімом Слонів — назва села у пониззі р. С. Існу¬
ють інші тлумачення, на наш погляд, менш переконливі.

Случ (Случь, Южная Случь, Південна Случ — СГУ, 511) —
р., п. пр. Горині (бас, Прип’яті). Гідронім не етимологізовано.
Щодо його походження існує ряд гіпотез. Одні вчені вбачають у
назві відбиття слов. сьлончь, пор. слукий «вигнутий, викривлений»
[Фасм., З, 679]; д.-р. с(г)лькь «те саме» [Фасм., там же]. Інші наз¬
ви виводять від праслов. Іок-ЦІик [Росп., 23], очевидно, з тією ж
основою, що й у слові *сьл&ати «з’єднувати» [ЕСЛН, 152]. Відо¬
мо, в д.-р. державі, а може, й раніше, з Галичини у Київське
Придніпров’я т. зв. «Соляним шляхом», а також іншими шляха¬
ми, прокладенню яких сприяло розташування річок, возили сіль.
До верхів’я С. підходять три судноплавні річки — Збруч, Смотрич
та Півд. Буг з пр. Бужок, з якими С. з’єднувалися кількома воло¬
ками. Отже, С. відігравала з’єднувальну роль, роль с-лучі. Варіант
Південна Случ дано на відміну від Случі, розташованої пн. —
л. пр. Прип’яті (бас. Дніпра в Білорусії), верхів’я якої, ймовірно,
сполучалося волоками з рр. Німан і Птичь. Можна припустити,
що гідронім С. має об’ємну ад’юктивну основу. Пор. ст.-р. слу-
кьш/сьл&кьій «кривий, горбатий» [Срезн., З, 413] «ламаний, кри¬
вий, вологий» «заболочена річка, примикаюча багатьма згина¬
ми до головної артерії». В такому разі переконливіше бачити в
гідронімі С. прасл. *8г-фь<*8г-1дк-іь «слуковата» — «мочариста
річка з багатьма закрутами» [Пура, НРГ, 9—11].

Сміла — м., рц. Черкаської обл. Розташоване на р. Тясмин
при впадінні в неї Сріблянки (бас. Дніпра). Вперше згадується в
документах XVI ст. У 1536 якийсь Юсько чи Ясько Тимкевич
одержав у дарчу від короля Сигізмунда І землі, на яких побуду¬
вав хутір, прозваний у народі Яцьковим-над-Тясмином. Напри¬
кінці XVI ст., на місці зруйнованого татарами хутора, козаки за¬
снували слободу і назвали її Тясмином (за розташування на Тяс-
мині) [ІМСУ, Чрк, 483—484]. Суч. назву виводять від лит. зтіїї
«пісок». Отже, С. означає «Піщана».

Смілка — р., л. пр. Случі (бас. Горині). Суф. демінутивне ут¬
ворення від смола. Назва зумовлена розвитком у минулому смо-

327

локуріння в кількох місцях узбережжя річки. Назва Смілка пест¬
ливе до смола. Звідси ж Смілка — р., л. пр. Хомори (бас. Горині).

Смолинка — р., л. пр. Десни (бас. Дніпра). Назва від смола,
утворена за допомогою суф. здрібнілості -инка. Дана, очевидно,
за те, що в минулому на бер. р. було розвинене смолокуріння.
Однак тут слід підходити обережно, бо смола раніше означала і
поняття сосна, сосновий ліс. У Грінченка читаємо: «Смоловий,
сосновий» — подається як синонім. Звідси Смолівка — р., # п. пр.
Буймару (бас. Тетерева), суф. утворення від -івк(а); Смолянка —
рр.: 1) (Смолинка) — л. пр. Десни (бас. Дніпра); 2) (Смолинка)
— П. пр. Остра (бас. Десни); 3) п. пр. Савранки (бас. Півд. Бу¬
гу); 4) (Смоленка) п. пр. Свеси (бас. Десни). Назва утворена за
допомогою демінутивної суфіксації — спочатку від смол- і суф.
-ян > Смоляна , а потім суф. -к(а).

Смолинська Стариця — оз. на зх. Чернігівської обл. їм. части¬
на складного гідроніма — Стариця — утворена від апелятива
стариця (старе русло річки). Прикм. частина, можливо, від смо¬
ла в розумінні синоніма сосни (див. Смолинка).

Смотрич (Смотричь) — 1) р., л. пр. Дністра. Походження наз¬
ви остаточно не встановлено. Ю.О.Карпенко у слові смотрич
вбачає охоронну споруду, звідки попереджали про наближення
ворогів (турків) [Карп, ПДГ]. Звідси ж виводять найменування р.
Смотрище — п. пр. Козаків (бас. Пруту); 2) смт. Дунаєвецького
р-ну Хмельницької обл. Розташоване на р. Смотрич. В X—XI ст.
тут було д.-р. місто-укріплення, сліди якого збереглися дотепер.
Час заснування С. невідомий. Вперше згадується наприкінці
XIV ст. як резиденція намісника Поділля князя Федора Каріото-
вича. Назву перейняло від р. Смотрич.

Смуга — р., л. пр. Бирки (бас. Прип’яті); Смугарів (стара наз¬
ва — Смугар) — пот., п. пр. Черемошу (бас. Дунаю). Ю.О.Кар¬
пенко назви виводить від смуга «риска, лінія» в розумінні «ме¬
жа». Так, р. Смугарів (смугар), вказує дослідник, здавна служить
межею між н. п. Розтоками і Підзахаричми. Гідронім Смугарів
утворився від компонента смуга, де виділяється корінь смуг-, за
допомогою суф. -ів. В.А.Жучкевич назву тлумачить як «повільна
течія, плинь» в заболоченій річці чи болоті, що менш вірогідно.

Снивода — р., л. пр. Півд. Бугу. І.Гуржій та ін. назву виводять
від сарм. то, те «вода, річка». Складний гідронім є прикладом
«гібрида», в якому різні елементи належать до різних мов. При
цьому обидва елементи являють собою апелятиви, що перейшли
у власну назву. Дослівно: «Вода + вода».

Снігурівка — м., рц. Миколаївської обл. Розташоване на пра¬
вому бер. Інгульця, п. пр. Дніпра. У 1812 на казенних землях по-

328

селилися 12 сімей, переселенці з двох білоруських сіл — Снігу-
рівки і Ненадійківки Климовицького повіту Могилевської губ. як
повідомила директор Снігурівського краєзнавчого музею О.Без¬
пала, снігурівчани економічно були більш заможними, поступо¬
во стали брати верх у поселенні, через що його пізніше почали
називати Снігурівкою.

Сніжне (до 1864 — Василівка) — м. обласного підпорядкуван¬
ня Донецької обл. Розташоване на підвищеній частині Донець¬
кого кряжа, на сх. обл. Засноване 1784 козачим старшиною вій¬
ська Донського Іваном Васильєвим, який біля урочища «Сніжне
місце» відкрив заїжджий двір. Первинна назва В. від прізвища
засновника, суч. назва — від назви урочища.

Снітка (Снитка) — р., п. пр. Унави (бас. Дністра). Назва, імо¬
вірно, від снить — так у народі називають різні їстівні зонтичні
рослини, найчастіше яглицю (Ае§оросііит роба§гагіа), що колись
вживалась як овоч. Походить від сх.-слов. *зпе(ь /*зпііь «зонтич¬
на рослина» < праслов. *зпеіь/*зпеіь «стовбур» [Мерк., 62—65].
Назва, ймовірно, дана за поширення в долині річки сниті. Утво¬
рена за допомогою демінутивного суф. -ка від основи снит-.

Снов (Сньвь, Сновль, Сновь) — р., п. пр. Десни (бас. Дніп¬
ра). Назву тлумачать по-різному. Найбільш прийнятне пояснен¬
ня, за яким її відносять до д.-інд. гідронімічного шару на сх.-
слов. території: Снов < і.-є. *(5)паи: пай — «пливти, текти», з
наступним розвитком *згій>зпу>зпьое>зпьоь [Росп.]. Пор. рр.
Сни, Сна, Снавадна у бас. Оки в Росії [Нероз., 160—161 ]. Заслу¬
говує на увагу тлумачення, за яким, спираючись на д.-інд. слово
згіаиії «сочиться, тече», вбачають в гідронімі Іран, заиіі «текти, со-
читися, струмувати» [Фасм.]. Цю гіпотезу підтримують інші
[Труб., ПУ, 149], вказуючи на можливість тлумачення С. в розу¬
мінні «текуча вода». У старих документах річка С. згадується під
назвою Сьсновка (Сосновка), що /є переосмисленням старод.
найменування. І

Сновьск (Сньвскь, Снов'кскь) — літоп. м. Чернігівської землі.
Згадується вперше під 1203. Назва від р. Снов та суф. -ьск.

Снятин (кол. Кснятин, Сокнятин\Сньтин, Снітин) — м., рц.
Івано-Франківської обл. Розташоване на лівому бер. Пруту (бас.
Дунаю). Вперше згадується 1158 [САТД, 294] як місто Галицько-
Волинського князівства. Назву виводять по-різному. Існує гіпо¬
теза, за якою топонім творять від слова сніт (снітарство) — «ре¬
месло каретника-різьбяра». Вірогідніше, що поселення назване
ім’ям його власника — воєводи Константина Сірославича, який
відомий в літописі як Кснятин (у формі Коснята із суф. -ин).
[ПСРЛ, 2, 488—494, Франко 3., 35]. На Снятин назва могла змі-

329

нитися під впливом слова сніт, яке для населення пізнішого пе¬
ріоду було зрозумілішим.

Соболиця (Суболиця, Сублиця) — р., л. пр. Дніпра. Існує
кілька тлумачень щодо походження назви. Гадаємо, найбільш
імовірним є запропоноване О.М.Трубачовим, за яким гідронім
являє собою словосполучення слов. типу *8о-ЬоІ-ка з основою,
невідомою в слов. апелятивній лексиці, при цьому порівнює з
розширеною основою Ьоі-і-о, укр. «болото». Пор. лит. Ьаіа «бо¬
лото». [Труб., ПУ, 231, 263].

Совиця (Велика Совиця, Шипинська Совиця) — р., л. пр.
Пруту (бас. Дунаю). Гадають, що гідронім дослов. (фрак), поход¬
ження і узгоджується фонетично з балкан. гідронімом Сава, зго¬
дом переосмисленим в укр. мові і утвореним від дієсл. совати,
маючи на увазі зсування русла річки внаслідок розмиву берегів
[Карп., ТБ, 186]. Цю думку відстоює й Б.Ф.Лящук. Кол. назва
Велика Совиця на відміну від Совиці — пот., л. пр. Пруту, що
протікає неподалік. Шипинською р. називали за те, що протікає
через с. Шипинці.

Сож (Сьжь, Рьжь, Сжь, Рсьть, Сожь, Сьжа, Сожа — СГУ,
515) — р., л. пр. Дніпра. Назву тлумачать по-різному. Фасмер ви¬
водив її з д.-пруськ. зще «дощ». О.І.Соболевський доводив, що
назва С. пов’язана з назвою саків (скіфів) [Соб., РСЕ, 27, 282],
що малоймовірно. Найбільш імовірне тлумачення, за яким ста-
род. назву Сьжь зіставляють з найменуванням поселення Сужа
— лат. зиі, 8игіз, що, в свою чергу, походить від фін. зизі «вовк»
(Сапіз). Цю гіпотезу підтримують Топоров і Трубачов, вказуючи
ще на р. Созь — л. пр. Волги, назву якої з фін. зизі «вовк» пояс¬
нив у свій час Фасмер. У бас. Сожі існують й інші назви,
пов’язані з «вовк» [Никон., КТС, 388; ЕСЛН, 151—152].

Сокиряни (до 1944 — Секуряни) — м., рц. Чернівецької обл.
Розташоване в долині р. Сокирянка (бас. Дністра). Вперше зга¬
дується в документах 1666. Про походження назви є кілька на¬
родних переказів. Один з них розповідає про перших поселенців,
які прийшли сюди з сокирами і розчистили густий ліс; їх нази¬
вали сокирянами. Згодом сокира було замінено відповідним
молд. секуре, звідки варіант Секуряни. Приклад народної етимо¬
логії, яка нічого спільного з наукою не має. Знаряддя для рубан¬
ня під такою назвою на той час у цій місцевості не було відоме,
як вказує Карпенко. Ймовірніше, зазначає він, найменування
походить від якоїсь місцевості, можливо, від поля, відомого під
назвою Сокира, що лежить біля с. Романківці, розташованого не¬
подалік від Сокирян. Похідна від назви С. — Сокирянка — р., п.
пр. Дністра [Карп., ТБ, 187].

330

Сокіл — верш. Подільської вис. біля м. Кам’янця-Подільсько-
го. Назву місцеве населення пов’язує з прізвищем народного
месника, керівника селянського повстання Сокола.

Соколина Скеля — верш, в Товтрах (Медоборах), здіймається
над р. Збруч, неподалік від смт. Сатанова. Назва від місцевого геог¬
рафічного терміна сокіл «стрімка скеля над річкою», утворена за
допомогою суф. -ина. Друга частина топоніма від апелятива скеля.

Соледар (до 1991 — Карло-Лібкнехтівськ) — м., підпорядкова¬
не Артемівській міськраді Донецької обл. Розташоване на
р. Мокра Плотва, п. пр. Бахмутки (бас. Сів. Дінця). У кінці
XVII ст. навколо соляних промислів, які тут почали розвиватися,
козаки Ізюмського полку та переселенці з північних місцевостей
України заснували сл. Брянцівку. 1879 у зв’язку з будівництвом
першої соляної шахти — Брянцівської копальні (нині шахта
ім. Карла Лібкнехта) — і осбливо після побудови 1897 Деконсь-
кого алебастрового заводу населення слободи швидко зросло; ви¬
никли поруч робітничі с-ща Нова Величка, рудників Харламівсь-
кого, Голландського та ін., які разом з Брянцівкою створили ос¬
нову суч. м., що виникло 1965. Кол. назва на честь нім. діяча ро¬
бітничого руху Карла Лібкнехта. Суч. назва від словосполучення
сіль Зарити. Тут видобувають найбільше солі в Україні.

Солоне — оз.: 1) на пд. сх. Херсонської обл; 2) на пд. Запо¬
різької обл.; 3) на пд. зх. Кримського п-ова; 4) на сх. Кримсько¬
го п-ова. Назва від прикм. солоний. Озера розташовані вздовж
морських берегів і Сиваша, відокремились від моря внаслідок ут¬
ворення піщаних пересипів; 5) смт., рц. Дніпропетровської обл.
Розташоване зх. вдсх. на Дніпрі. Засноване XVIII ст. кріпаками-
втікачами і звалося Новоселівкою. У 80-х роках XIX ст. слободу
було перейменовано за назвою невеликої річки (нині балки) на
Солоненьке, а наприкінці XIX ст. — на Солоне. Найменування
р. від наявності в руслі солонуватих джерел.

Солоний Лиман — 1) оз., розташоване на Лівобережжі р. Са¬
мари (бас. Дніпра), в нижній її течії. На дні оз. залягають ліку¬
вальні грязі, від яких вода солона на смак. Звідси назва прикм.
частини гідроніма. Назва ім. частини походить від загального ге¬
ографічного терміна лиман {див. Лиман); 2) курорт у Новомосков-
ському р-ні Дніпропетровської обл., на бер. Солоного Лиману, від
якого перейняв назву.

Солоний шлях (путь) — із Києва Дніпром, Самарою, Вовчими
Водами (нині Вовча), Кальміусом до Перекопа (умовно) і соля¬
них озер Криму (XII—XVI ст.). Назва від праслов. *зоІпг від апе¬
лятива сіль [Стрижак, ЕЕ; ЕСЛН, 144]. Цим шляхом возили сіль
із Криму.

331

Солониця — рр.: 1) л. пр. Сули (бас. Дніпра); 2) л. пр. Дніпра.
Назва від прикм. солоний ж. р. Утворена за допомогою дав. гід¬
ронімічного суф. -иц(я). Вода річок має солонуватий присмак
[Копшь, 307\.

Солотвин (кол. Солотвина) — смт. Богородчанського р-ну
Івано-Франківської обл. Розташоване на р. Бистриця-Солотвин-
ська (бас. Дністра). Вперше згадується у галицьких літописах XII
ст. під назвою Краснопіль (в розумінні «гарне, красиве поле»). У
другій половині XVI ст., із розвитком соляної промисловості,
назва місцевості змінилася на Солотвина, яку йому дали магна¬
ти Яблонські. Найменування від апелятива слатина, солотва, со¬
лотвина «місцевість, на якій просякає сіль», «джерело із солоною
водою» [ССМ, 2, 368]. У горах навколо С. значні виходи
кам’яної солі. Згодом с-ще набуло суч. назви.

Солотвина — рр.: 1) п. пр. Гологірки (бас. Зах. Бугу); 2) п. пр.
Зах. Бугу (бас. Вісли). Про походження назви див. Солотвин;
3) (Кол. Акнаслатина, Мараморська Солотвина, Слатинські Доли)
— смт. Тячівського р-ну Закарпатської обл. Розташоване на пра¬
вому бер. Тиси (бас. Дунаю), між гірськими хр. Склаваном та Ма-
гурою. Засноване у 1360. У р-ні С. значні поклади кухонної солі,
внаслідок чого в околиці с-ща багато виходів солоної води, непо¬
далік розташоване солоне болото. Про походження назви див. Со¬
лотвин. Пор. Слатина. На околиці С. до цього часу збереглися
ями, в якгос римляни в І—II ст. добували сіль відкритим способом.

Соляний шлях — торговельний шлях, яким возили сіль з
м. Коломиї на Правобережне Придніпров’я в XVI—XVII ст.
[УРЕ, 15, 311]. Люди, котрі доставляли сіль, звалися «соляники»,
а шлях, яким вони їздили, — Соляним шляхом (не плутати з Со¬
лоним шляхом).

Сосниця — смт., рц. Чернігівської обл. Розташоване на р. Убідь
(бас. Десни). Вперше згадується в Іпатіївському літописі 1234. С. ви¬
росла в глухому сосновому лісі, частина якого є ще й тепер (відома
під назвою Бір). Назва від основи сосн- та суф. -иця. Соснівка —
1) м., підпорядковане Червоногвардійській міськраді Львівської обл.
Розташоване неподалік від впадіння р. Рата в Зах. Буг. Виникло 1955
у зв’язку з освоєнням Львівсько-Волинського вугільного басейну.
Назва з 1958, віднесено до рангу міст у 1968; 2) кліматичний лісний
курорт у Черкаській обл. Отже, назви від розміщеня в сосновому лісі.

Соснове (кол. Людвипіль) — смт. Березнівського р-ну Рівненсь¬
кої обл. Розташоване в пониззі р. Стави, л. пр. Случі (бас.
Прип’яті). Засноване 1708 жителями містечка Губкова; на терито¬
рії Вінницької, Київської, Житомирської, Полтавської та ін. облас¬
тей України є кілька десятків сіл із назвами, утвореними від осно-

332

ви сосн-. Назви утворені від д.-р. сосна (Ріпиз Ь.) за допомогою від¬
повідних суф.: -иц(я), -івк(а), -ов(е). Найменування вказують на ха¬
рактер місцевої флори: н. п. розташовані в соснових лісах.

Софіївка — 1) дендропарк на околиці м. Умані Черкаської
обл., пам’ятка садово-паркового мистецтва в Україні. Створений
в садибі польського магната Ф. Потоцького в кінці XVIII ст. —
на початку XIX ст. кріпаками під керівництвом видатного архі-
тектора-садівника кріпака-самоуки Заремби. Відкриття С. відбу¬
лося 1800. Названа ім’ям дружини магната Софії на початку йо¬
го будівництва 1796. І.Н.Гершенгорн у книзі-календарі писав,
що Зарембі після відкриття парку відрубали праву руку і виколо¬
ли очі, щоб він не зміг більше створити подібного сада; 2) смт.,
рц. Дніпропетровської обл. Розташоване на автостраді Дніпро¬
петровськ — Кривий Ріг. Засноване між 1791 і 1796 царським ге¬
нералом, який назвав його на честь своєї нареченої Софії. Суф.
утворення на -івк(а).

Спартак — с-ще і зал.ст. на залізниці Київ — Коростень в
Іванківському р-ні Київської обл. Назва на честь Спартака —
римського раба, який у 74 (або 73) — 71 до н. е. очолив величез¬
не повстання рабів. Помер у 71 р. до н. е.

Срібне — смт., рц. Чернігівської обл. Розташоване на р. Ли-
согір, л. пр. Удаю (бас. Десни). Виникло на місці урочища Сріб¬
ного, від якого й одержало назву. На місці урочища, як встанов¬
лено, існувало літоп. м. Київської Русі Серебрене, Серебряний Го¬
родок, згадуване 1174. Походження назви старод. м. невідоме. Іс¬
нує кілька народних переказів про її походження. За однією, в
місті нібито були срібні ворота. За іншою — найменування від
р. Срібнянка в бас. Сули.

Став — рр.: л. пр. Вижівки (бас. Прип’яті); 2) л. пр. Ікви (бас.
Прип’яті); 3) л. пр. Случі (бас. Прип’яті); 4) л. пр. Стару (бас.
Прип’яті); 5) п. пр. Горині (бас. Прип’яті); 6) п. пр. Стару (бас.
Прип’яті). Приклад, коли апелятив переходить у власну назву.
Найменування зумовлене слабою протічністю річок. Для багатьох
річок Полісся характерна тиха спокійна течія і значні розливи,
схожі до ставів. Звідси: Стави — р., л. пр. Клецьки (бас. Горині).
Тут форма множини, де флексія -и виконує роль словотворчого
засобу; Стависька — рр.: 1) л. пр. Півд. Бугу; 2) л. пр. Здвижу (бас.
Тетерева). Назви утворені від терміна Стависько за допомогою
флексії -а; Ставок — рр.: 1) л. пр. Стоходу (бас. Прип’яті);
2) п. пр. Здвижу (бас. Тетерева); 3) п. пр. Унави (бас. Ірпеня).
Назви утворені від компонента став за допомогою суф. -ок; Став-
чанка — р., пр. Полтви (бас. Зах. Бугу). Назва утворена від ста¬
вок за допомогою суф. -анк(а).

333

Ставище (кол. Любомир) — 1) смт., рц. Київської обл. Розта¬
шоване на р. Гнилий Тікич (бас. Півд. Бугу). Час заснування
точно не встановлено. Відомо, що на землях, які належали біло¬
церківському старості Любомирському, наприкінці XVI ст. ви¬
никло поселення Любомир, зруйноване згодом кримськими та¬
тарами. Після зруйнування залишилися лише окремі оселі між
кол. ставами. На початку XVII ст. (1622) у переписі володінь маг¬
ната Лужинського називається і Ставище [ІМСУ, Кв]. Назва від
апелятива ставище «місце, де був став чи були стави» [ССМ, 2,
377\. Утворення від топооснови став- та суф. -ище (пор. Річище).

Станично-Луганське (кол. х. Луганський, станиця Луганська)
— смт., рц. Луганської обл. Розташоване на лівому низинному
бер. Сів. Дінця (бас. Дону), проти впадіння в Сів. Донець р. Лу-
ганка. Звідси назва другої частини складного топоніма. Перша
частина від апелятива станиця — тип сільського поселення на
Дону. Засноване в другій половині XVII ст. селянами-втікачами
і посадськими людьми як х. Луганський. На початку XVIII ст.
перейменований на станцію Луганську. 1708 її було зруйновано
царськими каральними загонами за участь жителів у антифео¬
дальному повстанні (1707—1708) під проводом К.Булавіна. У 30-
х роках XVIII ст. почала відбудовуватись. 1921 перейменована на
Станично-Луганське [ІВД, Щ.

Стара Вижівка (кол. Вижва, Стара Вижва) — смт., рц. Волин¬
ської обл. Розташоване в долині р. Вижівка, п. пр. Прип’яті.
Вперше згадується в документах 1508. Назву виводять від р.Ви¬
жівка (ІМСУ, Вл, 639). Раніше і р. була відома під назвою Виж¬
ва. Із зростанням поселення назва річки набула форми, похідної
від назви села, що утворилася за допомогою демінутивного суф.
-івка. З 1946 це нове утворення перейшло й на ойконім. Пор.:
Вижниця. Прикм. частина складної назви Стара — на відміну від
с. Нова Вижва Старовижнівського р-ну Волинської обл.

Стара Десна — 1) р., л. пр. Десни (бас. Дніпра); оз.: 2) на сх.
Чернігівської обл.; 3) на пд. зх. Чернігівської обл. І річка, і озе¬
ра являють собою залишки старого русла Десни. Звідси назва.

Стара Некрасівка — с. Одеської обл. Засноване донськими
козаками, які втекли сюди після поразки Булавінського повстан¬
ня 1707—1708. Назване на честь соратника Кіндрата Булавіна —
Гната Некрасова. Стара — на відміну від с. Нової Некрасівки ці¬
єї самої обл. У селі розміщено обеліск на меридіані, відрізок яко¬
го від Дунаю до Північно-Льодовитого океану виміряли геомет¬
ри Росії, ( Норвегії та Швеції в 1816—1852.

Стара Сіль — смт. Старосамбірського р-ну Львівської обл.
Розташоване на автошляху Львів — Нижанковичі. У кінці IX ст.

334

— на початку X ст. тут існував сторожовий пункт. Поселення
вперше згадується 1255. У р-ні с-ща здавна видобувалась сіль.
Звідси обидві складові частини назви. Пор. Сіль.

Старий Дніпро — річище Дніпра, рук.: 1) л. рук. в Херсонській
обл.; 2) л. рук. у Запорізькій обл.; 3) п. рук. у Київській обл.;
4) п. рук. у Херсонській обл.; 5) п. рук. у Дніпропетровській обл.;
6) п. рук. у ( Київській обл. Назва означає: старе русло, стариця —
див. Дніпро.

Старий Крим — 1) м. Кіровського р-ну АРК. Розташоване на
р. Чурук-Су. Там, де знаходиться суч. С.К., на початку І тисячо¬
ліття було Таврійське поселення Карія. Походження його назви
не з’ясовано. У кінці першого тисячоліття поселення вже нази¬
валося Сурхат, а в XII—XIII ст. — Солхат, Солкат. Останні наз¬
ви — від вірм. сурбхач «святий хрест». Ще й до цього часу на око¬
лиці міста збереглися руїни вірм. монастиря Сурб-хач. Під час
навали на Русь сім тат.-монг. улусів відійшли від основного по¬
току і вдерлися до Криму. 1239 вони об’єдналися в Юрт, столи¬
цею якого став Солхат, переосмислене тюрк, як *зоІ «лівий»,
*сНаі «сторожа». Монг. *кегіт, згодом *Езкі кегіт: тюрк. *е$кі
«старий», *кегіт «Перекоп, укріплення». Від останнього весь п-ів
згодом одержав назву Крим; 2) смт., підпорядковане Іллічівській
райраді м. Маріуполя Донецької обл. Розташоване на р. Каль-
чик, п. пр. Кальміусу. Засноване 1780 греками-переселенцями з
м. Старий Крим, нині АРК.

Старий Мерчик — смт. Банківського р-ну Харківської обл. Зас¬
новане у 60-х роках XVII ст. Розташоване у верхів’ї р. Мерчик, л.
пр. Мерлі (бас. Ворскли), від якої й одержало назву. Означальна
частина складного топоніма Старий на відміну від с. Новий Мер¬
чик, що лежить неподалік і засноване значно пізніше. Після йо¬
го виникнення до назви Мерчик було додано «Старий».

Старий Самбір (кол. Самбір, Старе Місто) — м., рц. Львівсь¬
кої обл. Розташоване в Прикарпатті, у верхів’ї Дністра. Заснова¬
не в другій половині XI ст. У 40-х роках XIII ст. було спалене та-
таро-монголами. У 1553 тут виникло нове поселення. Про похо¬
дження назви див. Самбір.

Старик — рук. Дніпра (7) у Київській обл. Назва означає
«старе русло річки». { Являє собою апелятив старик у функції гід¬
роніма. Пор.: Стариця. \

Старицький €?рик — р., л. пр. Сів. Дінця (бас. Дону). Про
походження назви другого елемента Ідвочленного найменуван¬
ня див. б!рик. Означальна частина він Стариця — ріки, непода¬
лік від якої впадає С. Утворення від Стариця за допомогою
суф. -ськ(ий).

335

Стариця — рр.: 1) п. пр. Трубежа (бас. Дніпра); 2) л. рук. Дніп¬
ра, м. Переяслав-Хмельницький; 3) л. пр. Сів ^(інця (бас. Дону).
Назва означає « старе русло річки». Пор.: Старик. Апелятив ста¬
риця у функції гідроніма.

Старобешеве (до 1896 — Бешеве) — смт., рц. Донецької обл.
Розташоване на р. Кальміус (бас. Азовського моря). Засноване
1779 греками-переселенцями з кримського с. Бешув, Бешев. Наз¬
ва від тюрк. *Ье$ «п’ять» і *ео «хата». Дослівно: «П’ятихатка».
Пор.: м. П’ятихатки. У 1896 неподалік виникло нове поселення,
засноване вихідцями з Бешеве, — Новобешеве. Після цього ста¬
ріше поселення Б. одержало суч. назву.

Старобільськ — м., рц. Луганської обл. Засноване 1686 на р.
Айдар (бас. Дону) і назване Стара Біла. З 1708 — Бєльський Го¬
родок, названий так на честь воєводи Бєльського. 1797 місто діс¬
тало суч. назву, яка вказує на наявність виходів білих крейдяних
порід в долині р. Айдар. Утворена від словосполучення Стара
Біла за допомогою су # ф. -ськ.

Старокиївська гора — див. Гора.

Старокостянтинів — м., рц. Хмельницької обл. Розташоване
на р. Случ при впадінні в неї р. Ікопоть. Колись це було с. Ко-
лищенці. У XVI ст. український магнат Константин Острозький
побудував тут фортецю. Разом із селами Грибенинці, Сахнівне і
Колищенці було перетворено на місто і перейменовано на
Константанів (від імені його власника). На відміну від м. Ново-
Константинова, побудованого пізніше К. Острозьким біля Лети-
чева, на початку XVII ст. Константанів став називатися Старо-
Константиновом.

Стаханов (кол. Кадіївка, Серго) — м. обласного підпорядку¬
вання Луганської обл. Розташоване на правому бер. р. Луганка
(бас. Сів. Дінця). Засноване в 40-х роках XIX ст. Кол. назву діс¬
тало від прізвища начальника поштової контори Кадієва, який
працював тут довгий час, був прогресивною людиною. Наймену¬
вання утворене за допомогою суф. -к(а) від Кадієв. Серго — по
імені Орджонікідзе. Суч. назва від прізвища відомого шахтаря
О.Г. Стаханова.

Стеблів — смт. Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської
обл. Розташоване на р. Рось, п. пр. Дніпра, при впадінні в неї
двох струмків — Боровиці та Хороброї. Час заснування невідо¬
мий, виникло десь після тат.-монг. навали. Дехто з дослідників
дотримується думки, що на місці С. у домонг. період існувало лі-
топ. м. Торчеськ, засноване Ярославом Мудрим 1036 [АЮЗР, 4,
5; т. 2, 137\. Назву пов’язують з антропонімом Стебло — прізви¬
щем козака-переселенця, що малоймовірно, бо документально

336

не підтверджено. Гадаємо, що більш вірогідно тлумачити її від
д.-р. стьбл (стебло) «очерет». Пор. Очеретине.

Стебник (кол. Іздебник) — м., підпорядковане Дрогобицькій
міськраді Львівської обл. Розташоване на залізниці Дрогобич —
Трускавець. Вперше згадується під 1433. Походження назви ос¬
таточно не доведено. Одні термін *їь 5 іьЬьпікь вважають слов. по¬
ходження, яке в укр. увійшло з п. як ігсІеЬпа [Труб., ПУ, 263]. Ін¬
ші одноіменний пот., л. пр. Серету, етимологізують із слов.
стьбльникь «стебло» [Карп., ТБ, 190]. Існує ще таке тлумачення,
більш вірогідне, а саме: назва С. походить від д.-р. издеба, издовб,
издовбник «шахта», зумовлюючи наявність тут давніх соляних ко¬
палень. Найдавніша форма назви поселення, наведена в історич¬
них документах, — Іздебник, в якійсь мірі підтверджує цю гіпо¬
тезу [Ольх., С].

Степань — смт. Сарненського р-ну Рівненської обл. Розташо¬
ване на лівому бер. р. Горинь (бас. Прип’яті). Вперше згадуєть¬
ся в XV ст. (ПСРЛ, 1, 163). Посесив на *-і(ь) від д.-р. християн¬
ського власного імені Стенань [ЕСЛН, 145].

Стир — рр.: 1) п. пр. Прип’яті (бас. Дніпра); 2) пр. Роставиці
(бас. Дніпра). Походження назви остаточно не встановлено. Її ви¬
водять від і.-є. *5(Ниа5 «великий, могутній» > праслов. *5(и-£-і-5,
*5іьгр, *5Іег(і «розширятися», звідки прикм. * 5 ґун> > гідронім *5іугь
[ЕСЛН, 147, Желєзняк, Рось, 79].

Стіг — верш. Українських Карпат. Розташована у Свидовець-
кому гірському масиві. Назва від апелятива стіг. Дана за схо¬
жість на стіг.

Стіжювське — смт., підпорядковане Шахтарській міськраді
Донецької обл. Розташоване за 13 км на пн. сх. від Шахтарська.
Засноване 1954 у зв’язку з будівництвом шахти «Стіжківської»,
названої так від х. Стіжкове, розташованого неподалік. Назва С.
від найменування шахти, утворена від кореня стіжк- за допомо¬
гою суф. -івськ(е).

Стіжок — верш.: 1) Українських Карпат. Розташована побли¬
зу с-ща Берегомета Вижницького р-ну Чернівецької обл.; 2) Кре¬
менецьких гір Подільської вис. у Тернопільській обл. Назви від
апелятива стіжок. Дані за схожість вершин на стіжок.

Сторожинець — м., рц. Чернівецької обл. Розташоване біля
підніжжя Карпат на лівому бер. Серету їбас. Дунаю). Час засну¬
вання невідомий. Вперше в історичних документах згадується
1448. Назву виводять від старод. апелятива сторожинець, який, як
гадають, колись тут існував і походить від «сторожа, варта, охо¬
рона» (Карп., ТГР, 71). Оформлення за допомогою суф. -инець.
22 - 83110

337

Стохід — р., п. пр. Прип’яті (бас. Дніпра). Колись річка в ба¬
гатьох місцях мала паралельні русла. Звідси, очевидно, й назва в
означенні: «Річка, що має сто ходів». Цілком можливо, що суч.
найменування річки — це переосмислення якоїсь старої назви
[Никончук, 395].

Стривігор — р., л. пр. Дністра. Назву виводять від д.-іллір.
форми 5(гйіп§05, $(гит-£05, яке перейшло до слов. як *зіги, *зігща
в розумінні «струмінь, текуча вода».

Стрижень — рр.: 1) п. пр. Десни (бас. Дніпра); 2) п. пр. Здви-
жу (бас. Тетерева). Гідрооснова пов’язана з д.-р. стрьжьнь «сере¬
дина течії річки; найбільша її глибина, бистрінь» [Срезн.]; укр.
стрижень «бистрінь річки», «фарватер річки, середня частина зі
швидкою течією» [Дзен., 25]. Загальновживане в укр. мові слово
стрижень відоме із значенням «найглибше місце в річці, з най¬
більшою течією» [Желєзняк, ГІ]. Пор. Старий Стрижень — річи¬
ще в Київській обл.

Стрий — рр.: 1) п. пр. Видринки (бас. Горині); 2) (Стрій,
Стри) п. пр. Дністра. Походження назви остаточно не з’ясова¬
но. Її тлумачать по-різному. Одні її виводять від скіф.-сарм.
стр. «швидкий» (звідси стріла, струмінь та ін.) [Соб.]. Інші
вважають, що гідронім С. має спільність кореневого стр-/-ср у
групі назв Стрий, Стрипа, Стир, Струга, Стривігор [Петров,
ЕС, 112], але кожна з них дістала інше фонетико-морфологіч-
не оформлення [Франко, 3., 15]. Елемент -$г, який на слов.
ґрунті дав -8іг, тобто в значенні «течія, бистринь, крутизна»,
ймовірно, і поширився на назву Стрий [Франко 3., там же].
Морфологічна структура гідроніма Стрий із флексією -й могла
утворитися як наслідок лексико-семантичного ряду по лінії
струя — струй — стрий [Франко 3., там же]. Слова з аналогіч¬
ним коренем є і в лат. мові. Пор.: зігаиіе «потік», зігаи/з «швид¬
кий»; 2) м., рц. Львівської обл. Розташоване у Прикарпатті, на
лівому бер. р. Стрий, пр. Дністра, від якої й одержало назву.
Вперше згадується в документах 1385 [С., АТД, 308]. Звідси ж
Стрийський парк — парк-пам’ятник садово-паркового мистец¬
тва. Один з найкрасивіших ландшафтних парків Прикарпаття
з мальовничим рельєфом, озером, рідкісними екзотичними по¬
родами дерев. Розташований у м. Львові там, де починається
шлях на Стрий. Звідси назва, утворена суф. -ськ(-ий). Парк
засновано у 1876 ;

Стримба (Стримбал — КРУ) — 1) р., л. пр. Ворони (бас. Дніс¬
тра). Назва молд.-румун. походження. Її виводять від зігітЬ «кри¬
вий». Дослівно: «Річка із звивистим (кривим) руслом (багата ме¬
андрами)». [Труб., ПУ, 263]. Пор. Тисьмениця, Кривий Торець;

338

2) верш. Українських Карпат. Розташована в Горганах, у Закар¬
патській обл. Назва від того ж зігітЬ «кривий», дана за її форму.

Стрипа — рр.: 1) л. пр. Дністра; 2) л. пр. Луги (бас. Зах. Бугу).
Існує кілька тлумачень походження гідроніма. Гадають, що в
слов., отже й укр. мову назва потрапила з іллір. зігі-(а) ра, зіги-
ара. Про перший компонент двочленного гідроніма див. Стрий.
Друга частина -ра, -ара — балт. компонент, що також означає
«ріка». Пор.: Іран, гідронім Арака; фрак. Вигд-ара\ іллір. — Сої-
аріз , Зої-ара.

«Стрільцівський степ» (кол. Старобільський степ) — філіал Лу¬
ганського заповідника у Луганській обл. Заснований 1948. С.С.
— це залишки великих Старобільських степів, які простяглися
по хвилястій рівнині, розрізаній притоками Сів. Дінця — Оско-
лом, Красною, Айдаром, Євсугом і Деркулом. Назва від
с. Стрільцівка Міловського р-ну Луганської обл., до якої близь¬
ко підходить територія заповідника. Найменування села — від
прізвища землевласника Стрельцова.

Стубла (Стубель, Стубаска) — р., л. пр. Горині (бас. Прип’яті).
Як географічний термін стубло, а від нього й гідронім та інші йо¬
го словотворчі варіанти, відмічений у багатьох слов. мовах. Пор. у
курських говорах стубло — «улоговина з тимчасовою водотечею»
[Ящен.]. Пор.: болг (діал.) стубла «джерело», д.-ч. зіЬеІ «джерело,
колодязь». На Поліссі апелятив стубла ( стубло ) означає «грузьке
болото, де трясеться, коливається земля», «болотисто-трясовинне
місце, заросле травою, очеретом». Звідси ж Стубелка — р., п. пр.
Стубли (бас. Прип’яті), демінутивне утворення від Стубла : Стуб¬
ло — р., п. пр. Стару (бас. Прип’яті). Пор.: Стубло — яр (бас. Сів.
Дінця), [Пура, НРГ].

Стугна — р., п. пр. Дніпра. Походження гідроніма не доведе¬
но. М.Фасмер пов’язує з д.-р. стугнуть «холонути» в розумінні:
«Річка з холодною водою». К.Мошинський виводить від стугна,
востугна, вьстугна — похідні від праслов. *зьща — «стрічка»
[Фасм. З, 786}. Таке тлумачення переконливіше.

Студениця — рр.: 1) л. пр. Дністра; 3) л. пр. Лемлі (бас. Тете¬
рева); 3) л. пр. Півд. Бугу; 4) л. пр. Рову (бас. Півд. Бугу); 5) п. пр.
Вижівки (бас. Прип’яті); 6) п. пр. Ствиги (бас. Прип’яті). Твірна
основа,гідроніма студен із значенням «колодязь» [Грін., 4, 22}
(Див. Білий Колодязь). Як вказує А.П.Корепанова, ця лексема зус¬
трічається в багатьох назвах по всій території України, а також за
рубежем. Пор. Зіисігапка — в Польщі; Студенец, Студениця — в
Болгарії [Корепан., Т, 64—65}. Гідронім, С. утворено від основи
Студен- та дав. гідронімічного суф. -иц(я). Звідси ж Студенка —
рр.: 1) п. пр. Жерева (бас. Прип’яті); 2) пр Горині (бас. Прип’яті);
22 *

339

3) пр. Малої Ушиці (Ушки) (бас. Дністра^. Найменування утворе¬
не за допомогою суф. -к(а). Звідси ж Студна Долина — р., л. пр.
Тясмину (бас. Дніпра), утворена від кореня студ- та форм, -на;
друга частина складного гідроніма від апелятива долина. Студян-
ка — р., п. пр. Зах. Бугу (бас. Вісли), утворена від кореня студ- та
суф. -янк(а).

Ступна — р., п. пр. Десни (бас. Дніпра). Назву виводять від укр.
діал. ступ «місце, до якого підходить річка під час повені». Назва
зумовлена частими розливами річки. Не виключено, що в основі
назви лежить укр. діал. ступ «водна поверхня серед болотяної дра¬
говини» (Черепанова). Річка й справді місцями заболочена.

Суба (Суботь, Субота) — р., п. пр. Тясмину (бас. Дніпра). Гід¬
ронім Суба, як і Субот (Нетеча), є мовним реліктом у гідронімі-
ці України, становить собою один з елементів складної і дуже
давньої гідронімічної системи Середньонаддніпрянського Пра¬
вобережжя. Гадають, що назва походить з і.-є. мовної спільності
> кельт. > слов. *зиЬа «канава» [Желєзняк, Рось, 122—125].
У гирлі С. лежить м. Суботів.

Субот (Субодь, Собіт, Субота, Нетеча — СГУ, 538) — р., п. пр.
Кам’янки (бас. Росі). Походження назви аналогічне до Суби.
Значна кількість гідронімів з основою 5оЬ-/8иЬ- відома на широ¬
кій території України, Білорусії, Литви, Латвії, пн. частини Єв¬
ропейської Росії і являє собою дуже давні утворення. Припуска¬
ють, що назва С. з основою *зиЬа означає «канава» {див. Суба).
Варіант Нетеча є виразною характеристикою водної артерії в ро¬
зумінні «водотік з уповільненою течією». Семантична характе¬
ристика обох назв збігається [Желєзняк, Рось, 122—125].

Суботів — с. Чигиринського р-ну Черкаської обл. Розташова¬
не на правому бер. р. Тясминта його пр. Суби, від якої й одер¬
жав назву. Утворена за допомогою суф. -ів. Перша згадка відно¬
ситься до 1616 як про хутір, що належав козацькому сотнику
Михайлу Хмельницькому. У С. провів свої дитячі роки Богдан
Хмельницький. Звідси він керував збройними силами України
[ІМСУ, ( Чрк, 689].

Суворове (до 1941 — Шикирликитай) — смт. Одеської обл.
Розташоване на пн.-сх. бер. оз. Катлабух. Засноване 1815 пере¬
селенцями з Болгарії на місці тат. кочовища Шикирликитай.
Суч. назва на честь видатного рос. полководця О.В.Суворова.

Сугоклія (Сугайлія, Сугоклей) — р., п. пр. Інгулу. Вперше зга¬
дується під 1697. Назва тюрк, походження, гадають, від д.-тюрк.
*зо%а§ «сайгак, дика коза», д.-тюрк. зо§з§Ііу — «місце, де багато
сайгаків (сугаків)», увійшло в укр. апелятивну лексику: сайга —
сугак — дика коза [Грінч., 4, 225]. За свідченням Боплана, в

340

XVII ст. у степах України водилося багато сугаків. Назва утвори¬
лася від основина допомогою тюрк, форманта -Іу. Звідси ж Су-
гоклія-Березнувата — р. в с. Семенівці; прикм. — означення Бе-
резнувата — утворено від береза, в основі — назва дерева, за
допомогою суф. -уват(а); Сугоклія-Кам’янувата — р., п. пр. Інгу¬
лу, в складному гідронімі прикм. Кам ’янувата вказує на особли¬
вості берегів р.; Сугоклія-Комишувата — р., л. пр. Сугоклії. Про
значенім прикм. див. Комишани.

Судак (літоп. Офожь) — м., підпорядковане Феодосійській
міськраді АРК. Час заснування невідомий. Розташоване на узбе¬
режжі Чорного моря, на автостраді Феодосія — Алушта. Є кіль¬
ка версій про заснування с-ща. Одні вважають, що воно засно¬
ване 212 мілетськими греками, які створили тут колонію Сугдею.
На думку інших, ця місцевість була заселена значно раніше ви¬
хідцями з Аттики (VI—V ст. до н. е.). Ще інші, беручи за основу
легенду, доводять, що на місці суч. С. у 212 алани збудували
фортецю, яка називалася Согда або Сугда [«Россия», 14, 788\.
Назву виводять від осет. віщйоер, «священний» із булг. переходом
д > г [Фасм. З, 807\ > Зи§с!ак; Іран. Зиусіак, д.-перс. 5и%исіа. Пор.
Согд, Согдіана — назва області в Азії. У різні часи фортеця і по¬
селення біля неї мали різні назви: у греків — Согдайя, Сугдабон;
у половців — Сугдейя; в генуезців — Солдайя; у східних народів
— Сурдак, Сурак; у татар — Су-даг; у народів давньої Русі — Су-
рож. Від Сурожа і Азовське море наші предки називали Сурозь-
ким. Напевно, суч. назва походить від Сугдейя , згодом перекру¬
чена татарами в *8и да%.

Судова Вишня (до 1545 — Вишня) — м. Мостиського р-ну
Львівської обл. Розташоване на р. Вишня (бас. Вісли). Виникло на
початку XV ст. на місці дав. городища літоп. м. Вишні, відомого
ще під 1230, проте, як гадають, заснованого раніше. їм. частина
складного топоніма походить від одноіменної річки (див. Вишня).
Прикм. частину виводять по-різному. Вважають, що вона похо¬
дить від судави — назви одного з балтійських племен, які посели¬
лися на землях суч. Львівщини [Дяч., 157—164\. В даному посе¬
ленні Вишня, на відміну від інших з тією ж назвою, відбувалися
суди, за що й названа Судовою, що більш вірогідно Щумін].

Сукіль (Сукел) — р., л. пр. Свічі (бас. Дністра); Сукіл — нот.
п. пр. Малого Серету (бас. Дунаю). В минулому відомий під наз¬
вою Висип, Зисап. В гідронімі Сукіл вбачаютЬ\СЛОв’янське утво¬
рення від сучити, в розумінні «звивистий». Су4і форма — молд.
словотворча перебудова. \

Сула — рр.: 1) л. пр. Дніпра; 2) л. пр. Клевені (бас. Десни).
Походження назви остаточно не з’ясовано. Існує ряд запропоно-

341

ваних етимологій, які залишаються спірними: тюрк. *$и!ау «мок¬
ре місце»; в перекладі з балт. «сік дерева»; з нім. «загрязняти»; з
Іран, «сильний»; з тур. «рідкий» [Стрижак, НРП, 33—35 ; Никон.,
КТС, 398\. Звідси ж Сулиця — рр.: 1) п. пр. Сули; 2) п. пр. Лох-
виці (бас. Сули). Назва утворена від кореня сул- та дав. гідроні-
мічн. суф. -иця. Звідси ж Сулка — р., л. пр. Сули (бас. Дніпра).
Назва утворена за допомогою демінутивного суф. -к(а).

Сума — р., п. пр. Псла (бас Дніпра). Походження гідроніма не
встановлено. Не виключено, що він співвідноситься з д.-інд. сло¬
вом *$уата «темний». Назва могла бути дана за темний колір во¬
ди в порівнянні з водами Псла. Пор. р. Темна [Ян., НМ, 72—73].
Звідси ж кол. назва р. Сумка (теп. Стрілка), утворена віаі основи
Сум- за допомогою демінутивного суф. -к(а); звідси ж Сумине го¬
родище, розташоване в минулому на бер. р. Суми [Ян., НМ].

Суми — м., обл. і рц. Сумської обл. Розташоване на правому
бер. Псла (бас. Дніпра), при впадінні в нього р. Сума. 1652 у дав¬
ньому Суминому городищі, на тат. шляху, переселенці з містечка
Ставище Білоцерківського полку на чолі з Герасимом Кондра-
тьєвим заснували м. Суми [Слюс., 33]. 1653 побудовано укріп¬
лення. Походження назви остаточно не встановлено. Існує кіль¬
ка версій. За однією з них, нібито на бер. р. Сума знайшли три
мисливські суми. їх навіть було зображено на гербі міста. Інші
найменування виводять від укр. ім. сум або ж дієсл. сумувати :
перші поселенці, мовляв, сумували за своїм рідним краєм, на оз¬
начення чого буцімто й назвали поселення. Такі тлумачення іс¬
торично не обґрунтовані, являють собою народну етимологію.
Найбільш імовірне походження міста С. і Сумина городища від
р. Сума. Назва утворена від кореня Сум- та флексії -и, яка слу¬
жить словотворчим засобом [Ян., НМ].

Супій — р., л. пр. Дніпра. Походження назви остаточно не
встановлено. Її виводять від слов. преф. *8д-ро]ь [Труб., ПУ, 195,
204 ; Стрижак, НРП, 93] > укр. неозначена форма дієсл. спити
(сьпити) «стікати» [Стрижак, НРП, 92—93].

Сурський поріг — другий поріг на Дніпрі. Виступав з води пд.
Кодацького порога, біля с. Волоського, розташованого нижче
гирла р. Мокра Сура, п. пр. Дніпра. Від річки й назва порога. Ни¬
ні він затоплений водами вдсх. [Яворницький-Дніпр, 38].

Суха — л. рук. Дніпра в Черкаській обл. Назва від апелятив-
ного прикм. сухий. У складних східнослов’янських гідронімах з
топонімічним прикм. Мокра(ий) або Суха(ий) перші компонен¬
ти не завжди вказують на наявність чи відсутність води. Вони
можуть виступати як лексичні виразники топонімічної віднос¬
ності: «головна річка — її притока». Таким прикладом може слу-

342

жити даний гідронім. Гідроніми, пов’язані з цим прикм. — Су¬
ха, Сухенька, Сухий, Сухі тощо, дуже продуктивні, головним чи¬
ном у степовій частині України. До СГУ внесено понад 330, з
них тільки Суха — 87.

Суха Аджамка — р.,п. пр. Аджамки (бас. Півд. Бугу). Похо¬
дження назви див. Суха і Аджамка.

Суха Альма — р., л. пр. Альми (бас. Чорного моря). Похо¬
дження назви див. Суха і Альма.

Суха Балаклія — р., бас. Балаклії (бас. Сів. Дінця). Походжен¬
ня назви див. Суха і Балаклійка. >

Суха Березанка — р. Походження назви див. Суха і Березанка.

Суха Березівка — р., л. пр. Інгульця. Походження назви див.
Суха і Березівка.,

Суха Білосарайська — р., л. пр. Мокрої Білосарайської. По¬
ходження назви див. Суха і Білосарайська коса.

Суха Волноваха (Волноваха, Сухая Волноваха) — р., л. пр.
Мокрої Волновахи (бас. Кальміусу). Протікає по карстовій міс¬
цевості. Вода місцями по кілька кілометрів протікає по підзем¬
ному руслу, за що, на відміну від Мокрої Волновахи, її звуть Су¬
хою. Див. Мокра Волноваха.

Суха Грунь — рр.: 1) п. пр. Груні (бас. Псла); 2) л. пр. Груні
— Черкеса (бас. Псла). Походження назви див. Суха і Грунь.

Суха Кінська — руч., п. пр. Кінської (бас. Дніпра). Про поход¬
ження назви див.' Суха і Кінська.

Суха Котельва — р., п. пр.' Ворскли (бас. Дніпра). Походжен¬
ня назви див. Суха і Котельва.

Суха Сура — рр.: 1) л. пр. Мокрої Сури (бас. Дніпра); 2) п. пр.
Мокрої Сури (бас. Дніпра). Про походження назви див. Суха і
Мокра Сура.

Сухий Кагарлик — р., л. пр. Росави Другої (бас. Дніпра). Про
походження назви див. Суха і Кагарлик.

Сухий Омельничок — р., л. пр. Омельника (бас. Псла). їм. час¬
тина гідроніма похідна від Омельник, утворена за допомогою
зменшувального суф. -ок. Про означення Сухий див. Суха.

Сухий Ташлик — р.: 1) л. пр. Синюхи (бас. Півд. Бугу); 2) п.
пр. Синюхи (бас. Півд. Бугу). Пояснення походження ім. части¬
ни див. Ташлик. Означення Сухий — від прикм. сухий. Назва да¬
на за пересихання русла влітку на відміну від Мокрого Ташлика,
який залишається повноводнішим.

Сухий Торець — р., л. пр. Казенного Торця (бас. Дону). Про
походження назви ім. частини складного гідроніма див. Казенний
Торець. Сухий — за характер пересихаючого маловодного русла.

Сухий Яланчик — рр.: 1) п. пр. Мокрого Яланчика (бас. Азов¬
ського моря); 2) впадає^ в Азовське море. Про походження назви
див. Суха і Мокрий Яланчик.

Сухі Яли — рр.: 1) (Сухі Єли, Верхні Яли) л. пр. Вовчої (бас.
Самари); 2) л. пр. Мокрих Ялів (бас. Самари). Про походження
назви див. Суха і Мокрі Яли. У деяких н. п. Марийського р-ну
Донецької обл. Сухими Ялами називали всі безводні русла ви¬
сохлих річок та ручаїв [СГУ, 549].

Сухолуцький Старик — р., п. рук. Дніпра у Києво-Святощин-
ському р-ні Київської обл. їм. частина назви від народного гео¬
графічного терміна старик «старе русло ріки». Означальна скла¬
дається з двох частин: прикм. сухий і географічного терміна лука
від праслов. *Цк-/1ик- «вологі низовинні луки, розташовані у ви¬
гині ріки». Дослівно: «на сухій луці».

Сучава (Сучява, Сучєва) — р., п. пр. Серету (бас. Дунаю). Похо¬
дження назви не встановлено. Дослідник Вейнганд творить її з укр.
сукати, сучити. Ю.О.Карпенко гідронім вважає слов. утворенням
від дав. кореня сок- «рідина, сочитися, текти» [Карп., ТБ, 193]. Ін¬
ші назву виводять від укр. сочава, сочва — від дієсл. сочитися, що,
гадаємо, імовірніше [Смол.]. Оформлення за допомогою суф. -ав(а).

Східниця (Сходниця) — 1) р., л. пр. Стрия (бас. Дністра). По¬
ходження назви остаточно не з’ясовано. Можна припустити, що
вона походить від дієсл. сходити (з височини). Пор. Сходня в бас.
Оки в Росії у тому ж розумінні [Мурз., ОТ, 106; Агєєва, 61]. Утво¬
рення гідроніма С. можливе також від того ж дієсл. сходити (під¬
німатися з вантажем вверх за течією і далі волоком до Тисьмен-
ниці, до Дністра) [див. Агєєва, 62]; 2) смт., підпорядковане Борис-
лавській міськраді Львівської обл. Розташоване на р. Східниця, від
якої й перейняло назву. До категорії смт. віднесено у 1946.

Сян (Сан) — р., п. пр. Вісли (бас. Балтійського моря). Похо¬
дження назви остаточно не встановлено, її тлумачать по-різно¬
му. Вальде і Покорни С. виводять з і.-є. *зпа//*зеп(а)//*5ша в
значенні «текти, волога». Лер-Сплавинський тлумачить його як
іллір. гідронім, порівнюючи з р. Сана в бас. Драви і р. Сан в бас.
Сави, обидві на Балканах [8р1а\у., 62, 71—72]. Про неслов. (іл¬
лір.?) походження С. говорить і Трубачов [Труб., ПУ, 202—203,
262]. Звідси ж Санок — р., п. пр. Ворскли (бас. Дніпра), як і гід¬
ронім Вісла, занесена на Лівобережжя із Зх. [Труб., ПУ, 262].

344

т

Тавільжанка (Таволжна, Таволжина, Яр Таволжаний) —
л. рук. Дніпра. Назву виводять від рослини таволга (Зрігаеа Ь.) з
родини розоцвітних, поширеної в цій місцевості. Утворена за
допомогою суф. групи -анк(а). Звідси ж Таволжинський (Тавол¬
жаний) — о. на Дніпрі і там же поріг Таволжанський, затоплений
водами оз.-вдсх.

Таврида (Таврія) — гр. антична назва Кримського п-ова: у
широкому розумінні весь п-ів, у вузькому — гірська його части¬
на. Назва від племен таврів, які, за свідченнями Геродота, жили
в горах, у передгір’ях і на узбережжі Тавріки (Криму), від суч.
Євпаторії до Керченського п-ова, де відомо близько 100 залиш¬
ків поселень таврів. Походження назви племен таврів не ясне.
О.М.Трубачов відносить їх до індійських племен. Старод. греки
виводили назву від гр. бики', у них існував міф про походження
цього народу від бика. Проте це міфологічне тлумачення.
В.А.Никонов гадає, що не виключена можливість походження
назви від найменування гір Тавр у Малій Азії, яке, в свою чергу,
тлумачить по-різному: від араб.-семіт. іИаиг «бик», фінік, ісог
«скеля», сир. Ніг «гори» [Никон., КТС, 403—404[. Найбільш імо¬
вірне тлумачення назви в розумінні «ті, що живуть в горах, горя¬
ни». У ХУІІІ ст. назва відновлена в Росії, при цьому Кримський
п-ів називали Тавридою, а півд. частину теп. Херсонської обл. —
Таврією.

Тагамлик (Тагамлак, Тамлик, Великий Тамлик — СГУ, 552) —
р., л. пр. Ворскли (бас. Дніпра). Назву виводять від тюрк. *ка%ап-,
Іик Ка§ап — найвищий титул ватажків старод. тюрк, племен; Іик,
Іук, Іік — тюрк, формант [Стрижак, НРП, 86]. — Див. Кагамлик.
Трансформація каган — кагам не стільки фонетична, скільки сло¬
вотвірне пристосування тюркизма на слов. ґрунті [Труб., ПУ, 200—
20Д. Тагамлик могло утворитися і від тюрк, географічного терміна
*1а§апІук «місце, де багато горбів» (з переходом у корені н > м).
У тюрк, топонімії основа *1ат- «хата, житло» широко розповсюд¬
жена. Суф. -Іик вказує на велику кількість жител у даній місцевос¬
ті; *іатІик міг бути урочищем.

Талова — рр.: 1) л. пр. Дністра; 2) л. пр. Деркулу (бас. Сів.
Дінця); 3) л. пр. Кундрючої (бас. Сів. Дінця); 4) п. пр. Кальміу-
су (бас. Азовського моря); 5) п. пр. Грузької (бас. Азовського мо¬
ря). Єдиних поглядів щодо походження назви немає. Одні до¬
слідники виводять від тюрк. *(аІа «поляна, сггеп, відкрита волога
рівнина, плоска місцевість» [Мурзаєв, 220]: Інші [Фасмер]

345

пов’язують з тюрк. *(аі (талина, тальник) «верба, верболіз» у ро¬
зумінні «річка з берегами, порослими вербами» (чи верболозом,
або тим й іншим), що більш вірогідно. У цьому випадку гідронім
утворено з тюрк, основи і укр. суф. -ова.

Талове — смт. Краснодонського р-ну Луганської обл. Розта¬
шоване на р. Толова (бас. Дону), від якої й одержало назву. До
категорії смт. віднесено у 1938.

Таль — р., л. пр. Тетерева (бас. Дніпра). Назву виводять від
тал, талина, тальник «верба, верболіз». Гідронім міг утворитися
від слов. *(аІь — укр. «талий» [Топ., Труб., 220\. За іншою гіпо¬
тезою, первісне значення гідрооснови пов’язують з тим фактом,
що річка бере початок з двох великих струмків, які, об’єдную¬
чись, утворюють досить значну річку. Звідси припускають, що
назва походить від і.-є. *іаІ «та, що збільшується, виростає з ін¬
ших» [Желєзняк, Рось, 147—148]. Вважаємо, що ця гіпотеза
більш вірогідна. Звідси ж Тальнянка (Тальна) — р., п. пр. Гірсь¬
кого Тікичу (бас. Півд. Бугу). Назва утворилася від гідрооснови
Тал- за допомогою складного суф. -нянка.

Тальне — м., рц. Черкаської обл. Розташоване в гирлі р. Таль¬
нянка (у 1593 відома як Тальна — СГУ, 553), пр. Гірського Тіки¬
чу (бас. Півд. Бугу), від якого й перейняло назву. Утворилася від
основи Тальн- та флексії -е.

Тальянська — р. у бас. Серету. В місцевості, де протікає Т., за
часів Австро-Угорщини оселяли засуджених італійців. Назва
Т. — народне переосмислення терміна й означає «італійська»
[Карп., ТБ, 193].

Танискава — р., п. пр. Тагамлика (бас. Ворскли). Назва не-
слов. походження. Виводять здогадно з герм. Та пика аИ(м>)а, де
ак{м>)а «во^а, річка», Лапи «велика» [Труб., ПУ, 52].

Таракташ — хр. у Кримських горах. Розташований в їх схід¬
ній частині. Назва від тюрк. *іагак «гребінь» і *(аз «камінь». До¬
слівно: ^«Кам’яний гребінь» [ГУ, 171].

Тарама — р., л. пр. Сухих Ялів (бас. Самари). Назва від тат.
апелятива * (агата — «степова балка». Аналогічне походження має
Тарамська — р., л. пр. Дніпра, утворена за допомогою суф. -ськ(а).

Тарасова (Чернеча) гора — верш. Канівських гір, на якій по¬
ховано Тараса Григоровича Шевченка. Паралельна назва Чернеча
— прикм. ж. р. від чернечий. Дана за розташування в минулому
жіночого монастиря.

Тарган (Таргань, ТагсЬап) — рр.: 1) п. пр. Росави (бас. Росі);
2) п. пр. Росі (бас. Дніпра). Перший компонент пов’язують з
тюрк. *(аг «вузький, тонкий, дрібний» [Радл., З, ч. 1, 835—836 ], а
другий з *кап «річка» [Молч., 49 — 50], «вода», що запозичене

346

тюрк, мовами з корейської [Мурзаєви, 99; Желєзняк, Рось, 87—
88\. Очевидно, звідси й Тарганка — р., п. пр. Усті в бас. Горині.

Таромське — смт., підпорядковане Ленінській райраді
м. Дніпропетровська. Розташоване на правому бер. Дніпра, на
залізниці Дніпропетровськ — Дніпродзержинськ. Старод. посе¬
лення. Час заснування невідомий. Походження назви не з’ясова¬
но. Існує кілька версій, з яких найбільш вірогідна та, яку виво¬
дять з тюрк. *іагат «розгалуження річки біля гирла; дельта». Ут¬
ворене за допомогою прикм. суф. -ськ(е) (О.С.Стрижак).

Тарутине — смт., рц. Одеської обл. Розташоване на р. Анчок-
рак (бас. оз.-лим. Сасик). Засноване 1814 вихідцями з Польщі на
місці турецького с-ща Анчокрак. Назва від с. Тарутина Калузь¬
кої губ., яке відоме тим, що під час війни 1812 звідси почався пе¬
реможний наступ російської армії проти французьких загарбни¬
ків. Звідси й назва села Нове Тарутине Тарутинського р-ну
Одеської обл.

Тархан — мис на пн.-сх. Кримського п-ова. Назва від поши¬
реного в минулому в Росії монг. слова *(агскап «звільнений від
мита, безподатковий». Слово це залишило глибокий слід в то¬
поніміці. Були тарханні землі, тарханні села, тарханні промис¬
ли. Звідси ж назва Тарханкут — мис на зх. Кримського п-ова.
Слово кут, очевидно, додано кріпаками поміщика Попова, які
були переселені сюди в кінці XVIII ст. з України, і означало,«кі¬
нець, край села, сторона» [Мурзаєви, 128\. Звідси Тарханкутсь-
кий п-ів } розташований на зх. Кримського п-ва, Тарханкутська
височина — на однойменному п-ові. Пор. Тархановське болото
в Московській обл., р. Тарханка на правобережжі Волги, пн.
Симбірська, на ній с. Тархани, Астрахань — з ногай. Ас-Тархан
(Ас-Тархань).

Татарбунари — м., рц. Одеської обл. Розташоване на оз.-лим.
Сасик (Кундук), неподалік від гирла р. Когильник. Кол. рези¬
денція половецьких ханів, яка називалася тоді Карабуна. Час
заснування невідомий. Вперше згадується в документах XVI ст.
Суч. назва — тат. походження. Перша частина складного топо¬
німа з тюрк. *(аіаг. Друга складова частина топоніма — від тат.
*Ьипаг «колодязь», «джерело», «струмок». Дослівно: «Татарське
джерело»., Пор. Ташбунар.

Татарина (Татарин, Татаринова) — р., п. пр. Хоролу (бас.
Псла). Назва від татарин. Флексія -а виконує роль словотвор¬
чого засобу. Кримські татари робили хижацькі напади на Украї¬
ну і пд. Росії. Деякі з них потрапляли в полон і оселялись, за¬
сновуючи села. Іноді феодали наймали татар для охорони своїх
володінь і за це виділяли їм кращі сінокоси, ділянки землі біля

річок тощо. Виникли топоніми, в основі яких був етнонім тата¬
ри. Звідси Татарівка — р., п. пр. Рівчака (бас. Сули). Назва утво¬
рилася від основи Татар- за допомогою суф. -івк(а); Татарка —
рр.: 1) л. пр. Самари (бас. Дніпра); 2) л. рук. Дніпра в Херсонсь¬
кій обл ; , утворення від основи за допомогою суф. -к(а).

Татарська сакма — див. Ізюмський шлях.

Г І 11

Татарський перевал — див. Яблуницький перевал.

Ташанка (кол. Ташан) — р., л. пр. Супою (бас. Дніпра). Наз¬
ву виводять від тюрк. *іаз «камінь». Свою суч. (вторинну) назву
одержала від попередньої за допомогою суф. -к(а).

Тапібунар — р., впадає в оз. Катлабух в Одеській обл. Назва
від тюрк. *іаз «камінь» і *Ьипаг «колодязь, джерело». Дослівно:
«Невелика річка з кам’яним ложем».

Ташлик — рр.: 1) л. пр. Аліяги (бас. оз. Китай); 2) л. пр. Чор¬
ного Ташлика (бас. Півд. Бугу). Назви від тюрк, терміна *іа$ «ка¬
мінь», *1ик — тюрк, формант. Дослівно: «Кам’яний». Пор. тат.
*іаз-1ук «кам’янистий, кам’яниста земля» [Радл., З, 941]. Звідси
також назва Ташличка — р., л. пр. Півд. Бугу, утворена за
допомогою суф. здрібнілості -к(а). Звідси ( ж Ташличка-Верхня —
р., п. пр. Синюхи (бас. Півд. Бугу) і Ташличка-Нижня — р., п. пр.
Шляхівки (бас. Півд. Бугу). Суф. утворення на -ичка. Назва за
розташування нижче за течією Півд. Бугу від Ташлички Верхньої.

Ташли-Тарама (Ташлик, Тарама, Ташлик Тарама, Тешлек Та-
рама, Кам’янка, Каменная — СГУ, 556) — р., п. пр. Кальміусу
(впадає в Азовське море). Походження назви див. Ташлик і Тара¬
ма. Варіанти Кам’янка і Каменная — слов. кальки тюрк. Ташлик.

Тащенак (Таш, Ченак, Ташченик) — р., впадає в оз. Молочне
в Запорізькій обл. Назва від тюрк. *1аз «камінь» і сепак «запади¬
на». Дослівно: «кам’яна чашка, блюдце, миска» [Радл., З, 856].

Тельманове (до 1935 — Остгейм) — смт., рц. Донецької обл.
Розташоване на автостраді Донецьк — Новоазовськ. Засноване в
першій чверті XIX ст. німцями-колоністами — вихідцями з Пру-
сії і Бадену — в б. Харцизькій. Суч. назва — від прізвища діяча
Комуністичної партії Німеччини Ернста Тельмана, закатованого
фашистами у 1944.

Темна — рр.: 1) л. пр. Ташлички (бас. Півд. Бугу); 2) п. пр.
Збруча (бас. Дністра); 3) п. рук. Дніпра в Дніпропетровській обл.
Назва, ймовірно, за темний колір води від наявності в ній завис¬
лих розчинних мінеральних частинок.

Тендрівська коса (Тендра, Тендра-острів) — р. біля пн. узбе¬
режжя Чорного моря в Херсонській обл. Тунман у XVIII ст. наз¬
ву виводив від латин. Оапсіагіит, Бапсіагеоп, котру, на думку
О.М.Трубачова, слід тлумачити з індоарійськ. йапй-агуа «очере-

348

тяні арії» — найменування арій (і.-іран.) племені дандаріїв, ^що
жили тут у кінці III і на початку II тис. до н. е. Звідси ж Тенд-
рівська затока — розташована у пн. частині Чорного моря в Хер¬
сонській обл.

Теофіполь (кол. Камінь, Човганський Камінь) — смт., рц.
Хмельницької обл. Розташоване на лівому бер. Полтви, п. пр.
Горині (бас. Прип’яті). Вперше згадується в документах 1420 як
фортеця лит. феодалів під назвою Камінь, Човганський Камінь
(Човгань). У 1770 поміщиця Теофілін Яблуновська перейменувала
його, утворивши назву від свого імені + поліс «місто».

Теплопрськ — м., підпорядковане Стахановській міськраді Луган¬
ської обл. Розташоване на залізниці Попасна — Дебальцеве. Засно¬
ване 1977 у зв’язку з будівництвом ДРЕС, що працює на вугіллі.
Назва від словосполучення тепло і рос. город, горск, укр. гірськ.

Теплодар — смт. Біляївського р-ну Одеської обл. Розташова¬
не у верхів’ї р. Барабой (впадає в Чорне море). Виникло у 1983
у зв’язку з будівництвом ТЕЦ. Структура назви: тепло + дар
(пор. Вугледар, Енергодар тощо).

Теребля (Теребла, Тирибла, Тарабул, Теребелька) — р., п. пр.
Тиси (бас. Дунаю). Назву виводять від д.-слов. дієсл. *іегеЬііі «те¬
ребити», «корчувати» в розумінні «річка, яка тече по місцевості,
де розкорчовано ліс». Утворена від основи за допомогою фор¬
манта -ля. Назва відома у зах. і півд. слов’ян [Труб., 188\.

Теребовля (літоп. Теребовль) — м., рц. Тернопільської обл.
Розташоване на р. Гнізна (бас. Дністра). Перша літоп. згадка від¬
носиться до 1097 як Теребовель. Назву виводять від д.-р. теребі-
ти «розчищати, корчувати ліс» > д.-слов. *іегеЬіїі. Про м. Т. в
Іпатіївському літописі під 1277 говориться: «...се же изнашед
место таково... и оулюби место то над берегом р'Ьки Льісньї, и
теребив, и потом сроуби на нем город» [цит. по Нероз. 169]. Пор.
болг. требя «корчую», с.-х. тризебити «очищати», ч. ШЬШ «про¬
сіювати, очищати» тощо. Дослівно: «Місце, очищене від зарос¬
тей і придатне для оранки». Пор.: н. п. Теребня, Теребовка на
Оці в Росії, Теребель в Білорусії та ін. [Нероз., 168], а також
м. Теребовля на Поділлі в XIV ст. [ССМ, 2, 428]. Див. ще Тереб¬
ля. Існують інші тлумачення, менш вірогідні.

Тересва — смт. Тячівського р-ну Закарпатської обл. Розташова¬
не на лівому бер. р. Тересва, п. пр. Тиси, від якої й одержало наз¬
ву. Засноване в першій половині XIV ст. на місці теп. русел Буко¬
вий, Букунчик, Лужки як поселенця гірського типу. Пізніше, внас¬
лідок зміни русла Тиси, яка протікає поблизу, жителі почали пере¬
селятися в долину. Походження назви р. Тересва не з’ясовано.

349

Терн — р., п. пр. Сули (бас. Дніпра). Свій початок річка бере
з урочища, вкритого терновими заростями. Звідси й назва — від
терен, терн (Ргипиз Ь.) —рослини родини розоцвітних. Пор. с.
Терни в тій же області. Подібне походження назв мають Терна-
ва — р., л. пр. Дніпра. Найменування утворене від основи терн-
і суф. -ава; Тернавка — рр.: 1) л. пр. Сучави (бас. Серету); 2) п.
пр. Тернави (бас. Дністра). Гідронім утворено від Тернова за
допомогою демінутивного суф. -ка. Тернівка — рр.: 1) л. пр. Уда¬
ну (бас. Півд. Бугу); 2) л. пр. Синюхи (бас. Півд. Бугу); 3) п. пр.
Самари (бас. Дніпра). Назва утворена за допомогою суф. -івк(а).

Терни — смт. Недригайлівського р-ну Сумської обл. Заснова¬
не 1663 селянами-втікачами від панської сваволі з Лівобережної
України. Розташоване на р. Терн, від якої й перейняло назву. За¬
кінчення -и служить словотворчим засобом.

Тернівка — смт.: 1) Жовтневого р-ну Миколаївської обл. Зас¬
новане 1791—92. Розташоване на р. Мокра Тернівка, від якої й
одержало назву (див. Терн); 2) підпорядковане Павлоградській
міськраді Дніпропетровської обл. Розташоване на р. Велика Тер¬
нівка, п. пр. Самари (бас. Дніпра). Засноване у 1777. Назва від
ім. частини гідроніма.

Тернове (кол. х. Затишшя) — с. Кіровоградської обл., в якому
жив видатний український драматург М.Л.Кропивницький. Наз¬
ва від розташування в однойменному урочищі, порослому ко¬
лись терном. Утворилася від апелятива-прикм. Кол. назва від
апелятива затишшя «спокійне затишне місце», дана МЛ.Кро-
пивницьким.

Тернопіль — м., обл. і рц. Тернопільської обл. Розташоване на
р. Серет (бас. Дністра). Виникло в XVI ст. навколо польського
замка-фортеці. Перші письмові згадки про Т. відносяться до
1540, коли польський король Сигізмунд І дав грамоту краківсь¬
кому магнату Яну Тарновському на володіння землями в Тере-
бовлянському повіті з умовою, що той побудує там оборонну
фортецю. Місцевість, де було засноване місто, називалася Тарно-
поллям. Ця назва походить від п. Іаги «тер(е)н». В укр. транс¬
крипції з’являється варіант Тернополля — « Тернове поле», з яко¬
го і виводять суч. назву міста. Тернополлям місцевість називали за
те, що вона довгий час була поросла терном. Існує інше тлума¬
чення, за яким назву міста виводять від прізвища магнатів Тар-
навських і гр. скороченого закінчення -поль від поліс «місто».
Пор. Севастополь, Мелітополь тощо, що менш вірогідно.

Тернувате (до 1946 — Гайчур) — смт. Новомиколаївського р-ну
Запорізької обл. Розташоване на р. Гайчур (бас. Дніпра), від якої
походить кол. назва. Виникло 1898 у зв’язку з прокладанням за-

350

лізниці Чаплине — Бердянськ. У цій місцевості, в долині річки і
по балках, багато чагарників, серед яких переважає терен. Утво¬
рене від апелятива тернувате [СГУ, 562].

Тетерів (Тетеревь — 1150, Тетеровь, Тетерка) — р., п. пр.
Дніпра. Походження назви не з’ясовано. Існує кілька версій. Од¬
ні дослідники її пов’язують із слов. коренем *іьг-іьг — дуплікація
від *(ьг «жерти» (Мошинський). Інші вважають, що це переос¬
мислення якоїсь старод. назви [Никончук]. Ще інші етимологі¬
зують її від тетеря (праслов. *(е(еп>ь — родина птахів ряду куря¬
чих [Труб., ПУ, 180\). Назву обумовлюють поширенням у прибе¬
режних лісах тетеревів. Утворена від топооснови за допомогою
суф. -ів. Однак і це тлумачення відхиляється [ЕСЛН, 158\.

Тетіїв — м., рц. Київської обл. Розташоване на р. Роська (бас.
Дніпра). Час заснування невідомий. Вперше згадується в доку¬
ментах 1514. Назва, очевидно, відантропонімічного походження.
Існує народний переказ, за яким найменування Т. пов’язують з
прізвищем першого поселенця Теті. Є й інше тлумачення, за
яким Т. відноситься до старод. міст періоду Київської Русі, а йо¬
го назву пов’язують з іменем полов, хана Тетія, який згадується
в літописі під 1185, що менш переконливо. Утворений топонім
від основи Тетій та присв. суф. -ів.

Тиврів — смт., рц. Вінницької обл. Розташоване на правому
бер. Півд. Бугу. В історичних актах згадується в документах 1505.
Назва має спільний корінь із назвою сх.-слов. племінного союзу
тиверців, які жили на території між Дністром, Прутом і Дунаєм,
перша згадка про який відноситься до середини IX ст. Утворена
за допомогою присв. суф. -ів. Імовірно, поселення було заснова¬
не тиверцями, які окремими вкрапленнями жили і в Побужжі.

Тилііул (Делігіол, Делі-Гьоль) — р., впадає в Тилігульський лим.,
розташований на Чорноморському узбережжі. Назва від тюрк,
(кипч., караім.) *ШІе, *(іеІі, тур. *Ші «дурний, скажений» і монг. *%аІ
«ріка» [Рада., З, 1384]. Дослівно: «Буйна річка» в розумінні: «Річка
з неспокійною течією». Назва дана за її буйність під час весняних
повенів у порівнянні з її спокійною течією протягом усіх інших пе¬
ріодів року [Труб., 206]. Звідси ж Тилігульський лиман — лим.-оз. на
Чорноморському узбережжі, на межі Одеської і Миколаївської обл.
Назва від однойменної р. Тилігул, яка в нього впадає.

Тиса (Тірас) — р., л. пр. Дунаю. Бере свій початок на пн. від
м. Рахова у місті злиття рр. Біла Тиса і Чорна Тиса. Походжен¬
ня назви остаточно не встановлено. Її виводять від тис (Тахш Ь.)
— рід хвойних рослин з родини тисових, поширених у бас. р. з
давніх часів. Припускають, що найдавніша згадка про Т. відно¬
ситься до І ст. н. е.: у Каїигаїі Нікіогіа римського вченого Плінія

351

Старшого згадується як Раікізиз. Ця назва, очевидно, означала
область — Притисся [див. СГУ, 564]. Преф. Ра- те саме, що в
укр. мові При-, По- (Подніпров’я), а Тисас — назва ріки, мож¬
ливо, фрак, або слов. походження [Агеєва, 88]. Припускають, що
старод. назва Тігаз, згадувана в V ст. н. е. візантійським істори¬
ком Пріска Фракійцем, — спотворена форма Тизоз (Тиси) [СГУ,
564]. Звідси ім. частина назв. р. Біла Тиса (див.) і Чорна Тиса
(див.). Прикм. частину кожного з цих гідронімів виводять від ко¬
льору води, її прозорості. Б.ЯДумін вважає, що ці означення мо¬
жуть вказувати на сторони горизонту, а саме: Чорна Тиса біжить
із Зх., Біла Тиса зі Сх. Від назви дерева тис через проміжний
прикм. етап тисовий утворилася назва Тисовець — р., л. пр. Де-
реглую (бас. Дунаю).

Тисьмениця (Тисьмяниця, Тисмениця) — 1) р., п. пр. Бистри-
ці-Тисьменицької (бас. Дністра). Щодо походження назви існує
кілька тлумачень. О.І.Соболевський виводить її, як і Тясмин, від
тюрк. *(аз «камінь»; дослівно: «Кам’яниста». Отже, гідронім яв¬
ляє собою слов. утворення від тюрк, основи і укр. гідронімічно¬
го суф. -иця. І.Розвадовський вважає походження назви від і.-є.
*іеиз «тихий» [Ко 2 \у., 300]. З таким тлумаченням погоджується
С.Роспонд при умові видозміни основи * (уз-(уЗі/ *Щск-іиск
[Росп., 74, Труб., 276]. Таке тлумачення менш переконливе;
2) смт. Івано-Франківського р-ну Івано-Франківської обл. Розта¬
шоване на р. Ворона, л. пр. Бистриці-Тисьменицької (бас. Дніс¬
тра). Вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1144. Назву
одержало від р. Тисмяниця (Тисмениця)^ утворилася від топоос-
нови Тисмян- і суф. -иц(я). Пор. Сосниця. Б.Я.Думін висловив
думку, за якою р. Стримба, що впадає у Ворону неподалік від Т.,
колись називалася Тисменицею. Від неї с-ще й перейняло назву.
Пор. р. Тузшепіса — л. пр. Одри в Польщі.

Тиха — р., п. пр. Росі (бас. Дніпра). Назва від прикм. тихий.
Одержала за тиху спокійну течію. Звідси ж: Тихань — р.; л. пр.
Стугни (бас. Дніпра), утворена з допомгою суф. -ань; Тихенька
— р., п. рук. Дніпра, утворена суф. -еньк(а); Тихинка — п. рук.
Дніпра. Назва за спокійну течію в порівнянні з п. рук. Дніпра
Старий Ревун, що знаходиться неподалік. Утворена суф. -инка;
Тихівка — р., л. пр. Случі (бас. Горині), утворення на -івк(а).

Тікич (Тикич) — рр.: 1) п. пр. Синюхи (бас. Півд. Бугу); 2) л. пр.
Гірського Тікичу (бас. Півд. Бугу). Назву виводять від дієсл. текти.

Тіра — д.-гр. місто-держава. Розташувалося на зх. бер. Дніст¬
ровського лим., у пн. частині суч. м. Білгород-Дністровський.
Назва від найменування р. Тіріс (Тірас ), теп. Дністер.

352

Тлумач (Толмачь, Толмач, Толмачи) — м., рц. Івано-Франків¬
ської обл. Розташоване на р. Тлумач (бас. Дністра). Одне з най¬
давніших поселень України. Вперше згадується в Іпатіївському
літописі під 1213 як Толмачь. Проте вважають, що воно виник¬
ло раніше — у другій половині XII ст., за часів князя Ярослава
Осмомисла, на важливих торговельних шляхах неподалік від
Дністра [АЮЗР, 1,3]. Походження назви остаточно не доведене.
Існує кілька тлумачень. Її виводять від апелятива толмач «пере¬
кладач». Гадають, що поселення Т. було місцем проживання
товмачів (перекладачів), які вели переговори з представниками
іноземних країн [Срезн., З, 1046\. Таке тлумачення не перекон¬
ливе. Найбільш вірогідно, що топонім є похідним із суф. -іь від
д.-р. антропоніма Толмачь, що є суф. здрібніло-пестливим утво¬
ренням від д.-слов. імені Толимир [Буч., 53; Морош., 193; ЕСЛН,
16І\, вважаючи назву р. похідною від ойконіма. Таке тлумачен¬
ня найбільш^вірогідне.

Тмутаракань (Тмуторокан, Мутакань — напис на Тмутаракан-
ському камені 1068) — д.-р. літоп. місто і князівство на Таман-
ському п-ові на місці античного міста-колонії Фанагорії і суч.
станиці Таманської (Краснодарський край Росії). В античний
час тут існувало поселення Герменасса, у VIII—IX ст. — хазарсь¬
ке пос. Таматарха. В 965, після розгрому хазар, київський князь
Святослав побудував Тмутаракань. В кінці XI ст. (д.-р. назва
Тьмуторокан, Тьмжторкань) Т. захопили половці, згодом Візан¬
тія, ще пізніше — генуезці, в XV ст. — Золота орда, згодом зно¬
ву генуезька колонія Матрега, зруйнована турками 1475 [УРЕІІ,
11, 179\. Т. — видозмінена назва з хазар. *1атап-іагкап «певний
сан». За іншим поясненням — назва д.-тюрк. титулу *іатап-
іагкап. Походження титулу не ясне [Нероз., 170—171\.

Тня (Теня, Тіня, Тина) — р., п. пр. Случі (бас. Горині). Назву
виводять від ст.-р. тина «болото, тінисте місце, грязь» [Срезн., З,
959]. Пор. ст.-ч. (іпа «трясовина, грязь» [Тутк., 4, 59]. Спроба
зближення з кельт. Ач(а ипоп не переконлива [Пура, НРГ, 18—19].

Тобечиське озеро — на пн. сх. Керченського п-ова. Деякі дос¬
лідники назву виводять від латин. іаЬез «виснаження» та склад¬
ного суф. -чиськ. Дослівно: «Виснажене озеро; озеро, що вми¬
рає». Більш вірогідне тлумачення від тюрк, терміна *(аЬе ( Іере )
«пагорб, могила» та тюрк, зменшувального суф. *-сік ( тобечик
«невеликий пагорб» + слов. суф. -ськ(е)). Дослівно: «Те, що біля
пагорбу» [Отін].

Товтри (Товтр, Подільські товтри), Медобори, Медоборські
гори — скелясті, дуже розчленовані пасма на зх. Подільської
вис., являють утворений в третинний період бар’єрний риф,

23 - 83110

353

складений вапняками. Початок беруть на сх. Львівської обл. бі¬
ля смт. Підкаменя, перетинають Тернопільську і Хмельницьку
обл. і своїми пд.-сх. відрогами виходять до Дністра. Щодо поход¬
ження назви існує кілька інтерпретацій. Вітовський виводить її з
п. іоізігу «гостроверхі скелі». Інші вбачають в назві старод. п. іаіга
або іойїга «гірська кам’яна порода». Найбільш імовірно, що во¬
на походить з латин. Тигіиг тою, в свою чергу запозичена через
фракійців у греків у значенні «кінець вістря», в розумінні «гост¬
рі вершини». В польській мові переосмислене на Таіга «камені,
галька, гірська кам’яна порода». Словаки переосмислили на
Таіга від іаіі «батько». Раніше Т. вважали сх. відрогами Карпат.
Вони схожі до Словацьких Татрів — гірський масив, розміщений
в центрі зх. Карпат, тому ця назва дещо перекручена і пошири¬
лась на Т. Паралельну назву Медобори виводять від іллір. Мейи-
Вагіз «міжболоття або міжріччя», де Ьаг від іллір. Ьаг{Ь) «болото»
[Труб., ПУ, 28%

Токмак — 1) назва верхньої течії р. Молочна, впадає в Молоч¬
ний лим. на пн. узбережжі Азовського моря. Назву вважають по¬
хідною від урочища *іоктак, розташованого у верхів’ї річки [Фо-
менко, 92—93]; 2) м. обласного підпорядкування, рц. Запорізької
обл. Засноване 1784 переселенцями з містечка Нові Санжари та
с. Комарівки Полтавської губ. Назву перейняло від р. Токмак, на
якій розташоване.

Токмачка — р., л. пр. Кінської. Назва походить від Токмак , ут¬
ворена за допомогою демінутивного суф. -к(а) з чергуванням в
основі к/ч.

Томаківка — 1) р., п. пр. Дніпра. Назва від тюрк. *іатак «гир¬
ло ріки, горло, вихід в ущелину». Під’їжджаючи до лівого бер.
Дніпра, кочівники бачили на протилежному бер. гирло якоїсь
річки — *іатак, *іотак. Від цієї тюрк, основи та укр. суф. -івк(а)
й утворився гідронім; 2) о. на нижньому Дніпрі. Назва, можли¬
во, за розміщення неподалік від гирла Т.; 3) смт., рц. Дніпропе¬
тровської обл. Виникло в 1740. Розташоване на правому бер. То-
маківки, від; якої й дістало назву.

Томашлик (Тамазльїк) — р., л. пр. Дністра. Назва складається з
двох тюрк, компонентів: *іат (з переходом а в о) (тур. *іат «пов¬
ний») та *аз «малий». Семантика цього поєднання не ясна [ГНП,
86—87],' можливо, в означенні «невелика повноводна річка».

Топила (КРУ — Топило) — р., п. пр. Томаківки (бас. Дніпра).
Назва від апелятива топило «місце, куди стікає весняна вода і де
вона застоюється» [Грінч., 4]. Пов’язана з укр. топило, топіло
«трясовина» [Желєзняк, Рось, ( 25]. Флексія -а служить словот¬
ворчим засобом. Пор. Конотоп. Звідси — Топило — р. (бас.

354

Прип’яті), приклад переходу апелятива у власну назву; Топилян-
ка (Топильня) — р., п. пр. Вільшанки (бас. Дніпра), утворена від
основи Топил- та суф. -янка. Звідси ж оз. Топили на Чернігівщи¬
ні, болота Топило в Сумській і Чернігівській обл.; Топільниця —
р. п. пц. Дністра.

Торез (до 1840 — Олексіївка, до 1867 — Олексієво-Леонове,
до 1964 — Чистякове) — м. обласного підпорядкування Донець¬
кої обл. Розташоване на сх. області, на автошляху Донецьк —
Луганськ. Першими жителями сл. Олексіївки, що виникла на
початку 70-х років XVIII ст., були селяни-втікачі з України.
Олексієво-Леонове — від прізвища власника слободи генерала
Леонова. Суч. назва від прізвища діяча Французької комуністич¬
ної партії Моріса Тореза.

Торунський перевал — в Українських Карпатах. М.Рудниць-
кий назву пов’язує зі слов. тор «шлях» (пор. торувати, протору¬
вати шлях). Звідси ж виводять назву м. Торунь в Польщі — бать¬
ківщина М.Коперника.

Торч — рр.: 1) п. пр. Росі (бас. Дніпра); 2) л. пр. Гірського Ті-
кичу (бас. Півд. Бугу). Назву пов’язують з торками — тюркомов¬
ними племенами, спорідненими з печенігами, які, зазнавши по¬
разки від половців, переселилися в руську землю, в бас. Росі й
інші місця, де й жили в X—XI ст. Згодом послов’янилися (див.
Черкаси, Келеберда).

Торчеськ (Торческь, Торьцьскь, Торческьій город, Торческ,
Торьский — ЕСЛН) — літоп. м., було розташоване на р. Торч і
л. пр. Росі (бас. Дніпра). Гадають, що назва пов’язана з тюрк, ет¬
нонімом торки, д.-р. тй’рци. Знахідний відмінок тХорки (Повість
временних літ, під 1096). Раніше запозичено з д.-тюрк. *ійгк —
«тюрок», а також «сила, влада» [Соб., 64, 173\. Утворилася від
торки через гідронім Торч.

Торчин (літоп. м. Торчев) — смт. Луцького р-ну Волинської
обл. Розташоване на автомагістралі Луцьк — Володимир-Волин¬
ський. Перша згадка в Іпатіївському літописі 1231, хоча, як гада¬
ють, існувало й раніше. Назва від топооснови Торч- і суф. -ин
[Нероз., 173\. Пор. с. Торчин Коростишівського р-ну Житомир¬
ської обл. Див. Торч, Торчеськ.

Тризна — р., п. пр. Ствиги (бас. Прип’яті). Назву виводять від
найменування урочища Тризна — за переказами, місце, де від¬
значали поминки по убитому древлянами князю Ігорю. Пор.:
тризна (тризна) — «борьба, состязание», «подвиг», «награда»,
«торжественньїе помишаг'Я' честь умершего в язьіческой Руси»,
«религиозное торжертво» [Срезн., З, 995—996\ Пура, НРГ, 67].

23 *

355

Трипілля (літоп. м. Трьполь) — с. Обухівського р-ну Київської
обл. Розташоване на правому бер. Дніпра біля гирла Стугни. Пер¬
ша письмова згадка під 996 [КС, 69]. Назву тлумачать по-різно¬
му. Одні гадають, що перша частина назви Три- походить з д.-р.
трие спісна три, у складних словах служило для позначення по¬
силення, напр., триверхий «з трьома вершинами» [Срезн., З,
1015—1016 ]. Друга частина -поль з д.-р. поля «відкрита місцевість,
галявина, луки, поле, степ». Назву також виводять від словоспо¬
лучення три поля — три хліборобні рівнини, обмежовані річками:
перша — між Дніпром і Стугною, друга — між Стугною і Кра¬
сною і третя — між Красною і Дніпром. Поблизу с. Трипілля від¬
крито пам’ятки трипільської культури.

Троїцьке (кол. Кальнівка, Калинівка) — смт., рц. Луганської
обл. Розташоване на р. Уразова, л. пр. Осколу (бас. Дону). За¬
сноване в 40—50-х роках XVIII ст. переселенцями зі сл. Уразової
Валуйського повіту Воронезької губ. на чолі зі столітнім селяни¬
ном Калиною, прозваним Кальним [ІМСУ, Лг, 874]. Звідси кол.
назви Кальнівка, Калинівка. Приблизно в той же час поблизу ви¬
ник хутір, населений циганами і названий Циганівським. У 1815
після злиття слободи з хутором і спорудження церкви святої
Трійці аж до 70-х років XIX ст. село називалося Новотроїцьким,
а згодом Троїцьким.

Троїцько-Харцизьк — смт., підпорядковане Харцизькій міськ¬
раді Донецької обл. Розташоване на р. Кринка, п. пр. Міусу (бас.
Азовського моря). Засноване в 1786. Перша частина складної
назви культового походження (див. Троїцьке). Друга частина від
м. Харцизьк, неподалік від якого розташоване, на відміну від
Троїцького Ясинуватського р-ну Донецької обл.

Тросна (Тросне, Тростянка) — р., л. пр. Можу (бас. Сів. Дін¬
ця). Назва від поширення водолюбивої трав’янистої рослини
трость, тростина (ТЬа^тіІез Тгіп), вона ж очерет, комиш. Пор.
Очеретяна, Комишанка. Утворена від апелятива-прикм. Слово
тростина виводять від праслов. *ігьзіь, *(ш(ь «палиця» [Мер., 46—
47]. Звідси ж: Тростинка — р., л. пр. Ірпеня (бас. Дніпра), утворе¬
на суф. групою -инк(а). Існує інша думка, а саме: походженні гід¬
роніма Тростинка від укр. терм, трістя «болото», що дослівно оз¬
начає «болотяна». Пор.: р. Тгхіепік^у Словенії [Желєзняк, ГІ, 77].
Від цього ж кореня назви: Тростець — р., п. пр. Жерева (бас.
Прип’яті), утворена суф. -ець; Тростяниця (Тростянка, Тростени-
ця) — р., п. пр. Ірші (бас. Тетерева), утворена від Тростяна суф.
-иц(я); Тростянка — рр.: 1) п. пр. Горині (бас. Прип’яті); 2) п. пр.
Кодри (бас. Тетерева); 3) п. пр. Стугни (бас. Дніпра), утворена за
допомогою суф. -к(а) від топонімічного прикм. тростяна.

356

Тростянець — 1) смт., рц. Вінницької обл. Розташоване на
пот. Тростянець (бас. Півд. Бугу), від якого й одержало назву.
Перша згадка відноситься до 1598; 2) м., рц. Сумської обл. Роз¬
ташоване на р. Боромля, п. пр. Ворскли (бас. Дніпра). Заснова¬
не вихідцями з кол. с., нині смт. Тростянець Вінницької обл. в
середині XVII ст., звідки й принесли назву; 3) один з найбільших
і найбагатших за видовим складом в Україні дендрологічний і
ландшафтний парк-заповідник НАН України в Чернігівській
обл. Заснований 1834 в Тростянецькій балці, від якої й перейняв
назву. Назви утворені за допомогою суф. -ець від прикм. трос¬
тяний, останній від основи трость за допомогою суф. -ян {див.
Тросна). Під цією назвою ряд сіл і потоків.

Троянові (Траянові) вали — залишки давніх оборонних земля¬
них споруд, що, як гадають, були побудовані на початку II ст. н.
е. На території Правобережної України розташований т. зв.
Нижній Трояновий вал, що простягається від р. Прут до оз. Са-
сик (Кундук); його довжина понад 120 км і висота близько 8 м
[УРЕ, 14, 520\. Подібні споруди розміщені на значних просторах
Правобережної України і Молдови під назвою Змієві вали (див.).
Історія виникнення і походження назви сягає тисячолітньої дав¬
нини, а тому важко піддається розкриттю. В Україні засвідчено
топоніми з цією назвою: старе русло Дніпра Троян (у Вишгород-
ському р-ні Київської обл.); вал Троянів (кол. с. Янківка Василь¬
ківського р-ну Київської обл.); Троянів вал (смт. Рокитне Київ¬
ської обл. — це друга назва Змієвих валів); урочище Трояновщи-
на під Києвом; г. Троянка на Сумщині тощо. Природа укр. то¬
понімії з основою Троян, як зазначає І.М.Желєзняк, зводиться до
наступного: 1) зв’язку з іменем бога Троян, засвідченого в слов.
міфологічній системі; отже, зв’язок з культом Трояна, культом
обмеженої групи або навіть одного племені; 2) впливу особово¬
го імені Троян, носій якого якийсь д.-р. князь — родоначальник,
згадуваний у «Слові о полку Ігоревім»; пов’язане з ним ім’я Тро¬
ян в укр. антропоніміконі. Від антропонімів в Україні зафіксова¬
но 29 топонімів; 3) назви можуть походити від апелятивних ос¬
нов з числівниковою семантикою (від числівникової ідеї три:
рослина троян (ТгіГоІіит ргаІеа$е Ь.) з трьома листками, три си-
ни-близнюки — трояни, трійка коней тощо [Желєзняк, ТОТ].

Трубіж — рр.: 1) (ТрЬ’бежь, Трубеш, Трубиш, Трубайло) —
л. пр. Дніпра, тече Придніпровською низовиною; 2) п. пр. Сно¬
ві (бас. Десни). Походження назви не встановлено. Існує багато
тлумачень. Її виводять від д.-р. трубити, трУблю, ніби від того,
що у давнину тут підласлолювання трубили в мисливські роги
[Стороженко, ІЙ2]Табо ж робили «трубіж» під час воєн на знак

357

перемоги або відбою, що науково не обґрунтовано і являє народ¬
ну етимологію. К.Мошинський назву пов’язує зі слов. коренем
*Іг-, іег- — укр. терти. Топоров і Трубачов припускають, що
назва від труба [Топ., Труб., 221 ] «той, що біжить трубою», де
трХба — «специфічне русло річки або струмка» [ЕСЛН, 159].

Трускавець (кол. Трусковичі) — м. обласного підпорядкуван¬
ня Львівської обл., бальнеологічний, переважно питний курорт.
Найвідоміше джерело «Нафтуся». Розташоване в Прикарпатті, за
9 км на пд. від Дрогобича. Перша письмова згадка відноситься
до 1462 [С АТД, 308]. Походження назви точно не з’ясовано. Іс¬
нує декілька гіпотез. Одні назву виводять від старод. імені Труш-
ко або Трусько (газ. «Радянське слово», 11 січня 1963). Інші тво¬
рять її від найменування р. Трускава, що, в свою чергу, як свід¬
чать записи від 1472, названа від поширеної в її долині рослин¬
ності трускави. Є гіпотеза, за якою назва Т. становить релікт
балто-слов’янської мовної єдності і близька до суч. лит. терміна
сігизк «сіль» (аналогічне назві лит. міста Друскінінкай). У найдав¬
ніших актах Трускавця говориться про те, що місцеве населення
сплачувало повинність сіллю, виварюваною з місцевої сировини.
В урочищі Баньки, розташованому в смузі міста-курорту, до
XVIII ст. діяла велика солеварня [Ольх., Т]. Археологічні пам’ят¬
ки також свідчать, що на території Т. за часів Київської Русі іс¬
нував соляний промисел. Відомо, що в XVIII ст. сюди з різних
місць України їздили чумацькі валки по сіль. Таке тлумачення,
гадаємо, найбільш імовірне.

Тузли — 1) оз. на Чорноморському узбережжі в Миколаївсь¬
кій обл.; 2) с. Татарбунарського р-ну Одеської обл., на зх. оз.
Бурнас, за 4 км від Чорного моря. Засноване 1787 пастухами-ко-
чівниками. Місце численних цінних археологічних пам’яток.
Назва від^тур. *іуг «сіль» і прикм. суф. *-1и.

Тульчин (кол. Нестервар) — м., рц. Вінницької обл. Розташо¬
ване на р. Сільниця, п. пр. Півд. Бугу при впадінні в неї р. Туль-
чинка. Час заснування невідомий. Вперше згадується під 1607 як
замок Нестервар польських магнатів Калиновських. З 1672 по
1699 значну частину Поділля було окуповано тур. армією Мухам-
меда IV разом з крим. татарами. У р-ні Нестервара було збудо¬
вано фортецю — крайній півн. оплот загарбників. Походження
назви, як суч., так і первинної, не встановлено. Суч. назва, за на¬
родним переказом, походить від слова турчин', «в цій фортеці
турчин стоїть», — говорили про Т. Згодом звук р нібито замінив¬
ся на пом’якшений л. Така етимологія удавана. В.А.Никонов га¬
дає, що не виключена можливість зв’язку топоніма з тюрк. *іеІке
«лисиця» [Никон., КТС]. Колишня назва, за народним перека-

358

зом, дана по імені першопоселенців Нестора і Варки. Таке тлу¬
мачення не має нічого спільного з науковим поясненням. Мож¬
на припустити, що кол. назва — складна: перша частина її похо¬
дить від найменування р. Дністер (у XV—XVII ст. відомий варі¬
анти Мезіг, Nе$(г, СГУ, 174, 659), друга частина, очевидно, похо¬
дить від п. кагіа «застава» або із запозиченого з угор. чаг «фор¬
теця». Дослівно: «Дністровська фортеця, сторожа», «Фортеця на
підступах до Дністра». Фортеця відігравала подвійну роль: слу¬
жила сторожею в Придністров’ї від набігів турко-татар і була оп¬
лотом гноблення українського трудового народу. Не виключено,
що в основі суч. ойконіма лежить тур. *(иІ «буде охороняти».
Пор. тюрк. *іи «закривати, перегороджувати», пасивне від *Іи-1иІ
«буде перегороджувати» в значенні «фортеця, укріплення» [ДС,
584—585\. Цілком можливо, що турки перенесли назву своєї не¬
великої фортеці Тулча, розташованої поблизу Дунаю (в теп. Ру¬
мунії). Вона, очевидно, утворилася від тієї ж основи *1и1- за до¬
помогою зменшувального тур. суф. -са, який вказує на незначні
розміри об’єкта {див. Каланчак). В укр. транскрипції до тур. ос¬
нови Тулч- додано укр. суф. -ин: Тулч-ин.

Тульчинка — р., п. пр. Сільниці (бас. Півд. Бугу). Біля її гир¬
ла розташоване м. Тульчин Вінницької обл., від якого й перейня¬
ла назву. Утворилася за допомогою демінутивного суф. -ка.

Тупий — масив у Вулканічних Карпатах. Назва характеризує
зовнішні обриси — плоску вершину масиву.

Тур — р., л. пр. Тиси (бас. Дунаю). Назву виводять від тур
(Ьоз ргітщепіиз) — первісний бик — спільна назва вимерлих ди¬
ких представників роду бик. Тури існували в Україні до другої
половини XVII ст. Тур — основа багатьох топонімів на території
України; лише одних назв поселень, похідних від цього слова,
близько ста. Початок найменування беруть від полювання на
цих тварин. Назва від д.-р. тур «буйвол» [Нероз., 775]. Проте
частина топонімів з основою тур- мають інше походження, а са¬
ме: теонімічне {див. Турець), відантропонімічне тощо. Не виклю¬
чено, що назва р. Тур, л. пр. Тиси, похідна від Іран. Іїїга «швид¬
кий» {див. Дністер), згодом переосмислена на слов. тур як більш
зрозумілу, а характером течії річка відповідає цьому дикому неп¬
риборканому звіру. Звідси ж Тура — р., л. пр. Ужа (бас. Прип’яті).

Турець — оз., розташоване поблизу Дніпра на околиці Києва,
у Києво-Святошинському р-ні. Н.В.Шарлемань назву виводить
від тварини тур [Шарл., 9} {див. Тур). І.М.Желєзняк переконли¬
во доводить, що у гідроніма Т., як і вського комплексу київських
мікротопонімів з тим же коренем, основою є теонім Тур. У доли¬
ні, де розташоване озеро, колись стояло капище язичеського бо-

га Тура, по імені якого долина називалася Турець. Ця ж назва пе¬
рейшла і на озеро, і на однойменну річку, нині пересихаючий
струмок [Желєзняк, ДГК, 11—20\. Звідси ж Туринка — р., л. пр.
Свині (бас. Зах. Бугу), назва утворена від основи Тур- за допомо¬
гою суф. -инка; Туричка — р., п. п^>. Тур’ї (бас. Ужа), похідна від
р. Тур’я, утворена суф. -ичка; Турійка — р., ( л. пр. Жерева (бас.
Ужа), утворена від основи Тур- суф. -ійка; Турія — рр.: 1) (Тур’я)
п. пр. Прип’яті; 2) п. пр. Великої Висі (бас. Півд. бугу); Турочка

— рр.: 1) л. пр. Клевені (бас Десни); 2) п. пр. Пруту (бас. Дунаю),
утворена від основи демінутивним суф. -очка; Тур’я — рр.: 1) л.
пр. Снову (бас. Десни); л. пр. Ужа (бас. Тиси), звук -я служить
словотворчим засобом; Тур’янка (Мала Тур’я) — р., л. пр. Свічі
(бас. Дністра), утворене від основи Тур- за допомогою суф. -янка.

Туршськ — смт., рц. Волинської обл. Розташоване на р. Турія
(бас. Прип’яті). Перша згадка під 1097. Релятив на -ьск від гід¬
роніма Турія [Росп., 43; ЕСЛН, 160\.

Турла — 1) р., рук. Дністра; 2) з XVIII ст. — назва гирла Дніс¬
тра, місце впадіння в Дністровський лим. Раніше ця назва вжи¬
валася для позначення і нижньої течії Дністра. Засвідчена ще Ге-
родотом назва Дністра Тип)з (Тіріс) переосмислена тюрк, на
*ТугІа від Гугіа, іугіу — «пасовище» [ГНП, 88—89].

Турунчук (Турунчак) — р., л. пр. Дністра (Дністровський лим.

— КРУ, 52). Трансформована назва гідроніма Тірас. У XIV—XV
ст. *ТигІІа, *ТигІо, переосмислене під впливом тюрк. *(игІа, йігіу
«пасовисько». У XVII—XVIII ст. — ШезіегаЬ Тигіа як один з ва¬
ріантів назви Дністра. У живій мові * Тугіа, Тугій, Тугіу називали
гирло, а турки називали р. Дністер [ГНП, 89—90].

Тусталь — р., п. пр. Случі (бас. Прип’яті). Вважають, що це
слов. назва, утворена від присл. місця і дієсл. основи, що озна¬
чало «тут стояти» (тобто «оселитися»). Назва характерна для за-
хіднослов. топоніміки [Труб., ПУ, 266]. Гадаємо, більш вірогід¬
не походження назви Т. від кореня туст- первісне *ііьі > тльсш,
д.-р. іІузі(у) — «повний, об’ємний» [Франко, 3., 36], дослівно:
«Повноводна річка » + суф. -аль.

Тухове — оз., найглибше в Україні (64 м), значно глибше
Балхашу. Розташоване на Сарнинській низовині в Рівненській
обл. біля с. Тухове, від якого й одержало свою назву. Походжен¬
ня назви села не з’ясовано. Через оз. протікає р. Льва (Моства),
л. пр. Ствиги (бас. Прип’яті), яка відіграє велику роль у його
живленні.

Туш-Оба — згаслий вулк. на Керченському п-ові (АРК). Наз¬
ва від тюрк, (ногай.) *(аз «камінь» та *оЬа «горб». Дослівно
«Кам’яний горб».

360

Тьма — рр.: 1) л. пр. Півд. Бугу; 2) п. пр. Ташлички-Нижньої
(бас. Півд. Бугу). Не виключено, назва фрак., що походить з і.-є.
*1ьта «темна (чорна)». Пор.: р. Тимок на Балканському п-ові, ві¬
дома в рим. джерелах як ТішасЬиз, назву якої вважають фрак., що
походить з і.-є. *іьтакт «темна (чорна) вода» [Агеєва, 88]. Пор.
ТьмаДТьмака) — р., л. пр. Волги в р-ні Твері. Пор. Темна.

Тясмин (Тесмень, Тясмень, * Тазтіп) — р., п. пр. Дніпра.
О.М.Трубачов назву виводить від тюрк. *іаз «камінь» [Труб., ПУ,
211]. У багатьох місцях русла Т. виходи кристалічних порід. Точ¬
нішим є зв’язок з і.-є. *іекз_ > слов. іекз, Іез з характерною для
слов. мов варіантністю суф. -гаеп/-та [ЕСЛН, 158].

У

Убідь — рр.: 1) п. пр. Десни (бас. Дніпра); 2) п. пр. Леглича
(бас. Дніпра). Стосовно структури логічно зіставити обидва гід¬
роніма з с.-х. Де., род. відм. Ива, завдяки чому в Убідь виділяєть¬
ся фінальне -ідь. Гадають, до ряду фонетично подібних можна
віднести Ублю, нині Ублянка — р., п. пр. Ужа (бас. Тиси), яка
постала з Уб-і-а. Суч. назва Ублянка утворилася від основи за
допомогою суф. -янка [Шульгач, сг.].

У борть — р., п. пр. Прип’яті (бас. Дніпра). Назву виводять від
д.-р. борть «бджолиний рій (вулик) у дуплі». Слов’яни, головним
чином ті, що жили по берегах річок, починаючи з VII ст. займа¬
лися бортництвом — збиранням меду диких лісових бджіл.
В.А.Жучкевич у назві вбачає слов. утворення за типом ландшаф¬
тних термінів «у г борів» (біля борів) [Жучк., ТБ], що менш віро¬
гідно Пор.: с. Бортники, БортничГ

Угольський масив — див. Українські Карпати.

Уда (Уди, Удли, Удой) — р., п. пр. Сів. Дінця (бас. Дону).
Назву виводять від і.-є. *ис1, *иеі «вода» [Стрижак ; НРП, 66—67];
д.-інд. ийап «вода, хвиля» [ГУ, 25]. Звідси ж Удава — р., л. пр.
Псла (бас. Дніпра). Назва від давньої топооснови ий- «вода» та
укр. суф. -ава; Удай (Уда, Уданье) — р., п. пр. Сули (бас. Дніп¬
ра). Вперше згадується в документах під 1390; назва утворена від
тієї ж основи ий- «вода» та суф. -ай; Удиця — р., пр. Сейму (бас.
Десни), суф. утворення на -иця; Удич — рр.: 1) (Удичь, Удич)
л. пр, Півд. Бугу); 2) л. пр. Удичу (бас. Півд. Бугу). Утворення від
основи Уд- за допомогою суф. -ич [Желєзняк, Рось, 30—31]. Не
виключено -походження від іран.-авест. оада «джерело», д.-іран.
исіоп «хвилі», «вода», «потік» [Ро2\у., 276—277; Труб., ПУ, 52, 81,
178, Мас., ГСП, 55].

361

Удачне — смт. Красноармійського р-ну Донецької обл. Розта¬
шоване на залізниці Красноармійськ — Синельникове. Заснова¬
не в 1890 у зв’язку з будівництвом зал. ст., названої Удачне, що
в перекладі з рос. «вдале, щасливе». Назва від рос. прикм. удач-
ньш, утворена за допомогою закінчення -е, що служить слово¬
творчим засобом. Дана за вдалий вибір побудови станції на гар¬
ній мальовничій місцевості.

Уж — рр.: 1) л. пр. Лабірця (бас. Дунаю). Про походження гід¬
роніма є кілька версій. Найвірогіднішим є припущення, за яким
назва утворилася від д.-укр. терміна ужина «вузьке місце» (русло
річки вузьке, звивисте, затиснуте горами); 2) (Уша, Ужа) п. пр.
Прип’яті (бас. Дніпра). Походження назви неясне. В.А.Жучкевич
вважає можливим зв’язок її з балт. мош «ясен» (див. Усок) і слов.
переосмислене уж (вуж) (Каїгіх) — рід змій родини вужевих
[Жучк., ТБ, 173], у значенні «вузька і покручена річка».

Ужгород (кол. Онгвар, Гунгвар, Унгуйвар, Унгвар, Унгород)
— м., обл. і рц. Закарпатської обл. Розташоване на р. Уж. Одне
з найдавніших слов’янських міст. Час заснування невідомий. Ар¬
хеологічні дані та документи свідчать про існування тут у VIII—
IX ст. слов’янського поселення навколо Замчища — центру кня¬
зівства племені білих хорватів. Початкова назва міста до нас не
дійшла. На рубежі IX—X ст. У. зазнав нападу кочових угорських
племен, а наприкінці XI ст. остаточно підпав під владу угорсь¬
ких феодалів. Це призвело до мадяризації як населення міста,
так і його назви. Воно стало називатися Унгвар — від угор. р. Унг
(Уж) і вар «город, фортеця». Поряд з цією назвою були слов’ян¬
ські і напівслов’янські назви — Суггород, Унгоград, Ужгород.
Вважаємо, що остання назва, яка набула найбільшого поширен¬
ня, виникла від назви р. Уж, на якій лежить місто, в розумінні:
«Укріплення на Ужі».

Ужоцький перевал — один з найбільших перевалів в Українсь¬
ких Карпатах. Розташований між горами Бескидами і Верховин¬
ським хр., у верхів’ї р. Уж, п. пр. Латориці (бас. Дунаю), побли¬
зу кордону із Словаччиною. Тут же лежить с. Ужок, назване по
імені річки. Від неї через проміжне найменування села і походить
назва перевалу. Утворена за допомогою суф. -цьк. Через перевал
проходить автошлях і залізниця Ужгород — Самбір — Львів.

Узин (Узка, Узиня, Гудзинь, Узинь, Узень, Уза) — 1) р., л. пр.
Вузької (бас. Росі). Літоп. назва Бьзяниця (Безяниця) — 1161
[ПСРЛ, 2, 433\. Походження найдавнішої форми Бьзяниця < д.-р.
бьзь < праслов. Ььту> пов’язують з назвою рослини укр. бзина «бу¬
зина» (ЗатЬисиз еЬи1и$). Назва, ймовірно, виникла у зв’язку з
язичеським віруванням про «мешкання» чортів у бузині [ЕСЛН,

362

25—26]. Суч. назва Узин (Узень) не є первинною, а тюркизована
форма первісної слов. назви Б. Приклад утворення псевдотюр-
кизмів [Желєзняк, Рось, 88—91 ]; 2) м. Білоцерківського р-ну Ки¬
ївської обл. Розташоване на р. Узин (бас. Росі). Час заснування
невідомий. Вперше згадується під назвою Узеніца. З 1773 Узені-
цу почали називати Темберщиною. Суч. назва від р. Узин.

Узунларське озеро — на пд. Керченського п-ова. Назва від тюрк.
*дібп «річка, долина». Формант *-1аг на означення множини.

Україна — територія, суверенна і незалежна, демократична
держава. У. розташована на пд. зх. Сх. Європи, на якій жили
східні слов’яни і була розміщена їхня держава Київська Русь та
суміжні з нею землі. На пд. її територія обрамлена Чорним та
Азовським морями, нижньою течією р. Дунай, верхньою течією
р. Тиса, бас. Дністра, схилами Карпат, а на пн. — бас. Прип’яті
і Десни. Із зх. на сх. простяглася від Сяну і майже до Дону. Впер¬
ше назва Україна, у формі Оукраина, була зафіксована в Іпатіїв-
ському літописі під 1187 стосовно до окраїн Переяславської зем¬
лі. Крім Переяславської згадуються й інші україни. В тому ж Іпа-
тіївському літописі під 1189 знаходимо у графічній формі Оукра¬
ина Галичькои. У 1213 назва виступає стосовно Галицько-Волин¬
ського князівства. Про походження назви Україна існує кілька
версій. Більшість дослідників (О.Потебня, О.Стрижак, В.Нико-
нов та ін.) вважає, що вона походить від слова край — «кінець»,
а точніше — від прийменникової будови у края, що первісно оз¬
начало «погранична територія». Інші дослідники (М.Андрусяк,
В.Русанівський, Зіновія Франко, В.Скляренко та ін.) назву У.
виводять від слова край у понятті «країна» при первісному зна¬
ченні його «рідний край, країна, земля, населена своїм народом
і пов’язана з порубіжним положенням території стосовно всієї
сх.-слов. землі». Таке тлумачення вірогідніше. Слово край похо¬
дить від праслов. *кгаіь , первісне значення якого було «відрізок,
шматок, шматок землі». Від *кга]ь за допомогою праслов. суф. -
іпа був утворений ім. кгаііпа — «теориторія, що належить племе¬
ні». їм. україна на відміну від ім. країна виник після розпаду
праслов. єдності. Спільносх.-слов. слово Україна утворене за до¬
помогою того ж суф. *-іпа та праслов. ім. *икга]ь — «украй», від
якого було утворено дієслово *икга/а(і — «відрізати, відділити».
Первісне значення ім. украй слід встановити як «відрізок від
шматка і відділена частина території племені» [Скляренко]. Існу¬
ють інші тлумачення походження назви У. Заслуговує на увагу
одне з них, а саме^ походження назви У. від скіф.-алан. мови —
мови скіф, цивілізації. Скіф. І/о-кіга-іпа означає «Підніжжя гір»
(Карпат) [Дьомін]. У ХГУ—XV ст. починає вживатися термін Ли-

363

товська Україна стосовно переважно Середнього Наддніпров’я,
загарбованого литовським князівством, а в XVI польським коро¬
лівством, коли назва міцно закріплюється за Середньою і Ниж¬
ньою Наддніпрянщиною, де жили українці. Одночасно з поси¬
ленням провідного значення цієї території в суспільно-політич¬
ному житті українського народу, в його боротьбі за незалежність
назва (Україна — М.Я.) розповсюдилась на всі землі, на яких
формувався український народ, стала його етнічним, національ¬
ним іменем [ІУ, 1, 143]. Остаточно назва Україна закріпилась і
відбилась в офіційних документах, в народній творчості і літера¬
турі XVI—XVII ст. Поряд з назвою Україна ще довго зберігалася
назва Русь, зокрема в Галичині [УРЕ II, 11, 365; ІУ, 1, 143].
У XIV ст. з’явилася назва Мала Русь, спочатку стосовно Галиць¬
ко-Волинського князівства, а згодом і всієї Пд. Русі, або Украї¬
ни. Від терміна Мала Русь виникла похідна назва Малоросія, яка
з середини XVII ст. стала офіційною. Назва Україна спочатку за¬
твердилась як народна і розмовна у Середньому Наддніпров’ї, а
в Запорізькій Січі як офіційна.

Українка — м. Обухівського р-ну Київської обл. Розташоване
при впадінні р. Стугна в Дніпро. Перша згадка відноситься до
XV ст. Назва від Україна, утворена за допомогою суф. -к(а).

Українськ (до 1963 — Лісівка) — м. Донецької обл., підпоряд¬
коване Селидівській міськраді. Розташоване неподалік від заліз¬
ниці Донецьк — Красноармійськ та автошляху Донецьк — Дніп¬
ропетровськ. Виникло на місці невеликої сл. Лісівки у 1963 в
зв’язку з будівництвом шахти, названої спочатку Лісівка, а нев¬
довзі перейменованої на Україна, від якої перейняло назву і міс¬
то, що швидко росло. Нова назва шахти на честь України. Назва
м. утворена від топооснови за допомогою суф. -ськ. Походжен¬
ня кол. назви Лісівка невідоме.

Українське Полісся — одна з фізико-географічних зон Украї¬
ни. їм. частина Полісся означає: «лісова сторона, край, дрібний
ліс, зарослий чагарником». Прикм. частина складного топоніма
від Україна, утворилася за допомогою суф. -ськ(е). Подібне утво¬
рення назв: Український степ, Український лісостеп.

Український кристалічний щит — підняття кристалічного фун¬
даменту пд.-зх. частини сх.-європейської платформи. Простяга¬
ється з пн. зх. на пд. сх. від р. Горинь, п. пр. Прип’яті, майже до
Азовського моря загальною довжиною більше 1000 км і шири¬
ною близько 250 км. У минулому — висока гірська країна, яка
внаслідок процесів руйнування перетворилась на вис., до складу
якої нині входять: Волинська, Подільська, Придніпровська і Приа-
зовська вис. їм. частина складного топоніма щит означає: вели-

364

ка ділянка земної кори, на якій дуже давні (докембрійські) крис¬
талічні породи виходять на поверхню. Якщо на Скандинавсько¬
му кристалічному щиті вони виходять на поверхню всюди, то на
Українському — тільки по долинах річок. Прикм. частина від то¬
поніма Україна, утворення за допомогою суф. -ськ(ий).

Українські Карпати, Карпати (Карпати Українські, Карпати
Лісисті) — складова частина гірської системи Карпат на зх. Ук¬
раїни в межах Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської та
Чернівецької обл., простягаються з пн. зх. на пд. сх. Походжен¬
ня назви К. не встановлено. Вона вперше зустрічається у творах
гр. історика Геродота (V ст. до н. е.) як назва однієї з приток Ду¬
наю — Капріс. У старод. римлян — Сарматські гори. Як назва гір
слово Карпати вперше згадується у Клавдія Птоломея (II ст. н.
е.). Зі старод. Греції назва потрапила до творів араб, вчених як
Карбад. У давньоугор. літературних пам’ятках Карпати відомі під
назвою Руські гори. Щодо походження ороніма К. існує кілька
гіпотез. Одні назву виводять від слова хрб, харбат «хребет». Інші
пов’язують з племенем карпів, які, за даними античної географії,
жили на території Східних Карпат. За найновішими досліджен¬
нями, вихідним словом для ороніма К. є слов. *кагра < праслов.
*кьграіь(іь). Словотвірною базою є *кьгра- з генетичним значен¬
ням «щось криве, вигнуте; вигин, виступ». Реконструкція пра-
форм *кьгра/*зкьгра, *кьгрь/*зкьгрь здійснюється на основі слов.
матеріалу. Пор. болг. діал. карпа «скеля», «велика скеля», карт
— «скелі стрімчаки». І.-є. *(з)кег- «гнути, згинати» [Коз.] в розу¬
мінні «скелясті гори». Східні К. майже повністю лежать на тери¬
торії України, тому їх і називають У.К., а за розкішні ліси } які
вкривають цю частину гір, — Лісистими К. Звідси ж Карпатсь¬
кий заповідник — державний заповідник, розташований на За¬
карпатті сх. м. Хуст, на п^. сх. Українських Карпат. Має три фі¬
ліали: 1) Угольський масив, розташований на лівому бер. Тереб-
ліки, пн. с. Уголь, від якого перейняв назву. Охороняються рід¬
кісні асоціації чистих бучин; 2) Говерлянський масив в р-ні, с. Го¬
верли. Охороняються типові природні комплекси високогірного
ландшафту Карпат; 3) Чорногорський масив в р-ні Чорногори
(Івано-Франківська обл.). Збереглися природні комплекси висо¬
когірного ландшафту Карпат, здійснюється охорона рідкісних і
зникаючих рослин і тварин.

Улу-Узень — рр.: 1) (Західний Улу-Узень) бас. Чорного моря
протікає по Кримському п-ову; 2) (Східний Улу-Узень) бас. Чор¬
ного моря, знаходиться сх. першої, за що кол. назва. Назва від
тур. *уІу «великий», *дібп «річка, рукав річки».

365

Уманка (літоп. Ума) — р., л. пр. Ятрані (бас. Півд. Бугу). Де¬
які дослідники назву тлумачать як похідну від найменування
м. Умань, посилаючись при цьому на суф. здрібнілості -к(а), за
допомогою якого вона утворилася. Однак літоп. форма Ума го¬
ворить про первинність гідроніма, походження якого залишаєть¬
ся не ясним. Можна припустити, що вона походить від д.-р. ума-
ния «покинута земля; закуток, небезпечний для життя». Назва,
очевидно, зумовлена частими набігами кочівників. Нова форма
гідроніма — Уманка виникла після заснування міста Умань, йо¬
го зростання, значення якого було значно більшим від невеликої
мілководної річки,

Умань — м., рц. Черкаської обл. Розташоване при злитті
р. Уманка і її пр. Кам’янки (бас. Півд. Бугу). Вперше в історич¬
них документах місцевість з поселенням, назва якого не відома,
згадується на початку XV ст. Згодом поселення, мабуть, було
зруйноване татарами: в акті польського сейму від 1609 згадуєть¬
ся «пустош Умань», яка була пожалувана брацлавському старос¬
ті Калиновському. Слово умань походить від д.-р. умания «поки¬
нута земля; закуток, небезпечний для життя». У першій полови¬
ні XVII ст. на пустоші виросло м. Умань. Воно вперше згадуєть¬
ся в судовому документі 1616. Назва міста, очевидно, від пустош
Умань через найменування р. Ума > Умань > Уманка, яка Суп-
расльським літописом згадується під назвою Ума. Від неї, віро¬
гідно, походить і назва пустоші. Пізніше назва річки видозміни¬
лась як похідна від найменування міста, за допомогою суф. -к(а).
Досить типове явище в топоніміці.

Унава (Унья, Уновь, Унова — СГУ, 580) — р., п. пр. Ірпеня.
Перша згадка під 1159 у формі Унья, пізніше як Оуновь, Унова
(1686 р.), згодом Унава. Пор. р. Ун, пр. р. Кама, в Росії, р. Ипа,
пр. Сави, в бас. Дунаю (в Югославії). Останню вважають назвою
іллір., яка пов’язана з балт. і слов. гідронімами 1/па, 1/піа, Іїпама.
Назва У. бас. Ірпеня є реліктовою і.-є. назвою, що походить від
і.-є. кореня *ож [Желєзняк, ГКП, 134—134\ д.-р. основи унь
«юний» з допомогою кінцівки -ва (Топ., Труб., 221), у розумінні
«чиста, прозора, не вкрита заростями». Кінцівку -ва, гадають,
слід шукати у мові племен, які колись населяли ці землі, і при¬
пускають, що в одній з їхніх мов вона означала «вода», «ріка»,
«течія», «потік». Звідси Удава, Вирва, Гуйва та ін. Створена на
слов. чи протоукр. ґрунті [Франко 3., 18\.

Уразова —• р., л. пр. Осколу (бас. Сів. Дінця). Назву принес¬
ли селяни-переселенці зі сл. Уразової Воронезької губ. Назву
сл. виводять від тюрк, ураз, урас «щастя» [Прох. 779], утворена
суф. -ова.

366

Урало-Кавказ — смт., підпорядковане Краснодонській міськ¬
раді Луганської обл. Розташоване за 2 км від залізниці Лутугине
— Ізварине. Виникло 1914 у зв’язку з початком будівництва ву¬
гільної шахти Урале-Кавказьким акціонерним товариством. Звід¬
си й назва.

Урвихвіст — рр.: 1) л. пр. Сів. Дінця (бас. Дону); 2) л. пр.
Сквирки (бас. Росі). Назву можна пов’язувати з укр. апелятивом
вирви-хвіст «багно, іржава вода» [Юрков., 164; Желєзняк, Рось,
30\. Звідси ж Вирвихвіст — назви невеликих рр. у бас. Росі і
Дніпра.

Усок — р., л. пр. Івотки (бас. Десни). Пор. Уса, Усса — річки
на території Білорусії. Назву останніх виводять з балт. оИзіз
«ясен» (Ргахіпш Ь.) — рід рослин з родини маслинових [Жучк.,
ТВ.]. Гідронім Усок утворився, ймовірно, внаслідок перенесення
назви переселенцями з Білорусії і являє собою демінутивне ут¬
ворення за допомогою суф. -ок від основи Ус-.

Успенка (кол. Успенське) — смт. Лутугинського р-ну Луган¬
ської обл. Розташоване на правому бер. Вільхівки (бас. Сів. Дін¬
ця). Засноване 1755 селянами-кріпаками, що тікали сюди з різ¬
них місцевостей Росії та України. Пізніше тут була побудована
церква Успенія, від назви якої і походить топонім. Згодом до У.
приєдналися поселення Малюки, Водяне, Куцурбівка.

Устилуг — м. Володимир-Волинського р-ну Волинської обл.
Розташоване в гирлі (д.-р. ІЇстьє ) р. Луга, п. пр. Зах. Бугу. Звідси
й назва. У. — одне з міст Київської Русі. В IX—XII ст. тут було
укріплення. Перша згадка про У. в руських літописах під 1150,
коли великий князь київський Ізяслав Мстиславович під час
міжусобної боротьби послав У. «на покори» своїх союзників
угорцівДПСРЛ, 2, 408\. )

Устимівський дендропарк — парк-пам’ятник садово-паркового
мистецтва, розташований біля с. Устимівки Глобинського р-ну
Полтавської обл., від якого й перейняв назву. Засновано в 1893
у маєтку місцевого поміщика Устимовича В.М. Звідси наймену¬
вання села. Один із кращих в Україні дендропарків.

Уступ — рр.: 1) п. рук. Дніпра (в Херсонській обл.); 2) п. пр.
Переводу (бас. Сули). Смисл той же самий, що і в семеми «ка¬
мінь» (див. Кам’яна). Назва від терміна уступ «виступ або виїм¬
ка в чомусь, що нагадує східець» [Карпен., 62\. Слово уступ
пов’язують з ідеєю затримки води — з(ор < зіотр.

Усть-Чорна — смт. Тячівського р-ну Закарпатської обл. Роз¬
ташоване при злитті р. Брустурянка/і Мокрянка, які дають поча¬
ток р. Тетерев (бас. Дунаю). Місцеві жителі здавна називають це
місце Устям. Звідси перша частина складного топоніма. Друга

367

частина походить від назви пот. — Чорний потік, який протікає
через с-ще. Походження назви потоку пояснюють тим, що він
витікає з тінистого смерекового («чорного») лісу. Виникла У.-Ч. у
60-х роках XVIII ст.

Устя — рр.: 1) л. пр. Горині (бас. Прип’яті); 2) л. пр. Півд. Бу¬
гу; 3) л. пр. Собу (бас. Півд. Бугу); 4) п. пр. Гатки (бас. Ірпеня).
Назва від апелятива устя (гирло) — «місце, де зливаються дві
річки» [Дзен., 24]. Пор. ст.-слов. оустік — «устя» — д.- болг. оус¬
тік «устие на река» [див. Желєзняк, ГІ, 70—72].

Утка — рр.: 1) (Удка) л. пр. Удаю (бас. Сули); 2) л. пр. Остра
(бас. Десни). Назву виводять від Уда, утворена за допомогою
суф. -ка. Дослівно: «Маленька Уда»: д > т перед к. Підтримане
народно-етимологічним зближенням зі словом утка [Стрижак].

Утківка — смт. Харківського р-ну Харківсько! обл. Розташо¬
ване на лівому бер. р. Мож (бас. Дону). Виникло в середині
ХУІІІ ст. Перша письмова згадка відноситься до 1785. Назва від
прізвища поміщика.

Утлюк — р., пр. Утлюїщкого лим. Азовського моря. Про по¬
ходження назви див. Великий Утлюк.

Утлюцький лиман — зат. Азовського моря, відгороджена від
нього косою Федотова і її продовженням — косою Бірючий о-ів.
Розташована у Запорізькій і Херсонській обл. Назва від р. Великий
УтлюК', яка в нього впадає. Утворилася за допомогою суф. -цький.

Учан-Су — див. Водоспадна.

Ушиця — р., л. пр. Дністра. Літоп. назва Оушица. Назву виво¬
дять від ст.-слов. ошую «по лівий бік, ліворуч» в означенні «ліва
притока». В імені У. вбачають споріднення з гідронімом Ужа
балт. походження, ще інші виводять від лит. иозіз, діал. оизіз
«ясен» [ЕСЛН, 168]. Не виключено, що назва могла утворитися
від поширення на її берегах рослини оушь, ушь — так наші пред¬
ки називали один з видів дягелю — багаторічну трав’янисту рос¬
лину з родини зонтичних, яку з давніх часів вживали в їжу і як
ліки [Меркулова, 39—40]. Звідси Ушка — назва двох п. пр. Уцін¬
ці. Найменування утворилося від топооснови Уш- і суф. відпо¬
відно -иця і -ка.

Ушьскь — літоп. м. в Київській землі. Ототожнюють з с. Ушо-
мир Коростенського р-ну Житомирської обл. Перша згадка в
Іпатіївському літописі під 1150. Назва від р. Уша (Уж), п. пр.
Прип’яті, на якій було розташоване. Утворилася від топооснови
Уш- і типового д.-р. суф. -ск.

368

ф

Фастів — м., рц. Київської обл. Розташоване на р. Унава,
п. пр. Ірпеня (бас. Дніпра). Час заснування невідомий. Вперше в
історичних джерелах згадується під 1390. Походження назви ос¬
таточно не встановлено. За народними переказами, назва від
слова хвости «бунчуки», бо їх тут нібито багато залишилося піс¬
ля розгрому половців. Однак літописи та інші документи не за¬
свідчують в р-ні теп. Ф. слідів розгрому половців. Тлумачення
являє собою типовий приклад народної етимології. Можна при¬
пустити, що Ф. — назва відантропонімічна і, ймовірно, походить
від імені Фауст ( Фаст ), яке функціонувало в д.-р., а згодом і в
укр. іменнику в період з XI по XVII ст., згадуваного в система¬
тизованому переліку імен акад. І.І.Срезневським. Серед цього
алфавітного переліку, виданого у 1863, зустрічаємо імена — Фа¬
уст, Феодор, Феодот, Феодул тощо. Подібно до того, як з часом
з метою легшої вимови в іменах Феодор, Феодот, Феодул та ін.
зникли звуки о, зник, імовірно, і звук у в імені Фауст. Можна
припустити, що ойконім Фастів походить від імені Фаст {Фа¬
уст), утворений за допомогою присв. суф. -ів [Ян.]. Звідси ж по¬
хідна назва р. Фастівка, п. пр. Унави (бас. Дніпра), на якій роз¬
ташований Ф.

Фащівка — смт.: 1) Антрацитівського р-ну Луганської обл. Роз¬
ташоване на пд. зх. області. Засноване 1773 як слобода переселен¬
цями з Фащівки Курської губ. (нині Бєлгородська обл.), які й
принесли з собою назву рідного поселення. Гадають, що в основі
назви лежить найменування рослини хвощ (Е§ш$еІит Ь.) з роди¬
ни хвощових. Однак більш ймовірно, що назва антропонімічного
походження й утворена від прізвища Фащев та суф. -івк(а); 2) Пе-
ревальського р-ну Луганської обл. Розташоване на залізниці Де-
бальцеве — Ровеньки та автомагістралі Харків — Ростов. Виник¬
ло під час будівництва залізниці в другій половині XIX ст. Назву
зал. ст., а згодом і с-ще перейняли від сл. Фащівка, яка лежить за
7 км на пд. сх.

Федотова коса — коса на узбережжі Азовського моря в За¬
порізькій обл. Перша частина складного топоніма виникла під
час кримського походу, коли одна з військових частин досягла
коси, найменування якої було невідоме. Ця подія сталася
близько 1774, у день релігійного свята св. Федота, іменем яко¬
го і названа коса. Слово коса означає «вузька низовинна намив¬
на смуга суші з піску, гравію, черепашок, з’єднана одним кін¬
цем з берегом моря».

24 - 83110 \

369

Феодосія (кол. Ардабда, Авдавда, Кафа, Кучук Стамбул) —
1) м. республіканського підпорядкування АРК. Розташоване на
пд. сх. Кримського п-ова, на бер. Чорного моря. Одне з найдав¬
ніших міст України. У 1971 відзначалося 2500 років. За відомос¬
тями гр. історика Скілакса Каріанського, на місці Ф. був н. п. і
пристань таврів. Згодом тут було поселення скіфів під назвою
Ардабда, Авдавда, Арданда — «Місто семи богів» [Никон., КТС,
442—443], у V—VI ст. н. е. — поселення аланів, у кінці VI Ф. пе¬
ребувала під владою хозарів. За часів панування генуезців (XIII—
XV ст.) місто називалося Као/а, запозичене арабами з д.-пер., що
означало «гірський кряж». Назва за розташування міста біля кря¬
жа. Турки араб, термін Као/а видозмінили на *Ка/а «череп», ні¬
би за подібність гір біля міста до черепа. Але справа тут не в по¬
дібності об’єктів, а в подібності звучання слів: Као/а — Ка/а.
Після приєднання Криму до Росії (1783) відновлено д.-гр. назву
Феодосія. У перекладі з гр. назва іеов — «бог», Довіз — «дар» і до¬
слівно означає « щаслива, богом дана». Існує думка, що назву ста-
род. місту-колонії дав боспорський цар Левкон на честь своєї
близької родички Феодосії [«Россия», 14, 794\; 2) джерело міне¬
ральних вод на пд. сх. Кримського п-ова. Назва похідна від міс¬
та Феодосії. Звідси ж Феодосійська затока — затока Чорного мо¬
ря, розташована на пд. сх. Кримського п-ова. Назва від міста
Феодосії та суф. -ська.

Фіалка — р., л. пр. Груні (бас. Псла). Вважають за можливе
походження назви річки від рослини фіалка, з якою вона асоці¬
юється і якої в Україні відомо ряд різновидів, зокрема тих, що
ростуть у сирих місцях, напр., фіалка болотяна (Уіоіа раїезігіз Ь.),
фіалка собача (Уіоіа сапіпа Ь.) тощо. Річка протікає в болотис¬
тих місцях, де ростуть названі види. Як вказує дослідник, в ук¬
раїнських діалектах різновиди фіалки — братки або сокирки,
берладинка — також відображені в гідронімах: р. Братениця, Со¬
кирний,я, Берладинка [Стрижак, ГП, 161—162\.

Форос — 1) мис на пд. Кримського п-ова. Назва від гр. /агов
«маяк». За часів панування генуезців (XIII—XV ст.) тут і справді
стояв маяк. Проте більш вірогідне тлумачення, за яким назву ви¬
водять від гр. /огов «данина»; 2) смт. підпорядковане Ялтинській
міськраді АРК. Розташоване на пд. березі Криму поруч з мисом
Форос, за 40 км на зх. від Ялти. Назва від найменування мису
Форос. У с-щі відомий санаторій «Форос».

Фосенка (Хвосниця, Фосниця, Мала Фосня) — р., п. пр. Нори-
на (бас. Прип’яті). Назва від фоса «рів, канава, яма» [Грінч., 4, 378].
Апелятив фоса тепер відомий лише на Правобережжі й означає
«рів, канава» [Марус., 253]; на Львівщині він функціонує нині в

370

значенні «болото», у Карпатах — «рів» [Шульгач, ГБС, 28—29\.
Назва Ф. утворилася від кореня фос- за допомогою суф. -енка.

Фрунзе — смт. Слов’яносербського р-ну Луганської обл. Роз¬
ташоване на р. Лугань, п. пр. Сів. Дінця (бас. Дону). Виникло в
60-х—80-х роках XVIII ст., коли на землях офіцера у відставці
Сентяніна були засновані села Сентянівка, Красногорівка і Но-
воселівка. На базі цих сіл, а також Таїсівки та декількох хуторів,
у 1930 створено с-ще Фрунзе. Фрунзівка (до 1927 — Захарівка) —
смт., рц. Одеської обл. Розташоване на р. Кучурган, п. пр. Вели¬
кого Куяльника (бас. Чорного моря). Засноване в другій полови¬
ні XVIII ст. російськими та українськими кріпаками-втікачами і
молдованами. Фрунзівське — оз. на пд. зх. Полтавської обл. Наз¬
ви від прізвища радянського полководця М.В.Фрунзе.

Фул — одна з найцікавіших печер у Кримських горах. Розта¬
шована в плато Карабі-яйла, на висоті близько 900 м. Назва від
гр. /иі «гніздо».

Фундукли — р., л. пр. Зуї (бас. Салгиру). Назва від тат. */ип-
йик — «земляний горіх» + *-1и тат. суф. Дослівно: «горіхова». Оче¬
видно, в долині річки колись росло багато диких горіхів (арахісу).

X

Хаджибейський лиман (оз. Хаджибей) — солоний лим. (оз.) на
пн. зх. узбережжі Чорного моря в Одеській обл. Назва від укріп¬
лення (Хаджибей), що існувало в XIV ст. на місці суч. м. Одеси
і засноване тат. воєначальником Бек-Хаджі-беєм. Слов. утворен¬
ня за допомогою суф. -ський. Саме слово хажді з араб, і означає
віруючого мусульманина, який ходив на прощу до Мекки —
«священного» міста арабів.

Хаджидер — 1) оз. на Чорноморському узбережжі в Одеській
обл.; 2) р., впадає в оз. Хаджидер. П{>о походження першої части¬
ни складного гідроніма див. Хаджибейський лиман. Друга частина
*сіеге з тат. «ущелина, долина». Очевидно, назва дана спочатку річ¬
ці, в розумінні: «Долина Хаджі», а згодом перейшла і на озеро.

Харанлих-Коба — печера в Кримських горах з найбільшою в
Криму підземною галереєю Кильсечек «церківця». Назва з тат.
*ИагапІік «темна», *коЬе «печера».

Харків (Харкова КБЧ — 1627, Харьково КБЧ — 1670, Харько-
ва, Харьковка — 1686, Харьков, Харковь — СГУ, 587) — 1) р., л.
пр. Уди (бас. Сів. Дінця). Походження назви досі не дістало на¬
укового пояснення. Деякі дослідники вважають її похідною від
м. Харкова, проте переважна більшість істориків, етнографів, то-

24 *

371

понімістів вважають її первинною. Вперше вона згадується в
1627, в КБЧ, тобто раніше на чверть століття до заснування
м. X., в якій говориться: «... а Лопин пала в Харкову, а Харкова
пала в Удьі». Треба думати, що назва річки існувала задовго до
того. Походження назви річки залишається нерозв’язаним. Звер¬
німо увагу на той факт, що в минулому р. згадується в фор¬
мі Харкова, Харькова. Можна припустити, що назва її походить з
д.-тюрк. мови й утворилася від двох загальногеографічних тюрк,
термінів: *сНаг- (*Кага, *сЬага) в значенні «земля, суша» та коЬі
(КоЬи, КоЬе) — «слід тимчасового потоку». Отже, первинна фор¬
ма д.-тюрк. гідроніма могла звучати як СкагкоЬі, що, ймовірно,
дослівно означало «мілководна, пересихаюча річка». З переходом
у слов. мову тюрк, гідронім Харкоби міг видозмінитися на Харко¬
ва, де частина елемента коби -оби трансформувалася на слов.
формант -ова [Ян., НМ, 72—75]; 2) м., обл. і рц. Харківської обл.
Розташоване при злитті рр. Харків, Лопань і Уда (бас. Сів. Дін¬
ця). Щодо заснування X. і походження його назви існує ряд ле¬
генд і гіпотез. За однією з легенд, яка з’явилася у XVIII ст. [ІКБ,
7—26], місто започаткував якийсь козак Харко (скорочена фор¬
ма від Харитон), котрий нібито прийшов сюди з групою пересе¬
ленців з Придніпров’я десь у 20-х роках XVII ст., звідки й назва
X. Письменник Г.Ф.Квітка-Основ’яненко переказував легенду,
за якою сл. Основу, з якої нібито започатковано X., було засно¬
вано його прадідом Андрієм Квіткою 1646. Згодом встановлено,
що останній сл. Основу купив у козацької родини Донців 1713
[Слюс., 37\. Легенди не мають наукових обґрунтувань і були роз¬
критиковані Філаретом [Філ., 2, 5—6] і Д.І.Багалієм [Баталій, І,
7—26]. Серйозні заперечення зустріло припущення М.Я.Аристо-
ва про те, що давнє городище, на місці якого виник X., являє со¬
бою залишки полов, вежі Шарукань, від якої він виводив назву
X. Д.І.Багалій висловив більш вірогідну гіпотезу. Він вважає, що
згадане городище — це старод. слов. м. часів Київської Русі. До¬
кументально встановлено, що X. засновано козаками-переселен-
цями, які тікали від утисків польської шляхти з Правобережної
України. Перша згадка про поселення відноситься до 1654. До¬
кументи за цей рік свідчать про те, що сюди прибуло кілька сот
сімей укр. переселенців на чолі з Іваном Каркачем. У 1655—1656
тут було побудовано фортецю для захисту від грабіжницьких на¬
бігів кримських і ногайських татар. Найбільш імовірно, що наз¬
ва міста походить від р. Харків, як походить назва м. Вовчансь-
ка від р.^Вовча, м. Хорола від р. Хорол тощо [Ян., НМ].

Харцизьк — м. обласного підпорядкування Донецької обл.
Розташоване на залізниці Горлівка — Іловайськ. Виникло у

372

XVIII ст. на землях генерала Іловайського, який заснував тут
слободу і назвав іменем балки Харцизької — п. пр. Кринки. У XIX
ст. слобода називалася ще й Кринкою-Троїцькою — від назви
р. Кринка, що протікала неподалік, та побудованої тут церкви
св. Трійці. З побудовою у 60-х роках XIX ст. залізниці зал. ст. бу¬
ло названо по імені однієї з паралельних назв сл. — Харцизькою.
Із зростанням н. п. і відведенням його до рангу міст з’явилася
сум. назва — Харцизьк. Звідси ж Харцизька — рр.: 1) п. пр. Грузь¬
кого Єланчику (бас. Азовського моря); 2) п. пр. Вільхової (бас.
Міусу). Назва походить від харцизи, харцизяки — так називали
волелюбних і знедолених селян-кріпаків, які тікали від панської
сваволі, і представників двох козацьких вольниць — запорізької
і донської, що селилися самоправно на землях Дикого Поля, між
Запорізькою Січчю і Доном, у яругах.

Хвощова — р., п. пр. Ворскли (бас. Дніпра). О.С.Стрижак гідро¬
нім пов’язує з рослиною хвіщ або хвощ (Е§иі$еШт Ь.). Утворила¬
ся за допомогою суф. -ова. У флорі України відомо 9 видів. По до¬
линах рік, на луках і болотистих місцях ростуть різновиди хвоща:
хвощ лучний (Е. ргаііепзе ЕгЬг.), хвощ болотний (Е. раїизіге Ь.). В
укр. діалектах різновиди хвоща — ілець (илець), кобильник, скри-
пій виступають в гідронімах Ільниця, Скрипівка, Кобильниця.

Херсон — м., обл. ц. Розташоване на правому бер. Дніпра.
Засноване в 1778 князем Потьомкіним на місці рос. укріплення
Олександрівського шанцю як суднобудівна верф і фортеця. За
тодішньою «модою» названий на честь д.-гр. міста Херсонеса-
Таврійського, який у древній Русі носив ст.-слов. назву Херьсон
[див. Фасм., 4, 234\.

Херсонес — мис на пд. зх. Кримського п-ова. Назва від гр.
сНегзопезоз — «півострів», «берег».

Херсонес-Таврійський (Херсонесос) — м.-держава, що існувала
в старод. часи на пд. зх. Кримського п-ова, неподалік від суч. Се¬
вастополя. Засноване на місці невеликого поселення в 422—421
до н. е. переселенцями з малоазійського міста Гераклеї. Гр. сНег¬
зопезоз означає «півострів, берег» [Боднар, 362, ГШ]. Слово Тав¬
рійський від таври — назва народу, який населяв Кримський п-ів
у далекому минулому (див. Тавріка). В середні віки — Херсон, у
рус. — Корсунь, г у тюрк. — Сари Кермен — «Руда фортеця».

Херсонська бухта — зат. Чорного моря на гуі. зх. Кримського
п-ова. Походження назви див. Херсонес-Таврійський. Утворена
від топоніма Херсонес за допомогою суф. -ська. Звідси ж назва
Херсонський мис — на пд. зх. Кримського п-ова.

Хир — верш. Кримських гір. Назва від тюрк. *сНіг «верблюд».
Дана за зовнішню подібність до верблюда.

373

Хмелівка — р., п. пр. Сули (бас. Дніпра). Як засвідчує Н.Мар-
кевич, ще в середині XIX ст. на р. стояло с. Хмелів. Імовірно, гід¬
ронім походить від назви цього села. Вона утворилася за допомо¬
гою суф. -івка. Назва с. відантропонімічного походження; Хміль-
чик — р., л. пр. Лісної Кам’янки (бас. Тетерева). Назви від хміль
— рід трав’янистих рослин з родини коноплевих. Вказує на по¬
ширення в минулому хмелю в дикому стані. Утворення за
допомогою суф. -чик.

Хмельницький (кол. Плоскурів, Плоскирів, Проскурів) — м.,
обл. і рц. Розташоване на р. Півд. Буг і його пр. Плоскій. Точний
час заснування не встановлено. Вперше згадується 1493 під наз¬
вою Плоскирів. За народним переказом, стара назва походить від
найменування р. Плоска (М.Орловський). Перейменоване в
Хмельницький 1954 на честь видатного діяча і полководця, ке¬
рівника визвольної боротьби українського народу проти шляхет¬
ської Польщі — Богдана Хмельницького.

Хмільник — м., рц. Вінницької обл. Бальнеологічний курорт.
Розташоване на обох бер. Півд. Бугу. Час заснування невідомий.
Перша письмова згадка відноситься до 1434, коли X. було загар¬
бано польськими феодалами. Наукового пояснення походження
назви немає. За народним переказом, поселення було засноване
в урочищі Хмільник, що лежало на невеликому о-ві між двома ру¬
кавами Півд. Бугу. О-ів був вкритий лозами, калиною та ін. рос¬
линами, по яких вився дикий хміль.

Хмільчик — див. Хмелівка.

Хоба-Тепе — центральна частина Берегового хр. у Кримських
горах. Являє собою жерло давнього згаслого вулкана. Назва з тат.
* СНоЬа-іере, де Хоба — «печера», тепе «вершина».

Ходорів (кол. Ходоростав, Ходорів-Став) — м. Жидачівського
р-ну Львівської обл. Розташоване на р. Луг, п. пр. Дністра. Пер¬
ша згадка про X. відноситься до 1394. Назва міста походить від
власного імені Ходор (Хведір) [Никон., КТС, 454\. Утворена за
допомогою суф. приналежності -ів. Очевидно, його засновником
був один з нащадків галицьких бояр. Стара назва Ходорів-Став,
або Ходоростав, походить від того, що поселення спочатку було
розташоване на о-ві, утвореному ставом і одним з рукавів р. Луг,
на якому в XV ст. було збудовано замок з укріпленням, відділе¬
ний від села глибоким ровом.

Холми — смт. Корюківського р-ну Чернігівської обл. Розта¬
шоване на р. Убідь, п. пр. Десни. Засноване в XVI ст. Назва від
холм (горб), вказує на погорбовану місцевість, серед якої лежить
с-ще. Роль словотворчого засобу виконує флексія -и. Пор. поль¬
ське м. Хелм у тому ж значенні.

374

Холодний яр — розташований на Черкащині. Пов’язаний з ба¬
гатьма історичними подіями: повз Х.я. проходив Чорний шлях
(див.). Виникнення назви відносять до XIII ст. Її пов’язують з
іменем селянки Маланки Холод, яка в роки нашестя татаро-
монголів рятувалася тут з дітьми. Згодом до неї приєдналися й
інші втікачі. Так виникло невелике поселення, яке довгий час
називалося Холодне. За народним переказом, що дійшов до на¬
шого часу, від найменування поселення походить назва Холод¬
ний яр. Він оспіваний Т.Г.Шевченком в його творах — «Гайда¬
маки», «Холодний яр» та ін.

Хомора (Хомурь, Хомара, Хоморь) — р., л. пр. Случі (бас. Го¬
рині). Вперше згадується 1234. Походження назви не з’ясовано.
Її відносять до іраноскіф. етимології [Соб.], вичленовуючи у хо-
мор- мор-, прирівнюючи до компонента мор-ава, що етимологі¬
зується як «болото». Компонент хо- пов’язують з молд. хомар
«глинозем» [Див. Пура, НРГ, 19—20].

Хомутець — рр.: 1) п. пр. Хоролу (бас. Псла). Назва від кон¬
фігурації русла: вона багата на меандри (закрути), подібні до хо¬
мута. Від цього місцевого терміна та суф. -ець і утворилася назва.
Це найменування перейняло с. Хомутець Миргородського р-ну
Полтавської обл., розташоване на однойменній річці. С. X. відо¬
ме цікавою пам’яткою паркової культури — Хомутецьким парком,
закладеним у XIX ст. Імовірно, звідси й інші однойменні гідро¬
німи; 2) п. пр. Берези (бас. Десни); 3) п. пр. Сів. Дінця (бас. До¬
ну); Хомутка — р., л. пр. Півд. Бугу, утворена від тієї ж основи
суф. -ка; Хомутня — р., л. пр. Кобильної (бас. Півд. Бугу), суф.
утворення на -ня.

Хомутівський степ (Табунний степ, Хомутівська толока) — від¬
діл Українського державного степового заповідника НАН Укра¬
їни в Донецькій обл. Цілинний різнотравно-ковильний степ на
Приазовських чорноземах. Розташований за 23 км. на пн. від
м. Новоазовська. Заснований 1926. Назва походить від с. Хому¬
ти, розташованого неподалік від заповідника. Утворена від ос¬
нови хомут- за допомогою суф. -івськ(ий). У минулому населен¬
ня цього села займалося виготовленням хомутів, звідси й похо¬
дить його назва (від прізвиська жителів). Табунним степом запо¬
відник називають тому, що тут колись донські козаки випасали
табуни коней.

Хоревиця (літоп. Хоревица) — гора на території м. Києва (точ¬
ніше горб). Уперше згадується літописцем Нестором в його опо¬
віданні про виникнення Києва, де він пише «...а третьему Хо-
рив...» [ПСРЛ, 1, Лавр. літ.,\Р]. Назва від основи Хорив- // Хорев-
на -иця [ЕСЛН, 169-170]. \

Хоробра — рр.: 1) п. пр. Росі (бас. Дніпра); 2) пр. Сейму (бас.
Десни). Походження назви лишається до кінця не з’ясованим.
Існує кілька тлумачень, найвірогіднішим з яких є творення її від
гідрооснови хоробор із можливим значенням «чиста мочежина»
[Желєзняк, Рось, 62—64\. Зміну другого компонента -бор на -бра
(Хоробор/Хоробра) пояснюють випадінням останнього о через
наявність трьох о підряд у чотирискладовому слові, що неприй¬
нятне для укр. мови. Гідронім Хоробра в живому вжитку іденти¬
фікується з прикм. хоробра [Там же, 64; Желєзняк, ЕС, 21—22].

Хорол — 1) (Хороль) р., п. пр. Псла (бас. Дніпра). Вперше зга¬
дується в літописах під 1096. Походження назви остаточно не
з’ясовано. Ряд запропонованих етимологій непереконливі. Одні
дослідники назву виводять з Іран. Ни «хороший» [Соб.]. Інші в
основі гідроніма вбачають і.-є. *Наг «текти» [Топ., Труб., 228].
Найбільш вірогідно, що гідронім походить зі слов. хрьль у зна¬
ченні «швидкий» [Фасм., 4, 265; ЕСЛН, 171]; 2) м., рц. Полтав¬
ської обл. Уперше згадується в духівниці Володимира Мономаха
під 1083. Лежить на автошляху Полтава — Лубни. Назва від од¬
нойменної річки, неподалік від якої розташоване.

Хорошеве — смт., підпорядковане Харківській міськраді. Роз¬
ташоване на р. Уда (бас. Сів. Дінця). Виникло на місці Хороше-
вого Городища, яке згадується під 1571. Звідси назва. Про похо¬
дження найменування Городища достовірних відомостей немає.

Хортиця (д.-р. ХорьтицА, Хортичев остров, Ортинське, пізні¬
ше — Велика Хортиця) — найбільший о. на Дніпрі в Запорізькій
обл., що міститься перед гирлом р. Хортиця. Перша літературна
згадка у візантійців у X ст. під назвою острів св. Георгія, пара¬
лельно острів св. Григорія. Руський літописець під ПОЗ розпові¬
дає, що великий князь Святослав Ізяславович під час походу на
половців «...приидоша ниже порог, сташа в протоце и в Хорти-
чем остров...» У руських записах о. згадується ще під назвою Ор¬
тинське. Існує кілька гіпотез щодо походження найменування о-
ва. Одні назву виводять від гр. хортос «поляна, луки, пасовись¬
ко», інші творять її від хорт-вид собак, пов’язуючи з леген¬

дою про хортів, яких нібито брали з собою ті, що пливли поро¬
гами Дніпра. За М.Фасмером, назва о-ва походить від тюрк.
*огіа, *оП «таке, що знаходиться в середині чогось». Назва о-ва
Ортинське, що зустрічається в руських джерелах, і є видозміне¬
ним тюрк. *огіа. Назва Велика Хортиця з’явилась пізніше на від¬
міну від назви о-ва Мала Хортиця, що підносився на пн. від
Хортиці, де був поріг Вільний, затоплений нині водами вдсх.
Звідси ж назва рр.: Хортиця — п. пр. Дніпра; Верхня Хортиця, що
впадає в праве русло Дніпра — Річище, проти пд.-зх. окраїни о-

376

ва, і Нижня Хортиця — проти пд. окраїни о-ва. Топонім Хорти¬
ця трансформувався з орта, орт (Ортиця ) під впливом легенди,
пов’язаної з хортами.

Хотин (кол. Хотінь, Хутінь, Хотень, Хотина) — м., рц. Черні¬
вецької обл. Розташоване на правому високому, стрімкому бер.
Дністра. Відоме з X ст. У X—XI ст. входило до Київської Русі; в
XII ст. — до Галицького князівства. Походження назви остаточ¬
но не з’ясоване. Гадають, що вона походить від дієсл. хотіти в
означенні «бажане» (Ю.О.Карпенко). Існує також думка, що X.
заснував у І ст. н. е. дак. цар Котизон (Хотизон), від імені яко¬
го й пішла назва міста. Інші дослідники вважають, що ойконім
походить від імені Хотінь ( Хотим ), *Хота, повне ім’я якого,
очевидно, Хотимірь (Хотимирь ). Таке тлумачення найбільш ві¬
рогідне [Соб., 240\.' Отже, Хотин < *Хота < *Хотамирь. Звідси ж
Хотинська височина — в Прикарпатті в межах Чернівецької обл.,
між Дністром і Прутом, на зх. від м. Хотина.

Храбусна (Хробусна, Харабушна) — р., п. пр. Путили (бас. Ду¬
наю). Як вказує Б.Ф.Лящук, назва походить від слова храбуст,
що в місцевій говірці означає «бур’ян». Дослівно: «Річка з бере¬
гами, порослими бур’яном».

Христинівка (кол. Хрестигород) — м., рц. Черкаської обл. Роз¬
ташоване на вододілі рр. Уманка, Канелка, Удич, Кублич і Гір¬
ський Тікич (бас. Півд. Бугу). Час заснування невідомий. У дру¬
гій половині XVI ст. тут уже існувало поселення під назвою
Хрестигород, яке вперше згадується під 1574. У першій полови¬
ні XVII ст. було зруйноване кримськими татарами, згодом від¬
роджене під назвою Христинівка [АЮЗР, 7, 2, 395]. Під цією
назвою поселення вперше згадується 1654. Походження назви не
встановлено. Існує кілька тлумачень, з них найбільш вірогідне
те, яке назву виводить від перехрестя двох великих шляхів: чу¬
мацького — з Київщини і торгового — від Дніпра на Поділля, на
місці якого виникло поселення.

Хуст (місц. варіант Густ) — м., рц. Закарпатської обл. Розта¬
шоване при злитті рр. Ріка і Тиса біля Червоної Скелі. Науково¬
го пояснення про походження назви міста немає. За народним
переказом, засноване воєводою Хустом. Як укріплений н. п. іс¬
нував в X—XI ст. 1191 збудовано фортецю. 1242 зруйноване та¬
тарами. Звідси ж Хустець — р., п. пр. Тиси (бас. Дунаю). Назва
від м. Хуст, який лежить в гирлі річки, утворена за допомогою
демінутивного суф. -ець.

ц

Царега — р., впадає в Тилігульський лим. Чорного моря. Наз¬
ва, імовірно, від молд. царз «довга», га — формант. Вона й справ¬
ді довга в порівнянні з іншими річками цього бас.

Цареградське гирло — стара назва зх., нині єдиної протоки,
що сполучає Дністровський лим. з Чорним морем. Сх. протока,
яка з XIX ст. не існує, була відома як Очаківське гирло. Назва,
очевидно, давня і виникла тоді, коли шлях з Дністра ішов у
Константинополь, який називався Цареградом [Карп., ПДГ, 39].

Царилунга (Царелунга, Царалунга, Церилунга, Сара-Лунга —
СГУ, 596—597) — р., п. пр. Дністра. Етимологізується з молд. ца¬
рз лунгз «довга територія», «довга земля». На укр. ґрунті звук з
набув, значення и [Карп., ТБ, 199, Труб., ПУ, 77].

Цата — р., п. пр. Снову (бас. Десни). Назва з д.-іран. саі,
осет. сад «колодязь» [Труб., ПУ, 267; ГУ, 33] в означенні: «річка»
{див. Білий Колодязь).

Цвіля (Цвиля, Цвилька, Цвіль, Гать, Цвілія — СГУ, 596—597)
— р., п. пр. Случі (бас. Горині). Припускається можливість по¬
ходження гідроніма від діал. балт. кітоІ-/кітаІ-, спорідненого зі
слов. сьтеїь, звідки укр. джміль [Труб., ПУ, 101]. Пояснення ва¬
ріанта Гать див. Гатка.

Цвіткове — смт. Городнянського р-ну Черкаської обл. Розта¬
шоване на розгалуженні залізниць Сміла — Шпола — Городище.
Походження назви відантропонімічне, проте суперечливе. За од¬
ними відомостями, побудована тут у 1876 році зал. ст. названа
від прізвища поміщика Цвіткова; за іншими — учасника будів¬
ництва залізниці топографа Цвіткова.

Цвітоха — р., п. пр. Горині (бас. Прип’яті). Назва — дериват
на -ох(а) від цвіт «водяні зарості, що густо вкривають водойми¬
ще», «ряска». Пор.: «Обильное развитие водорослей, окрашива-
ющих воду в зеленьїй цвет» [Машт., 111; Пура, НРГ, 23].

Цепина — 1) найвища верш., розташована на горбастій смузі
передгір’я, що прилягає до Українських Карпат, між рр. Прут і
Серет, західніше м. Чернівці. Державний заказник. Гора вкрита
буковим лісом природного походження. Назва від літоп. м., зга¬
дуваного 1395 як Цепин, яке було назване іменем Цепа за
допомогою присв. суф. -ин. У найменуванні верш, флексія -а слу¬
жить словотворчим засобом; 2) р., л. пр. Коров’ї (бас. Пруту), бе¬
ре початок біля г. Цепина, від якої й перейняла назву.

Цибулів — смт. Монастирищенського р-ну Черкаської обл.
Перша згадка відноситься до XVI ст. Розташоване на р. Цибулів-

378

ка, яка неподалік впадає в Гірський Тікич (бас. Півд. Бугу). Річ¬
ка бере початок кількома струмками в урочищі Цибулівські поля,
що в межах с-ща збігаються в одне русло. Назва урочища від
*сіЬіпІік «болотиста місцевість, де багато комарів» [Желєзняк,
55— 60[. Від найменування урочища, через гідронім, назва ойко-
німа. Звідси ж назва Цибульник — рр.: 1) п. пр. Дніпра; 2) пр. Ін¬
гульця {бас. Дніпра).

Циганка — р., л. пр. Псла (бас. Дніпра). Назва походить від
етнофороніма циган [Стрижак, Г, 77].

Цюрупинськ (з 1784 по 1802 — Дніпровськ, до 1928 — Олеш-
ки) — м., рц. Херсонської обл. Розташоване в пониззі Дніпра.
Звідси ж первинна назва. Виникло в 1784 на місці руського лі-
топ. м. Олешье, відомого з 1084 [Нероз.]. Звідси кол. назва Олеш-
ки. Суч. назва з 1928, пов’язана з іменем одного з керівників кол.
Радянської держави О.Д.Цюрупи.

Ч

9 9

Чамни-Бурун — верш. Кримських гір. Розташована на пн. сх.
масиву Бабуган-Яйла. Назва з тюрк. *сат «сосна», *Ьигип — «го¬
ра». Дослівно: «Гора, вкрита соснами». Верш, дійсно поросла
соснами. Цікаво, що неподалік від верш, є скеля під назвою
«Скеля трьох сосен».

Чапаєве — смт. Кегичівського р-ну Харківської обл. Розташо¬
ване на автошляху Кегичівка — Харків. Виникло в другій поло¬
вині XIX ст. на землях, приналежних царській династії. З 1899
дворище Циглерівського цукрозаводу. У 1925 смт. одержало наз¬
ву вЦ прізвища радянського комдива В. І. Чапаєва.

Чаплина — р., л. пр. Самари (бас. Дніпра). Назва від чапля
(Агдеа) — рід птахів родини чаплевих. Ще донедавна на деревах
і в заростях поблизу ріки водилися ці птахи. Утворена за
допомогою суф. -ин(а).

Чаплине — смт. Василівського р-ну Дніпропетровської обл.
Засноване під час побудови Катерининської залізниці (1881—
1884). Назву одержало від х. Чаплине (нині с. Хуторо-Чаплине),
розташованого в верхів’ї р. Чаплина, від якої перейняло найме¬
нування. Флексія -е служить словотворчим засобом.

Чаплинка — 1) смт., рц. Херсонської обл. Розташоване на пе¬
рехресті автомагістралі Нова Каховка — Сімферополь і Асканія
Нова — Каланчак. Засноване 1794 на Чумацькому шляху зісла¬
ними селянами-кріпаками з с. Турбаї, нині Глобинського р-ну
Полтавської обл., за участь у повстанні 1789—1793. Назва від

379

найменування Великий Чапельський під (див.), неподалік від яко¬
го розташоване.

Чаплі — смт., підпорядковане Індустріальній райраді м. Дніп¬
ропетровська. Назва пов’язана з поширенням у минулому чапель
(див. Чаплина). Подано у формі множини.

Чаповичі — смт. Малинського р-ну Житомирської обл. Роз¬
ташоване на лівому бер. р. Ірша (бас. Дніпра). Вперше згадуєть¬
ся 1519 як село Овруцького замку. Назву виводять від прізвища
Чапович.

Часів-Яр — м., підпорядковане Артемівській міськраді До¬
нецької обл. Розташоване біля перетину кан. Сів. Донець — Дон¬
бас залізницею Краматорськ — Артемівськ. Засноване в 80-х ро¬
ках XIX ст. у зв’язку з розробкою покладів вогнетривких глин і
будівництвом зал. ст. неподалік від урочища Часового Яру, від
якого й дістало назву. Згодом найменування станції поширилось
спочатку на пристанційне поселення, а згодом на місто, що з
нього виросло. Часів — за приналежність землі поміщику Часу,
утворено за допомогою суф. приналежності -ів. Географічний
термін яр запозичено з тюрк, джар — «урочище, круча». Складна
назва набула ім. форми (відмінюється як одне слово: Часів-Яру).

Чатирдаг — 1) верш. Кримських гір; 2) масив у Кримських го¬
рах. Назва походить від тюрк, (з перс.) *саііг — «намет», «гора».
Справді, якщо дивитись на верш, із зх., то вона нагадує гігант¬
ський намет. Старод. греки називали її Трапезус «їдальня».

Чевельча — р., п. пр. Оржиці (бас. Дніпра). Назва від тюрк.
*сеоеІ, *сеооаі «рухливий, жвавий». Оформлена тюрк, прикм.
суф. -2а. Дослівно: «Швидкоплинна річка».

Чемерівці — смт., рц. Хмельницької обл. Розташоване на
р. Жванчик, л. пр. Дністра. Час заснування невідомий. Вперше
згадується в документах 1565. Достовірних даних про походжен¬
ня назви немає. Існує кілька гіпотез. За однією з них, назву ви¬
водять від чемериця (Уегаї-тт Ь.) — рід трав’янистої рослини з
родини лілійних. Вид чемериці лобеля (У.СоЬеІіапит ВегсЬ) се¬
литься на вогких, злегка заболочених луках. О.І.Соболевський
корінь чемер- виводив із кітіг (кіттіг), що, на його думку, свід¬
чить про життя в цьому р-ні в минулому кімерійців (див. Жме¬
ринка) [Соб., РСЕ, 165]. Утворена за допомогою суф. -івці.

Червен (Червень) — літоп. м. у Галицькій землі. Місцеполо¬
ження невідоме. Перша літоп. згадка під 981. Назва Ч. — за фор¬
мою короткий прикм. від д.-р. чрьвении, чьрвеньш, червень/,
праслов. *сьго(і)іеп(іь) — чрьвлєнг «червоний» [Невроз., 185; ССМ,
2, 549]. Від назви міста Ч., гадають, назва Червона Русь — д.-р.
історико-географічна область, до якої входили сх. Галичина, Во-

380

линь і Поділля («Пов. врем. літ», 981). Від назви Ч.Р. — червен-
ські городи (Там же, 1018, 1031).

Червоне — смт.: 1) Андрушівського р-ну Житомирської обл.
Розташоване на пд. сх. області, на р. Пустоха, пр. Тетерева (бас.
Дніпра). Виникло у 1737. Назва від червоне в означенні «краси¬
ве»; 2) (кол. Єсмань, Лужки) Глухівського р-ну Сумської обл.
Засноване у 1615. Розташоване на лучній долині р. Єсмань,

п. пр. Клевені (бас. Десни). Звідси колишні назви. Суч. назва —
символ революції.

Червоний Донець — смт. Балаклійського р-ну Харківської обл.
Виникло 1956 у зв’язку з розробкою Шебелинського родовища
газу. Донець — від розташування на р. Сів. Донець. Червоний —
символ революції.

Червоний Маяк (кол. Григоріє-Бізюків монастир) — смт. Бе-
риславського р-ну Херсонської обл. 1783 на місці суч. Ч.М. біля
Пропасної б. було засновано Сафронівську пустинь, де жили чен¬
ці у видовбаних дніпрових кручах. Згодом сюди було переведено
Бізюків монастир, який тут дістав назву Григоріє-Бізюків. Навко¬
ло монастиря виникло поселення. У 1920 на кол. монастирських
землях було організовано радгосп, який в 1924 разом із с-щем бу¬
ло перейменовано на Червоний Маяк — символ нового життя.

Червоний Оскіл (до 1919 — Цареборисів) — с. Ізюмського р-ну
Харківської обл. Розташоване у долині р. Оскіл та її пр. Бахтино-
го. За наказом Бориса Годунова, 1600 на високому правому бер.

р. Оскіл (бас. Дону) було закладено м.-фортецю Цареборисів, що
входило до системи оборони кордону Російської держави. Під час
селянського руху під проводом Степана Разіна, в другій половині
XVII ст., фортеця була одним з опорних пунктів повсталих. Після
придушення повстання царські сатрапи тут закатували матір Сте¬
пана Разіна Матрону Говоруху. У зв’язку з епідемією чуми місто
1719 було спалене, а жителі, які залишилися живими, поселилися
на берегах р. Бахтин, п. пр. Осколу (бас. Сів. Дінця). Від р. Оскіл
поселення й перейняло свою назву. Прикм. частина топоніма
символізує революційність села.

Червоногвардійське (до 1953 — Криничанський, до 1965 —
Красногвардійськ) — смт., підпорядковане Кіровській міськраді
Луганської обл. Розташоване за 13 км від Кіровська. Засноване
с-ще в 1948 у зв’язку з будівництвом шахти «Криничанська-Пів-
денна», звідки кол. назва. Суч. назва — від словосполучення Чер¬
вона гвардія — так називалися в перший період Радянської дер¬
жави збройні сили, що складалися з добровольців. Утворена за
допомогою суф. -ськ.

381

Червоноград (кол. Кристопіль) — м. обласного підпорядкуван¬
ня Львівської обл. Розташоване при впадінні рр. Солокія і Рата
в Зах. Буг. Засноване 1692 на місці с. Новий Двір, згодом пере¬
йшло у власність магната Потоцького. Стара назва пов’язана з
іменем його дружини Кристини. Суч. назву, дану 1951, пов’язу¬
ють з історико-географічним р-ном старод. Русі — Червона Русь.
Град — ст.-слов. слово город, яке в наш час використовується як
словотвірний засіб.

Червоноіригорівка (кол. Чернишівка) — смт. Нікопольського р-ну
Дніпропетровської обл. Розташоване на правому бер. Каховського
вдсх., на залізниці Запоріжжя — Нікополь. Виникло в кінці 70-х ро¬
ків XVIII ст. Стара назва від прізвища землевласника Чернишева ; но¬
ва — від імені землевласника Краснова Григорія та прикм. червоний
на означення революційності. Суф. утворення на -івк(а).

Червонозаводське — м. Лохвицького р-ну Полтавської обл. Роз¬
ташоване на залізниці Ромни — Піски. Засноване 1928 у зв’язку з
будівництвом цукрового заводу. Назва від словосполучення черво¬
ний завод, в якому підкреслено революційний символ промисло¬
вого міста. До розряду міст віднесено в 1977. Утворення на -ськ(е).

Червонопартизанськ — м. Свердловського р-ну Луганської
обл. Розташоване на вододілі рік Велика Кам’янка, Кундрюча та
Бургуста, в Провальському степу. Засноване в зв’язку з будів¬
ництвом вугільних шахт « Червоний партизан », «Провалля» та ін.
У 1956 в результаті об’єднання н. п. Вознесенівка, Новомикола-
ївка, зал. ст. Красна Могила і нового житлового масиву шахти
«Червоний партизан» було створено смт. Червонопартизанськ,
назване від словосполучення червоні партизани. У листопаді 1960
віднесено до рангу міст. Утворена назва за допомогою суф. -ськ.

Черемош (місцеві назви — Черемуш, Черемош, Чиримуш, Че¬
ремша, Черемшев) — р., п. пр. Пруту (бас. Дунаю). Назва дуже дав¬
ня, відома з III ст., не зовсім розгадана. Вважають, що це слов. ут¬
ворення від найменування дерева черемхи (Рабш МІН.), з родини
розоцвітних, здавна поширеного на бер. ріки (Г.Веігащц Б.Ф.Ля-
щук, Ю.О.Карпенко). Звідси також назви рр. Чорний Черемош —
л. пр. Черемошу (бас. Дунаю) і Білий Черемош — витік Черемошу.
Перший компонент кожної з цих назв виводять від кольору води.
Аналогічне походження назви Черемошна — рр.: 1) п. пр. Корми-
ну (бас. Дніпра); 2) п. пр. Півд. Бугу; 3) п. пр. Тетерева (бас. Дніп¬
ра). Назва утворена за допомогою суф. -н- від основи черемош-.

Черкаси — м., обл. і рц. Розташоване на правому бер. Дніпра.
Час заснування, як і походження назви, точно не встановлено.
Перша письмова згадка відноситься до 1394, тобто до часів, ко¬
ли воно входило до складу Київського князівства, підвладного на

382

той час Литві. Проте документально засвідчено, що в 1394 Чер¬
каси були вже значним укріпленим містом. Цілком імовірно, що
вони виникли значно раніше. Щодо часу виникнення міста і йо¬
го назви існує кілька гіпотез. Одні вчені гадають, що Ч. виник¬
ли в XI ст. у період князювання Мстислава Хороброго, удільно¬
го князя із Тмутаракані. Інші дослідники заснування міста від¬
носять до часів правління лит. князя Вітовта (1392—1430), який
створив тут укріплення проти татар. Ще інші відносять цю по¬
дію до 1282. Курський князь Олег покликав 1282 черкесів (косо-
гів) з Пн. Кавказу (Бештау), а пізніше за пограбунки і розбої, які
вони чинили, вигнав їх геть. Черкеси пішли на пд. і нібито по¬
будували біля Дніпра Черкеський (Черкаський) острог [Кок.].
Рік заснування Ч. прийнято вважати 1284, що підтверджується
археологічними дослідженнями. Тут, очевидно, всіх прийшлих
черкесів почали звати відомим на той час у Київській Русі тер¬
міном черкаси, етимологію якого виводять від перс. (Іран.) ісзк-
егіказз — «воїн, войовничі люди» [Ган., 756]. Назву міста, треба
думати, дали жителі сусідніх поселень Київської Русі на означен¬
ня «місце, де живуть черкаси». Пор. Печеніги на Харківщині, Уг¬
ри у Львівській обл., Литвини на Полтавщині, Дуліби у Львівсь¬
кій, Рівненській, Волинській обл. тощо. Цю версію виникнення
поселення, як і самої назви Черкаси, подає і УРЕ [УРЕ І, 16, Щ.

Черкаське — смт. Слов’янського р-ну Донецької обл. Розта¬
шоване на лівому бер. р. Сухий Торець (бас. Сів. Дінця) за 12 км
від райцентру. Засноване в кінці XVIII ст. переселенцями з Пра¬
вобережної України, головним чином з-під Черкас, які й дали
назву слободі.

Черлена — р., л. пр. Пруту (бас. Дунаю). Назва від арх. діал.
прикм. черлен, черлений — «червоний». Найменування за харак¬
терний з червонуватим відтінком колір води, який утворюється
внаслідок розчину гірських порід [Карп., ТБ, 202\.

Чернеча, гора — див. Тарасова гора.

Чернівці — м., обл. і рц. Розташоване на берегах Пруту (бас.
Дунаю), поблизу Карпатських гір. За археологічними даними,
місто виникло в XII ст. навколо фортеці, збудованої князем
Ярославом Осмомислом для захисту Галицького князівства від
половців. У долині лівого бер. Пруту до цього часу збереглися
руїни фортеці. Проте вперше згадується в грамоті молд. госпо¬
даря О.Доброго від 8 жовтня 1407 [САТД, 344\. Походження
назви точно не встановлено. Одні вчені припускають, що вона
виникла від ст.-слов. черн «чорний» (Чорноград), вважаючи, що
цю назву Ч. дістали за споруди із землі і дуба, які були чорні на
вигляд. Висловлюється здогад, що назва могла утворитися від

383

прізвища Чорний. У 1462 у документах згадується боярин Дума
Негру, або Дума Чорний [Карп., ТЦР]. Заслуговує на увагу гі¬
потеза, за якою назва Ч. походить від Чернівці — вихідці з м.
Черна (Черн-ов-а), згадуваного в літописі як одне з міст, що іс¬
нувало на бер. Дністровського лим. Жителі Черна (Чернівці)
покинули насиджене місце і спорудили оселі на високому бер.
Пруту. За прізвиськом Чернівці і поселення назвали Чернівцями
[Стрижак, ЕЕ, 83]. Назва утворилася від чернь + двоелементний
суф. -ов-ці.

Чернігів — м., обл. і рц. Розташоване на правому бер. Десни
(бас. Дніпра) при впадінні в неї р. Стрижень. Час заснування не¬
відомий. Вчені висловлюють припущення, що місто бере свій
початок у скіф, періоді в VII — рубіж III—II ст. до н. е., коли в
бас. Десни жили старод. місцеві племена. Греки їх прозвали «ме-
ланхленами», що означає «чорні плащі». Ч. вперше згадується в
угоді князя Олега з греками, за якою вони мали давати «уклади»
— певні суми грошей на «руськи городьі... тоже на Чернигов».
Однак цілком імовірно, що Чернігів існував задовго до того, як
став феодальним центром. У IX ст. був центром сх.-слов. племе¬
ні сіверів. Щодо походження назви є різні припущення. Одні
дослідники пов’язують її з Чорним лісом, який ріс колись на то¬
му місці, де тепер стоїть Ч., що малопереконливо; інші — з іме¬
нем легендарного сіверського князя Черного, який відважно бо¬
ровся проти хозар. До наших часів у Ч. збереглася «Чорна Мо¬
гила», в якій ніби поховано князя. Проте, як показали розкоп¬
ки, вона з’явилась значно пізніше, ніж було засновано місто. От¬
же, і топонім існував задовго до того. Тлумачення Ю.С.Виног-
радського про походження назви від легендарної княгині Чорни
(Цорни) суперечить лінгвістичному аналізу, не кажучи вже про
його повну необґрунтованість з історичної точки зору. Вважа¬
ють, що назва Ч. могла виникнути від антропоніма Черниг або
Чєрніг (від кореня чорний) за допомогою суф. приналежності -ів
(О.С.Стрижак). Можна припустити походження назваи від рос¬
лини черниця (варіанти чернівка, черніга — Уассіпіиш шуїтіїїиз).
Від черніга, через найменування урочища Чернігове [Ян., ЛУ].

Чернігівка — смт., рц. Запорізької обл. Засноване 1783. Роз¬
ташоване на р. Токмак (назва верхньої течії р. Молочна, бас.
Азовського моря) та її пр. Сисикулака. Назву поселенню дали
переселенці з Чернігівської губ. Вона утворилася за допомогою
суф. -к(а) від Чернігів.

Черхава — р., л. пр. Бистриці (бас. Дністра). О.М.Трубачов
виводить назву від дослов. *кігзаоа, кігзоа, кігзиз «чорна». Дослів¬
но: «Чорна річка».

384

Чечельник — смт., рц. Вінницької обл. Розташоване на р. Сав-
ранка, п. пр. Півд. Бугу. Виникнення Ч. відноситься до XVII ст.
Назву виводять від прізвища землевласника Чечелі, утворена за
допомогою суф. -ник.

Чигирин — м., рц. Черкаської обл. Розташоване на р. Тясмин
(бас. Дніпра). Час заснування невідомий. Вперше згадується в
грамоті польського короля Сигізмунда III від 1589. За цією гра¬
мотою, в Чигирині була збудована фортеця, яка служила важли¬
вим опорним пунктом шляхетської Польщі на Київщині. Гада¬
ють, що тут існувало поселення Київської Русі, зруйноване мон-
голо-татарами. Нове поселення, яке згодом виникло, було наз¬
ване від укр. слова, чагарник — Чигирин [Гурж., 1965, № 7]. «Чи¬
гирин — місце вкрите чагарниками». Найбільш імовірно, назва
відантропонімічного походження і пов’язана з тат. іменем Чигир.
У пам’ятках тих часів згадується Чигир-Батир. На користь цього
припущення служить і присв. суф. -ин.

Чинадієве (кол. Сольва Сент-Міклош) — смт. Мукачівського
р-ну Закарпатської обл. Розташоване в долині р. Латориця (бас.
Дунаю). Вперше в письмових джерелах згадується 1214 під наз¬
вою Сольва Сент-Міклош, яка походила від поміщицького дво¬
ру, названого іменем св. Миколи. Здавна існувала паралельна
руська назва — Чинадієве. Походження її точно не встановлено.
Існує народний переказ, за яким назва походить від словосполу¬
чення « чинити дії», тобто суд, розправу, яку на цьому місці чи¬
нили пани [ІМСУ, Зкп, 421]. Вірогідніше, що назва відантропо-
німічного походження.

Чингул (Ченгюл) — р., п. пр. Молочної (бас. оз. Молочно¬
го). Назву виводять з тюрк, (ногай.) сипцуі «неширока ковбаня»

[ГУ, 169\.,

Чичиклія (Чигаклея, Чечеклія) — р., п. пр. Півд. Бугу. Назву
виводять від полов, сісек, сісак «квітка, квітчаста» (Фен., 47; ГУ,
172). Утворена за допомогою тюрк, форманта -у.

Чкаловське — смт. Чугуївського р-ну Харківської обл. Розта¬
шоване на залізниці Чугуїв — Куп’янськ. Назва на честь радян¬
ського льотчика В.П.Чкалова. Засноване у 1929.

Чокрацьке — оз. на Азовському узбережжі Кримського п-ова.
Назва слов. утворення від тюрк. *сокгак, сакгак «джерело», в оз¬
наченні «джерельне» (багате джерелами). Утворилося за
допомогою слов. суф. -цьк(е). Звідси й назва джерела мінераль¬
ної води на сх. Кримського п-ова.

Чонгар — п-ів на пд. України, омивається водами зат. Сиваш.
Назва від тюрк. *супкага — найменування одного з тюрк, родів,
що кочував у цих місцях.

25 - 83110

385

Чорна — гг.: 1) одна з найбільших верш. Кримських гір. Роз¬
ташована на Головному Кримському пасмі, на зх. від м. Алуш-
ти. Схили Ч. вкриті переважно дубовим лісом, який надає їй
темного вигляду. Звідси й назва; 2) одна з найбільших верш. Ук¬
раїнських Карпат. Розташована в Чорногорах, на пн. зх. від Го¬
верли. Схили Ч. вкриті переважно буком, а вище дубом, які
створюють темний вигляд гори в порівнянні з горами навколиш¬
німи. Деякі дослідники гадають, що назва Ч. поширилась на
Чорногорії; рр.: 3) л. пр. Альми (Кримський п-ів). Вона ж Казик-
ли-Озен. Свій початок бере неподалік від г. Чорної, від якої й
одержала назву. Назва Казикли-Озен походить від тюрк. *казік
— «кілок», *-Іу — закінчення + *огеп — «річка». Дослівно: «Річ¬
ка, береги якої укріплені плотом»; 4) на Кримському п-ові, впа¬
дає в бухту Північну Чорного моря. Долина Ч. в пригирловій
частині заболочена, тому вона від зважених в ній частинок ґрун¬
ту і торфу темна, червонувато-чорного кольору. Звідси ж 5) л. пр.
Дніпра у Херсонській обл.; 6) л. пр. Свічі (бас. Дністра); 7) п. пр.
Стиру (бас. Прип’яті); 8) п. пр. Дніпра у м. Смілі Черкаської
обл.; 9) пр. Вілії (бас. Горині); 10) п. пр. Чорного Черемошу (бас.
Пруту). Річки збирають болотні води чи мають темний колір во¬
ди через наявність значної кількості органічних речовин. Звідси
ж Чорна Ріка — утворюється злиттям Песьої Ріки й Дублянки,
впадає в оз. Озеро (Міжгірський р-н Закарпатської обл.) і Чорна
Вода — р.-кан., п. пр. Тиси (бас. Дунаю).

Чорна Клива — верш. Українських Карпат. Розташована в
Горганах. Назва від діал. клива «незаліснена гора (вершина)»
[Лящук, КП^ 765]. '

Чорна Ріка — див. Чорна.

Чорна Тиса — р., головний витік Тиси (бас. Дунаю). Про по¬
ходження назви див. Тиса.

Чорне море — море Атлантичного океану. Розташоване на пд.
України. Походження назви остаточно не встановлено. Існує ряд
етимологій, підсумованих М.Фасмером. Давня Іран, назва Ч. м. —
Ахшаєна «темне, чорне» від авест. ахзаепа «темний, чорний» (на
відкритих просторах у порівнянні з іншими південними морями).
Іран, племена жили в Північному Причорномор’ї ще в III тисячо¬
літті до н. е. За свідченням д.-гр. історика Страбона, Ч. м. назива¬
ли Понтос Аксейнос (перероблене з Іран.), що буквально означало
«Море Негостинне»: порівняно з Егейським воно холодне, бурхли¬
ве. У І ст. н. е. Ч. м. було відоме у греків під назвами Скіфське,
Північне, Темне, у римлян — Румське (тобто Римське, Візантійсь¬
ке). У VI ст. н. е., коли мореплавання завдяки технічному вдоско¬
наленню суден стало більш надійним і не таким небезпечним, гре-

386

ки почали називати Ч. м. Ропіоз Еихіпоз (Понт Евксінський) —
«Гостинне море», а також Мауге Таїазза «Чорне море». Тюрк, пле¬
менами назва Ч. м. була засвоєна у вигляді Кага сіепіг «Чорне мо¬
ре». У старод. Русі починаючи з XI ст. море називали Руським, зго¬
дом — Понт-ьським, Чорним. Турки, захопивши Причорномор’я,
називали його злим Чорним морем. Злим воно було для них не
тільки через сильні бурі, а й через шалений опір народів Причор¬
номор’я, які боролися проти тур.-тат. агресії. Ця назва, очевидно,
і закріпилася за морем. Араби у X ст. (Масуді, 947) називали
перекрученим гр. Понтос-Найтос. На століття раніше (847) Убн
Хард^цбека засвідчує його як море Крз — Чорне море.

Чорне озеро — 1) на зх. Волинської обл. (2 оз.). Одне з них,
що поблизу смт. Шацька, з’єднане кан. з сусіднім оз. Люцимир.
Пд. і пд.-сх. його бер. низькі, заболочені і заторфовані, вода з
темно-зеленим відтінком. Звідси й назва; 2) на пн. зх. Житомир¬
ської обл. Береги має заболочені, вода насичена зваженими час¬
тинками торфу, темна на вигляд, що й породило назву.

Чорний Діл — верш. Українських Карпат. Розташована на водо¬
ділі Черемошу і Сучави (бас. Дунаю) в Чернівецькій обл. Про по¬
ходження ім. частини складного топоніма див. Поділля. Чорний —
за схили гори, вкриті дубом і буком, що надає їм темного вигляду.

Чорний Острів (до середини XVI ст. — Чорний Городок) —
смт. Хмельницького р-ну Хмельницької обл. Розташоване у вер¬
хів’ї Півд. Бугу. Вперше згадується в документах XIV ст. під наз¬
вою Чорний Городок [Гульдман, 115]. Однак сліди земляних укріп¬
лень, які збереглися в його передмісті Вовча Гора, вказують на те,
що поселення тут існувало значно раніше. Походження суч. назви
точно не встановлено. За народними переказами, населення о-ва,
на якому лежала головна частина поселення — Городок, вимерло
від чуми. Люди, котрі зосталися живими, спалили місто, а самі пе¬
реселилися на рівнину, пд. від о-ва, який почали називати Чор¬
ним. Після того як поселення на о-ві відновилося, його називали
Чорноостровом, а згодом Чорним Островом. За іншою версією,
менш вірогідною, назва походить від темних дубових лісів, що ото¬
чували городок-фортецю, від чого він здавався похмурим, чорним.

Чорний Ташлик — р., л. пр. Синюхи (бас. Півд. Бугу). Назва
ім. частини гідроніма віт тюрк. *іаз «камінь», *-1ук — тюрк. суф.
Чорний — за колір кристалічних порід, що виходять у руслі.

Чорний Черемош — див. Черемош.

Чорний шлях — історичний шлях, яким ходили тат.-тур. орди
на Поділля і далі на Волинь, ним же гнали бранців на невільни¬
чий ринок. Обабіч шляху на десятки і сотні верст людолови за¬
лишали після себе згарища сіл і хуторів, невимовне горе і сльо-

25 *

387

зи. Як свідчать В.Радзієвський і В.Бурма, тридцять дев’ять вели¬
ких набігів на Поділля вчинили кримські орди по цьому шляху
від середини XV до кінця XVII ст. Звідси й назва Чорний шлях, в
розумінні «страшний». Згодом Чорним шляхом ходили козацькі
полки Хмельницького, він оспіваний в народних піснях і думах.

Чорнобиль — м., рц. Київської обл. Розташоване при впадін¬
ні р. Уж у Прип’ять (бас. Дніпра). Вперше згадується під 1193 як
літоп. м. Київської землі, в староукраїнських пам’ятках — під
1450 [ССМ, 2, 547\. Назву виводять від праслов. *сетоЬуІь —
один з видів полину (Аіїетізіа уцідагіз), утворилася як словоспо¬
лучення з двох елементів: *сеть — «чорний колір» [Срезн., З,
1562, Никон., КТС, 467\ та ім. *ЬуІь «трава» [Срезн., 1, 203]. Ін¬
ший вид цього полину — нехворощ. Аварія на Чорнобильській
АЕС (1986) принесла велике лихо багатьом людям і державі.

Чорногора (Чорногори, Гуцульські Альпи) — г., розташована в
пд.-сх. частині Карпат, у межах Закарпатської та Івано-Франків¬
ської обл., між Чорною Тисою, Білою Тисою і Чорним Черемо¬
шем. Разом з Горганами становить найвищу їх частину. Схили Ч.
вкриті темними виверженими породами, від чого гори здаються
чорними. Перша складова частина паралельної назви — від роз¬
ташування масиву на Гуцульщині. Слово Альпи походить від
кельт, аїр «високі гори». Оронім Г.А. — назва нова, штучна, да¬
на за аналогією до Альпи. Звідси ж похідна назва Чорногорський
масив — державний заповідник. Див. Українські Карпати.

Чорногузка — р., л. пр. Стиру (бас. Прип’яті). Назву виводять
від місцевої орнітофауни, що утворилася за допомогою суф. -к(а)
і компонента чорногуз (лелека білий — Сісопіа сісопіа — птах ро¬
ду лелека). Існує інша гіпотеза. На думку В.П.Шульгача, її слід
розглядати як результат зрощення словосполучення Чорна Гузка,
де гуз «вузька смужка землі» — апелятив для кількох гідронімів в
Білорусії і Росії (Псковщина, Смоленщина, Новгородщина), а
також в Україні — пот. Лихогуз (Івано-Франківськ), б. Нетригуз
(бас. Сів. Дінця) тощо [Шульг., ГБС, 23]. Означальну част. чор¬
но- зіставляють з відповідним компонентом варіанта Калногузка,
де укр. діал. кал «болото, грязь» [там же, 23]. Дослівно: «вузька
річка з болотяним руслом».

Чорноморда (кол. Люстдорф) — курортне с-ще на березі Чорно¬
го моря, за 20 км на пд. від м. Одеси. Згадується під 1830; Чорно¬
морське — 1) (кол. Шейхлар, Ак-Мечеть) смт., рц. АРК. Розташо¬
ване на бер. Тарханкутського п-ова. До категорії смт. віднесено у
1957; 2) оз. на зх. Кримського п-ова. Назви за розташування біля
Чорного моря. Назва утворена від словосполучення Чорне море за
допомогою суф. -к(а). Звідси ж назва Чорноморський біосферний

388

заповідник на пд. зх. Херсонської обл. Підпорядкований Інституту
зоології НАН України. Створений в 1927. Найбільший за площею
заповідник України. Охорона гніздування і перельотних птахів.

Чорнухи — смт., рц. Полтавської обл. Розташоване на пн. зх.
обл., на лівому бер. р. Многа, л. пр. Удаю (бас. Сули). Час виник¬
нення невідомий. Вважають, що воно засноване на початку XVII
ст. [Пад., 174 , 190\. Історичні джерела свідчать, що 1261 на місці
суч. Ч. був великий н. п. В Ч. і досі збереглися земляні вали-укріп-
лення, відомі під назвою Чорнухинське лісове городище. Однак
ім’я старод. поселення не збереглося. Походження назви остаточ¬
но не встановлено. В Ч. народився видатний український письмен¬
ник, філософ і педагог Г.С.Сковорода. Суч. назва, очевидно, — пе¬
реосмислення первинної під впливом поширення на Полтавщині
функції флексії множини, що виражає патронімічне значення —
надання імені поселення ім’я одного з предків (див. Решетники).

Чорнухине — смт. Перевальського р-ну Луганської обл. Розта¬
шоване у верхів’ї р. Чернушина, л. пр. Білої (бас. Сів. Дінця), на
розгалуженні залізниць, що йдуть з Дебальцевого на Сверд-
ловськ і на Іловайськ. Назва від антропоніма Чорнуха, утворена
суф. -ине. У цій місцевості до цього часу збереглося прізвище
Чорнуха. Вперше згадується під 1600.

Чортала (Черталах, Черталка, Чертолая, Велика Чортала) — р.,
п. пр. Півд. Бугу. Назва, імовірно, від терміна чертала, який, як
вказує В.А.Жучкевич, означає «довга сукувата колода для примітив¬
ного обробітку ґрунту» [Жучк., ОТ, <55]. Більш вірогідно — від тюрк.
*сиПак , *сагіак «щука» і форманта *-Іу. Пор. Чортомлик [ГУ, 173\.

Чортків — м., рц. Тернопільської обл. Розташоване на р. Се¬
рет, л. пр. Дністра. Засноване в 1522. Вперше згадується в доку¬
ментах 1522 як володіння польського магната Чортківського. По¬
ходження назви остаточно не встановлено. Її виводять від згада¬
ного прізвища [УРЕ 16, 221], що малоймовірно. По-перше, по¬
хідне від цього антропоніма мало б форму Чортківське або Чорт-
ківщина; по-друге, магнати часто творили титульні прізвища від
своїх маєтностей. Деякі дослідники назву Ч. виводять від урочи¬
ща Чортова долина. Існують й інші тлумачення.

Чортомлик — 1) р., п. пр. Дніпра. Одні вважають, що гідронім
походить від тюрк. *согіап, саНап «щука» [Попов, 168]. Інші —
від *сагіа-1ик — «щучий» [Стрижак, НР, 75]. Дослівно: «Річка, ба¬
гата щуками». Пор. р. Щучья в Росії, пр. Обі в її нижній течії;
2) о-в, який лежав в гирлі р. Базавлук, нині затоплений водами
Каховського вдсх.; 3) смт., підпорядковане Орджонікідзенській
міськраді Дніпропетровської обл. Розташоване на залізниці Кри¬
вий Ріг — Нікополь. До категорії смт. віднесено у 1957.

389

Чорторий (Чорторея, Чортория) — р., п. рук. Дніпра (передміс¬
тя Києва). Назва від праслов. *сьгіогуіа, де перший компонент
*2ьгІ- «болотиста місцевість»; за іншим, більш вірогідним тлума¬
ченням, — від праслов. *сьгіа «лінія», другий компонент *-гуіа «ри¬
ти». Дослівно: «Ручай, що риє землю» [ЕСЛН, 174—175 ; Нероз.,
187—188\. Аналогічне походження назви літоп. м. Чорторийськ
(Черторьійск, Черторьіескь) у Волинській землі, розташоване на
р. Чорторий, від якої й перейняло назву. Пекіна згадка у Лаврен-
тівському літописі під 1100. Звідси ж Чортория — 1) р., л. пр. Іллі
(бас. Прип’яті) в Поліському р-ні Київської обл.; 2) великий скіф¬
ський курган IV ст. до н. е. Розташований за 22 км на пн. зх. від
Нікополя Дніпропетровської обл. Досліджний 1862—63 І.Є.Забєлі-
ним. Всі названі топоніми похідні від найменування річки Ч.

Чугівка (Чугуївка, Зачугівка) — р., п. пр. Сів. Дінця (бас. До¬
ну). Назва, імовірно, пов’язана з найменуванням урочища Чугу¬
єве Городище, що, як гадають, походить від імені полов, хана Чу-
га, через проміжну назву р. Чугівки, згодом переосмислену на
Чугуївку. Більш пізня форма Зачугівка походить від словосполу¬
чення за Чугівкою.

Чугуїв — м., рц. Харківської обл. Розташоване на берегах Сів.
Дінця (бас. Дону) при впадінні в нього р. Чугівка. Вперше згаду¬
ється 1627 в КБЧ під назвою Чугуєве городище. У 1639 тут було
збудовано фортецю. Назва від урочища Чугуєве Городище (див.
Чугівка).

Чуднів — смт., рц. Житомирської обл. Розташоване на р. Те¬
терів (бас. Дніпра). Час заснування невідомий. Вперше згадуєть¬
ся в документах 70-х років XV ст. як м.-фортеця Київського во¬
єводства. Назва від імені Київського боярина Чудина, вихідця з
«чудської сторони». (

Чумацький шлях — див. Кримський шлях.

Чута — верш. Українських Карпат. Назва від рум. сіиіа «лань»
(Сетіз баїа). Верш, своїми обрисами нагадує лань.

Чугівка (Чутова, КРУ — Чутовка) — р., л. пр. Коломака (бас.
Ворскли). Назва похідна від смт. Чутове, через яке вона проті¬
кає. Утворена від кореня чут- за допомогою суф. -івк(а).

Чутове — смт., рц. Полтавської обл. Розташоване при впадін¬
ні р. Чутівка у р. Коломак (бас. Ворскли). Виникло у Чутовій до¬
лині, назва якої, треба думати, відантропонімічного походження,
утворилася від прізвища Чут. Засноване на початку 40-х років
XVII ст. Про походження назви є кілька народних переказів,
проте всі вони малоймовірні.

Чуфут-Кале (Чуфт-Кале, Джуфт-Кале, Кирк-Ор, Кир-йєч —
руїни середньовічного печерного міста на стрімкому схилі плато,

390

на околиці м. Бахчисарая в АРК. Було останнім пристанищем
хозар після зруйнування їхнього каганату в XI ст. У 1299 Ч.-К.
захопили татари. Суч. назва тюрк., походить від *си/иІ каїе, де
си/иі «іудей», каїе «фортеця» (з араб.). Дослівно: «Іудейська фор¬
теця». Назва зумовлена тим, що хозари сповідували іудейську ре¬
лігію. Чуфт, Джуфт — «подвійна». Подвійною названо за її
«двоповерховість»; кирк «сорок», йєр — «барліг, нора» (тюрк.).

Ш

Шабельківка — смт., підпорядковане Краматорській міськраді
Донецької обл. Розташоване на р. Маячка, л. пр. Казенного Тор¬
ця (бас. Сів. Дінця). Засноване 1865 відставним офіцером росій¬
ської армії, начальником Бахмутської заводської соляної контори
Щабельским на землі, купленій у поміщика Таранова (див. Крама¬
торськ). Звідси й назва. Утворена за допомогою суф. -івк(а) від
основи прізвища Шабельк-.

Шайтанка (Шайтаночка, Велика Шайтанка, Лозовата, Лозо-
ваха, Каменна, Каменовата — СГУ, 617) — р., п. пр. Мокрих
Ялів (бас. Самари). Назва від араб., запозиченого з тюрк., заііап
«чорт, диявол, злий дух». Утворення в укр. мові за допомогою
суф. -ка. Таку назву річка дістала за швидкоплинну течію води,
яка, вируючи, біжить в руслі з гострими кам’яними виступами.
Звідси ж паралельні назви Каменна, Каменовата, утворені від ос¬
нови камен-, відповідно суф. -на і -оват. Варіанти Лозовата, Ло-
зоваха утворені від лоза, відповідно суф. -оват і -овах. Наймену¬
вання за поширення на її берегах верболозу (лози). (Див. Лозова).

Шайтан-Коба — сталактитова печера в Кримських горах, в ма¬
сиві Карабі-яйла. Назва від шайтан «диявол, чорт» (араб.) + коЬе
«печера» (тюрк.). Назва зумовлена тим, що в печері виділяється ба¬
гато вуглекислого газу, скупчення якого може призвести до загибе¬
лі. Тут знаходили людські черепи і кістки [«Россия», 14, 784—785].

Шайтан-Мердвен — зниження Головної гряди Кримських гір
у вигляді східців. Назва від араб, шайтан «диявол», «чорт», запо¬
зиченого тат. з перс., тегбуеп «східці» — «Чортові східці». Дійс¬
но, тут існують східці, складені з величезних кам’яних плит і
брил. Гадають, що ці гігантські сходи були створені найдавніши¬
ми з корінних жителів Гірського Криму — кімерійцями, Ін ші
приписують ці творіння таврам.

Шалигине — смт. Глухівського р-ну Сумської обл. Розташова¬
не на р. Лапуга, л. пр. Обести (бас. Десни). Засноване наприкін¬
ці XVI ст. Назване за прізвищем одного з першопоселенців Ша-

391

лигина, який одержав тут земельний наділ за військову службу.
Утворена за допомогою флексії -е.

Шандра — р., л. пр. Росави (бас. Росі). Назва пояснювалась
як балтизм, її виводили від лит. зепігаз «рогоза» [Труб., ПУ].
Ймовірніше, назва походить від болотяної рослини шандра
(МаггиЬіит Ь.) — рід трав’янистих рослин з родини губоцвітних.

Шанець — р., л. пр. Совиці (бас. Пруту). Запозичене буковин¬
ськими говорами нім. ЗсНаще — «окіп» втратило тут військову
семантику, набуло нового, значно ширшого значення в розумін¬
ні «штучне заглиблення в землі» чи просто «заглиблення в зем¬
лі» [Карп., ПУ, 205].

Шан-Кая — верш, в Кримських горах. Розташована в Ай-Пет-
ринській яйлі неподалік від Алупки. Назва з тат. *зап «сокіл»,
*ка]а «скеля». Дослівно: «Соколина скеля». Існують інші, менш
вірогідні тлумачення.

Шаргород (до 1497 — Княжа Лука, до 1585 — Карачова Пус¬
тинь, до 1859 — Шаргородок) — смт., рц. Вінницької обл. Роз¬
ташоване на р. Мурашка (бас. Дністра). Відоме з 1393 як Княжа
Лука. Згодом відійшло до володінь магната Яна Замойського.
Ним було побудовано тут костьол на честь католицького свято¬
го Флоріана Шарого, покровителя роду Замойських, від якого за¬
мок і поселення дістало суч. назву. За іншими даними, Ш. наз¬
вано по імені родоначальника Замойських — Шарого (Сірого).

Шарівка — смт. Богодухівського р-ну Харківської обл. Розта¬
шоване на р. Мірчик (бас. Ворскли). Виникло на початку XVIII
ст. Назву дістало від імені осавула Охтирського полку М.О.Ша-
рія, який у 1700 на бер. Мірчику заснував хутір, що згодом роз¬
рісся в село. Утворена суф. -івк(а).

Шарукань — літоп. вежа-фортеця з білокам’яними стінами і
кованими залізними ворітьми, постійне зимовище полов, роду
Шарука (Шарукана ) (донських половців). Була розташована на
р. Сальниця (нині безіменний потічок), неподалік від її впадін¬
ня в Сів. Донець (бас. Дону). Звідси половці влаштовували роз¬
бійницько-грабіжницькі набіги на руські поселення. Підкорене
Володимиром Мономахом 1111.

Шахтарськ (до 1953 — Катик) — м., рц. Донецької обл. Роз¬
ташоване на сх. області, на автошляху Донецьк — Міллерово.
Утворилося 1953 внаслідок злиття с-щ Катик, Олексієво-Орлів-
ки й Ольхівчика. Катик — кол. тат. поселення. Після звільнення
земель від тат.-тур. завойовників поблизу б. Кленової виникла
сл. Олексієво-Орлівка, названа по імені багатого поміщика
Олексія Орлова, який перевіз сюди зі свого маєтку в Київській
губ. частину кріпаків. Уперше в документах слобода згадується

392

1796. У 1784 поблизу поштового тракту на р. Ольхівчик військо¬
вий старшина Області війська Донського Васильєв збудував за¬
їжджий двір, біля якого виникло поселення спочатку під назвою
Ольхівське, а згодом Ольхівчик. Поблизу Ольхівчика московський
купець заснував перші шахти і с-ще біля них. Згодом воно під
назвою Катик об’єдналося з Ольхівчиком. Звідси стара назва.
Нова назва від шахтар, утворена суф. -ськ.

Шахтне — смт., підпорядковане Харцизькій міськраді Донецької
обл. Розташоване на залізниці Шахгарськ — Іловайськ. Засноване
у 1957. Назва від шахта, утворилася від основи шахт- за допомогою
суф. -не. Дослівно:, «Селище, в якому розмішена шахта».

Шацький природний національний парк — розташований у пн.-
зх. частині Волинського Полісся, у бас. Зах. Бугу та Прип’яті, в
межах Волинської обл. Утворено в 1983 р. Площа — 32,5 тис. га.
Мета — збереження унікальних комплексів у р-ні Шацьких озер.
Підтримання екологічного балансу в регіоні, пропаганда приро¬
доохоронних знань. Означальна назва Шацький — похідна від
м. Шацьк. Про інші елементи назви див. Карпатський природний
національний парк.

Шацькі озера — група озер — Свитязь, Пулемець, Луки, Пі¬
сочне та ін. Розташовані неподалік від смт. Шацьк Любомльсько-
го р-ну Волинської обл., від якого походить назва.

Шевченко (до 1912 — Лиса Гора) — смт. Красноармійського
р-ну Донецької обл. Розташоване пд. Красноармійська. Заснова¬
не 1913; Шевченкове — 1) (до 1922 — Булацилівка) — смт., рц.
Харківської обл. Розташоване на залізниці Харків — Куп’янськ.
Виникло 1899. Стара назва від прізвища поміщика Булацили;
2) (до 1929 — Кирилівка, Керелівка) — с. Звенигородського р-ну
Черкаської обл. Розташоване на вододілі рр. Вільшанка і Гнилий
Тікич (бас. Дніпра). Перша письмова згадка відноситься до 1618.
На карті, складеній в середині XVII ст., на місці теп. Ш. зазна¬
чені «Керелів ліс» і поселення. Від назви лісу і походить старе
первинне найменування села, а не просто діал. форма, як про це
зустрічаємо в дослідженнях. Згодом трансформувалася на Кири-
лівку як смислову прив’язку до назви села, більш зрозумілої на
позір топонімічного означення (засновник Кирило). Цьому, оче¬
видно, сприяло написання польськими хроністами назви Кере¬
лівка як Кігіїомка. Т.Г.Шевченко у своїх листах, у «Гайдамаках»,
с., називає Керелівкою. В Україні зараз 127 Шевченкових. Шев¬
ченкове Друге (до 1920 — Новоолексіївка) — смт. Пологівського
р-ну Запорізької обл. Розташоване на лівому бер. р. Конка, л. пр.
Дніпра. Засноване 1907. Назви н. п. на честь великого українсь¬
кого поета і художника, борця за вільну незалежну Україну,

393

Т.Г.Шевченка. Друга частина складного топоніма Шевченкове
Друге — на відміну від найменування с. Шевченкове, розташо¬
ваного неподалік в тому ж районі.

Шепетівка — м., рц. Хмельницької обл. Розташоване на бере¬
гах р. Гуска, л. пр. Цвітохи (бас. Дніпра). Час заснування неві¬
домий. Вперше згадується в документах 1594 як село, загарбане
шляхетською Польщею. На початку 20-х років XIX ст. на околи¬
ці с. Сколинці було відкрито мінеральні джерела, що витікали з-
під гранітних скель. Неподалік від них 1821 збудували лікарню-
санаторій. Походження назви пояснюють по-різному. За однією
версією [Бабишин, 34—33\, вона походить від шепіт : вода в дже¬
релах тихо дзюрчала — шепотіла, а тому невелике с-ще, що ут¬
ворилося біля санаторію, і називали Шепіт. Згодом за допомо¬
гою суф. -івка вона видозмінилась на суч. За іншою версією, наз¬
ва походить від антропоніма Шепот, Шепіт [ІМСУ, Хм], що
більш вірогідно. Похідною від найменування Шепетівки є назва
зал. ст. Шепетівка-Подільська і с-ща біля неї. Про походження
другої складової частини топоніма див. Поділля.

Шипіт — р., л. вит. Турії (бас. Тиси). Місцевий географічний
термін шипіт означає «джерело, зокрема гірське джерело, з яко¬
го вода б’є з шипінням» [Карп., ТБ, 206\. Пор. Шипіт, пот. п. пр.
Дністра, з тим же означенням.

Широка — рр.: 1) у Донецькій обл., впадає в Азовське море;
2) п. пр. Кальміусу (бас. Азовського моря); 3) п. пр. Попільної
(бас. Сів. Дінця). Назви, очевидно, вказують на плоскі поверхні,
на яких річки п^ц час повені широко розливаються.

Широка Руда — р., п. пр. Собу (бас. Півд. Бугу). їм. частина
назви, імовірно, від руда, рудка «іржаве болото, заболочена ді¬
лянка річки». Походження прикм. частини див. Широка. Дослів¬
но: «Річка, схожа на широке іржаве болото».

Широке — смт.: 1) рц. Дніпропетровської обл. Розташоване
на лівому бер. Інгульця (бас. Дніпра). Виникло в другій полови¬
ні XVIII ст. як запорізький зимівник; 2) кол. с-ще шахти № 39-
39 біс, підпорядковане Харцизькій міськраді Донецької обл. Роз¬
ташоване на залізниці Харцизьк — Іловайськ. Назви вказують на
роздолля , серед якого виросли поселення. Виникло у 1957 у зв’яз¬
ку з будівництвом шахти.

Ширяєве (кол. Степанівка) — смт., рц. Одеської обл. Розта¬
шоване у верхів’ї р. Великий Куяльник (впадає у Куяльницький
лим.). Засноване вихідцями з Болгарії у середині XIX ст. Назва
за приналежність полковнику Степану Ширяєву [ТПСО, 82—83].

Шишаки — смт., рц. Полтавської обл. Розташоване на лівому
бер. Псла (бас. Дніпра). Виникло на початку XIV ст. Назва по-

394

ходить від шишак, шишаки, шишки «горби, горбиста місцевість».
На Полтавщині і Сумщині шишаками називають горби-останці,
розташовані на високих берегах Псла, Ворскли і Сули (бас.
Дніпра). Шишаковий рельєф найбільш типовий для лівого бео.
Псла біля с. Шишаки.

Шкло — 1) р., л. пр. Сяну (бас. Вісли). Назва семантично
прозора, походить від апелятива шкло, обумовлена прозорістю
води в річці; 2) смт. Яворівського р-ну Львівської обл. Розташо¬
ване у верхів’ї р. Шкло, п. пр. Сяну (бас. Вісли), від якої й пе¬
рейняло назву; 3) звідси ж назва курорту Шкло у тому ж районі.

Шляховий — р., л. пр. Кам’янки (бас. Півд. Бугу). Виникнен¬
ня назви можна віднести до тих часів, коли річки були основни¬
ми шляхами сполучення. Утворена від прикм.-апелятива шляхо¬
вий. Аналогічні назви мають н. п., які дістали їх за розташуван¬
ня біля значних шляхів.

Шовб — верш. Українських Карпат. Назва від місцевого гео¬
графічного терміна шовб — «стрімка, скеляста вершина» [Лящук,
КГТ, 165\.

Шостка — 1) р., л. пр. Десни (бас. Дніпра). Назву виводять
від порядкового числівника шоста — шоста притока Десни від її
витоку; 2) (кол. Лукотки) м. обласного підпорядкування, рц.
Сумської обл. Розташоване на р. Шостка, л. пр. Десни, від якої
й перейняло суч. назву. Засноване в першій половині XVIII ст. і
було відоме під назвою Лукотки. 1736 під час будівництва поро¬
хового заводу виник «посад» Шостка, який згодом злився з по¬
селенням Лукотки.

Шпиків — смт. Тульчинського р-ну Вінницької обл. Розташоване
у верхів’ї р. Шпиківка, л. пр. Півд. Бугу, на автошляху Вінниця —
Могилів-Подільський. Час заснування невідомий. Вперше згадуєть¬
ся в письмових документах під 1507 як Ошпеків. Суч. назва це, оче¬
видно, переосмислене старе найменування Ошпеків. Суф. -ів дозво¬
ляє припустити, що давня назва антропонімічного походження. Звід¬
си ж Шпиківка — р., п. пр. Півд. Бугу, протікає через смт. Шпиків.

Шпиці — верш, в Українських Карпатах. Розташована в Чор-
ногорі. Складена з твердого, т. зв. магурського пісковика і має
форму гострого піка, схожого на шпицю. Звідси й назва. Подано
у формі множини, бо верш, виступає кількома шпицями.

Шпола — м., рц. Черкаської обл. Розташоване на р. Шполка,
л. пр. Гнилого Тікичу (бас. Півд. Бугу). Час заснування невідомий.
Вперше згадується в документах XVIII ст. як село Звенигородсь¬
кого староства, загарбаного шляхетською Польщею [УРЕ, 15,
377\. Походження назви остаточно не з’ясоване. Існує два народ¬
них перекази. За одним з них місцевість, розташовану на пн. зх.

395

від суч. с-ща Златопіль, що лежить за ЗО км від Ш. — лісостеп, в
минулому називали Вспольє. Ця назва перейшла і на урочище —
балку, розміщену поблизу Ш., а згодом і на поселення, що тут ви¬
никло. З приходом поляків слово змінилося спочатку на Вшпольє ,
пізніше на Шпольє. Згодом «ь» випав і залишилася суч. транскрип¬
ція. За іншим переказом, назва нібито походить від прізвища Ян-
кіля Шпуля, який мав тут над шляхом в XVII ст. корчму, що менш
ймовірно. (За свідченням місцевого краєзнавця В.Білецького).

Шполка — р., л. пр. Гнилого Тікичу (бас. Півд. Бугу). Назва
похідна від найменування м. Шполи, через яке вона протікає. Ут¬
ворена за допомогою суф. -к(а).

Штерівка — смт., підпорядковане Краснолуцькій міськраді
Луганської обл. Розташоване неподалік від автошляху Луганськ
— Красний Луч. Село ПІ. засноване в кінці XVIII ст. полковни¬
ком І.Штеричем. Назва утворена від антропонімічної основи
штер- за допомогою суф. -івк(а).

Шубранець (кол. назва Собранец) — р., л. пр. Пруту (бас. Ду¬
наю). Назва Собранец фактично змінилася на Шубранець у XVII—
XVIII ст. Стара назва Сьбьраньць означала «збірна річка, з’єднан¬
ня декількох притоків» [Карп., ТБ, 207\.

Шукайвода — р., л. пр. Збруча (бас. Дністра). Назва від пере¬
сихання русла влітку [Бабишин, ЗО]. Утворилася від словосполу¬
чення шукати воду [Гурж., 1955, № 11].

Шумське — смт., рц. Тернопільської обл. Розташоване на

р. Вілія, л. пр. Горині (бас. Прип’яті). Місто часів Київської Ру¬
сі. Вперше згадується в Суздальському літописі під 1149 як
Шумск, Шюмск, Шюмескь. Назву виводять від праслов. *§ита
«листя, ліс». Пор. болг. шума «листя, ліс», м. Шумен у Болгарії,

с. -х. шйма «ліс», «сухе дерево», словен. вйта «листя, хмиз», д.-ч.
вита «ліс» і топонім Шумова, Чеській ліс [Фасм., 4, 487; ЕСЛН,
175]. Утворена від топооснови Шум- за допомогою суф. -ськ(е).

Щ

Щастя — м., підпорядковане Жовтневій райраді м. Луганська
Луганської обл. Розташоване на лівому бер. Сів. Дінця (бас. До¬
ну). Засноване в середині XVIII ст. селянами-кріпаками, які ті¬
кали сюди з Правобережної України від гніту польських та укра¬
їнських поміщиків. На ознаку врятування від важкого визиску¬
вання, мріючи про щасливе життя без панської сваволі, вони да¬
ли поселенню назву Щастя. Однак уже в другій половині ХУІІІ
ст. знову потрапили до кріпацького ярма російських поміщиків.

396

Щебеті'вка — смт. Судацького р-ну АРК. Розташоване в доли¬
ні р. Отуз (Отузи), що впадає в Чорне море. Наприкінці ХНІ ст.
Отузька долина й гавань за згодою золотоординського ханства в
Криму переходять у володіння до венеціанців, які побудували тут
порт Прованта. 1365 порт захопили генуезці й перейменували на
Отузи. Суч. назва дана в серпні 1946 на честь лейтенанта Радян¬
ської армії М.Ф.Щебетова, який загинув смертю хоробрих під
час визволення поселення від фашистів 1944. Утворена за
допомогою суф. -івк(а).

Щербинівка — смт., підпорядковане Дзержинській міськраді
Донецької обл. Розташоване на р. Кривий Торець, п. пр. Казен¬
ного Торця (бас. Сів. Дінця). Виникло в XVII ст. на місці х. Щер-
бинівського там, де була застава богуславського козака Антона
Щербини, котрий героїчно загинув у боротьбі з татарами. Назва
утворена за допомогою суф. -івка від основи прізвища Щербин-.

Щербинці — р., л. пр. Черлени (бас. Пруту). Кол. назва Щер¬
бинці. Протікає через с. Щербинці, узявши від нього назву ра¬
зом з її множиною [Карп., ТБ, 205]. З часом назва Черлена
трансформувалася на Щербинці.

Щирець (в КРУ — Щерек) — пот., л. пр. Дністра. Назва від
щера — «стріщинуватий камінь, сланцювата порода, якої багато в
долині річки»; «чистий без домішок пісок»; «незаймане підґрун¬
тя» [Грінч., 4, 526]. Утворена за допомогою суф. -ець. Щерек —
польська форма гідроніма; 2) смт. Пустомитівського р-ну Львів¬
ської обл. Розташоване на пот. Щирець, л. пр. Дністра, від якої
й одержало назву. Смт. з 1940.

Щорс (до 1935 — Сновськ) — м., рц. Чернігівської обл. Роз¬
ташоване на р. Снов (бас. Дніпра). Виникло у другій половині
XIX ст. біля зал. ст. Сновськ, від якої й походить кол. назва м.
Назва станції від р. Снов. Суч. назва на честь видатного полко¬
водця, героя громадянської війни М.О.Щорса.

ю

Юнокомунарівськ (кол. Юних Комунарів) — смт., підпорядко¬
ване Єнакієвській міськраді Донецької обл. Розташоване за 5 км
на сх. від зал. ст. Єнакієве. Засноване 1912 у зв’язку з будівниц¬
твом кам’яновугільної шахти. Назва утворена від словосполучен¬
ня юні комунари за допомогою суф. -ськ.

Юр’ївка — смт.: 1) Павлоградського р-ну Дніпропетровської
обл. Розташоване на р. Мала Тернівка (бас. Дніпра). Близько 1700
запорізькі козаки заснували тут с. Малу Тернівку. 1777 Катери-

397

на II подарувала своєму сателіту Георгію {Юрію) Герсеванову, який
назвав її своїм ім’ям. Назва від кореня юр- за допомогою суф. -їв-
ка; 2) (кол. Щегловка) Лутугинського р-ну Луганської обл. Розта¬
шоване на р. Біла, п. пр. Лугані (бас. Дону); с. засноване в 40-х
роках XIX ст. під назвою Щегловка. Суч. назва з 70-х років XIX
ст., походить від прізвища поміщика Юр ’єва та суф. -ка.

Юшанли (Юшанкли, Юшанла) — р., л. пр. Молочної (бас.
Азовського моря). В.Фоменко назву виводить від тюрк. *ісип,
ісипип «насолода, задоволення». Не виключено, що назва виник¬
ла з тюрк, прикм. Уизапіи «полинна». Пор. д.-р. євшан, суч. ем-
шан (у відомому вірші А.Майкова).

Я

Яблуницький (Яблуньки, Ясінський, Татарський) перевзді —
один з найзначніших перевалів в Українських Карпатах. Прохо¬
дить між Горганами і Покутсько-Буковинськими Карпатами.
Зв’язує залізницею і шосейною дорогою Рахівщину і Надвірнян-
щину. Назва від с. Яблуниця Надвірнянського р-ну Івано-Франків¬
ської обл., розташованого на початку перевалу, і утворена за
допомогою суф. -цьк-ий. Найменування с. від яблуня. Дана за по¬
ширення в цій місцевості диких яблунь. Паралельна назва Ясінсь¬
кий від смт. Ясіня Рахівського р-ну Закарпатської обл.; Татарський
— від татари. Цим перевалом ішла татарська орда на Закарпаття.

Яблуниця — верш, в Українських Карпатах. Розташована в
Покутті. Назва від яблуня , утворена суф. -иц(я). Назва за поши¬
рення на її схилах диких яблунь (див. Яблунівка).

Я б лунів — смт. Івано-Франківської обл. Розташоване на ліво¬
му бер. р. Лючка (бас. Дунаю) біля пн.-сх. підніжжя Карпат. Зас¬
новане наприкінці XVI ст. як село, що належало магнату Ябло-
новському. У цій місцевості багато диких яблунь. Звідси й назва.
Утворена за допомогою суф. -ів від основи яблун-. Прізвище
магнат взяв собі, очевидно, від свого поселення. «Модний» спо¬
сіб, поширений у ті часи.

Яблунівка — рр.: 1) л. пр. Золотої Липи (бас. Дністра);
2) п. пр. Зах. Бугу. Назва від яблуня (Маїш Мііі) — рід дерев, рід¬
ше кущів з родини розоцвітних. У долинах річок в минулому бу¬
ли поширені дикі яблуні. Пор. Альма.

Творів — м., рц. Львівської обл. Розташоване в верхів’ї
р. Шкло, п. пр. Сяну (бас. Зах. Бугу). Перша згадка відноситься
до 1408. Назва від явір, утворена суф. -ів; можливо, через антро-
понімічний проміжок від прізвища Явір.

398

Ягорлик (Яурльїк, Егорльїк, Паскова) — р., л. пр. Дністра. Що¬
до походження назви існує кілька тлумачень. Найбільш імовірним
є припущення М.Фасмера, який виводить її від тюрк. *а§гі «кри¬
вий», *а§гіІік «кривизна» [Фасм., 4, 546\ 2, 8]. Форма Егорльїк —
вторинна, є зближенням з іменем Єгор. Найменування Паскова
(XVIII ст.) — прикм. (неприсвійне) утворення від пасок «пояс»: у
ті часи Я. ( був межевою прикордонною річкою [ГНП, 99—100].

Ягорлицький лиман — зат. на пн. Чорного моря, в Миколаїв¬
ській і Херсонській обл. Про походження назви див. Ягорлик.

Яготин — м., рц. Київської обл. Розташоване на р. Супой, л. пр.
Дніпра. Вперше згадується в середині XVI ст. як тіазіесгко
■ІасЬоіуп. Походження міста невідоме. Припускають, що така наз¬
ва, як найменування поселення, існувала задовго до того, як даний
н. п. став містом. Назву виводять від особового імені Яго > Ягота
праслов. походження, бере свій початок від праслов. *а§о (від ко¬
реня *о§ «плід», «ягода», «рости», «збільшуватися»). При його по¬
чатковому голосному розвинувся протетичний і. Утворилося, оче¬
видно, від власного імені Ягота з присв. суф. -ин [Франко 3., 38].

Яйла (Джайляу) — плоске, безлісе вершинне плато головної
(південної) гряди Гірського Криму, гірське пасовисько Криму.
Назва з тюрк. У'аііа «літнє пасовисько».

Якимівка — смт., рц. Запорізької обл. Розташоване неподалік
від лим. Молочного на залізниці і автомагістралі Москва —
Сімферополь. Заснували мордовці, переселенці з Тамбовської гу¬
бернії 1833, на місці ногайського с-ща Азберду. Назва Я. за ім’ям
справника Якима, що керував переселенцями. Утворена за
допомогою суф. -івк(а).

Яланець — р., л. пр. Савранки (бас. Півд. Бугу). Назва від тюрк.
У'аіап «степ, рівнина, долина», утворена за допомогою укр. суф. -ець.
Дослівно; «Степова річка» [Радл., З, 157, 1879, Преображ., 1, 213].

Яловичора (Яловичера, Яловичірка, Єловичірка, Єлочірка) — р.,
п. пр. Білого Черемошу (бас. Дунаю). Назва являє собою румун, ут¬
ворення від укр. Яровиця — найменування гори, біля якої протікає
річка. Оронім Яровиця пов’язують зі словом яровий «весняний».
Назва р. — румун, демінутив на -оага, з дисиміляцією р-р > л-р.
Форма Єловичора виникла в гуцульських говірках внаслідок заміни
початкового я на є. Звідси назва Яровиця (Єровиця) — р., л. пр.
Яловичори [Карп., ТБ., 208—209].

^лпуг — 1) оз. на пд. зх. Одеської обл. Розташоване в долині
Дунаю, поблизу м. Болграда; 2) р., впадає в оз. Ялпуг. Назву ви¬
водять від тюрк. УаІруН «цукровий», за білі, як цукор, береги озе¬
ра. Не виключений зв’язок з тур. Уаірик — «мілке неспокійне
місце в воді» [Радл., З, 186\ Фасм., 4, 555].

399

ІЇлта. — 1) м. республіканського підпорядкування АРК. Порт на
Чорному морі. Центр курортного р-ну Південного берега Криму.
Час заснування невідомий. В античний період існувало грецьке
місто Яліта. У XII ст. поселення належало половцям (кримським),
про що згадував арабський географ Ібн-Едрізі, називаючи його
Галітою, або Джалітою (1145). У XIV ст. італійці називали місто
Калітою, Гіалітою, Еталітою. Назва від гр. ( ялос «берег» [«Россия»,
14, 747]. Звідси ж Ялтинський гірсько-лісний державшій заповідник,
у якому здійснюється вивчення і охорона природного комплексу
Головної гряди Кримських гір; 2) смт. Першотравневого р-ну До¬
нецької обл. Розташоване на бер. Білосарайської коси Азовського
моря. Засноване 1780 переселенцями з Кримської Ялти.

Ямпіль — смт.: 1) (кол. Янушпіль, Янпіль) Білогірського р-ну
Хмельницької обл. Розташоване на р. Горинь (бас. Прип’яті), по¬
близу городища літоп. м. Тихомль, котре входило до складу Київ¬
ської Русі. Засноване на початку XVI ст. Магнат Сенюта продав
поселення і городище єпископу віденському князю Янушу, який і
назвав його Янушпіль. Згодом ойконім трансформувався на Янпіль,
Ямпіль. Назва утворена від кореня Ян та елемента -піль від слова
поле. Суч. назва виникла, очевидно, під впливом терміна ям, ви¬
дозмінене тат. дзям «поштова станція», якою в свій час був Я.;
2) (до 1618 — Клин, до 1935 — Янпіль) рц. Сумської обл. Засно¬
ване в XVII ст. Розташоване на р. Івотка (бас. Десни). Гадають,
що назва Я. принесена переселенцями з Ямполя (нині Ямпіль Бі¬
логірського р-ну Хмельницької обл.); 3) Краснолиманського р-ну
Донецької обл. Розташоване на правому бер. Чорного Жеребця
(бас. Сів. Дінця). Вперше згадується в документах 1665. Заснова¬
не на місці сторожового запорізького пікету. Назва остаточно не
з’ясована. Існує думка, що вона також принесена переселенцями.

Янгул — оз. на пн. Кримського п-ова. Щодо походження наз¬
ви існує кілька версій. Найбільш вірогідна, яка вказує на утво¬
рення її від тат. *]ап «обабіч, сторона, збоку» і %уІ «вода, озеро».
Дослівно: «озеро обабіч» (поблизу Сиваша).

Янчокрак (Сухий Янчокрак, Карачокрак, Чекра, Янчукрак,
Анчикрак) — р., л. пр. Дніпра. Щодо походження назви існує
ряд тлумачень. Д.І.Яворницький пов’язував її з тюрк. *іащі «но¬
вий» і *сокгак «джерело» чи «жива здорова вода» [Франко 3., 20\.
Виводять також другий елемент гідроніма з тюрк. *сікга «густий
чагарник, зарості шипшини, тернівника». Існують відомості, що
1680 на берегах Я. росли густі чагарники (В.Фоменко), що менш
вірогідно. За М.Фасмером, з тур. ]ап «збоку, сторона» і крим.-
тат. *сокгак «джерело», очевидно, в значенні «тогобічний чокрак,
зачокрак» (пор. Зарічне, Заболотшя).

400

Янчур (Янчул, Янчуль, Юнчул та ін.) — р., п. пр. Гайчуру (бас.
Самари). Назва від тюрк, означального слова */'аи «сторона, бік»
і *-сиІ(-соІ, -зої) «степ збоку» — на відміну від головного кочови¬
ща ногайців [Отін, ГСУ, 61\. Як вказує дослідник, форма Янчур
виникла внаслідок розподібнення: в минулому Я. і Гайчур були
відомі під однією назвою — Янчул. Щоб відрізнити їх, і виник¬
ло розподібнення на Гайчур і Янчур, причому остання могла ви¬
никнути під впливом тат. антропоніма — імені Янчур.

Яремче (Яремча) — м. Надвірнянського р-ну Івано-Франків¬
ської обл. Розташоване на р. Прут (бас. Дунаю), на автошляху
Івано-Франківськ — Ужгород. Виникло з хутора, заснованого на
початку XVIII ст. За народним переказом, назва Я. походить від
імені Ярема — сина старшини із с. Ямне, якому батько наділив
тут угіддя, де й було засновано хутір. Назва утворена від основи
Ярем- за допомогою суф. -че. Впродовж довгого часу ойконім
був відомий як Яремче. Згодом невиправдано змінено родову
форму на^ Яремча. Зараз назві міста повернуто її первісну форму.

Ярилгач — бух. Чорного моря біля Кримського узбережжя;
2) оз. на Чорноморському узбережжі в АРК. Назва від тюрк.
*ІагіІ-§ас ) із *а§ас «порятунок, визволення, перемога, торжество».

Ярова — смт. Краснолиманського р-ну Донецької обл. Розта¬
шоване на лівому бер. р. Сів. Донець (бас. Дону). Засноване 1670
переселенцями з-за Дніпра. Перші будівлі біля глибокого яру.
Назва вісі яр за допомогою суф. -ов(а).

Яровиця — див. Яловичора.

Ясенець — р., п. пр. Словечної (бас. Дніпра). Назва від ясен
(Ргахіпиз Ь.), утворилася за допомогою суф. -ець. Звідси ж Ясе¬
нная — рр.: 1) п. пр. Дністра; 2) п. пр. Стривігору (бас. Дніст¬
ра), назва утворилася від основи ясен- за допомогою гідроніміч¬
ного суф. -иця; Ясеницький Рів — р., п. пр. Зах. Бугу (бас. Віс-
ли). Назва першого компонента від основи за допомогою фор¬
манта -ицький. Назва другого компонента від апелятива рів, що
перейшов у власну назву; Ясенка — р., п. пр. Стрия (бас. Вісли),
назва від основи, утворена суф. -к(а).

Ясинувата — м., рц. Донецької обл. Розташоване неподалік
від верхів’я рр. Кальміус (бас. Азовського моря) та Кривий То¬
рець (бас. Сів. Дінця). Виникнення міста пов’язане з будівницт¬
вом 1869—1872 Константинівсько-Оленівської залізниці. Назву
зал. ст., а згодом і с-ще дістали від сл. Ясинівки, розташованої за
4 км, котра виникла 1690 на місці запорізького займища. Най¬
менування слободи — від поширення в минулому ясена (Ргахіпиз
Ь.). ( Утворена за допомогою суф. -увата. Звідси ж назва смт.
Ясинівка, підпорядкованого Макіївській міськраді.

26 — 83110

401

Ясіня (Ясиня) — смт. Рахівського р-ну Закарпатської обл. Од¬
не з наймальовничиших поселень Карпат. Розташоване поблизу
карпатських вершин Говерли, Петроса і Близниці на р. Чорна
Тиса (бас. Дунаю). Перша писемна згадка про Я. відноситься до
1555. У районі багато ясена (Ргахіпш Ь.) — рід рослини з роди¬
ни маслинових. Звідси й назва. Закінчення -я відіграє роль сло¬
вотворчого засобу. Звідси Ясінський перевал — див. Яблуницький
перевал; Ясінянський Менчул — див. Менчул.

я(сна Поляна — смт., підпорядковане Краматорській міськраді
Донецької обл. Розташоване на р. Маячка, л. пр. Казенного Тор¬
ця (бас. Сів. Дінця). Перша згадка відноситься до 1767. Слобода
виникла край лісу, на відкритій підвищеній поляні. Звідси назва.
З 1962 віднесене до категорії смт. Пор.: неподалік смт. Ясногірка.

гісне (кол. Наркевичі) — смт. Волочиського р-ну Хмельниць¬
кої обл. Розташоване між верхньою течією р. Півд. Буг та заліз¬
ницею Тернопіль — Хмельницький. Засноване 1950 в зв’язку з
будівництвом цукрового заводу. Назва від прикм. ясний в розу¬
мінні «гарне, красиве». Кол. назва посесивна — виникла від
прізвища землевласника Наркевича.

Яснопрка — смт., підпорядковане Краматорській міськраді До¬
нецької обл. Розташоване на р. Казенний Торець (бас. Сів. Дінця),
у підніжжі одного з відрогів Донецького кряжа, відомого здавна як
урочище Ясна гірка. Дослівно: «Освітлена сонцем гірка». На До¬
неччині підвищення називають горами. Поселення виникло у 1865.

Яськівка — п. рук. Дніпра в Нікопольському р-ні Дніпропет¬
ровської обл. Назва, імовірно, етнонімічного походження, на що
вказує суф. -івк(а). Вихідним, ймовірно, є слово ясько, яськи —
літоп. синонім алан, алани — вихідців з Північного Кавказу, що
жили по сусідству з Київською Руссю. В одному із записів літо¬
писець розповідає про те, що син Київського князя Володимира
Мономаха Ярополк одружився з донькою гданського князя:
«Приведе собе жену красну вельми, яського князя дщерь»
[Плетн., 54\. Утворився гідронім за допомогою суф. -івк(а). ( Звід¬
си, очевидно, назви кількох сіл: Яськи на Одещині, Яськове на
Чернігівщині, Яськівці на Хмельниччині; утворені через проміж¬
ний антропонім — прізвище або ім’я Ясько.

Ятвяги — с. Мостицького р-ну Львівської обл. Розташоване
на автошляху Львів — Самбір. Уперше згадується під 1448. Наз¬
ва пов’язана з ятвягами (судовлянами) — зх. балт. народом, —
які жили з кінця X по кінець XIII ст. у цих місцях і були актив¬
ними учасниками сх.-слов. історії [Непокуп., 34\.

Ятрань (Єтрань, Ятран) — р., п. пр. Синюхи (бас. Півд. Бугу).
Назва не зовсім розгадана. Її виводять з фрак. ]е-1г «швидкий» та
слов. суф. -ань(-ан).

ДЖЕРЕЛА

У тексті «Словника» назви джерел подано у квадратних дуж¬
ках за допомогою умовних скорочень, наведено прізвища авто¬
рів (повно або скорочено), при наявності — том, випуск, № збір¬
ника, журналу чи газети (прямий шрифт, № сторінки — курси¬
вом), дату їх виходу. Пропонований список не слід розглядати як
бібліографічний покажчик з топоніміки України. У «Словник»
внесено лише ті джерела, що стосуються поданих топонімів.

Абаєв

— Абаєв В.И. Осетинский язьік и фольклор.

- М.; Л., 1949.

Агєєва

— Агеева Р.А. Происхождение имен рек и
озер. — М.: Наука, 1985.

Ан.

— Антонова С. 0 чем говорят названия рек
// Наука и жизнь.— 1982. — №10.

АПУ

— Археологічні пам’ятники Української РСР.

- К., 1966.

Арх.

— Археологія УРСР. — К., 1971.

АТП

— СССР. Административно-территориаль-
ное деление союзних республик. — М., 1983.

АЮЗР

— Архив Юго-Западной России, издаваемьій
Временной Комиссией для разбора древних
актов, состоящей при Киевском военном и
Вольїнском генерал-губернаторе. Ч. 1—8. —
К., 1859—1914 (перша цифра означає части¬
ну, наступна — том).

Бабишин

— Бабишин С.Д. Топоніміка в школі. — К.:
Рад. шк., 1968.

Багалій

— Багалій Д.І. Історія Слобідської України.

- X., 1918.

Багалій, ЗП

— Багалій Д.І. Заселення Південної України.

- X., 1920.

Баймут

— Баймут Т.В. Гідроніміка Житомирщини
// Доповіді та повідомлення на звітній нау¬
ковій конференції, присвяченій підсумкам
науково-дослідної роботи за 1959 р. — Жи¬
томир, 1960.

26 *

403

Баскак.

Бац.

Бевз.

Бел.

Берг

Берз.

Біл.

Б.-Н.

Бобрин

Бонд.

Бопл.

Брайчев.

БСЗ

Бугник-Сівер.

Буч.

Буч. ОП
БЗ

— Баскаков Н.А. Введение в изучение тюрк-
ских язьїков. — М.: Вьісш. шк., 1969.

— Баценко К. С. Місцеві апелятиви з топоні¬
мії Хмельниччини // Питання сучасної оно¬
мастики. — К.: Наук, думка, 1976.

— Бевзенко А.Т. Назви річок між гирлом
Дністра і Дунаю // Питання сучасної оно¬
мастики. — К.: Наук, думка, 1976.

— Белецкий А.А. Лексикология и теория
язьїкознания (ономастика). — К., 1972.

— Берг Л.С. О русской географической но-
менклатуре // Изв. Всес. геогр. о-ва, т. 77,
1945, № 3.

— Берзин 9. Западньїе индийцьі и загадка
амазонок // Знание — сила. — 1983. — № 2.

— Білецький А. О. Борістенес — Данапріс —
Дніпро // Питання топоніміки та ономасти¬
ки. — К.: Вид-во АН УРСР, 1962.

— Білецький-Носенко П. Словник українсь¬
кої мови. — К.: Наук, думка, 1966.

— Бобринский Л.Л. Записки о Смеле. —
СПб., 1899.

— Бондалетов В.Д. Русская ономастика. —
М.: Просвещение, 1983.

— Боплан. Описание Украиньї. — СПб.,
1832.

— Брайчевський М.Ю. Давньослов’янська
топоніміка Прикарпаття і Придунав’я //
Питання топоніміки і ономастики. — К.:
Вид-во АН УРСР, 1962.

— Большая Советская днциклопедия , т. 1 —
25, М. Географічні статті, що стосуються
Української РСР.

— Бутник-Сиверский Б. О городе Белая Цер-
ковь // Сов. археол. — 1958. — № 2.

— Бучко Д.Г. Давньоруські елементи в топо¬
німії Покуття // Давньоруська ономастична
спадщина в східно-слов’янських мовах. —
К.: Наук, думка, 1986.

— Бучко Д.Г. Ойконіми Покуття: Автореф.
дис. канд. філол. наук. — Чернівці, 1992.

— Знциклопедический словарь / Изд. Ф.А.
Брокгауз и И.А. Ефрон. — СПб, 1890. — Т.1.

404

Ван.

Велич.

Виноград.

ВН

Вост.

Гагк.

Гайдуч.

Галас

Галас, ТЗО
Гамкр., Йван.

Ган.

Гар.

ГАУ

— Ванагас А. К проблеме так назьіваемьіх
первичньїх гидронимов в балтийских и не-
которьіх славянских язиках // Питання су¬
часної ономастики. — К.: Наук, думка,
1976.

— Величко С. Летопись собьітий в Юго-За-
падной России в ХУІІ ст. — К., 1848. — Т.1.

— Виноградський Ю.С. Назви міст та річок
Чернігівщини // Мовознавство. — К., 1957.

— Т.14.

— Горпинич В.О., Лобода В.В., Масенко Л.Т.
Власні назви і відтопонімні утворення Інгу-
ло-Бузького межиріччя. — К., 1977.

— Востокое А.Х. Задача любителям зтимоло-
гии // Санкт-Петербургский вестник. —
СПб., 1812. - № 2.

— Гагкаев К.Е. Историко-лингвистическое
значение скифской ономастики Северного
Причерноморья // Питання сучасної оно¬
мастики — К.: Наук, думка, 1976.

— Гайдученко В. Як заснували місто // Нау¬
ка і суспільство. — 1975. — № 5.

— Галас К.Й. Із топоніміки Закарпаття // 36.
Ужгород, держ. ун-ту: Доп. та повідомл., 1.
Сер. іст-філол. — Ужгород, 1957.

— Галас К.И. Топонимика Закарпатской об¬
лаєш (названия населенньїх пунктов): Авто-
реф. дис. канд. филол. наук. — Ужгород, 1960.

— Гамкрелидзе Т.В., Иванов В.В. Древняя
Передняя Азия и индоевропейская пробле¬
ма: Временньїе и ареальньїе характеристики
общеевропейского язьїка по лингвистичес-
ким и культурно-историческим данньїм //
Вестник древней истории. — М.: Наука. —
1980. - № 3.

— Ган К. Ф. Опит обьяснения кавказских ге-
ографических названий // Сб. мат-лов для
описання местностей и племен Кавказа. —
Тифлис, 1909. — Вьіп. 10.

— Гарного І.В. Звідки ця назва // Рад. По¬
ділля, 1970—1972.

— Гідронімічний атлас України. Проект // За
ред. К.К. Цілуйка. — К.: Наук, думка, 1967.

405

ГЕУ

— Географічна енциклопедія України. — К.,
1989. - Т.1.

ГНП

— Гідроніми Нижнього Подністров’я // За ред.
Ю.О.Карпенка. — К.; Одеса: Вища шк., 1981.

Горож.

— Горожанкіна Л.В. Топонімія Роздільнян-
ського району Одеської обл. // Питання су¬
часної ономастики. — К.: Наук, думка, 1976.

Горпин.

— Горпинич В.О. Праслов’янські релікти у
східно-слов’янських мовах. — К.: Наук,
думка, 1986.

Горяев

— Горяев Н. Зтимологический словарь рус-
ского язьїка: 2-е изд. — Тифлис, 1896.

ГПР

— Городские поселення в Российской импе-
рии. - СПб., 1861. - Т.2.

Гран.

— Грановский А. Полтавская епархия в ее
прошлом и настоящем. — Полтава, 1901. —
Вьіп.1.

Греков

— Греков Б.Д. Киевская Русь. — М., 1953.

Грінч.

— Грінченко Б.Д. Словарь української мови.

- К.: Вид-во АН УРСР. - 1958-1959. - 4 т.

Грушевський

— Грушевський М. Ілюстрована історія Укра¬
їни. — К.; Відень, 1921.

Грушевський М.

— Грушевський М. Історія Козаччини // Віт¬
чизна. — 1989. — № 2; № 7.

ГУ

— Железняк І.М., Корепанова А.П., Масен-
ко Л.Т. та ін. Гідронімія України в її між¬
мовних і міждіалектних зв’язках. — К.: На¬
ук. думка, 1981.

Гульдман

— Гульдман В. Памятники старини в Подо-
лии. — Каменецк-Подольск, 1901.

Гумецька

— Гумецька Л.Л. Топоніміка української ак¬
тової мови ХГУ-ХУ ст. // Мовознавство. —
К, 1957. - Т.14.

Гурж.

— Гуржій І.О., Макаренко Л.Л., Жевахов П.І.
Історія назв // Наука і суспільство. — 1965. —
№ 1-5, 7-8, 11; 1966. - № 2, 4-6, 9-12.

ГШ

— География в школе. — 1979. — № 6.

Даль

— Даль В. Толковьій словарь живого велико-
русского язьїка. — М.: Рус. яз., 1978—1980.

- Т.1—4.

Дальг

— Даль В. Толковьій словарь живого велико-
русского язьїка / Под ред. Бодузна де Кур-
тене. - СПб.; М., 1905-1909.

406

Данил.

Дем.

Дерк.

Дечев

Дзен.

Доброд.

ДС

Думін

Думін, О.

Думін, Р.

Думін, ТУК

Дьомін

Дяч.

Дяч., А
Дяч., В.

Дяч., ННП

Ев.

— Данилевский Г.П. Сочинения. — СПб.,
1901. - Т.1.

— Демчук М. О. Українські ойконіми-компо-
зити давньоруського відантропонімічного
походження // Давньоруська ономастична
спадщина в східно-слов’янських мовах. —
К.: Наук, думка, 1986.

— Деркач П.М. Короткий словник синонімів
української мови. — К., 1960.

— Дечев Д. Тракийские названия на наши
реки // Изв. на ин-та за бьлг. език., 1954. —
Кн. 3.

— Дзендзелівський Й. О. Словник лексики го¬
вірок Нижнього Подністров’я // Лексиколо¬
гічний бюлетень. — К., 1953.

— Добродомов. Оскол // Русская речь. —
1986. - № 3.

— Древнетюркский словарь. — Л.: Наука, 1969.

— Рец. на рукопис другого видання «Топон.
словн. України», 1978.

— Думін Б.Я. Охрана или слом топонимики
(на примере УССР) // ВКТ. — Л., 1965.

— Думін Б.Я. Неофіційна рецензія на «Топо¬
німічний словник-довідник Української
РСР», 1974.

— Думін Б.Я. До топонімії Українських Кар¬
пат // Питання географії Українських Кар¬
пат. Географ, зб. — Вип. 9. — С. 154—161.

— Дьомін П. Так Ровно чи Рівне? // Роб.
газ., 1991. — № 85, 1 травня.

— Дяченко Т.М. Ізюм: Історико-краєзнавчий
нарис. — X., 1963.

— Дяченко В.Д. Антропономічний склад ук¬
раїнського народу. — К., 1965.

— Дяченко В.Д. Відбитки історії, етнографії
та природи України в назвах її населених
пунктів. — К.

— Дяченко В.Д. Про назви населених пунк¬
тів України етнічного походження // Питан¬
ня топонімики та ономастики. — К.: Вид-во
АН УРСР, 1962.

— Зварницкий Д. Вольности запорожеких
козаков. — СПБ., 1890.

407

ЕСЛН

ЕСУМ

Желєзняк

Желєзняк, А.

Желєзняк, БСР
Желєзняк, II
Желєзняк, ГКП

Желєзняк, ГКТУ
Желєзняк, ДГК

Желєзняк, ЕС
Желєзняк, ЕССП

Желєзняк, Рось

Желєзняк, ТОТ

— Желєзняк І.М ., Корепанова А.П., Масен-
ко Л. Т., Стрижак О. С. Етимологічний слов¬
ник літописних географічних назв Півден¬
ної Русі. — К.: Наук, думка, 1985.

— Етимологичний словник української мови.

— К.: Наук, думка, 1982-1983. - Т.2; 1989.

— Т.З.

— Желєзняк І.М. До походження гідроніма
Цибульник // Питання гідроніміки. — К.:
Наук, думка, 1971.

— Желєзняк І.М. Антропоніми з усіченим
другим компонентом композита в сербохор¬
ватській мові // Мовознавство. — 1971. —
№1.

— Желєзняк И.М. Основньїе балто-славянс-
кие реликтьі в гидронимии Украиньї // Об-
щесловян. лингвистич. атлас. — М., 1978.

— Желєзняк І.М. Гідронімія і топігпа іого-
дгарЬіса (бас. Ірпеня) // Питання історичної
ономастики. — К.: Наук, думка, 1994.

— Желєзняк І.М. Гідронімікон Київського
Полісся і центральноєвропейський топонім-
ний ареал // Київське Полісся. — К.: Наук,
думка, 1989.

— Желєзняк І.М. Група континуентів І — Є,
*(5) цоі- у топоосновах України // Мово¬
знавство. — 1991. — №6.

— Желєзняк І.М. Давньоруська лексика в
гідронімії Києва // Давньоруська ономас-
тична спадщина в східнослов’янських мо¬
вах. — К.: Наук, думка, 1986.

— Желєзняк І.М. До етимології гідроніма Су-
ба і Субот // Мовознавство. — 1973. — №3.

— Желєзняк И.М. Среднеднепровское Пра-
вобережье и етногенез славян: Автореф.
дис... д-ра филол. наук. — К., 1988.

— Желєзняк І.М. Рось і етнолінгвістичні
процеси середньопридніпровського Право¬
бережжя. — К., 1987.

— Желєзняк І.М. Топоніми України з осно¬
вою Троян // Ономастика України І тисячо¬
ліття н. е. — К., 1992.

408

Жилко

ЖКС

Жучк., КТСБ
Жучк., ОТ
Жучк., ТБ.
Заб.

Загор.

Зел.

Зн.

ЗСЧ

ИТАК

Ів.

ІВД

ІК

ИКБ

ІСМУ
ІСОХ
Іст. К.

— Жилко Ф.Т. Говори української мови. —
К„ 1959.

— Журнал «Киевская старина». — 1896. —
№1.

— Жучкевич В.А. Краткий топонимический
словарь Белоруссии. — Минск, 1974.

— Жучкевич В.А. Общая топонимика: 2-е
изд. — Минск, 1968.

— Жучкевич В.А. Топонимика Белоруссии:

— М., 1968.

— Забелин И.Е. Опьіт изучения русских
древностей и истории. — М., 1873. — 4.2.

— Загорский В.П. Историческая топонимика
Воронежского края // Изв. Воронеж, ун-та.

— Воронеж, 1973.

— Зеленко Л.П. Хронологическая динамика
Причерноморской гидронимии // Давньо¬
руська ономастична спадщина в східно¬
слов’янських мовах. — К.: Наук, думка,
1986.

— Знойко А. Следьі на небесной карте //
Техника молодежи. — 1984. — №3.

— Земский сборник Черниговской губ. —
1901. - №11.

— Известия Таврической архивной коми-
сии. — Сімферополь, 1893.

— Ивановский А.А. Географические имена.

— М., 1914.

— Историческое описание земель войска
Донского. — Новочеркаск, 1903.

— История Києва. — К.: Изд-во АН УССР,
1963. - Т.1.

— Материальї для истории колонизации и
бьіта Харьковской, отчасти Курской и Воро-
нежской губ. — X., 1890.

— Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т.

— К.: Голов. ред. УРЕ, 1957—1979. — 26 т.

— Историко-статистическое описание
Харьковской епархии. — Харьков, 1858.

— История Києва : В 3 т., 4 кн. — К.: Наук,
думка, 1982. — Т.1: Древний и средневековьій
Киев.

409

ІУ

Карамз.

Карп., БР

Карп., ВСТ

Карп. ГДАТ

Карп., Д.
Карпен.

Карпен., ДГ

Карпен., ІГК

Карпен., ЛБ

Карпен., ПГ

Карпен., РНН
Карп., ОГС

Карп., ПДГ

— История Украинской ССР: В 10 т. — К.:
Наук, думка, 1981. — Т.1; — 1982. — Т.2; —
1983.- Т.З.

— Карамзт Н.М. История государства Рос-
сийского. — СПб., 1892. — Т.2.

— Карпенко Ю. О. До походження назв буко¬
винських річок (слов’янські назви) // Пи¬
тання топонімики та ономастики. — К.:
Вид-во АН УРСР, 1962.

— Карпенко Ю.А. Становление восточно-
славянской топонимии // Вопр. географии,
70. - М., 1966.

— Карпенко Ю.А. О гидронимах Днепр.
Днестр. Турунчук // Русское язьїкознание.

— 1982. - №4.

Карпенко Ю.О. Что значит имя Днестр? //
Земля и люди. — М., 1973. — С. 215—217.

— Карпенко О.П. Давньоруська гідронімічна
спадщина нижнього Дніпра // Мовознавст¬
во. — 1985. — №3.

— Карпенко О.П. Давньоруська гідронімічна
спадщина Нижнього Дніпра // Мовознавст¬
во. - 1985. - №3.

— Карпенко О.П. З історії гідронімії Полісся
// Питання історичної ономастики. — К.:
Наук, думка, 1994.

— Карпенко О.П. Літопис Лівобережжя //
Давньоруська ономастична спадщина в схід¬
нослов’янських мовах. — К.: Наук, думка,
1986.

— Карпенко О.П. Відбиття праслов’янської
лексики в польській гідронімії // Мовознав¬
ство. — 1992. — №4.

— Карпенко О.П. Назви річок Нижнього
Надбужжя // Київське Полісся. — К., 1989.

— Карпенко Ю. О. Особливості гідронімічно¬
го словотвору (на матеріалі назв річок Чер¬
нівецької обл.) // Укр. діалектологія і оно¬
мастика. — К., 1964.

— Карпенко Ю. О. Проблема древньоруських
гідронімів Нижнього Дністра // Давньорусь¬
ка ономастична спадщина в східнослов’ян¬
ських мовах. — К.: Наук, думка, 1986.

410

Карп., ТБ
Карп., ТГР

Карп., ТСР

Карп., ТЦР

Кас.

КБЧ

Кен.

КЕС

КИУ

Ключев.

Ков.

Ковалик

Козл.

Кок.

Колок.

— Карпенко Ю.О. Топонімія Буковини. —
К.: Наук, думка, 1973.

— Карпенко Ю. О. Топоніміка гірських райо¬
нів Чернівецької області: Конспект лекцій.

— Чернівці, 1964.

— Карпенко Ю.О. Топоніміка східних райо¬
нів Чернівецької області: Конспект лекцій.

— Чернівці, 1965.

— Карпенко Ю.О. Топоніміка центральних
районів Чернівецької області: Конспект лек¬
цій. — Чернівці, 1965.

— Касім Г.Ю. Композити в історії східно¬
слов’янської топонімії // Давньоруська оно-
мастична спадщина в східнослов’янських
мовах. — К.: Наук, думка, 1986.

— Книга Большому Чертежу. — М.; Л., 1950.

— Кенкен П.И. О древностях берега Крьіма
и гор Таврических. — СПб. 1837 (цит. за
Сельская новь. — 1989, 24 июня).

— Карта сучасного етнічного складу насе¬
лення Української РСР / Ін-т мистецтвоз¬
навства, фольклору та етнографії ім.
М.Т.Рильського АН УРСР; Головне Управ¬
ління Геодезії та картографії Міністерства
Геології СРСР. — М., 1966.

— Карта Изюмского уезда Харьковской губ.
за 1783 г. — Моск. центр, арх. древн. актов.
Ф. 1356, оп. 1. ед. хр. 6339.

— Ключевский В.И. Курс русской истории.

— М., 1956.

— Коваленко С.Л. Богуслав чи Буслав? //
Укр. іст. журн. — 1971. — №4.

— Ковалик 1.1. Словотворча будова українсь¬
кої топоніміки // Питання українського мо¬
вознавства. — К., 1960. — Кн. 4.

— Козлова С.М. Про походження деяких
оронімів карпатського ареалу (Карпати,
Горгани) // Мовознавство. — 1987. — №2.

— Коков Д.Н. Кабардинские географические
названия. — Нальчик, 1966.

— Колоколова Л.И. Древний ономастический
слой в урбанизации современного Києва //
Русское язьїкознание. — 1982. — №4.

411

Копил.

Корепан.

Корепан., К.
Корепан., НТУ

Корепан., Т.

Кравч.

КРУ

КС

Куд.

Купч.

Курк.

Лав.

Лавр.

Лазар.

— Копилов Ф.Г. Посульська експедиція //
Археологічні пам’ятки УРСР. — К., 1952. —
Вип. 3.

— Корепанова А.П. Гідроніми басейну Десни
на території України з суфіксами ов (ев) //
Укр. діалектологія і ономастика. — К., 1964.

— Т.1.

— Корепанова А.П. Колодяжен // Етимологіч¬
ний словник літоп. геогр. назв Півд. Русі. — К.:
Наук, думка, 1985.

— Корепанова А.П. Негаційні топоніми Ук¬
раїни — архаїчний структурно-семантичний
тип // Давньоруська ономастична спадщина
в східнослов’янських мовах. — К.: Наук,
думка, 1986.

— Корепанова А. П. Топоніми, утворені за се¬
мантично єдиною твірною основою // Пи¬
тання сучасної ономастики. — К.: Наук,
думка, 1976.

— Кравченко В. Етнографічні матеріали
(праці Тов-ва дослідників Волині). — Жито¬
мир. - 1920. - Т.14.

— Каталог річок України / Упор. Г.І.
Швець, Н.І. Дрозд, С.П. Левченко: — К.:
Вид-во АН УРСР, 1957.

— Киевская старина : Малорусская геогра-
фическая номенклатура. — СПб., 1905.

— Кудряшов К.В. Половецкая степь. — М.,
1948.

— Купчинський О.А. Найдавніші слов’янські
топоніми України як джерело історико-геогра-
фічних досліджень (географічні назви на -ичі).

— К.: Наук, думка, 1981.

— Куркина, Славянская зтимология // Зти-
мология. — 1986, 1988.

— Лаврів П. Історія південно-східної Украї¬
ни. — Львів, 1991.

— Лаврів П. Укри-украни — наші предки? //
Прапор — 1990. — №1.

— Лазаревський А.М. Архивньїе отрьівки для
истории Полтавской епархии. — Полтава,
1887. - Вьіп.1.

412

Лазар., ИИС
Лазарко

Лат.

Лер.-Сплав.

Лимар.

Лобода
Лобода, ДТТ

Лобода, ННП

Лобода, НР

Логв.

Лун.

Луч.

Ляск.

— Лазаревский А. Из истории сел и селян
Левобережной Малороссии // Киевская ста¬
рина. — 1891. — №10.

— Лазарко М. О. Топонім Путивль в історич-
но-лінгвистичному аспекті // Шоста респ.
ономастична конф.: Тези доп. і повідомл.,
ч.І. - 1990.

— Латьішев В. Известия древних писателей
о Скифии и Кавказе // ВДИ. — М.; Л. —

1948. - №3 (25).

— Лер-Сплавинский Т. О северо-восточньїх
окраинах праславянского язьїка (по поводу
книги В.Н.Топорова и О.Н.Трубачева о гид-
ронимике Верхнего Поднепровья) // Вопр.
язьїкознания. — 1964. — №1.

— Лимаренко В.С. Топографічні назви Пів¬
нічної Буковини // Питання топоніміки та
ономастики. — К.: Вид-во АН УРСР, 1962.

— Лобода В.В. Топонімія Дніпро-Бузького
межиріччя. — К.: Вища шк., 1976.

— Лобода В.В. Давньоруські традиції в топо¬
німії Південної України // Давньоруська
ономастична спадщина в східнослов’янсь¬
ких мовах. — К.: Наук, думка, 1986.

— Лобода В.В. Назви населених пунктів
Правобужжя // Горпинич В.О., Лобода В.В.,
Масенко Л.Т. Власні назви і відтопонімні
утворення Інгул о-Бузького межиріччя. —
К., 1977.

— Лобода В.В. Назви річок між гирлами
Дністра і Дунаю // Питання сучасної оно¬
мастики. — К.: Наук, думка, 1976.

— Логвин Г.Н. По Україні: Стародавні мис¬
тецькі пам’ятки. — К., 1963.

— Лунин Б.В. Очерки по истории Подонья

— Приазовья. — Ростов-на-Дону: Ростиздат,

1949.

— Лучик В.В. Основи тюркського походжен¬
ня в гідронімах Кіровоградщини // Пробле¬
ми регіональної ономастики. — К., 1994.

— Ляскоронский В.Г. Гильом Левасиер деБоп-
лан и его историко-географические трудьі от-
носительно Южной России. — К., 1901.

413

Лящук

Лящук, КГТ

Маврод.

Майб.

Макс.

Максим.

Максимович

Мар.

Марк.

Мар. О
Марус.

Мас.

Мас., ГСП
Мас. НРІ

Мас., ПО

— Лящук Б.Ф. До походження географічних
назв на території Покутсько-Буковинських
Карпат і прилеглих районів // Вісн. Львів,
ун-ту: Сер. геогр. — Львів, 1962. — Вип.1.

— Лящук Б.Ф. Із Карпатської гідрографічної
термінології // Питання географії Українсь¬
ких Карпат: Вид-во Львів, ун-ту, 1969. — №9.

— Мавродін В.В. Нариси з історії СРСР:
Древнєруська держава. — К.: Рад. шк., 1958.

— Майборода О.М. Формування української
народності. — К., 1986.

— Максименко Ф. Збірник історичних відо¬
мостей про населені пункти УРСР. — К.,
1964.

— Максимович Н.И. Днепр и его бассейн. —
К., 1901.

— Максимович М.А. Собрание сочинений: В
З т. - К., 1876-80. - 3 т.

— Марко Г.А. Давньоруські і староукраїнські
топоніми, похідні від назв рослин // Давньо¬
руська ономастична спадщина в східно¬
слов’янських мовах. — К.: Наук, думка, 1986.

— Маркевич Н. Реки Полтавской губернии
// Зап. имп. русск. географ, общества. —
СПб., 1856. - Кн.11.

— Мариуполь и его окресности. — Мариу-
поль, 1892.

— Марусенко Т.А. Материальї к словарю ук-
раинских аппелятивов. // Полесье. — М.,
1968.

— Масенко Л. Т. До етимології гідроніма Ко¬
рабельна // Питання сучасної ономастики.

— К.: Наук, думка, 1976.

— Масенко Л.Т. Гідронімія Східного Поділ¬
ля. — К.: Наук, думка, 1979.

— Масенко Л.Т. Назви річок Інгуло-Бузько-
го басейну // Горпинич В.О., Лобода В.В.,
Масенко Л.Т. Власні назви і відтопонімні
утворення Інгул о-Бузького межиріччя. —
К., 1977.

— Масенко Л.Т. До питання про опозицію
«верх, гора — низ, діл» у давньоруській то¬
понімії // Давньоруська ономастична спад-

414

Матер.

Машт.

Машт., Дн.
Мельн.

Мельх.

Менг.

Мер.

Меркулова

Мих.

Младенов

МО

Молч.

Морош.

мс

Мурзаев

щина в східнослов’янських мовах. — К.: На¬
ук. думка, 1986.

— Материали для истории колонизации и
бьіта степной окраиньї Московского госу-
дарства (Харьковской и отчасти Курской и
Воронежской губ.) в XVI—XVIII столетиях,
собранньїе в разньїх архивах и рекомендо-
ванньїе Д.И.Багалеем. — X., 1886. — Т.1.

— Маштаков П.Л. Материальї для областно-
го водного словаря. — Л.: Гидромет. ком.
при СНК СССР, 1931. - Т.4.

— Маштаков П.Л. Список рек Днепровско-
го бассейна (указатель). — СПб., 1913.

— Мельничук О.С. Топоніміка Колимського
р-ну Одеської обл. // Мовознавство. — К.,
1957. - Т.14.

— Мельхеев М.Н. Географические имена. —
М.: Учпедгиз, 1961.

— Менгес К.Г. Восточньїе злементьі в «Сло-
ве о полку Игореве». — Л., 1979.

— Меркулова В А. Родньїе слова // Лес и че-
ловек. — М., 1979.

— Меркулова В А. Очерки по русской народной
номенклатуре растений. — М.: Наука, 1967.

— Михайлов Б.З. До 200-річчя міста Меліто¬
поля.

— Младенов С. Етимологически и провопи-
сен речник на бьлгарския книжовен език. —
София, 1941.

— Материали для историко-статистическо-
го описання Екатеринославской епархии. —
Екатеринослав, 1880. — Вьіп.1, 2.

— Молчанова О.Т. Топонимический словарь
Горного Алтая / Под ред. А.Т.Табаковой. —
Алт. кн. изд-во, 1979.

— Славянский именослов, или собрание сла-
вянских личньїх имен в алфавитном поряд-
ке / Сост. М. Морошкин. — СПб., 1867
//Укр. істор. ж., К., 1984. — №2.

— Морфемний словник / Уклад. Л.М.Полюга.

— К.: Рад. шк., 1983.

— Мурзаев д.М. Словарь народних геогра-
фических терминов. — М.: Мисль, 1984.

415

Мурзаевьі

Мурз., ГН

Мурз., ОТ

Мурз., ТП
Муром.

Наливайко
Наливайко, ДСК

Наулко

Нежн.

Непокуп.
Непокуп., АА

Непокуп., БС
Нероз.

Никон., ВТ
Никон., КТС
Никон., СТТ

Никончук

— Мурзаевьі 3. и В. Словарь местньїх геогра-
фических терминов. — М., 1959.

— Мурзаев З.М. География в названиях. —
М.: Наука, 1979.

— Мурзаев З.М. Очерки топонимики. — М.,
1974.

— Мурзаев З.М. Топонимика популярная. — М.,

— Муромцев І.В. Словотворчі типи гідроні¬
мів (бас. Сіверського Дінця). — К.: Наук,
думка, 1966.

— Наливайко С.І. Варух: індійська назва
Дніпра? // Мовознавство. — 1986. — №2.

— Наливайко С. Данда, самба і полянський
князь Кий // Молодь України. — 1991. —
1 березня.

— Наулко В.Ю. Географічне розміщення на¬
родів в УРСР: Додаток до карти сучасного
етнічного складу населення УРСР. — К.:
Наук, думка, 1964.

— Нежнипапа В.Я. Українсько-російський
словник-довідник географічних назв Укра¬
їнської РСР / 2-ге випр. і доп. вид. — К.:
Рад. шк., 1971.

— Непокутий А.П. Балтійські родичі
слов’ян. — К.: Наук, думка, 1979.

— Непокутий А.П. Ареальньїе аспекти бал-
то-славянских язикових отношений. — К.:
Наук, думка, 1964.

— Непокупний А.П. Балто-северославянские
язьїковьіе связи. — К.: Наук, думка, 1976.

— Нерознак В.П. Названия древнерусских
городов. — М.: Наука, 1983.

— Никонов В.А. Введение в топонимику. —
М.: Наука, 1965.

— Никонов В.А. Краткий топонимический
словарь. — М.: Мьісль, 1966.

— Никонов В.А. Славянский топономичес-
кий тип // Вопр. геогр., № 58: Географичес-
кие названия. — М., 1962.

— Никончук М.В. Матеріали до лексичного
атласу української мови: (Правобережне
Полісся). — К.: Наук, думка, 1979.

416

НІЛ

Нім.

Нім., Д-С

Ногай.

О.

ОА

Ольх., Д

Ольх., С

Ольх., Т

Онишкевич

Опис.

Орел

Отій

Отій, ГСУ
Отій, Д

Отій, ДД
Отин, ИЗС

27 - 83110

— Нариси історії Львова. — Львів, 1956.

— Німчук В.В. З історії топономії Закарпат¬
тя // Питання сучасної ономастики. — К.:
Наук, думка, 1976.

— Німчук В.В. Дніпр-Славута // Давньорусь¬
ка ономастична спадщина в східнослов’ян¬
ських мовах. — К.: Наук, думка, 1986.

— Ногайско-русский слоеарь // Под ред.
Н.А.Баскакова, 1963.

— Областное деление и местное управление
литовско-русским государством. — М., 1892.

— Опись актов Киевского центрального ар-
хива, № 1048, 1895.

— Ольхоеой Я.И. К происхождению топонима
Дрогобич: Докл. и сообщ. Львов. отд. Гео¬
граф. о-ва УССР за 1964. — Львов, с. 74—76.

— Ольховий Я. Стебник і історія походжен¬
ня назви поселення // Рад. село. — Дрого¬
бич. — 1972. — 12 січня.

— Ольховий Я. Трускавець — солоне джере¬
ло // Рад. село. — Дрогобич, — 1972, 22 бер.

— Онишкевич М.Й. Словник бойківських го¬
вірок. — К.: Наук, думка, 1984.

— Описание городов и уездов Азовской гу-
бернии к началу 1780-х гг.

— Орел В. 3. Из зтимологических наблюде-
ний над гидронимами бассейна Варти //
Опошазііса, 1989.

— Отин Е.С. Непереоформленнне личньїе
имена в гидронимах Дона // Восточносла-
вянская ономастика: Материалн и исследо-
вания. — М.: Наука, 1979.

— Отін Є.С. Гідроніми Східної України. —
К.; Донецьк: Вища шк., 1977.

— Отин Е.С. Домаха или Адомаха? // Тез.
докл. конф. 12—13 марта 1994 г. — Донецк,
1994. - Внп. 2.

— Отин Е.С. Дон и Донец // Восточноукр.
лингв. сб. — Донецк, 1994. — Внп. 1.

— Отин Е.С., Борисова Л.П., Першина К.В.
Проблемнне статьи к «Историко-зтимоло-
гическому словарю географических назва¬
ний Юго-вост. Украйни» // Акт. вопр. тео-

417

Отін, КД
Отін, Л
Отін, ЛТ

Отін, ОПСХ
Отін, Перш.

Отін, ПК

Отін, РМ
Отин, СВУ

Пад.

Пароб.

Пароб. ЛН

ПВЛ

рии язьїка и ономастической номенклатурьі.

— Донецк, 1993.

— Отин Е.С. Статьи в газ. «Комсомолец
Донбасса» под рубрикой «По имени отчест-
ву». — 1977—1983 гг.

— Отін Є. Рец. на кн.: «В.ВЛобода. Топоні¬
мія Дніпро-Бузького межиріччя» // Мовоз¬
навство. — 1976. — № 6.

— Отін Є.С. Лімнографічні терміни Ільмень
і лиман у топоніміці Східної України та По-
доння // Питання історичної ономастики
України. — К., 1994.

— Отін Є.С. Оронімія південно-східної Ук¬
раїни // Мовознавство. — 1981. — № 3.

— Отін Є., Першина К., Лемтюгова В.П.
Славянская ойконимия апелятивного про-
исхождения: Название типов поселений
[Рец.] // Мовознавство. — 1986. — № 1.

— Отин Е.С. Псевдосуфикс -ка в топони-
мии Крьіма и Северного Причерноморья //
К новим успехам советской науки: Тез. и
сообщ. науч. конф. Донецк. гос. ун-та. —
Донецк, 1966.

— Отін Є. Рец. на кн.: «Масенко Л.Т. Гідро¬
німія Східного Поділля» // Мовознавство. —
1980. - № 4.

— Отин ЕС. Историко-зтимологический сло-
варь топонимов Юго-восточной Украиньї
(принципи составления, пробнне статьи) //
Проблеми регіональної ономастики. — К., 1994.

— Падалка Л.В. Прошлое Полтавской тер-
ритории и ее заселение. — Полтава, 1914.

— Паробецкий М.Н. Об изучении летописньїх
городов на территории западньїх областей
УССР для нужд исторической географии //
Вопр. географии. — М., 1978. — Сб. 108.

— Паробецкий М.Н. О летописньїх названи-
ях городов Прикарпатья // Докл. и сообщ.
Львов. отдела Географ, об-ва УССР за
1968—1969 год. — Львов, 1975.

— Повесть временньїх лет // Подгот. текста
Д.СЛихачева. — М.; Л.: Изд-во АН СССР,
1950.

418

Пет.

Петров, ГУ

Петров, ЕС

Петров, НН
Петров, ТВН
Петров, ТВП

Пиг.

Пир.

Плетн.

Под., АБГ

Полт., ЕВ
Пон., ГЗ

Пон., ОВ

Поном.

Попов, ГН
Попов, ОПТИ

— Петров Н.И. Историко-географические
очерки древнего Києва. — К., 1897.

— Петров В.П. Гідроніми України за антич¬
ними джерелами // «Українська діалектоло¬
гія і ономастика». — К., 1964. — Т. 1.

— Петров В.П. Етногенез слов’ян: Джерела,
етапи розвитку і проблематика. — К.: Наук,
думка, 1972.

— Петров В.П. Найдавніші назви річок Ук¬
раїни // Укр. мова в шк. — 1963. — № 1.

— Петров В.П. Топономія Верхньої Наддніс¬
трянщини // Ономастика. — К., 1966.

— Петров В.П. Гідронімія Верхнього По¬
дністров’я // Територіальні діалекти і власні
назви. — К.: Наук, думка, 1965.

— Пигулевская Н.В. Сирийский источник
VI в. о народах Кавказа // ВДИ. — 1939. —
№ 1.

— Пирко В.А. Северное Приазовье в XVI—
XVII вв. - К., 1988.

— Плетнева С.А. «Исчезнувшие народьі».
Половцьі // Природа — 1977. — № 2. — С.
46-61.

— Подольская Н.В. Антропонимикон берес¬
тяних грамот // Восточнославянская оно¬
мастика: Исслед. и мат-льї. — М.: Наука,
1979.

— Полтавские епархиальньїе ведомости:
Часть неофициальная. — 1986. — № 24.

— Пономаренко М. Ф. Гідронімікон Золотоні-
щини // Повідомлення Укр. ономаст. комі¬
сії, 1967. — Вип. 3.

— Пономаренко М.Ф. Ономастичні відомості
в «Історії міст і сіл Української РСР» // Укр.
іст. журн. — 1968. — № 12.

— Пономарев А. Кумане — половцьі // Вестник
древней истории. — М. — 1940. — № 3—4.

— Попов А.И. Географические названия
(введение в топономику). — М.; Л., 1965.

— Попов А.И. Основньїе принципьі топони-
мистического исследования // Принципи
топономистики. — М.: Наука, 1964.

27 *

419

Посацька-Черн.,

ГН

Посацька-Черн.,
ССТ

Посп., МТ

Посп., ТК
Посп., ТОН
Потебня
Потебня, НП

Похил. ИП

Похил., НМ
Преображ.

Прох.

ПСРЛ

Пура

Пура, КН
Пура, НРГ

Радл.

Редько

— Посацька-Черняхівська Є.М. Географічні
назви, пов’язані з іменами людей, їх прізви¬
щами і прізвиськами // Мовознавство. —
К., 1957. - Т. 14.

— Посацька-Черняхівська Є.М. Питання сло¬
вотворчої структури топонімічних назв
Львівщини // Питання топоніміки і ономас¬
тики. — К., 1962.

— Поспелов Е.М. Географическая термино-
логия в микротопонимии Восточньїх Карпат
// Микротопонимия. — М., 1976.

— Поспелов Е.М. Топонимика и картогра-
фия. — М.: 1971.

— Поспелов Е.М. Туристу о географических
названиях. — М., 1988.

— Потебня А.А. Из записок по русской
грамматике. — Харьков, 1899. — Т. 3.

— Потебня А.А. Народньїе песни Галицкой
и Угорской Руси / Собр. Я.Ф.Головацким:
[рец.]. — Зап. Имп. Акад. наук, 1800.

— Похилевич Л. Историческое описание уез-
да г. Проскурова Подольской губернии. —
Каменец-Подольский, 1863.

— Похилевич Л. Сказання о населенньїх
местностях Киевской губернии. — К., 1864.

— Преображенский А. Зтимологический сло-
варь русского язьїка. — М., 1910—1918. —
Вьіп. 1—14.

— Прохоров В.А. Надпись на карте: Геогра-
фические названия Центрального Чернозе-
мья. — Воронеж, 1977.

— Полное собрание русских летописей. —
Спб., 1846. — Т. 1 і наст.

— Пура Я. О. Мікротопоніми Ровенщини від
гідронімів // Питання сучасної ономастики.

— К.: Наук, думка, 1976.

— ПураЯ.О. Край наш у назвах. —Рівне, 1991.

— Пура Я.О. Назви річок басейну Горині,
Ствиги та Середнього Стару. — Львів, 1985.

— Радлов В. В. Опьіт словаря тюркских наре-
чий. - Спб, 1893-1911. - Т. 1-4.

— Редько Ю.К. Взаємозв’язки між українсь¬
кими прізвищами і топонімічними назвами

420

Рибаков
Рибаков, КР
Рибаков, МІ
РНС
Рогов.

Росп.

Роси., МО

«Россия»

СГУ

Седов

Седов, А
Седов, БСД
Седов, Вос.
СИС
Сіц.

// Питання слов’янського мовознавства. —
Львів, 1958. — Кн. 5.

— Рибаков Б.А. Город Кия // Вопросьі исто-
рии. - М., 1980. - № 5.

— Рьібаков Б.А. Киевская Русь и русские
княжества XII—XIII вв. — М.: Наука, 1982.

— Рибаков Б.А. Мир истории. — М.: Моло¬
дая гвардия, 1984.

— Русско-ногайский словарь. — М.: Изд-во
иностр. и национ. словарей, 1956.

— Роговин А.С. Опьіт словаря народних наз¬
ваний растений Юго-Западной России с не-
которьіми поверьями и рассказами о них //
Зап. Юго-Зап. отд. Императ. Русе, географ,
о-ва. — Киев, 1874. — Т. 1.

— Роспонд С. Структура и стратиграфия
древнерусских топонимов // Восточносла-
вянская ономастика. — М., 1972.

— Роспонд С. Мізсеїіапеае опотазііса Киззіса
// Восточнославянская ономастика: Мат-льї
и исслед. — М.: Наука, 1979.

— «Россия»: Полное географическое описание
нашего отечества: Насгольная и дорожная
книга для русских людей / Под общ. руков.
П.П.Семенова-Тян-Шанского и В.ИЛаманс-
кого. - СПБ., 1902-1910. - т. 2, 7, 9, 14.

— Словник гідронімів України / К.: Наук,
думка, 1979.

— Седов В.В. Балто-Иранский контакт в
Днепровском Левобережье // Сов. археоло-
гия. — 1965. — № 4.

— Седов В.В. Исчезнувшие народи: Анти //
Природа. — М. — 1978. — № 6.

— Седов В. Балтн и славяне в древности //
Наука и техника. — 1977. — № 9.

— Седов В.В. Восточнне славяне в VI—
XIII вв. - М., 1982.

— Словарь иностранних слов. — М.: Рус. яз.

— 10-е изд. — 1983.

— Сіцінський Є. Оборонні замки західного
Поділля. — Вінниця, 1930.

421

Скальк.

Скальк., ГЕ

Скляренко

СЛ

Слов.

Слюс.

Смол.

Смол., ТМ
СНМПГ

СНХГ

Соб.

Соб., ЕН

Соб., М
Соб., РСЕ

Срезн.

ССМ

Станів

— Скальковскш А. Опьіт статистического
описання Новороссийского края. — Одесса,
1850. - Ч. 1.

— Скальковскш А.А. Географическая и зт-
нографическая терминология Новороссий¬
ского края. — СПб., 1868.

— Скляренко В. Звідки походить назва Укра¬
їна // Україна. — 1991 р. — № 1.

— Свободная летопись. — СПб., 1876. —
Вьіп. 1.

— Словарь русского язьїка. — М., 1968. — Т.
1-4.

— Слюсарский А.Г. Слобідська Україна: Іс-
тор. нарис XVII—XVIII ст. — Харків, 1954.

— Смолицька Г.П., Трубачов О.Н. Реки Пра-
вобережной Украиньї: Реценз. // Мовознав¬
ство. — 1963. — № 3.

— Смолицкая Г.П., Горбаневский М.В. Топо-
номия Москви. — М.: Наука, 1982.

— Списо>к населенньїх мест Российской им-
перии. Полтавская губерния. — Спб., 1862.

— Т. 33.

— Список населенньїх мест Харьковской гу-
бернии и статистические данньїе о каждом
селений. — 1896.

— Соболевский А.И. Русские местньїе назва¬
ний и язьік скифов и сарматов // Русск. фи-
лософ. вести. — Варшава, 1916. — Т. 14.

— Соболевский А. Несколько зтнографичес-
ких названий // Рус. филол. вестник. —
1911. - Т. 15. - С. 406.

— Соболевский А.И. Материальї и исследова-
ния. — М., 1910.

— Соболевский А.И. Русско-скифские зтюдьі
// Изв. отделения рус. яз. и словесности АН.

— Л., 1923. - Т. 26.

— Срезневский И.И. Материальї для словаря
древнерусского язьїка, по письменньїм па-
мятникам. — СПб., 1893—1912. — Т. 1—3.

— Словник староукраїнської мови XIV—XV ст.:
У 2 т. — К.: Наук, думка, 1977—1978. — 2 т.

— Станївський М.Ф. Назви населених пунк¬
тів Буковини в пам’ятках XV—XVII ст. //

422

Стельмах
Стороженко
Стрижак, «БД»

Стрижак, Г.

Стрижак ГНР
Стрижак, ГП

Стрижак, ЕГС
Стрижак, ЕЕ

Стрижак, ІФМТ

Стрижак, НР
Стрижак, НРЗХ
Стрижак, НРП
Стрижак, ППНП

Стрижак, ПСГ
Стрижак, Р

Питання топоніміки та ономастики. — К.,
1962.

— Стельмах Р.Ю. Історичний розвиток сіль¬
ських поселень на Україні. — К., 1964.

— Сторженко А.В. Очерки переяславской
стариньї. — К., 1900.

— Стрижак О.С. Назва Дніпра і так звана
«богиня Дана» // Мовознавство. — 1971. —
№ 5.

— Стрижак О.С. З «відетнонімної» гідроні¬
мії на схід від Середнього Дніпра // Питан¬
ня історичної ономастики України. — К.:
Наук, думка, 1994.

— Стрижак О.С. Про що розповідають ге¬
ографічні назви. — К.: Наук, думка, 1967.

— Стрижак О.С. Гідронімія Полтавщини
фітозоогеографічного семантичного ряду //
Українська діалектологія і ономастика. —
К., 1964.

— Стрижак О.С. Етнонімія Геродотової
Скіфії. — К.: Наук, думка, 1988.

— Стрижак О.С. Етимологічні етюди: Звід¬
ки назви рік? // Укр. мова і літ-ра в шк. —
1973. - № 7.

— Стрижак О.С. З історії формування ме¬
тодів топонімічних досліджень у вітчизняній
науці // Історичні джерела та їх використан¬
ня. — К., 1968. — Вип. 3.

— Стрижак О.С. Назви розповідають. — К.:
Знання, 1967.

— Стрижак О.С. Назви річок Запоріжжя і
Херсонщини. — К., 1967.

— Стрижак О.С. Назви річок Полтавщини.

— К., 1963.

— Стрижак О.С. Про походження назв на¬
селених пунктів Полтавщини XIV—
XVI ст.ст. // Питання топоніміки і ономас¬
тики. — К.: Вид-во АН УРСР, 1962.

— Стрижак О.С. Полтавсько-слобожанські
Груні // Територіальні діалекти і власні наз¬
ви. — К., 1965.

— Стрижак О.С. Рівне чи Ровно? // Мово¬
знавство. — 1967. — № 1.

423

Стрижак, ТКК

Стрижак, ТМ

Сумцов

Сусл.

Теодор.

Теодор, ОВ

Тим.

Тихом.

Тихом., СГ
Толстой
Топ., Труб.

ТПСО

Трет., ВП

ТРС

Труб.

Труб. АПДС

— Стрижак О. С. Топоніміка і географія ко¬
рисних копалин // Сучасні проблеми гео¬
графічної науки в Українській РСР: Мат-ли
1-го з’їзду Геогр. т-ва УРСР. — К., 1966.

— Стрижак О.С. Топонімічні міграції на
Україні // Питання сучасної ономастики. —
К.: Наук, думка, 1976.

— Сумцов Н.Ф. Малорусская географичес-
кая номенклатура // Киевская старина,
1886. - Т. 15.

— Суслова А.В. Старьіе календарньїе имена в
современном русском язьіке // Восточно-
славянская ономастика: мат-льї и исслед. —
М.: Наука, 1979.

— Теодорович Н. Волинь в описании горо-
дов, местечек и сел. — Почаев, 1840.

— Теодорович Н.И. Историко-статистичес-
кое описание Вольїнской епархии. — Поча¬
ев, 1888-1903. - Т. 1-5.

— Тимощук Б. О. Північна Буковина — зем¬
ля слов’янська. — Ужгород, 1969.

— Тихомиров М.Н. Древнерусские города //
Уч. зап. Моск. ун-та. — М., 1946. — Вьіп. 99.

— Тихомиров М. Список русских городов даль-
них и ближних // Ист. зап. — М., 1952. — № 40.

— Толстой Н.И. Славянская географическая
терминология. — М., 1969.

— Топоров В.Н., Трубачев О.Н. Лингвисти-
ческий анализ гидронимов Верхнего По-
днепровья. — М.: Изд-во АН СССР, 1962.

— Карпенко Ю.О., Бевзенко А.Т., Гаска-
ев К.Є. та ін. Топонімія північно-східної
Одещини: Консп. лекцій. — Одеса, 1975.

— Третьяков П.Н. Восточнославянские пле¬
мена. — М.: Изд-во АН СССР, 1953.

— Татарско-русский словарь. — М.: Сов. зн-
циклоп., 1966.

— Трубачев О.Н. Іпсіоагіса в Северном При-
черноморьи: Источники: Интерпретация:
Реконструкция // Вопр. язьїкознания. —
1981. - № 2.

— Трубачев О.Н. Лингвистическая периферия
древнейшего славянства: Индоарийцьі в Се-

424

Труб., ПУ

Труб., РСЕ

Труб., СІН
Труб., СЛ
Труб., У

Тутк.

Тугк. ГН

УАТД

УГ

УЗМУ
Ук. ПСРЛ

УРЕ І

УРЕ II

У-РС

УРСР

Фасм.

Фед.

верном Причерноморьи: Славянское язьїко-
знание // VIII сьезд славистов. — М., 1978.

— Трубачев О.Н. Название рек Правобереж-
ной Украиньї: Словообразование: Зтимоло-
гия: Зтническая интерпретация. — М., 1968.

— Трубачев О.Н. Ранние славянские зтнони-
мьі: Славяне и Карпатьі // Вопр. язьїкозна-
ния. — 1974. — № 6.

— Трубачев О.Н. О синдах и их язьіке //
Вопр. язьїкознания. — М., 1976. — № 4.

— Трубачев О. Свидетельствует лингвистика
І І Правда. — 1984. — 13 грудня.

— Трубачев О.Н. О племенном названий
Уличи // Вопр. слав, язьїкознания. — М.,
1961. - Т. 5.

— Тутковський П.А. Словник геологічної
термінології: Проект — К.: Держвидав Укра¬
їни, 1923.

— Тутковский П.А. Краткий гидрографичес-
кий очерк Центрального и Южного Поле-
сья. — Житомир, 1910.

— Украинская ССР: Административно-тер-
риториальное деление. — К., 1979.

— Українські грамоти XV ст. — К., 1965.

— Учен. Зап. Моск. ун-та. — М., 1940.

— Указатель к первьім восьми томам Полно-
го собрания русских летописей. — Спб., 1907.

— УРЕ. - К., 1960-1965. - Т. 1-17. (Геогра¬
фічні статті, що стосуються Української РСР).

— УРЕ: 2-ге вид. К., 1979-1984, - Т. 1-12.
(Географічні статті, що стосуються Україн¬
ської РСР).

— Українська — ровесниця санскриту. Роз¬
мова В.Ільченка з В.Довгичем. Освіта. —
1991. — 7 травня. — № 36.

— Українська Радянська Соціалістична Рес¬
публіка. — К., 1957.

— Фасмер М. Зтимологический словарь рус-
ского язьїка // Пер. с нем. с доп. О.В.Труба-
чева: В 4 т. — М., 1964—1973. — 4 т.

— Федоренко П.К. Рудни Левобережной Ук¬
раиньї в XVII—XVIII ст. — М.: Изд-во АН
СССР, 1960.

425

Фен. — Фененко М. Земля говорить. — К., 1969.

Філ. — Филевич И.П. История древней Руси. —

Варшава, 1896.

Фоменко — Фоменко В. Звідки ця назва? — Дніпро¬

петровськ: Промінь, 1969.

Фоменко, ТЕ — Фоменко В. Тюркские злементьі в топо-
нимии Запорожья // Изв. Всесоюзного ге-
огр. об-ва. — М.; Л., 1964. — Т. 96.

Фоменко, ТЗО — Фоменко В.Г. Материальї к топономике
Запорожской области // Изв. Мелитоп. отд.
Геогр. о-ва УССР. — Днепропетровск, 1965.

Фоменко, ТП — Фоменко В.Г. К топонимике Приазовья //
Донбасе. — 1964. — № 6. — Стр. 23.

Франко — Франко З.Т. Граматична будова українсь¬

ких топонімів. — К.: Наук, думка, 1979.

Франко 3. — Франко Зіновія. Хто ми? Звідки родом? —

К„ 1990.

Франко, СТМ — Франко 3. Т. Словотворчі типи мікротопо-
німів стародавньої мови XIV—XV ст. // Мо¬
вознавство. — 1984. — № 4.

Худ. — Худаш М.Л. Давньоруська спадщина в ук¬

раїнській ойконімії (до питання критеріїв
розрізнення) // Давньоруська ономастична
спадщина в східнослов’янських мовах. — К.:
Наук, думка, 1986.

ЦГАДА — Центральний Государственньїй архив

древних актов. — Ф. 1355. — № 1945.

ЦДІА — Центральний державний історичний архів

УРСР у м. Києві.

Циг. — Цшаненко Г. Зтимологический словарь

русского язьїка. — К., 1970.

Цілуйко — Цілуйко К.К. Програма збирання матеріалів

для вивчення топоніміки Уркаїни. — К., 1962.

Цілуйко, ЗГА — Цілуйко К.К. Завдання та принципи побу¬
дови «Гідронімічного атласа України» // Те¬
риторіальні діалекти і власні назви. — К.:
Наук, думка, 1965.

Цілуйко, РУТ — Цілуйко К.К. Основні питання розвитку
української топоніміки в пожовтневий час
(1917—1957) // Дослідження з мовознавства в
Українській РСР за сорок років. — К., 1957.

Цілуйко, ТП — Цілуйко К.К. Топоніміка Полтавщини як

джерело історії краю // Полтавсько-київсь-

426

Цілуйко, ТПР

Чепіга

Черепан.

Черепан., ТС

Черньїх

Черняхівська

Черняхівська, СТН
Черняхівська, ТЛ
Черняховская

Чубенко

Шарл.

Шахм.

Шил.

кий діалект — основа української націо¬
нальної мови. — К., 1954.

— Топонімія Покровського р-ну Дніпропет¬
ровської обл. // Мовознавство. — К., 1957.

— Т. 14.

— Чепіга І.П. Топонімічні відомості в «Істо¬
рії міст і сіл Української РСР» // Укр. іст.
журн. — 1967. — № 1.

— Черепанова Е.А. Народная географическая
терминология Черниговско-Сумского поле-
сья. — Сумьі, 1983.

— Черепанова Є. О. Топонімічна стратигра¬
фія Східного Полісся України // Питання
історичної ономастики України. — К., 1994.

— Черньїх П.Я. О некоторьіх старих назва-
ниях рек (топонимические зап.) // Мово¬
знавство. — К., 1957. — Т. 14.

— Черняхівська Є.М. Словотворча структура
топонімічних назв Львівщини // Питання
українського мовознавства. — Львів, 1960. —
Кн. 6.

— Черняхівська Є.М. Складні топонімічні
назви // Питання українського мовознавства.

— Львів: Вид-во Львів, ун-ту, 1962. — Кн. 5.

— Черняхівська Є.М. Топонімічна Львівщи¬
на: Автореф. дис. канд. філол. наук. —
Львів, 1966.

— Черняховская Е.М. Основньїе принципи
топонимии Львовск. области // Докл. и со-
общ. Львовск. отд. Географич. о-ва УССР.

— Львів. — 1975. — Внп. 5.

— Чубенко В.Ю. Географические названия
на территории Донецкого кряжа (материалн
по истории и географии). — Ворошиловг-
рад, 1939.

— Шарлемань Н.В. К вопросу о топонимике
р. Почайнн и попнтка реалистического тол-
кования билини «Добрння и Змей», 1965,

— ЦНБ АН УРСР, ф. 49, № 34.

— Шахматов М.Я. Введение в курс истории
русского язика. — Пг., 1916.

— Шилов Ю. Як прочитати причорноморсь¬
кі кургани // Всесвіт. — 1989. — № 3.

427

Шрамко — Шрамко Б.А. Древности Северского Дон-

ца. - X., 1962.

Шульгач — Шульгач В.П. Гідронім Лютиця на топоні¬

мічному фоні Західного Полісся // Мово¬
знавство. — 1988. — № 4.

Шульгач, ГБС — Шульгач В.П. Гідроніми басейну Стиру. —
К.: Наук, думка, 1993.

Шульгач, СГ — Шульгач В.П. До старожитньої гідронімії

України // Мовознавство. — 1995. — № 1.

Шульгач, ТСТ — Шульгач В.П. Основа Ьиі- в гідронімії Ук¬
раїни // Ономастика України першого тися¬
чоліття нашої ери. — К.: Наук, думка, 1992.

ЗССЯ — Зтимологический слоеарь славянских язьі-

ков. Праславянский лексический фонд Под
ред. О.Н.Трубачова. Вьіп. 1—18. — М.: Нау¬
ка, 1974-1983.

Юденіч — Юденіч О.М. По річках України, 1968.

Юрков. — Юрковский М. Терминьї, обозначающие

вершину в украинском язьіке // Восточно-
слав. ономастика. — М.: Наука, 1979.

Яворницький — Яворницький Д.І. Словник уркаїнської мо¬

ви. — Катеринослав: Слово, 1920. — Т. 1.

Яворницький-Дніпр— Яворницький Д.І. Дніпрові пороги. —
Дніпропетровськ: Промінь, 1989.

Яворницький, Іст. — Яворницький Д. Історія запорізьких коза¬
ків. — Львів, 1990.

Як. — Яковенко Н. Ключ від воріт руської тор¬

гівлі // Київ. — 1985. — № 11.

Ян. — Янко М.Т. Топонімічний словник-довід-

ник Української РСР. — К., 1973.

Ян., ГНР — Янко Н.Т. Географические названия рас-

сказьівают // Неизвестное об известном. —
Донецк, 1978.

Ян., ЛУ — Янко М.Т. Чернігів: Вік і назва // Літ.

Укр. — 1983, квітень.

Ян., НМ — Янко М.Т. Звідки назва міста Харків, Су¬

ми, Вінниця // Укр. мова і літ-ра в шк. —
К., 1985. - № 8.

Ян., НС — Янко М.Т. Новгород-Сіверський // Наука

і суспільство. — 1987. — № 5.

Ян., ОКД — Янко М.Т. Звідки назва міста Овруч, Ка¬

нів, Дружківка // Укр. мова і літ-ра в шк. —
К. - 1987. - № 4.

428

Ян„ ТУ

— Янко М.Т. Топоніміка на уроці // Рад. шк.
- 1974. - № 5.

Ящен. — Ященко А.И. Топонимика Курской облас-

ти. — Курск, 1958.

Ь.-5р1а\у — Ьекг-Зріатпзкі Т. О росЬогїгепіі і ргао-

Ізгугпіе 51о\УІап. — Рогпап, 1946.

Ко 2 \у. — Копнасістзкі /. 5ш<1іа пасі палаті \уос1

8Іо\УІапзкісЬ. — Кгако\у, 1948.

5іазг. — Зіазіеткі 7. 81о\УПІк §ео§гаГісгпу. —

У/агзгаша, 1948.

ЗМІСТ

Передмова.З

Умовні скорочення.18

Словник.21

Джерела.403

Навчальне видання

Янко Микола Тимофійович

ТОПОНІМІЧНИЙ СЛОВНИК УКРАЇНИ

Словник-довідник

Рекомендовано Міністерством освіти України

Головний редактор О.К.Гурська
Редактор Л.К Ярошевська
Художник обкладинки С.І.Чуєв
Технічний редактор М X Губар
Коректори Н.І.Гриценко, Т В.Бишова, ТА Гуреш

Здано до набору 18 05 98 Підписано до друку 26.10 98
Формат 60x90 ‘/». Гарнітура Тайме Друк офсетний
Умови -доук арк 26,0. Обл -вид арк 26,0

Зам. 83110

ТОВ «Знання*, 252034, Київ-34, вул Ярославів вал, 19
Свідоцтво № 24569399 від 29.10 96.

Фірма «ВІПОЛ»

252151, Київ, вул. Волинська, 60

Янко М.Т.

Я62 Топонімічний словник України: Словник-довідник — К.:
Знання, 1998. — 432 с. — Библіогр.: с. 403 — 429.

І5ВК 5-7707-9443-7.

Топонімічний словник України містить найголовніші назви міст, районних
центрів, селищ міського типу, сіл, у яких відбулися історичні події або які пов’я¬
зані з іменами видатних людей, а також назви об’єктів рельєфу, річок, озер, ли¬
манів, заток і проток, найважливіших заповідників, історичних і природних па¬
м’яток України. У ньому подано детальний етимологічний аналіз відповідних
утворень. Словник має за мету задовольнити потреби середньої школи. Він при¬
значений для учнів старших класів, вчителів географії, історії, студентів відпо¬
відних факультетів, лекторіїв, а також для широкого кола читачів.